Інвестиційний механізм у складі державної політики у сфері залучення інвестицій на інноваційну діяльність

Розгляд поняття "державна інвестиційна політика", "інвестиційний процес і механізм". Вивчення причин слабкого інвестиційного клімату в Україні і недосконалості державної інвестиційної політики в інноваційній діяльності. Функції різних систем інвестування.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2018
Размер файла 807,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ У СКЛАДІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Сорочишина НА.

Постановка проблеми. Україна в 50-60-ті рр. XX ст була в числі лідерів науково-технічної революції, але вже у 70-80-х рр., через економічний застій, із запізненням стала освоювати п'ятий технологічний уклад, у 90-х рр., внаслідок неоліберальних ринкових реформ, опинилася в стані технологічної деградації, що призвело до катастрофічного падіння її наукового та інноваційного потенціалу. Сьогодні, у зв'язку з економічним занепадом, воєнними діями в зоні АТО, анексією Криму, інноваційна криза продовжує поглиблюватися.

На сучасному етапі у України недостатньо ресурсів, що пов'язано з недосконалістю державної інвестиційної політики для інноваційного прориву та економічною кризою, внаслідок якої присутні такі явища, як бюджетний дефіцит, корупційні схеми, тіньовий сектор економіки, брак кредитних коштів, виведення капіталу в офшорні зони, відсутність внутрішніх і зовнішніх інвестицій і т. д. Тому, беручи до уваги також низький рівень фінансування інноваційного підприємництва і розвитку вітчизняного фінансового ринку, пасивність більшості його учасників, ми бачимо, що на перший план виходять проблеми, пов'язані з пошуком ефективного механізму стимулювання збільшення інвестицій в інноваційну сферу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Великий внесок у вивчення проблеми інвестування на ринку інновацій зробили такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як Ю. Бажал, X. Барнет, П. Друкер, В. Опарін, С. Юрій, О.Василик, В. Балабанов, І. Бланк та ін. Питаннями державної політики та державного регулювання інвестиційної діяльності займалися такі вчені, як О. Барановський, 3. Герасимчук, О. Дзюблюк, П. Єгорова, І.Камінська, Н. Краснокутська, І Луніна, І. Лютий і багато інших.

Постановка завдання. Оскільки деякі проблеми інвестування в інноваційну діяльність розглянуті фрагментарно, головним завданням даної статті є аналіз суті і структури інвестиційного механізму та ролі його учасників в інноваційній сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Прийнято вважати, що об'єктом державного регулювання має виступати економіка та її складові частини, у даній ситуації - інвестиції. У різних наукових роботах немає чіткого і однозначного розуміння поняття «державна інвестиційна політика» (далі - ДІП). Більш того, нормативно-правова база регулювання інвестиційної діяльності в Україні взагалі не передбачає використання поняття «державна інвестиційна політика». Законом України «Про інвестиційну діяльність» передбачено для позначення цього явища термін «державне регулювання інвестиційної діяльності». Стверджується, що державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики, виходячи з цілей та показників соціально-економічного розвитку України. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за усіма інвесторами та учасниками інвестування. Таким чином, узагальнення всіх формулювань дозволяє стверджувати, що ДІП як прояв державного регулювання - це сукупність державних заходів щодо використання інвестиційних відносин для виконання державою своїх функцій, що впливає на дії економічних агентів і забезпечує умови відтворення капітальних ресурсів у держави та модернізацію основних фондів всіх галузей економіки.

Зміст ДІП досить складний, тому що охоплює широкий комплекс заходів, причому ядром ДІП в інноваційній діяльності все ж є встановлення формата інвестиційного механізму. Часто фахівці використовують разом такі терміни, як «інвестиційний процес» та «інвестиційний механізм», вважаючи ці поняття невід'ємною частиною один одного. Визначення «інвестиційний механізм» є досить розпливчастим та означає все, у що можна інвестувати кошти. На державному рівні інвестиційний механізм є спеціалізованою сукупністю економічних і господарських регуляторів.

Інвестиційний процес як рух інвестицій різних форм і рівнів здійснюється за допомогою інвестиційного механізму та складається із послідовно здійснюваних фаз. Взаємозв'язок між ДІП, інвестиційним механізмом та інвестиційним процесом можна побачити на рис. 1.

ДІП та її заходи:

1. Розробка загальної концепції інвестиційної політики, визначення її основних напрямків, цілей, головних завдань.

2. Створення адекватного інвестиційного механізму.

