Критична інфраструктура як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критична інфраструктура як об'єкт адміністративно-правового регулювання

Поєднання в концепції критичної інфраструктури систем, об'єктів і ресурсів, що є надзвичайно важливими для суспільства й держави, засвідчує значущість забезпечення їх захисту, що передбачає формування самостійного напряму адміністративно-правового регулювання.

Попри наявність низки нормативних актів, що стосуються захисту критично важливих систем, об'єктів і ресурсів, донині не розроблено єдиного механізму захисту, що на практиці призводить до неузгодження дій різних суб'єктів, які здійснюють такий захист, несвоєчасного реагування на загрози, нейтралізація яких потребує різногалузевої консолідації ресурсів, до нераціонального, безсистемного використання сил і засобів тощо.

Сучасна модель адміністративно-правового регулювання захисту критичної інфраструктури має бути побудована на підставі нормативної бази, програмно-стратегічних документів, напрацьованого досвіду та найкращих прикладів правового регулювання аналогічних інститутів у зарубіжних країнах. Відповідні положення мають бути визначені як основа для формування нових підходів у сфері адміністративно-правового регулювання захисту критичної інфраструктури в Україні. З огляду на інтегральний характер проблеми, необхідно також вивчати різногалузеві дослідження з аналізованої тематики, окремі положення яких можуть бути використані в нормативній і теоретичній роботі.

Постановка проблеми. Світові тенденції до посилення загроз природного і техногенного характеру, активізація терористичної злочинності, збільшення кількості та підвищення складності кібератак, а також пошкодження інфраструктурних об'єктів у східних та південних регіонах України внаслідок збройного конфлікту засвідчують нагальність розгляду питання захисту систем, об'єктів і ресурсів, які є критично важливими для функціонування суспільства, соціально-економічного розвитку держави та забезпечення національної безпеки [1].

Об'єднання в концепції критичної інфраструктури систем, об'єктів і ресурсів, що є критично важливими для суспільства й держави, засвідчує значущість забезпечення їх захисту, що передбачає формування самостійного напряму адміністративно-правового регулювання.

Попри те, що діє низка нормативних актів, які стосуються захисту критично важливих систем, об'єктів і ресурсів, не розроблено єдиного механізму захисту, що на практиці призводить до неузгодженості дій різних суб'єктів, які здійснюють такий захист, несвоєчасного реагування на загрози, для нейтралізації яких потрібна різногалузева консолідація ресурсів, а також нераціонального, безсистемного використання сил і засобів тощо.

Із цього приводу Д. С. Бірюков зазначає, що в нашому законодавстві є низка категорій об'єктів, виокремлених на підставі їх значущості для економіки, техногенної безпеки, терористичної загрози тощо. У контексті міжнародної практики ці об'єкти (або певну частину цих об'єктів) можна вважати критичною інфраструктурою. Проблему становлять не просто нерозроблення переліків об'єктів чи визначення поняття «критична інфраструктура», а неналагодженість взаємозв'язку між цими категоріями, інформаційного взаємозв'язку між відомствами, брак загального оцінювання на рівні держави ризиків цих об'єктів, спільного підходу до захисту від усіх груп загроз (техногенного, природного та соціально-політичного спрямування). Немає загальної (спільної) бази ресурсів для реагування та запобігання загрозам, яка повинна містити інформацію не тільки від Міністерства надзвичайних ситуацій, а й від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, де збирають інформацію про наявну кількість місць у лікарнях малих міст України та ступінь забезпечення медичним персоналом [2, с. 76].

Тому потребує перегляду й удосконалення наявний підхід до захисту об'єктів критичної інфраструктури та його правове забезпечення.

Виклад основного матеріалу. Поняття критичної інфраструктури знаходиться на етапі становлення, водночас, правотворча та наукова активність довкола нього повсякчас посилюється.

