Стадії медіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стадії медіації

С.Т. Йосипенко

Визначається порядок організації та особливості проведення медіації. Окреслюються та аналізуються наукові підходи до регулювання інституту медіації. Зазначається те, що існують три підходи до медіації: перший - ін-тегрований; другий - диференційований; третій - неформалізований.

Звертається увага й на те, що порядок проведення медіації включає в себе певні стадії (етапи) медіації. Визначається п'ять таких стадій: пропозиція про можливість використання медіації; укладення договору про проведення медіації; проведення медіації; медіаційна угода та виконання медіаційної угоди; припинення медіації.

Зазначається, що під час кожної стадії медіації медіатор вибудовує гіпотези, підбирає відповідні стратегії і виконує певні завдання. Ці завдання, з одного боку, виконуються послідовно, а з іншого - зазнають розвиток в ході конкретних переговорів. Призначення - допомогти сторонам врегулювати конфлікт (вирішити спір).

Ключові слова: медіація, стадії медіації, медіаційна угода, медіатор, сторони медіації.

Iosypenko Solomiia. Stages of mediation

Individuals and legal entities enter into private-law relationships in order to meet own interests and necessities, or receive certain social benefits.

However, in some cases, such relationships do not give the expected result and end as a conflict situations which require adequate response from the conflict parties.

Nevertheless, the cost of expenses for court process, excessive duration of the case processing period, reduce confidence in the courts by the public and other negative factors were reasons of search of alternative dispute resolution mechanisms, which would be more effective in comparison with the court proceedings.

Therefore, lately mediation as an independent method of disputes resolution becomes more urgent for disputes resolution (conflict solution).

Institute of mediation is of interest not only among practicing lawyers and scientists, also in the Ukrainian society.

However, the lack of proper legal regulation of mediation in Ukraine raises a lot of questions. In particular, questions concerning order (features) of mediation organization.

This article defines the organization and features of mediation. This article outlines and analyzes the scientific approaches to the regulation of the mediation institution.

It is noted that there are three approaches to mediation: the first - integrated; second - differentiated; third - non-formalized.

The article draws attention to the fact that the mediation procedure involves some stages of mediation.

Determine the following five stages: a proposal about possibility of using mediation; conclusion contract about mediation; mediation; mediation agreement and implementation of mediation agreement; termination of the mediation.

Summarizing the results of scientific research concerning stages of mediation in the conclusion, the author notes that within each mediation stage, the mediator builds hypotheses, selects appropriate strategies and performs certain tasks. These tasks, on the one hand, are performing consistently, and on the other - are getting experience in the development of specific negotiations. Purpose is to help the parties resolve the conflict (resolve the dispute).

Key words: mediation, stages of mediation, mediation agreement, the mediator, the parties of mediation.

Определяется порядок организации и особенности проведения медиации. Определяются и анализируются научные подходы к регулированию института медиации. Отмечается, что существуют три подхода к медиации: первый - интегрированный; второй - дифференцированный; третий - неформализованный.

Обращается внимание и на то, что порядок проведения медиации включает в себя определенные стадии (этапы) медиации. Определяется пять следующих стадий: предложение о возможности использования медиации; заключения договора о проведении медиации; проведения медиации; медиаци- онное соглашение и выполнения медиационного соглашения; прекращения медиации.

Отмечается, что во время каждой стадии медиации медиатор выстраивает гипотезы, подбирает соответствующие стратегии и выполняет определенные задачи. Эти задачи, с одной стороны, выполняются последовательно, а с другой - испытывают развитие в ходе конкретных переговоров. Предназначение - помочь сторонам урегулировать конфликт (решить спор).

Ключевые слова: медиация, стадии медиации, медиационное соглашение, медиатор, стороны медиации.

