Типові способи вчинення злочинів, пов’язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, виділених на роботу з відходами

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.98

Типові способи вчинення злочинів, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, виділених на роботу з відходами

Лилик В.А., аспірант

юридичного факультету

ПВНЗ «Львівський університет бізнесу і права»

Стаття присвячена дослідженню типових способів вчинення злочинів, пов'язаних із неці-льовим використанням бюджетних коштів, що виділяються на роботу з відходами. З'ясовано наукові та термінологічні питання способу вчинення злочину. Аналізуються викладені в юри-дичній літературі погляди на поняття способу вчинення злочину як елемента криміналістичної характеристики злочину. Наведені типові способи підготовки, безпосереднього вчинення та приховування злочинів, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, що виді-ляються на роботу з відходами. бюджетний злочин криміналістичний

Ключові слова: бюджетні кошти, криміналістика, криміналістична характеристика, не-цільове використання, спосіб вчинення злочину.

Статья посвящена исследованию типовых способов совершения преступления, связанного с нецелевым использованием бюджетных средств, выделяемых на работу с отходами. Выяснены научные и терминологические вопросы способа совершения преступления. Анализируются изложенные в юридической литературе взгляды на понятие способа совершения преступления как элемента криминалистической характеристики преступления. Приведены типовые способы подготовки, непосредственного совершения и утаивания преступлений, связанных с нецелевым использованием бюджетных средств, выделяемых на работу с отходами.

Ключевые слова: бюджетные средства, криминалистика, криминалистическая характе-ристика, нецелевое использование, способ совершения преступления.

The article is devoted to the investigation of typical methods of committing crimes related to the misuse ofbudget funds allocated for work with waste. The scientific and terminological questions of the method of committing a crime are found out. The views expressed in the legal literature on the notion of a method of committing a crime as an element of a forensic characteristic of a crime are analyzed. The typical methods of preparation, direct execution and concealment of crimes connected with the misuse ofbudget funds allocated for work with waste are given.

Key words: budget funds, criminology, forensic characteristic, misuse, method of committing a crime.

Постановка проблеми. Держава намагається належним чином урегу-льовувати суспільні відносини у сфері забезпечення цільового використання бюджетних коштів. За це відповідає низка органів державної влади, діяльність яких на даний час можна оцінити як не-достатньо ефективну. Так, відповідно до офіційних даних Рахункової палати Укра-їни, у 2013 р. нею перевірено 932 об'єкти та виявлено незаконного, в тому числі нецільового використання коштів на загальну суму 4 млрд. 894,6 млн. грн., у 2014 р. - 744 об'єкти / 5 млрд. 252,8 млн. грн., у 2015 р. - 627 об'єктів / 6 млрд. 353,8 млн. грн., а у 2016 р. - 644 об'єкти / 7 млрд. 100 млн. грн. відповідно [1].

У зв'язку із цим можна зробити висно-вок, що протидія злочинам у бюджетній сфері й надалі залишається пріоритет-ним завданням забезпечення економічної безпеки нашої держави. Крім того, небезпека нецільового використання бюджетних коштів пов'язана ще й з тим, що вказаний злочин є супутником розвитку сучасної української держави та є поши-реним майже у всіх сферах суспільного життя - економічній, соціальній та полі-тичній. На підтвердження цього можна навести думку П.П. Андрушка, який слуш-но вказує, що використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призна-ченню може бути способом учинення ін-ших, більш тяжких злочинів: 1) невиплати заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат (ст. 175 ККУ); 2) привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ); 3) службове підроблення та службова недбалість (ст. ст. 366 і 367 ККУ) тощо [2, с. 26-32].

Аналіз досліджень і публікацій. До-слідженням деяких аспектів розсліду-вання злочинів, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, займалися П.П. Андрушко, В.В. Кікін- чук, Г.А. Матусовський, В.А. Нечитайло, В.Л. Ортинський, 1.1. Попович, Р.Л. Сте- панюк. В останні роки цю проблематику вивчали П.І. Зінов, Г.А. Мудрецька, О.М. Олійник, І.В. Писарчук, Р.І. Сибірна та А.В. Сибірний. Одна, роботи наведених авторів не розкривають у повній мірі механізм вчинення вказаної категорії злочинів, і сама проблематика вимагає додаткової уваги з боку криміналістів.

