Формування системи соціального захисту населення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування системи соціального захисту населення в Україні

Марина І. Тімофєєва

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

На сучасному динамічному етапі розвитку соціальних країн, у відповідності до обраної соціальної політики, держава виступає основним, проте далеко не єдиним інститутом, який повинен створювати сприятливі умови для формування ефективного, дбайливого та доброзичливого соціального клімату в суспільстві, гарантувати безпечне та гідне життя громадян та надавати в повному обсязі соціальний захист, що відповідає інтенсивному розвитку сучасності. Незважаючи на рівень економічних показників розвитку, в кожній країні завжди є верстви населення, які потребують значної пильної уваги та захисту з боку не лише суспільства, а й держави. Як свідчить авторитетна практика розвинених країн, держава має приділяти більше уваги захисту вразливих верст населення, а соціальна політика держави повинна забезпечити пріоритетність розвитку цього напрямку. У роботі розглянуто найгостріші питання фінансування соціального захисту, оскільки потреби суспільства щодо соціального захисту збільшуються, а рівень життя населення за останній період помітно знизився. Також було виділено основні категорії, за якими суспільство може отримувати соціальне забезпечення, соціальні гарантії та види соціального захисту населення, що гарантує держава. Особливу увагу приділено офіційному виокремленню з 2016 року окремої категорії українських громадян, що потребують захисту, - вимушених внутрішніх переселенців. Крім того, представлено складові соціального захисту та різновиди соціальної допомоги, а також висвітлено особливості соціального страхування.

Ключові слова: соціальна політика; соціальний захист; незахищені верстви населення; вимушені внутрішні переселенці; соціальне страхування.

На современном динамичном этапе развития социальных стран, в соответствии с выбранной социальной политикой, государство выступает основным, но далеко не единственным институтом, который должен создавать благоприятные условия для формирования эффективного, бережного и доброжелательного социального климата в обществе, гарантировать безопасный и достойный уровень жизни граждан, оказывать в полном объеме социальную защиту, соответствующую современному интенсивному развитию. Несмотря на уровень экономических показателей развития, в каждой стране всегда есть слои населения, которые нуждаются в значительном пристальном внимании и защите со стороны не только общества, но и государства. Как свидетельствует авторитетная практика развитых стран, государство должно уделять больше внимания защите уязвимых слоев населения, а социальная политика государства должна обеспечить приоритетность развития данного направления.

Ключевые слова: социальная политика; социальная защита; незащищенные слои населения; вынужденные внутренние переселенцы; социальное страхование.

At the current dynamic stage of social countries' development, in line with the chosen social policy, the state acts as the main but not the only institution which must create favourable environment for building an effective, mindful and friendly social climate in the country to ensure safe and decent standard of living for all citizens and to provide full social coverage that has to be in tune with contemporary intensive development trends. Despite the level of economic growth indicators, in each country there are always segments of the population who long for considerable attention and should be protected by both society and the government. As evidenced by reliable best practice in developed countries, the government should place greater focus on protecting vulnerable populations, and this priority direction has to guide the state social policy. The paper discusses the most burning issues in social protection funding, since the societal needs in terms of social protection are increasing, while the living standards of population have dropped dramatically lately. Apparently, major social maintenance categories have been analyzed along with reviewing a range of state-guaranteed social security and social protection services. A special emphasis is made on a specific category of vulnerable Ukrainian citizens, i.e. forced internally displaced persons (being officially recognized since 2016). In addition, the components of social protection policy and types of social maintenance as well as the features of social insurance have been explored.

Keywords: social policy; social protection; vulnerable groups of population; forced internally displaced persons; social insurance.

Постановка проблеми. Вивчення проблем соціальної захищеності населення в Україні часто привертає увагу не лише засобів масової інформації та політиків, а й вчених- економістів та інших експертів, котрі не оминають дані питання своєю увагою. Соціальний захист який надаються державою, повинен диференціюватися між вразливими верствами населення у відповідності до рівня отримуваного ними доходу, працездатності, а в особливих випадках також повинен враховуватися фактор зайнятості в громадському виробництві. Застосування такого підхід соціального захисту ефективно показано в наданні адресної допомоги категоріям населення, які найбільше потребують такої підтримки.

За результатами дослідження статистичних даних в нашій країні існує значна кількість осіб яка потребує суспільної та державної підтримки, в державному бюджеті щорічно вказується сума видатків зведеного бюджету, які представлені на рис. 1. За цими даними спостерігається щорічне збільшення видатків.

З огляду на складну ситуацію, на Сході нашої країни, кількість осіб, які потребуються державної підтримки збільшилася. Державою було прийнято ряд законодавчих документів щодо підтримки осіб, які отримали статус внутрішніх вимушених переселенців та тих хто проживає на підконтрольній території Україні в Луганській та Донецькій регіонах.

