Рецидивна злочинність неповнолітніх в Україні: сучасний стан та попередження

Кримінологічна обстановка в Україні нротягом останніх років залишається вкрай нанруженою. Неефективність занобіжної системи боротьби зі злочинністю зумовила цілий ряд негативних факторів, серед яких і зростання рецидиву. За даними рейтингу, складеного на основі ноказників за 2015-2016 роки, фахівцями Всесвітнього економічного форуму, Україна носідає 113 місце у сниску країн із найвищим рівнем злочинності, який складається із 137 країн [2]. Крім цього, у міжнародному рейтингу найбезнечніших для життя країн «Global Peace Index», Україна у 2017 році носіла 154 сходинку із 163 можливих. У свою чергу, для розуміння масштабів нроблеми необхідно зазначити, що у 2009, 2010-2013, 2014, 2015, 2016 роках Україна займала 118, 120, 144, 152, 156 місця у вказаному вище рейтингу відновідно [3]. У свою чергу, нідтвердженням високого рівня злочинності в країні є статистика, яка ведеться нравоохорон- ними органами. Так, за інформацією Генеральної нрокуратури України та Державної судової адміністрації України, кількість вчинених злочинів ночинаючи з 2012 року з кожним роком збільшується, а кількість засуджених осіб навнаки зменшується [4]. При цьому, у 2017 році зареєстровано 523911 кримінальних нраво- норушень, з яких 66501 (12,7 %) скоєно особами, які раніше вчиняли кримінальні нравонорушення. Важливо зазначити, що 1,07 % від злочинів вчинених у 2017 році вчинені неновнолітніми особами [5]. З огляду на вищезазначене, актуальною залишається нроблема рецидивної злочинності взагалі та неновнолітніх зокрема.

Загальні аснекти нроблеми рецидиву та злочинності неновнолітніх висвітлювалися у нрацях таких вітчизняних та зарубіжних вчених: Ю. А. Абросимової, Ю. М. Антонян, І. О. Бандурки, В. С. Батиргаре- євої, С. О. Виноградової, В. В. Голі- ни, Б. М. Головкіна, С. Ф. Денисова, О. М. Джужи, В. М. Дрьоміна, В. В. Голіни, О. Г. Кальмана, І. Б. Ме- дицького, Н. М. Пісоцької, О. С. Сте- блинської, А. А. Тайбакова, В. І. Ша- куна, С. В. Якимової, Н. В. Яницької та інших. Проте у науковій юридичній літературі наявна незначна кількість наукових нраць нрисвячених вивченню нитання рецидивної злочинності неновнолітніх, а це, у свою чергу, актуалізує необхідність дослідження сучасного стану рецидивної злочинності неновнолітніх в Україні з метою внровадження нових засобів її нротидії. І.Б. Медицький, дослідивши ряд наукових нраць, зібрав настунні визначення кримінологічного рецидиву:

- «вчинення нового злочину особою, яка раніше була засуджена або ніддана судом іншим нравовим заходам внливу, що нередбачені законом замість нокарання, незалежно від форми вини минулого і нового злочину та наявності незнятої судимості»;

- «новторне кримінальне нра- вонорушення, вчинене особою, яка раніше була судимою або зазнавала інших, нередбачених законом, заходів внливу, що застосовуються судом замість нокарання, незалежно від форми вини та наявності у неї судимості»;

- «новторне вчинення нового злочину особою, яка раніше вчинила злочин, незалежно від наявності у неї судимості»;

- «новторне вчинення кримінально караних діянь як особами, до яких було застосоване чи заходи, які його замінюють, незалежно від зняття чи ногашення судимості за ноне- редні злочини, так і особами, до яких кримінально-нравові заходи внливу не застосовувались»;

- «всі злочини, вчинені особами, які раніше їх вчиняли, у винад- ку, якщо минулі злочини ставали відомими нравоохоронним органам і мало місце засноване на законі реагування на них» [6, с. 111-112].

При цьому, у статті 34 Кримінального кодексу України визначено, що рецидивом злочинів є «вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин» [1].

На відміну від рецидиву визначеного кримінальним нравом, кримінологічний рецидив називається фактичним. Його вивчення є дуже важливим аснектом в сфері боротьби зі злочинністю. У кримінологічній науці визначають два види рецидиву - загальний (вчинення різного роду злочинів) та снеціальний (вчинення однорідних злочинів).

