Групове порушення громадського порядку та хуліганство: проблеми розмежування

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Групове порушення громадського порядку та хуліганство: проблеми розмежування

Олійничук Роман Петрович

Анотація. Розглянуто групове порушення громадського порядку та хуліганство як кримінально карані діяння проти громадського порядку та моральності. Проаналізовано погляди науковців на правові категорії, які стосуються розмежування даних злочинів. Висвітлено наукові позиції щодо відмінностей між хуліганством і груповим порушенням громадського порядку. Обґрунтовано дискусійність окремих тверджень науковців щодо теми дослідження. Зроблено авторський висновок про відмінність складів досліджуваних злочинів.

Аннотация. Рассмотрены групповое нарушение общественного порядка и хулиганство как уголовно наказуемые деяния против общественного порядка и нравственности. Проанализированы взгляды ученых на правовые категории, которые касаются разграничения данных преступлений. Рассмотрены научные позиции о различиях между хулиганством и групповым нарушениям общественного порядка. Обоснованно дискуссионность отдельных утверждений ученых по теме исследования. Сделано авторский вывод о различии составов исследуемых преступлений.

Summary. The group breach of public order and hooliganism as punishable acts against public order and morality are grounded. The researchers' views of the legal categories relating to differentiation of these crimes are analyzed. The scientific positions on the differences between hooliganism and group breach of public order are considered. The contradiction of some scientists' statements on the research topic is grounded. The author's conclusion about the formulations of investigated crimes was made.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, відмінності злочинів, ознаки, групове порушення громадського порядку, хуліганство.

Ключевые слова: уголовная ответственность, различия преступлений, признаки, групповое нарушение общественного порядка, хулиганство.

Key words: criminal liability, differences of crimes, signs, group breach of the public order, hooliganism.

Постановка проблеми. Сучасні виклики, які постали перед українським суспільством з огляду на важку економічну ситуацію, зубожіння населення, соціально-економічну несправедливість, військові дії на значній території нашої держави, спричиняють протестні настрої серед населення, що часто проявляються через діяння проти громадського порядку та моральності, а саме у групових порушеннях громадського порядку та хуліганських діях, відповідальність за які передбачена кримінальним законодавством України (Розділ ХІІ Кримінального кодексу (КК) України). Дані злочини мають значну кількість спільних ознак, однак законодавцем передбачено різне покарання. Тому дослідження розмежування групового порушення громадського порядку та хуліганства має актуальне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо розмежування групового порушення громадського порядку з хуліганством розглядались у працях українських вчених, зокрема В. В. Кузнєцова, І. М. Копотуна, В. В. Налуцишина, В. В. Левчука, М. Л. Наклович, О. Зінченко та ін. Так, монографічна робота В. В. Кузнєцова висвітлює проблему кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності [5]. Дослідження І. М. Копотуна присвячене громадському порядку як об'єкту кримінально-правової охорони [2]. В. В. Налуцишин приділив увагу проблемам відмежування хуліганства від суміжних злочинів [8]. В. В. Левчук дослідив проблеми визначення об'єкта хуліганства та його значення при кваліфікації злочинів [6]. Праця М. Л. Наклович присвячена кримінально-правовій боротьбі з хуліганством [7]. О. І. Зінченко у своїй монографії приділив увагу поняттю, видам і кваліфікації одиничних злочинів [1]. Однак, незважаючи на досить значні наукові здобутки у цьому напрямі, багато аспектів даної проблематики, зокрема чітке розмежування групового порушення громадського порядку з хуліганством, залишаються малодослідженими та спірними, особливо у їхньому практичному застосуванні під час кваліфікації злочинних діянь.

Цілями даної статті є здійснення аналізу чинного кримінального законодавства та поглядів науковців на правові категорії, які стосуються розмежування групового порушення громадського порядку з хуліганством та обґрунтувати власний висновок про відмінність даних складів злочинів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до ст. 293 КК України груповим порушенням громадського порядку є організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях [4].

Хуліганство - один з небезпечних і дуже поширених злочинів проти громадського порядку. Частина 1 ст. 296 КК України визнає хуліганством грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші види хуліганських дій утворюють адміністративний делікт [4]. громадський порядок хуліганство порушення

Так само, як і групове порушення громадського порядку, хуліганство має наступні спільні елементи складу злочину: однаковий родовий та основний безпосередній об'єкти. Пригадаємо, що саме громадський порядок є основним безпосереднім об'єктом хуліганства, тому що проти нього, насамперед, спрямоване хуліганство, і він, головним чином, охороняється нормою, що передбачає кримінальну відповідальність за хуліганство [6, с. 469].

