Розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи: проблемно- дискусійні аспекти освідування
Проведення освідування під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти статевої недоторканості особи. Оцінка визнання законодавцем лікаря як суб’єкта проведення освідування. Аналіз статті 241 Кримінального Процесуального Кодексу України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2018 |
| Размер файла | 24,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ: ПРОБЛЕМНО- ДИСКУСІЙНІ АСПЕКТИ ОСВІДУВАННЯ
Волобуєва Олена Олексіївна,
кандидат юридичних наук, доцент
(Донецький юридичний інститут МВС України)
Анотація
Статтю присвячено аналізу та узагальненню результатів наукових досліджень та судово-слідчої практики щодо проведення освідування під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Аргументовано вагомий інформаційно-доказовий потенціал освідування. Проаналізовано особливості тактики проведення освідування та сформульовано пропозиції щодо її удосконалення. Здійснено розгорнутий аналіз ст. 241 КПК України та визначено низку проблемно- дискусійних питань щодо законодавчої регламентації проведення освідування. Зокрема, критично оцінено визнання законодавцем лікаря як суб'єкта проведення освідування. Наголошено на наявності спірної умови проведення освідування: «якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу». Визначено, що освідування -- це унікальна слідча (розшукова) дія, відповідно, перед слідчим та прокурором постає завдання провести її процесуально та тактично грамотно з першого разу, бо повторність, хоч і передбачена законодавцем, може бути унеможливлена значним часовим проміжком між подією та часом проведення освідування.
Ключові слова:статева свобода та статева недоторканність, кримінальне правопорушення, досудове розслідування, слідча (розшукова) дія, освідування, діяльність слідчого, процесуальна регламентація.
Аннотация
Статья посвящена анализу и обобщению результатов научных исследований и судебноследственной практики по проведению освидетельствования во время досудебного расследования уголовных правонарушений против половой свободы и половой неприкосновенности лица. Осуществлен развернутый анализ ст. 241 УПК Украины и определен ряд проблемно-дискуссионных вопросов законодательной регламентации проведения освидетельствования. В частности, критически оценено признание законодателем врача как субъекта проведения освидетельствования. Отмечено наличие спорного условия проведения освидетельствования: «если для этого не нужно проводить судебно-медицинскую экспертизу». Проанализированы особенности тактики проведения освидетельствования и сформулированы предложения по ее усовершенствованию.
Ключевые слова: половая свобода и половая неприкосновенность, уголовное правонарушение, досудебное расследование, следственное (розыскное) действие, освидетельствование, судебномедицинский эксперт, процессуальная регламентация.
Abstract
Problem's setting. The Constitution of Ukraine proclaims man, his life and health, honor and dignity, inviolability and security of the highest social value. In accordance with the cited legal provisions, providing sexual freedom and sexual integrity of a person is a subject of great attention from the government for damage caused by such criminal offenses for the person directly, and a number of public relations and social values.
Comprehensive, objective, timely and qualitative pre-trial investigation on the facts of criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity, the execution of tasks of criminal proceedings, provided for in Art. 2 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter -- CPC) is impossible without a professionally and well-built process of proof.
Inquiries of criminal offense circumstances and the person having committed it, the proof of guilt is made by means of the CPC provided in the course of the investigative (search) actions.
Verification of a person is a specific investigative (search) action, conduct of which requires not only perfect legislative regulation, but also the use of a number of tactical techniques for achieving the goals of its implementation, taking into account the peculiarity of its essence and the subject direction of the investigator's, the prosecutor's actions.
Analysis of recent studies and publications. The criminal procedural and forensic aspects of the conduct the verification of a person during the pre-trial investigation were reflected in works of legal scholars. At the same time, there is a need for a more detailed examination of the issue of procedural regulation and tactical features of conducting the verification of a person, in the context of the current realities and needs of forensic practice.
The aim of this article is to highlight the problem-discussion matters on criminal procedural regulation and tactical features of the verification of a person during the preliminary investigation of criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of a person.
