Планування розвитку спроможностей сил оборони України щодо протидії загрозам у ході гібридної війни

У статті вивчено необхідність планування розвитку спроможностей сил оборони за нинішніх умов гібридної війни, що ведеться Росією проти України. Розглянуто сучасний стан нормативно-правової бази, що стосується спроможностей сил оборони, та класифікацію спроможностей у процесі оборонного планування: необхідні спроможності; наявні спроможності; критичні спроможності. З'ясовано, наскільки визначення терміна “спроможність” в Україні відповідає визначенню терміна “capabilities” в країнах НАТО. Обґрунтовано доцільність при розбудові спроможностей сил оборони використовувати досвід НАТО, в якому розроблено власний процес оборонного планування для визначення вимог до військ (сил), що виконуватимуть певні військові операції. Процес оборонного планування НАТО (NDPP) є основним засобом для визначення необхідних можливостей та сприяння їх своєчасному та послідовному розвитку та набуттю Альянсом. Розглянуто низку практичних процедур, на основі яких доцільно планувати розбудову спроможностей сил оборони та складові елементи спроможностей. Наголошено на тому, що планування розвитку складових сил оборони, їх спільної підготовки і застосування в кризових ситуаціях воєнного характеру має здійснюватися на основі визначених ситуацій, завдань та вимог до оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей.

Ключові слова: спроможності, планування, сили оборони, сектор безпеки і оборони, гібридна війна.

The necessity of planning of development of capabilities of defense forces is studied in the article, at the present terms of hybrid war, that Russian Federation is conducted against Ukraine. The present state of normatively legal base that touches capabilities of defense forces and classification of capabilities is considered, during the defensive planning: necessary capabilities; present capabilities; critical capabilities. An analysis as far as of determination of term “спроможність” is conducted in Ukraine answers determination of term “capabilities” in the countries of NATO. The expediency has been justified, at development of capabilities of defense forces, to use experience of NATO, that has an own process of the defensive planning for determination of requirements to the troops (forces) that will execute military operations are certain. The NATO Defense Planning Process (NDPp) is the primary means to identify the required capabilities and promote their timely and coherent development and acquisition by Allies. The variety of practical procedures is considered on the basis of that it is expedient to plan development of capabilities of defense forces, and component elements of capabilities. It is mentioned that procedure of planning of development of component of defense forces, their general preparation and application in the crisis situations of military character have to be implemented on the basis of certain situations, tasks and requirements to оperational capabilities.

Key words: capabilities, planning, defense forces, security and defense sector, hybrid war.

Вступ

Постановка проблеми. Як зазначають фахівці Національного інституту стратегічних досліджень, “поняття гібридної війни виявилося теоретично й практично найбільш придатним для визначення специфіки дій Російської Федерації (РФ), яка, поєднуючи мілітарні, квазімілітарні, дипломатичні, інформаційні, економічні засоби, не нехтуючи ядерним шантажем, послідовно намагається досягти в Україні та в інших точках світу власних, не цілком зрозумілих міжнародній спільноті політичних цілей” [1].

Фахівці Національного університету оборони України схиляються до думки, що гібридність воєнної агресії Росії проти України полягає в організації багаторічної підготовки, яка передбачала розгортання антиукраїнських процесів у чотирьох стратегічних напрямах: політико-дипломатичному в енергетичній, торговельно-економічній та інших сферах; інформаційному; дестабілізації внутрішньополітичної обстановки в Україні, широкомасштабного застосування агентури за підтримки про- російського уряду України; ведення воєнних дій із застосуванням регулярних угруповань військ (сил) збройних сил Російської Федерації [2, с. 34].

Отже, гібридна війна, що ведеться РФ проти України, вимагає набуття Україною спроможностей протидіяти загрозам, що виникають, а система державного управління має бути здатною оперативно реагувати на них. З огляду на це виникає питання про спроможності, які необхідно розбудовувати в першу чергу.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою. Визначенню сутності поняття “спроможність”, що стосується сил оборони та його взаємозв'язку з поняттями “можливість” і “здатність”, присвячені публікації О.Суркова [3; 4]. На підставі проведених досліджень можна запропонувати шляхи усунення розбіжностей у поглядах експертів з військових питань у процесі поступового переходу з використанням сучасних євроатлантичних підходів, на нові принципи стратегічного й оборонного планування, ґрунтуючись на розвитку спроможностей, орієнтованих на загрози. Методологічні основи розвитку спроможностей військ (сил), моделювання та основи класифікації спроможностей, планування розвитку спроможностей військ (сил), формування стандартного каталогу спроможностей типових структур військ (сил) розглянуто в монографії “Сектор безпеки і оборони України: теорія, стратегія, практика”, підготовленій фахівцями Національного університету оборони України імені Івана Черняховського [2]. Вони також досліджують підходи щодо стратегії протистояння та протидії агресору [5].

