Шляхи удосконалення рівня взаємодії між суб’єктами запобігання та протидії корупції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи удосконалення рівня взаємодії між суб'єктами запобігання та протидії корупції в Україні

Дем'янчук Віталій Анатолійович,

кандидат юридичних наук, доцент (Міжнародний

економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем'янчука)

У статті досліджено нормативно-правову основу взаємодії між суб'єктами запобігання та протидії корупції в Україні, систематизовано недоліки такої взаємодії, які негативно позначаються на ефективності антикорупційної політики держави. Узагальнено основні проблеми взаємодії суб'єктів запобігання та протидії корупції. Запропоновано перспективні форми та методи вдосконалення рівня взаємодії між вказаними суб'єктами. Аргументовано доцільність впровадження системи критеріїв оцінки ефективності рівня взаємодії між суб'єктами запобігання та протидії корупції в Україні.

Ключові слова: корупція, антикорупційна політика, взаємодія, суб'єкти запобігання та протидії корупції, критерії ефективності, форми та методи корупції.

Демьянчук Виталий Анатольевич,

кандидат юридических наук, доцент (Международный экономико-гуманитарный университет имени академика Степана Демьянчука)

ПУТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ УРОВНЯ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ МЕЖДУ СУБЪЕКТАМИ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ И ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ КОРРУПЦИИ В УКРАИНЕ

В статье исследована нормативно-правовая основа взаимодействия между субъектами предотвращения и противодействия коррупции в Украине, систематизированы недостатки такого взаимодействия, негативно сказывающиеся на эффективности антикоррупционной политики государства. Обобщены основные проблемы взаимодействия субъектов предупреждения и противодействия коррупции. Предложены перспективные формы и методы совершенствования уровня взаимодействия между указанными субъектами. Аргументирована целесообразность внедрения системы критериев оценки эффективности уровня взаимодействия между субъектами предотвращения и противодействия коррупции в Украине.

Ключевые слова: коррупция, антикоррупционная политика, взаимодействие, субъекты предотвращения и противодействия коррупции, критерии эффективности, формы и методы коррупции.

Demianchuk Vitaliy Anatolevich,

Candidate of Law Sciences, Associate Professor (International Economics and Humanities University named after Academician Stepan Demianchuk)

WAYS TO IMPROVE THE LEVEL OF INTERACTION BETWEEN THE SUBJECTS OF PREVENTING AND COUNTERACTING CORRUPTION IN UKRAINE

The author of the article has proved that the establishment of effective interaction in the implementation of anti-corruption policy assists to accelerate the process of information exchange between authorized subjects in regard to detected and documented corruption offenses, and also improves the feedback between anticorruption institutions. However, the existing imperfection of the methods and forms of interaction between the above mentioned subjects negatively affects the effectiveness of the state's anti-corruption policy and the level of credibility to the subjects of counteracting corruption. It has been emphasized that numerous conflicts that arise between specialized subjects of counteracting corruption and other law enforcement agencies while investigating corruption offenses, undermine all anti-corruption actions of the state. This testifies to imperfect distribution of powers, inconsistency of coordination mechanisms of joint activities, undeveloped reorientation in the anti-corruption system. The indicated shortcomings require comprehensive scientific elaboration.

Key words: corruption, anti-corruption policy, cooperation, subjects of preventing and counteracting corruption, criteria of efficiency, forms and methods of corruption.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями

Ефективна взаємодія під час реалізації антикорупційної політики має важливе значення, адже вона дозволяє прискорити процес обміну інформацією між уповноваженими суб'єктами щодо виявлених та задокументованих корупційних правопорушень, а також покращує зворотній зв'язок між антикорупційними інституціями. На сучасному етапі недосконалість методів і форм взаємодії між вказаними суб'єктами негативно позначається на ефективності антикорупційної політики держави та рівні довіри до суб'єктів протидії корупції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Від моменту суттєвого оновлення антикорупційного законодавства і впровадження в Україні системи спеціалізованих суб'єктів запобігання та протидії корупції, питання вдосконалення форм і методів взаємодії між цими суб'єктами вітчизняними вченими не розглядалося, що вказує на актуальність теми даного дослідження.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

