Ще раз про питання реформування покарання у вигляді обмеження волі (досвід Республіки Польща)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ще раз про питання реформування покарання у вигляді обмеження волі (досвід Республіки Польща)

Марисюк К.Б.,

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінального права і процесу Інституту права та психології Національногоуніверситету «Львівська політехніка»

Стаття присвячена аналізу покарання у вигляді обмеження волі в Республіці Польща. Покарання у вигляді обмеження волі за загальним правилом призначається на строк від одного до 12 місяців. Досліджуваний вид покарання може реалізовуватись у двох проявах: 1) у вигляді виконання безоплатної суспільно корисної праці строком від 20 до 40 годину місяць; 2) у вигляді відрахування в дохід держави від 10 до 25% заробітної плати засудженого. Місцями відбування покарання у вигляді обмеження волі є місце постійного проживання засудженого, місце його праці або інше місце на невеликій відстані від зазначених вище місць у разі, якщо інше місце відбування покарання продиктоване особливостями виконання цього покарання. За наявності поважних підстав суд може одну форму виконання цього покарання змінити іншою з такого розрахунку: 20 годин суспільно корисної праці дорівнює 10% плати за працю і навпаки.

Ключові слова: покарання, засуджений, обмеження волі, обов'язки, права.

Статья посвящена анализу наказания в виде ограничения свободы в Республике Польша. Наказание в виде ограничения свободы по общему правилу назначается на срок от одного до 12 месяцев. Исследуемый вид наказания может реализовываться в двух проявлениях: 1) в виде выполнения безоплатного общественно полезного труда сроком от 20 до 40 часов в месяц; 2) в виде отчисления в доход государства от Юдо 25% заработной платы осужденного. Местами отбывания наказания в виде ограничения свободы являются место постоянного жительства осужденного, место его работы или другое место на небольшом расстоянии от названых выше мест в случае, если иное место отбывания наказания продиктовано особенностями исполнения этого наказания. При наличии серьезных оснований суд может одну форму исполнения этого наказания заменить другой из такого расчета: 20 часов общественно полезного труда равняются 10% заработной платы за труд и наоборот.

Ключевые слова: наказание, осужденный, ограничение свободы, обязанности, права.

Once again about the question of reformation of punishment of uimitation of wife (experience of Repubuic of Poland)

The article is sanctified to the analysis of punishment of limitation of will in Republic of Poland. Limitation of will awarded punishment on a term from one to 12 months by general rule. Investigated type of punishment realized in two displays: 1) in the type of implementation of free public useful labour for a term from 20 to 40 hours in a month; 2) in the type of contribution in the profit of the state from 10 to 25 percent of pay of convict. Placed leaving of punishment for the type of limitation of will is residence permanent convict, place of his labour or other place on small distance of the places marked higher, in case if other place of serving of punishment the implementation of this punishment dictated by features. At presence of worthy grounds, a court can change one form of implementation of this punishment other from a calculation: 20 hours public useful labourto 10 percent oflabourand vice versa.

Key words: punishment, convict, limitation of will, duties, rights.

Постановка проблеми. Через нагальну потребу в гуманізації вітчизняної системи кримінальних покарань основним є питання якомога ширшого впровадження в практику покарань, не пов'язаних з ізоляцією засудженого від суспільства.

На цьому ж наголошується і у різноманітних міжнародних нормативно-правових актах. Так, наприклад, в пункті 2.3 Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила), прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р., передбачено, що з метою забезпечення більшої гнучкості відповідно до характеру і ступеню тяжкості правопорушення, особи та біографії правопорушника, а також в інтересах захисту суспільства і з метою попередження невиправданого застосування тюремного ув'язнення система кримінального правосуддя повинна передбачати широкий вибір заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням [1,с. 3].

Як видається, одним з варіантів можливих реформ у досліджуваній сфері може бути часткове реформування покарання у вигляді обмеження волі. покарання обмеження воля польща

Стан опрацювання. Питання покарання у вигляді обмеження волі слугувало предметом доволі значної кількості вітчизняних розвідок. Так, наприклад, лише протягом останніх років їх вивчали С. Кулинич, О. Лисодєд, О. Пономаренко та інші вчені. Що стосується аналізу досвіду Республіки Польща у цій сфері, то він досі не був предметом вітчизняних кримінально-правових досліджень.

Враховуючи, що питання покарання у вигляді обмеження волі в Республіці Польща досі не були предметом вітчизняних наукових розвідок, вивчення потребують усі аспекти цього питання.