Рис. 1. Взаємозв'язок між ДІП, інвестиційним механізмом та інвестиційним процесом

Найважливіша роль інвестицій у системі ДІП інноваційного розвитку дозволяє виділити інвестиційний механізм як ключову частину фінансово- бюджетного механізму країни, основною функцією якого є генерування економічного зростання. Безумовно, як частина цілого він не функціонує у відриві від інших механізмів державного регулювання, більш того, всі вони настільки тісно взаємопов'язані, що чіткі межі між ними вказати важко. Інвестиційний механізм в основі ДІП можна розглядати як взаємодіючу сукупність методів і форм, джерел інвестицій, інструментів і важелів впливу на відтворювальний процес на макро- і мікрорівнях в інтересах розширення або авансування виробництва.

В Україні інвестиційний механізм забезпечується низкою законодавчих актів, які безпосередньо впливають і на інноваційну діяльність, наприклад, Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», Постанови КМУ «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів», «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1999 р. № 2311 «Про порядок розгляду і реєстрації інвестиційних та інноваційних проектів, що реалізуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку» і т. д. Українське інвестиційно-інноваційне законодавство є досить позитивним за своєю суттю. Але на сьогодні, через відсутність чіткої ДІП та безлічі економічних і політичних причин, фінансування інноваційного розвитку в Україні залишається досить складним завданням. Реалізуючи свої інвестиційні проекти щодо розвитку інноваційних технологій, українські підприємства витрачають багато сил, часу і коштів, щоб зробити вибірку серед безлічі фінансових структур саме тих, які готові до співпраці. І дійсно, на сьогодні існує безліч інвестиційних компаній, фондів, інших фінансових структур, але лише мала частина з них готова йти на підвищені ризики у фінансуванні реальних інноваційно- інвестиційних проектів.

Згідно з даними сайту Державної служби статистики, у період 2000-2015 рр. основним інвестором інноваційного сектора країни є українські підприємства. Так, наприклад, у 2015 р. саме вони профінансували інноваційний сектор на суму 13 427 млн грн. Держава з бюджету виділила всього 55, 1 млн грн, а іноземні інвестиції склали лише 58, 6 млн грн [4].

Можна назвати кілька причин слабкого інвестиційного клімату України в інноваційній діяльності:

1. Політична нестабільність, відсутність структурних реформ в економіці та державному управлінні, відсутність верховенства права.

2. Відсутність культури інвестування, чітких правил роботи в інвестиційному секторі України.

3. Корупція в секторі державних фінансів та величезний державний борг.

4. Високе податкове навантаження, валютні обмеження з боку НБУ, валютні коливання.

5. Низький ступінь розвитку венчурних механізмів фінансування інноваційної діяльності.

6. Високий рівень впливу тіньового сектора на економічні процеси.

7. Невизначеність держави та бізнесу щодо інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку української економіки.

Тому, на наш погляд, інвестиційний механізм інноваційної діяльності як фундамент і двигун ДІП є не просто набором методів і способів управління, регулювання і стимулювання інноваційного розвитку шляхом вкладення інвестицій в інноваційні напрямки та проекти, а й утілює в собі діяльність інвестиційного інституту, що визначає і регламентує правила, норми, стандарти, стереотипи поведінки та систему взаємодії головних учасників інноваційного ринку, засновану на економічній, фінансовій і правовій дипломатії.

Вважаємо, що необхідний новий погляд на ДІП, де інвестиційний механізм інноваційної діяльності - це своєрідний фінансовий діалог таких гравців інноваційного ринку, як держава, інвестор та інноватор, які є рівноправними, рівноцінними, взаємозалежними, взаємодоповнюючими один одного. Інноватор та інвестор взаємодіють у межах однієї держави і в межах одного законодавства, а головна функція держави - забезпечення відносин на паритетних засадах для всіх учасників інноваційного ринку та створення умов для отримання найбільшої вигоди для всіх сторін, в т. ч. і для держави. Інвестування - це не просто вкладення грошей в ідею, це вміння сторін розмовляти і домовлятися.