взаємодія запобігання протидія корупція

Численні конфлікти, які виникають між спеціалізованими суб'єктами протидії корупції та іншими правоохоронними органами під час розслідування корупційних правопорушень зводять нанівець усі антикорупційні новації держави. Вони свідчать про недосконалість розподілу повноважень, неузгодженість механізмів координації спільної діяльності, нерозвиненість реординаційних відносин у системі протидії корупції. Усі вказані вище недоліки потребують комплексного наукового опрацювання.

Формулювання цілей статті. Мета статті полягає у ґрунтовному аналізі стану та перспективних напрямів удосконалення форм і методів взаємодії між суб'єктами запобігання та протидії корупції в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Резонансні конфлікти між спеціалізованими антикорупційними інституціями, Службою безпеки України (далі -- СБУ) і Генеральною прокуратурою України (далі -- ГПУ) вже стали нормою для українського суспільства. Зокрема, першого грудня 2017 р. у ГПУ оприлюднили інформацію про деяких агентів Національного антикорупційного бюро України (далі -- НАБУ) та опублікували в мережі знімки вилученого під час обшуків майна [1]. Голова НАБУ А. С. Ситник із цього приводу заявив, що СБУ та ГПУ мали на меті зірвати усі операції НАБУ, які проводилися під прикриттям, і їм це вдалося. Утім система підбору персоналу, що застосовується в антикорупційному бюро, дала можливість сформувати команду, яка за обмежених ресурсів наділена моральними якостями, що дозволяють протидіяти таким диверсіям й атакам [2].

Причиною даної ситуації є недосконалість нормативно-правових актів у сфері взаємодії між суб'єктами протидії корупції. Прикладом таких актів є:

- спільний наказ Міністерства фінансів України та НАБУ від 7 грудня 2016 р. № 1062/353 «Про затвердження Порядку взаємодії Державної служби фінансового моніторингу України та Національного антикорупційного бюро України» [3];

- спільний наказ Міністерства фінансів України та НАБУ від 8 вересня 2016 р. № 815/250 «Про затвердження Порядку надання Державною фіскальною службою України інформації з Державного реєстру фізичних осіб -- платників податків про доходи фізичних осіб на запити Національного антикорупційного бюро України» [4];

- спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та НАБУ від 24 квітня 2017 р. № 99-0/335 «Порядок взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ щодо обміну інформації з питань обліку осіб, оголошених у розшук» [5];

- спільний наказ НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі -- САП) від 27 липня 2017 р. № 157-0 «Єдині принципи зовнішньої комунікації між Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою» [6];

- спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та НАБУ від 10 жовтня 2017 р. № 191-0/823 «Про затвердження Порядку взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ України щодо використання інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» [7];

- меморандум від 17 січня 2017 р. «Про співпрацю та обмін інформацією між Національним агентством з питань запобігання корупції (далі -- НАЗК) та НАБУ» [8].

Якщо узагальнити результати аналізу вказаних нормативно-правових актів, то можна визначити такі їхні принципові недоліки:

- у документах закріплені певні наміри щодо співпраці у питаннях протидії корупції, які стосуються достатньо вузького кола питань, зокрема обміну інформацією між силовими відомствами;

- усі проаналізовані документи містять лише загальні положення щодо взаємодії без деталізації окремих процесуальних аспектів, строків, обов'язків сторін, а також питань їхньої відповідальності за невиконання домовленостей;

- можна констатувати активність нормотворчості у сфері взаємодії лише з боку НА- БУ, і в окремих аспектах НАЗК. Поряд з цим САП не надто переймається питанням форм та методів співпраці з іншими антикорупційними інститутами;

- досліджені накази та меморандуми не містять механізмів оцінки ефективності взаємодії між суб'єктами протидії корупції, що робить цей процес неконтрольованим;

- слід не лише вказати на недосконалість форм і методів взаємодії, а й зобов'язати антикорупційні органи розробити та затвердити вдосконалену методику такої співпраці.

