Упровадження механізму контрактування в системі державного управління ризиками виникнення надзвичайної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ КОНТРАКТУВАННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВИНИКНЕННЯ НС

Федорчак В.В.

Не применшуючи наукових надбань цих науковців, відзначимо, що існує потреба в комплексному дослідженні практик упровадження механізму контрактування в системі державного управління ризиками виникнення НС, що й становить мету нашого дослідження.

Виклад основного матеріалу. Як зазначалося вище, для забезпечення ефективного державного управління у сфері ризиків виникнення НС необхідна дієва взаємодія між його підсистемами - керуючою та керованою. Перша підсистема становить сукупність органів публічного управління, які за допомогою низки методів і засобів впливають (через заходи) на об'єкт державного управління, представлений сферою цивільної безпеки [3;4].

У продовження конкретизуємо, що до керуючої підсистеми державного управління у сфері ризиків виникнення НС, яка реалізує функції «цивільної безпеки», варто віднести такі:

- органи державного та регіонального управління (загальної та спеціальної компетенції);

- кадровий складник (персонал);

- інформаційно-управлінський складник, представлений системою зв'язків між підсистемами, джерелами інформації тощо;

- низка організаційно-економічних інструментів державного управління ризиками виникнення НС;

- засоби, технології та інший допоміжний управлінський інструментарій, необхідний для оперативного та дієвого управління ризиками виникнення НС.

Варто відзначити, що організаційно-економічні інструменти державного управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій охоплюють таке:

1) систему моніторингу довкілля;

2) прогнозування надзвичайних ситуацій тощо [і;4].

Разом із тим, у загальній концепції системи заходів протидії та попередження НС пріоритет має надаватися комплексу заходів, спрямованих на визначення, зниження ризику виникнення НС і пом'якшення їх майбутніх наслідків. За сучасних умов матеріально-фінансових обмежень і трансформації системи державного управління цей комплекс заходів має бути заснований на інтегрованому управлінні ризиками НС, яке неможливо без застосування контрактування - аутсорсингу.

Термін «аутсорсинг» є досить широко вживаним, зокрема в сучасному науковому середовищі та діловому співтоваристві. Аутсорсинг (англ. Outsourcing - out - «поза» + source - «джерело») передбачає надання деяких послуг сторонньою організацією (компанією), що спеціалізується на цій сфері діяльності. Власне кажучи, аутсорсинг - вельми ефективна бізнес-стратегія, коли фірмі (організації, відомству тощо) за договором дозволяється надання різного роду послуг (юридичні, консультативні, фінансово-економічні тощо), причому для неї цей вид діяльності є пріоритетним або єдиним [5].

У науковій літературі наводиться кілька десятків визначень цього поняття, які відрізняються певною мірою [3; 4]. Разом із тим, суть аутсорсингу полягає в делегуванні повноважень непрофільним організаціям, але перспективним з позиції забезпечення розвитку певних сфер. Тобто ці функції сторонніми організаціями можуть виконуватися якісніше, оперативніше й ефективніше. Сенс аутсорсингу зводиться до зосередження всіх ресурсів на тому виді діяльності, який є основним для компанії, і передача інших (допоміжних) функцій надійному і професійному партнеру. «Передоручати іншим те, що вони зроблять простіше і дешевше», - стверджує відомий фахівець з маркетингу Ф. Котлер, цитуючи при цьому лауреата Нобелівської премії в галузі економіки Р. Коуза, який слушно наполягає, що ефективність організації знижується, коли вартість внутрішньої транзакції дорівнює вартості зовнішньої [4; 5].

Науковці виділяють такі види аутсорсингу:

- бізнес-процесів (делегування неосновних функцій);

- виробничий (передачу частини виробничого ланцюжка);

- географічний (перенесення частини бізнесу на тривалий термін у країни з низькими витратами на виробництво) [там само].

На думку фахівців The Outsourcing Institute (США), аутсорсинг бізнес-процесів - це ефективний вид оптимізації діяльності підприємств, особливо в сфері фінансів та бухгалтерського обліку, який швидко розвивається. Автори публікацій в журналі Fortune стверджують, що як мінімум 90% сучасних підприємств використовують аутсорсинг хоча б для одного бізнес-процесу. Так, Toyota, Honda, Chrysler делегують стороннім підрядникам реалізацію близько 70% бізнес-процесів. Компанія American Data Processing розраховує з аутсорсингу зарплату більш ніж для ЗО млн осіб, оборот компанії перевищує $ 7 млрд [5].

Варто відзначити, що аутсорсингом можна назвати використання будь-яких послуг, що надаються сторонньою компанією. Він передбачає передачу на тривалий термін якоїсь (якихось) функції (-ій). При цьому між замовником і постачальником аутсорсингових послуг обов'язково має досягатися консенсус та відбуватися збалансована взаємодія. За найоптимістичнішого сценарію постачальник послуг фактично стає функціональним підрозділом замовника, але залишається при цьому юридично, фінансово й організаційно незалежним.

