Система гарантій правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Система гарантій правового регулювання соціального забезпечення

публічної служби в Україні

Наталія Бернацька,

кандидат юридичних наук, Перший заступник Міністра юстиції України

Гарантії правового регулювання соціального забезпечення публічної служби є засобом підвищення престижу професії публічного службовця та компенсацією низького рівня оплати трудової діяльності, що забезпечує конкурентоспроможність відповідних вакансій на ринку праці. Теоретичне встановлення видів гарантій правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні є актуальним з огляду на необхідність створення належного практичного підґрунтя для реалізації публічними службовцями своїх прав, свобод та обов'язків як учасника трудових відносин, а також як людини і громадянина. Лише за умови встановлення таких основ, держава може вважатись правою та соціальною, оскільки юридичне закріплення гарантій правового регулювання соціального забезпечення свідчить про її готовність юридично забезпечити права та інтереси публічних службовців. В свою чергу, увага науковців до даного питання унеможливить ситуації, за яких державні пільги чи привілеї будуть нерівномірно розподілятись між різними суб'єктами публічної служби, а також дозволить позбутись негативних наслідків радянської номенклатурної практики, за якої пільгами користуються лише верхні щаблі посадовців. Оскільки види гарантій правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні на сьогодні є дослідженими недостатньо, звернення до аналізу даного питання також є доцільним.

Гарантіями правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні є передбачені нормами законодавства зобов'язання держави надати публічному службовцю можливість використати свої компенсаційні переваги, у порівнянні з іншими категоріями працівників, за виконання яких вона несе відповідальність.

Аналіз статей Основного Закону нашої держави продемонстрував, що як і у будь-якій сфері суспільних відносин, фундаментальні гарантії закріплено саме у змісті норм Конституції України. Хоча законодавець оперує термінологією відмінною від поняття «соціальне забезпечення», аналіз виділених нами статей даного документу засвідчив характерність конституційних гарантій досліджуваному інституту.

Для дослідження спеціальних гарантій необхідним є застосування комплексного відходу, який полягає у аналізі норм актів законодавства, які врегульовують функціонування окремих елементів публічної служби, що дозволить здійснити формулювання на їх основі єдиної системи.

Спеціальні гарантії - ними є правові засоби, встановлені державою у диспозиціях норм Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про дипломатичну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про соціальний і правовий захист зі змісту Конституції України: 1) матеріальні гарантії; 2) побутові гарантії; 3) професійні гарантії;

4) пенсійні гарантії; 5) реабілітаційні гарантії; 6) рекреаційні гарантії; 7) ритуальні гарантії; 8) компенсаційні гарантії; 9) охоронні гарантії.

Конституційні гарантії вже були детально проаналізовані нами у даній роботі, тому вважаємо доцільним підсумувати дослідження даного питання шляхом виділення ознак даного виду: 1) їх встановлення у змісті конституційних норм; 2) дублювання окремих гарантій у змісті норм спеціального законодавства; 3) вичерпний та обмежений характер даних гарантій; 4) можливість поширення даних гарантій на інші категорії працівників.

Аналіз спеціальних гарантій правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні розпочнемо із матеріальних. Матеріальні гарантії полягають у виплаті надбавок, доплат, премій, винагород, допомоги тощо. Наявність такої групи може створити хибне враження тотожності соціального забезпечення публічних службовців та їх матеріального забезпечення, але вони все ж характеризуються суттєвими відмінностями, оскільки оплата праці здійснюється з метою виплати заробітку за виконану роботу. Аналіз норм чинного законодавства засвідчує, що в цілому комплекс матеріальних гарантій для кожного різновиду публічних службовців є індивідуальним. Щодо окремих різновидів (наприклад, державних службовців), матеріальні гарантії складають із заходів стимулювання, близьких за сутністю до матеріального забезпечення, та допомоги для вирішення соціально-побутових питань [2]. В свою чергу, матеріальні гарантії працівників дипломатичних установ включають окрім вже відзначених, грошову допомогу членам сімей за звільнення з роботи у зв'язку з довготерміновим відрядженням [7]. Тому зробимо висновок, що матеріальні гарантії соціального забезпечення мають заохочувальний зміст, а їх надання пов'язується у тому числі й з необхідністю компенсувати низький рівень оплати праці та обмеження публічних службовців у правах в порівнянні із іншими категоріями працівників.

