Компаративний аналіз кримінального законодавства про злочини проти довкілля окремих пострадянських країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.211

Компаративний аналіз кримінального законодавства про злочини проти довкілля окремих пострадянських країн

Олійничук Р. П.

кандидат юридичних наук, доцент

Тернопільський національний економічний університет

Стаття висвітлює результати порівняно-правового дослідження злочинів проти довкілля у кримінальному законодавстві України та зарубіжних країн. Охарактеризовано кримінальне законодавство окремих пострадянських країн у сфері охорони довкілля. Проаналізовано зміст статей кримінальних кодексів у частині екологічних злочинів. Виявлено спільності та відмінності у кримінальних нормах з охорони довкілля досліджуваних пострадянських країн. екологічний злочин кримінальний

Ключові слова: довкілля, злочини проти довкілля, кримінальне законодавство, пострадянські країни.

Статья освещает результаты сравнительно-правового исследования преступлений против окружающей среды в уголовном законодательстве Украины и зарубежных стран. Охарактеризовано уголовное законодательство отдельных постсоветских стран в сфере охраны окружающей среды. Проанализировано содержание статей уголовных кодексов в части экологических преступлений. Выявлено общности и различия уголовных норм относительно охраны окружающей среды исследуемых постсоветских стран.

Ключевые слова: окружающая среда, преступления против окружающей среды, уголовное законодательство, постсоветские страны.

The article deals with criminal legislation on environmental crimes of Ukraine and some post-Soviet countries.

The results of the research describe the characteristic of some post-Soviet countries criminal legislation in the field of environmental protection; analysis of the Criminal Codes environmental crimes articles content; detection of the similarities and differences in criminal law environmental norms of post-Soviet countries.

There was made a conclusion concerning criminal legislation on environmental crimes of some post-Soviet countries. The articles of domestic Criminal Code governing crimes against the environment are mostly in part identical with those crime law norms of the investigated countries. That can be explained by a gradual strengthening of the disintegration processes between Ukraine and other post-Soviet society with simultaneous Euro integration, including in the field of environmental protection. There was established the number of Ukrainian Criminal Code crimes against the environment articles is only bigger than number of Criminal Code of the Republic of Belarus articles and number of Criminal Code of Georgia articles. There was found that some crimes against the environment by Ukrainian criminal law are not subject of criminal responsibility under the criminal law of the investigated countries. Thus it was made conclusion about excessive details of criminal law norms on environmental protection in the Ukrainian legislation.

The ordinary of the research is justification similarities and differences in criminal environmental norms of the investigated countries.

The practical value of the research is that the results of comparative legal investigation of Ukraine and post-Soviet countries criminal legislation can be used by national legislator for optimization of the criminal norms in crimes against the environment.

Keywords: environment, environmental crimes, criminal legislation, post-Soviet countries.

У системі кримінально-правової відповідальності особливе місце займають злочини проти довкілля, які можна визначити як передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння чи бездіяльність, що посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води тощо). Відповідно до ст. 13 Конституції України всі природні багатства нашої країни - “земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу” [8]. Водночас ст. 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки [8]. Кримінальна відповідальність за злочини проти довкілля передбачена Розділом VII Кримінального кодексу (КК) України [9].

Для більш повного і правильного розуміння юридичних ознак досліджуваних злочинів важливе значення має вивчення підходів щодо кримінально-правової охорони довкілля за кримінальним законодавством зарубіжних країн. Практичним у цьому є підхід адаптування зарубіжного законодавства до національного з метою “…побачити вплив на розвиток національного законодавства позитивного зарубіжного досвіду …” [2, с. 5-9]. Тому постає необхідність дослідження кримінального законодавства інших країн, та його співставлення із аналогічними вітчизняними нормами права.