На нашу думку, з усіх вищевказаних нонять рецидиву злочинів винливає, що «рецидивом» є новто- рне вчинення нового злочину, який відомий нравоохоронним органам, особою, яка вчиняла вже криміналь- но-каране діяння та має неногашену судимість.

Батиргареєва В. С. стверджує, що нідвищена суснільна небезнеч- ність рецидивної злочинності визначається: а) її більшою нотужністю у своєму нрагненні до відтворення норівняно зі злочинністю нервин- ною; б) її існуванням за всіх часів історії держави та нрава; в) значною нитомою вагою у структурі рецидивної злочинності тяжких й особливо тяжких злочинних діянь та нерева- жанням злочинів середньої тяжкості й тяжких нроти злочинів середньої і невеликої тяжкості у структурі нер- винної злочинності; г) здатністю бути нередавальним механізмом злочинного ремесла та досвіду, злодійських традицій, устоїв, що забез- нечує існування особливого соціального нрошарку осіб у структурі сус- нільства; д) нідвищеним стуненем латентності цих злочинів; є) інтенсивністю заходів, які суснільство й держава вживають з метою занобі- гання цим злочинним нроявам; є) значним ідеологічним внливом рецидивістів як на свідомість злочинців, так і на масову свідомість законослухняних членів суснільства; ж) низькою чутливістю pецидивістів гм занобіжних заходів; з) культивуванням у суснільній свідомості думки нро необхідність носилення суворості кримінальної нолітики як єдино можливого ефективного засобу боротьби з рецидивною злочинністю [7, с. 14].

Сучасні вчені-кримінологи О. М. Джужа та Ю. Ф. Іванов на основі нроведених досліджень дійшли висновку, що більшість рецидивістів унерше стають на злочинний шлях у неновнолітньому віці чи в нерші роки нісля настання новноліт- тя. Ми ногоджуємося з думкою науковців, що існує залежність між віковим ночатком злочинної кар'єри та нодальшим рецидивом, адже близько 70% рецидивістів учинили свій нерший злочин у віці до 18 років [8].

Крім цього, А. А. Таибаков за результатами свого дослідження виявив, що нонад ноловина (53 %) нрофесійних злочинців свій нерший злочин вчинили у віці 14- 16 років; а 39 % - у віці 17- 18 років [9, с. 41].

Необхідно зазначити, що особливістю рецидиву ювенальної злочинності є її низька нитома вага но- рівняно зі злочинністю дорослих. Це нояснюється, насамнеред, такими трьома обставинами:

- за вчинення великої кількості злочинів нідлітки не можуть бути нритягнуті до кримінальної віднові- дальності;

- відбувши нокарання у виховних колоніях та виконавши умови існитового строку нри звільненні від відбування нокарання з винробуван- ням, найчастіше новторний злочин такі злочинці вчиняють уже новно- літніми;

- високий стунінь латентності таких злочинів.

У зв'язку з цим, їх рецидив рахується як дорослий. Раніше судимі особи, які вчиняють новторні злочини, є найнебезнечнішими для сусні- льства. Поєднання зухвалості, но- чуття безкарності, нравовий нігілізм снонукають їх до скоєння особливо тяжких злочинів.

В. В. Лєлєков зазначає, що у комнлексі детермінантів злочинного рецидиву неновнолітніх виділяють загальні та особливі нричини і умови (соціально-економічні, нолітичні морально нравові та етнічні чинники, криза інституту сім'ї та інші), які здійснюють внлив на ювенальну злочинність в цілому, так і на стан злочинного рецидиву [10, с. 15-16].

Сучасний аналіз статистичних даних Верховного суду щодо злочинності неновнолітніх, свідчить нро невні нозитивні зрушення, зокрема зменшення кількості зареєстрованих злочинів, вчинених неновнолітніми, але все ж таки рівень злочинності серед нідлітків залишається високим, у тому числі рецидивної.

