Використання емблеми Червоного Хреста за законодавством України та Норвегії

Євгенія Лук'янченко

національний координатор з міжнародного гуманітарного права Товариства Червоного Хреста України

Валерій Дяченко

Исследован порядок применения эмблемы Красного Креста с отличительной или защитной целью, то есть для идентификации людей и объектов, задействованных при спасении раненых и больных. Проанализирована деятельность национальных обществ, которые используют эмблему Красного Креста и руководствуются основными принципами МККХ. Сделан вывод о запрете неправомерного использования эмблемы Красного Креста, Красного Полумесяца и Красного Кристалла, являющейся символом защиты медицинского персонала и медицинских учреждений.

Ключевые слова: война; право вооруженных конфликтов; международное гуманитарное право; право войны; международно-правовое регулирование вооруженных конфликтов; эмблема; Красный Крест; Международное движение Красного Креста и Красного Полумесяца; медицинский персонал.

The order of the use of the emblem of the Red Cross with a recognizable or protective purpose is investigated, namely: those or other objects having such an emblem carry out the humanitarian function of saving the wounded and sick. The activity of national societies is analyzed, which is connected with the use of the emblem and should correspond to the basic principles of the Red Cross. It is concluded that the Emblem of the Red Cross, the Red Crescent and the Red Crystal is a symbol of the protection of medical personnel and medical institutions, that is, it is prohibits the illegal use of the emblem.

Keywords: war; the right to armed conflict; international humanitarian law; the right to war; international legal regulation of armed conflicts; emblem; Red Cross; International Movement of the Red Cross and Red Crescent; medical staff.

В умовах збройного конфлікту трапляються випадки застосування емблеми Червоного Хреста всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. Оскільки відповідно до Правил щодо використання емблеми Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (1965 р.) національним товариствам надається право використовувати емблему як у мирний, так і воєнний час, будь-яке зловживання у цьому може послабити їх захисну функцію та суттєво знизити ефективність діяльності з надання гуманітарної допомоги.

У юридичній науці проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство держав, включаючи Україну, досліджено недостатньо. Певні його аспекти розглядалися, зокрема, у працях В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, В.І. Євінтова, Л.Г. Заблоцької, С.В. Ісаковича, О.О. Мережка, Л.Д. Тимченка, В.В. Фуркала, Є.М. Цибуленка, І.М. Арцибасова, І.П. Бліщенка, 1.1. Лукашука, Р. Бакстера, Я. Броунлі, Ф. Буньйона, Х.-П. Гассера, Ф. Кальсховена, Ф. де Мулінена, С. Нахліка, Л. Оппенгейма, Ж. Пікте, В. Сломансона, Л. Фуллера, Ч. Хайда, Ф. Хайєка, Д. Харші, Р. Хігінса, А. Шлезінгера.

Мета цієї статті полягає у розкритті визначення щодо неправомірного використання емблеми Червоного Хреста під час збройного конфлікту для захисту осіб, які беруть участь у воєнних діях, або військового обладнання при проведенні військових операцій.

Для України питання дотримання міжнародного гуманітарного права є актуальним з огляду на події, що відбуваються на сході держави. Тому важливим вбачається поширення знань з цієї теми насамперед серед осіб, які мають розуміти та застосовувати міжнародне гуманітарне право з метою забезпечення власної безпеки та захисту в умовах збройного конфлікту, правильного використання емблем Червоного Хреста і Червоного Півмісяця для надання порятунку і захисту.

Міжнародним рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (Рух), окремими частинами цього Руху, зокрема Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), Товариством Червоного Хреста України, чітко визначено порядок використання зазначеної символіки з метою дотримання Женевських конвенцій про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них. Емблеми червоних Хреста, Півмісяця та Кристала виконують розпізнавальну та захисну функції при позначенні медичного персоналу, цивільних медичних формувань, санітарно-транспортних засобів, іноземних медичних формувань та міжнародних організацій, а також нейтральних медичних територій і зон.

У 1859 році швейцарський бізнесмен Анрі Дюнан, подорожуючи Італією, став свідком жахливих наслідків битви при Сольферіно. Після повернення до Женеви він описав враження від побаченого в «Спогадах про Сольферіно». У цьому творі закладено дві пропозиції, спрямовані на вдосконалення допомоги людям, які постраждали від війни:

- створити в мирний час у кожній країні групи добровольців, готових надавати допомогу постраждалим під час війни;

- закликати країни до домовленості про захист медичних працівників і поранених на полі бою [1].