The article analyzes and generalizes scientific research and forensic practice to conduct presentation for verification of a person during the preliminary investigation of criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of a person. Considerable potential of information and presentation of evidence for person's verification has been argued. Detailed analysis of article 241 CPC of Ukraine has been done and a number of problem-controversial issues of legislative regulation of verification of a person have been determined. In particular, it is critically evaluated the legislator's recognition of a doctor as a subject of conducting the verification of a person. It is emphasized the controversial condition for carrying out the verification of a person: "if it does not require a forensic expertise". It is analyzed the peculiarities of the tactics of verification of a person it is formulated the proposals for its improvement. It is determined that the verification of a person is a unique investigative (search) action, respectively the investigator and the prosecutor faces the task of conducting it in a procedurally and tactically correctly for the first time, because the repetition, even it is prescribed by the legislator, but it may be impossible to have a significant time interval between the event and the time of verification of a person
Key words, sexual freedom and sexual integrity, criminal offense, pretrial investigation, investigative (search) action, verification of a person, forensic medical expert, procedural regulations.
Постановка проблеми. Конституція України проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Відповідно, у межах процитованої законодавчої норми забезпечення статевої свободи та статевої недоторканності особи є предметом посиленої уваги з боку держави, ураховуючи насамперед те, що шкода, як результат учинення таких кримінальних правопорушень, заподіюється як безпосередньо особі, так і низці суспільних відносин та соціальних цінностей.
Всебічне, об'єктивне, своєчасне та якісне досудове розслідування за фактами кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності на виконання завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі -- КПК), неможливе без професійно та грамотно побудованого процесу доказування. освідування статевий кримінальний лікар
Встановлення обставин кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, доведення винуватості здійснюється передбаченими КПК засобами, зокрема, у перебігу проведення слідчих (розшукових) дій, до яких відноситься й освідування. Освідування -- це специфічна слідча (розшукова) дія, проведення якої потребує не тільки досконалої законодавчої регламентації, а й застосування низки тактичних прийомів задля досягнення цілей її проведення, ураховуючи особливість її сутності та суб'єкта спрямування дій слідчого, прокурора.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Кримінальні процесуальні та криміналістичні аспекти проведення освідування під час досудового розслідування знайшли своє відображення у роботах Ю. П. Аленіна, В. П. Бахіна, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, Ю. М. Грошевого, В. А. Журавля, О. В. Капліної, Н. С. Карпова, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, О. П. Кучинської, В. К. Лисиченка, Л. М. Лобойка, Б. Є. Лук'янчикова, Є. Д. Лук'янчикова, В. Т. Маляренка, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, С. М. Стахівського, В. М. Тертишника, Л. Д. Удалової, К. О. Чаплинського, Ю. М. Чорноус, В. Ю. Шепітька та ін. Разом з тим потребують більш детального вивчення питання процесуальної регламентації та тактичних особливостей проведення освідування в контексті сучасних реалій та потреб судово-слідчої практики.
Метою даної статті є висвітлення проблемно-дискусійних питань кримінального процесуального унормування та тактичних особливостей освідування під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Виклад основного матеріалу. Спосіб учинення більшості досліджуваних кримінальних правопорушень обумовлює безпосередній контакт особи, яка його вчиняє, та особи потерпілого. Наслідками такого контакту можуть бути: сліди застосування фізичного насильства з боку злочинця до потерпілого, сліди активного опору потерпілого до злочинця, сліди статевого акту або задоволення статевої пристрасті у неприродній спосіб. Невідкладним способом збирання доказової інформації щодо означених видів слідів є (як огляд тіла живої особи), а його результати можуть стати приводом для призначення судово-медичної експертизи (надалі -- СМЕ). Відповідно, під час досудового розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, така слідча (ро- зшукова) дія має вагомий інформаційно-доказовий потенціал. Більше того, враховуючи, що це унікальна слідча (розшукова) дія, перед слідчим та прокурором постає завдання провести її процесуально і тактично грамотно з першого разу, бо повторність, хоч і передбачена законодавцем, може бути унеможливлена значним часовим проміжком між подією та часом проведення освідування.
Отже, відповідно до чинного КПК, освідування -- це слідча (розшукова) дія, що на підставі постанови прокурора, проводиться слідчим, прокурором відносно підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити СМЕ. Проте саме така редакція законодавця викликає низку питань з наступних причин.