Метою статті є розкриття сутності та характеристика типових способів вчи-нення злочину, передбаченого диспози-цією ст. 210 КК України.

Виклад основного матеріалу. Цен-тральний момент у генезисі злочинної поведінки, як пише І.Ш. Жорданія, займає спосіб. Саме спосіб вчинення злочину є тією головною якісною характеристикою діяльності злочинця, яка найтісніше взає-мопов'язана з властивостями інших еле-ментів злочинної події. Спосіб вчинення злочину - не просто сума або якийсь комплекс поведінкових актів, а визначена цілісна структура поведінки, що є певною системою. Ці акти поведінки - дії, операції, прийоми - сполучаються за певною ієрархією і субординацією як частини цілеспрямованої вольової діяльності [3, с. 73]. Спосіб вчинення - це си-стема прийомів, дій, операційних комп-лексів, зумовлених метою і мотивами дій, психічними і фізичними якостями особи, в яких виявляються психофізіологічні і характерологічні особливості людини, її знання, вміння, навички і ставлення до різних проявів дійсності. Для кожного злочину, як пише М.І. Єнікеєв, існує свій системний «набір», комплекс дій і опе-рацій. У кожної людини також є система узагальнених дій, що свідчать про її інди-відуальні особливості. Ці комплекси так само індивідуалізовані, як і папілярні узо-ри пальців, та сліди цих комплексів завж-ди залишаються на місці події [4, с. 105].

Питання способу вчинення злочину є однією з ключових не тільки в криміна-лістиці, а й у кримінальному праві, кри-мінальному процесі та судовій психології. У кримінальному праві цю категорію пов'язують з об'єктивною стороною складу злочину, а також використову-ється як кваліфікуюча ознака. У криміна-лістиці ж частіше за все спосіб вчинення злочину пов'язують з обставинами, що підлягають доказуванню.

З огляду на це Г.Г. Зуйков до предмету доказування відносив дві групи фактів, що відображають спосіб вчинення зло-чину: а) такі, що мають кримінально-пра-вове значення; б) такі, що забезпечують необхідну повноту і конкретність описан-ня способу вчинення злочину в обвину-вальному висновку й обвинувальному вироку. До фактів першої групи науковець відносить відомості, що прямо передбачені статтями Особливої частини Кримінального кодексу України як кваліфікуючі вчинене за способом вчинення злочину, а також факти, які характеризують спосіб вчинення злочину як обставини, що обтяжують відповідальність. До фактів другої групи - все те, що дозволить відповідно до зібраних доказів описати спосіб вчинення злочину таким чином, щоб подія злочину, ступінь суспільної небезпеки злочину й самого злочинця були охарактеризовані досить повно [5, с. 7]. Актуальним залишається визначення способу вчинення злочину, дане Р.С. Бєлкіним. Видатний криміналіст під способом вчи-нення злочин запропонував розуміти систему умисних дій з підготовки, вчинення та приховування злочину, охоплені єди-ним злочинним задумом, детерміновані психофізичними якостями особи зло-чинця (його співучасників) і вибірковим використанням ним (ними) відповідних умов, місця, часу, а також урахування можливих дій (бездіяльності) з боку по-терпілого та інших осіб [6, с. 359].

На думку І.В. Гори, спосіб вчинення злочину охоплює систему взаємопов'я-заних дій суб'єкта (або утримання від них), що вчиняються з певною послідов-ністю, із застосуванням різних знарядь і засобів та спрямовані на досягнення мети злочину. Для криміналістичної ха-рактеристики способу вчинення злочину важливі насамперед ті його сторони, що відбиваються назовні, і відтак мають досить великий ступінь інформативності. Виходячи із цього, науковець вважає, що спосіб вчинення злочину - це спосіб дій з готування, вчинення та приховування слідів злочину, що характеризує криміна-лістично значимі дані про виконавця і за-стосовані ним засоби і можливості їх за-стосування у розкритті злочинів [7, с. 38].

