Територіальна оборона України: механізми реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Територіальна оборона України: механізми реалізації

Сергій Янюк

аспірант ОРІДУ НАДУ при Президентові України, старший викладач Військової академії

Проаналізовано значущість територіальної оборони як вагомої складової національної безпеки щодо забезпечення належного захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Відзначено особливу роль обласних та районних державних адміністрацій в організації та виконанні заходів територіальної оборони. Наголошено на завданнях місцевих держадміністрацій з питань територіальної оборони у відповідності до діючої законодавчої бази та неналежному відображенні цих завдань у щорічних Програмах «Територіальної оборони». Висвітлено недоліки у професійній підготовці керівного складу зон територіальної оборони з питань застосування військових формувань та їх комплектування військовослужбовцями із місцевих громадян.

Ключові слова: територіальна оборона, воєнна організація держави, нормативно-правова база, територіальна цілісність, національна безпека.

Serhiy Yaniuk адміністрація територіальний оборона безпека

PhD student of ORIPA NAPA under the President of Ukraine,

Senior Instructor of the Odessa Military Academy,

TERRITORIAL DEFENSE OF UKRAINE: MECHANISMS OF REALIZATION

The article conducts an analysis of the significance of territorial defense as a mechanism of state regulation in the context of national security and its role at the regulatory- legal level.

Presently in Ukraine a coherent theory of national security provision and territorial defense has not been developed as a constituent of the military organization.

The types and criteria of possible threats and dangers lack definition;

combined with inconsistency in the development of mechanisms of state provision of legal regulation of territorial defense, this leads to the loss of sovereignty and state independence, which is not able to resist these threats.

The main characteristic of a modern democratic state is the rule of international law that forms the basis of existence of the international community and the maintenance of peace. The existence of a state is impossible without territory. Ensuring the territorial integrity of the state is the basis of national security, the fundamental rule of international law. Since territorial defense is a component of the military organization of the state in ensuring national security, it must have a well-defined legal and regulatory framework.

The existing regulatory framework for the defense sector includes more than forty laws and over one hundred and thirty amendments to them, accompanied by decrees of the President of Ukraine and decisions of the National Security Council, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine.

The goal of territorial defense is to provide for defense of the state that is representative of the popular democratic support and to improve the system of military organization of the state in terms of protecting territorial integrity and sovereignty. Establishing an effective legal and regulatory framework for territorial defense of Ukraine, as a component of the military organization, will enable the state to ensure its national security and sovereignty.

Key words: territorial defense, military organization of the state, normative-legal base, territorial integrity, national security.

Найважливішою з них є воєнна безпека, забезпечення якої покладається на воєнну організацію держави. Головна функція цього виду безпеки та основний обов'язок воєнної організації надто відповідальні, мають стратегічний характер та полягають у гарантованому забезпеченні незалежності, територіальної цілісності та суверенітету нашої країни. Головною метою системи воєнної безпеки є завчасне виявлення військових загроз та небезпек інтересам держави, а також рівнозначна та завчасна протидія їм. У цьому вимірі своєрідне поле функцій покладається на територіальну оборону України, яка є невід'ємною складовою воєнної організації нашої держави. Її пріоритетні функції зосереджені на надійному забезпеченні воєнної безпеки [9]. Пріоритетні завдання державотворення та розбудови Збройних Сил України (далі - ЗСУ) є особливими та полягають у належному забезпеченні національної безпеки, суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України в умовах гібридної війни зі сторони Російської Федерації (далі - РФ).

Вище військово-політичне керівництво РФ підготувало та розв'язало збройний конфлікт у 2014 році. Проте, його омріяний результат - «бліцкриг по-російськи» не досягнуто, а також провалилося втілення ідеї «Новороссии». Водночас РФ отримала відчайдушний супротив українського суспільства, в тому числі від населення південно-східних регіонів України. Значно посилилася зовнішня політична та санкційна підтримка України з боку країн ЄС та США.