З метою покращення рівня взаємодії між суб'єктами протидії корупції, необхідно зробити декілька важливих кроків. По-перше, слід визначити орган влади, відповідальний за реалізацію антикорупційної політики, який буде нести персональну відповідальність за всі прорахунки. Одночасно з цим необхідно надати суб'єктам протидії корупції абсолютну автономність у повноваженнях. Наприклад, НАБУ має отримати закріплене на законодавчому рівні право на прослуховування, яке дозволить у повній мірі здійснювати свої повноваження. Доцільно також скоротити кількість самих суб'єктів протидії корупції аби уникнути конкуренції між ними, яка негативно позначається на кінцевому результаті. Зокрема, СБУ, МВС та ГПУ не повинні мати повноваження у сфері протидії корупції, оскільки в державі вже є спеціально утворені органи, які можуть виконувати такі функції (НАБУ, САП, НАЗК).

По-друге, необхідно розробити систему критеріїв оцінювання ефективності взаємодії між цими суб'єктами, до числа яких слід віднести: рівень доступу до інформації, яка використовується різними суб'єктами протидії корупції (слід ураховувати складності в обміні відомостями, ступінь оперативності надання запитуваної інформації, обсяг наданих даних); кількість та результативність спільно проведених спецоперацій (необхідно звертати увагу на випадки дублювання повноважень, конфлікт інтересів та прорахунки в організаційних питаннях); масштабність залучення спільних матеріально-технічних та інших ресурсів у процесі реалізації законодавчо визначених функцій (потрібно зважувати на слабкі та сильні сторони співпраці, аналізувати їхні наслідки); стан контрольованості процесу взаємодії (йдеться про скоординованість управління співпрацею); рівень суспільної довіри до усієї системи антикорупційних суб'єктів (окремо варто приділяти увагу публікаціям у ЗМІ та соціологічним опитуванням, у яких дається оцінка ефективності реалізації антикорупційної політики).

По-третє, доцільно створити спільну координаційну раду з представників спеціалізованих антикорупційних інституцій, яка буде оперативно вирішувати нагальні питання взаємодії в межах реалізації антикорупційної політики. Дана пропозиція не вимагає додаткового фінансування з державного бюджету України. По суті, це має бути погоджувальний орган, який по мірі виникнення проблемних питань буде оперативно приймати рішення на рівні спільних наказів. Саме цей орган і може бути відповідальним за вирішення поточних проблем співпраці в межах протидії корупції.

По-четверте, необхідно обов'язково активізувати методичну роботу з питань взаємодії суб'єктів протидії корупції. Це не потребує створення нових підрозділів або департаментів, оскільки у структурі самих суб'єктів вже є одиниці, які відповідають за даний напрям діяльності. Вважаємо, що ці структурні підрозділи мають тісно співпрацювати з науковими установами, які займаються проблемами адміністративної реформи та державного управління.

Окреслені вище перспективні форми та методи взаємодії суб'єктів антикорупційної політики мають організаційний характер, який переважно стосується вертикалі та структури спеціалізованих антикорупційних інституцій. Однак слід звернути увагу і на політичний аспект взаємодії вказаних суб'єктів. Мова йде про Коаліційну угоду, вплив якої на антикорупційну політику країни оцінити досить складно. З одного боку, вона є узгодженим планом дій її учасників (політичних партій, блоків тощо), що, у свою чергу, означає усвідомлення парламентською більшістю необхідності реформ, з іншого -- простежується відсутність синхронізації Програми діяльності Уряду з Коаліційною угодою. Це свідчить про те, що Коаліційна угода, за відсутності політичної волі її виконувати, не перетвориться на реальний план дій парламенту та уряду, а залишиться декларацією про наміри [9, с. 23].

