Поняття правосуддя в актах міжнародного права та законодавчих актах Азербайджанської Республіки і України

Ахмедов В. А. Понятие правосудия в актах международного права и законодательных актах Азербайджанской республики и Украины

Ahmedov Vusal. Concept of justice in acts of international law and legisla-tive acts of the Azerbaijan Republic and Ukraine

чітка дефініція поняття «правосуддя». Фундаментальні міжнародні акти з прав людини розуміють правосуддя як специфічний вид ді-яльності компетентних судових органів, що має на меті поновлення і захист порушених прав і свобод людини. Наприклад, Загальна дек-ларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ви-значає, що кожна людина має право на ефективне поновлення у пра-вах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Між-народний пакт про громадянські і політичні права проголошує не-обхідність забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетент-ними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (ч. 3 ст.2). Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен має право на справед-ливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ви-рішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кри-мінального обвинувачення (ст. 6).

Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173), ратифікована Законом України N° 252-V від 18.10.2006 року, до тер-міну «суддя» відносить і прокурора, а осіб, які повідомляють про злочини, або в інший спосіб співпрацюють із органами слідства та переслідування, називає «помічниками правосуддя»¹.

Стаття 25 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти коруп-ції, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006 року, до діянь із перешкоджання здійсненню правосуддя відносить:

застосування фізичної сили, погроз або залякування чи обі-цянка, пропозиція або надання неправомірної переваги з метою схи-ляння до давання неправдивих показань або втручання в процес давання показань або надання доказів під час провадження у зв'язку з вчиненням злочинів; - застосування фізичної сили, погроз або залякування з метою втручання у виконання службових обов'язків посадовою особою су-дових або правоохоронних органів під час провадження у зв'язку з вчиненням злочинів, що визначені цією Конвенцією².

Законодавство України, не зважаючи на велику кількість нор-мативних і судових актів, що стосуються реалізації правосуддя, не визначає поняття правосуддя. Так, правосуддю присвячений розділ VIII Конституції України (що має аналогічну назву). Проте, перша ж стаття цього розділу, не розкриваючи поняття правосуддя, одразу надає характеристику процесу його реалізації. За Конституцією, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. У визначених за-коном випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних. Ос-новними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та сво-бода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення обвинуваченому права на захист; обов'язковість судового рішення. Звертає увагу, що Основний Закон України не містить чіткого розмежування понять «правосуддя» і «су-дочинство», не розкриває мети і ролі правосуддя.

Ближче до розкриття правової природи правосуддя і його при-значення підходить Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Норми цього Закону наголошують, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на спра-ведливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними догово-рами, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтере-сів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. У статті 5 цього Закону міститься також натяк на співвідношення правосуддя і судочинства: правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства³.

З наведеного випливає, що судочинство є формою правосуддя, яке водночас є способом реалізації судової влади. Підтвердження правильності такого висновку знаходимо у рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002: «Правосуддя здій-снюється виключно судами у відповідних формах, у тому числі шля-хом конституційного судочинства» (абзац 2 пункту 3). правосуддя законодавчий протиправний

З аналізу положень процесуальних кодексів України мета і сут-ність правосуддя стає більш очевидним. Наприклад, за Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюючи правосуддя, суд за-хищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначе-ний законами України⁴. Кримінальний процесуальний кодекс України гарантує кожному право на справедливий розгляд та вирі-шення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону⁵.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що правосуддя є специфічною, не властивою жодному іншому органу, діяльністю суду, метою якої є захист прав, свобод та інтересів особи. Водночас, така діяльність відбувається у визначеній законом процесуальній формі, а її результатом має бути справедливе і законне судове рі-шення. Такий висновок цілком кореспондується з позицією Консти-туційного Суду України, який визначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах⁶.

Зокрема, Конституція Азербайджанської Республіки використо-вує поняття «правосуддя» і «судочинство» як синоніми, а норми, що регулюють порядок їх здійснення, відображені у розділі VII «Судова влада». За Основним Законом Азербайджанської Республіки, пра-восуддя являється засобом здійснення судової влади. При цьому, су-дова влада реалізується шляхом конституційного, цивільного і кримінального судочинства, а також інших форм, передбачених за-коном. Звертає на себе увагу норма статті 125 Конституції, яка зо-бов'язує судочинство забезпечувати встановлення істини.

Тотожне використання законодавцем Азербайджанської Респуб-ліки понять «правосуддя» і «судочинство» чітко простежується у статті 127 Конституції «Незалежність суддів, основні принципи і умови здійснення правосуддя». Вказана норма гарантує, що судді розглядають справи неупереджено, справедливо, дотримуючись юридичної рівності сторін, на основі фактів і відповідно до закону. Закріплюючи заборону прямого чи опосередкованого обмеження, незаконного впливу, погрози і втручання в діяльність суду, а також принципи гласності, змагальності, використання державної мови або мови населення, що становить більшість у відповідній місцево-сті, законодавець використовує поняття «судочинство». Водночас, ця ж правова норма гарантує здійснення правосуддя на основі рів-ноправності громадян перед законом і судом, а також з дотриманням принципу презумпції невинуватості⁷.

Процесуальне законодавство Азербайджанської Республіки, також не розкриваючи поняття «правосуддя» та не відмежовуючи його від «судочинства», вказує на те, що завданням судочинства є судове підтвердження прав і інтересів кожної фізичної та юридичної особи, гарантованих Конституцією та іншими нормативно-право-вими актами Азербайджанської Республіки. Цивільне судочинство, зокрема, сприяє торжеству законності і громадського порядку, ви-хованню громадян в дусі неухильної поваги до закону⁸.

Відповідно до статті 28 КПК Азербайджанської Республіки, суддя не може брати участь у здійсненні правосуддя по криміналь-ній справі, якщо має пряму або опосередковану зацікавленість у ре-зультаті кримінального процесу. Неприпустимою є самовільна зміна правил здійснення правосуддя для окремих справ і осіб, а також за певних умов або на якийсь період часу. Водночас, за цією ж статтею, судді при здійсненні кримінального судочинства не можуть відстою-вати будь-які інші інтереси, крім інтересів закону⁹. Натомість, ана-логічні за змістом норми Кримінального процесуального кодексу України використовують поняття «судочинство» або «провад-ження».

Подібно до Конституції Азербайджанської Республіки, Закон «Про суди і суддів» не наводить дефініції правосуддя та не розме-жовує його із судочинством. Так, глава II Закону «Основні поло-ження здійснення правосуддя» встановлює, що правосуддя в Азербайджанській Республіці здійснюється на основі рівноправно-сті кожної особи перед законом і судом незалежно від раси, націо-нальності, релігії, мови, статі, походження, майнового і службового становища, переконань, належності до політичних партій, профспі-лок і іншим громадським об'єднанням. Правосуддя здійснюється із забезпеченням незалежності суддів, без будь-якого обмеження, на основі фактів, неупереджено, справедливо та у відповідності з за-конами. При здійсненні правосуддя забезпечується дотримання принципу презумпції невинуватості. Водночас, принципи гласності, змагальності та неприпустимості обмеження в будь-якій формі прав осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судовий розгляд, за-кріплено в контексті поняття «судочинство»¹⁰.

Размещено на Allbest.ru