Побутові гарантії включають у тому числі й конституційну гарантію щодо забезпечення житлом та покращення житлових умов. Такий засіб по суті є характерним для усіх різновидів публічних службовців, проте у різних формах - надання безвідсот-ового кредиту, надання службового житла, сприяння покращенню житлових умов тощо. Але даний вид включає значно ширший комплекс гарантій, оскільки побутові гарантії щодо кожного окремого виду публічних службовців мають свої особливі форми. Аналіз чинного законодавства засвідчив, що найдетальніше побутові гарантії регламентовані для військовослужбовців, оскільки до них віднесено у тому числі й продовольче, речове та інші не характерні для інших публічних службовців види забезпечення на кшталт першочергового порядку надання місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах для їх дітей, безоплатне перевезення майна у разі переїзду, першочергове встановлення квартирного телефону тощо [4]. Тобто, до побутових гарантій варто віднести увесь комплекс заходів, спрямований на задоволення житлових та освітніх проблем публічних службовців й членів їх сімей, у тому числі питання житла, облаштування, освіти дітей тощо.

Якщо побутові гарантії стосуються питань, пов'язаних із індивідуальними особистими потребами, то вирішенню проблем забезпечення робочих місць публічних службовців сприяє закріплення комплексу професійних гарантій. До таких нами шляхом аналізу норм чинного законодавства зокрема віднесено надання робочого місця, що відповідає вимогам охорони праці, забезпечення усіма необхідними засобами для здійснення службових функцій, забезпечення засобами, необхідними для здійснення службових обов'язків, забезпечення формою, яка відповідає встановленим стандартам тощо. Для прикладу наведемо гарантії суддівського професійного забезпечення - згідно норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від № 1402-УШ [8] судді наділяються гарантією забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України мантією, нагрудним знаком, а також окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами. В даному випадку, професійне забезпечення суддів є показовим, адже включає практично всі доступні публічним службовцям види професійних гарантій соціального забезпечення. Для порівняння, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII [5] взагалі не містить жодних гарантій професійного забезпечення. Проте, не зважаючи на неоднозначність застосування, існування даної групи засвідчує всебічний характер гарантій соціального забезпечення публічних аспектів. У даному контексті публічна служба якісно відрізняється від приватної сфери, оскільки працівникам гарантується забезпечення одразу на побутовому та професійному рівнях.

Таким чином, гарантії правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні є у цілому новим інститутом вітчизняного права, який характеризується низьким рівнем наукової уваги. Водночас, дослідження сутності даного поняття дозволяє зробити висновок про його закріплення у нормах вітчизняного законодавства, у тому числі Основного Закону. Аналіз вітчизняного законодавства засвідчив, що гарантії правового регулювання соціального забезпечення публічної служби закріплено на двох рівнях - конституційному та спеціальному. Конституційними є гарантії, що поширюються на усіх без виключення працівників, у тому числі й публічних службовців із урахуванням специфіки їх діяльності. Реалізація спеціальних гарантій пов'язується із нормами Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про дипломатичну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та спрямовується на компенсування законодавчо встановлених обмежень щодо даної категорії працівників.

Отже, гарантії постійно перебувають у колі зору науковців, проте виключно у контексті окремих видів публічної служби. Дослідження продемонструвало можливість об'єднання кожного із таких елементів у єдину систему, оскільки відповідні складові характеризується наявністю низки спільних критеріїв.

Дослідження питання гарантій правового регулювання соціального забезпечення публічної служби в Україні на науковому рівні здійснюється шляхом аналізу норм чинного спеціального законодавства. Проте, на сьогодні лише гарантії окремих різновидів публічної служби отримали наукову увагу, а переважна більшість елементів даної системи все ще залишаються невстановленими. До системи гарантій правового регулювання соціального забезпечення публічної служби належать як гарантії, закріплені у нормах спеціального законодавства, так і конституційні.

Список використаних джерел

Білецька Г. М. Система соціального забезпечення державних службовців в Україні / Г.М. Білецька, М.В. Трубіна // Збірник матеріалів науково- комунікативних заходів Науково-дослідного інституту фіскальної політики. - Ірпінь, 2016. - С. 21-25.

Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2016. - № 4. - ст.43.

Верба О. С. Соціальний захист військовослужбовців в Україні / О. С. Верба // Юридична наука. - 2012. - № 2. - С. 164-172.

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України від 14.04.1992 - 1992 р. - № 15. - стаття 190.

Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII // Відомості Верховної Ради України від 16.01.2015 - 2015 р. - № 2-3. - стор. 54. - стаття 12

Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII //

Відомості Верховної Ради України від 09.10.2015 - 2015 р. - № 40-41. - стор. 1970. - стаття 379. гарантія соціальний служба публічний

Про дипломатичну службу: Закон України від 20.09.2001 № 2728-III // Відомості Верховної Ради України від 01.02.2002 - 2002 р. - № 5. - стаття 29

Размещено на Allbest.ru