Розмежування групового порушення громадського порядку з масовими заворушеннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Розмежування групового порушення громадського порядку з масовими заворушеннями

Олійничук Роман Петрович

Анотація. Проаналізовано погляди науковців на правові категорії, які стосуються розмежування групового порушення громадського порядку з масовими заворушеннями. Встановлено відмінності між груповим порушенням громадського порядку та масовими заворушеннями. Досліджено історію трансформації поняття “масові заворушення”. Подано приклад судової практики щодо дій, які призвели до групового порушення громадського порядку та суттєвого порушення роботи транспорту й установи. Обґрунтовано авторський висновок про відмінність складів досліджуваних злочинів.

Постановка проблеми. Боротьба зі злочинністю неможлива без активізації протидії груповим порушенням громадського порядку. Незважаючи на те, що запобіганню груповим порушенням громадського порядку приділено значну увагу, багато питань продовжують залишатися спірними, інші розроблені не достатньо ґрунтовно. Насамперед, це стосується розуміння його кваліфікуючих ознак, відмежування даного злочину від суміжних деліктів. Водночас практика має певні проблеми, а деколи й допускає помилки при застосуванні статті 293 Кримінального кодексу України. Покращення потребує i саме кримінальне законодавство, що регулює відповідальність за групове порушення громадського порядку. Саме це свідчить про актуальність дослідження відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів, зокрема масових заворушень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо розмежування групового порушення громадського порядку з масовими заворушеннями розглядались у працях українських вчених, зокрема В. В. Кузнєцова, І. М. Копотуна, П. В. Шалдирвана, О. І. Зінченко та ін. Так, монографічна робота В. В. Кузнєцова висвітлює проблему кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності [11]. Дослідження І. М. Копотуна присвячене громадському порядку як об'єкту кримінально-правової охорони [6]. П. В. Шалдирван ґрунтовно висвітлив методику розслідування масових заворушень [17]. О. І. Зінченко у своїй монографії приділив увагу поняттю, видам і кваліфікації одиничних злочинів [4]. Однак, незважаючи на досить значні наукові здобутки у цьому напрямі, багато аспектів даної проблематики, зокрема чітке розмежування групового порушення громадського порядку з масовими заворушеннями, залишаються малодослідженими та спірними, особливо у їхньому практичному застосуванні під час кваліфікації злочинних діянь.

Цілями даної статті є здійснення аналізу чинного кримінального законодавства та поглядів науковців на правові категорії, які стосуються розмежування групового порушення громадського порядку з масовими заворушеннями та обґрунтувати власний висновок про відмінність даних складів злочинів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до ст. 293 Кримінального кодексу (КК) України груповим порушенням громадського порядку є організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях [9]. Водночас ст. 294 КК України масовими заворушеннями визнаються організація таких заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях [9].

На підставі аналізу вищезазначених норм кримінального законодавства України можна зробити висновок, що спільною ознакою обох складів злочинів є те, що вони посягають на один родовий об'єкт (громадський порядок) - це урегульовані нормами права та поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення нормальних умов відпочинку, побуту і спокою людей. Також однакові ознаки вбачаються в таких елементах складів злочинів, як суб'єкт (є осудна особа, що досягла 16-річного віку) та суб'єктивна сторона (умисел).

Певною спільною ознакою цих правопорушень є те, що вони відносяться до злочинів збирального характеру. Тобто “… вони здатні спричинити шкоду невизначеному колу суспільних відносин, і за своєю суттю є узагальненими поняттями, що потребують конкретного наповнення” [4, с. 143].

Відповідно до авторської позиції розмежування між вказаними злочинами слід проводити за наступними відмінностями (табл. 1).

кримінальний порушення громадський порядок

Таблиця 1 Відмінності між груповим порушенням громадського порядку та масовими заворушеннями

Передусім варто зазначити, що окремі науковці, зокрема М. Й. Коржанський, не вбачають принципових відмінностей у характері дій учасників масових заворушень та групових порушень громадського порядку. Вони звертають увагу, в основному, на кількісний критерій - наявність маси, юрби людей як специфічну ознаку тільки масових заворушень [7, с. 418]. Така ознака масових заворушень безпосередньо в диспозиції норми не зазначена. Виникає питання: звідки вона з'являється? Відповідь на це питання дає тлумачення терміну “масове”, яке пов'язується з масою людей.