В. В. Налуцишин та В. С. Коміссаров запропонували визнати “публічність” обов'язковою ознакою об'єктивної сторони хуліганства [8, с. 100; 10, с. 166]. Якщо підтримати таку позицію, то вказана ознака є подібною з аналогічною при груповому порушенні громадського порядку. Однак, на нашу думку, вказана ознака не є обов'язковою ознакою хуліганства, оскільки в ст. 296 КК України відсутня вказівка на вчинення злочину публічно. Хуліганство може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо [2, с. 108]. Можливе вчинення хуліганства і через телефонний зв'язок, коли винний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить потерпілим, порушуючи їх сон і цинічно ображає їх.

Цілком справедливою є думка М. Й. Коржанського, що законодавче визначення хуліганства виражене невеликою кількістю його загальних ознак, й тому ця обставина значно ускладнює кваліфікацію діяння, передбаченого ст. 296 КК України [3, с. 420-421]. Крім того, згідно з даними опитування працівників правоохоронних органів, проведеного І. М. Копотуном, респонденти “не вбачають відмінності між злочинами, передбаченими ст. 293 та ч. 2 ст. 296 КК України, і за наявності таких випадків кваліфікують їх як групове хуліганство (майже 78 % опитаних зазначили про такі обставини)” [2, с. 76].

Зважаючи на практичну необхідність, у кримінально-правовій літературі науковці неодноразово зверталися до розмежування вказаних злочинів. Так, В. В. Налуцишин у власному дисертаційному дослідженні, яке присвячене кримінальній відповідальності за хуліганство, спробував відмежувати групове порушення громадського порядку від хуліганства. Однак, на нашу думку, науковець, розмежовуючи вказані злочини, помилково робить висновок, що хуліганство є загальною нормою щодо групового порушення громадського порядку [8, с. 176]. Тобто, з одного боку, він вказує на суміжний характер цих протиправних дій, а з іншого, фактично, стверджує про конкуренцію (конкуренцію загальної (ст. 296 КК України) та спеціальної норм (ст. 293 КК України)) відповідних кримінально правових норм. Такий висновок цілком суперечить не тільки раніше викладеним положенням цього дослідження, але й тезі В. В. Налуцишина, що “…при цьому суміжні склади злочинів необхідно відрізняти від конкуренції кримінально-правових норм” [8, с. 167].

Розглянемо, які саме відмінності між вказаними злочинами пропонує виділяти В. В. Налуцишин. На думку вченого, слід розмежовувати ці злочини за такими моментами:

1) групове порушення громадського порядку характеризують усвідомлені дії організаційного характеру, а хуліганство - це, як правило, дії спонтанного характеру;

2) групове порушення громадського порядку може бути вчинено лише організованою групою, а хуліганство - одинаком або групою осіб;

3) у спрямованості злочинних наслідків (при груповому порушенні громадського порядку відбувається грубе порушення роботи транспорту, підприємств, установ чи організацій; а при хуліганстві - шкода завдається, зазвичай, потерпілим морального, фізичного чи матеріального характеру) [8, с. 176].

Вважаємо, що окремі відмінності мають дискусійний зміст. Оскільки, по-перше, групове порушення громадського порядку не обов'язково може бути вчинено організованою групою; по-друге, науковець не враховує такий наслідок злочину, передбаченого ст. 293 КК України, як грубе порушення громадського порядку. Вказана шкода, як раніше зазначалося, є оціночною категорією і може мати різний зміст, який може повністю охоплюватися особливою зухвалістю, що притаманна хуліганству. Також викликає певні сумніви визнання В. В. Налуцишиним хуліганства формально-матеріальним складом злочину [8, с. 86]. Заради справедливості слід зазначати, що в теорії кримінального права запропоновані й інші погляди. Так, окремі науковці вважають, що необхідною ознакою об'єктивної сторони хуліганства є наслідки, тому що слово “порушення”, яке вказане у законодавчому понятті “хуліганства”, свідчить про наслідки, необхiднi для цього складу злочину [7, с. 79]. Однак ми схиляємося до загальновизнаної позиції науковців, які оцінюють хуліганство як формальний склад злочину [5, с. 82; 2, с. 109]. На нашу думку, законодавець застосовує термін “порушення” не для того, щоб вказати на наслідки хуліганства, а для того, щоб чіткіше визначити дії, якi є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони відповідного складу злочину.

Досить ґрунтовну систему відмінностей між хуліганством та груповим порушенням громадського порядку запропонував В. В. Кузнецов:

- у кількості учасників (при групових порушеннях громадського порядку дії вчиняються групою людей, а при хуліганстві - дії можуть вчинятися як одноособово, так і групою осіб);

- у типових діях (при групових порушеннях громадського порядку: відмова звільнити приміщення чи певну територію, ігнорування розпоряджень адміністрації чи представників влади, відмова припинити незаконні мітинги, пікетування, демонстрації тощо, а при хуліганстві: насильство із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесення їй побоїв або мордування, катування особи; дії, пов'язані зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), з порушенням нічного відпочинку людей, з тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту; прояв безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущання над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані;

- у конструкції складу злочину (групове порушення громадського порядку - матеріальний склад, а хуліганство - формальний склад);

- у мотивах вчинення злочину (при груповому порушенні громадського порядку мотиви злочину у співучасників - різні, а хуліганство вчиняється тільки з хуліганським мотивом) [5, с. 64].

Аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак групового порушення громадського порядку дозволяє вказати на такі відмінності з хуліганством:

- місце вчинення злочину (громадське місце, характерне для злочину, передбаченого ст. 293 КК України);

- обстановка вчинення злочину (публічність, характерна для злочину, передбаченого ст. 293 КК України);

- вік суб'єкта злочину (суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річного віку, а групового порушення громадського порядку - 16-річного віку);

- вид умислу (групове порушення громадського порядку може вчинятися як з прямим, так і непрямим умислом, а хуліганство - тільки з прямим умислом).

Звичайно, рішення питання про кваліфікацію злочину буде залежати від конкретних обставин справи, і встановити чіткі формалізовані критерії досить важко. Однак наявність вищезазначених ознак і сполучених з ними навмисних дій, що грубо порушують громадський порядок, значно підвищує ступінь їхньої суспільної небезпеки (аж до переростання таких діянь у масові заворушення).

Як показують матеріали судової та слідчої практики, групове порушення громадського порядку (особливо, на ґрунті міжнаціональних конфліктів) іноді починається із групового хуліганства [9]. У такому разі хуліганство й групове порушення громадського порядку можуть утворювати реальну сукупність і кваліфікуватися по двох статтях. Таке ж правило кваліфікації слід застосовувати й в іншій ситуації.

Так, дії, передбачені ст. 293 КК України, не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємств і організацій, роботу транспорту. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим із хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, порушенням роботи установ, підприємств, то вони потребують додаткової кваліфікації за ст. 296 КК України.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок про відмінність складів злочинів, які передбачені ст.ст. 293 та 296 КК України, в наступному:

1) в ознаках об'єктивної сторони (в характері та змісті злочинних дій, місці та обстановці вчинення злочину);

2) у конструкції складів злочинів (за ст. 293 КК України - матеріальний, а за ст. 296 КК України - формальний);

3) у кількості учасників (при групових порушеннях громадського порядку дії вчиняються групою осіб, а при хуліганстві - дії можуть вчинятися як одноособово, так і групою осіб);

4) в ознаках суб'єкта злочину (суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річного віку, а групового порушення громадського порядку - 16-річного віку);

5) в ознаках суб'єктивної сторони (ст. 293 КК України передбачає як прямий, так і непрямий умисел, а ст. 296 КК України - тільки прямий; та в хуліганському мотиві злочину, який характерний для хуліганства).

Крім зазначених, так званих суміжних злочинів, з якими необхідно було порівняти кваліфікаційні ознаки, слід також провести аналогічний аналіз з злочинами, які посягають на потенційний додатковий об'єкт групового порушення громадського порядку (відносини у сфері забезпечення нормальної роботи транспорту, підприємств, організацій та установ; авторитет органів державної влади), тобто таких статей, які встановлюють відповідальність за злочини, які направлені проти цих об'єктів у КК України.

Література

1. Зінченко О. І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : Монографія / О. І. Зінченко, В. І. Тютюгін. - Харків : “Фінн”, 2010. - 256 с.

2. Копотун І. М. Громадський порядок як об'єкт кримінально-правової охорони: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Копотун Ігор Миколайович. - К., 2008. - 213 с.

3. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : Навч. посіб. / Коржанський М. Й. - [Вид. 3-тє доповн. та переробл.]. - К. : Атіка, 2007. - 592 с.

4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

5. Кузнецов В. В. Злочини проти громадського порядку та моральності : [практ посіб.] / В. В. Кузнецов; за заг. ред. В. І. Шакуна. - К. : Паливода А. В., 2007. - 160 с. - (Практика та право).

6. Левчук В. В. Проблеми визначення об'єкта хуліганства та його значення при кваліфікації злочинів / В. В. Левчук // Держава і право. - 2008. - № 40. - С. 468-474.

7. Наклович М. Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством / Наклович М. Л. - Львів : Вища шк., 1974. - 83 с.

8. Налуцишин В. Проблеми відмежування хуліганства від суміжних злочинів / В. Налуцишин // Вісник прокуратури. - № 5 (59). - травень 2006. - С. 46-53.

9. Олійничук Р. П. Відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів [Електронний ресурс] / Р. П. Олійничук // Форум права. - Х. : Харківський національний університет внутрішніх справ. - 2009. - № 2. - С. 301-308.

10. Полный курс уголовного права : в 5 т. / [Под ред. докт. юрид. наук, проф., заслуж. деятеля науки РФ А. И. Коробеева]. - СПб. : Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2008-2008. - (Ученики и учебные пособия).

Т. IV : Преступления против общественной безопасности. - 2008. - 674 с.

Размещено на Allbest.ru