Генезис розвитку вчень про державу, її мету і призначення: історія та сучасність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генезис розвитку вчень про державу, її мету і призначення: історія та сучасність

Ю.С. Палєєва

Стаття присвячена генезису розвитку ідей про державу і її призначення. Для більш глибокого з'ясування розглянуті ідеї видатних європейських мислителів.

Ключові слова: держава, призначення держави, вчення про державу, мета держави.

Статья посвящена генезису развития идей о государстве и его назначении. Для более глубокого выяснения рассмотрены идеи выдающихся европейских мыслителей.

Ключевые слова: государство, назначение государства, учения о государстве, цель государства.

The article is devoted to the genesis of the development of ideas about the state and its purpose. For better understanding of the ideas discussed prominent European thinkers.

Keywords: government, the appointment of the state theory of the state, the goal state. держава політичний правовий

Постановка проблеми. Держава є настільки унікальним і суспільно важливим феноменом, що впродовж тривалого часу її існування науковий інтерес до неї не тільки не зникає, а й навіть зростає. Кожна держава виконує загальнолюдську місію, без якої не може існувати ні одне суспільство, наприклад, організація освіти, соціального забезпечення, засобів транспорту і зв'язку, охорони здоров'я, боротьба з епідеміями, злочинністю. Існує безліч наукових ідей, концепцій і теорій про призначення держави. Питання про сутність держави та призначення держави неодноразово порушувалося у творчості діячів суспільної думки світового рівня протягом всього розвитку світової історії. Це не може не привертати увагу. Питання, пов'язанні з сутністю і призначенням держави є актуальними і потребують глибокого теоретичного осмислення.

Стан дослідження. Незважаючи на багатовікову історію спроб зрозуміти призначення держави, на сьогодні залишаються питання, які викликають дебати. Даною проблематикою займалися як закордонні так, і вітчизняні правознавці, а саме: Скакун О.Ф., Заєць А.П., Котюк В.О., Шульга А.М., Рабинович П.М. та інші.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи сутність держави, не можна не зазначити, що інститут держави пройшов великий історичний шлях розвитку. Природно, за цей період він змінювався, удосконалювався, його сутність зазнавала змін, відповідно до економічних, політичних, ідеологічних структур суспільства. Сутність держави не лишається незмінною.

Протягом всієї історії розвитку та становлення держави вчені та мислителі прагнули з'ясувати, що таке держава та її основне призначення. Намагалися знайти першопричину її створення. Враховуючи розвиток загальнотеоретичних знань та формування наукової думки щодо держави можна визначити фундаментальні ідеї, мислителів Західної Європи, які намагалися обґрунтувати свої бачення, серед яких найбільший внесок зробив нідерландський мислитель і правознавець Гуго Гроцій. Договір про утворення держави є вихідним положенням теоретичної концепції про сутність держави. Він передбачає існування додержавної стадії життя людей. Вона характеризується як «природний стан». У цьому стані була відсутня приватна власність, люди перебували в «великій простоті». Поступово люди стали займатися різними мистецтвами і ремеслами, вести більш вишуканий спосіб життя, з'явилися і розвинулися людські пороки. У відносинах між людьми ослабли справедливість і взаємна приязнь. Тому люди прийшли згоди про утворення держави, причому «не по божественному велінню, а добровільно, переконавшись на досвіді в безсиллі окремих розсіяних сімейств проти насильства, звідки веде своє походження громадянська влада». Метою держави є досягнення загального блага і забезпечення дії права у спілкуванні між людьми, а не служіння корисним інтересам будь-кого. Держава є «досконалим союзом вільних людей, який укладений заради дотримання права і загальної користі»¹.

Б. Спіноза запропонував оригінальне вчення про суспільство та державу, що розвиваються за законами, які походять від законів природи. Нідерландський мислитель був прихильником доктрини природного і договірного походження держави. Поява держави не випадковість, а закономірний розвиток суспільства. Для того, щоб жити безпечніше і краще, люди повинні були укласти угоду, відповідно до якої в державі вони набувають колективних прав. Кожен громадянин тільки тоді діє відповідно до права і володіє будь-чим, коли це схвалюється державою.² Вважає, що кінцева мета держави-звільнити кожного від страху, забезпечити його безпеку і можливість найкращим чином утримувати своє природне право на існування і діяльність без шкоди собі і іншим. «Отже, - уклав він, - мета держави насправді є свобода». ³

