Інститут відумерлості спадщини - це стабільна група правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері відумерлості спадщини.

Цей інститут має складну природу, оскільки об'єднує норми цивільного, цивільного процесуального та адміністративного права. Виокремлення такого інституту в межах системи права потребує його дослідження з точки зору як практики застосування норм, так і виявлення особливостей структурних елементів цього утворення. Серед елементів інституту відумерлості спадщини потребує окремого дослідження питання його суб'єктів, оскільки суб'єкт є первинним елементом у змісті будь-якого цивільного правовідношення. Встановлення системи суб'єктів, які можуть при здійсненні суб'єктивних прав самостійно своїми діями створювати, змінювати, припиняти правовідносини відумерлості спадщини, дасть можливість доводити існування і самого інституту відумерлості спадщини, оскільки право не існує без суб'єкта.

Відумерлість спадщини була предметом наукового розгляду таких дослідників, як Т.В. Боднар, В.К. Дронікова, Ю.О. Заіка, Н.С. Кузнецева, О. Є. Кухарева, О.І. Неліна, О.О. Первомайський, О.П., Печений, З.В. Ромовська, Є.О. Рябоконь, Н.Б. Солтис, І.В. Спасибо-Фатєєва, С.Я. Фурса та ін. Незважаючи на потужний вклад їх досліджень у юридичну характеристику відумерлості спадщини, питання суб'єктів інституту відумерлості спадщини практично залишилися поза увагою науковців.

Одним із невирішених завдань сучасного спадкового права є встановлення співвідношення суб'єктів спадкового права та суб'єктів відумерлості спадщини, виявлення системи суб'єктів відумерлості спадщини.

При дослідженні суб'єктів відумерлості спадщини варто звернути увагу, що суб'єктний склад цього інституту має певну специфіку. Суб'єкт (від лат. subjectum - те, що лежить знизу, знаходиться в основі) у філософії розуміється як особа, організована група осіб, соціальна, етнічна та політична спільнота, суспільство в цілому, що здійснюють властиву їм діяльність, спрямовануg.

Для кожного інституту права властивий особливий предмет правового регулювання та власна система суб'єктів, тобто учасників правовідносин, що входять до предмета спеціального правового регулювання відповідного інститут. Суб'єкт інституту відумерлості спадщини - це учасник правовідносин відумерлості спадщини, який має галузеву правосуб'єктність. Галузева правосуб'єктність - це юридична можливість бути учасником правовідносин відумерлості спадщини, тобто законом такий учасник наділений суб'єктивною можливістю брати участь у конкретних правовідносинах, зокрема мати права та здійснювати обов'язки. Здійснення прав та обов'язків передбачає наявність у конкретного суб'єкта дієздатності. Отже, будь-який суб'єкт інституту відумерлості спадщини повинен мати правосуб'єктність, яка за своїм обсягом дозволяє учаснику мати права та виконувати обов'язки у сфері прийняття та розпорядження відумерлою спадщиною. Коло суб'єктів інституту відумерлості спадщини визначено законодавством, звернемося до їх встановлення.

Інститут відумерлості має винятково важливе значення для цивільного обороту, адже спрямований на усунення безсуб'єктності у спадщині, що полягає в максимальному збереженні тих прав та обов'язків, які належали померлому, могли б перейти до його спадкоємців, але через їх відсутність мають бути перенесені на спеціально уповноваженого суб'єкта. Дійсно, специфіка цього інституту полягає у подоланні відсутності такого суб'єкта як спадкоємець. Така позиція цілком збігається із змістом правової норми, зокрема ч.1 ст.1277 ЦК України: у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Отже, орган місцевого самоврядування виступає суб'єктом заміщення у відносинах прийняття спадщини.

Як зазначає Ю.О. Заіка, відумерла спадщина - це специфічна підстава набуття майна померлого особливим суб'єктом - територіальною громадою, яка не має права відмовитися від спадщини за жодних обставин. Згідно з п.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виходячи з цього, можна визначити, що територіальна громада є набувачем суб'єктивних прав та обов'язків на відумерлу спадщину, від імені територіальної громади у правовідносинах відумерлості спадщини виступає орган місцевого самоврядування. Таким чином, суб'єктом-набувачем відумерлої спадщини буде територіальна громада.

Крім суб'єкта-набувача у правовідносинах відумерлості спадщини варто виокремити і суб'єкта управителя. Управління спадщиною встановлюється щодо такого спадкового майна, яке потребує утримання та догляду. Як правило, це майно, яке має високу цінність та потребує спеціальних знань та/або не може бути на тривалий час залишено у невизначеному стані, оскільки знаходиться в активному цивільному обороті. У п.1 ст.1285 ЦК України встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Коло осіб, які можуть бути призначені управителями спадковим майном, не обмежене, а тому управителем майна може бути будь - яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також юридична особа.