Як наслідок в нашій країні було сформовано новітню групу незахищеної верстви населення, яка потребую значних фінансових витрат збоку держави, щоб забезпечити їх гарантованими Конституцією України правами та гарантіями.

Аналіз останніх публікацій по проблемі. Проблематика соціального захисту населення постійно знаходиться у центрі уваги багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Теоретичне обґрунтування соціального захисту, його цілі, принципи функціонування та фінансування були предметом дослідження таких представників економічних шкіл та течій, як В. Петті, А. Сміт, Т. Мальтус, Дж.С. Мілль, Р. Оуен, Л. фон Штейн, Дж.М. Кейнс, Ф.А. фон Хаєк, У.Г. Беверідж та інших. Концептуальні підходи та комплексний аналіз проблеми функціонування соціального захисту населення, принципів організації окремих його форм найбільш повно розкрито у працях вітчизняних і закордоних науковців: Н. Абакумової, В. Антропова, Н. Болотіної, Н. Борецької, О. Гаманкової, І. Денисової, Е. Лібанової, О. Макарова, М. Мальчика, Б. Надточія, В. Роїка, В. Рудика, М. Руженського, О. Холостової, та інших.

Незважаючи на значний внесок вітчизняних та зарубіжних дослідників, у динамічних умовах сьогодення, коли відбувається формування новітньої світової економічної системи та перехід від моделі «держави загального добробуту» до нової державної соціальної політики, яка ставить собі за мету ліквідацію протиріччя між законами ринку і соціальними цілями, сформувалися нові проблеми теоретичного і методологічного характеру, які потребують свого вирішення.

Мета дослідження. Обґрунтувати теоретичні засади соціального захисту. Виділити серед існуючих незахищених верств населення, новітню категорію вимушених переміщених осіб, визначити місце новітньої категорії в загальній системі соціального захисту населення.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування. Соціальний захист, що надається держаною у його загальному розумінні трактується - як політика держави котра направлена на досягнення поставленої мети, а також акумулювання матеріальної бази, насамперед державної, а також і суспільної. Саме визначені напрямки соціальної політики та чітко сформовані дії забезпечують особам, соціальним групам, верствам населення країни комплексне, всебічне розв'язання виникаючих проблем, які з'являються як результат впливу соціальних ризиків, які можуть вплинути на можливість реалізації конституційних прав та гарантій [1, с. 37].

Соціальний захист, що надається державою визначається, як згрупований комплекс заходів у відповідності до якого було розроблено ґрунтовні ефективні механізми, які використовуються державою з метою акумулювання та накопичення необхідного об'єму матеріальних ресурсів, а також впровадження розроблених механізмів для отримання матеріальних доході, вразливими верствами населення, для подальшого забезпечення отримання ними стального доходу, гарантування гідного рівняння життя, передусім данні запровадження направлені на непрацездатне населення, а також й інших економічно вразливі верстви з урахуванням певних особливостей [1, с. 37].

Держава, перш за все, організовує соціальний захист, котрий охоплює системи страхування, гарантій та допомог у відповідності до Конституції України можна сформувати дані категорії наступним чином (табл. 1).

Таблиця 1

Зобов'язання держави щодо соціального захисту до окремих верств населення

Проаналізувавши структурні складові системи соціального захисту можна дійти висновку, що науковцями не виділено єдиної думки з виділення структури системи соціального захисту населення України. Автор даної статті пов'язує це, з: 1) існуванням широкого спектру та значної розгалуженості структурних складових систем соціального захисту; 2) наукової невизначеності в розмежуванні та чіткому розумінні сутності категорій «соціальний захист», «система соціального захисту», «соціальне забезпечення», «соціальна допомога» тощо; 3) не визначеність законодавчо та фактично, значення держави в системі соціального захист.

У відповідності до даними Міністерства соціальної політики в 2016 р., аналізуючи статистичні дані найбільших вразливих груп з урахуванням внутрішніх вимушених осіб, можна стверджувати, що переміщені особи які складають 15% серед категорій які було проаналізовано заслуговують значної державної уваги з розробки програм, стосовно присвоєння соціальних допомог особам які потрапили до даної категорії.

Джерело: діаграму складено на основі даних Державної служби статистики України .

Рис. 1. Динаміка найбільших груп соціально незахищеного населення у 2016 р.

Авторами, у своїх публікаціях, визначають різні підходи до визначення структури соціального захисту. На думку автора, П. Шевчуком було запропоновано підхід який заслуговує на увагу. Даний автор виділив три складові:

соціальну допомогу,

соціальне страхування,

соціальну справедливість (рис. 3) [2, с. 111].