Прагнучи до реваншу, досягнення попередньо визначених військово-політичних цілей, РФ спроможна на будь-які дії, зокрема і до ведення мережево-центричної війни. Її елементи яскраво проявилися під час підготовки та здійснення анексії Криму, окупації частини Донецької та Луганської областей. Цей тип війни заснований на збільшенні бойової потужності угруповання об'єднаних сил за рахунок утворення та використання інформаційно-комунікаційної мережі. Вона поєднує можливості джерел інформації (розвідки), органів управління та засобів ураження (придушення). Ця мережа забезпечує надання учасникам операції достовірної та повної інформації про обстановку в реальному часі [6].

Слід зазначити, що мережево-центричну війну спроможна вести тільки економічно та технологічно розвинута країна, яка володіє належним військовим та економічним потенціалом. Можливо тому РФ на повномасштабне ведення цього типу війни проти України (приміром як США в Іраку) не наважилась з урахуванням низки інших об'єктивних та суб'єктивних причин. Концепція ведення такої війни загострює увагу до покращення ефективності управління силами та засобами, підвищення темпу операції, синхронізації бойових дій, зростання живучості своїх військ, фізичне знищення противника [6].

Вагомим способом протидії супротивнику є організація заходів опору зовнішній та внутрішній агресії, зокрема силами та засобами територіальної оборони України як одного із провідних суб'єктів забезпечення її воєнної безпеки. У цьому контексті, зокрема, актуалізуються проблеми державного регулювання територіальної оборони України, які обумовлені недоскона- лостями чинного нормативно-правового забезпечення цього виду оборони, зокрема в аспекті функцій, завдань та повноважень місцевої влади. Так, відповідно до закону України «Про оборону України», певна частина завдань з організації територіальної оборони на території областей покладається на місцеві органи публічної влади. Зокрема, недосконалості механізмів державного регулювання територіальної оборони України спричинили часткову втрату її територіальної цілісності та загрозу щодо втрати незалежності [7].

Фундаментальні теоретико-методологічні засади механізмів державного управління та регулювання процесів забезпечення національної безпеки розглянуто у працях вітчизняних науковців: В. Б. Авер'янова, І. Л. Бачило, Ю. П. Битяка, О. М. Бандурки, С. А. Буткевича, І. П. Голосніченка, Ю. В. Дубка, М. В. Корнієнка, В. В. Крикуна, В. І. Оліфера, В. М. Плішкина, М. Б. Саакяна, І. О. Шаповалової, Ю. С. Шемшученка інших.

Концептуально розбудова та функціювання системи забезпечення національної безпеки, механізмів державного управління складовими сил оборони досліджувалися у працях вітчизняних науковців: В. Абрамова, В. Богдановича, В. Горбуліна, М. Єжеєва, А.Качинського, Д. Кучми, В. Мандрагелі, С. Мосова

Актуальні проблеми державного управління Г Почепцова, А. Семенченка, В. Смолянюка, О. Усти- менка, М. Шевченка, інших.

Безпосередньо проблеми становлення та розвитку територіальної оборони України розглянуто у працях І. С. Романченка, В. С. Фролова, О.І. Кузьмука, В. В. Плахова, О.П. Григова.

Незважаючи на наявність певного обсягу напрацювань, недостатньо розробленими залишаються питання державного регулювання територіальної оборони України, які є актуальними для сьогодення України.

Метою статті є розкрити роль і Мета місце державних органів управління в організації територіальної оборони як складової військової організації держави по забезпеченню національної безпеки у вимірі нормативно-правового забезпечення.