Дослідженню причин і умов злочинності проти довкілля, її наслідків для матеріального та нематеріального світу приділено значну увагу з боку вчених-юристів у галузі кримінального права, що пояснюється її надзвичайно вагомим впливом на безпеку суспільства. З-поміж публікацій останніх років можна виділити дослідження, присвячені кримінально-правовій характеристиці злочинів проти довкілля. Зокрема, В. К. Матвійчук здійснив ґрунтовне порівняльно-правове дослідження способів, місця і часу, наслідків вчинення деяких злочинів проти довкілля за Кримінальним кодексом України 1960 та 2001 рр. [11; 12]. В. В. Локтіонова обґрунтувала окремі аспекти конструювання злочинів проти довкілля [10]. В. П. Самокиш розглянув проблеми визначення родового об'єкта злочинів проти довкілля [14]. О. О. Дудоров, М. В. Комарницький, М. І. Панов, П. В. Олійник дослідили відмежування злочинів проти власності від злочинів проти довкілля [7; 13]. Не применшуючи вагомості даних наукових напрацювань, слід зазначити, що недостатньо уваги приділено кримінально-правовій компаративістиці зарубіжного законодавства про злочини проти довкілля.

Метою даної статті є аналіз змісту кримінального законодавства України й окремих зарубіжних країн для виявлення спільностей та відмінностей у кримінальних нормах з охорони довкілля.

КК України в ч. 1 ст. 3 закріпив положення про те, що законодавство України про кримінальну відповідальність ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Ця кримінально-правова норма засвідчує нагальну потребу національної науки кримінального права прагматично досліджувати кримінальне законодавство (право) зарубіжних країн, насамперед, для узгодження політики держави щодо запобігання інтернаціональності злочинності [6, с. 33]. Відомий французький компаративіст Р. Давід стверджував, що: “Світ став єдиним. Ми не можемо відгородитися від людей, котрі живуть в інших державах, других частинах земного шару... Необхідна міжнародно-правова взаємодія або, в певному випадку, просте співіснування, яке вимагає, щоб ми відкрили наші вікна і подивились на зарубіжне право” [5, с. 6]. Аналогічну думку М. В. Савчин екстраполює й на вітчизняне законодавство України, яке проходить етап становлення його якісних параметрів, формування власної правової традиції, використання та сприйняття елементів інших національних правопорядків. Вирішуючи названі задачі, порівняльне правознавство “…є не тільки юридичною наукою, а й практичним інструментом для вирішення юридичних справ, особливо в тих випадках, коли соціальні відносини складаються між представниками різних національних правопорядків” [3, с. 8].

Враховуючи наведені судження, можна стверджувати, що зарубіжне кримінальне законодавство є одним з аспектів дослідження злочинів проти довкілля, що дає змогу повернутись до власних національних витоків правової системи та провести “…взаємне узгодження відповідних правових систем на засадах їх спільного збагачення і розвитку” [4, с. 9]. Отже, для ґрунтовного дослідження означеної проблематики слід використовувати можливості кримінально-правової компаративістики, концептуальними завданнями якої є:

1) створення гармонізованих кримінально-правових норм у межах держав-членів ООН, міжнародно-правових норм прямої дії, у т.ч. таких, що стосуються: поняття злочину; видів кримінального покарання; сучасної шкали покарань;

2) врахування усіх можливих, крім покарання, форм кримінально-правового реагування на вчинені злочини; підвищення ролі кримінально-правового заохочення тощо [1, с. 18-20].