Відтак можна виокремити два суб'єкти правовідносин управління спадщини: установник управління спадщини та управитель спадкового майна. Установником управління спадщини щодо відумерлого майна може бути орган місцевого самоврядування, управителем відумерлого майна може бути будь - яка дієздатна особа; сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням земельної ділянки, що входить до складу відумерлого майна. З наведеного можна виокремити таку групу суб'єктів у системі суб'єктів інституту відумерлості спадщини, як суб'єкти управління відумерлою спадщино (установника та управителя відумерлою спадщиною).

Крім набувача, суб'єктів управління відумерлою спадщиною, варто виокремити і коло суб'єктів, які можуть звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Виходячи із змісту ст.1277 ЦК України, до цих суб'єктів віднесені: орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням відумерлого нерухомого майна; кредитори спадкодавця; власники або користувачі суміжних земельних ділянок. Варто звернути увагу, якщо для органів місцевого самоврядування звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою є обов'язком, то для інших суб'єктів це є правом. При цьому орган місцевого самоврядування виступає як набувач відумерлого майна, так і зобов'язальний учасник справи про визнання спадщини відумерлою. Обов'язковість присутності органу місцевого самоврядування при розгляді справи передбачена п.2 ст.337 Цивільного процесуального кодексу: справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Введення до складу суб'єктів відумерлої спадщини кредиторів спадкодавця є необхідним кроком, оскільки у судовій практиці можна виявити велику кількість справ, у яких кредитор намагався захистити свої права шляхом примушення органу місцевого самоврядування звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, однак такі заяви поверталися у зв'язку з тим, що вони подавалися із перевищенням галузевої правосуб'єктності. Після внесення змін до ст.1277 ЦК України у 2016 р. кредитор у правовідносинах із визнання спадщини відумерлою отримав право на подачу заяви про визнання спадщини відумерлою, а також має право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Слід підкреслити, що при зверненні кредитора до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою суду необхідно встановити статус кредитора, який має право на звернення. Статус кредитора може встановлюватися через законодавче поняття цього суб'єкта. Так, у ч.7 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, кредитор при поданні заяви про визнання спадщини відумерлою повинен додати до заяви документи, що підтверджують зобов'язання щодо боржника-спадкодавця. п.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виходячи з цього, можна визначити, що територіальна громада є набувачем суб'єктивних прав та обов'язків на відумерлу спадщину, від імені територіальної громади у правовідносинах відумерлості спадщини виступає орган місцевого самоврядування. Таким чином, суб'єктом-набувачем відумерлої спадщини буде територіальна громада.

Крім суб'єкта-набувача у правовідносинах відумерлості спадщини варто виокремити і суб'єкта управителя. Управління спадщиною встановлюється щодо такого спадкового майна, яке потребує утримання та догляду. Як правило, це майно, яке має високу цінність та потребує спеціальних знань та/або не може бути на тривалий час залишено у невизначеному стані, оскільки знаходиться в активному цивільному обороті. У п.1 ст.1285 ЦК України встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Коло осіб, які можуть бути призначені управителями спадковим майном, не обмежене, а тому управителем майна може бути будь - яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також юридична особа.

Відтак можна виокремити два суб'єкти правовідносин управління спадщини: установник управління спадщини та управитель спадкового майна. Установником управління спадщини щодо відумерлого майна може бути орган місцевого самоврядування, управителем відумерлого майна може бути будь - яка дієздатна особа; сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням земельної ділянки, що входить до складу відумерлого майна. З наведеного можна виокремити таку групу суб'єктів у системі суб'єктів інституту відумерлості спадщини, як суб'єкти управління відумерлою спадщино (установника та управителя відумерлою спадщиною). Крім набувача, суб'єктів управління відумерлою спадщиною, варто виокремити і коло суб'єктів, які можуть звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Виходячи із змісту ст.1277 ЦК України, до цих суб'єктів віднесені: орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням відумерлого нерухомого майна; кредитори спадкодавця; власники або користувачі суміжних земельних ділянок. Варто звернути увагу, якщо для органів місцевого самоврядування звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою є обов'язком, то для інших суб'єктів це є правом. При цьому орган місцевого самоврядування виступає як набувач відумерлого майна, так і зобов'язальний учасник справи про визнання спадщини відумерлою. Обов'язковість присутності органу місцевого самоврядування при розгляді справи передбачена п.2 ст.337 Цивільного процесуального кодексу: справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Введення до складу суб'єктів відумерлої спадщини кредиторів спадкодавця є необхідним кроком, оскільки у судовій практиці можна виявити велику кількість справ, у яких кредитор намагався захистити свої права шляхом примушення органу місцевого самоврядування звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, однак такі заяви поверталися у зв'язку з тим, що вони подавалися із перевищенням галузевої правосуб'єктності. Після внесення змін до ст.1277 ЦК України у 2016 р. кредитор у правовідносинах із визнання спадщини відумерлою отримав право на подачу заяви про визнання спадщини відумерлою, а також має право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Слід підкреслити, що при зверненні кредитора до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою суду необхідно встановити статус кредитора, який має право на звернення. Статус кредитора може встановлюватися через законодавче поняття цього суб'єкта. Так, у ч.7 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, кредитор при поданні заяви про визнання спадщини відумерлою повинен додати до заяви документи, що підтверджують зобов'язання щодо боржника-спадкодавця.