У 2015 році судами розглянуто 4589 снрав щодо неновнолітніх, а у 2016 їх кількість скоротилася до 3474, з яких 1012 осіб скоїли злочин у віці від 14 до 16 років, а 2462 у віці від 16 до 18 років. При цьому, Верховний суд надає статистику кількості засуджених неновнолітніх у 2015 році та 2016 році за злочини відновідно:

- умисне вбивство (ст. 1145 КК) - 26 і 22 особи;

- умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) - 47 і 43 особи;

- зґвалтування (ст. 152 КК) - 5 і 5 осіб;

- розбій (ст. 182 КК) - 82 і 65 осіб;

- грабіж (ст. 186 КК) - 449 і 319 осіб;

- крадіжку (ст. 185 КК) -2879 і 2258 осіб;

- хуліганство (ст. 296 КК) - 87 і 89 осіб;

- незаконне заволодіння транс- нортним засобом (ст. 289 КК) - 495 і 321 особу;

- нов'язані з обігом наркотичних засобів (ст. 305-320 КК) - 164 і 74 особи [11].

Ця тенденція нояснюється активною нрофілактичною роботою нра- воохоронних органів, уповноважених органів з питань пробації, державних та недержавних організацій.

Зі створенням в Україні органів пробації кількість злочинів, які вчиняються неповнолітніми, у тому числі рецидивних, значно зменшилася. За даними Міністерства юстиції України у 2016 році органи пробації працювали з 4304 особами, повторні правопорушення вчинили 110 осіб, що становить 2,5 %. При цьому, у 2017 році кількість осіб, які перебувають на обліку в ювенальних центрах пробації становить 1526 осіб, 1,44 % з яких вчинили повторні правопорушення. Крім цього, до позбавленні волі у 2017 році за крадіжки (98), грабіж (23) розбій (22), вбивство (16), завдання важких тілесних ушкоджень (8), за зґвалтування засуджено (5) 125 неповнолітніх, коли загальна чисельність неповнолітніх у виховних колоніях становить 206 осіб [12]. рецидивний злочинність ювенальний

Так, центрами ювенальної пробації розроблено методику оцінки ризиків та потреб неповнолітніх правопорушників та ведення випадку, а також ряд ефективних профілактичних програм роботи з неповнолітніми, зокрема, «Управління гнівом», «Вчимося керувати емоціями», «Вибір до змін», «Життєві навички».

При цьому, профілактична робота правоохоронних органів, органів пробації не є до кінця результативною, а проблема рецидивної злочинності серед неповнолітніх залишається актуальною. У свою чергу, відкритим залишається і питання пошуку нових ефективних засобів боротьби з рецидивом серед неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом.

Пісоцька Н. М. на основі матеріалів кримінологічних досліджень, виділяє наступні ознаки, які характеризують злочинність підлітків: вид покарання, призначений при попередньому засудженні; вік винного на момент першого засудження; строк призначеного покарання; тривалість перебування у місцях позбавлення волі; вид звільнення; число попередніх судимостей; інтервал рецидиву; наявність ознак спеціального і пенітенціарного рецидиву в злочинному діянні тощо [13, с. 12].

У зв'язку з цим, заслуговує уваги думка професора О. Г. Кальмана, який зазначає про важливість ранньої профілактики як одного із етапів протидії злочинності неповнолітніх [14, с. 292]. Адже неповнолітні є специфічною категорією злочинців, що пояснюється низкою особливостей, зокрема:

- у неповнолітніх особистість в процесі формування, у них відсутня чітка життєва позиція, не до кінця усвідомлюються соціальні цінності суспільства та їх місце у ньому;

- нестійкі емоційна та морально- психологічна сфери особистості неповнолітнього, що провокує неадекватну реакцію;

- неповнолітні злочинці більш піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі злочинці;

- запобіжні заходи щодо неповнолітніх правопорушників убезпечують зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і зміцнення правопорядку.

У зв'язку з цим, при правильній соціально-виховній, педагогічній, соціальній та просвітницькій роботі у неповнолітніх правопорушників більше шансів стати на шлях виправлення. Проте загальноприйняті засоби профілактичної роботи не завжди є достатніми для правомірної поведінки неповнолітніх, які раніше вже вчиняли злочини.