Перша пропозиція призвела до створення національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Зараз їх налічується 190, і всі вони входять до складу Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [2]. Друга стала основою для розробки Женевських конвенцій про захист жертв війни, до яких сьогодні приєдналися всі держави світу [3].

Ухвалення єдиного розпізнавального знака, який указував би на правовий захист медичних служб збройних сил, добровольців, які надають допомогу пораненим, і жертв збройних конфліктів, було одним із головних завдань, які поставив перед собою комітет у складі п'яти членів. 17 лютого1863 року комітет провів засідання, щоб розглянути пропозиції, висунуті Дюнаном. Пізніше цей комітет перетворився на Міжнародний комітет Червоного Хреста [2]. Цей знак, або емблема, як його зрештою стали називати, мав бути простим, добре помітним на відстані, відомим усім та однаковим для друга і для ворога.

Дипломатична конференція, що проходила в Женеві в серпні 1864 року, прийняла за таку емблему червоний хрест на білому тлі обернене зображення кольорів швейцарського прапора [4]. Однак під час російсько-турецької війни 1876-1878 років Османська імперія заявила про свій намір використовувати як захисну емблему Червоний Півмісяць замість Червоного Хреста, повідомивши при цьому, що з повагою ставитиметься до Червоного Хреста, який використовується супротивником. Персія також вирішила відмовитися від Червоного Хреста й обрала для себе емблему Червоного Лева і Сонця. Ці нові емблеми були визнані на дипломатичній конференції, що проходила 1929 року. У 1980 році Ісламська республіка Іран ухвалила рішення відмовитися від емблеми Червоного Лева і Сонця та використовувати замість неї емблему Червоного Півмісяця [4].

У цілому емблеми Червоного Хреста і Червоного Півмісяця шановані тією мірою, якою міжнародне право пропонує до них ставитися. Однак закладений у символіці культурний, релігійний або політичний зміст призводить до послаблення їх захисної функції. Донедавна національні товариства, які не хочуть використовувати емблему Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, не визнавалися повноправними членами Руху. Це не давало можливості Руху реалізувати один зі своїх основоположних принципів принцип універсальності та створювало загрозу виникнення різних додаткових емблем [5].

Для вирішення цих проблем було запропоновано розробити третю емблему, яка стала би прийнятною для всіх національних товариств. Ця ідея, активно підтримана Рухом, утілилася в життя в грудні 2005 року, коли дипломатична конференція визнала Червоний Кристал поряд із Червоним Хрестом і Червоним Півмісяцем [6].

8 грудня 2005 року держави учасниці Женевських конвенцій прийняли Третій додатковий протокол, яким встановлено додаткову емблему Червоний Кристал. Згідно із цим міжнародним документом зазначена емблема:

- позбавлена будь-якого релігійного, культурного або політичного значення;

- володіє таким самим правовим статусом, як і Червоний Хрест і Червоний Півмісяць, і може бути використана на тих самих умовах;

- може тимчасово використовуватися національними товариствами та медичними службами збройних сил замість їх звичайної емблеми з метою посилення захисту;

- може бути використана у виняткових випадках МКЧХ, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та національними товариствами.

Третій додатковий протокол до Женевських конвенцій надає змогу державам і національним товариствам проявляти більшу гнучкість у використанні емблем і можливість національним товариствам, які не бажають використовувати хрест або півмісяць, стати повноправними членами Руху.

В указаному документі визначено, що Червоний Кристал:

- не замінює Червоний Хрест і Червоний Півмісяць;

- робить більш широким вибір емблем;

- сприяє дотриманню принципу універсальності Руху;

- підсилює захисне значення емблем;

- дає можливість більш гнучко використовувати емблеми;

- запобігає виникненню нових емблем.

У міжнародній практиці та відповідно до основних нормативних міжнародно-правових актів застосуванням емблеми переслідується дві мети захисна та розпізнавальна.

Захисна функція полягає в тому, що в період збройного конфлікту емблеми виконують роль відомого знака захисту, що надається Женевськими конвенціями та Додатковими протоколами до них співробітникам гуманітарних організацій і медичному персоналу, медичним формуванням, а також транспортним засобам. У такому разі емблеми повинні бути якомога більшого розміру та не містити жодної додаткової інформації.

Розпізнавальна функція зводиться до того, що за допомогою емблем позначаються особи або об'єкти, пов'язані з Рухом. Такі емблеми мають містити додаткову інформацію (наприклад, назву національного товариства). Вони не розміщуються на нарукавних пов'язках і дахах будівель для того, щоб їх не сплутали з емблемами, використовуваними із захисною метою.