Стаття 18 закону України «Про оборону України» розкриває сутність територіальної оборони України як системи загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються в особливий період та визначає перелік її специфічних завдань. Цей закон покладає певні повноваження на обласні державні адміністрації щодо організації територіальної оборони у межах областей України. У Положенні про територіальну оборону України, яке введено у дію Указом Президента України від 23 вересня 2016 року № 06/2016, конкретизуються основні завдання і заходи щодо підготовки та ведення цього виду оборони в Україні. Значимість цього Положення полягає у визначені для системи органів публічної влади України їх повноважень і завдань, переліку заходів та шляхів їх підготовки і реалізації, що сприяють розв'язанню проблем становлення та розвитку територіальної оборони на місцевому рівні. На виконання цього Указу Президента України вже на місцевому рівні розроблені та уведені в дію відповідні Положення та Програми, що реалізуються у щорічних Програмах «Територіальної оборони».

Завдання щодо організації та ведення територіальної оборони, повноваження органів публічної влади та військових формувань, порядок їх взаємодії визначені у Положенні про територіальну оборону України. На- жаль положення цього указу Президента України не в повній мірі визначають механізми взаємодії суб'єктів організації територіальної оборони в мирний час та особливий період в умовах ведення гібридної війни з боку РФ.

Тільки після втрати частини територій нашої країни, Радою Національної безпеки і оборони України 19 березня 2014 року ухвалюється рішення про створення оперативних штабів при обласних державних адміністраціях у прикордонних областях України. Керівництво держави 30 квітня 2014 року надало вказівку областним державним організаціям (далі -ОДА) через військові комісаріати про необхідність формування батальйонів територіальної оборони в кожній області України. Загалом було сформовано 32 батальйони. Тобто, тільки на тлі розгортання військової агресії з боку РФ, розпочалося удосконалення відповідної нормативно-правової бази в Україні.

Невідкладного розвитку державного регулювання територіальною обороною України потребують нормативно-правові документи щодо повноважень суб'єктів публічної влади, їх взаємодії з органами військового управління та військовими формуваннями.

Закон України «Про оборону України», ст. 18 визначає, що територіальна оборона - це система загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються в особливий період і забезпечують виконання відповідних завдань [2]. Відповідно до Положення про територіальну оборону, затвердженого Указом Президента від 23 вересня 2016 № 406/2016р., вся територія України за адміністративним поділом поділяється на зони територіальної оборони, де при обласних та районних державних адміністраціях створюються відповідні штаби. Під час планування територіальної оборони в мирний час в цих адміністраціях відпрацьовуються плани територіальної оборони, до яких включаються заходи по її підготовці, створенні запасів матеріальних засобів, мобілізаційні заходи, заходи взаємодії з військовими формуваннями.

При веденні територіальної оборони на штаби зон та районів територіальної оборони покладається забезпечення надійного функціонування державних органів влади, охорони та оборони важливих об'єктів, що відносяться до їх відповідальності. Також під час ведення територіальної оборони на місцеві органи самоврядування покладається підтримка заходів правового режиму воєнного стану. В особливий період ці органи організовують забезпечення сил і засобів, необхідних до виконання завдань територіальної оборони із залученням підприємств, матеріальних ресурсів, що знаходяться в межах адміністративно-територіального розподілу ОДА. Також беруть участь в контролі створення, зберігання та обслуговування запасів матеріальних засобів, що використовуються при веденні територіальної оборони.

В ході ведення територіальної оборони зональний штаб ОДА здійснює керівництво силами та засобами, які залучаються до цього виду оборони. Районні державні адміністрації (далі - РДА) організовують штаби та здійснюють заходи щодо комплектування відповідних формувань та керівництво силами та засобами.

Обласні та районні державні адміністрації створюють свої Програми територіальної оборони. Дані програми ОДА та РДА визначають завдання щодо посилення підготовки в особливий період та при переході на правовий режим воєнного часу. Так, зокрема в Програмі територіальної оборони Харківської області визначено питання щодо:

формування у мирний час та розгортання в особливий період підрозділів територіальної оборони;

організації та підтримки у постійній готовності системи управління територіальною обороною в області;

взаємодії обласної та районних державних адміністрацій, правоохоронних органів і органів військового управління при підготовці та виконанні завдань територіальної оборони;

військово-патріотичного і духовно-морального виховання населення, прищеплення почуття особистої відповідальності за захист Батьківщини, міста, селища, своєї родини;

системи інформування населення щодо надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру в умовах особливого періоду;

№ 2(74)-2018

системи підтримки у постійній готовності до використання за призначенням протирадіаційних укрить і захисних споруд;

підготовки обласних та районних лікарень до прийому поранених та постраждалих» [10].