В окремих нормативних актах запропоновано визначення цього поняття. У Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування переліку інформаційно-телекомунікаційних систем об'єктів критичної інфраструктури держави» від 23 серпня 2016 року № 563 його потлумачено як сукупність об'єктів інфраструктури держави, які є найбільш важливими для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу чи руйнування яких може мати вплив на національну безпеку й оборону, природне середовище, призвести до значних фінансових збитків і людських жертв [3]. У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 року № 1009-р визначення поняття критичної інфраструктури сформульовано як сукупність об'єктів, які є стратегічно важливими для економіки й безпеки держави, суспільства, населення та порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам України.

Про поняття «критична інфраструктура» йдеться в Указі Президента України «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 6 травня 2015 року “Про Стратегію національної безпеки України”» від 26 травня 2015 року № 287/2015, у якому серед загроз національній безпеці України визначено загрози безпеці критичної інфраструктури, а саме: критична зношеність основних фондів об'єктів інфраструктури України та недостатній рівень їх фізичного захисту; недостатній рівень захищеності критичної інфраструктури від терористичних посягань і диверсій; неефективне управління безпекою критичної інфраструктури та систем життєзабезпечення.

Окреслено також пріоритетні напрями забезпечення безпеки критичної інфраструктури: комплексне вдосконалення правового підґрунтя захисту критичної інфраструктури, створення системи державного управління її безпекою; посилення охорони об'єктів критичної інфраструктури, зокрема енергетичної і транспортної; налагодження співробітництва між суб'єктами захисту критичної інфраструктури, розвиток державно-приватного партнерства у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них; розроблення й запровадження механізмів обміну інформацією між державними органами, приватним сектором і населенням стосовно загроз критичній інфраструктурі та захисту чутливої інформації в цій сфері; профілактика техногенних аварій, оперативне й адекватне реагування на них, локалізація і мінімізація їх наслідків; розвиток міжнародного співробітництва в цій сфері [4].

Визначення поняття критичної інфраструктури пропонують в окремих публікаціях, цільових дослідженнях та інших працях, підготовлених у зв'язку з актуалізацією проблеми в різні роки з огляду на соціально-економічні, політичні, воєнні й інші умови та чинники.

Критична інфраструктура - це підприємства й установи (незалежно від форми власності) таких галузей, як енергетика, хімічна промисловість, транспорт, банки та фінанси, інформаційні технології, телекомунікації (електронні комунікації), продовольство, охорона здоров'я, комунальне господарство, що є стратегічно важливими для функціонування економіки та безпеки держави, суспільства, населення, виведення з ладу або руйнування яких може позначитися на національній безпеці й обороні, природному середовищі, призвести до значних матеріальних і фінансових збитків, людських жертв [5].

Критична інфраструктура - це сукупність об'єктів, технологій, державних і наукових структур, порушення регламентної діяльності яких впливає на економічну, соціально-політичну, військову, екологічну безпеки [2, с. 89].

Термін «критична інфраструктура» охоплює об'єкти, системи, мережі або їх частини, порушення функціонування або руйнування яких призведе до найтяжчих наслідків для соціальної та економічної сфери держави, негативно позначиться на рівні її обороноздатності та національної безпеки. Крім того, функціонування критичної інфраструктури в мирний час пов'язують із підтримуванням життєво важливих функцій у суспільстві, захистом базових потреб його членів і формуванням у них відчуття безпеки та захищеності. Критична інфраструктура України - це системи й ресурси, фізичні чи віртуальні, що забезпечують функції та послуги, порушення яких призведе до найсерйозніших негативних наслідків для життєдіяльності суспільства, соціально-економічного розвитку країни, забезпечення національної безпеки.

Захист критичної інфраструктури України - це комплекс заходів, реалізований у нормативно-правових, організаційних, технологічних інструментах, спрямованих на забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури [6, с. 11].

