До питання удосконалення державної політики щодо подолання проблем безробіття молоді

К вопросу об усовершенствовании государственной политики по преодолению проблем безработицы молодежи

Ортынская Н.В.

Ключевые слова: молодое поколение, безработица, транзитивное общество, рынок труда.

On the issue of improving the state policy on overcoming the problems of youth unemployment

Keywords:young generation, unemployment, transitive society, labor market.

Постановка проблеми. Молоде покоління сьогодні перебуває у вкрай складних умовах, що склалися у нашій державі. Це пов'язано із безліччю факторів, основними з яких є: економічна та політична нестабільність, складність у працевлаштуванні та самореалізації себе як особистості у сьогоднішньому глобалізованому світі.

Молодь є основним ресурсом розвитку держави та всього суспільства загалом. Працевлаштування молодого покоління на сьогоднішній день стало гострою проблемою не лише в Україні, а й в розвинутих країнах світу, що спонукало нас до дослідження даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням проблем безробіття молоді займалися такі науковці, як А. Маршалл, А. Оукен, А. Філліпс, Д. Богиня, В. Князева, О. Грішнова, І. Заюков, О. Баник, Е. Лібанова, І. Карякіна, Г Єгіазарян, А. Клемешев, Е. Лебединська, О. Яременко та ін. Проте суспільство змінюється, з'являються нові соціальні і політико-правові проблеми, тому дослідження питання безробіття молоді залишається актуальним та містить безліч невирішених питань.

Мета статті - дослідження основних проблем безробіття молодого покоління в транзитивному суспільстві та способи його подолання.

Виклад основного матеріалу. Безробіття молодого покоління має багатофакторне підґрунтя, що необхідно досліджувати комплексно для узагальнення не тільки причин даного явища, а й ефективних методів подолання даної проблеми з урахуванням футуристичних підходів.

Як вдало зазначав І. Заюков, незбалансованість структури ринку освітніх послуг та ринку праці в Україні зумовлює доволі гострі проблеми з працевлаштуванням молоді після закінчення навчальних закладів. Підвищений (порівняно з працездатними особами інших вікових груп) рівень безробіття молодих осіб віком 15-24 роки спричинює неефективне використання професійного потенціалу молоді, що виявляється, зокрема, у поширеності роботи не за спеціальністю, налаштованості молоді на зовнішню трудову міграцію, що погіршує ситуацію в економіці [1, с. 107].

Аналізуючи освіту під призмою сучасних змін, вбачаємо, що освітні програми повинні бути скеровані в першу чергу для розвитку особистості та креативності молодої людини, що, на нашу думку, є надзвичайно важливим елементом навчання конкурентного молодого покоління, яке здатне до постійного самовдосконалення та самонавчання, що стане невід'ємним інструментом в подальшому розвитку особи. Україна поступово відходить від застарілих поглядів на освіту, де вчитель є основним джерелом знань, а завданням учня є лише сприйняття наданої йому інформації. Дане переорієнтування вітчизняної освіти повинно посприяти становленню молодої людини та певної психологічної готовності до вибору професії у майбутньому, адже ринок праці на сьогоднішній день є надзвичайно динамічним, із плином часу відмирає велика кількість професій, що були актуальними ще десять років тому. Це підтверджується аналізом статистики безробіття в Україні, яка надається Державною службою зайнятості [2], відзначається, що у 2017 році пройшли профнавчання близько 200 тисяч безробітних. При цьому понад 80 % - це особи з вищою освітою, які перенавчалися на робочі спеціальності. Ми вбачаємо також, що кількість безробітних може мати тенденцію до збільшення у зв'язку із збільшенням внутрішньо переміщених осіб, у яких з'являються проблеми із працевлаштуванням, враховуючи відмінності у специфіці регіональних потреб забезпечення професійних кадрів.

Молода людина, закінчивши вищий навчальний заклад, зіштовхується з проблемою працевлаштування насамперед по причині браку професійного досвіду, адже працедавці в основному зацікавлені в прийнятті на роботу працівників із певним досвідом роботи, що для випускника вищого навчального закладу є надзвичайною рідкістю. При проведенні опитування студентів Національного університету «Львівська політехніка», що навчаються в магістратурі на предмет їхнього працевлаштування під час навчання та у канікулярний період, з 100 респондентів 30 % ствердно відповіли, що поєднують навчання та роботу Однак слід звернути увагу, що лише 6 % із них працюють за спеціальністю. А 24 % працюють у сфері обслуговування (офіціанти, бармени, продавці), з метою матеріального забезпечення та оплати за навчання. Ми вважаємо, що будь-який досвід роботи є надзвичайно важливий та корисний для особи, що навчається, адже молода людина вчиться пристосовуватися до роботи в команді, самоорганізації, підпорядкуванню керівництву, тобто стає соціально- адаптованою в певному розумінні. Також варто зазначити, що працюючі студенти не мали проблем у навчанні та їхня успішність у більшості випадків була вища середньої.