Як відомо, у кримінально-правовій теорії XIX ст. термін “збіговисько” після 1917 р. трансформувався в поняття “масові заворушення” [10, с. 57]. Так, М. С. Таганцев зазначав: “Поняття збіговиська означає об'єднання заради загальних дій або заради загальної мети більш-менш значного числа осіб, маси людей; до того ж поняття множини не може бути визначено будь-якими ознаками, особливо вказаними в законі, а встановлюється за обставинами кожного випадку” [16, с. 57]. У свою чергу, з довідкової літератури можна дізнатися, що поняття “натовп” визначається як “скупчення людей, збіговисько” [2].

Таким чином, теорія кримінального права тісно пов'язує термін “натовп” з масовими заворушеннями, але при цьому не пропонує чіткі кількісні характеристики цього поняття [5, с. 45; 7, с. 418]. На нашу думку, неможливо чітко визначити кількісні характеристики натовпу і, відповідно, складу злочину масових заворушень. При цьому є слушною думка Ю. М. Демідова, що поняття маси людей, натовпу досить умовне [3, с. 30]. Це пов'язано з тим, що законодавець не зазначає, яка кількість людей потрібна для визначення заворушень масовими. Вважається, що зазначена кількість людей для наявності цієї ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 294 КК України, має бути достатньою, щоб перекрити транспортні шляхи, зірвати проведення масових заходів, тобто контролювати досить значні території [10, с. 147]. Звичайно, у залежності від того, наскільки великий натовп, може бути заподіяна більша або менша шкода різним об'єктам кримінально-правової охорони [10, с. 57]. При цьому у судовій практиці трапляються ситуації, коли навіть десять осіб визнавали, фактично, натовпом [8].

Так, 12.07.2014 р. о 17 год. 00 хв. особа В. та особа А., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з іншими особами у кількості біля 10 чоловік, знаходячись у громадському місці в м. Могилів-Подільському Вінницької області поряд із житловим будинком, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, приймали активну участь у вчиненні групових дій щодо порушення громадського порядку, а саме: разом з іншими учасниками натовпу недотримувалися встановлених правил поведінки у громадських місцях та порушували встановлений порядок проведення мирних мітингів, пікетування, демонстрацій та за допомогою сміттєвих контейнерів, автомобільних шин та уламків цегли перекрили проїжджу частину автодороги, яка є магістральним виїздом із території України до республіки Молдова.

Внаслідок вказаних дій групи осіб у кількості біля 10 чоловік за активної участі особи В. та особи А утворився затор із автомобілів, які протягом приблизно 30 хвилин не могли перетнути державний кордон України, що, в свою чергу, призвело до порушення функціонування державної установи - митного поста “Дністер” Вінницької митниці. При виїзді слідчо-оперативної групи в складі працівників Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області та під час спілкування із особою В. та особою А. останні ігнорували законі вимоги працівників міліції розблокувати проїжджу частину автодороги, при цьому грубо в нецензурній формі та присутності інших осіб висловлювалися в бік працівників міліції та діючої влади.

Таким чином, своїми умисними діями особа В. та особа А. вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 293 КК України, тобто активна участь у групових діях, що призвели до грубого порушення громадського порядку та суттєвого порушення роботи транспорту, установи [1].

При груповому порушенні громадського порядку також не визначені чітко кількісні параметри групи, яка вчиняє відповідні злочинні дії. Тому дана ознака, зважаючи на її оціночний зміст, не може бути використана для розмежування вказаних злочинів.

Існує інша позиція в кримінально-правовій науці, а саме, що вказані злочини слід розмежовувати, насамперед, за об'єктами посягань. Так, Ю. М. Демідов вважає, що групове порушення громадського порядку, на відміну від масових заворушень, навіть будучи спрямованими на дезорганізацію нормальної діяльності державних установ, не посягають на основи влади [3, с. 54].