У тексті Коаліційної угоди питання протидії корупції позиціонується як фундамент оновленої системи державного управління [10]. Однак, як показує практика, на сьогодні в парламенті не зацікавлені у функціонуванні незалежних антикорупційних органів. Так, 7 грудня 2017 р. у Верховній Раді України обговорювались ініціативи фракцій «Блок Петра Порошенко» та «Народний фронт» щодо надання Парламенту права звільняти з посад керівників НАБУ, САП, ДБР без попереднього аудиту їхньої діяльності [11]. Спроби політичного тиску, безумовно, мають на меті підкорити антикорупційні органи, зробити їхніх керівників кишеньковими чиновниками, які по вказівці будуть вирішувати справи, карати або відпускати. Така позиція українських парламентарів дуже здивувала наших європейських партнерів, які доволі чітко дали зрозуміти, що не стануть заплющувати очі на порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань. Позиція Європи є такою: для друзів України в Європейському парламенті НАБУ та його незалежність є вирішальними. Євро- парламент буде захищати прогрес, який відстоює НАБУ як інститут для боротьби з корупцією [12].

Необхідно звернути увагу і на процедурні аспекти взаємодії антикорупційних суб'єктів, які також мають важливе значення. Зокрема, доцільно розширити коло суб'єктів, які здійснюють антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, що надходять до Верховної Ради України та Кабінету міністрів України. На сьогодні така експертиза здійснюється Міністерством юстиції України у встановленому ним же порядку [13]. Відповідно до рішення НАЗК від 28 липня 2016 р. № 1, агентство також визначає порядок реалізації повноважень щодо проведення антикорупційної експертизи [14]. Вважаємо, що подібні повноваження слід надати і НАБУ, адже, згідно зі ст. 1 закону України «Про національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 р. № 1698-VII, цей орган має повноваження у сфері попередження корупції, які апріорі передбачають участь у процесі експертної антикорупційної оцінки проектів нормативно-правових актів [15]. Вказане дасть змогу виявляти корупційні ризики на проектному рівні та запобігати конфлікту інтересів між спеціалізованими антикорупційними інституціями та правоохоронними органами (тобто експертиза стане більш якісною) і посприяє узгодженню позиції самих суб'єктів протидії корупції, які почнуть діяти як партнери, а не конкуренти.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Під час дослідження визначено, що основними проблемними питаннями взаємодії суб'єктів протидії корупції в Україні є: обмеженість регламентації питань взаємодії; відсутність належної деталізації процесуальних аспектів взаємодії; недостатня кількість нормативно-правових актів щодо взаємодії між спеціалізованими антикорупційними інституціями; відсутність формалізованих механізмів оцінки ефективності взаємодії суб'єктів протидії корупції.

Обґрунтовано доцільність таких перспективних форм і методів підвищення ефективності взаємодії між суб'єктами протидії корупції: визначення органу влади, який має персонально відповідати за реалізацію антикорупційної політики, зокрема і за питання взаємодії між суб'єктами; розробка системи критеріїв оцінювання ефективності взаємодії між цими суб'єктами; створення спільної координаційної ради з представників спеціалізованих антикорупційних інституцій; активізація методичної роботи з питань взаємодії суб'єктів протидії корупції; розширення кола суб'єктів антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів; мінімізація політичного тиску на антикорупційні інституції.

Запропоновано систему критеріїв оцінки ефективності взаємодії між суб'єктами протидії корупції, до якої увійшли: рівень доступу до інформації, яка використовується різними суб'єктами протидії корупції; кількість та результативність спільно проведених спецо- перацій; масштабність залучення спільних матеріально-технічних та інших ресурсів у процесі реалізації законодавчо визначених функцій; стан контрольованості процесу взаємодії; рівень суспільної довіри до всієї системи антикорупційних суб'єктів.

Перспективним напрямом подальшого наукового пошуку в цій сфері залишається проблема взаємозв'язку між визначеними перспективними формами та методами взаємодії, вирішення якої дозволить сформувати чіткий план підвищення ефективності діяльності спеціалізованих антикорупційних суб'єктів.

Список використаних джерел

1. ГПУ руйнує мережу агентів НАБУ під прикриттям. URL: https://dt.ua/UKRAINE/gpu- ruynuye-merezhu-agentiv-nabu-pid-prikrittyam-2620 43_html (дата звернення: 03.12.2017).