З метою задоволення власних інтересів та потреб або ж отри-мання певних соціальних благ фізичні та юридичні особи вступають у приватно-правові відносини. Але, у деяких випадках такі відносини не дають очікуваного результату та закінчуються конфліктними ситуаціями, які вимагають від сторін конфлікту адекватного реагування. Проте, вартість витрат на судовий розгляд, надмірна тривалість строків розгляду справи, зниження довіри до судів з боку населення та інші негативні чинники стали причинами пошуків аль-тернативних способів вирішення спорів, які були б ефективніші по-рівняно з розглядом справи в суді. Тому, останнім часом все більшої актуальності для вирішення спорів (врегулювання конфліктів) на-буває медіація, як самостійний спосіб вирішення спорів. Сьогодні в Україні медіація є відносно новим явищем, існування і запровадження якого вимагає детального дослідження. Міжнародний досвід виробив декілька підходів до регулювання інституту медіації на державному рівні. Перший: відносини з медіації регулюються окремими законами про медіацію, наприклад, закони про медіацію прийняті у Білорусії (2013 р.), Росії (2010 р.), Молдові (2007 р.), Казахстані (2011 р.), Литві (2008 р.), Латвії (2014 р.), США (2001 р.), Австралії (1997 р.), Угорщині (2002 р.), Австрії (2003 р.), Словаччині (2004 р.), Чехії (2012 р.), Канаді (2005 р.), Румунії (2006 р.), Італії (2009 р.), Греції (2010 р.), Німеччині (2012 р) тощо. Другий: правові норми про медіацію містяться у процесуальному законодавстві держави і медіація використовується як додатковий інструмент розв'язання спору. Такий досвід притаманний для Польщі, Бельгії та Франції, Цивільно-процесуальні кодекси яких доповнені спеціальними нормами з медіації. Третій: характеризується відсутністю як правових норм стосовно регулювання медіації, так і відповідної заборони. Медіація широко застосовується для вирішення різноманітних спорів, наприклад, у Англії. Науковець Ю.Д. Притика, зазначені вище підходи до правового регулювання медіації називає: перший - інтегрований; другий - диференційований; третій - не- формалізований1. Щодо забороняючої правової системи медіації, то безпосередньої її заборони законодавство жодної держави не мі-стить. Тому, правознавці пропонують зараховувати до тієї системи держави, де сфера вирішення будь-яких правових спорів офіційно монополізована державою (державними судами або іншими держав-ними органами чи установами)2. Міжнародно-правова практика по-казує, що для успішного впровадження медіації важливим є формування у суспільстві такого соціального середовища, у якому сторони спору віддавали б перевагу мирному врегулюванню спору. А це, як показує світовий досвід, потребує відповідних дій з виховання молодого покоління у дусі терпимості один до одного та рек-ламування, популяризації шляхів мирного врегулювання спірних ситуацій серед громадян держави3. Україна сьогодні перебуває на шляху інтегрованого правового регулювання медіації. Водночас, як слушно зауважує В. Цимбалюк, «однією із центральних проблем становлення медіації в Україні є відсутність чіткого розуміння, як саме її повинно бути врегульовано»4. Слід зазначити, що у законо-проектах України «Про медіацію», фактично, пропонується запро-вадження різних підходів до правового регулювання медіації, вони містять цілу низку положень, які потребують узгодження або взагалі викликають питання доцільності їх включення до законопроекту. Зо-крема, у поданих на розгляд Верховній Раді України Законах «Про медіацію» відсутні чіткі положення щодо порядку проведення медіа-ції, сфери її застосування, потребують уточнення норми, які визна-чають статус медіатора та контролю якості надання послуг медіаторами тощо. Враховуючи наведене, погоджуємося з думкою В. Мотиля - «розпочинати запровадження правового регулювання медіації в Україні доцільно з прийняття рамкового закону про медіа-цію, який би імплементував директиву ЄС про медіацію, що має сприяти інтеграції цього інституту в правову систему України, а також сприятиме її популяризації». У якості першочергового за-вдання науковець називає внесення змін до діючого законодавства з метою «усунення перешкод для практичного застосування медіації»5.

Особливості медіації як способу вирішення приватно-правових спорів досліджували Ю.Д. Притика, А.В. Гайдук, Ю.В. Голік, О.В. Белінська, В.Н. Кудрявцева, М.Я. Поліщук, Ю.В. Розман та ін.