По-перше, відповідно до ч. 2. ст. 241 КПК освідування здійснюється на підставі постанови прокурора. Процес отримання слідчим такої постанови (часові витрати) може негативно вплинути на забезпечення невідкладності проведення такої слідчої (розшукової) дії, мета якої полягає також і у виявленні на тілі слідів кримінального правопорушення. Зокрема, це стосується розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
По-друге, не зовсім зрозумілим є формулювання у ч. 1. ст. 241 КПК -- «... якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу». Так, у частині виявлення на тілі особливих прикмет -- СМЕ не потрібна, а у частині виявлення слідів кримінального правопорушення необхідність її проведення може виникнути саме за результатами проведеного освідування.
Крім того, проведення СМЕ потерпілого (наприклад, від зґвалтування), має проводитися невідкладно, ураховуючи специфіку слідів такого кримінального правопорушення. Об'єктивні чинники -- нічний час, завантаженість судово-медичного експерта, відсутність (за аналогією із черговим слідчим) чергового судово-медичного експерта -- порушують проблему можливості негайно провести СМЕ. Відповідно, єдиним засобом виявлення та фіксації слідів статевого акту є проведення в медичній установі саме освідування потерпілого. Проте й у такому випадку слідчий знову стикається з проблемою часових витрат для отримання постанови про проведення такої слідчої (розшукової) дії від прокурора.
По-третє, відповідно до ч. 3. ст. 241 КПК України освідування може бути проведено примусово. Така концепція (кримінального процесуального примусу щодо проведення освідування) не знайшла повної підтримки з боку науковців [1, с. 167; 2, с. 72, с. 741 і викликала жваву дискусію. Зокрема, С. М. Строгович визначає недопустимим у будь-якому випадку проведення освідування свідка та потерпілого у примусовому порядку [3, с. 1261. Протилежної точки зору дотримуються Є. Д. Лук'янчиков та Б. Є. Лук'янчиков [4], які підтримують наукову позицію В. М. Тертишника, що аргументував необхідність проведення примусового освідування та визначив підстави проведення такої слідчої (розшукової) дії [5, с. 277].
Зрозуміло, що законодавець у нормах КПК не повинен визначати сутність, критерії, межі та механізм застосування примусу, але унормована відсутність зазначених аспектів може призвести до певного свавілля. А якщо розглядати категорію «примус» через призму його семантичної варіативності, то маємо унормовану можливість застосування як психологічного, так і фізичного примусу. Такий підхід ще більше заплутує слідчого, не додаючи нормі закону конкретності, а відповідно, слідчому -- реального механізму правозастосу- вання.
Щодо суб'єктів проведення освідування, то ними законодавцем визначено слідчого та прокурора. У випадку, коли метою такої слідчої (розшукової) дії є виявлення особливих прикмет, слідів застосування насильства, слідів активного опору потерпілого, такий підхід законодавця є виваженим. Фіксація означеного не потребує наявності особливих спеціальних знань у суб'єктів проведення освідування. У випадку, коли метою проведення освідування є виявлення слідів статевого акту та слідів задоволення статевої пристрасті у неприродній спосіб, для якісного та ефективного проведення такої слідчої (розшукової) дії необхідним є застосування певних спеціальних знань. Відповідно, доцільним є залучення до участі у проведенні такого освідування судово-медичного експерта або лікаря.
Судово-слідча практика розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності йде шляхом проведення судово-медичного освідування, яке проводить судово-медичний експерт, а за результатами його проведення складається акт судово-медичного освідування Відповідно до п. 1.12 Правил проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу стате-вих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я Украї-ни від 17.01.1995 № 6 (z 0248-95) результати експертизи оформляються документом, який має назву «Висновок експерта (акт судово-медичного обстеження)». (або проводить профільний лікар, за результатами якого складається відповідна довідка).
З цього приводу існують альтернативні точки зору. Зокрема, на думку С. А. Шейфера, судово-медичне освідування не є самостійною слідчою (розшуковою) дією і не може проводитися поза межами судової експертизи, бо обстеження живих осіб шляхом медичного спостереження може бути пов'язано з вирішенням складних завдань, які вимагають глибоких професійних пізнань [6, с. 24-251. О. О. Бондаренко, коментуючи КПК 1960 року, наполягав на визначенні процесуального статусу судово-медичного експерта та лікаря, які проводять судово-медичне освідування та, відповідно, аргументував необхідність набуття статусу процесуальної дії судово-медичним освідуванням [71. На нашу думку, у цьому аспекті розгляду потребує низка проблемно-дискусійних питань.
