Особливості функціонування механізмів державного управління у сфері цивільного захисту в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.862

Особливості функціонування механізмів державного управління у сфері цивільного захисту в сучасних умовах

С. П. Потеряйко,

кандидат військових наук, доцент, старший науковий співробітник наукового відділу,

Інститут державного управління у сфері цивільного захисту

У статті розглянуто проблемні питання щодо функціонування механізмів державного управління у сфері цивільного захисту в сучасних умовах. Виявлено невідповідність між вимогами керівництва держави щодо забезпечення захисту громадян від надзвичайних ситуацій і сучасним станом єдиної державної системи цивільного захисту України. Визначено, що заходи з реформування, які передбачено провести в рамках Стратегії реформування системи Дер-жавної служби України з надзвичайних ситуацій, тісно пов'язані із правовим, організаційним та структурним меха-нізмами державного управління у сфері цивільного захисту. Запропоновано напрями щодо вдосконалення механіз-мів державного управління у сфері цивільного захисту. державний управління захист

Ключові слова: надзвичайна ситуація, органи державного управління, механізми державного управління, цивільний захист, організаційна структура.

The paper deals with problematic issues related to the public administration mechanisms operation in the field of civil pro-tection under modern conditions. inconsistency between the requirements of the state leadership regarding the population protection from emergencies and the current state of the unified state system of civil protection of Ukraine was revealed.

It is determined that the reform measures are to be carried out within the framework of the Strategy for reforming the system of the State Emergency Service of Ukraine, and they are closely linked with the legal, organizational and structural mechanisms of public administration in the field of civil protection. Ways to improve public administration mechanisms in the field of civil protection are proposed.

Key words: emergency, state administration bodies, mechanisms of public administration, civil protection, organizational structure.

В статье рассмотрены проблемные вопросы функционирования механизмов государственного управления в сфере гражданской защиты в современных условиях. Выявлено несоответствие между требованиями руководства государства по обеспечению защиты граждан от чрезвычайных ситуаций и современным состоянием единой госу-дарственной системы гражданской защиты Украины.

Определено, что меры по реформированию, которые планируется провести в рамках Стратегии реформирования системы государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям, тесно связаны с правовым, организаци-онным и структурным механизмами государственного управления в сфере гражданской защиты. Предложены на-правления по совершенствованию механизмов государственного управления в сфере гражданской защиты.

Ключевые слова: чрезвычайная ситуация, органы государственного управления, механизмы государственного управления, гражданская защита, организационная структура.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та прак-тичними завданнями. Стратегією національної безпеки України, що затверджена Указом Прези-дента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015, визначено незадовільний стан єдиної державної системи та сил цивільного захисту. Тому сучасні виклики українському суспільству щодо збе-реження суверенітету та незалежності України поставили перед керівництвом держави завдання щодо реформування сектору безпеки і оборони країни та його складової - єдиної державної сис-теми цивільного захисту. Унаслідок недоскона-лості системи управління цивільного захисту, про що свідчать результати діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забез-печення реалізації політики у сфері цивільного захисту, ефективність протидії надзвичайним си-туаціям залишається низькою. Саме тому розробка науково обґрунтованих шляхів удосконалення механізмів державного управління у сфері цивіль-ного захисту є актуальною науковою проблемою.

Указана проблема тісно пов'язана зі станом єдиної державної системи цивільного захисту в сучасних умовах, а також із заходами щодо реалі-зації Стратегії реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Аналіз останніх публікацій за проблемати-кою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Державне управління у сфері цивільного захисту має певні особливості внаслідок багатоваріантності сценаріїв розвитку надзвичайних ситуацій, кожна з яких є по-своєму унікальною, має свої причини виникнення, сце-нарії розвитку, особливості впливу на людину, довкілля, масштаби та тяжкість наслідків.

Тому вважаємо за доцільне провести аналіз попередніх наукових досліджень щодо механізмів державного управління у галузі державного управління в цілому і сфери цивільного захисту зокрема.