Остання позиція є дискусійною, оскільки, як вже зазначалося, розташування в єдиному розділі відповідних складів злочинів у системі Особливої частини КК України й, відповідно, однаковий родовий та основний безпосередній об'єкт не дають обґрунтованих підстав для інших висновків. Можливо, слід говорити про відмінність в додаткових безпосередніх об'єктах. За ст. 294 КК України додатковим обов'язковим об'єктом цього злочину залежно від конкретної форми його прояву є життя і здоров'я особи, конституційні права людини і громадянина, відносини власності, відносини, що забезпечують нормальну роботу органів влади, правоохоронних органів, здійснення громадянами діяльності по охороні громадського порядку або громадська безпека; за ст. 293 КК України, як раніше зазначалося, - порядок роботи транспорту, підприємств, установ чи організацій.

Слід врахувати й думку П. В. Шалдирвана, який вказує, що масові заворушення також можуть мати хуліганський характер, але на відміну від дій, передбачених статтею 293 КК України, виходять не від окремої групи, а від натовпу (масового скупчення людей) [17, с. 45].

Як було зазначено в табл. 1, групове порушення громадського порядку має матеріальний склад злочину (наявність дії, причинного зв'язку та наслідків), масові заворушення слід вважати формальним складом злочину.

На думку В. В. Кузнецова, закінчення вказаного складу злочину слід визначати в залежності від форми вчинення злочину: злочин у формі організації масових заворушень буде вважатися закінченим, коли дії по організації масових заворушень призвели до вказаних у диспозиції ч.1 ст. 294 КК наслідків (окремі з них за своїм змістом є діями) насильство над особою, погроми, підпали, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя; активна участь у масових заворушеннях може вважатися закінченим складом злочину, коли настали наслідки (насильство над особою, погроми, підпали, знищення майна) або вчинені дії (захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя) [10, с. 61]. Тобто, фактично, пропонується склад злочину, передбачений ч.1 ст. 294 КК України, визнавати за конструкцією як матеріально-формальний. Між іншим, таку саму позицію підтримав й В. Т. Дзюба [13, с. 61].

В. О. Навроцький та Л. С. Кучанська вважають, що злочин (ст. 294 КК України) вважається закінченим з моменту початку масових заворушень - вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо [14, с. 834; 15, с. 595]. На думку П. С. Матишевського, злочин є закінченим тоді, коли дії по організації масових заворушень призвели до вказаних у диспозиції статті діянь або до спроби їх вчинення [12, с. 607].

Останні думки є більш переконливими, оскільки законодавець чітко не розмежував в диспозиції норми дію та наслідок. Ці складові ознаки об'єктивної сторони нерозривно пов'язані між собою. Тому аргументованою є думка, що масові заворушення мають формальний склад злочину.

Досить ґрунтовну систему відмінностей між вказаними злочинами пропонує В. В. Кузнецов: в джерелі ініціативи (при групових порушеннях громадського порядку дії, як правило, виходять від окремої групи людей, а при масових заворушеннях - дії виходять, як правило, із натовпу); у характері злочинних дій (при групових порушеннях громадського порядку переважна більшість людей веде себе пасивно, лише виконуючи вказівки окремих організаторів, а при масових заворушеннях - переважна більшість людей веде себе активно, навіть не виконуючи вказівки окремих організаторів); у типових діях (при групових порушеннях громадського порядку: відмова звільнити приміщення чи певну територію, ігнорування розпоряджень адміністрації чи представників влади, відмова припинити незаконні мітинги, пікетування, демонстрації тощо, а при масових заворушеннях: супроводжуються насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя); у динаміці (при групових порушеннях громадського порядку число учасників істотно не збільшується, вони не зростають кількісно, а при масових заворушеннях - число учасників може постійно зростати) [10, с. 55]. У цілому погоджуючись з вказаними відмінностями, можна зазначити, що такі розбіжності, як джерело ініціативи та динаміка злочину, є досить загальними й тому їх важко довести під час досудового слідства.