Якщо звичайний інвестиційний механізм є переліком структурних складових частин, таких як мотиваційний блок, ресурсне, правове й організаційне забезпечення, то інвестиційний механізм в інноваційній діяльності з урахуванням інвестиційного процесу - набагато об'ємніший і глибший. Спираючись на велику кількість переглянутих і вивчених джерел інформації щодо інвестування, ми можемо запропонувати таку схему інвестиційного механізму в інноваційній діяльності (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Інвестиційний механізм в інноваційній діяльності

Уявімо інвестиційний механізм в інноваційній діяльності у вигляді схеми, де коло - це інвестиційне середовище, у межах якого взаємодіють ключові фігури інвестиційного процесу, утворюючи трикутник, де кожна сторона - це учасник інвестиційного механізму: держава, інвестор і інноватор. Для поліпшення розуміння суті схеми уявімо, що всі сторони-учасники є збірними образами.

У цьому інвестиційному просторі кожен учасник має свої зону відповідальності, сектор впливу, функції та обов'язки, і всі разом вони утворюють єдину систему інститутів інвестування інноваційної діяльності, де всі між собою взаємопов'язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

Відповідно до цієї схеми, важливою частиною інвестиційного механізму є держава. На відміну від інших суб'єктів інвестиційної діяльності, держава, з урахуванням його специфіки, є рівноправним, але унікальним учасником інвестиційного середовища і може виконувати функції всіх сторін інвестиційного процесу: інвестор, інноватор і регулятор. Функція регулятора дає можливість визначати формат, стандарти, правила взаємодії всіх сторін, причому держава зобов'язана враховувати особливості та інтереси представників інвестиційного механізму, у т. ч. і свої.

Однак, враховуючи сьогоднішню ситуацію в країні та економіці, держава не може здійснювати функції інвестора й інноватора у зв'язку з проблемами в державному бюджетуванні та фінансуванні інноваційної діяльності. Тому вона в якості регулятора за допомогою непрямих методів регулювання повинна створювати умови, щоб інші учасники інвестиційного простору могли накопичувати первинний капітал, збільшувати обсяг інвестицій, впроваджувати інновації та отримувати інвестиційний дохід.

Вивчаючи різну наукову і бізнес-літературу, ми побачили, що інвестиційний механізм інноваційної діяльності відрізняється від звичайної моделі фінансової підтримки підприємницьких проектів, тому що представлений різними формами державного, венчурного та невенчурного інвестування. У запропонованій схемі, залежно від стадії розвитку інновації або інноваційного підприємства, інвестування може ділитися на такі системи вкладення інвестицій (таблиця 1).

Взаємозалежність стадій інноваційного розвитку та суб'єктів інвестиційної діяльності більш детально показана в таблиці (таблиця 2).

Як ми бачимо за даними схеми і таблиці і як показує практика, у більшості інвестиційних випадків неформальне венчурне інвестування використовується на найскладніших етапах - I, II стадіях - де є тільки ідея і перші кроки з розробки інновацій. У більшості випадків суб'єкти інших сегментів на цих етапах не ризикують вкладати свої фінанси, оскільки це найнебезпечніші і проблемні стадії. Вони вважають за краще інвестувати на тих етапах, де мінімізовані ризики, де вже видно результат і є можливість отримання швидкого прибутку.

Вважаємо, що механізм державного регулювання - це цілеспрямований алгоритм дій, який визначає і регламентує правила, норми і стандарти поведінки учасників механізму в конкретній ситуації. Механізм - це баланс відносин усіх сторін, що мають свої права і обов'язки, свій рівень відповідальності. Якщо одна зі сторін порушує правила поведінки, порушується баланс відносин, і механізм втрачає своє значення і дає збій.

Щоб інвестиційний механізм приводився в рух, його структура повинна бути повною і відповідати вимогам ДІП в інноваційному розвитку; у структурі механізму повинні бути видні всі рівні взаємовідносин учасників інвестування та їх обов'язки стосовно один одного. У таблиці З показано взаємозв'язок учасників і структури інвестиційного механізму.

Таблиця 1 Характеристика систем вкладення інвестицій

Критерії

Неформальне венчурне інвестування

Формальне

венчурне

інвестування

Формальне

невенчурне

інвестування

Державне

інвестування

Характеристика

Це форма реалізації венчурного капіталу за допомогою його надання індивідуальними венчурними інвесторами інноваційним компаніям, що знаходяться на початкових стадіях розвитку та мають значний потенціал зростання.

Це форма реалізації венчурного капіталу за допомогою венчурних підприємств-інвесторів.

Це класичні, традиційні фінансові інструменти вкладення, збереження і примноження коштів і ресурсів.

Це вкладення коштів в інноваційний розвиток і економіку з бюджету, позабюджетних фондів, позикових коштів, а також за рахунок прибутку й амортизаційних відрахувань державних підприємств.