Право на подання заяви про визнання спадщини відумерлою належить також власникам або користувачам суміжних земельних ділянок. Суб'єктами права власності та права користування на землю є: громадяни та юридичні особи, територіальні громади, держава. Виокремлення цих суб'єктів щодо подання заяви із визнання спадщини відумерлою пов'язано із захистом права на землю, оскільки земельна ділянка, щодо якої не визначено власника/ користувача, не обробляється, отже, якість землі втрачається, а її забруднений стан може шкодити сусіднім земельним ділянкам. Наведені суб'єкти мають право на звернення до суду про визнання спадщини відумерлою; право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину; право вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди спадкоємця.

У правовідносинах з відумерлості спадщини можуть також виокремлюватися особи, які заявляють свої права на спадщину після визнання її відумерлою. Згідно із п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. № 7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. У разі, коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями, спадщину прийняли інші спадкоємці, такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі статті 1280 ЦК України. Отже, спадкоємці, які заявляють свої майнові права на спадщину після визнання її відумерлою, можуть визнаватися заінтересованими суб'єктами у правовідносинах визнання спадщини відумерлою. Особливість цих суб'єктів полягає в тому, що вони вступають у правовідносини відумерлості спадщини після фактичного та юридичного їх завершення, а отже, правовідносини відумерлості спадщини у такому випадку виникають за фактом виникнення нових обставин, при цьому, залежно від результату розгляду судової справи, вони можуть трансформуватися у спадкові відносини.

Крім наведених суб'єктів, варто визначити і таких суб'єктів, як суд та нотаріус. Ці суб'єкти діють виключно у межах своїх повноважень. Суд розглядає справи щодо визнання спадщини відумерлою. Зокрема п.1 ст.5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Повноваження нотаріуса у правовідносинах відумерлості спадщини встановлені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Частиною 6 п.2.2 г.9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено: якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування. Особливість цих суб'єктів полягає в тому, що при вступі у правовідносини відумерлості спадщини вони не мають власного інтересу, зокрема щодо задоволення матеріальних потреб. Вони лише сприяють набуттю територіальною громадою права власності на відумерле майно, тобто виконують додаткову функцію.

При дослідженні суб'єктів інституту відумерлості спадщини варто зазначити, що за своїм статусом, спрямованістю дій вони є різними. Серед них варто виокремити таких суб'єктів: набувача; суб'єктів управління відумерлою спадщиною; суб'єктів звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою; допоміжних суб'єктів (суд, нотаріуса); заінтересованих суб'єктів. При виявленні системи цих суб'єктів варто здійснити їх співвідношення з суб'єктами спадкового права. У спадкових правовідносинах виокремлюють таких учасників: спадкодавець, спадкоємець, допоміжні суб'єкти (нотаріус, суд), відказоодержувач, управитель спадщини. На відміну від суб'єктів спадкового права для суб'єктів інституту відумерлості спадщини властива відсутність таких суб'єктів, як спадкоємець та відказоодержувач.

Отже, суб'єкти інституту відумерлості спадщини - це учасники правовідносин, які здійснюють суб'єктивні права стосовно відумерлого майна; наділені правом здійснювати правозастосовну діяльність у межах визначеної законом компетенції у сфері відумерлості спадщини. Суб'єкти інституту відумерлості спадщини співвідносяться із суб'єктами спадкового права як загальне та спеціальне. Особливість суб'єктного складу інституту відумерлості спадщини полягає в тому, що у правовідносинах відумерлості спадщини відсутній такий суб'єкт, як спадкоємець, замісну функцію щодо нього виконує орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. До суб'єктів інституту відумерлості спадщини варто віднести: набувача права власності на відумерле майно (територіальну громаду); суб'єктів управління відумерлою спадщиною (установника управління та управитель); суб'єктів звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою (органи місцевого самоврядування; кредитор спадкодавця; власники або користувачи суміжних земельних ділянок); допоміжних суб'єктів (суд, нотаріуса); заінтересованих суб'єктів (спадкоємці, в які заявили свої вимоги після визнання спадщини відумерлою). Наведена позиція щодо суб'єктів інституту відумерлості спадщини є однією з багатьох, при цьому цей напрям досліджень є особливо актуальним у зв'язку з провденням судової реформи, що призводить до змін цивільного судочинства.

Размещено на Allbest.ru