Кримінологічний аналіз стану економічної злочинності в Україні

Зокрема, дані офіційної статистики щодо кількості зареєстрованих кримінальних проваджень за певними статтями Кримінального кодексу України, свідчать про таке.

Так, у ході досудового розслідування правоохоронними службами виявлено у 2017 році лише 21 факт нецільового використання бюджетних коштів, в той час коли мільярдні суми розкрадаються на тендерах, коли відбувається розкрадання бюджетних коштів виділених на оборону, 58 випадків шахрайства з фінансовими ресурсами і це тоді, коли останнім часом припиняють діяльність сотні комерційних банків, зафіксовано лише 17 випадків незаконної приватизації державного комунального майна (у 2016 взагалі - 8) це при тому, що корупція зараз процвітає майже в усіх державних інституціях, зменшилась кількість облікованих правопорушень у 2017 році по найбільш популярній статті 212 ККУ «Ухилення від сплати податків» .

Про фактичне згортання роботи усіх правоохоронних органів в сфері економіки, свідчать і такі цифри: якщо у 2016 році виявленими злочинами даної категорії було завдано збитків на суму 86,5 млн. грн., то у 2015 році -- 289 млн. грн., а у 2014 році ще більше - 624,9 млн. грн.. В процесі відшкодування цих збитків у ході досудового розслідування у 2016 році становило - 27,8 млн. грн., в той час як у 2015 році - 63 млн. грн. та 49,9 млн. грн. у 2014 році [2].

На сьогоднішній день найбільш «ходовими і прибутковими» серед злочинів у сфері економіки стали нелегальний гральний бізнес, продаж контрафакту, фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків. Зокрема, правоохоронними органами у 2017 році найбільше зафіксовано серед економічних злочинів факти виготовлення та використання підробних грошей та акцизних марок за ст.199 ККУ. Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї. Фальшивомонетництво процвітає саме завдяки збільшенню кількості нелегальних обмінних пунктів валют. Кількість нелегальних обмінників в Україні зросла після різкого стрибка курсу долара і запровадження Нацбанком ряду обмежень під час операцій купівлі-продажу валют.

Серед найбільш популярних економічних злочинів займає нелегальний гральний бізнес. Не дивлячись на заборону азартних ігор у 2009 року, цей бізнес виявився настільки вигідним, що прикрити його повністю не вдалося. Так, у 2017 рік працівники Департаменту захисту економіки Національної поліції і його територіальних управлінь викрили понад 1300 гральних закладів по всій території країни. За даними експертів, легалізація цього бізнесу дозволила б отримати до бюджету від 8 до 12 млрд. грн. в рік [4].

Пріоритетне місце серед предикативних злочинів займає діяльність суб'єктів фіктивного підприємництва. Фіктивне підприємництво є одним із ключових елементів механізму ухилення від сплати податків і відмивання коштів та відноситься до так званої «білокомірцевої» злочинності. Адже специфіка вітчизняних предикативних злочинів є фіскально-корупційною. Приблизно 40 % таких злочинів пов'язані із різними способами нелегального перерозподілу доходів (фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, шахрайство, розкрадання), ще 40 % злочинів пов'язані із вчиненням різного роду корупційних діянь (зловживанням владою, службовим становищем, підробленням документів тощо).

Саме завдяки фіктивним підприємствам зараз процвітають конвертаційні центри. Обсяги індустрії конвертаційних центрів сягають як мінімум 40-50 млрд. гривень щорічно, що надає можливість оцінити втрати бюджету на рівні приблизно 12-15 млрд. грн. на рік.

На сьогоднішній день, досить активно проявився наступний вид шахрайства - кіберзлочинність, тобто інформаційні злочини, які кваліфікуються навмисними діями, спрямованими на розкрадання або руйнування інформації в інформаційних системах і мережах [10]. Більшість сучасних фахівців роблять акцент на кіберзлочинність, як на зростаючу загрозу економічній безпеці держави, під яку найбільше підпадає економічна система нашої країни, оскільки існуючи заходи безпеки є недостатньо потужними та прогресивними у порівнянні із світовими технологіями.

Про зростання даного виду злочину свідчить статистика кіберзлочинності по областях України за 2016-2017 роки (рис. 3).