По-перше, судово-медичне освідування за чиним КПК -- це непроцесуальна форма використання спеціальних знань у кримінальному провадженні. Акт судово-медичного освідування є аналогом довідки будь-якого спеціаліста та не є джерелом доказів; а особа, яка його складає, проводить таке освідування (обстеження), не має відповідних, визначених КПК прав та обов'язків, не попереджається про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку тощо.
По-друге, під час судово-медичного освідування можуть бути виявлені біологічні сліди злочинця, які в подальшому досудовому розслідуванні потребують набуття статусу речових доказів та розкриття їхнього інформаційно-доказового потенціалу в межах проведення відповідних експертиз. Виявлення та вилучення таких слідів (задля забезпечення належності, достовірності та допустимості доказів) має відбуватися лише у перебігу слідчої (розшукової) дії (якою не є судово-медичне освідування), а фіксація виявлення та вилучення -- у процесуальному документі, яким, знову ж таки, не є акт судово-медичного освідування.
По-третє, якщо погодитися з думкою Є. Д. Лук'янчикова та К. Ю. Чаплинського, які виділяють судово-медичне освідування як різновид освідування, що проводиться судово- медичним експертом або лікарем для встановлення на тілі людини ушкоджень будь-якого походження [8, с. 125; 9, с. 250], слід також констатувати правову неузгодженість окремих норм КПК.
З одного боку, у ч. 2 ст. 241 КПК наявне формулювання «... за винятком його проведення лікарем...». Будь-яку слідчу (розшукову) дію, задля забезпечення безпосередності дослідження доказів має проводити слідчий, прокурор або за його дорученням відповідний оперативний підрозділ (ч. 2 ст. 40 КПК). Згідно із ч. 2 ст. 41 оперативні підрозділи, у перебігу виконання таких доручень слідчого, користуються його повноваженнями; відповідно -- складають протокол проведеної ними слідчої (розшукової) дії. Доручити ж проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії лікарю або судовому медику (якщо це не експертне дослідження) слідчий не має права.
Отже, виходячи із норм КПК, безпосереднє проведення освідування як слідчої (розшукової) дії, незалежно від її мети, має проводити слідчий, прокурор. У певних випадках для участі у проведенні освідування може бути залучений судово-медичний експерт або лікар. Останні, на нашу думку, не проводять освідування як слідчу (розшукову) дію, а в перебігу її проведення здійснюють консультаційну або дієву допомогу слідчому, прокурору у виявленні, фіксації та вилученні доказової інформації. Залежно від необхідності використання судово-медичним експертом або лікарем певного обладнання або устаткування для здійснення певних дій щодо реалізації мети освідування, така слідча (розшукова) дія може бути проведена у відповідній медичній установі.
Поряд з наведеними проблемами процесуального характеру, розглядувана слідча (ро- зшукова) дія викликає на дискусію й у питаннях тактики її проведення.
Так, зрозуміло, що у випадку освідування потерпілого за досліджуваною категорією кримінальних правопорушень, особливу увагу доцільно приділити встановленню психологічного контакту з особою, що піддається освідуванню. Не наводячи у статті загальновизнаних рекомендацій щодо встановлення психологічного контакту між учасниками слідчої (розшукової) дії, слід зазначити, що, враховуючи психоемоційний стан потерпілого, його увагу потрібно зосередити на двох ключових питаннях: 1) Ви не винуваті у тому, що з Вами трапилося; 2) без Вашої допомоги ми не зможемо притягнути особу злочинця до кримінальної відповідальності. С. В. Харченко робить акцент не на процесуальному статусі, а на вікових особливостях освідуваного, зазначаючи, що встановлення психологічного контакту із неповнолітнім освідуваним забезпечить сприятливу атмосферу проведення слідчої (розшукової) дії, зніме напруження та негативні емоції учасників особи, що піддається освідуванню [10, с. 228-229].
У контексті реалізації норм КПК та враховуючи необхідність забезпечення психологічної складової проведення освідування, і особа, що проводить освідування, і поняті мають бути однієї статі із особою, що піддається освідуванню. Більше того, на наш погляд, і вік цих осіб має значення для потерпілого, а тому доцільно залучати до участі у проведені освідування потерпілого осіб, які за віком старші за нього та не є знайомими потерпілому.