На підставі розглянутих дефініцій можна дійти висновку, що поняття критичної інфраструктури визначають, ураховуючи такі елементи:

1) загальне визначення критичної інфраструктури як сукупності об'єктів;

2) ознаки, за якими об'єкти критичної інфраструктури визначаються як такі;

3) можливі впливи на об'єкти критичної інфраструктури та їх наслідки;

4) державні, суспільні інтереси та відносини, яким може бути завдано шкоди.

Проте змістове наповнення цих елементів неоднакове, адже трансформація поняття критичної інфраструктури відбувається під впливом об'єктивних чинників й обставин, що визначають пріоритетність тих чи тих проблем, пов'язаних із забезпеченням нормального функціонування та захисту певних об'єктів.

Якщо проаналізувати ці визначення з позицій змісту структурних елементів поняття критичної інфраструктури, то можна констатувати хаотичність, неузгодженість, неповноту й правову невизначеність окремих положень, тому це питання потребує додаткового дослідження й опрацювання.

Так, критичну інфраструктуру визначають як: 1) сукупність об'єктів; систем, об'єктів і ресурсів; 2) сукупність об'єктів інфраструктури держави; 3) підприємства й установи (незалежно від форми власності) таких галузей, як енергетика, хімічна промисловість, транспорт, банки та фінанси, інформаційні технології і телекомунікації (електронні комунікації), продовольство, охорона здоров'я, комунальне господарство; 4) сукупність об'єктів, технологій, державних і наукових структур; 5) об'єкти, системи, мережі або їх частини; системи й ресурси, фізичні чи віртуальні, що забезпечують функції та послуги.

Ознаки, за якими певні об'єкти відносять до критичної інфраструктури, визначають як: 1) критично важливі; 2) найбільш важливі; 3) стратегічно важливі.

Можливі впливи на об'єкти критичної інфраструктури та їх наслідки трактують як: 1) загрози природного й техногенного характеру; 2) терористичні загрози; 3) кібератаки; 4) пошкодження інфраструктурних об'єктів у східних та південних регіонах України внаслідок збройного конфлікту; 5) виведення з ладу або руйнування; 6) порушення функціонування; 7) порушення регламентної діяльності. Їхні наслідки такі: 1) значні матеріальні та фінансові збитки, людські жертви; 2) найтяжчі наслідки; 3) найсерйозніші негативні наслідки.

Суспільні, державні інтереси та відносини, яким може бути завдано шкоди, окреслюють так: 1) функціонування суспільства, соціально-економічного розвитку держави та забезпечення національної безпеки; 2) життєво важливі національні інтереси України; 3) інтереси економіки і безпеки держави, суспільства, населення; 4) національна безпека й оборона, природне середовище; 5) економічна, соціально-політична, військова, екологічна безпека; 6) соціальна й економічна сфери держави;

7) рівень обороноздатності та національної безпеки;

8) життєдіяльність суспільства, соціально-економічного розвитку країни та забезпечення національної безпеки.

Про проблеми правового регулювання забезпечення захисту критичної інфраструктури, зокрема адміністративно-правового, ідеться в Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури, метою якої є визначення основних напрямів, механізмів і строків комплексного правового врегулювання питання захисту критичної інфраструктури й розроблення системи державного управління у сфері захисту критичної інфраструктури, з-поміж яких виокремлено такі:

- недостатність і неузгодженість нормативно-правового регулювання з питань захисту систем й об'єктів критичної інфраструктури, зокрема відсутність спеціального закону про критичну інфраструктуру та її захист;

- необхідність нормативно-правового врегулювання основоположних принципів її функціонування;

- розроблення й удосконалення законодавства у сфері захисту критичної інфраструктури на підставі норм і стандартів НАТО, а також положень річних національних програм під егідою Комісії Україна-НАТО.

Серед першочергових завдань визначено розроблення та прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань функціонування державної системи захисту критичної інфраструктури, передбачення органу, відповідального за координацію діяльності із захисту критичної інфраструктури в мирний час та в умовах особливого періоду.

Шляхами та способами розв'язання проблем визнано створення нормативно-правової бази з питань організації діяльності державних органів і суб'єктів господарювання у сфері захисту критичної інфраструктури.