Формулювання цілей (мети) статті - на підставі попередніх наукових досліджень, вимог керівних документів актуалізувати проблеми планування розбудови спроможностей сил оборони щодо протидії загрозам під час гібридної війни з урахуванням досвіду країн НАТО.

спроможність планування сила оборона

Виклад основного матеріалу

У Воєнній доктрині України [6] термін “спроможності сил оборони” трактується як “здатність досягти необхідного результату під час виконання завдань з питань оборони у певних умовах відповідно до визначених сценаріїв дій та з використанням наявних ресурсів”.

У додатку 2 до Стратегічного оборонного бюлетеня України (СОБ) [7] “спроможності” визначено як “кількісні та якісні показники, що характеризують здатність складових сил оборони виконувати покладені на них завдання щодо оборони держави і відбиття збройної агресії проти України з урахуванням наявних можливостей держави”.

Однією зі стратегічних цілей, визначених у СОБ, є “оперативні (бойові, спеціальні) спроможності сил оборони, необхідні для гарантованої відсічі збройній агресії, оборони держави, підтримання миру та міжнародної безпеки”.

З метою реалізації завдань, визначених СОБ, та вдосконалення системи оборонного планування у Збройних Силах (ЗС) України в червні 2017 р. Міністром оборони України затверджені “Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України” (далі - Рекомендації з ОП) [8]. Рекомендації з ОП розроблені з метою формування в Міністерстві оборони України та у ЗС України спільного розуміння щодо підходів до його впровадження та порядку здійснення. Вони передбачають використання єдиної термінології, принципів і завдань, порядку застосування визначених процедур, моніторингу та розвитку спроможностей у процесі поступового переходу на відповідну методологію оборонного планування на основі спроможностей. У Рекомендаціях з ОП спроможність (оперативна, бойова, спеціальна) визначається як здатність структурної одиниці (елемента) ЗС (сил оборони) або сукупності сил і засобів виконувати певні завдання (забезпечувати реалізацію визначених військових цілей) за певних умов обстановки, ресурсного забезпечення та відповідно до встановлених стандартів. Зосереджено увагу на тому, що “спроможності військ (сил) визначаються (деталізуються) стандартами, специфічними для структурної одиниці (елемента) кожного виду ЗС (роду військ, сил)”. Крім того, зазначається, що “у ході оборонного планування спроможності класифікуються як необхідні, наявні та критичні”. Наводяться визначення зазначених термінів:

- необхідні спроможності - ті, що повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника) у визначений час та в певному місці, для виконання завдань у певних умовах середовища з необхідним результатом (ефектом);

- наявні спроможності - ті, що є в розпорядженні відповідного командира (начальника) для виконання завдань, але які можуть бути недостатніми для досягнення необхідного результату (ефекту);

- критичні спроможності - ті, що є абсолютно важливими для досягнення необхідного результату (ефекту) відповідною структурою і потребують створення (розвитку) та утримання в пріоритетному порядку.

У словнику НАТО “спроможності” (capabilities) визначено як здатність досягати потрібного ефекту при заданих стандартах та умовах на основі комбінації засобів і способів, застосовуваних для вирішення сукупності завдань. Класифікація спроможностей розроблена міністерством оборони США у 2003 р. [2, с. 59]. Протягом наступних 15 років таксономічні схеми спроможностей були вдосконалені шляхом їх переведення на функціональну основу, і нині вони включають як бойові, так і небойові спроможності.

