Диверсифікація напрямів публічного управління у розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК351.82

Національна академія державного управління при Президентові України

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ НАПРЯМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У РОЗВИТКУ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ КООПЕРАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Постановка проблеми. Світова практика кооперативного руху засвідчує його прогресивний вплив на економічний і соціальний устрій суспільства. У світі діє понад 120 різновидів кооперативів загальною чисельністю понад 700 тис. одиниць, до яких входять понад 800 млн учасників [15]. Обслуговуюча кооперація в Україні за роки свого існування також доводить свою важливість, корисність і ефективність. Сучасна обслуговуюча система кооперації виступає змістовним соціально-економічним явищем. В обслуговуючій кооперації тісно переплетені економічні і соціальні інтереси людей. Це не стільки санкціонований державою інститут, скільки інститут, що виник з прямого волевиявлення людей. Обслуговуюча кооперація вирішує не тільки вузькокоо- перативні завдання у сфері задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб її учасників, а й виконує низку державних функцій щодо надання послуг населенню у сфері соціальної інфраструктури [4].

Нині процес формування і розвитку обслуговуючої кооперації рухається у напрямі розширення та різноманіття її організаційних форм. Надаючи послуги в основному сільським мешканцям, обслуговуюча кооперація залишається лідером кооперативного руху в Україні і виступає необхідним компонентом реалізації соціальних програм розвитку сільських територій. Саме науково-теоретична та практична значимість зазначеної проблеми зумовила актуальність обраної теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідженню особливостей публічного управління, шляхів удосконалення державних механізмів впливу та органів публічної влади на розвиток сільськогосподарської галузі присвятили праці такі відомі вчені: О.Б. Коротич [6], М.І. Кучер [9], О.Я. Лазор [14], М.К. Орлатий [9], О.В. Радченко [10], А.П. Савков [9], О.В. Федорчак [13], В.В. Шикеринець [14]. Питання розвитку теорії кооперації та кооперативного руху посідають чільне місце у працях: А.Є. Величко [3], В.В. Зіновчук [4], М.А. Крутько [7], Г.А. Торосян [11], Г.В. Фінашиної [12]. Теоретико-методоло- гічні положення розвитку регіонів та сільських територій висвітлено у працях: Ю.О. Лупенка [8], О.М. Могильного [8], М.К. Орлатого [8] та ін.

Проте малодослідженими залишаються питання опрацювання інтеграційних процесів диверсифікаційних моделей публічного управління у напрямі розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій. Фрагментарність розгляду теоретичних та практичних процесів публічного управління, недостатнє висвітлення особливостей державного впливу на обслуговуючу кооперацію як складне соціально-економічне явище, недосконалість методів реалізації державної кооперативної політики, низька результативність дій щодо регулювання кооперації зумовлює необхідність проведення досліджень у цьому напрямі.

Мета статті полягає у дослідженні специфічних форм публічного управління у сфері обслуговуючої кооперації для сталого розвитку сільських територій.

Зважаючи на мету статті, головним завданням дослідження є визначення основних форм публічного управління у напрямі розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій та їх диверсифікація за сучасних умов господарсько- управлінських процесів в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Незважаючи на всі труднощі відродження, обслуговуюча кооперація - це органічний, структурний елемент АПК, що функціонує відповідно до ринкових та економічних законів, що зумовлені як особливостями кооперативної сфери розширеного відтворення, так і специфічними моментами, зумовленими сферою АПК. При цьому цільова економічна функція обслуговуючої кооперації полягає в доведенні матеріальних благ до споживача, а основна її цінність полягає у соціальній спрямованості. Обслуговуюча кооперація поєднує у собі особисті, колективні та суспільні інтереси, створює реальні передумови для розвитку сільських територій [11, с. 46].

Варто зазначити, що обслуговуючі кооперативи є альтернативною формою організації сільського господарства. Разом з тим, обслуговуюча кооперація ґрунтується на специфічних засадах і формі самоорганізації населення, взаємної підтримки, об'єднання побутових і господарських сфер життя людини.

Згідно із визначенням, що надається у ст. 2 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їхньої господарської діяльності [1].

Згідно з Класифікацією організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004) обслуговуючими є кооперативи, які утворюються шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їхньої господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим суб'єктам тільки в обсязі, що не перевищує 20% загального обороту кооперативу [5].

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші [2].