Відзначаємо, насамперед, суттєвий внесок у розвиток галузі науки державного управління А.Рачинського, який здійснив класифікацію су-часних методик діяльності керівника в управлінні кризовою ситуацією та актуальних критеріїв розробки і запровадження ціннісних стратегій у діяльність персоналу органів державної влади, конкретизував стратегічне прогнозування як ме-ханізм оптимізації діяльності персоналу органів державної влади в сучасних умовах суспільно- політичного розвитку, систематизував стратегічні підходи до оптимізації структур органів державної влади та приведення їх у відповідність з вимогами сьогодення, розробив перспективні на-прями оптимізації діяльності персоналу органів державної влади [1].

Р.Войтович, А.Рачинський та інші визначили механізми реалізації державної кадрової політики у сфері державної служби. Автори окреслили принципи державної кадрової політики, що реалізуються за допомогою таких механізмів: соціально-політичних, спрямованих на кадрове забезпечення відповідного етапу розвитку дер-жави й суспільства; структурно-організаційних як системи закладів, установ і організацій, діяльність яких спрямована на впровадження загальної кадрової політики; технологічних як системи заходів, форм, методів та технологій впливу, що застосовуються з метою вирішення конкретних кадрових завдань [2].

Концептуальний аналіз механізмів подолання глобалізаційних викликів суспільного розвитку проведено Р.Войтович. Автором визначено сут-ність глобалізаційних викликів суспільного роз-витку, розроблено ефективні механізми їх запобі-гання та подолання, запропоновано оптимальну формулу взаємодії та розвитку національних держав в умовах глобалізації в напрямі подолання глобалізаційних викликів, обґрунтовано до-цільність створення спеціальних організаційно- управлінських структур з їх подолання [3].

Проблемні питання щодо реалізації державної політики України у сфері цивільного захисту розглянув Є.Романенко. На основі аналізу стану функціонування єдиної державної системи ци-вільного захисту України автором визначено і охарактеризовано основні проблеми державного управління на державному, регіональному та місцевому рівнях. Є.Романенком доведено необхідність реформування Державної служби України з надзвичайних ситуацій і всієї системи цивільного захисту в контексті європейської ін-теграції держави. Особливу увагу автором при-ділено визначенню напрямів вирішення нагальних проблемних питань щодо вдосконалення державного управління у сфері цивільного захисту на рівні територіальних громад, зокрема в контексті реалізації реформи місцевого само-врядування та територіальної організації влади в Україні [4].

Л.Приходченко на основі аналізу існуючих методологічних підходів до механізму управління обґрунтувала складові компоненти структури механізму державного управління, довела їх взаємозв'язок та визначила фактори, що сприяють підвищенню ефективності діяльності системи органів публічної влади. На думку Л.Приходченко, структуру механізму державного управління складають цільовий, нормативно- правовий, організаційний, економічний та інфор-маційний компоненти, сукупність яких відбиває всі істотні аспекти функціонування системи дер-жавного управління: виконання функцій (орга-нізаційний), дотримання цілеспрямованості (ці-льовий та нормативно-правовий), забезпечення ефективності (економічний) та можливості функ-ціонування (інформаційний) [5].

Розв'язанню проблем щодо функціонування механізмів державного управління у сфері ци-вільного захисту в сучасних умовах приділяється достатньо уваги з боку науковців, що проводять дослідження в зазначеній сфері. Так, С.Андреєв розглянув структуру організаційно-правового механізму державного управління цивільним захистом та визначив шляхи його подальшого вдосконалення, обґрунтовуючи запровадження ефективних заходів цивільного захисту на регіо-нальному рівні [6].

Перспективні напрями розвитку механізмів державного управління в надзвичайних ситуаціях окреслив О.Мельниченко, який надав пропозиції щодо їх удосконалення, запропонував авторське визначення поняття “механізми державного управління надзвичайними ситуаціями”, уточнив зміст складових цих механізмів [7].

О.Труш розглянув особливості функціонуван-ня механізмів реалізації державної політики у сфері цивільного захисту в Україні, їх сутність і роль. Автор виділив правовий, організаційний та адміністративний механізми державного управ-ління у сфері цивільного захисту та розкрив їх взаємозв'язок [8].