Для порівняльно-правового дослідження злочинів проти довкілля варто використовувати, перш за все, законодавство тих країн, національні правопорядки яких є найбільш сумісними з правовою системою України, тобто пострадянських країн, зокрема Республіки Білорусь (РБ), Російської Федерації (РФ), Грузії, Республіки Казахстан (РК), Республіки Вірменії (РВ), Азербайджанської Республіки (АР), Киргизької Республіки (КР). Як свідчать результати проведених вивчень, кримінальне законодавство цих країн має багато спільних і відмінних рис. У контексті дослідження злочинів проти довкілля у кримінальному законодавстві вищезазначених країн слід зауважити, що аналогічні злочини у кримінальних кодексах РБ, РФ, Грузії, КР містяться у Главі 26 [19; 21; 16; 17]. Найбільша кількість статей (22) - у КК РБ [19] та Грузії [16], найменша кількість статей (15) - у КК АР та КР [15; 17], що, очевидно, зумовлено географічними особливостями даних країн. Для порівняння, КК України містить 21 статтю, що визначає злочини проти довкілля. Також варто відзначити, що у кримінальному законодавстві розглянутих країн український варіант “Злочини проти довкілля” [9] має різні аналоги: у КК РБ - “Злочини проти екологічної безпеки і природного середовища” [19], у КК РФ, АР, КР - “Екологічні злочини” [21; 15; 17], у КК Грузії - “Злочини проти охорони навколишнього середовища” [16], у КК РВ - “Злочини проти безпеки навколишнього середовища” [18], у КК РК - “Екологічні кримінальні правопорушення” [20]. Порівняльний аналіз статей кримінального законодавства щодо злочинів проти довкілля досліджуваних країн відображено у табл. 1.

На основі порівняння норм кримінального законодавства щодо злочинів проти довкілля України й інших пострадянських країн (табл. 1), можна зробити наступні узагальнюючі висновки:

1) із 21 статті КК України, що регламентує кримінальну відповідальність за злочини проти довкілля, абсолютно ідентичною для КК усіх досліджуваних країни є лише одна стаття 248 КК України “Незаконне полювання”. Решта статей, присвячених кримінально-правовому регулюванню злочинів проти довкілля, висвітлених у КК України, відсутні взагалі або є частково ідентичними;

Таблиця 1. Порівняння статей Розділу VII “Злочини проти довкілля” КК України зі статтями аналогічних розділів КК окремих пострадянських країн (складено автором на основі [9; 15-21])

2) кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 239-1 КК України), незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 239-2 КК України), безгосподарське використання земель (ст. 254 КК України) не передбачена кримінальним законодавством жодної із досліджуваних країн;

3) статті, якими встановлено кримінальну відповідальність за забруднення або псування земель (ст. 239 КК України), порушення правил охорони вод (ст. 242 КК України), знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу (ст. 245 КК України), незаконна порубка лісу (246 КК України), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (249 КК України), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (253 КК України) наявні у КК всіх досліджуваних країн, однак їхні назви є частково ідентичними. Вони можуть охоплювати як вужчий, так і ширший спектр суспільно небезпечних діянь чи бездіяльності. Наприклад, назва ст. 239 КК України “Забруднення або псування земель” є ширшою за своїм змістом порівняно із назвами аналогічних статей КК усіх інших досліджуваних країн, які вживають назву “Псування землі” (ст. 254 - КК АР, ст. 290 - КК РВ, ст. 269 - КК РБ, ст. 297 - КК Грузії, ст. 332 - КК РК, ст. 273 - КК КР, ст. 254 - КК РФ);

4) назви багатьох статей КК досліджуваних країн є абсолютно ідентичними між собою, однак вужчими або ширшими у порівнянні із назвами аналогічних статей КК України. Наприклад, назва статті КК “Порушення ветеринарних правил і правил, встановлених для боротьби з хворобами і шкідниками рослин” (ст. 249 - КК АР, ст. 286 - КК РВ, ст. 290 - КК Грузії, ст. 327 - КК РК, ст. 249 - КК РФ), що ідентична для кримінального законодавства більшості досліджуваних країн, має український та білоруський аналог “Порушення ветеринарних правил” (ст. 251 - КК України, ст. 269 - КК РБ). Відзначимо, що така тенденція спостерігається у більшості випадків часткової ідентичності статей КК досліджуваних країн відносно КК України.