Виконання обслуговуючою кооперацією господарської та соціальної функцій підтверджує її важливість у розвитку аграрного сектору і підвищення рівня життя сільського жителя. Однак становлення кооперативних процесів в Україні відбувається не так успішно. Головними причинами, що стримують розвиток кооперативних процесів, на нашу думку, є внутрішньосистемні проблеми у сфері кооперації разом з недостатньою цілеспрямованою підтримкою з боку держави. Як правило, внутрішньосистемні проблеми обслуговуючої кооперації пов'язані, насамперед, зі «слабкою соціальною суб'єктною базою кооперації». Саме ця причина є головною для всіх кооперативних структур у країні. Потенційними учасникам обслуговуючої кооперації нині є власники особистих підсобних господарств, фермерські господарства, невеликі агрофірми. Однак міжфермер- ська кооперація поки що перебуває у зародковому стані як через причини просторового розосередження самостійних селянських господарств, так і через процеси соціальної диференціації, що активно розвиваються. Великі господарства, як правило, не зацікавлені у розвитку кооперативних зв'язків. Вони вважають за краще вирішувати свої проблеми самостійно; решта - не готові до організації вертикальних кооперативних об'єднань та структур (обслуговуючих кооперативів з постачання, сервісу тощо).

Іншою важливою проблемою, що стримує розвиток обслуговуючої кооперації на селі, є низька практика господарського самоврядування у сільських жителів, відсутність знань про роль та значимість кооперативів в аграрній сфері, непідготовленість фахівців і керівників самих кооперативних об'єднань. Третьою проблемою є зношена матеріально-технічна база обслуговуючої кооперації (будівлі, споруди, техніка, обладнання тощо), що гостро потребує інвестування, реконструкції і технічного переоснащення.

Ще однією з проблем, що викликає внутрішньосистемні протиріччя обслуговуючої кооперації, є неможливість отримання додаткового прибутку переважно через обслуговування тільки своїх членів кооперативу.

Ефективність діяльності обслуговуючої кооперації визначається вирішенням зазначених проблем, а також формами, методами і напрямами форм публічного управління на різних рівнях. За сучасних умов розвитку та становлення держави варто впроваджувати інноваційні підходи в адміністративному регулюванні та публічному управлінні у сфері обслуговуючої кооперації [6, с. 58]. Необхідність розроблення цілеспрямованої підтримки кооперативного руху та вдосконалення форм публічного управління є важливим завданням для державної аграрної політики з розвитку обслуговуючої кооперації в Україні [9, с. 58]. Інтерес держави у напрямі розвитку обслуговуючої кооперації зумовлений ще й тим, що вона відіграє важливу роль у вирішенні соціально-економічних питань суспільства, особливо у сільській місцевості. Наприклад, обслуговуючі кооперативи виступають центром організації та проведення роботи у різних напрямах діяльності сіл: житлово- комунальній, сервісно-побутовій, організаційно- масовій, інформаційно-консультаційній.

Кооперативне обслуговуюче підприємство є сільським громадським та комунікаційним центром [12]. Для обслуговуючої кооперації співпраця з органами публічної влади дає можливість зміцнити свій економічний потенціал і, в кінцевому підсумку, реалізовувати свою місію. Однак жодні важливі питання не можуть бути вирішені на місцях до того часу, поки вони не вирішені на державному рівні [13]. Тому на рівні держави законодавчим та адміністративним органам влади варто створювати сприятливі умови розвитку кооперації, зокрема обслуговуючої, оскільки саме вона покликана підтримувати позитивний наявний соціально-економічний рівень сільських територій та постійно поліпшувати його для створення сприятливих умов проживання.

У зв'язку із зазначеним особливого значення набуває диверсифікація напрямів публічного управління щодо розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій (табл. 1).

Діяльність обслуговуючих кооперативів багато в чому залежить від державного управління, особливо в питаннях надання соціальних послуг громадянам [3]. Узагальнюючи досвід господарської діяльності у сфері обслуговуючої кооперації, варто зазначити, що за сучасних умов управлінських процесів головним є виконання соціальної місії - підвищення життєвого рівня сільського населення шляхом вирішення його соціально- побутових проблем і зниження соціальної напруженості у суспільстві.

Вплив позитивних умов на рівень розвитку кооперативних відносин у сфері обслуговування виражається в дії конкретних чинників: нормативних; оптимізаційних; стабілізуючих. До нормативних чинників варто віднести: мотивацію у створенні

Диверсифікація напрямів публічного управління у розвитку
обслуговуючої кооперації сільських територій кооперативу; спосіб залучення стартового капіталу і формування пайового фонду; стабілізація фінансово-економічного стану сільськогосподарських виробників та надавачів послуг; збереження специфіки кооперативного руху; консультативна, інформаційна та науково-дослідницька підтримка розвитку потреб кооперації та кооперативних обслуговуючих формувань.