Згідно із Законом України від 8 липня 1999 року «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні» (Закон) порядок та умови використання й захисту емблеми Червоного Хреста на території України встановлюються відповідно до вимог Женевських конвенцій 1949 року, учасником яких є Україна.

У статті 1 Закону подано таке визначення терміна: «Символіка Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (у тому числі Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця) це емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (зображення відповідно червоного хреста на білому тлі; червоного півмісяця на білому тлі; червоної рамки у формі квадрата на білому тлі, що стоїть на одній із своїх вершин), назви (слова «Червоний Хрест», «Червоний Півмісяць», «Червоний Кристал») і розпізнавальні сигнали (спеціальні міжнародно визнані допоміжні сигнали (світлові, радіо-, електронні), що використовуються як захисні та розпізнавальні знаки для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Додаткових протоколів до них та вищезгаданого Закону» [7].

Згідно зі ст. 15 Закону «забороняється використання емблем Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала, комбінацій цих емблем; слів «Червоний Хрест», «Червоний Півмісяць», «Червоний Кристал», комбінацій цих слів; розпізнавального знака чи будь-якого іншого знака, найменування або сигналу, які являють собою імітацію (використання подібних кольорів або зображень) або можуть призвести до змішування, незалежно від мети такого використання» [7].

Саме тому Товариство Червоного Хреста України та інші національні товариства Міжнародного руху Червоного Хреста та

Червоного Півмісяця дотримуються практики захисту емблеми, яку можна здалеку та за стресової ситуації прийняти за позначення національного товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [8].

Для поглибленого розуміння позиції Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця у цьому питанні наведемо приклад судової практики.

12 травня 2010 року Верховний суд Норвегії (Суд) підтримав сторону Товариства Червоного Хреста Норвегії у спорі щодо імітації емблеми Червоного Хреста іншим суб'єктом.

Довгий час приватна стоматологічна клініка Toyen Tannlegevakt використовувала у своєму логотипі емблему Червоного Хреста. Відповідно до розділу 2 ст. 328 Цивільного кримінального кодексу Норвегії накладається покарання у вигляді штрафу чи тюремного ув'язнення строком до 3 місяців на будь-яку особу, яка без офіційних повноважень чи з корисливих мотивів використовує будь-який знак або позначення, які за міжнародними договорами, учасниками яких є Норвегія, були визначені такими, що використовуються з метою допомоги пораненим і хворим або для захисту культурних цінностей під час війни, і будь-яке позначення, помітку, печать чи знак, які з легкістю можна сприйняти за знаки. Емблема Червоного Хреста захищена відповідно до пп. «b» цитованої статті згідно з Женевською конвенцією 1949 року.

Для правильного тлумачення положення про емблему Червоного Хреста Суд звернувся до історії створення захисних емблем, зокрема емблеми Червоного Хреста. Женевську конвенцію 1864 року прийнято з метою захисту хворих і поранених під час війни та заборони військових дій проти лікарень і медичного персоналу. Червоний Хрест на білому тлі використовувався для позначення того і тих, хто підлягає захисту. Жодних вимог до внутрішнього законодавства договірних сторін Конвенцією не передбачалося. Проте у Цивільному кримінальному кодексі Норвегії 1902 року було встановлено покарання для осіб, які, не маючи повноважень, носили прапор чи нарукавну нашивку, запроваджену Женевською конвенцією 22 серпня 1864 року (розділ 2 ст. 328 цього Кодексу). Женевська конвенція 1906 року містить вимогу, що сторони договору своїм законодавством мають застерегти неправомірне використання емблеми Червоного Хреста. У Норвегії це зробили 1909 року, коли у ст. 328 Цивільного кримінального кодексу було внесено зміни навіть більші, ніж передбачалося Конвенцією, про заборону використання знаків, які можна легко сплутати з емблемою. Женевська конвенція 1929 року поставила вимогу перед сторонами договору заборонити законом не тільки неправомірне «використання емблеми Червоного Хреста, а і використання будь-якого знака чи позначення, яке містить його імітацію для комерційних чи інших цілей». У зв'язку з підписанням останнього міжнародного договору в Норвегії розглядалося питання про необхідність внесення поправок до закону, однак Міністерством юстиції та поліції у пропозиції Парламенту № 47 1931 року на Женевську конвенцію від 27 липня 1929 року (стор. 4, 5) зазначено, що «приєднання Норвегії до Конвенції не потребує ніякого внесення поправок до чинного законодавства Норвегії».