Мета. Усвідомлюючи, що в межах однієї короткої наукової статті вивчити всі питання, пов'язані з задекларованими питаннями, не видається можливим, ми звернемо увагу лише на базові положення, залишивши все інше для подальших наукових розвідок. Варто зауважити, що запропонована публікація є логічним продовженням більш ранніх праць автора [2], спрямованих на вивчення досвіду держав, що є сусідами України, у питаннях правового регулювання кримінальних покарань загалом та покарання у вигляді обмеження волі зокрема.

Виклад основного матеріалу. Єдина польська система кримінального правосуддя була сформована законодавством, прийнятим в період між світовими війнами. Основу законодавства склали Кримінальний процесуальний кодекс (далі - КПК) 1928 року, Закон про судоустрій того ж року, а також Кримінальний кодекс і Кодекс про правопорушення, прийняті в 1932 р.

Після Другої світової війни перераховані вище кодекси кілька разів піддавалися переробці і були доповнені низкою актів (наприклад, Декрет від 13 червня 1946 року про злочини, особливо небезпечні в період відновлення держави; Закон від 18 червня 1959 року про кримінальну відповідальність за злочини проти громадської власності; Закон від 22 травня 1958 року про посилення відповідальності за хуліганство; Закон від 10 грудня 1959 року про боротьбу з алкоголізмом і Закон від 22 квітня 1959 року про боротьбу з самогоноварінням).

У 1969 р. кримінальне законодавство знову піддалося змінам. Були прийняті Кримінальний кодекс (далі - КК), КПК та Кримінально-виконавчий кодекс. Ці акти вступили в силу з 1 січня 1970 р. У 1971 р. прийняті Кодекс про правопорушення і Кодекс про провадження у справах про правопорушення (більшість правопорушень відповідають адміністративним правопорушенням у російському праві і лише деякі є дрібними кримінальними діяннями). У 1971 р. був прийнятий Кримінально-фінансовий закон. У 1982 р. Сейм прийняв Закон про провадження у справах неповнолітніх. У такому вигляді польське кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство існувало до 1997 р.

У червні 1997 р. Сейм прийняв нові Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси. Ці кодекси, які вступили в дію 1 вересня 1998 року, є підсумком 8-річних зусиль, спрямованих на реформу системи кримінального правосуддя.

Передбачена в КК Польщі система покарань включає такі види: штраф, обмеження волі, позбавлення волі довічне і на певний строк. Смертна кара в Польщі скасована. Як ми бачимо, система покарань в польському кримінальному праві не надто відрізняється від вітчизняної. Водночас із системою покарань в польському кримінальному праві існують система кримінально-правових заходів та система заходів безпеки. Самостійне значення мають також інститути умовного припинення кримінального переслідування та відстрочки виконання покарання. Так, наприклад, до кримінально-правових заходів згідно із Кримінальним кодексом Польщі віднесені такі: позбавлення публічних прав, заборона займати певну посаду або займатися певною професією, заборона керувати транспортними засобами, конфіскація, відшкодування шкоди, грошова компенсація, грошова виплата, доведення вироку до публічного відома (ст. 39). На відміну від покарання кримінально-правові заходи не передбачені в санкції статей, що встановлюють відповідальність за конкретні види злочинів і правопорушень. Порядок призначення таких заходів регламентований в Загальній частині КК.

Покарання у вигляді обмеження волі, включене до КК Республіки Польща у 1969 р., перейшло у чинне законодавство і є альтернативним до короткострокового позбавлення волі або штрафу.

На думку Р. Гєнтковскі, перевагами згаданого покарання порівняно з покаранням у вигляді позбавлення волі є те, що обмеження волі не втручається в життя засудженого настільки глибоко, як позбавлення волі; не ізолює засудженого від членів його сім'ї; кошти, необхідні для виконання цього покарання, є значно меншими, ніж для покарання у вигляді позбавлення волі. Значимим є й той факт, що застосування згаданого покарання до осіб, які вчинили нетяжкі злочини, фактично дозволяє зберегти місця в установах виконання покарання для серйозних злочинців [4, с. 43].

Покарання у вигляді обмеження волі за загальним правилом призначається на строк від одного до 12 місяців.

Досліджуваний вид покарання реалізовуватись у двох проявах: 1) у вигляді виконання безоплатної суспільно корисної праці строком від 20 до 40 годин у місяць; 2) у вигляді відрахування в дохід держави від 10 до 25% заробітної плати засудженого. Протягом тривалого часу існував ще один варіант відбування цього покарання, а саме домашній арешт із використанням електронної системи нагляду, однак згідно із Законом від 11 березня 2016 р. «Про зміну закону - Кримінального кодексу та закону - Кримінально-виконавчого кодексу» таку можливість було скасовано.

Підчас відбування цього покарання засуджений не має права без згоди суду змінювати місце постійного проживання.

Саме згадані обов'язки Т. Каліш влучно називає засадничими складниками досліджуваного покарання [5, с. 69].