Відмінності

Інвестиції можуть надаватися за погодженням сторін як інвестиційний кредит без застави. Інвестування часто будується на особистих відносинах. Інвестор може брати участь в управлінні підприємством, але в питаннях вкладення коштів часто воліють зберігати анонімність.

По суті, це тіньове інвестування. Цій системі інвестування властивий високий ризик та велике зростання вкладів.

Необхідні кошти надаються під інновацію без гарантованого забезпечення наявним майном або іншими активами підприємця. Єдина застава - спеціально обумовлена частка акцій фірм. Інвестор не намагається придбати контрольний пакет акцій. Цій системі інвестування властивий високий ризик та велике зростання вкладів.

Дана система інвестування передбачає мінімізацію інвестиційних ризиків та безпеку вкладів, високу ліквідність і прибутковість цінних паперів. Інвестування перспективної ідеї надається під гарантоване забезпечення наявним майном або іншими активами підприємця.

Держава впливає на інвестиційну діяльність як прямо, через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інститути та різні державні форми інвестування (державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизація, податкове регулювання, амортизаційна політика, державний лізинг, ліцензування та квотування, антимонопольні заходи, стандартизація та ін.).

Суб'єкти

Власний капітал, друзі, родичі, сусіди, колеги, бізнес-ангели різного формату.

Венчурні фонди, венчурні інвестиційні підприємства, корпоративні венчурні інвестори.

Фондовий ринок та ринок цінних паперів, комерційні та інвестиційні банки, різні кредитно-фінансові та інвестиційні підприємства, установи та товариства, страхові компанії, фінансові холдинги, трести, концерни.

Держава

Терміни

очікування

зростання

капіталу

Середньострокові,

довгострокові.

Середньострокові,

довгострокові.

Короткострокові,

середньострокові.

Короткострокові,

середньострокові,

довгострокові.

Державний

контроль

Не регулюється і не контролюється державою.

Регулюється і контролюється державою.

Регулюється і контролюється державою.

Регулюється і контролюється державою.

На основі вищевикладеного можна зробити висновки:

1. Найважливіша роль інвестицій виділяє інвестиційний механізм як ключову частину фінансово-бюджетного механізму, що є не просто сукупністю методів, форм, джерел інвестицій, інструментів, важелів впливу і стимулювання оновлення виробництва та зростання економіки, а цілою системою взаємодії головних учасників інноваційно-інвестиційного ринку, засновану на економічно-фінансовій і правовій дипломатії. У сучасних межах механізм інвестування можна розглядати як дію інвестиційного інституту, що визначає і регламентує правила, норми, стандарти, стереотипи поведінки всіх ключових фігур інвестиційного процесу, якими є «інвестор», «інноватор», «держава». Ці фігури є рівноправними, рівноцінними, взаємозалежними, взаємодоповнюючими один одного.

2. Держава з погляду її величезного потенціалу є унікальним учасником інвестиційного процесу. Вона могла б виконувати всі функції інвестора й інноватора, причому одночасно на всіх етапах інноваційно-інвестиційної діяльності, що мало б їй дати можливість впливати на функціонування всіх суб'єктів інноваційно-інвестиційної сфери. Однак найголовніше завдання держави - регулювання відносин на паритетних засадах для всіх сторін інвестування і створення умов для мінімізації ризиків та отримання найбільшої вигоди для всіх сторін.

3. Суть інвестиційного механізму в інноваційній діяльності набагато глибша і складніша, ніж можна уявити. На основі опрацювання багатьох джерел запропоновано своє бачення цього механізму у вигляді схеми, з якої видно: виділення сегментів інвестування: неформальний і формальний венчурний, формально невенчурний, державний; спрямованість інвестиційного процесу від взаємозалежності і взаємодії між собою суб'єктів і сегментів інвестування; спрямованість інвестиційного процесу від взаємозалежності і взаємодії стадій інноваційного розвитку та суб'єктів інвестиційної діяльності.

На основі проаналізованого матеріалу запропоновано структуру інвестиційного механізму, починаючи від вивчення мотивації і закінчуючи економічно-фінансовим забезпеченням. Така складна структура зручна для більш глибокого вивчення й аналізу процесу інвестування, тому що: - механізм інвестування - баланс відносин усіх сторін, що мають свої права, обов'язки і свій рівень відповідальності, і якщо одна зі сторін порушує даний баланс, то механізм втрачає свою силу і значення;

4. - кожна частина структури механізму дозволяє визначити напрямок інновацій, слабкі і сильні сторони, можливості і загрози, права, обов'язки і відповідальність кожного учасника інвестиційної діяльності, що дозволяє знайти точки взаємодії і зіткнення всіх суб'єктів, що може позитивно вплинути на розвиток механізму.

