Дотримання трудових прав працівників: елоквенція судової практики України

Інтерес до судової практики щодо дотримання трудових прав можна пов'язувати із початком виникнення правових відносин між працівником та роботодавцем. В Україні судова практика в означеній сфері завжди висвітлювалася у працях академічних юристів та юристів-практиків. Науковці не лише висвітлюють окремі аспекти судової практики щодо дотримання трудових прав але й піддають її критиці у разі коли в ній містяться помилки правового характеру, не вірно застосовуються норми трудового законодавства.

Останнім часом судами прийнято низку рішень, постанов, що стосуються справ про дотримання трудових прав працівників. Деякі з них підтверджують підходи, що склалися раніше у науковій доктрині та судовій практиці, інші свідчать про зміну вектору судової практики у розглядуваних справах. Серед судової практики зустрічаються також й рішення в яких тлумачиться, застосовується трудове законодавство виходячи із нових поглядів щодо захисту трудових прав.

Саме тому, вказаний стан наявних проблем трудо-правового характеру є потужним поштовхом для здійснення наукової розвідки у заданому правовому векторі.

Метою цієї роботи є аналіз судової практики у справах про дотримання трудових прав працівників та виявлення стану дотримання означених прав в Україні.

Наявний пласт судової практики щодо дотримання трудових прав пов'язаний у першу чергу із численними порушеннями суб'єктивних трудових прав працівників. Згідно з даними, наведеними в Рекомендаціях парламентських слухань про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав за 2008 рік, зазначається, що аналіз результатів перевірок, здійснених протягом 2008 р. державними органами і профспілковими організаціями, свідчить про те, що майже 90% перевірених роботодавців не дотримуються вимог трудового законодавства. Найчастіше порушуються норми щодо: (а) оплати праці - 95506 порушень або 60,2% від загальної кількості виявлених порушень; (б) робочого часу й часу відпочинку - 26620 порушень, що становить майже 16,7% виявлених порушень; (в) трудових договорів - 13099 порушень, або 8,2% виявлених порушень; (г) правил ведення трудових книжок - 9635 порушень; (д) укладання й виконання колективних договорів - 4854 порушення; (е) трудової дисципліни - 4184 порушення [1].

Сьогодні в силу низки об'єктивних та суб'єктивних причин (тривалість процесу розгляду справи, зловживання процесуальними правами, неефективність виконання рішення суду тощо) працівники не часто звертаються в національні суди за захистом свого трудового права. Статистичні дані про відправлення правосуддя місцевими загальними судами Сумської області свідчать, що протягом 2012 р. у провадженні цих судів перебувало 18663 справи позовного провадження (у 2011 р. - 21171), з яких - спори, що виникають із трудових правовідносин - 746, що становить лише 4% від загального обсягу справ) [2]. Зважаючи на наслідки глобальної економічної кризи можна зробити висновок, що масові порушення трудових прав останнім часом стають ще виразнішими. Наприклад, в «Аналізі стану здійснення правосуддя Луцького міськрайонного суду за перше півріччя 2012 року в порівнянні з першим півріччям 2011 року» зазначається, що у 2012 р. зменшилась кількість позовів, що виникають з трудових правовідносин (перше півріччя 2012 р. - 52 справи; перше півріччя 2011 р. - 51 справа (хоча за іншими даними - 61 [3]). У свою чергу, у статистичних даних Полтавського районного суду Полтавської області за 2012 р. спори, що виникають із трудових правовідносин, віднесені до «найбільш актуальних у 2012 р.», хоча за весь рік таких було розглянуто у 43 справах, що становить лише 3,06% від загальної кількості розглянутих справ [4].

Варто звернути також увагу на те, що захистити власні, гарантовані Конституцією трудові права працівник може і шляхом оскарження рішення суду в судах вищих інстанцій (в порядку апеляції чи касації). Приміром, виходячи з аналізу статистичних даних про роботу місцевих судів та апеляційного суду Чернігівської області з розгляду цивільних справ у 2012 році можна зробити висновок, що в апеляційному порядку до суду у 2012 р. звернулося 158 працівників-апелянтів і за результатами перегляду судом було скасовано 37 рішень, що становить 23,4% (у 2011 р. такий обсяг скасованих справ був на 5,8% вищим порівняно з 2011 р.) [5].