Однак слід зазначити, що проблемні питання щодо особливостей функціонування механізмів державного управління у сфері цивільного захисту в сучасних умовах залишаються недостатньо дослідженими та потребують вирішення з огляду на вимоги сьогодення.

Формулювання цілей (мети) статті. Мета статті полягає в тому, щоб на підставі аналізу попередніх наукових досліджень, нормативно- правової бази, що регламентує діяльність органів державної влади у сфері цивільного захисту, ре-зультатів діяльності органів управління в надзви-чайних ситуаціях визначити особливості функ-ціонування механізмів державного управління в зазначеній сфері в сучасних умовах та окреслити напрями їх удосконалення.

Виклад основних результатів та їх обґрун-тування. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 61-р схвалено.

Стратегію реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі -- Стратегія), де зазначено, що існуюча система Державної служби України з надзвичайних си-туацій (далі - ДСНС) не дає змоги в повному обсязі виконувати покладені на ДСНС завдання з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення належного рівня безпеки життєдіяльності населення, його захисту від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небез-печних подій. Стратегією передбачено у зв'язку з децентралізацією влади передавання окремих повноважень щодо організації та забезпечення пожежогасіння та реагування на надзвичайні си-туації від державних органів до органів місцевого самоврядування. При цьому метою Стратегії є підвищення спроможності ДСНС щодо забезпе-чення виконання у взаємодії з іншими складови-ми сектору безпеки і оборони завдань з протидії загрозам національній безпеці у сфері цивільного захисту [9].

Вважаємо, що першочергово має бути вдо-сконалена структура, функції та завдання єдиної державної системи цивільного захисту України шляхом, насамперед, оптимізації її системи управління.

Реалізацію Стратегії передбачається здійсню-вати протягом 2017-2020 рр. за трьома етапами. Виокремимо такі стратегічні завдання, що запла-новано виконати на завершальному, третьому, етапі (2019-2020 рр.), а саме [9]:

- оптимізація організаційної структури ДСНС на центральному, регіональному, територіальному та об'єктовому рівнях, удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту з ураху-ванням реформування системи ДСНС, місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні;

- розмежування повноважень у сфері ци-вільного захисту з метою уникнення їх дублю-вання на регіональному і місцевому рівнях між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з урахуванням реформування місцевого самоврядування та територіальної ор-ганізації влади в Україні;

- уточнення зон відповідальності щодо реагу-вання на надзвичайні ситуації державних пожеж-но-рятувальних підрозділів ДСНС на території регіону, підвищення їх можливостей щодо реагу-вання на ймовірні надзвичайні ситуації;

- технічне переоснащення сучасною технікою, аварійно-рятувальними засобами та спеціальним обладнанням сил цивільного захисту, які входять до системи ДСНС;

- удосконалення механізму взаємодії з іншими структурами забезпечення національної безпеки шляхом подальшого розвитку державного центру управління в надзвичайних ситуаціях ДСНС, утворення відповідних регіональних центрів та налагодження їх взаємодії з Головним ситуацій-ним центром України та іншими ситуаційними центрами складових сектору безпеки і оборони.

Зазначені завдання заплановано в контексті проведення загальнодержавної адміністративної реформи, що передбачає вдосконалення держав-ного устрою в цілому та надання певної частини повноважень, функцій та завдань місцевим органам виконавчої влади. Цілком очевидно, що такі кроки з боку керівництва держави внесуть суттєві корективи до стратегічного управління країною на всіх рівнях, включно й до механізму управління персоналом органів державної влади.

Аналіз указаних заходів щодо проведення ре-форми свідчить про необхідність удосконалення правового, структурного та організаційного механізмів державного управління в цілому й у сфері цивільного захисту зокрема.

Зважаючи на зазначене, вважаємо актуальним для сфери цивільного захисту розроблений А.Рачинським авторський підхід до стратегічного управління персоналом як механізму здійснення структурних змін у діяльності органів державної влади в умовах кризи. Автором визначено основні принципи стратегічного управління персоналом, на основі яких сформовано критерії запровадження механізму здійснення структурних змін у діяльності органів державної влади, наведено показники (кваліфікаційний, інтелек- <5 туальний, психофізичний, антикризовий по-тенціали) ефективності діяльності персоналу, ідентифіковано основні фактори його антикри- зової діяльності (структурні, мотиваційні, змінні, особистісні), що впливають на забезпечення структурних змін у роботі органів державної влади [1].