Рис. 3. Дані про кількість зареєстрованих в розрізі регіонів України упродовж 2016 та січня-квітня 2017 років злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку[10]

Слід відмітити, що від кіберзлочинності страдають не тільки державні установи, але й приватний бізнес, оскільки завдається серйозна шкода іміджу компаніям, що в результаті може призвести навіть до втрати частини їхніх позицій на ринку.

Аналізуючи стан злочинності за ст.212 ККУ «Ухиляння від сплати податків та зборів» доцільно відмітити наступне.

Практика підтверджує, що статистика діяльності податкової міліції формується не шляхом боротьби з організаторами податкових злочинів (наприклад, особами, які створюють конвертаційні центри), а з підприємствами реального сектору економіки. Так, Центр політико-правових реформ при Міністерстві Юстиції зазначає, що постійно збільшується кількість звернень до суду щодо доступу й арешту речей та документів органами досудового розслідування. Лідерами у цьому антирейтингу є слідчі податкової міліції, які мають доступ до вказаних об'єктів в середньому 2,5 рази на одне кримінальне провадження, що ними здійснюється (20 тис. дозволів на 8 тис. кримінальних проваджень у 2016 році).

Консолідуючи дані Звітів про виконання роботи ДФС та Звітів про роботу органів досудового розслідування можна стверджувати, що починаючи з 2015 року простежується зменшення загальної кількості розслідувань кримінальних проваджень, і як наслідок зменшується кількість розпочатих і закінчених кримінальних проваджень податковою міліцією за останні роки (рис.4.1, 4.2).

Рис. 4.1, 4.2. Динаміка основних показників досудового розслідування кримінальних проваджень

Власне, з обвинувальним актом до суду передалось у 2016 році лише 796 проваджень - менше 10% справ. З них лише 86 обвинувальних актів складені за статтею 212 ККУ, яка інкримінується при ухиленні від сплати податків і є найбільш розповсюдженою.

Як свідчать висновки міжнародних і вітчизняних незалежних експертів, ключовою проблемою погіршення соціально-економічного стану в Україні стала тотальна корупція (протидія кримінальним корупційним правопорушенням). Беручи до уваги дані міжнародної організації Transparency International, у 2016 р. в Індексі сприйняття корупції Україна посіла 131-ше місце зі 176-и країн, що досліджувалися, а у квітні 2016 р. міжнародна аудиторська компанія «Ernst & Young Global Limited» поставила Україну на перше місце у світі за рівнем корупції серед 41-ї досліджуваної країни (у тому числі країн Африки)[10].

Так, згідно статичних даних у 2017 виявлено 3 995 фактів зловживання владою або службовим становищем, що є дещо більшим ніж у 2013-2016 роки (у 2016 році - 3 360, у 2013 році - 3 810, у 2010 році - 4543, у 2009 році 4063); 2 032 факти перевищення влади або службових повноважень, що дещо більше, ніж у попередні роки (у 2016 році - 1 140, у 2013 році - 1 525, у 2010 році - 827, у 2009 році -- 836), 6 592 фактів службового підроблення, що є більшим чим у 2013 і 2016 роки (у 2016 році -- 5 583, у 2013 році - 6 477, у 2010 році - 8 581 і 2009 - 8 280, відповідно); 1 774 факти службової недбалості, що трішки більше ніж у 2016 році - 1 706, але, менше ніж у 2013 році - 2 010; а також 2 086 випадків одержання неправомірної вигоди, що дійсно більше ніж у 2016 та 2013 роках - 1 578 і 1 683, відповідно, але, значно менше ніж у 2010 році - 2 501 і у 2009 році - 2 405 [3].

Відповідно погіршився і стан боротьби із організованою злочинністю в сфері корупції. Так, згідно рейтингу, складеного фахівцями Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), Україна увійшла у список країн з найбільш високим рівнем організованої злочинності. Вона посідає 113-е місце в переліку з 137 країн з оцінкою 3,9. У групі країн з високим рівнем організованої злочинності Україна опинилася поруч з державами Південної, Латинської Америки і Африки.

Згідно статистичних даних, якщо в 2014 році правоохоронцями виявлено 32 організованих злочинних групи з корумпованими зв'язками, з яких 14 діяли в органах влади та управління (при цьому було припинено злочинну діяльність 18 організованих груп у бюджетній сфері), то в 2015 році виявлено лише 11 організованих груп з ознаками корупції (що на 65,6%, або майже тричі менше), з яких лише 4 (тобто на 71,4%, або майже в чотири рази менше) в органах влади і управління, а також припинено злочинну діяльність ОЗГ в бюджетній сфері, що на 66,6% менше ніж в попередньому [2].