Остання відмінність стосується ознак суб'єктивної сторони складів злочинів. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 294 КК України, характеризується прямим умислом, але психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294 КК України, може характеризуватися умислом або необережністю. Однак, на відміну від злочину, передбаченого ст. 294 КК України, при груповому порушенні громадського порядку можливий як прямий, так і непрямий умисел.

Висновки. Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок про відмінність складів злочинів, які передбачені ст.ст. 293 та 294 КК України, в наступному: 1) в ознаках об'єкта (в додатковому обов'язковому об'єкті, предметі, потерпілому); 2) в ознаках об'єктивної сторони (в характері типових злочинних дій, в способі вчинення злочину, в причинному зв'язку, в наслідках, знаряддях вчинення злочину); 3) у конструкції складів злочинів (за ст. 293 КК України - матеріальний, а за ч.1 ст. 294 КК України - формальний); 4) в ознаках суб'єктивної сторони складів злочинів (за ст. 293 КК України можливий як прямий, так і непрямий умисел, а за ч.1 ст. 294 КК України - умисел, за ч.2 ст. 294 КК України - як умисел, так і необережність щодо наслідків).

Однак, як засвідчують дестабілізаційні процеси в українському суспільстві, зумовлені останніми політичними й економічними подіями в Україні, визріла нагальна потреба у розмежуванні групового порушення громадського порядку від інших суміжних злочинів, що є перспективами наших наступних досліджень.

Література

1. Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 138/2357/14-к від 08 серпня 2014 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40070989.

2. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка [Електронний ресурс] / Даль В. И. - Режим доступу до словника : http://slovari.299.ru

3. Демидов Ю. Н. Массовые беспорядки: уголовно-правовой и криминологический аспекты / Демидов Ю. Н. - М. : Академия МВД СССР, 1994. - 84 с.

4. Зінченко О. І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : Монографія / О. І. Зінченко, В. І. Тютюгін. - Харків : “Фінн”, 2010. - 256 с.

5. Ильясов А. З. Уголовно-правовые и криминологические проблемы массовых беспорядков: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Ильясов Арзулум Зиявдинович. - Махачкала, 1999. - 222 с.

6. Копотун І. М. Громадський порядок як об'єкт кримінально-правової охорони: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Копотун Ігор Миколайович. - К., 2008. - 213 с.

7. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : Навч. посіб. / Коржанський М. Й. - [Вид. 3-тє доповн. та переробл.]. - К. : Атіка, 2007. - 592 с.

8. Кримінальна справа № 11-а-855/08 // Архів Апеляційного суду м. Києва.

9. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

10. Кузнецов В. В. Злочини проти громадського порядку та моральності : [практ посіб.] / В. В. Кузнецов; за заг. ред. В. І. Шакуна. - К. : Паливода А. В., 2007. - 160 с. - (Практика та право).

11. Кузнєцов В. В. Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності в українському вимірі : Монографія / Кузнєцов В. В. - К. : ТОВ НВП “Інтерсервіс”, 2012. - 908 с.

12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відпов. ред. С. С. Яценко. - [4-те вид., переробл. та доповн.]. - К. : А.С.К., 2005. - 848 с. - (Нормативні документи та коментарі).

13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : У 2 т. - Т. 2 / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. - [3-те вид., перероб. та доповн.]. - К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури, 2009. - 624 с.

14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дудоров та ін. ; За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - [6-те вид., перероб. та доповн.] - К. : Юридична думка, 2009. - 1236 с.

15. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / [Е. Н. Алиева, А. П. Бабий, Л. К. Гаврильченко и др.] ; Отв. ред. Е. Л. Стрельцов - 7-е изд. перераб и дополн. - Х. : Одиссей, 2010. - 904 c.

16. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. - [6-е изд., пересмотр. и доп.]. - СПб. : Изд. Н. С. Таганцева, 1889. - 775 с.

17. Шалдирван П. В. Методика розслідування масових заворушень: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Шалдирван Павло Валерійович. - К., 2005. - 210 с.

Размещено на Allbest.ru