Погоджуємося із запропонованим підходом до стратегічного управління персоналом та наведеними показниками його ефективної діяльності та пропонуємо розглядати вказані показники як якості керівників, що необхідні для організації ефективного стратегічного управління. У зв'язку із зазначеним наведемо висновки інших науковців, які запропонували шляхи усунення недоліків щодо організації управління під час реагування на надзвичайні ситуації, пов'язаних як із професійною підготовкою керівників, так і з комплексом їх якостей, що виявляються в умовах часткової невизначеності обстановки [10].

Авторами досліджено особливості функціо-нування організаційного механізму державного управління у надзвичайних ситуаціях, за результатами якого виявлено залежність між якостями керівника органу управління та результатом виконання завдань у надзвичайній ситуації [10].

При цьому застосування розробленої ієрар-хічної моделі на основі методу аналізу ієрархій дало змогу порівняти альтернативні стилі керівництва за кожним з усієї сукупності факторів та обрати найвищі з них за чисельними значеннями пріоритетів, виявити взаємозв'язок між якостями керівника та етапами виконання завдання, що дає можливість керівникові залежно від обстановки та в умовах ризику застосовувати найбільш раціональний стиль керівництва [10].

Аналіз результатів розрахунків порівняння розподілу пріоритетів між альтернативними стилями керівництва за показниками елементного, системного та загальносистемного рівнів свідчить, що на елементному рівні у разі застосування авторитарного стилю керівництва переважають такі якості, як компетентність та життєвий до-свід, у разі застосування ліберального та демократичного стилів - креативність та компетентність, ситуаційного - життєвий досвід та креативність. Узагальнений результат розподілу пріоритетів між альтернативними стилями керівництва (див. рисунок) демонструє, що за інтегральним показником якості керівника найвищі значення мають демократичний та ситуаційний стилі керівництва [10].

Альтернативні стилі керівництва Розподіл пріоритетів між альтернативними стилями керівництва

Зважаючи на розглянуте, виділимо інноваційний підхід до організації стратегічного управління персоналом, запропонований А.Рачинським, який проаналізував сутність та специфіку орга-нізації стратегічного управління персоналом в органах державної влади в контексті сучасних західноєвропейських дослідницьких підходів. На підставі вказаного автором здійснено методологічне та технологічне обґрунтування переходу від оперативного тактичного управління до управ-ління нового типу, яке підвищило потребу в опти- мізації діяльності вищого керівництва держави з метою своєчасного й адекватного реагування на потреби суспільства [1].

При цьому А.Рачинським з'ясовано, що в су-часних умовах принципово змінюються місце та роль персоналу в розвитку та функціонуванні організаційних структур державного управління, що пов'язується з генезою організаційних відно-син. Відповідно до цього знижується стратегічна роль керівника, проте посилюється стратегічна спрямованість персоналу, що й зумовлює необ-хідність розроблення методології ідентифікації нових стратегічних вимог до персоналу в органах державної влади [1].

Особливу увагу автором приділено аналізу ціннісних орієнтацій керівника, які виступають основою формування та реалізації його стра-тегічної культури (теоретичність міркування; раціональність підходу до прийняття державно- управлінського рішення; зорієнтованість на пер-спективний розвиток державно-управлінської структури; практичність та корисність управлін-ської діяльності; правотворча конструктивність та результативність; політична нейтральність; со-ціальна відповідальність та відсутність конфлікт-ності; управлінська гармонія) [1].

У такому разі, зазначає А.Рачинський, необ-хідною складовою реалізації стратегічної культури управлінської діяльності керівника є його здатність здійснити стратегічний вибір, який має охоплювати відповідні фактори (ризик, знання попередніх стратегій, реакція громадян, фактор часу), що впливають на концепцію розвитку та управління організаційною структурою [1].