Таблиця 2 Взаємозалежність стадій інноваційного розвитку та суб'єктів інвестиційної діяльності

Стадія

інноваційного

процесу

Опис стадії інноваційного процесу

Суб'єкти інвестиційного процесу

І стадія: посівна (бізнес-ідея)

Seed stage

Розробка маркетингової ідеї та бізнес-моделі майбутнього підприємства, пропозиція перших зразків товару або послуги, формування команди.

Суб'єкти неформального венчурного інвестування.

Держава.

II стадія: стартова (створення бізнесу) Start-up stage

Початок функціонування бізнесу. Вирішальна стадія для будь-якого молодого інноваційного підприємства або проекту. Запуск першого виробництва. Компанія та її інновації стають відомими.

Суб'єкти неформального венчурного інвестування.

Держава.

III стадія: початковий ріст

(стадія зростання) Expansion stage

Нарощування темпів виробництва, розширення бізнесу. Підприємство займає на ринку більш-менш стійке становище і впевнено рухається до завоювання своєї ніші, яка була намічена в бізнес-плані.

Суб'єкти неформального венчурного інвестування. Суб'єкти формального венчурного інвестування.

Суб'єкти формального невенчурного інвестування.

Держава.

IV стадія: розширення (стадія розширення) Mezzanine stage

Закріплення в своєму сегменті ринку, отримання стабільного прибутку. Поступове завоювання нових інноваційних ринків.

Суб'єкти формального венчурного інвестування. Суб'єкти формального невенчурного інвестування.

Держава.

V стадія: сталий розвиток

(стадія ліквідності) Liquidity stage

Поява і збільшення ринкової вартості бізнесу (можливість вигідного продажу акцій). На цій стадії ідея, що стала інтелектуальною або матеріальною інновацією, займає міцне положення на завойованих ринках. Бізнес стабільний, але зростання сповільнюється. Бізнес-ангели можуть за бажанням «виходити» частково або повністю з бізнесу

Суб'єкти формального венчурного інвестування. Суб'єкти формального невенчурного інвестування.

Держава.

Таблиця З Взаємозв'язок учасників і структури інвестиційного механізму

Структура

інвестиційного

механізму

Учасники інвестиційного механізму

Мотиваційний блок

Включає в себе вивчення та прогнозування мотивів, очікувань і поведінки всіх учасників інвестиційного процесу.

ДЕРЖАВА

Для держави важливо: посилення позицій держави на міжнародній арені, так і всередині країни, економічна і інн оваційно-інвестиційна безпека, підвищення конкурентоспроможності, економічне зростання.

ІННОВАТОР

Для інноваторів важливо: отримання прибутку, освоєння нових інноваційних напрямків як фактор особистісного просування і задоволення особистих матеріальних і психологічних потреб.

ІНВЕСТОР

Для інвестора важливо: отримання прибутку, освоєння нових інноваційно-інвестиційних сегментів для посилення свого впливу і своїх фінансово-економічних позицій, задоволення особистих матеріальних і психологічних потреб.

Ресурсне забезпечення, наявність капіталу для вкладення в інноваційну діяльність

Ресурси - це те, що визначає ідею інновації, її створення, розвиток і впровадження в економіку і життя суспільства. Ресурсне забезпечення передбачає пошук можливих напрямків отримання інвестицій.

ДЕРЖАВА

Держава має величезний інвестиційний потенціал і повинна розвивати наукоємні галузі за рахунок бюджетних асигнувань, які використовуються для різних форм державного інвестування.

ІННОВАТОР

Головний ресурс інноватора - це його знання, талант, інноваційні ідеї. Також він може мати і власні матеріально-технічні ресурси.

ІНВЕСТОР

Інвестор може надавати інноватору різні джерела фінансування: фінансові ресурси різних типів комерційних структур (інвестиційні фонди, компанії і банки, комерційні банки, страхові компанії та фонди), національних і зарубіжних наукових фондів, різних венчурних фондів, венчурних інвестиційних компаній, іноземні інвестиції промислових і комерційних підприємств і банків, приватні заощадження фізичних осіб, кошти спеціальних небюджетних фондів фінансування НДДКР, що створюються підприємствами, фінансовий лізинг, фондовий ринок і ринок цінних паперів.

