Кваліфікаційні вимоги до компетенцій інформаційних аналітиків-правників

Аннотация

КВАЛИФИКАЦИОННЫЕ ТРЕБОВАНИЯ К КОМПЕТЕНЦИЯМ ИНФОРМАЦИОННЫХАНАЛИТИКОВ-ПРАВОВЕДОВ

Статъя посвящена понятию компетентностного подхода в целом, а также понятию ключевых компетенций информационных аналитиков-правоведов. Проанализировано современное состояние исследований по компетентностному подходу. Автор делает вывод, что вопросы, связанные с формированием информационно-аналитической компетентности еще не нашли своего отражения на уровне диссертационных исследований, сделанных в Украине. Сформулирован примерный перечень основных специальных компетенций информационного аналитика-правоведа. Обособленно рассмотрены общие компетенции и специальные. Подчеркнуто, что квалификационные требования, предъявляемые к профессиональной компетентности данной категории специалистов, очень высоки. Традиционная подготовка юристов в высших учебных заведениях в настоящее время не дает и десятой доли компетенций, необходимых для осуществления юристом эффективной аналитической деятельности. Поэтому актуален вопрос об открытии если не новой специальности, то, по крайней мере, специализации в рамках подготовки правоведов.

Ключевые слова: аналитика, компетентность, компетентный подход, аналитик-правовед, аналитическая деятельность, информационные отношения, цели и задачи аналитической деятельности, информационно-коммуникативное пространство, правовое регулирование, факторы осложнения информационно-коммуникативного пространства.

Annotation

QUALIFICATION REQUIREMENTS ТО THE COMPETENCE OF INFORMATION ANALYTICS-LAWYERS

The article is devoted to the concept of the competence approach as a whole, as well as the key competencies of information analysts-jurists. The modern state of research on the competence approach is analyzed. The author concludes that the issues related to the formation of information and analytical competence have not yet been reflected at the level of dissertation research done in Ukraine. An approximate list of the main special competencies of the information analyst-jurist is formulated. Separate consideration of general competence and special. It was stressed that the qualification requirements for professional competence of this category of specialists are 'very high. Traditional training of lawyers in higher education institutions does not currently provide a tenth of the competencies necessary for the lawyer to carry out effective analytical 'work. Therefore, the actual issue is the opening, if not a new specialty, then at least specialization in the training of lawyers.

Key words: analytics, competence, competent approach, legal analyst, analytical activity, information relations, goals and tasks of analytical activity, information and communication space, legal regulation, factors of the information and communication space complication.

Анотація

Стаття присвячена поняттю компетентісного підходу в цілому, а також поняттю ключових компетенцій інформаційних аналітиків-правників. Проаналізовано сучасний стан досліджень щодо компетентісного підходу. Автор робить висновок що питання, пов'язані з формуванням інформаційно-аналітичної компетентності, ще не віднайшли свого відображення на рівні дисертаційних досліджень, зроблених в Україні. Сформульовано приблизний перелік основних спеціальних компетенцій інформаційного аналітика-правника. Відокремлено і розглянуто загальні компетенції та спеціальні. Підкреслено, що кваліфікаційні вимоги, які висуваються до професійної компетентності даної категорії фахівців, є дуже високими. Традиційна підготовка юристів у вищих навчальних закладах на теперішній час не надає й десятої долі компетенцій, необхідних для здійснення правником ефективної аналітичної діяльності. Тож, на часі постає питання щодо відкриття якщо не нової спеціальності, то принаймні спеціалізації в межах підготовки правознавців.

Ключові слова: аналітика, компетентність, компетентісний підхід, аналітична діяльність, інформаційні відносини, цілі й завдання аналітичної діяльності, інформаційно-комунікативний простір, правове регулювання, фактори ускладнення інформаційно-комунікативного простору.

компетенція правник аналітичний юрист

Постановка проблеми. Ретроспектива свідчить, що питання диференціації освіченості й компетентності почали непокоїти вчених ще з кінця 50-х початку 60-х років минулого століття. Серед знакових робіт вважаємо за потрібне відзначити дві. Перша з'явилася в США після запуску СРСР штучного супутника Землі. Наукова праця A. Trace «What Ivan Knows That Johnny Doesn't» (буквально «Що знає Іван і чого не знає Джон») [1] викликала настільки широкий резонанс, що призвела до переосмислення всього змісту освіти в тій державі й переорієнтації на формування компетенцій. Друга стаття, також американського автора D. McClelland, наголосила на необхідності розрізняти поняття розуму й інтелекту та поняття компетентності [2]. Ми виділяємо самі ці дві роботи серед тисяч інших, оскільки вони не тільки хронологічно передували порушенню питання, а й тому, що окреслили найголовніші проблеми: що таке компетентність і як її сформувати.