Ученим стверджується, що присвоєння соціальної допомоги призводить до підвищення можливостей малозабезпеченими сім'ями в придбанні для власного споживання більшої кількості благ, що є наслідком зниження рівня можливостей економічно незалежними сім'ями з метою зменшення бідності перших [2, с. 111].

Соціальне страхування ґрунтується на захисті осіб від непередбачуваних обставин, котрі можуть виникати у суспільстві.

Соціальну справедливість визначають, як матеріальна або не матеріальна компенсацію особам в наслідок впливу непередбачуваних ситуацій [2, с. 113]. Однак автор виділяє таку непередбачувану трагедію, як аварія на ЧАЕС, та не враховує можливість виникнення у майбутньому різноманітних ситуацій не лише природних та техногенних катастроф (повінь, цунамі тощо), в сучасності подібною стала ситуація на Сході нашої країни та на території АР Крим яку офіційно було визначено як територія антитерористичних операцій.

В результаті аналізу структури системи соціального захисту, яка було обґрунтована вітчизняними науковцями, виникає безліч питань, які потрібно детально розглянути [2, 7, 8]. Вивчаючи різноманіття існуючих підходів та поглядів на структуру державної системи соціального захисту населення, автором було зроблено висновок, що вагомими її соціальними структурними елементами є: допомога, гарантії, страхування та послуги.

У відповідності до законодавчої бази України, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це безпосередньо система визначених прав, обов'язків та гарантій, яка в подальшому надає соціальний захист, що охоплює: надання матеріального покриття витрат у випадку хвороби, в результаті якої може бути настання втратити працездатності (тимчасова, часткова, повна), втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у похилому віці й інших випадках, передбачених діючим законом, за рахунок фондів, що формуються та наповнюється внаслідок сплати встановлених страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел [3].

Виплати зі соціального страхування здійснюються за умови, що особа є застрахована та сплатила встановлений відповідним документом єдиний страховий внесок, дана виплата здійснюється не незалежно від матеріального становища особи. Внеском вважаться сума коштів, яка визначена у відповідності до діючого законодавства [6].

Невід'ємною умовою ефективного функціонування якісної системи соціального захисту є наявність державних соціальних гарантій. До них, згідно зі Законом [4] належать: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподаткований мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Для більш наглядового зображення видів державних соціальних допомог, автором пропонується розглянути рис. 4.

Визначення рівня соціальної захищеності населення відбувається у процесі співставлення фактичних показників та соціальних нормативів і стандартів, які встановлені Законом.

При дослідженні наукових праць вчених, автором було визначено, що не достатньо уваги приділяється вивченою питання соціальних послуг. Закон України «Про соціальні послуги» встановлено, що це згруповані заходи щодо надання допомог особам або групам осіб, котрі перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем [5].

Закон регламентує головні принципи, форми, види та суб'єкти отримання соціальних послуг. В результаті дослідження даного питання, можна стверджувати, що система соціальних послуг ґрунтується на засадах, з-поміж котрих ключові ролі займають наступні: держава сприяє особам, що перебувають у складних життєвих ситуаціях, які вони не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; попередження виникнення складних життєвих обставин; створення відповідних сприятливих умов для самостійного розв'язання життєвих проблем [5].

соціальний захист фінансування допомога

Висновки та перспективи подальших досліджень

В результаті аналізу було зазначено, що відповідно до діючого законодавства України, особи які потребують державної підтримки мають право на: соціальні послуги, соціальне страхування та соціальну справедливість. Було зазначено що найефективніше працює адресна допомога, яка надається як в грошовому так и натуральному вигляді, оскільки вона спрямована на задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у скрутних життєвих ситуаціях. В Україні мають право отримувати соціальну підтримку держави громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які мешкають на території країні на законній підставі і перебувають у складних життєвих обставинах [5].

Під час проведення реформування системи соціального захисту держава зіштовхнулася з великою кількістю перепон, які активно обговорюються і нині у Верховній раді, на різноманітних форумах, конференціях круглих столах різних рівнів. Намагання України підвести існуючу законодавчу базу до норм та стандартів, які діють на територіях країн що входять до Європейського Союзу не дали очікуваного результату. Реформування даної системи є критично важливим та вкрай необхідним для задоволення потреб населення країни, міста, області та всіх населених пунктів, тощо. Але обставини котрі склалися на Сході нашої держави привели до ґрунтовних змін загальної системи соціального захисту. Оскільки наша країна повинна враховувати новітні категорії, які виникли та потребують держаної підтримки.

Наша держава не має досвіду у забезпеченні соціальними напрямків у результаті виникнення військових дій на території країни. Нашій державі потрібно пильно вивчить досвід закордонних країни котрі мають подібний досвід та продовжити реформування системи соціального захисту.

Размещено на Allbest.ru