Погоджуємося із висновками А.Рачинського та зазначимо, що ціннісні якості керівника, який здатний до стратегічного мислення, наразі висту-пають визначальними для здійснення стратегіч-ного управління державою.

Крім того, А.Рачинським розроблено стра-тегічну методику діяльності керівника в управ-лінні кризовою ситуацією, спрямовану на вирі-шення організаційних завдань, запровадження якої базується на реалізації відповідних стра-тегічних завдань, що дасть змогу керівникові розробити стратегічний інструментарій ефек-тивного управління персоналом у межах роз-гортання та локалізації відповідної кризової ситуації. На підставі цього автором підготовлено окремий опис функціональних вимог до ді-яльності персоналу шляхом дотримання певних параметрів [1].

Вважаємо запропоновані А.Рачинським ме-тодику та рекомендації базовими засобами роз-витку організаційного механізму державного управління щодо стратегічного управління пер-соналом у сфері цивільного захисту.

Наразі захист населення і територій від наслід-ків надзвичайних ситуацій набуває глобального міжнародного характеру. У зв'язку з цим зазна-чимо, що тільки спільними зусиллями, шляхом проведення міжнародних заходів із запобігання та реагування на надзвичайні ситуації транскор-донного масштабу можливо забезпечити захист населення різних країн.

Тому, на наш погляд, важливим та своєчасним є запропоновані Р.Войтович шляхи розв'язання проблеми реалізації механізмів державного управління у подоланні глобалізаційних викликів. Автор підкреслює, що окрема національна держава в умовах глобалізації не здатна самостійно вибудувати стратегію свого розвитку, оскільки вона перебуває в умовах геополітичної та гео- економічної залежності. Це свідчить про те, що держава має об'єднуватись з іншими країнами та відповідними міжнародними структурами заради захисту свого народу від викликів сьогодення [3].

Важливе значення для розвитку єдиної дер-жавної системи цивільного захисту мають орга-нізаційний та правовий механізми державного управління, що тісно взаємопов'язані між собою. У цьому зв'язку варто виділити дослідження С.Андреєва щодо організаційно-правового меха-нізму державного управління цивільним захис-том, що, на думку автора, являє собою систему організаційних і правових засобів, інструментів і важелів, за допомогою яких здійснюється процес державного управління цією сферою. Його структура складається з організаційного блоку (суб'єкти державного управління, їх цілі, завдан-ня, функції, ієрархія підпорядкування, управ-лінські важелі, інструменти впливу) та блоку нормативно-правового забезпечення (закони і підзаконні нормативно-правові акти, статусні документи, що визначають особливості правового статусу суб'єктів державного управління у сфері цивільного захисту, методичні матеріали, інструкції) [6].

На думку С.Андреєва, нормативно-правова база у сфері цивільного захисту України має за-багато правових прогалин і суперечностей. Цей факт автор пов'язує з порушенням законотворчих вимог на етапі підготовки проектів законів і нормативно-правових актів та пропонує сис-тематизувати законодавство у сфері цивільного захисту, усунути існуючі суперечності й розбіжності. Крім того, автор фокусує увагу на недоліках в організаційно-правових засадах діяльності органів управління цивільним захистом на регі-ональному рівні, що не відповідають сучасним потребам [6].

Погоджуємося з С.Андреєвим лише частково і вважаємо, що законодавство і, насамперед, положення Кодексу цивільного захисту України необхідно привести у відповідність з вимогами сьогодення. Особливо це стосується положень вказаного Закону щодо процедури призначення керівника з ліквідації наслідків надзвичайних си-туацій та утворення штабу, що є, на нашу думку, напрямом удосконалення одночасно і правового, й організаційного механізмів державного управ-ління у сфері цивільного захисту.

Одним із напрямів удосконалення механізмів державного управління у сфері цивільного захисту О.Мельниченко вважає уточнення понятійного апарату. На основі результатів дослідження сутнісних характеристик понятійного аппарату О.Мельниченком запропоновано авторське визна-чення поняття “механізм державного управління надзвичайними ситуаціями”. Автор тлумачить це поняття як сукупність способів, методів і засобів регуляторного впливу держави, які використову-ються для профілактики та зменшення негативних ефектів від надзвичайних ситуацій [7].