До складу категорій спроможностей першого (найвищого) рівня віднесено:

- застосування військ (сил) (Force Application) - спроможність ведення бойових дій та маневру в будь-яких умовах для досягнення оборонних цілей, що необхідна для виконання визначеної місії;

- командування та управління (Command & Control) - спроможність призначених командирів або осіб, що приймають рішення, здійснювати свої повноваження та керувати підпорядкованими підрозділами і ресурсами під час виконання визначеної місії;

- оцінювання бойової обстановки (Battlespace Awareness) - спроможність розуміти обстановку та наміри сторін, а також характеристики й умови оперативного середовища, що є суттєвими для прийняття воєнно-політичних рішень;

- побудову інформаційної мережі (Net-Centric), спроможної забезпечувати війська (сили) повноцінним зв'язком та взаємодію (технічну й на рівні користувачів), що даватиме змогу всім користувачам у зрозумілому форматі обмінюватися необхідною інформацією, коли вона потрібна, та впевнено діяти на основі отриманої інформації, а також забезпечувати захист інформації від сторонніх втручань;

- інформаційно-психологічний вплив (Influence) - спроможність розробляти та представляти інформацію і реалізовувати діяльність для справляння впливу на сприйняття, волю, поведінку та спроможності керівництва і військ сил, населення супротивної, конкуруючої або партнерської сторони;

- захист (Protection) - спроможність запобігати наслідкам нападу противника на особовий склад (військових та цивільних осіб) і матеріальні об'єкти, союзні чи дружні країни або ліквідовувати їх;

- логістику (Logistics) - спроможність забезпечувати протягом певного часу збройні сили шляхом раціонального розподілу оборонних ресурсів для ефективної підтримки операцій, необхідних для виконання місії військ (сил);

- підтримку сил (Force Support) - спроможність створювати, розвивати, утримувати збройні сили та управляти ними, а також забезпечувати, використовувати та підтримувати в належному технічному стані військову інфраструктуру для забезпечення спроможностей, необхідних для реалізації оборонної стратегії; корпоративний менеджмент та підтримку (Corporate Management & Support) - спроможність забезпечувати керування, координацію та контроль на вищому стратегічному рівні. Виходячи із досвіду держав-членів НАТО українські військові фахівці запропонували формувати стандартний каталог спроможностей типових структур військ (сил), використовуючи 7 категорій основних оперативних спроможностей: готовність військ (сил); розвідка; розгортання та мобільність; застосування військ (сил); управління та зв'язок; логістичне забезпечення; живучість та захист військ (сил) [2, с. 61].

Утім, експерти НАТО висловлюють сумнів щодо оперативних спроможностей ЗС України. Як зазначає Глен Грант, “люди плутають дивовижну хоробрість і незначні тактичні успіхи з оперативними та стратегічними спроможностями... Військові не можуть активно діяти на оперативному рівні, оскільки вони не мають належної для цього структури, і, звичайно, це не практикують. Армія повинна змінитися в стратегічному, оперативному та структурному плані” [9].

Планування розбудови спроможностей сил оборони необхідно реалізувати шляхом здійснення низки практичних процедур, що включатимуть: аналіз та оцінку розвитку воєнно-політичної обстановки для складання переліку реальних і потенційних загроз воєнного характеру та розроблення уточнених варіантів імовірних сценаріїв і ситуацій для планування застосування військ (сил) з урахуванням ескалації цих загроз; визначення завдань за ситуаціями, що включають кінцеву мету досягнення (ведення бойових дій - військові операції); опис умов виконання визначених завдань; визначення стандартів виконання цих завдань у певних умовах (ситуаціях); визначення вимог до спроможностей військ (сил) та засобів сил і засобів, запланованих для виконання поставлених завдань, тощо.

Водночас аналіз досвіду держав-членів НАТО показує, що основна увага має приділятися не етапам визначення засад державної політики чи потреб у спроможностях військ (сил) та їх розподілу, а розвитку певних базових складових компонентів спроможностей. Тут разом з удосконаленням насамперед доктринальних компонентів, тобто нормативно-правової бази, бажано належну увагу приділити створенню нового формату системи стратегічного керівництва силами оборони та об'єднаної системи стратегічного управління, тобто командуванню цієї системи та управлінню нею.

Зважаючи на прагнення України до членства в Євросоюзі та НАТО, керівництво силами оборони повинно здійснюватися відповідно до принципів і стандартів НАТО, а при розбудові спроможностей сил оборони доцільно використовувати досвід НАТО, в якому розроблено власний процес оборонного планування (NATO Defence Planning Process - NDPP) для визначення вимог до військ (сил), що виконуватимуть певні військові операції [10]. Процес NDPP вимагає також визначення сил і засобів, які мають розгортатися разом з бойовими підрозділами для забезпечення операцій. Для цього мають бути розроблені самостійні плани здійснення місій та їх реалізації для різних ситуацій.