Вибір стратегічно важливих, високо ефективних напрямків вкладання коштів та впровадження інновацій. Головне завдання у виборі інноваційного спрямування - вибір напрямку і сфери інноваційного розвитку, куди необхідно вкладати інвестиції, розвиваючи таким чином нові сегменти інвестиційної діяльності.

ДЕРЖАВА

В основі цього пункту для держави лежить обов'язок розробити на основі прогнозування та стратегічного планування, перелік найбільш важливих для економіки інноваційних галузей із урахуванням особливостей і потреб національної економіки, зовнішньої і внутрішньої кон'юнктури інноваційного ринку.

ІННОВАТОР

Вибір інноватора часто визначається його мотивацією (інтерес, бажання, освіта, знання, навички, досвід), кон'юнктурою інноваційного ринку, поведінкою клієнтів, економічною ситуацією в країні і наявністю ресурсів. Основний критерій вибору: інноваційність, прибутковість, достатність ресурсів (за небажання залучати додаткові інвестиції). Інноватор, вибираючи напрямок і інвестора, може користуватися різними інвестиційними та інноваційними сайтами, базами даних, інформаційними службами, послугами різних стартап-платформ, інвестиційних компаній.

ІНВЕСТОР

Інтереси інноватора та інвестора багато в чому схожі. Для інвестора важливі такі критерії: інноваційність, прибутковість, наявність достатніх ресурсів, сприятливої економічної ситуації та законодавства, що дає можливість вільно накопичувати капітал і інвестувати, і визначає захист інвестицій, мінімальне податкове навантаження, розвинена інноваційно-інвестиційна інфраструктура. Інвестор відштовхується від особистих переваг, досвіду в даній сфері, освіти, знання. Під час прийняття рішення про вибір напряму інвестування можуть використовуватися спеціалізовані бази даних інформаційних служб і сайтів на інноваційну тематику.

Правове забезпечення.

Правове забезпечення - це правове регулювання інвестиційної діяльності, яка ґрунтується на національному законодавстві та відповідних правових актах, прийнятих на рівні суб'єктів Україні, муніципальних утворень за сприяння інноваційно- інвестиційного бізнесу.

ДЕРЖАВА

Правове забезпечення - це монопольна функція держави.

Правове забезпечення з боку держави - це створення законодавчих актів, що регламентують діяльність і взаємодію учасників в інноваційно-інвестиційної діяльності.

У них треба визначити учасників (сторони), їх сфери впливу, зони відповідальності, розроблені норми і правила поведінки і взаємодії між собою. Необхідно прописувати захист інтересів всіх сторін, який будується на принципах мінімізації та страхування ризиків, позначати планування та ведення інвестиційної діяльності в конкретних галузях і напрямках інноваційного розвитку. Дуже важливо, щоб держава формувала інноваційно-інвестиційне законодавство в діалозі з інвестором і інноватором. Основна мета - залучення внутрішніх і іноземних інвестицій, перш за все до виробничої сфери шляхом законодавчого забезпечення стабільної роботи інвесторів.

ІННОВАТОР

Правове забезпечення для інноватора - це виконання букви закону, тобто ведення інноваційної діяльності в інституційних рамках законодавства і вміння керуватися ним у спірних питаннях.

ІНВЕСТОР

Правове забезпечення для інвестора - це ведення інвестиційної діяльності в рамках національного законодавства і вміння керуватися ним у спірних питаннях.

Організаційне забезпечення. Організаційне забезпечення інвестиційної діяльності включає в себе створення необхідних організаційних структур, що забезпечують дії з розвитку і контролю за досягненням поставлених цілей.

ДЕРЖАВА

Головне завдання держави - це створення такої організаційної структури, яка б об'єднала б усіх учасників інвестиційного процесу і дозволила б створювати зручні та гнучкі форми інвестування. По суті, це створення інвестиційної інфраструктури в системі інноваційного розвитку, в основу якої лягає створення такої ієрархії, де на кожному рівні визначався б свій обсяг відповідальності та обов'язки, починаючи від Верховної Ради і Кабінету Міністрів України та закінчуючи органами місцевого самоврядування, а також окреслювався б формат зв'язків «держава - інвестор - інноватор» і прописувалися б також обсяг відповідальності і функції один перед одним і суспільством.

