Недоліки Цивільного процесуального кодексу України в аспекті судового захисту трудових прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Недоліки Цивільного процесуального кодексу України в аспекті судового захисту трудових прав

кандидат юридичних наук,

цивільний процесуальний судовий трудовий

Висвітлені деякі недоліки Цивільного процесуального кодексу України в аспекті судового захисту трудових прав. Наголошено, що, не зважаючи на приведення процесуального законодавства України у відповідність до конституційних положень та європейських стандартів, деякі положення ЦПК України в новій редакції певним чином обмежують права працівників на судовий захист, а саме: стосовно нормативного закріплення спрощеного поряду розгляду справ, що виникають з трудових відносин. З метою здійснення ефективного захисту трудових прав, запропоновано зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Ключові слова: трудові відносини, трудові права, спрощене позовне провадження, судовий захист, розгляд справи.

Аннотация

Освещены некоторые недостатки Гражданского процессуального кодекса Украины (ГПК Украины) в аспекте судебной защиты трудовых прав. Акцентируется на том, что, несмотря на приведение процессуального законодательства Украины в соответствие с конституционными положениями и европейскими стандартами, некоторые нормы ГПК Украины в новой редакции определенным образом ограничивают права работников на судебную защиту, а именно: относительно нормативного закрепления упрощенного порядка рассмотрения дел, возникающих из трудовых отношений. С целью осуществления эффективной защиты трудовых прав, предложены изменения к Гражданскому процессуальному кодексу Украины.

Ключевые слова: трудовые отношения, трудовые права, упрощенное исковое производство, судебная защита, рассмотрение дела.

Annotation

The article highlights some of the drawbacks of the current Civil Procedure Code of Ukraine (CPC of Ukraine) in terms of labor rights protection. It is stressed that, despite the alignment of the procedural legislation of Ukraine with the constitutional provisions and European standards, some of the provisions of the Civil Procedure Code of Ukraine in the new wording limit the rights of employees to judicial protectionin a particular way, namely: in relation to the normative consolidation of the simplified proceeding order of cases whicharise out of labor relationships. In order to execute effective protection of labor rights, amendments to the existing Civil Procedure Code of Ukraine were proposed.

Keywords: labor relationships, labor rights, simplified proceeding, judicial protection, case proceeding.

Демократична, правова держава, якою згідно із ст. 1 Конституції є Україна, не може розвиватися без дотримання законності та без реформування національної правової системи.

Одним із найважливіших, життєво необхідним та конституційно закріпленим (за змістом частин 1, 4 - 7 статті 43 Конституції України) є право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а відтак, питання захисту трудових прав посідають важливе місце в системі захисту прав і свобод людини.

Питання захисту трудових прав були предметом наукових досліджень Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, М.І. Іншина, І.П. Лаврінчука, О.М. Обушенка, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини, О. М. Ярошенка та ін.

За роки незалежності в Українській державі фактично сформувалася иосистема захисту трудових прав, основними складовими якої можна назвати: самозахист працівника в разі порушення його трудових прав; позасудове вирішення трудових конфліктів, спорів (колективних та індивідуальних); судовий захист порушених трудових прав та інтересів. Як відомо, у трудовому законодавстві України відсутній спеціальний процесуальний інститут щодо врегулювання питань, пов'язаних з реалізацію права на судовий захист. Зокрема, це стосується неоднозначності та нечіткості критеріїв визначення судової юрисдикції при розгляді трудових спорів.

До набрання чинності відповідними процесуальними кодексами у новій редакції (в редакції Закону №° 2147-УШ від 03.10.2017) при розгляді трудових спорів мали місце непоодинокі випадки помилкового визначення судової юрисдикції, оскільки трудові спори відповідно до предмета відносин (або предмета спору), суб'єктного складу, характеру відносин можуть розглядатися в порядку як ЦПК України, так і КАС України та ГПК України.

Неправильне визначення судової юрисдикції призводить до скасування судових рішень при апеляційному чи касаційному перегляді - із закриттям провадження у справі. Це є негативним явищем, оскільки порушуються права позивача, який вимушений знову звертатися за правовою допомогою, складати та подавати до суду належної юрисдикції нову позовну заяву. Строки розгляду трудового спору за таких обставин фактично виходять за межі розумногоБоєва О.С. Поняття судової юрисдикції та критерії її визначення в контексті захисту трудових прав // Национальный юридический журнал: теорія и практика. «Jumalul juridic national: Teorie si practica». 2016. № 6(22). С. 93-96..