Що ж до міжнародних інституцій, то є сенс відмітити, що з формальної точки зору конституційні права вони не охороняють і не захищають, оскільки дія української Конституції поширюється лише на територію України, а гарантії виконання й захисту закріплених у ній прав та свобод покладаються на відповідні національні органи влади та їх посадових осіб. При цьому, зважаючи на те, що національний Основний Закон складався і приймався під впливом фундаментальних міжнародно-правових актів (до речі, їх основні положення відтворюються в тексті Конституції), особа, чиї гарантовані Конституцією трудові права було порушено, а національні способи захисту цих прав були вичерпані, паралелі цих конституційних прав можна знайти в міжнародних актах. Здебільшого окремі основні права гарантуються декількома актами, що дозоляє працівникові-жертві обирати, до якої міжнародної інституції йому звернутися за захистом. Таким чином, громадянин України, може звернутися за захистом своїх основоположних трудових прав (більшість з яких відображена в Конституції України) до відповідних міжнародних інституцій. Причому міжнародні акти, на підставі яких створені згадані інституції, прямо регламентують превентивну охорону або захист того чи іншого трудового права.

Слід констатувати, що порушення права на працю має масовий характер, адже фігурує у 67727 рішеннях суду, що знайдені за пошуковим запитом «порушення нрава на працю» (у категорії «цивільні справи») на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 23 вересня 2015 р [16]. Аналізуючи вказані рішення но роках можна констатувати, що у 2010 таких рішень суду налічувалося 1589, у 2011 році їх вже налічувалося 16724, а в 2014 році аналізованих рішень суду було вже 17767. Як зрозуміло із контент-аналізу порушення права на працю має динаміку у бік зростання.

Не можна не звернути увагу й на те, що право на заробітну плату є предметом численних трудових спорів у судах України. Порушення нрава на заробітну плату є найбільш поширеною підставою для звернення працівників до суду з огляду на аналіз рішень суду з 2001 р. до 2015 р. у категорії «цивільні справи». За пошуковим запитом «порушення права на заробітну плату» (у категорії «цивільні справи») на офіційному веб- сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 23 вересня 2015 р. знайдено 74199 рішень судів [17]. У 2011 році згідно зі статистичними даними ДСА, що опрацьовані Верховним Судом України на вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникам суми заробітної плати, було видано 16,2 тис. [26,9 тис.] судових наказів (їх частка від кількості виданих зменшилась і становила 8% [9,2%]); в цілому, задоволено вимоги про стягнення нарахованої заробітної плати в сумі 126 млн 322 тис. грн [18]. Порушення нрава на заробітну плату підтверджують статистичні дані діяльності місцевих загальних судів. Приміром дані місцевих загальних судів Сумської області свідчать, що за 2012 р. судами видано 26573 виконавчих документів на суму 91605722 грн, з них - 935 на суму 6148251 грн. за рішеннями щодо трудових спорів [2].

Підсумувавши викладене, можемо констатувати, що мета роботи досягнута, адже здійснено аналіз судової практики у справах про дотримання трудових прав працівників та виявлено стан дотримання означених прав в Україні. Також автор прийшов до наступних висновків. По-перше, трудові права працівників перманентно є об'єктом судового захисту в Україні. По-друге, аналіз судових справ свідчить про незадовільний стан дотримання роботодавцями в Україні розглядуваних прав працівників та щорічне збільшення числа таких справ. Ось чому в умовах реформування трудо-правового поля все більшої актуальності набуває розроблення й удосконалення ефективного правового механізму захисту й превентивної охорони трудових прав працівників із обов'язковим врахуванням узагальненої та систематизованої судової практики у цій сфері. По-третє, виявлено найпоширеніші порушення трудових прав працівників.

Список використаних джерел