Сьогодні інститут медіації, як самостійний спосіб вирішення спорів, викликає інтерес не тільки серед практикуючих юристів та вчених правників, але й в українського суспільства. Однак, відсут-ність належного правового регулювання медіації в Україні викликає низку питань, на які сьогодні намагається відповісти наукова еліта. Зокрема, й питання щодо порядку (особливостей) організації та про-ведення медіації. У науковій літературі існує думка, що порядок про-ведення медіації включає в себе певні стадії (етапи) медіації6. медіація угода договір

Вчені виділяють різні стадії медіації. Одним із найпоширеніших на практиці є гарвардський метод ведення переговорів (Harvard Ne-gotiation Method), основними принципами якого є зміна уваги з осо-бистої точки зору на безпосередні інтереси сторін, напрацювання варіантів рішень, застосування об'єктивних критеріїв. Орієнтуючись на теорію гарвардської школи, виділяють чотири стадії медіації: - вступ до медіації; - вивчення ситуації; - пошук варіантів рішень, переговори; - завершення, досягнення остаточної угоди7.

Інші правознавці виокремлюють п'ять стадій медіації: - пропо-зиція про можливість використання медіації; - укладення договору про проведення медіації; - проведення медіації; - договір за резуль-татами медіації; - припинення медіації8. На думку О. Нелін, необхідно виділити сім стадій медіації. 1) Формування структури медіації і довіри сторін конфлікту до медіатора. Ця стадія закладає основу взаємин і робить процес медіації зрозумілим і прийнятним для учасників. 2) Аналіз фактів і вивчення змісту конфлікту. Для того щоб рішення було ухвалене, всі учасники повинні мати повний обсяг інформації про конфлікт. Адже щоб розв'язати конфлікт, спочатку потрібно добре усвідомити його причини і сутність. Завдання медіатора на цій стадії - виявити всі існуючі причини конфлікту та вивчити його зміст. 3) Пошук альтернатив. На цій стадії медіатор та сторони повинні знаходити усі можливі альтернативні шляхи вре-гулювання конфлікту. 4) Переговори й ухвалення рішення. Головним завданням стадії є спрямування учасників на спільну роботу. З метою реалізації цього завдання корисно розпочати діалог сторін із найменш значущих питань, а потім зробити акцент на тих ком-промісах, які можна досягнути в результаті діалогу. Слід пам'ятати, що дуже довгий список пропозицій для обговорення ускладнює ухвалення рішення. Роль медіатора на цьому етапі полягає в тому, щоб розповісти про процедури та технології, що здатні допомогти ухвалити ефективне рішення. Медіатор стежить за тим, щоб кожній стороні конфлікту була надана можливість висловитися, внести свої пропозиції й оцінити пропозиції інших без будь-якого тиску. Медіатор може зупинити нецензурні висловлювання сторін конфлікту на адресу один одного, нагадавши їм про правила поведінки під час медіації. 5) Складання підсумкового документа. Медіатор під час бесіди зі сторонами конфлікту складає відповідний документ у якому зазначає бажані рішення сторін конфлікту, їх поточні наміри і варіанти поведінки в майбутньому. 6) Укладення договору за ре-зультатами медіації. 7) Виконання, перегляд і коригування договору за результатами медіації. Хоча сторони починають працювати від-повідно до досягнутих домовленостей, пункти цих домовленостей можуть переосмислюватися, ситуація - змінюватися, або можуть ви-никати непередбачені обставини. Для всіх цих випадків буде краще, якщо при укладенні договору сторони не обмежаться планом дій, а заздалегідь передбачать можливість нових зустрічей, узгоджень і обговорень9.