Особливим, як відзначає І. Писарчук, є виявлення способу вчинення нецільового використання бюджетних коштів. На його думку, спосіб є дією (системою дій), що використовуються під час виконання певної роботи, здійснення будь-чого. Способи вчинення злочину залишають у матеріальній та інтелектуальній сферах сліди. Службові особи, що вчинили нецільове використання бюджетних ко-штів, для уникнення покарання доклада-ють максимум зусиль до їх знищення або маскування. Для зазначених злочинів характерні деякі особливості слідоутво- рення: зовні здебільшого вони вигляда-ють як звичайні фінансово-господарські операції; знаряддя вчинення зазначених злочинів істотно відрізняються від зна-рядь вчинення загальнокримінальних злочинів; сліди, як правило, містяться в документах (управлінських, бухгал-терських, банківських, технологічних); предмети злочинного посягання (грошові кошти) можуть використовуватися під час правомірних фінансово-господарських операцій. Пошуковими ознаками нецільового використання бюджетних коштів можуть бути документальні факти про: безпідставне підвищення заробітної плати, невмотивовані виплати премій окремим працівникам, проведення капі-тального або поточного ремонту, на який не було передбачене фінансування, при-дбання окремих основних засобів високої вартості тощо [8, с. 532-533].

У науковому коментарі до ст. 210 Кри-мінального кодексу України щодо об'єк-тивної сторони цього злочину вказані чотири можливі форми: 1) використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню; 2) використання бюджет-них коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; 3) недо-тримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету; 4) недо-тримання вимог щодо пропорційного фі-нансування видатків бюджетів усіх рівнів. Перші дві форми вчиняються шляхом дій, а третя і четверта можуть виражатися як у діях, так і в бездіяльності службової особи. Поняттям нецільового викори-стання бюджетних коштів охоплюється також спрямування їх на видатки, фінан-сування яких за рахунок бюджетних ко-штів заборонено [9].

Досліджуючи способи вчинення зло-чинів, пов'язаних із використанням бю-джетних коштів в агропромисловому комплексі, В.В. Кікінчук звертає увагу на класифікацію таких способів, запропо-новану вченими-кримінологами, а саме: способи вчинення злочинів, пов'язані з незаконним отриманням бюджетних ко-штів; способи вчинення злочинів, пов'я-зані з витрачанням бюджетних коштів; способи вчинення злочинів, пов'язані з незаконним відшкодуванням бюджетних коштів. Серед способів нецільового витрачання бюджетних коштів науковець виділяє використання службовою особою суб'єкта господарської діяльності бюджетних коштів, що виділяються на виконання певної державної програми, всупереч їх цільовому призначенню [10, с. 320, 323].

Г.В. Мудрецька проводила комплексне дослідження щодо методики розсліду-вання викрадення бюджетних коштів. На-уковець вказує, що вибір злочинцем того чи іншого способу викрадення бюджет-них коштів детермінований: особливос-тями предмета злочину; особливостями посадового становища; особливостями організаційно-правового статусу бю-джетних установ; особливостями бухгал-терського обліку та звітності. Дії служ-бових осіб можуть складатися з різних прийомів і операцій, спрямованих на під-готовку, безпосереднє вчинення і прихо-вування злочину. Найбільш характерними способами вчинення викрадень бюджетних коштів є: 1) викрадення коштів під час проведення обліково-бухгалтерських операцій з оплати праці; 2) придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх подальшої реалізації та привласнення готівкових коштів; 3) викрадення коштів шляхом «перекручування» правил ведення касових операцій; 4) викрадення коштів, призначених для виконання окремих доручень (підзвітних коштів), шляхом завищення підсумкових сум у авансовому звіті; 5) викрадення коштів шляхом виплат за укладеними угодами з комерційними структурами за фактично невиконані роботи або завищений обсяг робіт (послуг); 6) викрадення коштів шляхом виплат за укладеними угодами з комерційними структурами за завище-ними цінами; 7) викрадення коштів шля-хом використання векселів для здійснен-ня фіктивних розрахунків; 8) створення юридичної особи для виконання бюджет-них програм, що фінансуються з бюджету, з подальшим привласненням бюджетних коштів; 9) викрадення коштів з використанням еквівалентів грошових коштів (коштів, що містяться в акредити-вах, у чекових книжках, в оплачених та-лонах на бензин (смарт-картках), в інших грошових документах) [11, с. 7-8].