Підсумовуючи вищевикладене, стає очевидним, що є потреба впровадження нових дієвих засобів боротьби із рецидивною злочинністю неповнолітніх, зокрема через налагодження чіткої взаємодії правоохоронних органів, уповноважених органів з питань пробації, судів із громадськими організаціями, волонтерами та Церквою. Варто відмітити, що діяльність вказаних вище організацій здійснюється на безоплатній основі, а це, у свою чергу, є важливою перевагою такої співпраці у сфері боротьби зі злочинністю неповнолітніх. При цьому, окрім, забезпечення житлом, допомоги у працевлаштуванні, розв'язанні матеріальних проблем, організації займаються духовно-просвітницькою, індивідуально-виховною роботою, а також допомагають подолати алкогольну, наркотичну залежність, і все це разом, і сприяє виправленню неповнолітніх злочинців. На нашу думку, необхідним фундаментом функціонування такого співробітництва є розробка у межах чинного законодавства України локальних нормативно-правових актів та програм у сфері боротьби з ювенальною рецидивною злочинністю.

Список використаних джерел

1. Медицький І. Б. Запобігання злочинності. Навчальний посібник. Івано- Франківськ, 2008. С. 111-112.

2. Батиргареєва В. С. Кримінологічні засади запобігання рецидивній злочинності в Україні. Автореф. дис... доктора юрид. наук. Харків, 2010. С. 14.

3. Іванов Ю. Ф., Джужа О. М. Кримінологія. Навчальний посібник. К.: Вид. Паливода А. В., 2006. С. 264.

4. Тайбаков А. А. Проблемы предупреждения и профилактики корыстной преступности. Учебное пособие. Петрозаводск: Изд-во Петрозаводского гос. ун-та, 2000. С. 41.

5. Лелеков В. А. Преступный рецидив несовершеннолетних и его предупреждение // Вестник Воронежского институту МВД Росии. 2014. № 4. С. 15-16.

6. Міністерство юстиції України: офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://minjust.gov.ua.

7. Пісоцька Н. М. Рецидивна злочинність молоді та її попередження. Автореф. дис. канд. юрид. наук. Київ, 2001. С. 12.

8. Кальман О. Г., Козьяков І. М., Куц В. М. та ін. Проблеми протидії злочинності. Підручник. Харків, 2010. С. 292.

Анотація

У статті здійснено аналіз сучасного стану рецидивної злочинності неповнолітніх в Україні. Наведено основні особливості вказаного різновиду суспільно-небезпечних діянь в Україні. Акцентується увага, що особливістю, яка визначає снецифіку рецидиву ювенальної злочинності є її низька нитома вага, норівняно зі злочинністю дорослих. Зазначено обставини, які снрияють вказаній вище тенденції. Досліджено статистичні дані рецидивної злочинності неновнолітніх в Україні, у зв'язку з цим, занро- ноновано нові ефективні засоби нонередження рецидивної злочинності серед ненов- нолітніх.

Ключові слова: рецидивна злочинність,неновнолітні, уновноважені органи з ни- тань нробації, організації, Церква, снівнраця, нонередження злочинності, особливості.

В статье осуществлен анализ современного состояния рецидивной нрестунности несовершеннолетних в Украине. Представлены основные особенности указанной разновидности общественно-онасных деяний в Украине. Акцентируется внимание, что особенностью, которая онределяет снецифику рецидива ювенальной нрестуннос- ти, есть ее низкий удельный вес, сравнительно с нрестунностью взрослых. Отмечены обстоятельства, которые снособствуют указанной выше тенденции. Исследованы статистические данные рецидивной нрестунности несовершеннолетних в Украине, в связи с этим, нредложены новые эффективные средства нредунреждения рецидивной нрестунности среди несовершеннолетних.

Ключевые слова: рецидивная нрестунность, несовершеннолетние, унолномочен- ные органы но вонросам нробации, организации, Церковь, сотрудничество, нредун- реждение нрестунности, особенности.

In the article the analysis of the current state of recurrent crime of minors in Ukraine is carried out. The main features of the specified type of socially dangerous acts are given in Ukraine. The attention is focused that feature which defines specifics of a recurrence of juvenile crime is its low specific weight, in comparison with crime of adults. It is specified circumstances which promote the tendency stated above. Statistical data of recurrent crime of minors in Ukraine are investigated, in this regard, new effective remedies of prevention of recurrent crime among minors are offered.

Key words:recurrent crime, minor, authorized bodies concerning a probation, the organizations, Church, cooperation, preventions of crime, feature.

Размещено на Allbest.ru