Перелік завдань, визначених в програмі, потребує відповідного фінансового забезпечення із державного та місцевих бюджетів. Так, на теперішній час ОДА та РДА сумісно з ЗСУ в областях організовують проведення «Єдиного всеукраїнського стрілецького дня» у рамках навчальних зборів за фінансової підтримки місцевими органами влади, що передбачено законом України «Про військовий обов'язок і військову службу.

Загальна організація та керівництво територіальною обороною України покладається на Генеральний Штаб Збройних Сил України. Розбудова та удосконалення територіальної оборони (далі - ТрО) здійснюється з врахуванням зовнішньополітичної ситуації, війни на Сході України та зарубіжного досвіду. На початку 2018 року, в структурах ЗСУ, а саме - в Генеральному Штабі ЗСУ, командуванні Сухопутних військ, Оперативних командуваннях, обласних військкоматах створені підрозділи управління територіальною обороною, а в районних комісаріатах введено посаду заступника військового комісара відповідного спрямування. В областях України розпочалося створення бригад батальйонного складу (до 6 батальйонів), що підвищує мобільність їх застосування при виконанні завдань в зонах територіальної оборони.

Створення Сил територіальної оборони має держане значення і спрямовано на суттєве підвищення рівня національної безпеки. Найшвидше і якісне формування Сил територіальної оборони на сучасному етапі потребує невідкладної, дієвої та всебічної участі всіх суб'єктів законодавчої та виконавчої влади України на всіх рівнях:

Верховної Ради України щодо створені належної державної політики з відповідним нормативно-правовим забезпеченням;

Кабінету Міністрів України у формуванні та реалізації цієї політики з відповідним її фінансуванням;

Генерального штабу ЗСУ, ОДА та РДА у повсякденній організації, управлінні, взаємодії та ресурсному забезпеченні реалізації державної політики щодо створення спроможної територіальної оборони України.

Потребують невідкладного унормування виконання функцій суб'єктів ТрО, пов'язаних з:

багатоступеневим управлінням територіальної оборони - Генеральний штаб ЗС України, Голова ОДА (начальник зони територіальної оборони), Голова РДА(при розміщенні в районі);

відсутністю військової освіти та досвіду, відповідного військового звання у керівництва місцевих державних адміністрацій;

невизначеним порядком застосування формувань територіальної оборони в інтересах інших зон територіальної оборони;

невизначеністю функції контролю щодо створення, зберігання та обслуговування запасів матеріальних засобів зі сторони ОДА, РДА ;

невизначеністю порядку фінансування підрозділів ТрО під час підготовки та в ході їх застосування на рівні обласних та районних бюджетів;

Actual problems of public administration

* визначеність на нормативному рівні керівництва та управління ОДА по забезпеченню ресурсами при виконанні завдань ТрО.

Координацію діяльності стосовно заходів ТрО та виконання Програми територіальної оборони покладається на Департамент оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами обласної державної адміністрації.

Реальне розуміння на загальнодержавному рівні наявності реальної загрози національній безпеці України, що виникла не без її участі та попередньої бездіяльності, змусило теперішнє військово-політичне керівництво значно збільшити чисельність та суттєво покращити матеріально-технічне забезпечення її ЗСУ у порівнянні з початком агресії у 2014 році. У цьому контексті невідкладною та першорядною є роль ОДА та РДА у створенні, запровадженні та затвердженні дієвого механізму морально-психологічного забезпечення, мотивування призивного населення до відмобілізування для комплектування підрозділів ТрО України. До невідкладного виконання зазначеного вище зобов'язує стаття 17 Конституції України [1], а саме: захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями як держави, так і справою всього Українського народу. Ціллю територіальної оборони є надання обороні держави характеру всенародної підтримки, удосконалення системи військової організації держави щодо захисту територіальної цілісності та суверенітету, створення відповідних умов стійкого функціонування державних органів і організацій, об'єктів інфраструктури та життєдіяльності, економіки в цілому, в разі можливої воєнної агресії, а також в разі введення воєнного часу та надзвичайного стану.

