Економічна конкуренція як об’єкт державного контролю

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

«Економічна конкуренція» є основоположним поняттям, на якому ґрунтується ринкова економіка будь-якої держави, засадничим принципом функціонування такої економіки. Водночас, зазначене поняття є достатньо багатоаспектним та може розглядатися як економічна категорія, категорія правового регулювання чи адміністрування, а також як об'єкт державного контролю чи адміністративно-правового регулювання. Саме завдяки всебічному поглибленому розумінню поняття «економічної конкуренції», її природи та властивостей можливими є подальші розробки ефективної економічної та правової політики, спрямованої на розвиток та розбудову економічної сфери суспільного життя в Україні, становлення дієвої ринкової економіки та захист прав та інтересів усіх учасників ринку.

Загальні питання адміністративно-правового регулювання у сфері економічної діяльності держави розглядаються в працях таких відомих вітчизняних та зарубіжних учених-адміністративістів, як В.Б. Авер'янов, Г.В. Атаманчук, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць та ін. Питання правого регулювання захисту економічної конкуренції знаходяться в межах наукового інтересу багатьох сучасних дослідників, серед яких: О.А. Артем'єва, А.О. Бакалінська, К.В. Бондаренко, Н.Я. Борсук, К.Л. Вознесенський, Е.В. Горбунова, О.В. Грицай, Ю.В. Журик, Г.В. Ільющенко, О.Р. Кібенко, О.В. Когут, В.С. Кулішенко, В.С. Лук'янець, С.Б. Мельник, О.М. Олещенко, О.О. Плетньова, Г.О. Стахєєва, О.М. Стороженко, Н.О. Трегубець, П.Г. Харченко, О.Л. Чернелевська, О.В. Шальман, І.А. Шуміло, Н.В. Щербакова та ін.

Проте необхідно відзначити, що при тому, що сфера антимонопольно-конкурентного регулювання є досить актуальною для наукових досліджень, і до неї прикута увага багатьох науковців, на сьогодні відсутні будь-які комплексні дослідження поняття «економічної конкуренції» як об'єкта державного контролю. Такий стан наукових розробок зумовлює актуальність та нагальність проведення нашого наукового пошуку.

Метою даної статті є з'ясування сутності економічної конкуренції як об'єкта державного контролю, розкриття істотних ознак зазначеної категорії у наведеному вище аспекті її розгляду та розуміння.

Так, слід зауважити, що О.Л. Юдіцький, аналізуючи чинне законодавство, наголошує, що статтею 42 Конституції України гарантовано захист конкуренції в підприємницькій діяльності, заборонено обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію [1]. Особливості об'єкта, на думку науковця, зумовлюють форми, способи і засоби державного впливу. Тому для визначення механізму державного регулювання у певній сфері необхідно розглянути характеристики суспільних відносин, у яких реалізується владний вплив держави [2].

Погоджуємося з такою думкою вченого, оскільки дійсно, передумовою успішної розробки заходів, засобів, методів, способів (механізму) державного регулювання економічної конкуренції є визначення сутності економічної конкуренції як об'єкта державно-правового впливу та регулювання. Досягненню такої мети сприятиме розкриття поглядів та тверджень як представників науки адміністративного права, так і представників економічної теорії з приводу зазначеної проблематики.

У сучасних умовах фахівці по-різному підходять до визначення конкуренції. Г.Л. Азоєв визначає «економічну конкуренцію» як суперництво на будь-якому полі діяльності між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї мети. З точки зору підприємства, такою метою є максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів [3, с. 3]. А.Ю. Юданов визначає конкуренцію як боротьбу фірм за обмежений платоспроможний попит споживачів, яка ведеться ними на доступних сегментах ринку [4, с. 6]. Р.А. Фатхутдінов вказує, що конкуренція -- це процес управління суб'єктом своєю конкурентною перевагою для отримання перемоги або досягнення іншої мети в боротьбі з конкурентами для задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у межах законодавства чи в природних умовах [5, с. 15].