У працях таких науковців, як Н. Б. Болотіна, В. С. Венедиктов, С.В. Венедіктов, В.В. Жернаков, І.В. Зуб, М. І. Іншин, В.Г. Ротань, П. М. Рабінович, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, В.І. Щербина, О. М. Ярошенко, та в дисертаційних дослідженнях І. В. Дашутіна, В.О.Кабанця, І.В. Лагутіної, В.Ю. Поплавського, І.Ф.Шелеп, О.В. Яснолобова висвітлювалися питання визначення або розмежування юрисдикції судів у сфері захисту трудових прав.

Майже всі автори вважали процесуальне законодавство недосконалим з питань визначення та розмежування судової юрисдикції або щодо співвідношення понять «юрисдикція», «підвідомчість», «компетенція».

Автором цієї статті протягом 2016-2017 років у наукових дослідженнях неодноразово приділялася увага недосконалості вітчизняного процесуального законодавства в сфері судового захисту трудових прав та пропонувалися певні зміни та доповнення до чинних на той період часу процесуальних кодексівБоєва О.С. До питання усунення негативних наслідків неправильного визначення судової юрисдикції під час розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства // Науковий збірник «Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції»; Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. 2016. № 6. С. 46-50; Боєва О.С. Неправильне визначення судової юрисдикції при розгляді трудових спорів в порядку КАС України: негативні наслідки та шляхи їх усунення // Судова апеляція. Київ: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2016. № 4 (45). С. 96-104; Боєва О.С. Деякі аспекти розмежування судових юрисдикцій при захисті трудових прав // Держава і право: зб. наук. праць. Серія Юридичні науки. 2017. Вип 75. С. 251262; Боєва О.С. Юрисдикція та підвідомчість в господарському судочинстві в аспекті захисту трудових прав // Науковий вісник публічного та приватного права: зб. наук. праць. 2017. Вип. 1. С. 75-81..

У ході судової реформи Верховною Радою України були прийняті ЦПК України, ГПК України, КАС України в редакції Закону України № 2147-УШ від 03.10.2017 (с наступними змінами), які за своєю структурою є схожими, а головне - мають тотожні за змістом глави щодо визначення юрисдикції, виключаючи тим самим розбіжності у визначеннях юрисдикції або підвідомчості, як це мало місце до прийняття цих кодексів у новій редакціїЦивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від 18 березня 2004 року; в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 // ВВр України. 2017. № 48. Ст.436 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2229-VIII від 07.12.2017; № 2234-VIII від 07.12.2017; № 2268-VIII від 18.01.2018); Господарський процесуальний кодекс України № 1798-XII, 06.11.1991, Кодекс України, Верховна Рада України - в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 // ВВР України. 2017. № 48. Ст.436 (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017; Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-IV, 06.07.2005 // Кодекс України; Верховна Рада України; в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 // ВВР України. 2017. № 48. Ст.436 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017)..

Так, у вказаних процесуальних кодексах у Главі 2 Розділу І має місце визначення предметної та суб'єктної юрисдикції (§ 1), інстанційної юрисдикції (§ 2) та територіальної юрисдикції (підсудності) (§ 3), що, безсумнівно, є позитивним кроком на шляху правової інтеграції.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що, не зважаючи на приведення процесуального законодавства України у відповідність до конституційних положень та європейських стандартів, деякі положення ЦПК України в редакції Закону № 2147-УШ від 03.10.2017 певним чином обмежують права працівників на судовий захист.

Так, згідно із частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справиЦивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від 18 березня 2004 року; в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 // ВВР України. 2017. № 48. Ст.436 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2229-VIII від 07.12.2017; № 2234-VIII від 07.12.2017..

Відповідно до вимог частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні; 2) що виникають з трудових відносин.

На перший погляд, нормативне закріплення спрощеного порядку розгляду справ, що виникають з трудових правовідносин (тобто трудових спорів), має сприяти розгляду таких спорів у найкоротші строки, що є однією із важливих засад здійснення судового захисту трудових прав. У разі розгляду нескладних справ, що виникають з трудових правовідносин, їх розгляд у порядку спрощеного позовного провадження є виправданим та не порушуватиме права працівників.