Перша з чотирьох чинних Женевських конвенцій 1949 року про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях містить, як і Конвенція 1929 року, заборону на імітацію символу. Згідно зі ст. 53 зазначеної Конвенції «приватним особам, товариствам, фірмам або компаніям, як державним, так і приватним, крім тих, які на це мають право відповідно до цієї Конвенції, завжди заборонено використовувати емблему або назву «Червоний хрест» і «Женевський хрест» чи будь-який знак або найменування, які їх імітують, незалежно від мети використання та дати їхнього прийняття».

З приєднанням Норвегії до цієї Конвенції знову постало питання стосовно внесення змін у законодавство. На сторінці 17 пропозиції до Парламенту Міністерством юстиції та поліції акцентовано «особливу увагу до питання щодо зміни чинного кримінального законодавства згідно із зобов'язаннями Норвегії за цим та деякими іншими міжнародними договорами».

Із викладеного вбачається, що, на думку законодавчого органу, зобов'язання захисту емблеми Червоного Хреста відповідно до Женевських конвенцій гарантувалися кримінальним правом. Розділ 2 ст. 328 Цивільного кримінального кодексу Норвегії орієнтований на виконання зобов'язання щодо чинної Женевської конвенції. Верховний Суд, даючи тлумачення цим зобов'язанням, зазначив, що вихідною точкою має бути спрямування Конвенції на захист хворих і поранених під час війни. Це пояснює важливість емблеми Червоного Хреста під час воєнних конфліктів і є визначальним у тлумаченні виразу «можна легко сплутати». Отже, емблема повинна бути упізнавана, щоб на неї зважали під час збройних конфліктів. Також слід ураховувати, що на сприйняття логотипа впливають відстань і стресова ситуація.

Даючи оцінку використанню приватною стоматологічною клінікою Toyen Tannlegevakt у своєму логотипі емблеми Червоного Хреста, Суд установив: «У заяві логотип зображено у вигляді червоного хреста, який складається із рівних за довжиною ліній. Чотири літери «А» розміщені на кожній лінії хреста, а посередині розташований зуб в оточенні двох кілець, з маленькою зіркою, щоб позначити його здоровим. Букви та зуб білі й становлять дві п'ятих поверхні хреста. Хрест міститься на зеленому тлі та має тінь ... Не обговорюється, що Toyen Tannlegevark використовував логотип у інших значеннях. Логотип лише хрест із буквами та зубом серед інших знаків, що розміщені над вхідними дверима приміщень, є підсвіченим знаком на цегляній стіні. Поруч з логотипом білі підсвічені літери «TANNLEGEVAKTEN» (термінова стоматологічна допомога). Хрест також використовується в різних формах у рекламі, на постерах, в Інтернеті, та на білому тлі».

В аспекті наведеного суддя зазначив, що логотип, оскільки він розміщений над вхідними дверима, можна легко переплутати з емблемою Червоного Хреста. Ймовірно, що деякі елементи логотипа при відносно близькому розгляданні додають логотипу відмінних рис: чотири літери «А» та зуб посередині на світло-зеленому тлі. Проте на значній відстані й особливо в нічний час, коли світлова ілюмінація вимикається, ці ознаки втрачають однозначну інформативність. Основний знак червоний хрест сприймається як визначальний. Також Суд додав, що цей випадок не є винятковим.

Зрештою Суд зазначив, що зв'язок між національними зобов'язаннями згідно з міжнародним правом та пунктом «с» розділу 2 ст. 328 є природнім [9].

Для України наведений судовий прецедент є чудовим прикладом захисту емблеми Червоного Хреста від неправомірного використання. Останнім часом Товариство Червоного Хреста України спостерігає порушення Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні» волонтерськими формуваннями, які проводять свою діяльність в зоні антитерористичної операції. Йдеться про використання емблеми Червоного Хреста на транспортних засобах цих формувань, їхніми волонтерами у військовій уніформі, часто озброєними, які не належать до Товариства Червоного Хреста України чи медичної служби Збройних Сил України. Поряд із цими випадками спостерігається зловживання використанням емблеми Червоного Хреста приватними закладами охорони здоров'я та аптеками, в комерційних цілях.