Таким чином, вважаємо, що економічна конкуренція за своєю суттю -- це існуюча у трьох вимірах економічна категорія, яку можна характеризувати як: а) принцип функціонування та розвитку ринкової економіки та формування і перерозподілу попиту і пропозиції, що полягає у можливості рівного доступу усіх суб'єктів господарювання до ринку, відсутність контролю за ринком з боку єдиного суб'єкта господарювання та встановлення ним своїх правил та єдино правильної пропозиції, за допомогою чого забезпечується вільне змагання між суб'єктами господарювання за отриманий прибуток та ринок збуту, а також вільний вибір товару чи послуги споживачем за ринково обґрунтованими та прийнятними цінами; б) змагання суб'єктів господарювання щодо застосування різних економічних, інформаційних, технологічних, наукових, кадрових чи інших (у межах законодавства, а також звичаїв ринку) важелів, які в цілому характеризуються як процес забезпечення власних ринків збуту товару чи послуги, доступу до ринку, а також, як наслідок, створення покупцю можливості вибору товару, продукту чи послуги на вигідних умовах, які задовольняють його потреби; в) внутрішні відносини, які складаються всередині суб'єкта господарювання, що полягають у впровадженні процесу технологічного удосконалення, контролю з якістю продукції чи послуги, оптимізації кадрового складу тощо, та виникають з приводу забезпечення змоги зазначеного суб'єкта надавати актуальний товар, продукт чи послугу на ринку та конкурувати з іншими суб'єктами господарювання, отримуючи можливість збуту зазначеного товару, продукту чи надання послуги та отримання відповідного продукту.

На сьогодні відповідно до чинного законодавства України також надано нормативне визначення економічної конкуренції, яке є наступним.

Так, відповідно до статті 25 Господарського кодексу України, держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечується завдяки їхнім власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, унаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару, і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку [6].

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) -- змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, унаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку [7]. Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності [8].

Як бачимо, законодавець, надаючи визначення поняттю «економічної конкуренції» та вводячи її в обіг як правову категорію, врахував основні риси, які характеризують її економічну природу: змагальність суб'єктів господарювання, можливість у споживача вибирати між кількома суб'єктами господарювання, відсутність контролю за ринком з боку одного суб'єкта господарювання. економічний конкуренція юридичний законодавство

Таким чином, можна зауважити, що економічна конкуренція як економічна категорія і як правове поняття характеризується визначеним колом ознак та аспектів. Проте не всі з наявних ознак та аспектів економічної конкуренції є об'єктом державного контролю. А тому надалі необхідно визначити, які саме аспекти економічної конкуренції підлягають державному контролю та які необхідно врегулювати за допомогою адміністративно-правових засобів, визначивши сутність економічної конкуренції як об'єкта державного контролю.

О.Л. Юдіцький відзначав, що економічна конкуренція як об'єкт державного регулювання є складним явищем. У такому розумінні, економічна конкуренція -- це процес, у якому реалізуються правовідносини уповноважених органів держави, суб'єктів господарювання і споживачів на підставі узгоджених з усіх напрямів економічної політики держави правових норм, які ставлять за мету певний стан товарного ринку, за яким суб'єкти господарювання мають безперешкодний доступ до ринку та його ресурсів, спроможні виробляти товар певної якості, вільно встановлювати на нього справедливу ціну, а споживачі для задоволення власних потреб мають можливість свідомо вибирати між товарами кількох продавців [2].

Розкриваючи сутність економічної конкуренції як об'єкта державного контролю, необхідно пам'ятати, що державний контроль є лише складовою частиною державного регулювання економічної конкуренції. Крім того, державний контроль економічної конкуренції характеризується сукупністю притаманних йому засобів та прийомів, а також способів його здійснення.