До речі, у науковій літературі наявні рекомендації, що поняті мають бути близькими за віком з особою, що піддаються освідуванню, бо саме такий вік допоможе зняти або зменшити психологічну напругу людини [11, с. 142-144], але вони, як бачимо, більш вузького характеру.
Щодо безпосереднього проведення освідування, доцільно вказати, що кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканності особи «прагнуть» пошуку специфічних слідів контакту потерпілого та злочинця. Зазвичай, метою пошуку на тілі потерпілого стають біологічні рідини особи, яка вчинила злочин (сліди крові, сперми, поту насильника), сліди застосування фізичного насильства (синці, подряпини) або результати активного супротиву насильникові (частини епітелію, мікрочастки крові, волосся насильника). Разом із тим доцільно врахувати, що одним із результатів такого контакту може бути також взаємний перехід лобкового волосся, яке потрібно виявити (зокрема, методом вичісування) та вилучити під час проведення освідування. Волосся людини є об'єктом судово-медичного експертного дослідження, під час якого можна отримати відповіді як діагностичного характеру (походження від чоловіка або жінки, яким чином відділено від тіла людини, регіональну приналежність волосся, захворювання людини та безпосередньо волосся та ін.), так і провести ідентифікаційне дослідження людини за наявності порівняльного матеріалу [12].
Приведені міркування щодо законодавчої регламентації проведення освідування та актуалізовані питання тактики проведення досліджуваної слідчої (розшукової) дії в контексті досудового розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи не є вичерпними, але, на наш погляд, вони належать до найбільш суттєвих, оскільки торкаються підстав та механізму проведення освідування. Законодавцю доцільно удосконалювати норми чинного КПК України, ураховуючи також і потреби судово-слідчої практики, бо саме беззаперечне дотримання слідчим, прокурором норм КПК України під час проведення слідчих (розшукових) дій є запорукою об'єктивного, неупередженого, а відповідно, справедливого правосуддя.
Список використаних джерел
1. Антонов И. А. Нравственно-правовые критерии уголовно-процессуальной деятельности следователей. С.-Пб., 2003. 326 с.
2. Маринів В. Правові засади освідування особи. Вісник прокуратури. 2003. № 12 (30). С. 71-76.
3. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. Москва, 1970. Т. 2. 516 с.
4. Лук'янчуков Є. Д., Лук'янчуков Б. Є. Освідування особи -- засіб інформаційного забезпечення розслідування. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2012. № 1. С. 150-154.
5. Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дніпропетровськ, 2010. 473 с.
6. Шейфер С. А. Следственные действия: Система и процессуальная форма. Москва, 1981. 128 с.
7. Бондаренко О. О. Проблемні питання судово-медичного освідування у кримінальному процесі. URL: http://radnuk.info/statti/556-protses/14701-2011-01-18-23-24-39.html (дата звернення: 23.03.2018).
8. Лук'янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : монографія. Київ, 2005. 360 с.
9. Чаплинський К. Ю. Організаційні і тактичні особливості судово-медичного освідування. Вісник Запорізького юридичного інституту. 2011. № 1. С. 248-252.
10. Харченко С. В. Тактика проведення освідування неповнолітніх осіб. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2013. Вип. 3. С. 225-229.
11. Основи загальної та юридичної психології : курс лекцій / за ред. В. Т. Нора. Київ, 2011. 224 с.
12. Канюка О. Ю., Морозкіна Н. В., Юськів О. Б. Регіональне волосся людини: інформація для інтеграції в судовій практиці. Теорія і практика правознавства. 2016. Вип. 1 (9). С. 23-33.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Зґвалтування. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Примушування до вступу в статевий зв'язок. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.
курсовая работа [35,9 K], добавлен 12.02.2008Поняття та види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Загальна характеристика обставин, що обтяжують зґвалтування в кримінальних кодексах різних країн світу. Особливості караності зґвалтування за кримінальним правом України.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 26.11.2014Поняття принципів кримінального процесу та їх система. Сутність принципу недоторканості особи в кримінальному процесі. Реалізація даного принципу під час затримання особи та взяття під варту, при особистому обшуку, освідування та проведенні експертизи.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 13.02.2014Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Кримінально-правова характеристика зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Об’єктивна та суб’єктивна сторони злочину.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 03.11.2012Аналіз практики застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування. Огляд порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання. Дослідження процесуальних гарантій прав та свобод особи.