Основними представниками англійської політико-правової думки виступають, перш за все Т. Гоббс і Дж. Локк. Перший стверджує, що держава створюється людьми для того, щоб з її допомогою покінчити з «війною всіх проти всіх», позбутися страху незахищеності і постійної загрози насильницької смерті - супутників «розгнузданого стану безвладдя». Шляхом взаємної домовленості між собою індивіди довіряють єдиній особі (окремій людині або зборам людей) верховну владу над собою. Держава і є ця особа, яка використовує силу і засоби всіх людей так, як вона вважає за необхідне для їх миру і загального захисту. Держава гарантує своїм підданим свободу, яка є правом робити все те, що не заборонено цивільним законом, зокрема «купувати і продавати і іншим чином укладати договори один з одним, вибирати своє місцеперебування, їжу, спосіб життя, наставляти дітей за своїм розсудом і т. д.». Дж. Локк вважає, що до виникнення держави люди перебувають у природному стані, де панує рівність, «при якому всяка влада і всяке право є взаємними, ніхто не має більше іншого». Однак у природному стані відсутні органи, які могли б неупереджено вирішувати суперечки між людьми, здійснювати належне покарання винних у порушенні природних законів і т.д. Все це породжує обстановку невпевненості, дестабілізує звичайну розмірене життя. З метою надійного забезпечення природних прав, рівності і свободи, захисту особи і власності люди погоджуються утворити політичну спільноту, заснувати державу. Держава являє собою сукупність людей, які об'єдналися в одне ціле під егідою ними ж встановленого загального закону і створили судову інстанцію, уповноважену залагоджувати конфлікти між ними і карати злочинців.⁴ Держава створюється для досягнення «великої і головної мети» - політичного партнерства, коли кожен може реалізувати свої громадянські права. При цьому акцентується увага на взаємній згоді людей: «будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду народу». ⁵

Представник німецького просвітництва С. Пуфендорф розглядаючи державу та її роль у суспільстві, писав, що держава - це єдина надійна установа, здатна гарантувати безпеку людей. Він дає таке визначення: «Держава є складною моральною особистістю, воля якої сприймається, як воля всіх, утворюється ця воля єднанням багатьох воль шляхом договору, щоб використовувати сили і здібності кожного для загального миру і безпеки». Призначення держави, за Пуфендорфом, полягає у тому, щоб бути надійним гарантом порядку в людському суспільстві, гарантом спокою серед людей, вона повинна також захищати зовнішню безпеку країни. Крім того, держава не дозволяє церкві втручатися у практичне світське життя, оскільки сферою діяльності духовенства є виключно внутрішні переконання та совість людини.

І. Кант висував тезу про те, що благо і призначення держави - в досконалому праві, в максимальній відповідності устрою та режиму держави принципам права. Зазначені припущення дали підстави вважати І. Канта одним з головних творців концепції «правової держави». І. Кант багаторазово підкреслював необхідність для держави спиратися на право, орієнтуватися в своїй діяльності на нього, погоджувати з ним свої акціі. Держава, яка ухиляється від дотримання прав і свобод, не забезпечує охорони позитивних законів, ризикує втратити довіру і повагу своїх громадян. Питання про походження держави І. Кант трактує майже по Ж.Ж.Руссо, зауважуючи при цьому, що його пошуки раціональні, апріорні і що він має на увазі не якусь, а певну державу, ідеальну, якою вона має бути згідно з чистими принципам права. Відправний пункт кантівського аналізу - гіпотеза природного стану, позбавленого будь-якої гарантії законності. Моральний обов'язок, почуття поваги до природного права спонукають людей залишити первинний стан і перейти до життя в громадянському суспільстві. Перехід до останнього не носить характеру випадковості. Акт, за допомогою якого ізольовані індивіди утворюють народ і державу, є договір. Таким чином, держава це обєднання великої кількості людей, підлеглих правовим законам.⁶

Грандіозну філософську систему, що охоплює всю сукупність теоретичних знань Німеччини кінця XVIII-початку XIX, створив видатний філософ Г.Гегель. У своїй концепції держави синтезує античну платонівсько- аристотелевську думку про державу як субстанциального і цілісного морального організму (первинність поліса перед індивідом і т.п.) з результатами історичного розвитку взагалі (християнство, реформація і т.д.) і французької революції особливо (визнання індивідуальних прав і свобод, рівності всіх перед законом і т.п.). Держава як моральне ціле в трактуванні Г.Гегеля - не агрегат атомізованих індивідів з їх відособленими правами, не мертвий механізм, а живий організм. Тому у Г. Гегеля мова йде не про свободу, з одного боку, індивіда, громадянина, а з іншого боку, держави, а про органічно цілісну волю - волю державно організованого народу (нації), що включає в себе свободу окремих індивідів і сфер народного життя. Різні трактування держави в гегелівській філософії права: держава як ідея свободи, як конкретне і вище право, як правове утворення, як єдиний організм, як конституційна монархія, як «політична держава» і т.д. Таким чином, «розумна держава» саме і постає моральним цілим, ідейно-політичною єдністю, що знімає протиріччя правовому громадянському суспільстві. Така держава - втілення ідеї розуму, свободи і права. «Держава - це хід Бога у світі, її підставою є влада розуму, що здійснює себе як волю». ⁷