Проте, якщо подано позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв'язку з каліцтвом, втратою професійної здатності, спричиненням професійного захворювання тощо, розгляд таких справ у порядку спрощеного позовного провадження апріорі буде дискримінаційним щодо загальноприйнятих засад захисту трудових прав. Адже в таких справах дуже часто існує потреба проведення експертиз, витребування додаткових доказів, що неможливо здійснити в разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Також непростими є справи за позовами працівників про визнання незаконним переведення на іншу роботу, звільнення (або відсторонення), поновлення на роботі, особливо у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 7, 11 частини 1 статті 40 КЗпП України та частинами 1,2 статті 41 КЗпП УкраїниКодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/322-08. Із судової практики попередніх років вбачається, що за таких обставин слід не тільки перевіряти обставини справи, досліджувати такі докази, як показання сторін та свідків, котрих можна допитати при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено частиною 8 статті 279 ЦПК України, але й призначати певні експертизи, допити експертів тощо, а такі процесуальні дії можна вчиняти лише при розгляді справи в порядку загального позовного провадженняЦивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від 18 березня 2004 року; в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 // ВВР України. 2017. № 48. Ст.436 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2229-VIII від 07.12.2017; № 2234-VIII від 07.12.2017.

Нагадаємо, що протягом майже століття Міжнародна організація праці (МОП) проводить всі можливі заходи щодо захисту трудових прав та виступає проти дискримінації найманих працівників. Законодавство більшості держав поступово розширює обсяг підстав для звернення працівників до суду, навіть посилаючись на те, що гарантування захисту працівників від дискримінації роботодавцем є обов'язком держави, який будується не на декларативних нормах, а на положеннях законодавства про можливість судового захисту прав працівників, які зазнали дискримінаціїФедоришин П.І. Конституційні засади захисту прав людини і громадянина та міжнародна практика // Право України. 2001. № 3. С. 48..

Аналізуючи положення частини 4 статті 19 ЦПК та частини 1 статті 274 ЦПК УкраїниЦивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від 18 березня 2004 року; в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 // ВВР України. 2017. № 48. Ст.436 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2229-VIII від 07.12.2017; № 2234-VIII від 07.12.2017, можна дійти висновку, що у трудових спорах позивач (працівник, права якого порушено) взагалі приречений на неповний та необ'єктивний розгляд своєї справи, оскільки справи, що виникають з трудових відносин відповідно до вимог вищевказаних норм процесуального права, розглядаються лише у порядку спрощеного позовного провадження. Нормами ЦПК України не передбачено право позивача в трудовому спорі подавати клопотання (заяву) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а відтак працівник, права якого порушено, позбавлений також можливості заявляти клопотання щодо призначення відповідної експертизи, витребування або забезпечення необхідних доказів, оскільки він в силу свого підлеглого положення та юридичної необізнаності не може мати певних документів або їх копій, які є в розпорядженні відповідача (роботодавця).

Також суд, навіть за наявності клопотання (заяви) відповідача із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не може по справах, що виникають з трудових відносин, постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки це прямо заборонено положеннями ч. 7 ст. 277 ЦПК України.

З огляду на те, що трудові спори (тобто справи, що виникають з трудових відносин) розглядаються також у порядку КАС України - за п. 2 ч. 1 ст. 19 та ГПК України - згідно п. 8 ч. 1 ст. 20, але в цих процесуальних кодексах відсутні посилання на те, що такі спори мають розглядатися лише в порядку спрощеного провадження, вважаємо за доцільне за аналогією з КАС України та ГПК України внести наступні зміни до ЦПК України:

1. Частину 4 статті 19 ЦПК України викласти в такій редакції: «Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи».

2. Частину 1 статті 274 ЦПК України викласти в такій редакції: «У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи незначної складності та інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи».

Такі зміни мають за мету здійснення ефективного захисту трудових прав, оскільки виключення з відповідних статей ЦПК України посилання стосовно розгляду справ, що виникають з трудових відносин, у порядку спрощеного позовного провадження, сприятимуть розширенню процесуальних прав працівників (позивачів у трудових спорах) та забезпечуватимуть право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Міжнародний документ від 04 листопада 1950 року. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/995 004.

Крім того, такі зміни даватимуть суду можливість визначитися, чи слід розглядати трудовий спір у порядку спрощеного або загального позовного провадження - виходячи зі змісту частини 3 статті 274 ЦПК України та враховуючи також пріоритет швидкого вирішення справи (згідно із частиною 4 статті 19 ЦПК України).

Размещено на Allbest.ru