2. Ситник: СБУ зірвала усі операції НАБУ під прикриттям. Українська правда. URL: http://www.pravda.com.Ua/news/2017/12/1/7163961/ (дата звернення: 02.12.2017).

3. Про затвердження Порядку взаємодії Державної служби фінансового моніторингу України та Національного антикорупційного бюро України: наказ Міністерства фінансів України та НАБУ від 7 грудня 2016 р. № 1062/353. Офіційний вісник України. 2017. № 7. С. 240. ст. 223.

4. Про затвердження Порядку надання Державною фіскальною службою України інформації з Державного реєстру фізичних осіб -- платників податків про доходи фізичних осіб на запити Національного антикорупційного бюро України: наказ Міністерства фінансів України та НАБУ від 8 вересня 2016 р. № 815/250. Офіційний вісник України. 2016. № 32. С. 118. ст. 294.

5. Порядок взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ щодо обміну інформації з питань обліку осіб, оголошених у розшук: наказ Міністерства внутрішніх справ України та НАБУ від 24 квітня 2017 р. № 99-0/335. URL: https://nabu.gov.ua/poryadok-vzayemodiyi-nacionalnogo-antykorupciynogo-byuro-ukrayiny-ta- ministerstva-vnu trishnih-sprav (дата звернення: 02.12.2017).

6. Єдині принципи зовнішньої комунікації між Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою: наказ НАБУ та САП від 27 липня 2017 р. № 157-0. URL: https://nabu.gov.ua/yedyni-pryncypy-zovnishnoyi-komunikaciyi-mizh-nacionalny m-antykorupciynym-byuro-ukrayiny-ta (дата звернення: 02.12.2017).

7. Про затвердження Порядку взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ України щодо використання інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України: наказ Міністерства внутрішніх справ України та НАБУ від 10 жовтня 2017 р. № 191-0/823. URL: https://nabu.gov.ua/nakaz-pro- zatverdzhennya-poryadku-vzayemodiyi-nacionalnog o-antykorupciynogo-byuro-ukrayiny-ta (дата звернення: 02.12.2017).

8. Про співпрацю та обмін інформацією між НАЗК та НАБУ: меморандум від 17 січня 2017 р. URL: https://nazk.gov.ua/news/memorandum-pro-spivpracyu-ta-obmin-informaciyeyu-z-nabu- shvaleno-v-nazk (дата звернення: 02.12.2017).

9. Альтернативний звіт щодо оцінки ефективності державної антикорупційної політики / за заг. ред. А. В. Волошиної. Київ. 2015. 268 с.

10. Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27 листопада 2014 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0001001-15 (дата звернення: 15.12.2017).

11. Звільнення Ситника: як розгортаються події в Раді. URL:

https://www.5.ua/polityka/zvilnennia-sytnyka-iak-rozghortaiutsia-podii-u-radi-160 782.html (дата звернення: 15.12.2017).

12. Захід виступив на захист НАБУ. URL: http://www.dw.com/uk

/%D0%B7%D0%B0%D1%85%D 1%96%D0%B4-%D0%B2%D0%B8%D 1 %81%

D 1%82%D 1%83%D0%BF%D0%B8%D0%B2-%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%

D0%B0%D 1 %85%D0%B8%D 1%81%D 1 %82-%D0%BD%D0%B0%D0%B1 %D 1%83/a-41688469 (дата звернення: 15.12.2017).

13. Деякі питання проведення антикорупційної експертизи: наказ Міністерства юстиції України від 18 березня 2015 р. № 383/5. Офіційний вісник України. 2015. № 4. С. 443. ст. 715.

14. Про реалізацію Національним агентством з питань запобігання корупції повноважень щодо проведення антикорупційної експертизи: рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 28 липня 2016 р. № 1. Офіційний вісник України. 2016. № 71. С. 283. ст. 2419.

15. Про національне антикорупційне бюро України: закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1698-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 47. С. 3040. ст. 2051.

Размещено на Allbest.ru