Дослідивши наукові позиції щодо стадій медіації, ми можемо виокремити такі стадії медіації: 1) Пропозиція про можливість ви-користання медіації. Медіація застосовується за згодою сторін в по-рядку узгодженому в договорі про проведення медіації. Медіація повинна проводитися з дотриманням вимог чинного законодавства про медіацію. Сторони самостійно обирають медіатора або медіа-торів для вирішення їх спору. У разі звернення до будь-якої особи, у зв'язку з її можливим призначенням як медіатора для вирішення спору між сторонами, ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо її нейтральності та\або незалежності. Медіатор з моменту його призначення і впродовж проведення медіації повинен без зволікання повідомити сторони про такі обставини, якщо він не повідомив їх про ці обставини до моменту призначення медіатором. Медіація щодо вирішення приватно-правових спорів може застосовуватися як до звернення до суду, так і під час судового розгляду справи. Відповідно до положень законопроектів України «Про медіацію» пропозицію сторонам конфлікту звернутися до медіатора може ініціювати й суд. Але, на нашу думку, суддя не має права в будь-якій формі зобов'язувати сторін до медіації чи рекомендувати сторонам звернутися до конкретного медіатора для розв'язання їх спору. По-годжуємося з позицією авторів законопроекту № 3665: суд має право зупинити провадження у справі за спільним клопотанням сторін на час, необхідний їм для проведення медіації. Медіація починається з моменту підписання договору про проведення медіації. У випадку, якщо одна із сторін направила в письмовій формі пропозицію про проведення медіації і впродовж тридцяти днів з дня направлення цієї пропозиції не отримала згоду іншої сторони на проведення медіації, така пропозиція вважається відхиленою. Повторне прохання про застосування медіації здійснюється в передбаченому законом порядку. У разі якщо сторони дають згоду на здійснення медіації, вони укладають договір про проведення медіації і переходять на другу стадію медіації.

2) Укладення договору про проведення медіації. Договір про проведення медіації укладається у письмовій формі між медіатором (медіаторами) і сторонами конфлікту. В договорі про проведення медіації зазначаються: а) сторони конфлікту (спору): ініціали фізичних осіб з посиланням на документи, які підтверджують їх особу, місце їхнього проживання, контактний телефон; найменування юридичних осіб з посиланням на їх статутні документи, місцезнаходження (юридичні адреси), контактний телефон; повна назва органів публічної влади з посиланням на їх місцезнаходження, контактний телефон; б) медіатор (медіатори), які обрали сторони для врегулювання конфлікту з їх реквізитами; в) предмет спору (конфлікту); г) порядок, розмір та форму оплати діяльності медіатора (медіаторів) і відшкодування витрат на підготовку та проведення медіації; д) мова медіації та угоди за результатами медіації; е) залучення перекладача та інших осіб (у разі потреби); є) строки та місце проведення медіації; ж) права та обов'язки медіатора та сторін конфлікту (спору); з) юридична відповідальність медіатора; і) дата та місце підписання договору про проведення медіації; ї) інші умови визначені за домовленістю сторін договору про проведення медіації.

3) Проведення медіації. Як ми вже зазначили, медіація почина-ється з моменту підписання договору про проведення медіації. Ме-діація проводиться в порядку та на умовах визначених сторонами у вказаному договорі, з урахуванням вимог чинного законодавства України про медіацію та положень міжнародних договорів і угод ра-тифікованих Верховною Радою України про медіацію. Медіація про-водиться медіатором самостійно. Медіатор вправі обирати засоби і методи проведення медіації, проте порядок проведення медіації по-винен узгоджувати зі сторонами медіації. Медіатор не вправі вносити сторонам свої пропозиції про врегулювання конфлікту та «нав'язувати» їх сторонам. Останній може взаємодіяти як з усіма сторонами разом, так і з кожною з них окремо. При цьому медіатор не має права своїми діями ставити будь-яку із сторін у переважне становище, так само як і применшувати права і законні інтереси од-нієї зі сторін. На нашу думку, термін проведення медіації не може перевищувати шести місяців з дня укладення договору про прове-дення медіації, і така норма повинна бути закріплена імперативно у Законі «Про медіацію».

4) Медіаційна угода та виконання медіаційної угоди. За резуль-татами проведення медіації укладається медіаційна угода. У зако-нодавстві зарубіжних держав така угода називається по-різному. Наприклад, у Казахстані - договір про врегулювання спору (кон-флікту), у Білорусії - медіативна угода, у Молдові - угода про при-мирення. У законопроекті України № 3665 - Угода за результатами медіації, а в законопроекті України № 3665-1 - Договір за результа-том медіації. На нашу думку, найбільш вдалою назвою такого дого-вору - медіаційна угода. Науковці досліджуючи медіаційну угоду та її правову природу роблять висновок про те, що медіаційна угода є збірним поняттям, правову природу якої потрібно аналізувати за-лежно від того, коли проводилася медіація, і коли була укладена така угода: до порушення справи у порядку цивільного судочинства чи при вирішенні спору, стосовно якого було розпочато судове провад-ження. Ми погоджуємося з науковою позицією про те, що медіаційна угода, укладена по спорах, стосовно яких не було розпочато судового провадження, є звичайним цивільно-правовим договором і має відповідати всім вимогам цивільного законодавства про договори та правочини.