Масштабності компетентнісний підхід набув після доповіді Ж. Делора в ЮНЕСКО [3], завдяки чому саме такий підхід був визначений як найбільш перспективний у глобальних масштабах. Фундаментальне дослідження вказаного напряму на пострадянському просторі відбувалося доволі продуктивно, і серед тих, чий внесок був найбільш вагомим, варто згадати І.А. Зимню [4] й В.І. Байденка [5].

Про пріоритетність використання компетентнісного підходу до підготовки фахівців свідчить і той факт, що саме йому надана перевага на законодавчому рівні. У цьому можна переконатися, звернувшись до Закону України «Про вищу освіту», де у статті першій надається таке тлумачення ключового терміна: «Компетентність динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти» [6]. Смисловим центром наведеного визначення, на наш погляд, виступає сполучення «динамічна комбінація». Визначення «динамічна» вказує на те, що компетентність не може бути здобутою раз і назавжди. Вона потребує постійного самовдосконалення особистості, регулярного й усвідомленого оновлення знань. Лексема «комбінація» дає зрозуміти, що компетентність не дорівнює лише одному з якихось ключових понять, складових елементів, які до нього входять, а передбачає гармонійне поєднання багатьох компонентів. Набір таких компонентів зумовлюється специфікою самої професійної діяльності.

Звертає на себе увагу і те, що під час визначення терміна «компетентність» укладачі Закону врахували позицію науковців щодо необхідності відображення поняттєвого, діяльнісного і ціннісного підходів.

Проте в нас виникають деякі заперечення щодо того, що компетентність є результатом навчання на певному рівні вищої освіти. Тут закладене внутрішнє протиріччя, адже динаміка властивостей передбачає, що особа постійно вдосконалює свою компетентність. Це означає, що в межах вищого навчального закладу можна говорити лише про її формування, тоді як удосконалення відбувається впродовж усього професійного життя особистості.

Для повноти уявлення необхідно провести порівняльний аналіз законодавчого і лінгвістичного тлумачення ключового терміна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних дисертаційних досліджень новітнього часу з проблематикою у сфері компетентнісного підходу слід відзначити наукові розвідки з питань формування професійної компетентності майбутніх економістів засобами імітаційно-рольового моделювання [7], професійно-термінологічної компетентності студентів вищих аграрних навчальних закладів [8], підготовки економістів [9], компетентності працівників ОВС [10], професійної компетентності майбутніх вчителів інформатики [11], компетентності майбутніх лікарів [12], використання іноземних мов під час формування компетентності майбутніх спеціалістів [13], формування компетенцій майбутніх журналістів засобами іноземної мови [14], викладачів сфери професійно-технічної освіти [15] та ін. Привертає увагу, що тематика наукових досліджень зосереджується в основному на двох аспектах: 1) певній сфері професійної діяльності; 2) засобах формування компетентності. У фокусі наукової дискусії такі ключові терміни: компетентність, компетенція, компетентнісний підхід. Для нас названі роботи були корисними з точки зору висвітлення сучасних підходів до розуміння компетентності і принципів формування кваліфікаційних вимог до компетенцій певного фахівця.

За останні п'ять років з питань формування аналітичної компетентності майбутніх фахівців було захищено лише дві дисертації: Н.А. Зінчук «Формування аналітичної компетентності майбутніх менеджерів у вищих навчальних закладах» [16] і Л.П. Половенко «Формування аналітичної компетентності у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з економічної кібернетики» [17].

На підтримку наших позицій з огляду на ступінь розробленості даної проблематики наведемо спостереження Л.П. Петренко, яка здійснила пошук наукових праць за ключовим сполученням «інформаційна компетентність» і виявила 140 дисертацій, з яких українським науковцям належить лише 7. Аналогічні результати були отримані під час пошуку за ключовим словосполученням «інформаційна компетенція»: 25 наукових праць, з яких 8 належить нашим співвітчизникам. За ключовим поняттям «аналітична компетенція» наукових праць не знайдено, а з «аналітичної компетентності» знайдено 5 дисертацій, які належать винятково російським авторам [18, с. 185].

Отже, статистика ще раз наочно доводить, що питання, пов'язані з формуванням інформаційно-аналітичної компетентності, ще не віднайшли свого відображення на рівні дисертаційних досліджень, зроблених в Україні. Проте з'явилися перші монографії, присвячені розвиткові інформаційно-аналітичної компетентності педагогічних працівників професійно-технічної освіти [19, 20]. Це дає надію, що даний напрям буде плідно розвиватися й по інших галузях. По-друге, звертає на себе увагу той факт, що абсолютна більшість дисертацій з проблем інформаційно-аналітичної компетентності здійснюється за педагогічним фахом. Для юристів ця тема поки що «terra incognita». Тому виникає потреба розглянути загальнотеоретичні й правничі підходи щодо кваліфікаційних вимог до компетенцій інформаційних аналітиків.