Перші кроки щодо створення нового формату системи стратегічного керівництва силами оборони вже зроблено. Введення нової посади “Командувач об'єднаних сил”, зміна формату антитерористичної операції (АТО) на Операцію об'єднаних сил (ООС) актуалізує важливість набуття необхідних спроможностей складовими сил оборони. Адже саме Командувачу об'єднаних сил підпорядковуються військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та інші особи, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях [11].

У цілому ж у процесі оборонного планування на основі спроможностей необхідно передбачити такі процедури (кроки): складання переліку ймовірних сценаріїв застосування військ (сил); підготовку Списку завдань для виконання визначеними військами (силами) у зазначеній кризовій ситуації воєнного характеру; визначення умов виконання поставлених завдань (фактори, що впливають на їх виконання - фізичні, військові, цивільні) та складання Списку умов, що впливають на виконання завдань; розробку стандартів як мінімально необхідних вимог до виконання певного завдання у певних умовах; формування каталогу типових структур сил і засобів, який має містити опис характеристик (вимог) основних оперативних спроможностей заздалегідь визначеного переліку базових підрозділів, органів (пунктів) управління, окремих засобів, а також систем та їх програмного забезпечення. За результатами формується Каталог спроможностей типових структур ЗС та інших складових сил оборони; визначення вимог до необхідних спроможностей сил і засобів, що залучатимуться для нейтралізації (запобігання, ліквідації наслідків) кризової ситуації певного сценарію та опис вимог до спроможностей сил і засобів для виконання завдань за згаданим сценарієм.

Складовими елементами спроможностей вважаються: організація; система управління; кадрова система та персонал; військова освіта та наука, спільна підготовка військ (сил); основні системи забезпечення озброєння та військової техніки; матеріально-технічне та медичне забезпечення; військова інфраструктура.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Розбудова спроможностей сил оборони є надзвичайно актуальним завданням за нинішніх умов протидії як збройній агресії Російської Федерації, так і іншим загрозам під час гібридної війни. При плануванні розбудови спроможностей сил оборони виникли проблеми щодо визначення пріоритетів розвитку складових елементів (компонентів) спроможностей.

Використовуючи досвід НАТО та напрацювання вітчизняних фахівців, запропоновано низку практичних процедур, за результатами виконання яких можна планувати розбудову спроможностей сил оборони. Нині плануючи розбудову спроможностей, значну увагу приділяють створенню нового формату системи стратегічного керівництва силами оборони. Змінюється формат забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації безпосередньо в Донецькій та Луганській областях під час гібридної війни з АТО на ООС. Передбачено, що керівництво силами оборони, які залучаються до ООС, здійснюватиме Командувач об'єднаних сил.

З огляду на викладене, перспективи подальших досліджень убачаються у: формуванні стандарт-ного каталогу спроможностей типових структур військ (сил); розробленні показників для оцінювання спроможностей, подальшому вдосконаленні системи стратегічного керівництва силами оборони; оптимізації шляхів розвитку спроможностей.

Список використаних джерел

1. Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. - Київ : НІСД, 2017. - 496 с.

2. Сектор безпеки і оборони України: теорія, стратегія, практика : монографія / Ф. В. Саганюк, В. С. Фролов, О. В. Устименко та ін. - Київ : Ака- демпрес, 2017. - 180 с.

3. Сурков О. О. Підхід до визначення сутності понять “спроможність”, “можливість”, “здатність” сил оборони для вдосконалення основ стратегічного планування / О. О. Сурков // Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України. - Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського, 2017. - № 1 (59). - С. 35-40.

4. Системний аналіз взаємозв'язку “спроможності”, “можливості” та “здатності” сил оборони / [О. О. Сурков, В. І. Білик, Д. В. Рубан, В. В. Устименко] // Науковий часопис Академії національної безпеки. - 2017. - № 3-4. - С. 60-74.

5. Фролов В. С. Деякі підходи щодо стратегії протистояння та протидії агресору / В. С. Фролов, Ф. В. Саганюк, М. М. Лобко // Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України. Київ: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2017. № 1. - С. 5-11.