Таким чином, економічна конкуренція, безперечно, є об'єктом державного контролю, точніше, об'єктом державного контролю є саме дотримання стану економічної конкуренції, яка максимально наближена до стану досконалої ринкової конкуренції, за якого економічна конкуренція максимально здатна виконувати свої функції розвитку виробництва та задоволення потреб споживачів.

У зв'язку із зазначеним вище, пропонуємо визначити економічну конкуренцію як об'єкт державного контролю наступним чином -- це сукупність відносин між органами державної влади, суб'єктами господарювання та споживачами, які реалізуються в межах законодавства про захист економічної конкуренції та державних програм економічного розвитку і спрямовані на захист і забезпечення рівного та вільного доступу усіх суб'єктів господарювання до ринку, підтримку та розвиток підприємництва і продуктивних сил суспільства, а також, як наслідок, захист прав споживачів та встановлення для них найбільш вигідних купівельних умов (цін, якості товару, послуг).

Істотними ознаками економічної конкуренції як об'єкта державного контролю є: 1) це сукупність економічних та інших похідних відносин, які складаються не лише між суб'єктами господарювання та споживачами товарів, робіт та послуг, а й органами державної влади та управління. Саме наявність третього суб'єкта -- публічної адміністрації, яка здійснює спрямування зазначених економічних відносин відповідно до завдань державної економічної політики, а також захист економічної конкуренції, інші передбачені законодавством дії, є важливою ознакою, що характеризує економічну конкуренцію як об'єкт державного контролю; 2) спрямування та координація відносин економічної конкуренції здійснюється публічною адміністрацією у відповідності до завдань, що закладені у чинному законодавстві про захист економічної конкуренції, а також відповідно до державних програм економічного розвитку; 3) економічна конкуренція як об'єкт державного контролю -- це такий стан відносин між зазначеними вище суб'єктами, за якого забезпечується максимальна наближеність таких відносин до ідеальної ринкової конкуренції, а також гарантування рівного доступу усіх суб'єктів господарювання до ринку та забезпечення їм рівних можливостей пошуку власного споживача, збуту товару чи надання послуги та отримання прибутку; 4) економічна конкуренція як об'єкт державного контролю є також відносинами, що у своєму кінцевому результаті виконують завдання захисту прав споживачів, що досягається за допомогою прагнення виробника чи постачальника (суб'єкта господарювання) максимально задовольнити потреби споживача, адже за наявності вільної економічної конкуренції саме зазначений чинник є одним із визначальних для перемоги у економічній конкуренції, «завоювання» ринку та отримання належного прибутку; 5) економічна конкуренція як об'єкт державного контролю, крім того, спрямована на виконання загального та суспільно важливого завдання -- «надзавдання» -- розвиток продуктивних сил суспільства, можливість самореалізації завдяки здійсненню підприємницької діяльності на рівних умовах, а також розвиток науково-технічного прогресу.

Підсумовуючи викладене вище, слід зауважити, що економічна конкуренція уже давно перестала розглядатися як виключно економічна та ринкова категорія, яка вживається лише представниками економічної теорії під час дослідження ринкових процесів саморегулювання. Економічна конкуренція на сьогодні розглядається як комплексне поняття представниками наук державного будівництва, адміністративного, господарського, цивільного права, як сукупність відносин, які в силу своєї значущості для суспільства та держави є об'єктом як державного контролю і захисту, так і регулювання за допомогою засобів адміністративного права. Поряд з цим слід зауважити, що важливим суб'єктом наведених відносин щодо економічної конкуренції виступають органи державного управління та контролю.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Юдіцький О.Л. Правові засади економічної конкуренції як об'єкта державного регулювання.

3. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. 208 с.

4. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. 2-е изд. М.: Изд-во «ГНОМ-ПРЕСС», 1998. 400 с.

5. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. М.: ИНФРА-М, 2000. 312 с.

6. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Голос України. 2003. № 49.

7. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-Ш. Голос України. 2001. № 37.

8. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. № 236/96- ВР. Голос України. 1996.

Размещено на Allbest.ru