Не можемо погодитися із запропонованою назвою механізму і вважаємо більш коректною таку назву - “механізми державного управління у сфері цивільного захисту”, оскільки механізми є інструментом управлінського впливу органів державного управління на організацію цивільного захисту в цілому, а не тільки на ліквідацію над-звичайних ситуацій.

Одним із важливих механізмів державного управління О.Труш вважає правовий механізм, що, на його думку, складається із сукупності правових засобів, за допомогою яких поведінка суб'єктів суспільних відносин приводиться у відповідність з вимогами і дозволами, що міс-тяться в нормах права. Також автор відзначає, що важливе значення в реалізації державної політики у сфері цивільного захисту відіграє орга-нізаційний механізм державного управління, під яким він розуміє сукупність різних за своєю при-родою конкретних процесів і дій, що ведуть до утворення та вдосконалення взаємозв'язків між складовими елементами в механізмі управління та організовують ефективну діяльність державно-управлінської системи. Крім того, О.Труш виокремлює адміністративний механізм держав-ного управління, основою функціонування якого є державний нагляд і контроль та економічний механізм, що передбачає установлення загальних норм і правил забезпечення економічних стимулів чи регуляторів [8].

Зважаючи на думку О.Труша, вважаємо за необхідне виділити й структурний механізм дер-жавного управління у сфері цивільного захисту, що забезпечує функціонування структурних еле-ментів (складових) єдиної державної системи ци-вільного захисту.

Основним законодавчим актом, що забезпечує провадження політики держави у сфері цивільно-го захисту, є Кодекс цивільного захисту України, де визначено, що цивільний захист -- це функція держави, спрямована на захист населення, тери-торій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запо-бігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. На нашу думку, у зазначено-му визначенні поняття “цивільний захист” закла-дено недоліки в правовому механізмі державного управління у сфері цивільного захисту. Тому, на наше переконання, у вказаній дефініції необхідно розкрити процес управління діями сил цивільного захисту під час загрози та виникнення надзвичай-ної ситуації.

Висновки та перспективи подальших до-сліджень. Пропонуємо такі напрями вдоскона-лення функціонування механізмів державного управління у сфері цивільного захисту, а саме:

* правового механізму - внесенням змін та доповнень у положення Кодексу цивільного за-хисту України та інших законодавчих актів, що потребують уточнення й переробки, особливо щодо змісту поняття “цивільний захист”, неви-значеності системи управління єдиною державною системою цивільного захисту, перерозподілу функцій, завдань та повноважень органів вико-навчої влади та місцевого самоврядування в умо-вах реформування системи державного устрою країни, процедури призначення керівника з лікві-дації надзвичайної ситуації та утворення штабу;

* організаційного механізму -- запроваджен-ням інноваційного підходу до організації страте-гічного управління персоналом за рахунок пере-ходу до управління нового типу, що передбачає своєчасне й адекватне реагування на потреби суспільства в безпечній життєдіяльності; уточ-ненням зон відповідальності між суб'єктами ци-вільного захисту щодо реагування на надзвичайні ситуації відповідно до щільності населення та специфіки виникнення надзвичайних ситуацій; удосконаленням механізму взаємодії з іншими структурами забезпечення національної безпеки шляхом подальшого розвитку державного центру управління в надзвичайних ситуаціях ДСНС, утворення відповідних регіональних центрів та налагодження їх взаємодії з Головним ситуацій-ним центром України та іншими ситуаційними центрами складових сектору безпеки і оборони;

* структурного механізму - оптимізацією орга-нізаційної структури ДСНС на центральному, регіональному, територіальному та місцевому рівнях, удосконаленням системи управління єдиної державної системи цивільного захисту з урахуванням реформування системи ДСНС, місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Подальшим напрямом наукових досліджень за означеною тематикою вбачається уточнення сутності правового, організаційного та структур-ного механізмів державного управління у сфері цивільного захисту та їх місця і ролі в загальній структурі механізмів державного управління.