Постановка завдання. Таким чином, метою статті є дослідження поняття компетентісного підходу в цілому, а також поняття ключових компетенцій інформаційних аналітиків-правників та аналіз сучасного стану досліджень щодо компетентісного підходу.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Один з найбільш авторитетних академічних словників наводить лише таке значення терміна «компетентність», а саме: «Властивість за значенням компетентний» [22, с. 250]. Своєю чергою, «компетентний» тлумачиться як полісемічне слово:

1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий;

2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний [22, с. 250]. У такий спосіб укладачі академічного словника обмежують семантичне поле терміна лише знаннями і повноваженнями.

Як нам здається, такий підхід вже застарів і, враховуючи, що останнім часом слово «компетентність» стало доволі часто вживатися, потребується переосмислення його тлумачення.

Під час аналізу ключових понять дуже важливим є не тільки з'ясування сутності окремого терміна, а й порівняльний аналіз близьких за звучанням слів (паронімів), що надає можливість уникнути смислової плутанини.

Останнім часом поряд із словом «компетентність» активно вживається похідний термін «компетенція»/«компетенції». Звернення до зазначеного академічного словника демонструє, що його укладачі трактують поняття «компетенція» так: «1. Добра обізнаність із чим-небудь.

Коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи» [22, с. 250].

Виходячи з цих визначень, можна дійти висновку, що «компетентність» по суті є властивістю, загальним показником професійних та інших здатностей особистості в той час, як «компетенції» виступають окремими складовими, що у своїй сукупності складають зміст «компетентності». Іншими словами, термін «компетентність» характеризує особистість професіонала, а «компетенції» її поняттєвий апарат і можливості здійснювати свої функції. Повторюємо, що в даному випадку йдеться про власне лінгвістичне тлумачення.

З урахуванням запропонованої нами класифікації суб'єктів аналітичної діяльності пропонуємо розрізняти поняття «аналітична компетентність», «інформаційно-аналітична компетентність» як однієї з кваліфікаційних вимог до широкого спектра компетенцій і поняття «компетентність інформаційного аналітика».

У вітчизняних наукових джерелах більш-менш задовольняючу нас дефініцію аналітичної компетентності ми віднайшли у статті Л.П. Половенко, присвяченій аналітичній компетентності майбутніх фахівців з економічної кібернетики. Автор серед основних складників аналітичної функції в зазначеній галузі виділяє: інформаційно-аналітичну, обліково-аналітичну, фінансово-аналітичну, математичну або кількісно-аналітичну, системно-аналітичну, IT-аналітичну. На підставі цього аналітична компетентність представляється як система «екстрафункціонального забезпечення аналітичних функцій фахівця з економічної кібернетики, виражена в готовності та здатності до аналітичної діяльності, а також як набір особистих якостей фахівця, необхідних для адаптації й ефективної управлінської діяльності» [23, с. 83]. Важливо, що Л.П. Половенко, по-перше, бачить аналітичну компетентність як складову частину загальної професійної компетентності; по-друге, розглядає поняття компетентності в контексті готовності та здатності до аналітичної діяльності; по-третє, включає у визначення й особистісні якості. Зокрема, велика увага приділяється аналітичним здібностям, під якими розуміється «наявність у людини схильності виявляти суттєві зв'язки та відношення між різними елементами інформації, здатності на основі аналізу конкретної ситуації будувати її цілісний образ» [23, с. 82].

Стосовно поняття інформаційно-аналітичної компетенції спостерігається множинність підходів у залежності від спеціалізації суб'єктів діяльності. Натепер існують визначення щодо інформаційно-аналітичних компетенцій менеджера [24], спеціаліста економічного профілю [25], офіцера-інженера [26], викладача [27], лікаря [28], керівника професійно-технічного навчального закладу [29] та ін. Узагальнюючи підходи, запропоновані у визначеннях, що містяться в перелічених наукових працях, можна стверджувати про наявність широкого спектра ключових понять, через які автори намагаються дати тлумачення терміна.

Узявши за основу дефініцію, запропоновану Л.М. Петренко [ЗО], можемо на цій підставі вивести універсальне визначення інформаційно-аналітичної компетентності, актуальне як для управлінців (службовців), так і для аналітиків, тобто всіх індивідуальних суб'єктів інформаційних відносин. Отже, інформаційно-аналітична компетентність індивідуальних суб'єктів інформаційних відносин це системна, багатофакторна поліфункціональна якість, яка характеризується набором інформаційних і аналітико-синтетичних компетенцій, спроможностей, способів мислення, світоглядного й неупередженого ставлення до об'єктів аналізу, що надає можливість виявляти і вирішувати проблеми в установлені терміни на рівні поставлених завдань.