За територіальним фактором можна згрупувати розвиток наукових думок про призначення та роль держави наступним чином: вчення про державу у Нідерландах періоду антифеодальної революції, серед яких ключове місце посідають Г.Гроцій та Б.Спіноза, ідеї Англії ХVІІ ст., серед яких вчення Т.Гоббса і Дж. Локка, вчення про державу в Німеччині кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст., Таким чином, в Західній Європі не існувало єдиної точки зору щодо створення держави. Між іншим, думки мислителів співпадали відносно теорії походження держави. Більшість виступала за договірну теорію.

Підведемо підсумок, Г.Гроцій наполягає, що метою держави є досягнення загального блага і забезпечення дії права у спілкуванні між людьми, на думку І. Канта основна мета держави - свобода. Загалом ідеї нідерландських мислителів, зокрема щодо договірного походження держави і кінцевої мети - благо народу, було схожими. Т. Гоббс вважає, що держава створюється людьми для того, щоб з її допомогою покінчити з «війною всіх проти всіх», позбутися страху незахищеності і постійної загрози насильницької смерті. Дж. Локк наполягає, на тому, що держава створюється для досягнення «великої і головної мети» - політичного партнерства, коли кожен може реалізувати свої громадянські права. Першопричиною створення держави І.Кант вважає моральний обов'язок, почуття поваги до природного права. Г.Гегель головною метою створення держави вбачає у знятті протиріччя у правовому громадянському суспільстві.

Питання про призначення держави в радянській юридичній літературі не було предметом глибокого вивчення. Більшість дослідників приділяли увагу її класовій сутності. Оцінка соціального призначення держави, державної влади довгий час була визначеною: держава - це політична організація пануючого класу, що здійснює державну владу у власних інтересах. Проте, одним з наймогутніших факторів, що вплинули на діяльність багатьох держав, було створення соціалістичного табору. В соціалістичних країнах достатньо швидко і ефективно вирішувалися завдання покращення освіти, охорони здоров'я, науки, культури, пенсійного забезпечення, охорони материнства і дитинства, успішно розвивалися інститути залучення народних мас до управління державою.

У наш час необхідно об'єктивніше підходити до оцінки соціального призначення сучасної держави. Очевидно, що держава часто здійснює заходи, які відповідають інтересам всього суспільства, всіх соціальних груп, всіх прошарків населення (наприклад, будівництво шляхів, боротьба зі стихійними лихами, охорона природи, підтримання громадського порядку, боротьба зі злочинністю, підтримання науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я тощо). Характеризуючи сучасну державу, не можна стверджувати, що вона має таке ж соціальне призначення, як і держава 300-400 років тому. Соціальна складова у процесі розвитку держави постійно зростає, особливо в епоху науково-технічних революцій.

Таким чином, призначення сучасної держави полягає у її різноманітті, широкій сфері діяльності, спрямованій на нормальне, безконфліктне існування суспільства. Сучасна держава - соціальний арбітр, орган керівництва загальними справами, організатор багатьох важливих заходів, без здійснення яких неможливе функціонування суспільства. Одне з перших місць у цьому процесі належить закріпленню, забезпеченню прав і свобод людини, екологічній безпеці, технічному прогресу, здоров'ю нації, безконфліктному існуванню суспільства, забезпеченню гідного прожиткового рівня, підтримання науки, культури, освіти. Держава повинна перешкоджати різкій диференціації суспільства, щоб уникати гострих соціальних конфліктів.

Сучасна держава виступає суб'єктом легалізованого примусу, тобто вона повинна впливати на ті прошарки населення, групи, окремих людей, які є суспільно небезпечними. Її компетентні органи зобов'язані стримувати тих, хто характеризується суспільно небезпечною поведінкою, вони здійснюють певний соціальний контроль за дотриманням законів, принципів, правил людського співжиття.