А.Н. Кузбагаров вказує, що, хоча в силу принципу свободи до-говору угоду в матеріальних відносинах можна назвати по-різному (позасудовою, досудовою тощо), але це не змінює її суті як звичай-ного цивільно-правового договору10.

На подібний характер медіаційної угоди у разі застосування ме-діації до порушення справи у порядку цивільного судочинства прямо вказується у ч.4 ст.27 Закону «Про медіацію» Республіки Казахстан: «угода про врегулювання спору, укладена до розгляду цивільної справи в суді, представляє собою угоду, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін»11.

Інший характер має медіаційна угода, укладена внаслідок за-стосування медіації при вирішенні спору, стосовно якого вже було розпочато судове провадження.

Щодо думки науковців відрізняються. Так, А.Н. Кузбагаров за-значає, що в процесуальних відносинах така угода може розглядатися лише як мирова. Медіаційна угода містить ряд характерних рис, через наявність яких вона доволі істотно відрізняється від угоди в матеріальних правовідносинах, і до неї субсидіарно застосовуються норми процесуального права12. На думку В. Махінчук, можливості медіації значно ширші, аніж у межах предмета позову. Правознавець ставить під сумнів можливість затвердження судом медіаційної угоди, як мирової, у разі, якщо вона виходить за межі предмету спору13. Г.О. Огренчук зазначає, медіаційна угода, укладена по спорах, стосовно яких було розпочато судове провадження, є окремим видом мирової угоди. Виконання такої угоди має забезпечуватися можливістю примусового виконання у порядку виконавчого провадження14.

Ми вважаємо, що медіаційна угода під час розгляду справи в суді не може розглядатися як мирова угода, а є окремим видом угоди, яку можуть укласти сторони медіації. Тому пропонуємо внести зміни та доповнення до ЦПК України, зазначивши, що сторони можуть укласти медіаційну угоду під час судового розгляду справи і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо ме- діаційну угоду або повідомлення про неї було викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява має приєднюватися до справи. У разі укладення сторонами медіаційної угоди суд мав би виносити ухвалу про закриття провадження у справі.

Отже, медіаційна угода - письмова угода, укладена сторонами за результатами проведення медіації у порядку передбаченому Законом «Про медіацію» з метою вирішення спору (врегулювання конфлікту). Медіаційна угода укладається у письмовій формі, підписується сторонами та медіатором (медіаторами). За бажанням сторін медіаційна угода може бути укладена і в іншій формі, передбаченій чинним законодавством України. Медіаційна угода не повинна містити положень, які суперечать законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У медіаційній угоді мають зазначатися: а) сторони конфлікту (спору): ініціали фізичних осіб з посиланням на документи, які підт-верджують їх особу, місце їхнього проживання, контактний телефон; найменування юридичних осіб з посиланням на їх статутні доку-менти, місцезнаходження (юридичні адреси), контактний телефон; повна назва органів публічної влади з посиланням на їх місцезна-ходження, контактний телефон; б) медіатор (медіатори), яких обрали сторони для вирішення спору (врегулювання конфлікту) з їх реквізитами; в) предмет спору (конфлікту); г) зміст домовленостей досягнутих сторонами за результатами медіації; д) способи і строки виконання медіаційної угоди; е) правові наслідки невиконання або неналежного виконання медіаційної угоди. На думку Г.О. Огренчук, зміст домовленостей досягнутих сторонами за результатами медіації, крім юридично значимих, може містити і положення, що стосуються здебільшого взаємин сторін. Якщо казати про дану особливість медіаційної угоди з позиції правового регулювання медіації, то потрібно зазначати про неможливість будь-яких законодавчих обмежень стосовно змісту медіаційної угоди. Такий підхід є цілком виправданим, оскільки дозволить уникнути порушення не лише основних принципів медіації, а й зайвого дублювання правових норм15.