У чинній редакції Кримінального кодексу України (КК України) передбачена відповідальність за порушення Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця та Червоного Кристала в Україні». Зокрема, відповідно до ст. 435 КК України встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років за носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам. Згідно з нормами Женевського права сторонам, що воюють, приписано утримуватися від нападу на санітарні формування, транспорт та їх особовий склад, які мають відповідні відмітні знаки для їх кращого розпізнавання та захисту. Якщо ж такі знаки будуть використовуватися сторонами, що воюють, як воєнна хитрість, це може інспірувати напади на зазначені формування, транспорт, їх особовий склад, хворих і поранених тощо та потягти тяжкі наслідки [10].

Відповідно до ст. 445 КК України незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала, крім випадків, передбачених Кримінальним кодексом України, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Від злочину, передбаченого ст. 435 КК України, вказане правопорушення відрізняється за ознаками місця (у ст. 445 незаконне носіння відповідної символіки стосується не лише району воєнних дій), часу (за ст. 435 карається лише таке зловживання відповідними прапорами, знаками та пофарбуванням, яке здійснюється в умовах воєнного стану) та суб'єкта (у ст. 445 ним є не військовослужбовець, а інша осудна особа, що досягла 16-річного віку).

Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала, вчинене в умовах воєнного стану чи під час збройного конфлікту не військовослужбовцем, кваліфікується за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни. Таким чином, слова «крім випадків, передбачених цим Кодексом», означають, що діяння може бути кваліфіковане за ст. 445 лише у разі, якщо воно вчинене цивільною особою не в умовах воєнного стану та не під час збройного конфлікту [10].

У підсумку слід зазначити, що, незважаючи на труднощі, працівники МКЧХ завжди самовіддано приходять туди, де люди чекають на допомогу. Але допомога постраждалим не єдина мета цього Руху. Надаючи потрібну гуманітарну підтримку, він виконує не менш важливе завдання відстояти ідею солідарності людей і повагу людської гідності, коли за умов війни реальні або уявні її потреби відсувають моральні цінності на другий план.

Використання під час збройного конфлікту емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця та Червоного Кристала є символом захисту, що надається Женевськими конвенціями і Додатковими протоколами до них співробітникам гуманітарних організацій і медичному персоналу, медичним формуванням, а також транспортним засобам. А тому будь-яке зловживання у використанні емблем може послабити їх захисну функцію та суттєво знизити рівень ефективності у наданні гуманітарної допомоги.

Список використаних джерел:

1. Воспоминание о битве при Сольферино / пер. с фр. -- [3-е изд., без изм.]. -- М.: Международный комитет Красного Креста, 2004. -- 128 с.

2. Who we are / International Federation of Red Cross and Red Crescent Societies [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.ifrc.org/en/who-we-are/

3. Haug Hans. Humanity for all: The International Red Cross and Red Crescent Movement / Hans Haug in cooperation with Hans-Peter Gasser; Henry Dunant Institute. -- Berne; Stuutgart; Vienna: Haupt, 1993.

4. Jean S. Pictet. Le signe de la croix rouge // Tire-a-part de la Revue international de la Croix-Rouge. -- 1949. -- № 363 (mars). -- Р. 167--201.

5. Francois Bugnion. Vers une solution globale de la question de l'embleme CICR // Tire-a-part de la Revue international de la Croix-Rouge. -- 2000. -- № 838 (juin). -- P. 427--477 (seconde edition: novembre 2003, 64 page; troisieme edition: mai 2005, 72 pages; quatrieme edition: juin 2006, 105 pages).

6. Les Conventions de Geneve du 12 aout 1949: commentaire / publie sous la direction de Jean S. Pictet: 4 volumes. -- Geneve, CICR, 1952--1959. -- Vol. I: La Convention de Geneve pour l'amelioration du sort des blesses et des maladies dans les forces armees en campagne, 1952, en particulier les pp. 330--381.

7. Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала в Україні: Закон України за станом на 22 жовтня 2009 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/862-14?test=4/UMfPEGznhhDY0.ZiHFFQmFHI47Us80msh8Ie

8. Rapport sur l'embleme. Document etabli par la Commission permanente de la Croix-Rouge et du Croissant-Rouge / Conseil des Delegues, Seoul, 16--18 novembre 2005. -- Geneve, septembre 2005. -- 7 page + annexes.

9. Norwegian Supreme Court Emblem decision, judgment in HR-2010-00816-A (case no. 2010/253), criminal case, appeal against a judgement, 12 May 2010.

10. Коментар до Кримінального кодексу України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/

Размещено на Allbest.ru