Отже, наявність цілої низки проблем активізувала пошук ефективної моделі функціонування служб, які борються з економічною злочинністю і створення на цій основі єдиного правового органу, функції якого повинні забезпечити захист економічних інтересів держави. В умовах сьогодення економічній злочинності в Україні «протидіють» наступні органи: Податкова міліція в системі ДФС; Департамент захисту економіки Національної поліції в системі МВС; Департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України; слідчі органи прокуратури. Загальний штат нараховує близько15 тисяч службовців.

Більшість фахівців справедливо стверджують, що наявність стількох органів по боротьбі з економічними злочинами призводить до проблеми розмежування компетенції, дублювання повноважень, координації взаємодії і саме головне - колективної безвідповідальності [1; 3]. Загальновідомий факт, що часто до підприємців за одним і тим самим фактом приходять з обшуками кілька силових структур.

Слід зазначити, що ідея реформування даного силового блоку не є новою. Так, ще у 2013 році був розроблений законопроект «Про Службу фінансових розслідувань України». Однак, згаданий законопроект так і не був зареєстрований та підтриманий у Верховній Раді України.

У 2014 р. були пропозиції новоствореним урядом реформувати податкову міліцію, та на її базі створити новий орган - Службу фінансових розслідувань на базі підрозділів податкової міліції. Однак, ця пропозиція не була підтримані Верховною Радою України, оскільки не відповідали Указам Президента та Коаліційній угоді [1]. .

У 2016 році групою народних депутатів був розроблений законопроект «Про фінансовому поліцію» № 4228 від 15.03.2016 року з метою розділення сервісної та правоохоронної функцій фіскальної служби, ліквідації податкової міліції. За даним законопроектом було запропоновано фінансових поліцейських наділити досить широкими правами.

Натомість, вже у березні 2017 року Кабінет Міністрів України схвалив законопроект «Про Службу фінансових розслідувань України (фінансову поліцію)», який був розроблений Міністерством фінансів України. Згідно даного законопроекту нова Служба фінансових розслідувань мала стати інституцією, яка об'єднала б усі служби, що борються з економічними злочинами.

Втім, законопроект “Про Службу фінансових розслідувань» так і не потрапив на розгляд Національної ради реформ. Урядом було доручено, щоб на базі Податкового комітету Верховної ради з питань податкової та митної політики підготували альтернативний законопроект, який мав би розглянути і ухвалити Парламент. Такі дії аргументувались експертами тим, що в законопроекті є багато юридичних невизначеностей, які необхідно усунути.

Зокрема, у березні 2018 року Комітетом був зареєстрований у Парламенті новий законопроект №8157 «Про Національне бюро фінансової безпеки України». Даним законопроектом пропонується остаточно ліквідувати податкову міліцію та запровадити замість неї нову службу - Національне бюро фінансової безпеки (НБФБ). Однією з основних відмінностей нового законопроекту є наявність у НБФБ нового силового крила, якому надано право попереджувати та розслідувати злочини у сфері економіки, і відповідно відкривати кримінальні провадження.

Висновки

На основі вищевикладеної інформації можна зробити наступні висновки:

- результати кримінологічних досліджень за останні роки дають усі підстави констатувати, що держава на сьогодні не забезпечує відповідного рівня управління у сфері протидії загальній злочинності і фактично втратила контроль над усією кримінальною ситуацією в країні;

- виникла негайна потреба у розробці нового правоохоронного органу, що вимагає підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів-процесуальних керівників та оперативних працівників;.

- в умовах суперечливості та неповноти офіційної статистичної інформації про економічні злочини, все очевиднішою стає необхідність розробки нових кримінологічних методик моніторингу та прогнозування криміногенної ситуації у сфері економіки України як на основі поєднання кількісного та якісного аналізу даних, так і за рахунок підкріплення його даними з альтернативних джерел віктимологічних оглядів, оцінки наслідків економічних злочинів тощо.

Література

1. Баганець О. Криміногенна ситуація в Україні Олексій Баганець Юридичний вісник України. - 2017.- 3 ч.

2. Мельничук Т.В. Кількісно-якісний аналіз економічної злочинності в

3. Україні/Т.В.Мельничук//Вісник Південного регіонального центру Національної академії наук України. - 2016.- №9. - С. 142-148

Размещено на Allbest.ru