Державна політика щодо працевлаштування молоді після закінчення навчання повинна бути комплексною та спрямованою на взаємодію вищих навчальних закладів, професійно- технічних училищ із роботодавцями для прийому випускників на роботу Звичайно для ефективності співпраці правові норми повинні мати не лише декларативний характер, а й реальний коефіцієнт корисної дії на практиці. Аналізуючи вітчизняне законодавство щодо питання надання роботодавцям компенсацій у разі працевлаштування безробітної молоді на перше робоче місце на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби [3], зазначимо, що варто розширити право отримати компенсацію за працевлаштування молоді на перше робоче місце незалежно від професійного напрямку даних працівників. Звичайно, передумовою для впровадження даних змін постає необхідність передбачити належне фінансування даного напряму державної політики. Також позитивним аспектом таких змін було б зменшення осіб, які з отриманням певної професійної спеціальності через неможливість працевлаштуватися змушені шукати роботу не за спеціальністю, і, як наслідок, не користуватися здобутими знаннями та навичками під час навчання, що негативно відображається у подальшій обізнаності людини як професіонала своєї справи. Вбачаємо доцільним передбачити дану норму в Кодексі законів про працю [4], що сьогодні пропонує широкі пільгові умови праці для молоді, і в якому особлива увага приділена особам, що не досягли вісімнадцяти років. Однак варто враховувати, що Кодекс законів про працю потребує глибокого доопрацювання та якісної адаптації до сучасного ринку праці та вимог сьогодення, оскільки був прийнятий ще у 1971 році та вважається застарілим з огляду на радянський підхід до праці молоді загалом.

О. Ташкінова пропонує наступні напрямки роботи базового центру зайнятості щодо сприяння зайнятості та працевлаштуванню безробітних молодих фахівців:

- пошук роботи, контроль за створенням належних умов праці на новому робочому місці та допомога у трудовій адаптації;

- бронювання робочих місць для працевлаштування соціально-уразливих категорій, представники яких не в змозі на рівні конкурувати на ринку праці, у тому числі і випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів;

- створення нових робочих місць для випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів за рахунок надання роботодавцям дотацій або з державного бюджету, або з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

- професійна підготовка та перепідготовка випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, які шукають перше робоче місце, що сприяє корегуванню диспропорції на місцевому ринку праці. Отримання нової або суміжної спеціальності (у тому числі і робочої), нових навичок підвищує конкурентоспроможність та затребуваність на ринку праці випускників;

- організація оплачуваних громадських робіт, які мають суспільно корисну спрямованість, сприяють, з одного боку, формуванню у випускників позитивні мотивації до праці, з іншого - поліпшують їх матеріальне становище [5, с. 225].

О. Ташкінова наводить ефективний спосіб стимуляції роботодавців з боку держави для створення нових робочих місць та надання у такому випадку дотацій. Справді, дана норма була передбачена у наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 25.02.2008 року [6], однак втратила чинність. Статтею 2.1 визначалося, що дотація надається роботодавцю у разі прийняття на роботу за направленням державної служби зайнятості молоді, якій надається перше робоче місце за отриманою професією (спеціальністю) відповідно до переліку професій та спеціальностей, що встановлюється відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно- технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», строком на два роки, за умови збереження упродовж цього строку гарантій зайнятості молоді та умов праці, встановлених на день працевлаштування. На нашу думку, дані дотації були ефективним та актуальним способом створення сприятливих умов для працевлаштування молоді, що у подальшому могло б знизити кількість безробітних молодих спеціалістів, що шукають роботу.

Також варто звернути увагу, що сільська молодь є більш чутливою категорією населення до проблем безробіття. Це пов'язано з декількома факторами. Складність здобути якісну середню освіту порівняно із міською молоддю, що в подальшому ускладнює процес здачі ЗНО. Позитивним у цьому напрямку є те, що держава розмежовує результати ЗНО на галузеві, регіональні та сільські коефіцієнти, що має на меті підтримати абітурієнтів із сільської місцевості. Однак ситуація залишається складною у зв'язку з браком державних місць для навчання даної категорії абітурієнтів, а пільг для такої молоді не передбачено. У той же час ціни за навчання у вищому навчальному закладі є досить високими та іноді для середньостатистичної сім'ї просто непідйомними. За цих умов сучасній сільській молоді вкрай важко отримати вищу освіту, а згодом і працевлаштуватися та забезпечити себе достойною заробітною платою, оскільки брак роботи у сільській місцевості вже давно є реалією сьогодення.