На підставі вищевикладеного можемо зазначити, що аутсорсинг - поняття, що акумулює в собі багато значень і може стосуватися всіх сфер життєдіяльності. Існує цілий спектр можливих способів і методів, що дозволяють обрати зовнішні шляхи вирішення внутрішніх проблем з придбання необхідних товарів (послуг) - від спільного використання ресурсів у межах кооперації до відмови від власного бізнес-процесу і придбання послуг з реалізації його в інших організацій.

Державний замовник, зокрема ДСНС України або його територіальні підрозділи, мають право самостійно визначати ступінь і глибину передачі функцій і власності, формуючи цілий спектр контрактних відносин.

Говорячи про переваги використання аутсорсингу на різних рівнях державного управління системою безпеки, зокрема цивільною, можна відзначити таке:

а)на стратегічному рівні аутсорсинг дозволяє сфокусувати увагу на основному виді діяльності, а також зменшити необхідність залучення значних інвестицій у додаткові фонди, гнучко реагувати на структурні трансформації в державі та зміни ринку (кризи, дефолта, реорганізації, реструктуризації, злиття, поглинання тощо);

б)тактичні переваги аутсорсингу передбачають відсутність необхідності в розширенні штату організації, скорочення накладних витрат, пов'язаних із передачею функцій (стабільність вартості робочої сили, ґрунтовне навчання співробітників на довготривалій основі, інформаційну підтримку тощо), а також гарантії професійної та персональної відповідальності аутсорсингової компанії.

Незважаючи на всі переваги аутсорсингу, під час реалізації цієї моделі державного управління діяльністю є певні ризики. До їх числа можна зарахувати такі: витік конфіденційної інформації, нечітке визначення цілей і завдань, різне їх розуміння замовником і виконавцем, неякісний сервіс, недостатня кількість ресурсів, необхідних для реалізації делегованих функцій тощо (табл. 1).

Забезпечити зниження вказаних ризиків може правильно укладений контракт і угода про рівень обслуговування, в якій детально мають бути прописані види послуг, умови і час їх виконання й оплати, а також розмір та вид штрафних санкцій.

Підсумовуючи, зазначимо, що ідея аутсорсингу все більше знаходить підтримки в керівництва центральних органів виконавчої влади. У такому консервативному відомстві, як Міноборони України, в останні роки збільшилася кількість розміщення замовлень на виконання обслуговуючих і забезпечуючих функцій сторонніми організаціями на основі аутсорсингу (наприклад, організація харчування військовослужбовців, заправка літаків на аеродромах спільного базування, зберігання запасів матеріальних засобів і їх доставка тощо). При цьому ефективність аутсорсингу підтверджена не тільки теоретичними дослідженнями, але і практичним досвідом, отриманим під час реалізації військово-промислових проектів і програм.

Отже, систему забезпечення цивільної безпеки варто розглядати в частині попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій. На наш погляд, напрями забезпечення такої системи пов'язані з модернізацією методичного інструментарію реалізації організаційно-економічних механізмів державного управління процесами розвитку і функціонування системи попередження і ліквідації НС на національному та регіональному рівнях. У цьому контексті розглянуто окремі питання переорієнтування організаційно-економічних інструментів державного управління ризиками виникнення НС на об'єктовому рівні. Усе це є актуальним і перспективним з точки зору проведення подальших наукових розвідок щодо провадження в Україні такого організаційно-економічного інструменту забезпечення цивільної безпеки, як контрактування, тобто аутсорсингу.

Таблиця 1. Переваги та ризики передачі окремих функцій організації із допомогою аутсорсингу

Джерело: складенона підставі [3; 4; 5]

надзвичайний державний управління контрактування

Список літератури

1. Антонов В.О. Об'єкти національної безпеки та їх особливості. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2013. Вип. 59. С. 65-71.

2. Бойко-Бойчук О.В. Механізми державного управління: узагальнена модель. URL: concept.at.ua/ load/0-0-0-34-20.

3. Домбровська С.М., Коврегін В.В., Помаза-Пономаренко А.Л., Колєнов О.М. Державне управління у сфері безпеки соціально-еколого-економічних систем. Харків: НУЦЗУ, 2017. 244 с.

4. Майстро С.В. Особливості інституційного механізму державного управління системою цивільного захисту в різних країнах. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: «Державне управління». 2017. Вип. 2 (7). С. 407-415.

5. Business Process Outsourcing / The Outsourcing Institute. URL: http://outsourcing.com/category/bpo/ business-process-outsourcing/.

Размещено на Allbest.ru