Потребує уваги формування розуміння поняття «національна безпека». Це поняття розглядається як складна соціально-політична система, яка, насамперед, включає взаємозв'язані державно-управлінську та соціальну складові. Це поняття є досить абстрактним та складним у розумінні та сприйнятті на рівні соціальної свідомості, простої людини. Національна безпека більш поширено розглядається у середовищі фахівців, експертів, науковців, які професійно задіяні у цій сфері або їх наукових інтересах. В науковому обігу це поняття також недостатньо досліджено, особливо у вимірі сучасного розуміння механізмів державного управління (регулювання) територіальною обороною України. Зокрема, у цьому аспекті постає питання про внесення змін до статті 17 Конституції України: доповнити, що забезпечення державної безпеки та захист кордонів України стосується не тільки військових формувань та правоохоронних органів, а й і органів публічної влади місцевого рівня [1].

Висновки но-політичну, економічну, соціальну обстановку в країні, державі як ніколи за всю історію свого існування необхідна надійна система забезпечення національної безпеки по захисту її суверенітету та територіальної цілісності. У цьому контексті вагомим фактором є територіальна оборона України.

Обласними та районними держадміністраціями започатковано втілення щорічних Програм «Територіальної оборони», які мають формальний характер у частині виконання завдань щодо формування у мирний час та розгортання в особливий період підрозділів територіальної оборони. Завдання Програм не відповідають діючій законодавчій базі в розрізі формування військ ТрО, як окремої структури ЗСУ

В Програмах прописані фінансові витрати, які значно менші від фактичної потреби на забезпечення підрозділів ТрО, що унеможливлює виконання завдань з територіальної оборони та комплектування військових формувань особовим складом.

Залишається невизначеним порядком застосування формувань територіальної оборони в інтересах інших зон цієї оборони та керівництво цими формуваннями головами зон ТрО (головами ОДА) передусім у наслідок відсутності в них військової освіти та досвіду застосування підрозділів ТрО .

Внесення відповідних змін до Положення про територіальну оборону України, яке введено у дію Указом Президента України від 23 вересня 2016 року № 06/2016 та законом України «Про оборону України» покращить порядок формування, застосування, управління та фінансування підрозділів ТрО на місцевому рівні.

Література

Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст.141.

Закон Верховної Ради України «Про оборону України». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992. № 9. ст.106.

Про основи національної безпеки України: Закон Верховної Ради України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. № 39. ст.351.

Постанова Верховної Ради України № 509-VIM від 04.06.2015. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/509-viii.

Тероборона: підготовка до партизанської війни. URL: http: //mediarnbo.org /2016/05/26/teroborona- pidgotovka-do-partizanskoyi-viyni.

Вікіпедія. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki /wiki/ Сетецентрическая_война.

Алямкін Р В. Сила права vs. право сили: територіальна цілісність держав у сучасному світі. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 4. С. 96-99. URL: http://nbuv.gov.ua / UJRN/Nzizvru_2014_4_21.

Р Жангазы «Роль и место формирований территориальной обороны в системе общегосударственных оборонных и военных мероприятий. зарубежный опыт». URL: https://yvision.kz/post/227030.

А. А. Лобанов «Деякі погляди на побудову системи забезпечення воєнної безпеки України». Наука і Оборона, 2009. № 1. С. 55-58.

Програма територіальної оборони Харківської області на 2016-2017 роки. С. 2.№ 2(74)-2018

Размещено на Allbest.ru