Ґрунтуючись на результатах проведеного порівняльно-правового дослідження норм кримінального законодавства щодо злочинів проти довкілля України й окремих пострадянських країн, можна зробити висновок про наявність значних відмінностей у даній сфері. Статті вітчизняного кримінального законодавства, що регламентують злочини проти довкілля, є здебільшого лише більшою чи меншою мірою частково ідентичними з аналогічними нормами досліджуваних країн, що можна пояснити поступовим посиленням процесів дезінтеграції з пострадянським суспільством з одночасною євроінтеграцією, в тому числі й у сфері охорони довкілля. За кількістю статей злочинів проти довкілля КК України перевищує тільки КК Республіки Білорусь та Грузії (по 22 статті), тоді як КК Азербайджанської Республіки містить всього 15 статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за екологічні злочини. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, землями водного фонду в особливо великих розмірах, безгосподарське використання земель взагалі не підпадають під кримінальну відповідальність відповідно до кримінального законодавства досліджуваних країн, на відміну від українського, що дозволяє стверджувати про надмірну деталізацію кримінальних норм щодо охорони довкілля у вітчизняному законодавстві. Тому шляхи оптимізації норм кримінального законодавства у сфері злочинності проти довкілля є перспективами наших подальших досліджень.

Література

1. Бондаренко Н. А. Квалификация преступлений против общественного порядка и общественной безопасности : [Учебное пособие] / Н. А. Бондаренко, В. Т. Дзюба. - К. : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990. - 72 c.

2. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Брайнин Я. М. - М. : Юрид. лит., 1963. - 275 с.

3. Савчин М. В. Порівняльне правознавство. Загальна частина : [навч. посібник] / Савчин М. В. - К. : Центр навч. літ., 2005. - 288 с.

4. Шемшученко В. С. Гармонізація законодавства України з міжнародним Європейським правом / В. С. Шемшученко // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем : матеріали міжнародної наукової конференції, 17-20 жовтня 2000 р. - К., 2000. - С. 9-17.

5. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. - М. : Междунар. отношения, 1999. - 400 с.

6. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : [монографія] / Ю. В. Баулін. - К. : Атіка, 2004. - 296 с.

7. Дудоров О. Відмежування злочинів проти довкілля від злочинів проти власності / О. Дудоров, М. Комарницький // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2014. - №3. - С. 61-70.

8. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

9. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

10. Локтіонова В. В. Окремі аспекти конструювання злочинів проти довкілля / В. В. Локтіонова // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - 2011. - Вип. 27. - С. 237-245.

11. Матвійчук В. К. Порівняльно-правове дослідження деяких наслідків вчинення злочинів проти довкілля за Кримінальними кодексами України 1960 та 2001 рр. / В. К. Матвійчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2013. - №4. - С. 96-103.

12. Матвійчук В. К. Порівняльно-правове дослідження способів, місця і часу вчинення деяких злочинів проти довкілля за Кримінальним кодексом України 1960 та 2001 рр. / В. К. Матвійчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2012. - №10. - С. 77-82.

13. Панов М. Спірні питання відмежування злочинів проти власності від злочинів проти довкілля / М. Панов, П. Олійник // Юридична Україна. - 2013. - №2. - С. 88-93.

14. Самокиш В. П. Злочини проти довкілля: проблеми визначення родового об'єкта / В. П. Самокиш // Вісник Академії адвокатури України. - 2011. - №1. - С. 84-88.

15. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики: Утвержден Законом Азербайджанской республики от 30 декабря 1999 года (вступил в силу с 1 сентября 2000 года). [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1242908&subID

16. Уголовный кодекс Грузии от 22 июля 1999 года (введен в действие с 1 июня 2000 года). [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241370&subID

17. Уголовный кодекс Кыргызской Республики от 1 октября 1997 года № 68 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 08.04.2015 г.). [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://online.adviser.kg.

18. Уголовный кодекс Республики Армения от 18.04.2003 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=1349&lang=rus#10a

19. Уголовный кодекс Республики Беларусь от 9 июля 1999 г. № 275-З. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://etalonline.by.

20. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 3 июля 2014 года №226-V (с изменениями и дополнениями от 07.11.2014 г.). [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://online.zakon.kz31575252&doc

21. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996 г. № 63-ФЗ. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.interlaw.ru/law/docs/10008000/

Размещено на Allbest.ru