ІННОВАТОР

Організаційне забезпечення для інноватора - це його організаційна форма як учасника інноваційної та інвестиційної діяльності. Якщо ми говоримо про інноваційне підприємство, то воно, як і будь-яке інше підприємство, є самостійним статутним суб'єктом господарювання, що має права юридичної особи і проводить виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Організаційне забезпечення для інноваційного підприємства - це постійна взаємодія з внутрішнім і зовнішнім середовищем підприємства, що відрізняється зручністю і гнучкістю, яка веде до запланованих результатів. Організаційне забезпечення підприємства може стати одним із критеріїв вибору для інвестора: чим менше бюрократичних надбудов, тим легше взаємодіяти з таким підприємством.

ІНВЕСТОР

Для інвестора організаційне забезпечення - це використання різних інструментів інвестування, тобто використання організаційних форм під час створення та існування інвестиційних підприємств і технологій інвестування.

Економічне та фінансове забезпечення. Економічне забезпечення - це сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов ефективної та безпомилкової діяльності людини в економічній системі та її освоєння. Фінансове забезпечення - це формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання.

ДЕРЖАВА

Держава повинна виступати гарантом виконання взаємних зобов'язань, які беруть на себе інноватори й інвестори, вільно взаємодіючі між собою. Роль держави в економіці і фінансовій сфері визначається його впливом на економічне зростання, тобто стабільну політику. Економічне та фінансове забезпечення держави можна представити у вигляді блоків економічного, фінансово-бюджетного і податкового характеру, головне завдання яких - фінансове забезпечення економічного зростання за рахунок інноваційного розвитку.

ІННОВАТОР

Економічне забезпечення для інноватора - це розвиток інноваційного ринку як основи для розвитку і формування інвестиційного ринку. Інноваційний ринок - це певна сукупність відносин інноваційної власності між покупцем і продавцем через купівлю-продаж інновацій і нових технологій за участю інвесторів.

Фінансове забезпечення для інноватора - це участь у формуванні інвестиційного ринку шляхом створення балансу між інвестиційним попитом і пропозицією, де інноватор уособлює інвестиційний попит за допомогою використання різних фінансових інструментів та технологій інвестування. Чим більше цікавих, перспективних проектів, тим вищі шанси залучити якомога більше інвесторів.

ІНВЕСТОР

Економічне забезпечення для інвестора - це повне задоволення всіх потреб інвестиційного попиту на інноваційному ринку шляхом надання всіх можливостей із боку інвестиційної пропозиції, уособленням якого є інвестор.

Основна фінансове завдання інвестора - це накопичення первинного капіталу для подальшого надання у вигляді інвестицій для розширення і модернізації виробничого капіталу за допомогою використання різних фінансових інструментів та технологій інвестування.

державний інвестиційний політика інноваційний

Список літератури

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: навч. посіб. К.: Атіка, 2002. 386 с.

2. Венчурное инвестирование. URL: http://www.prostobiz.ua/biznes/upravlenie_biznesom/stati/ venchumoe_investirovanie_ukrainskiy_aspekt.

3. Венчурные инвестиции: как это работает? URL: http://kak-zarabotat-v-intemete.com/zarabotok- na-fondovom-ryinke/venchumye-investicii-kak-jeto-rabotaet.html.

4. Державна служба статистики. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Качур Р.П. Державне регулювання інвестиційної діяльності в трансформаційній економіці України. Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. 237 с.

6. Механизмы венчурного инвестирования. URL: http://www.www.gecont.ru/articles/venture/mechan.htm.

7. Новицький В.Є. Інституційні основи інноваційного розвитку економіки: навчальний посібник. К.: КНТ, 2008. 360 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Тенденції розвитку міжнародного приватного права України та Китаю у напрямку інвестування. Правове регулювання інвестиційної політики в Україні. Правові форми реалізації інвестиційної діяльності. Стан українсько-китайської інвестиційної співпраці.

    реферат [49,7 K], добавлен 24.02.2013

  • Аналіз та механізми впровадження державної політики. Державне управління в умовах інтеграції України в ЄС та наближення до європейських стандартів. Методи визначення ефективності державної політики, оцінка її результатів, взаємовідносини гілок влади.

    доклад [36,5 K], добавлен 27.05.2010

  • Мета і принципи державної кадрової політики в Україні. Основні підходи до реформування державної служби в Україні. Формування кадрового резерву органів виконавчої влади. Роль Молодіжної адміністрації Івано-Франківської області у формуванні молодих кадрів.

    дипломная работа [532,4 K], добавлен 20.01.2011

  • Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування. Механізм правового регулювання та основні категорії в сфері іноземного інвестування. Перспективи розвитку правового регулювання інвестицій в Україні.