Медіаційна угода є обов'язковою для виконання сторонами у визначені нею строки та спосіб. У разі невиконання стороною взятих на себе зобов'язань за такою угодою інша сторона має право звернутися до суду у встановленому законом порядку для захисту порушених прав і законних інтересів. Медіаційна угода набуває юридичної сили з моменту її підписання. Слід зазначити, що бувають випадки, коли медіація не завжди завершується укладенням медіаційної угоди. Виникає запитання: чи можна вважати що медіа-ція проводилася, коли медіаційна угода не укладена. Ми вважаємо, що медіація може бути завершена і без укладення угоди сторін, проте, її проведення мало істотне значення для вирішення спору. Адже існують випадки, коли медіація «направлена» не стільки на вироблення взаємоприйнятного рішення та укладення угоди, скільки на з'ясування підстав та передумов, що спричинили виникнення спору (конфлікту), попередження розбіжностей тощо.

5) Припинення медіації. Медіація припиняється: а) підписанням сторонами медіаційної угоди за результатами медіації в будь- якій формі; б) письмової відмови сторін від медіації у зв'язку з неможливістю вирішити спір (врегулювати конфлікт) шляхом медіації, адресованої медіатору, про припинення медіації - з дня підписання сторонами письмової відмови; в) письмової відмови однієї зі сторін від медіації, адресованої медіатору, про припинення медіації - з дня отримання медіатором такої відмови; г) письмовою відмовою медіатора після консультацій зі сторонами про те, що подальші зусилля на досягнення згоди в межах медіації більше себе не виправдовують, або про встановлення медіатором обставин, які унеможливлюють вирішення спору (врегулювання конфлікту) шляхом медіації - з дня отримання сторонами такої відмови; д) у разі смерті однієї зі сторін, яка є фізичною особою, або ліквідації однієї із сторін, яка є юридичною особою; е) спливу строку проведення медіації.

Підсумовуючи вище проаналізоване необхідно зазначити, що під час кожної стадії медіації медіатор вибудовує гіпотези, підбирає відповідні стратегії і виконує певні завдання. Ці завдання, з одного боку, виконуються послідовно, а з іншого - зазнають розвиток в ході конкретних переговорів. Призначення - допомогти сторонам врегулювати конфлікт (вирішити спір).

Литература

1. Притика Ю.Д. Правовий режим медіації у законодавчих системах зарубіжних країн // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). 2010. №3-4. С. 12-15.

2. Васильчак С.В. Шляхи цивілізованого вирішення корпоративних конфліктів // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2009. Вип.19. С. 122-126.

3. ГопанчукВ.С. Правове регулювання медіації як способу вирішення цивільно-правових спорів: світовий досвід та перспективи для України // Вісник прокуратури. 2013. №2 (140). С. 108-118.

4. Цимбалюк В. Нормативно-правове забезпечення медіації в Україні: проблеми та перспективи // Юридичний вісник. 2014. №5. С. 152-156.

5. Мотиль В. Стан та перспективи регулювання медіації в Україні // Юридична Україна. 2014. №11. С. 46-52.

6. Нахов М.С. Медиация как механизм реализации цели гражданского судопроизводства: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.15. Саратов, 2014. С. 154.

7. Boulle I., Nesic MMediation: principles, process, practice. London: Butterworths, 2001. Р. 410.

8. Запара С.І. Поняття медіації та особливості її становлення в Україні та світі // Порівняльно-аналітичне право. 2015. №3. С. 83-85.

9. Нелін О. Медіація як один із альтернативних способів вирішення спорів // Юридична Україна. 2013. №8. С. 4-7.

10. КузбагаровА.Н. Примирение сторон по конфликтам частноправового характера: дис. . доктора юрид. наук: спец. 12.00.15. Санкт-Петербург, 2006. С. 205.

11. О медиации: Закон Республики Казахстан от 28.01.2011 №401-IV. URL: http://online.zakon/ kz/Document/?doc-id=30927376#pos=250;34

12. Кузбагаров А.Н. Цит. работа. С. 236.

13. Махінчук В.М.Передумови та основні напрями формування віт-чизняного законодавства про медіацію в підприємницьких спорах // Юридична Україна. 2013. №4. С. 40-44.

14. ОгренчукГ.О. Правове регулювання застосування медіації при вирішенні цивільно-правових спорів: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2016. С. 99.

15. Там само. С. 102.

Размещено на Allbest.ru