реферат [36,5 K], добавлен 10.05.2011Значення інституту спеціального провадження в кримінальному процесі України. Кримінальне провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого. Спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень, його проблеми та аналіз практики здійснення.
курсовая работа [87,0 K], добавлен 08.04.2016Загальна характеристика кримінально-процесуального права особи на оскарження. Причини зупинки досудового розслідування. Ознайомлення із підставами, суб’єктами, процесуальним порядком і наслідками оскарження дій і рішень органів досудового розслідування.
реферат [28,0 K], добавлен 17.10.2012Питання, пов’язані з взаємодією основних учасників досудового розслідування з боку обвинувачення, суду при підготовці та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Розробка пропозицій щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України.
статья [22,6 K], добавлен 21.09.2017Характеристика та види кримінальних злочинів проти життя, здоров’я, честі та гідності особи. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Злочини проти порядку несення військової служби.
контрольная работа [38,3 K], добавлен 26.01.2012Характеристика насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Визначення об’єкту злочину. Особливості особи потерпілого (потерпілої). Об’єктивна сторона злочину. Кваліфікуючі ознаки насильницького задоволення статевої пристрасті.
курсовая работа [147,2 K], добавлен 31.08.2010Нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень. Спричинення дорожньо-транспортної пригоди та порушення Правил безпеки дорожнього руху. Класифікація розкрадань за розміром спричинених збитків. Кримінальні злочини проти статевої свободи та здоров’я особи.
контрольная работа [16,6 K], добавлен 28.01.2012Суспільні відносини, котрі забезпечують правильність та законність початку досудового розслідування. Поняття та характеристика загальних положень досудового розслідування. Підслідність кримінального провадження. Вимоги до процесуальних документів.
курсовая работа [42,1 K], добавлен 19.11.2014Історичний аспект захисту статевої недоторканості неповнолітніх осіб. Міжнародно-правові напрямки криміналізації розбещення неповнолітніх. Огляд змісту суспільно-небезпечної розпусної дії. Призначення кримінального покарання за розбещення неповнолітніх.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 09.01.2015Розгляд сутності поняття досудового розслідування та визначення його місця в системі правосуддя. Розкриття особливостей форм закінчення досудового розслідування. Встановлення проблемних питань, які стосуються інституту зупинення досудового розслідування.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 22.11.2014Підстави проведення службового розслідування та його мета, основні етапи та принципи організації, шляхи вдосконалення. З’ясування причин та мотивів, що сприяли вчиненню правопорушень. Стан додержання законності в митних органах. Протидія корупції.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 18.02.2011Досудове слідство: загальна характеристика та завдання. Теоретичні засади. Своєчасний початок досудового слідства. Підслідність кримінальних справ. Додержання строків розслідування. Розслідування злочинів групою слідчих.
реферат [42,7 K], добавлен 27.07.2007Поняття, роль у кримінальному провадженні початку досудового розслідування. Сутність і характеристика ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, об'єктивні, суб’єктивні сторони даного злочину, відповідальність відповідно до Кримінального кодексу.
статья [21,9 K], добавлен 17.08.2017Слідчий в системі органів досудового розслідування. Принципи діяльності та процесуальні функції слідчого. Взаємодія слідчого з іншими органами і посадовими особами, які ведуть кримінальний процес. Перспективи вдосконалення процесуального статусу слідчого.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 06.05.2015Роль повноваження суду на стадії досудового розслідування, поняття судового контролю. Компетенція слідчого судді та законодавче регулювання порядку розгляду суддею клопотань. Оцінка обґрунтованості та законності рішення про проведення слідчої дії.
реферат [31,1 K], добавлен 08.05.2011Криміналістична характеристика хабарництва. Типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування. Проведення окремих слідчих дій в залежності від складності ситуацій. Використання спеціальних пізнань (призначення і проведення експертних досліджень).
реферат [30,2 K], добавлен 19.04.2011