Саме універсальний характер діяльності держави в сучасному світі спонукає до виконання нею нових функцій, що не характерні для минулих історичних епох. Однією з таких функцій є соціальна. Якщо її не розвивати, це призведе до соціального безправ'я, серйозних конфліктів у суспільстві.

Сучасна держава проводить активну соціальну політику, що полягає у врегулюванні і вирішенні соціальних проблем, досягаючи соціальної справедливості у відносинах між підприємцями, виробниками, споживачами, забезпечуючи інтереси малозабезпечених верств населення, що потребують соціальної підтримки. ⁸

Шамрай В.В. вважає, що сутність і призначення держави можна вважати встановленим, якщо з'ясована відповідь на три питання: Хто утворює державу? Яким чином це робиться? Задля якої мети? Таку відповідь містить найвідоміша і найпоширеніша політична формула сучасної свідомості: «Держава народу, іменем народу і для народу». Відтак, основоположна засада сучасної держави полягає в тому, що це - «держава народу.⁹

Висновки

Розуміння сутності держави полягає у її функціональній діяльності, яка спрямована на досягнення великої мети - блага людини, її морального, матеріального та фізичного добробуту, максимальної правової та соціальної захищеності особистості. Держава завжди має виступати як верховний охоронець та захисник законних інтересів особистості. Сутність держави проявляється в його функціях, у службовій ролі в суспільстві, якісна визначеність якої характеризується стійким здійсненням і забезпеченням вузько групованих або загальносоціальних інтересів. Історія показує, що держава у своїй діяльності завжди координує і консолідує інтереси для збереження цілісності і єдності суспільства. Сутність сучасної демократичної правової держави полягає у тому, що вона є знаряддям досягнення в соцільно неоднорідному суспільстві соціального компромісу й згоди. Соціальні послуги як матеріальна допомога, поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати і пенсій, покращення житлових умов, охорони здоров'я забезпечує більш високий рівень життя населення всієї країни. На міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

Отже, метою держави є досягнення соціальної демократії, що полягає в реалізації влади народу і забезпечення людині та громадянинові всіх прав, свобод і законних інтересів та визнання всіма суб'єктами права своїх обов'язків, ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації, расизму, експлуатації людини людиною, гарантування всім людям рівних умов вільного розвитку, розвитку кожної окремої особистості, модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин, досягнення дедалі більших успіхів у сфері соціального забезпечення свого народу, розширення діяльності вільних профспілок, здійснення демократичних перетворень.

В суспільстві існує гостра потреба, в тому щоб держава виступала в якості історичного наступника позитивних ідей, досягнень у сучасному світі. Багато ідей, запропонованих видатними європейськими мислителями залишаються актуальними і тепер. Перш за все, метою держави є досягнення загального блага і забезпечення дії права у спілкуванні між людьми, по-друге, гарантування своїм підданим свободи, яка є правом робити все те, що не заборонено цивільним законом, зокрема «купувати і продавати і іншим чином укладати договори один з одним, вибирати своє місцеперебування, їжу, спосіб життя, наставляти дітей за своїм розсудом, по-третє, призначення держави полягає у тому, щоб бути надійним гарантом порядку в людському суспільстві, гарантом спокою серед людей, вона повинна також захищати зовнішню безпеку країни. Сьогодні потрібно спрямувати зусилля не на окремій категорії, а на їх синтезі.

Література

1.Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу та право: Підручник / За ред. Г.Г.Демиденка, О.В.Петришина. - Х.: Право, 2008. - 240с., С.74.

2. Див. те саме с.76-77

3. Нерсесянц В.С. Історія політичних і правових вчень: Підручник / В.С.Нерсесянц. - М.: Норма, 2009. - 704с., С.261.

4. Див. те саме С.281-282.

5. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу та право: Підручник /За ред. Г.Г.Демиденка, О.В.Петришина. - Х.: Право, 2008. - 240с., С. 84.

6. Нерсесянц В.С. Історія політичних і правових вчень: Підручник/В.С.Нерсесянц. - М.: Норма, 2009. - 704с., С.429-430

7. Демиденко Г.Г. Історія вчень про державу та право: Підручник/За ред. Г.Г.Демиденка, О.В.Петришина. - Х.: Право, 2008. - 240с.

8. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 685с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ebk.net.ua\Book\law\zaychuk_tdp\part2\304/htm

9. Шамрай В.В. Вихідний політичний принцип модерну. Публікації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2006. - №58. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.filisof.com.ua\Jornel\M_58\Shamraj.htm

Размещено на Allbest.ru