    дипломная работа [117,8 K], добавлен 14.02.2007

  • Державна кадрова політика у сфері державної служби. Розробка концепції державної кадрової політики, визначення її змісту, системи цілей та пріоритетів. Механізми управління службовцями. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи з кадрами.

    реферат [26,4 K], добавлен 23.12.2010

  • Інноваційна діяльність як один із пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Формування та реалізація державної інноваційної політики в Україні. Основні проблеми системного законодавчого і правового регулювання відносин в інноваційній сфері.

    реферат [33,9 K], добавлен 22.04.2012

  • Реалізація єдиної державної податкової політики. Державна податкова адміністрація України. Функції Державної податкової служби. Права податкової служби. Посадові особи органів Державної податкової служби України, їх завдання, функції та спеціальні звання.

    контрольная работа [77,6 K], добавлен 19.09.2013

  • Фактори ефективного функціонування органів державної влади в Україні. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики України. Проблеми адміністративно-правового статусу Державної служби зайнятості України в процесі реалізації державної політики.

    реферат [20,6 K], добавлен 28.04.2011

  • Стан науково-технічного та інноваційного потенціалу регіону. Дослідження теорії і практики реалізації державної інноваційної політики в регіоні, розроблення теоретичних положень, методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо її вдосконалення.

    автореферат [44,0 K], добавлен 11.04.2009

  • Діяльність органів державної влади Російської Федерації в сфері національної політики у 90-х роках XX сторіччя. Адекватність суспільним відносинам Конституції 1993 року, процес формування та основні аспекти національної політики Росії в її світлі.

    реферат [39,3 K], добавлен 26.07.2011

  • Проблема регулювання зайнятості населення. Хронічне безробіття як гостра соціальна проблема в сучасній Україні. Принципи проведення соціальної політики у сфері зайнятості. Характеристика напрямків соціальної політики у сфері державної служби зайнятості.

    статья [21,6 K], добавлен 24.11.2017

  • Теоретичні основи державного управління зайнятістю населення. Аналіз зайнятості, шляхи удосконалення державної політики в регіоні. Індивідуальні завдання щодо охорони праці та цивільної оборони, забезпечення життєдіяльності населення в сучасних умовах.

    дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.05.2010

  • Сучасний вітчизняний механізм стримувань і противаг, його недоліки і перспективи їх усунення. Місце митної служби в забезпеченні національної безпеки України. Нормативно-правова складова державної політики. Оцінка сучасних ідей федералізації України.

    контрольная работа [670,1 K], добавлен 24.12.2012

  • Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення виконавчого провадження. Правові та організаційні засади побудови і діяльності державної виконавчої служби в Україні. Повноваження державної виконавчої служби у процесі вчинення виконавчих дій.

    дипломная работа [240,9 K], добавлен 13.11.2015

  • Розвиток теоретичного підходу до проблеми зайнятості населення у ХХ ст., економічний, соціологічний та правовий напрями досліджень. Історія реалізації державної політики зайнятості та формування структури органів трудового посередництва в Україні.

    реферат [20,4 K], добавлен 29.04.2011

  • Характеристика нормативно-правового регулювання діяльності державної служби. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті. Етапи та шляхи реформування державної служби.

    курсовая работа [33,6 K], добавлен 16.09.2010

  • Підвищення ефективності діяльності органів державної влади та якості реалізації ними завдань та функцій держави як необхідна умова на шляху до європейської інтеграції та сталого розвитку суспільства. Стратегія державної кадрової політики на 2011-2020 рр.

    реферат [90,3 K], добавлен 21.01.2014

  • Дослідження правових засад державної підтримки сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні в розрізі сучасних реалій та подальших перспектив. Напрями та обсяги фінансування в рамках програми державної підтримки "Фінансова підтримка заходів в АПК".

    статья [23,6 K], добавлен 11.09.2017

  • Управління закладами охорони здоров'я за допомогою Конституції України та Верховної Ради. Роль Президента та Кабінету Міністрів в реалізації державної політики органами державної виконавчої влади. Підпорядкування в управлінні закладами охорони здоров'я.

    реферат [30,0 K], добавлен 30.06.2009

  • Модель взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері. Суб’єкти державного управління у правоохоронній сфері. Правоохоронна сфера як об’єкт державного управління. Європейські принципи і стандарти в діяльності органів державної влади.

    дипломная работа [129,4 K], добавлен 30.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.