На засудженого можуть бути накладені й інші додаткові обов'язки. Попри дуже широке коло цих обов'язків, на нашу думку, варто погодитись з Т. Срокою, який стверджує, що саме такий значний перелік обов'язків чітко поєднує суть цього покарання з його назвою, оскільки дає змогу обмежити засудженого у можливості користування різними свободами [6, с. 48].

Отже, правопорушник може бути засуджений до виконання таких обов'язків:

1) має періодично інформувати суд та куратора про перебіг відбування покарання;

2) має вибачитися перед потерпілим;

3) має продовжувати виконання накладеного на нього обов'язку з утримання іншої особи;

4) має продовжувати займатися оплачуваною працею, наукою чи здійснювати набуття професії;

5) має утримуватись від зловживання алкоголем чи вживання одурманюючих засобів;

6) має здійснювати призначене лікування, зокрема відновлююче, реабілітаційне або терапевтичне;

7) має приймати участь в коригуюче-освітніх заходах;

8) має утримуватись від перебування у визначених місцях або серед визначеного кола осіб;

9) має утримуватись від контактів з потерпілим або іншими особами у визначений спосіб або від наближення до потерпілого чи інших осіб;

10) має залишити місце проживання, яке винний займав спільно з потерпілим;

11) має здійснити якусь іншу дію, якщо остання сприятиме запобіганню вчинення винним нових злочинів [7].

Судом також може бути накладено на винного обов'язок з відшкодування шкоди, завданої злочином, повністю або частково.

За вірним твердженням К. Мрозек, перелічені вище правообмеження, які впливали на засудженого в процесі відбування покарання у вигляді обмеження волі, формували єдину і неподільну санкцію, а їх конкретна кількість і вид були визначником ступеня караності цієї санкції. Кожен з них перетворював покарання у вигляді обмеження волі на найбільш еластичне з існуючих покарань з можливістю конкретизації а сави аб савит [8, с. 74].

Після відбування не менше ПОЛОВИНИ призначеного терміну покарання суд може звільнити засудженого від його подальшого відбування, визнавши це покарання виконаним. Підставою для такого рішення може бути чітке дотримання засудженим вимог правопорядку, сумлінне виконання ним суспільно-корисної праці та інших додаткових обов'язків.

Місцями відбування покарання у вигляді обмеження волі є місце постійного проживання засудженого, місце його праці або інше місце на невеликій відстані від зазначених вище місць у разі, якщо інше місце відбування покарання продиктоване особливостями виконання цього покарання.

За наявності поважних підстав суд може одну форму виконання цього покарання змінити іншою з такого розрахунку: 20 годин суспільно корисної праці дорівнює 10% плати за працю і навпаки. Згадана заміна обмежується тим, що кількість годин суспільно корисної праці протягом місяця не може перевищувати 40.

Висновки. Підсумовуючи, вважаємо, що покарання у вигляді обмеження волі у виді, існуючому нині у кримінальному законодавстві Республіки Польща, відображає тенденції, які існують у багатьох державах Європейського Союзу. Не закликаючи до імплементації досліджуваних вище положень у вітчизняне законодавство, вважаємо, що їх глибоке вивчення могло б слугувати підґрунтям для вітчизняних реформ у цій сфері. СПИСОК

ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй стосовно заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням (Токійські правила) 1990 р. Донецьк: Донецкий Мемориал, 2003. 16 с.

2. Марисюк К.Б. Покарання у вигляді обмеження волі може бути реформоване (досвід Республіки Білорусь). Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2016. № 855. С. 510-514.

3. Польша. Уголовное право и процесс / Криминальная энциклопедия. URL: http://www.criminal.peterlife.rU/criminal/53199.html#. WsscFYhublU (дата звернення: 07.04.2018).

4. Giqtkowski R. Kara ograniczenia wolnosci w polskim prawie karnym. Warszawa: Wolters Kluwer Polska SA, 2007. 200 s.

5. Kalisz T. Tresc I elementy ksztaltujqce karq ograniczenia wolnosci. lus Novum. 2016. № 3. S. 64-76.

6. Sroka T. Koncepcja jednosci kary ograniczenia wolnosci w nowym modelu tej kary po nowelizacji z 20 lutego 2015 r. Palestra. 2015. № 7-8. S. 47-56.

7. Matys L. Na czym polega ograniczenie wolnosci? Infor-Prawo. 2010-10-03 URL: http://www.infor.pl/prawo/prawo-karne/wyrok-i- kara/255884 (дата звернення: 15.02.2018).

8. Mrozek К. Materialnoprawne aspekty orzekania kary ograniczenia wolnosci. Nowa Kodyfikacja Prawa Karnego. 2016. № 39. S. 74-82.

Размещено на Allbest.ru