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 24 верес. 2015 р. № 555. - Режим доступу: http://www.president.gov. ua/documents/5552015-19443.

7. Про рішення РНБО України від 20 травня 2016 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 06 черв. 2016 р. № 240. - Режим доступу: http:// www.president.gov.ua/documents/2402016-20137.

8. Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України [Електронний ресурс] : затверджені Міністром оборони України 12 черв. 2017 р. // Сайт М-ва оборони України. - Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/content/other/ Recommendationson_CBP_120617.pdf.

9. Grant G. How Ukraine can build an army to beat Putin [Електронний ресурс] / G. Grant. - Режим доступу: https://www.kyivpost.com/article/opinion/op-ed/glen- grant-ukraine-can-build-army-beat-putin.html.

10. NATO Defence Planning Process // Сайт URL: https:// www.nato.int/cps/ua/natohq/topics_49202.htm

11. Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях [Електронний ресурс] : Закон України від 18 січ. 2018 р. № 2268-VNI. - Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2268-19.

1. Horbulin, V.P. (ed.) (2017), Svitova hibrydna vijna: ukrains'kyj front [World hybrid war: Ukrainian front], National Institute for Strategic Studies, Kyiv, Ukraine.

2. Sahaniuk, F.V., Frolov, V.S., Ustymenko, O.V., Lobko, M.M. et al (2017), Sektor bezpeky i oborony Ukrainy: teoriia, stratehiia, praktyka [The Ukrainian security and defense sector: theory, strategy, practice], Akadem- pres, Kyiv, Ukraine.

3. Surkov, O.O. (2017), “Approach to the definition of the essence of the concept of “ability” of the defense forces to improve the basics of strategic planning”, Zbirnyk naukovykh prats' Tsentru voienno-stratehich- nykh doslidzhen' Natsional'noho universytetu oborony Ukrainy, vol. 1 (59), pp. 35-40.

4. Surkov, O.O., Bilyk, V.I., Ruban, D.V. and Ustymenko, V.V. (2017), “System analysis of the interconnection of “capability” and “ability” of the forces of defense”, Naukovyj chasopys Akademii natsional'noi bezpeky, vol. 3-4, pp. 60-74.

5. Frolov, V.S., Sahaniuk, F.V. and Lobko, M.M. (2017), “Some approaches to the strategy of confrontation and counteraction to the aggressor”, Zbirnyk naukovykh prats' Zbirnyk naukovykh prats' Tsentru voienno- stratehichnykh doslidzhen' Natsional'noho universytetu oborony Ukrainy, vol. 1, pp. 5-11.

6. The President of Ukraine (2015), Decree “On the decision of the Council of National Security and Defense of Ukraine from September 2, 2015 “On the new edition of the Military Doctrine of Ukraine” of 24.09.2015, No. 555, available at: http://www.president.gov.ua/ documents/5552015-19443 (Accessed 03 March 2018).

7. The President of Ukraine (2016), Decree “On the decision of the Council of National Security and Defense of Ukraine from May, 20, 2016 “On the Strategic Defense Bulletin of Ukraine” of 06.06.2016, No. 240, available at: http://www.president.gov.ua/ documents/2402016-20137.

8. The Ministry of Defense of Ukraine (2017), “Recommendations for Defense Planning on the basis of capabilities in the Ministry of Defense of Ukraine and the Armed Forces of Ukraine: approved by the Minister of Defense of Ukraine on June 12, 2017”, available at: http:// www.mil.gov.ua/content/other/Recommendationson_ CBP_120617.pdf (Accessed 25 October 2017).

9. Grant, G. “How Ukraine can build an army to beat Putin”, available at: https://www.kyivpost.com/article/ opinion/op-ed/glen-grant-ukraine-can-build-army- beat-putin.html (Accessed 25 January 2018).

10. NATO Defence Planning Process // Сайт URL: https:// www.nato.int/cps/ua/natohq/topics_49202.htm

11. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), Law of Ukraine “On peculiarities of the state policy on ensuring the state sovereignty of Ukraine in the temporarily occupied territories in the Donetsk and Luhansk oblasts” of 18.01.2018, no. 2268-VIM, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2268-19 (Accessed 15 March 2018).

Размещено на Allbest.ru