Таблиця 1

Оптимізаційні чинники формуються на основі: законодавчої бази розвитку кооперації; наявності правових гарантій і захисту прав власності; системи оподаткування та податкових пільг; фінансово-кредитного обслуговування; інституційних перетворень в аграрній сфері і поява нових господарюючих суб'єктів, що потребують послуг обслуговуючих кооперативів. До стабілізуючих чинників варто віднести: наявність і рівень розвитку інфраструктури; рівень умов та можливостей для розвитку різного роду організаційних форм та утворень обслуговуючої кооперації. Серед зазначених факторів розвитку найбільш слабкими у розвитку обслуговуючої кооперації є саме нормативні. Виникає парадоксальна ситуація - є досвід, мотивація і матеріально-технічна база, однак моделі, структури, напрями та процедури створення обслуговуючих кооперативів достатнім чином не відпрацьовано. Також слаборозвиненою є консультаційна, інформаційна та науково-методична робота. Наявний досвід розвитку організаційних форм обслуговуючої кооперації не відповідає умовам сьогодення, це пояснюється психологічною неготовністю людей до пошуку нетрадиційних форм організації робіт та надання послуг [7, с. 203]. У зв'язку з цим велике значення у розвитку обслуговуючих кооперативів надається саме стабілізуючим чинникам, пріоритетом яких є розроблення та впровадження інноваційних форм та заходів державної підтримки кооперативного руху.

В останні роки для розвитку обслуговуючої кооперації сільських територій органами публічного управління на державному рівні зроблено помітний крок уперед, зокрема: проведено заходи щодо лібералізації порядку реєстрації кооперативів; встановлені умови набуття кооперативами та кооперативними об'єднаннями неприбуткового статуту; розроблено систему пільгового кредитування. Не зважаючи на те, що державна підтримка розвитку обслуговуючої кооперації носить диференційований характер, її головні напрями доцільно визначати з урахуванням стратегій розвитку і характеру діяльності кооперативних формувань в інфраструктурі конкретної території сільської громади (рис. 1).

Мотивація державної підтримки обслуговуючої кооперації має ґрунтуватися на усуспільненні інтересів держави та кооперативних утворень [8, с. 215]. Нині в Україні політика публічного управління, спрямованого на розвиток обслуговуючих кооперативів, ґрунтується на визнанні їх значимості для гармонізації економічних інтересів держави, місцевої влади і населення.

Рис. 1. Диференційований механізм публічного управління розвитком обслуговуючої кооперації сільських територій*

1. Коротич О.Б. Державне управління регіональним розвитком країни: визначення основних понять. Вісник економічної науки України. 2016. № 2. С. 57-61.

2. Крутько М.А. Стан та етапи розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Вісник ХНТУСГ ім. Петра Василенка. 2014. Вип. 149. С. 202-207.

3. Орлатий М.К., Лупенко Ю.О., Могильний О.М. Розвиток сільських територій України. Збірник наукових праць НАДУ при Президентові України. 2006. №1.С. 214-224.

4. Публічне управління сільськими територіями України: навч. посіб. / за ред. А.П. Савкова, М.К. Орла- того, М.І. Кучера. НАДУ при Президентові України. Київ: Фенікс, 2016. 336 с.

5. Радченко О.В. Категорія «механізм» у системі державного управління. Держава та регіони: наук,- вироб. журн. Сер.: «Державнеуправління». 2009. № 3. С. 64-69.

6. Торосян Г.А. Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація як стратегічний напрям у контексті соціально-економічного розвитку сільських територій. Науковий вісник МГУ. Сер.: «Економіка і менеджмент». 2016. Вип. 19. С. 45-48.

7. Фінашина Г.В. Економічна оцінка досконалості механізму сільськогосподарської кооперації. Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаева. Сер. «Економічні науки». 2011.

8. Федорчак О. Зміст, структура та класифікація механізмів державного управління. Демократичне вря- дування: науковий вісник. 2008. Вип. 14/15.

9. Шикеринець В.В. Становлення та тенденції розвитку місцевого управління в Україні: монографія / за наук. ред. О.Я. Лазора. Львів: ЛІДУ НАДУ. 2010. 184 с.

Анотація

Ключові слова: публічне управління, управлінський процес, обслуговуюча кооперація, кооператив, сільська територія, диверсифікація,розвиток.

В статъе обозначена важность обслуживающей кооперации в обеспечении социально-экономического развития сельских территорий. Обозначены основные внутрисистемные проблемы, сдерживающие кооперативное движение на селе. Указаны диверсификация направлений и ключевые положения публичного управления в развитии обслуживающей кооперации территориальных сообществ. Проанализированы и обобщены нормативные, оптимизационные и стабилизирующие факторы для формирования кооперативных отношений.

Ключевые слова: публичноеуправление,управленческий процесс, обслуживающая кооперация, кооператив, сельская территория, диверсификация,развитие.

Key words: public administration, management process, servicing cooperation, cooperative, rural area, diversification, development.