Список використаних джерел

1. Рачинський А. П. Стратегічне управління персона-лом органів державної влади: теоретико-методоло- гічні засади : автореф. дис. д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 / Рачинський Анатолій Петрович. - Київ : НАДУ, 2011. - 38 с.

2. Державна служба і кадрова політика / авт. кол. : Р В. Войтович, В. В. Карлова, А. П. Рачинський та ін. ; за заг. ред. Р В. Войтович. - Київ : НАДУ, 2015. - 56 с.

3. Войтович Р В. Механізми подолання глобалізацій- них викликів суспільного розвитку України / Р В. Войтович // Вісн. НАДУ - 2011. - № 2. - С. 90-98.

4. Романенко Є. О. Концептуальні засади реформу-вання державної служби України з надзвичайних си-туацій та її місце в системі органів внутрішніх справ / Є. О. Романенко // Аспекти публічного управління. - 2016. - № 3. - С. 38-46.

5. Приходченко Л. Л. Структура механізму державного управління: взаємозв'язок компонентів та фактори впливу на ефективність / Л. Л. Приходченко // Вісн. НАДУ - 2009. - № 2. - С. 105-112.

6. Андреєв С. О. Організаційно-правовий механізм державного управління цивільним захистом на ре-гіональному рівні : автореф. дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Андреєв Сергій Олександрович. - Харків, 2010. - 18 с.

7. Мельниченко О. А. Механізми державного управлін-ня надзвичайними ситуаціями: сутність та складові / О. А. Мельниченко // Держ. будівництво. - 2014. - № 1. - С. 1-8.

8. Труш О. О. Механізми реалізації державної політики у сфері цивільного захисту в Україні / О. О. Труш // Теорія та практика держ. упр. - 2010. - № 4 (31). - С. 420-426.

9. Про схвалення Стратегії реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 січ. 2017 р. № 61-р. - Режим доступу: search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ KR170061.html.

10. Барило О. П Підходи до управління ризиками під час виконання завдань з ліквідації надзвичайної ситуації / О. П. Барило, С. П. Потеряйко, О. В. Ірінчук // Інвестиції: практика та досвід. - 2015. - № 23. - С. 144-147.

References

1. Rachinskyi, A.P (2011), “Strategic personnel manage-ment in public authorities: theoretical and methodologi-cal principles”, D.Sc. Thesis, Theory and history of public administration, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

2. Vojtovych, R.V., Karlova, V.V., Rachyns'kyj, A.P. et al (2015), Derzhavna sluzhba i kadrova polityka [Civil service and personnel policy], National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

3. Vojtovych, R.V. (2011), “Mechanisms to overcome the global challenges of social development of Ukraine”, Visnyk Natsional'noi akademii derzhavnoho upravlin- nia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 2, pp. 90-98.

4. Romanenko, Ye.O. (2016), “Conceptual basis of re-forming of the state emergency service of Ukraine and its place in the system of internal affairs”, Aspekty pub- lichnoho upravlinnia, vol. 3, pp. 38-46.

5. Prykhodchenko, L.L. (2009), “Structure of the mechanism of public administration: the relationship of components and factors of influence on efficiency”, Visnyk Natsional'noi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 2, pp. 105-112.

6. Andreiev, S.O. (2010), “Organizational-legal mechanism of public administration of civil defense at regional level”, Ph.D. Thesis, Mechanisms of public administration, Kharkiv Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Ad-ministration under the President of Ukraine, Kharkiv, Ukraine.

7. Mel'nychenko, O.A. (2014), “Mechanisms of state emergency management: the essence and components”, Derzhavne budivnytstvo, vol. 1, pp. 1-8.

8. Trush, O.O. (2010), “Mechanisms for implementation of state policy in the field of civil protection in Ukraine”, Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia, vol. 4 (31), pp. 420-426.

9. The Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), Decree “On Approving the Strategy of Reforming the State Service of Ukraine for Emergencies” of 25.01.2017 № 61-r, available at: search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/KR170061.html (Accessed 18 October 2017).10. Barylo, O.H., Poteriajko, S.P. and Irinchuk, O.V. (2015), “Approaches to risk management during emergency response tasks”, Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 23, pp. 144-147.

Размещено на Allbest.ru