Комплексне визначення правової бази діяльності державних органів і суб'єктів господарювання у сфері захисту критичної інфраструктури полягає в розробленні та прийнятті Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист» [1].

Нині триває робота з розроблення цього законопроекту, до якої залучено широке коло суб'єктів, які мають напрацювати організаційні, нормативно-правові, інженерно-технічні, наукові й інші положення та пропозиції, що створять підґрунтя для розв'язання нагальних проблем формування поняття критичної інфраструктури; визначення об'єктів критичної інфраструктури, загроз для їх функціонування, необхідних заходів для забезпечення нормального функціонування та інших проблемних питань. Так, за інформацією Національного банку України, створено міжвідомчу робочу групу щодо державної системи захисту об'єктів і сфер критичної інфраструктури у фінансовому секторі, до якої ввійшли представники Національного банку України, Національної комісії із цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також Служби безпеки України [7]. Робочі групи було створено в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України [8]; Президія Національної академії медичних наук України постановила створити експертну групу з числа фахівців академії та співробітників Головного управління контр розвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України. Незабаром міжвідомча група має визначити перелік об'єктів і сфер критичної інфраструктури в медичній сфері, наявних загроз для їх функціонування, а також необхідних заходів, спрямованих на організацію їхньої сталої діяльності [9]; при Міністерстві соціальної політики України створено міжвідомчу робочу групу для визначення переліку об'єктів критичної інфраструктури в соціальній сфері, наявних загроз для їх функціонування, а також необхідних заходів, спрямованих на організацію їхньої сталої діяльності [10]; з метою забезпечення кібербезпеки та захисту критичної інфраструктури Міністерство

інфраструктури України створило Державне підприємство «Центр систем безпеки та інформатизації»; майже всі інфраструктурі об'єкти, які знаходяться у власності чи використанні підвідомчих Міністерству підприємств, служб і відомств, можна віднести до об'єктів критичної інфраструктури, тому Міністерство відповідає за стале та безперебійне функціонування цих підприємств. Це підприємство буде здійснювати координацію та реалізацію політики, яку формує Міністерство у сфері захисту критичної інфраструктури (пожежно-техногенна безпека, фізична охорона й оборона об'єктів критичної інфраструктури та кіберзахист) [11] тощо.

Такий підхід забезпечить комплексне розуміння та формування єдиної державної системи захисту критичної інфраструктури.

критичний інфраструктура адміністративний

Висновки

Отже, сучасна модель адміністративно-правового регулювання захисту критичної інфраструктури має ґрунтуватися на нормативній базі, програмно-стратегічних документах, напрацьованому досвіді та найкращих прикладах правового регулювання аналогічних інститутів у зарубіжних країнах. Відповідні положення мають бути визначені як основа для формування нових підходів у сфері адміністративно-правового регулювання захисту критичної інфраструктури в сучасній Україні.

Зважаючи на інтегральність аналізованої проблеми, необхідно також вивчати різногалузеві дослідження з окресленої тематики, положення яких можуть бути використані в нормативній і теоретичній роботі.

Список використаних джерел

критичний інфраструктура адміністративний

1.Про схвалення Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури [Електронний ресурс] : розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 груд. 2017 р. № 1009-р.

2.Бірюков Д. С. Захист критичної інфраструктури: проблеми та перспективи впровадження в Україні / Д. С. Бірюков, С. І. Кондратов. - Київ : НІСД, 2012. - 96 с.

3.Про затвердження Порядку формування переліку інформаційно-телекомунікаційних систем об'єктів критичної інфраструктури держави [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серп. 2016 р. № 563.

4.Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 26 трав. 2015 р. № 287/2015.

5.Верголяс О. Реформування системи захисту та підвищення стійкості критичної інфраструктури України в розрізі актуальних загроз [Електронний ресурс] / О. Верголяс.

Размещено на Allbest.ru