Р.І. Сибірна, А.В. Сибірний та О.В. Хо- мів зазначають, що спосіб бюджетного злочину завжди пов'язаний із прямим порушенням вимог чинного законодав-ства стосовно порядку і характеру зміни дохідної та видаткової частин бюджету, розподілу і використання бюджетних ко-штів. Серед типових способів вчинення злочину, передбаченого ст. 210 КК Укра-їни, науковці виділяють: 1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню. Напрями нецільового ви-користання коштів можуть виражатися в таких фактах, як: а) придбання бюджет-ним коштом активів із метою подальшого продажу; б) здійснення внесків і статут-ний фонд комерційних структур; в) на-дання безвідсоткових і безстрокових по-зичок; г) оплата бюджетними коштами потреб підприємства, які не відповідають цільовому призначенню коштів; 2) вико-ристання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню шляхом пору-шення спеціальних правил використання бюджетних коштів, установлених чинним законодавством на певний період; 3) ви-користання бюджетних коштів усупереч цільовому призначенню з оформленням їх на видатки за певною передбаченою бюджетом статтею (кодом) бюджетної класифікації при фактичному витрачанні на цілі, що не відповідають характеру витрат, які можуть здійснюватися згідно із цією предметною категорією видатків; 4) використання бюджетних коштів усу-переч цільовому призначенню шляхом їхнього надання неналежним одержува-чам; 5) використання бюджетних коштів усупереч цільовому призначенню шляхом незаконного одержання і, відповідно, нецільового використання у вигляді бюджетного фінансування, кредиту, позички або компенсації; 6) тимчасове використання бюджетних коштів усу-переч їх цільовому призначенню (пере-важно на власні потреби). Після закін-чення певного періоду зазначені кошти вже використовуються цілеспрямовано [12, с. 101-103].

Серед типових способів приховування нецільового використання бюджетних коштів, виділених на роботу з відходами, варто назвати: 1) посилання службової особи на незнання того, що нормативні акти, якими вона керувалася, вже не дійсні; 2) посилання на технічну помилку виконавця розпорядження в коді статті видатків; 3) знищення документів; 4) посилання на те, що підпис від імені службової особи виконаний іншою осо-бою; 5) посилання на те, що в період ви-дання та виконання рішення відповідна службова особа знаходилася у відпустці (на лікарняному).

Висновки. Під час визначення типо-вих способів вчинення злочину, перед-баченого ст. 210 КК України, за орієнтир необхідно брати ст. 119 Бюджетного кодексу України, в якій говориться, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не від-повідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); напрямам використання бю-джетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми або в порядку вико-ристання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошто-рису, плану використання бюджетних коштів). Саме вони покликані допомогти слідчому у визначенні безпосереднього способу вчинення злочину, пов'язаного з нецільовим використанням бюджетних коштів, виділених на роботу з відходами.

Література

1. Офіційний веб-сайт Рахункової палати України URL: www.ac-rada.gov.ua.

2. Андрушко П.П. Коментар до ст. 210 Криміналь-ного кодексу України. - Юридичний вісник України. - 2012.-№2.-С. 26-32.

3. Жордания И.Ш. Психолого-правовая структура способа совершения преступления. - Тбилиси: Изд-во «Сабчота Сакартвело», 1977. - 233 с.

4. Еникеев М.И. Юридическая психология: учеб-ник. - М.: Норма-Инфра, 2001. -517 с.

5. Зуйков Г. Г. Установление способа совершения преступления. Лекция. - М.: Высш. шк. МВД СССР, 1970.-49 с.

6. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т. - М.: Юристь, 1997. - Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. - 478 с.

7. Гора І.В. Поняття спосіб вчинення злочину та його значення в розкритті та розслідуванні. - Закон и жизнь.-2012.-№9.-С. 35-39.

8. Писарчук І. Виявлення ознак нецільового ви-користання бюджетних коштів, вчинених службовими особами. - Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридична. - 2016. - № 855. - С. 529-536.

9. Коментар до Кримінального кодексу України. URL: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/ kodeks/024.

10. Кікінчук В.В. Способи вчинення злочинів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів в агропромисловому комплексі. - Науковий вісник ЛьДУВС.-2013.-№3.-С.317-326.

11. Мудрецька Г.В. Методика розслідування викрадень бюджетних коштів: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.09. - Ірпінь, 2011. - 19 с.

12. Сибірна Р.І. Криміналістична характеристика злочинів, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів. - Науковий вісник ЛьвДУВС. Серія економічна. - 2016. -№2,- С. 96-107.

Размещено на Allbest.ru