Ще одним негативним фактором, що впливає на безробіття молоді, є війна на сході України. Більшість осіб, що беруть участь у збройному конфлікті на Сході України, це молоді люди до 35 років. Наша держава робить багато важливих кроків для допомоги у працевлаштуванні воїнів АТО. Це і створення соціальних гарантій, пільгових програм для бійців, і спеціальні можливості для відкриття своєї справи та надання для цього одноразової грошової допомоги. Але також варто враховувати той факт, що повернувшись з АТО, воїни в основному проходять тривалий час адаптації до нового життя в соціумі та навіть у власній сім'ї, проходять лікування, в той же час перебуваючи зареєстрованими у службі зайнятості. Цей фактор також впливає на загальний показник безробітних осіб в Україні.

Звичайно також позитивним є те, що наша держава створила сприятливі умови для внутрішньо переміщених осіб, яким надається спрощена система реєстрації в центрі зайнятості як безробітної особи з метою отримання допомоги по безробіттю та з метою працевлаштування. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачає: «внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства» [7]. Внутрішньо переміщеним особам надзвичайно складно адаптуватися в нових умовах життя та з урахуванням того, що в східному регіоні України було сконцентровано промислове виробництво, машинобудування та металургійні заводи, тобто було інше професійне спрямування всього регіону, тож постає певна складність із пошуком нового місця праці. Існує необхідність у професійній перепідготовці за для працевлаштування у майбутньому.

Важливим фактором успішного працевлаштування молоді є її професійна готовність до майбутнього працевлаштування. Молода людина часто відчуває брак практичного досвіду, адже набуті теоретичні знання дуже складно перекласти на практичну сферу. У зв'язку з цим необхідно змінювати застарілі підходи до навчання, не обмежуватися лише енциклопедичними знаннями та завчанням теоретичного матеріалу на пам'ять.

Одним з ефективних методів подолання цієї проблеми є встановлення кооперації між навчальними закладами та представниками ринку праці. Як влучно зазначає С. Матюх, у зарубіжних країнах прослідковується чітка взаємодія сфер вищої освіти, науки і виробництва. Досліджуючи процес цієї взаємодії, можна виділити два основні напрямки: по- перше, через підвищення контролю над навчальним процесом; по-друге, через коректування самого навчального процесу Закордонні фірми встановлюють контроль над навчальним процесом, який виражається в спільній розробці всієї навчальної програми для відібраних ними студентів, не дивлячись на те, що не усі вони будуть працювати в цих фірмах. Цей процес передбачає можливість взаємного обміну викладацькими кадрами. Кваліфіковані працівники американських фірм виступають як наставники студентів молодших курсів у період обов'язкової практики [8, с. 310]. Ми вважаємо, що це може бути ефективним способом вирішення проблеми щодо удосконалення надання освітніх послуг у навчальних закладах, та якісно підніме готовність студентів до працевлаштування у майбутньому.

Відомий той факт, що не завжди набуті енциклопедичні знання є результативними у практичній сфері, тому корегування навчальних програм матиме практичне спрямування. Також варто відзначити низький рівень навиків роботи студентів над певним завданням (проектом) у групах, оскільки в основному студентське навчання передбачає відповідальність студента лише за свою роботу Позитивним є той фактор, що ще у період навчання молодій людині буде легше обрати спеціалізований напрямок у своїй професійній діяльності у майбутньому. Позитивним є те, що на сьогоднішній день у вищих навчальних закладах для вступу у магістратуру обов'язковою є здача зовнішнього оцінювання, що повинно стимулювати і сам навчальний заклад до покращення рівня підготовки своїх студентів, і молоду людину відповідальніше ставитися до навчального процесу. Тим самим кількість молоді, що отримає диплом магістра, значно зменшиться, але якість знань таких випускників повинна демонструвати вищі показники, ніж у минулому.

Аналізуючи статистичні дані безробітної молоді в країнах Європейського Союзу [9], бачимо, що і розвинуті країни страждають від проблеми безробіття. Саме тому [10] розроблена Європейська стратегія щодо молоді Європейського Союзу, яка передбачає забезпечення рівноправних можливостей молоді щодо освіти та ринку праці та заохочення молодих людей до активної участі у житті суспільства.

Звичайно проблема безробіття молоді буде залишатися актуальною ще значний період часу на теренах нашої держави, оскільки вирішити її повністю просто неможливо, але слід звернути увагу, що багато залежить і від самої молоді. Варто враховувати і те що вже з першого року навчання більшість студентів виявляють байдужість до реального здобуття знань та опанування обраного фаху. У сучасному глобалізованому суспільстві ринок праці потребує кваліфікованих працівників, які швидко та якісно виконують поставлені завдання, тому і самим молодим людям слід докладати багато зусиль для праці над собою. Після закінчення навчання частою є ситуація, коли молода людина не може адекватно оцінити саму себе як професіонала, та очікує від роботодавця високої заробітної плати та особливого ставлення до себе. Цей амбітний максималізм присутній у більшості молодих людей, які ще не мають практичного досвіду роботи та бажають стрімкого розвитку своєї професійної кар'єри, іноді не усвідомлюючи, що не докладають до цього процесу необхідних зусиль.