Вихідна та центральна категорія теорії тінізації влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вихідна та центральна категорія теорії тінізації влади

ПРЕДБОРСЬКИЙ В.А.

Анотація

У статті розглядається сутність вихідної та центральної категорії теорії тінізації влади у вітчизняних умовах, причини їх становлення та сучасні наслідки розвитку.

Ключові слова: вихідна та центральна категорія теорії тінізації, явище «автономної тіньової елітної влади», приватна власність олігархії на державно-владний ресурс.

Аннотация

ПРЕДБОРСКИЙ В.А.

Исходная и центральная категория теории тенизации власти

В статье рассматривается сущность исходной и центральной категории теории тенизации власти в современных условиях, причины их становления и современные последствия развития.

Ключевые слова: исходная и центральная категория теории тенизации, явление «автономной теневой элитной власти», частная собственность олигархии на государственно-властный ресурс.

Annotation

PPEDBOPSKI V.A.

The initial and central category of the theory of power shadowing

The article examines the essence of the initial and central category of the theory of power shadowing in domestic conditions, the reasons for their formation and the contemporary effects of development.

Keywords: the initial and central category of the theory of shadowing, the phenomenon of «autonomous shadow elite power», the private property of the oligarchy on the state power resource.

Постановка проблеми

Процеси тінізації, деградації соціально-економічних інституцій, розвиток чинників кризової деформації державного управління, влади, її зрощення з тіньовим бізнесом і криміналітетом, системна корупція та монополізація обумовлюють високу ступінь гальмування процесів реформування суспільних відносин, замість цього подальшого тіньового зростання, відповідно необхідність вивчення сутності сучасних домінуючих тіньових впливів, причин 'їх існування, становлення та розвитку, імперативів щодо ефективних засобів 'їх обмеження.

Необхідність застосування ефективних засобів протидії тінізації влади знайшла відображення у ряді важливих законодавчих, нормативно-правових актів держави, таких як: проекти сучасного законодавства щодо протидії корупції, Закони України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні на 2014-2017 роки» (2014), «Про запобігання корупції» (2014), Укази Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією» (2003) та «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» (2005), постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки» (2015), цілий ряд відомчих актів з питань відстеження процесів тінізації економіки та розроблення рекомендацій щодо обмеження її зростання.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми

До вітчизняних досліджень з теорії тінізації відносин належать праці В. Д. Базилевича, В. Базилюка, О. І. Барановського, В. М. Бородюка, Г. С. Буряка, 3. С. Варналія, А. С. Гальчинського, Я. Я. Дьяченка, С. О. Коваленка, І. І. Мазур, О. Мандибури, О. В. Турчинова та ін. Значний внесок у розробку адміністративно-правових і кримінально-правових аспектів протидії корупції зробили вітчизняні вчені-юристи.

У той же час, у зв'язку з недостатнім системним вивченням явищ тінізації влади, причин її становлення та розвитку засоби ефективного обмеження тіньових процесів потребують подальшого спеціального дослідження.

Метою статті є подальший розвиток теоретичного вивчення сутності тінізації влади, причин її становлення та розвитку, зокрема історичної метаморфози, форм тіньової влади аж до сучасних паразитарних, «автономно-олігархічних» форм тіньової держави.

Виклад основного матеріалу

тінізація влада тіньовий держава

Наявність стійких закономірностей відтворення кризових явищ в системі влади вимагає дискурсивного дослідження причин такого відтворення, зокрема пошуку його логічного каркасу - вихідної, центральної та завершальної категорії, в якому зосереджені основні протиріччя кризових явищ у суспільстві, його тінізації, розвиток яких залежить від стадії історичного розвитку. Це, зокрема, повинно дати відповідь на проблему подолання гальмівних соціально-економічних явищ на шляху суспільних реформ у вигляді системних корупційно-тіньових процесів, обмеження трансцендентності цих процесів як факторів консервації криміногенного переродження інститутів влади.

Сама проблема кризи влади через розгортання антиномій формується історично, як заперечення попереднього розвитку в системі категорій пізнання, і не може виступати як автономне відбиття явища дійсності без розгортання логіки дослідження та викладення категоріального апарату. Історичний розвиток онтологічних протиріч системи призводить до появи в ній явищ діалектичного заперечення - кризових процесів системного чи локального характеру, вчасного не обмеження, не опанування якими викликає накопичення дисфункціональних властивостей та тінізацію. Проблема продовжує формуватися, зріти, породжуючи в міру розвитку цього процесу більш глибокі протиріччя, кризові явища.

Теорія тінізації влади являє собою систему категорій та законів, що відображають у своїй структурі сутність предмета дослідження в цілому, тобто його цілісну структуру. Теоретична проблема дослідження висувається лише там, де мова йде про цілісний розгляд предмета, об'єкта.

Проблема виникає тоді, коли як наслідок відкриття нових фактів дійсності одна емпірична теорія стикається у протиріччі з іншою емпіричною теорією. Інакше кажучи, коли нові факти, явища, які неможливо пояснити на підставі попередньої теорії, дозволяють побудувати нову емпіричну теорію більш високого рівня узагальнення, що являє собою більш розгорнуту структуру категоріального апарату. Вона являє собою не поправку, доповнення до старої теорії, але 'її діалектичну протилежність [1, с. 195].

Проблема формується, таким чином, на підставі антиномії двох емпіричних теорій - 'їх основних тез та положень. Саме антиномія є адекватною формою реалізації теоретичної проблеми, оскільки вона окреслює крайні сторони поля дослідження, кордони його простору. Цими кордонами є сторони діалектичної тріади - теза та антитеза як позитивні форми знання, що одночасно виключать та передбачають один одного безпосереднім чином. Теорія покликана виявити 'їх опосередкований зв'язок та єдність.

Сама проблема через розгортання антиномій формується історично, як заперечення попереднього розвитку в системі категорій пізнання, і не може виступати як автономне відбиття явища дійсності без розгортання логіки дослідження та викладення категоріального апарату. Так, наприклад, неможливо встановити причини формування тіньових процесів, не вивівши їх із протиріч розвитку вихідних формально «чистих» по відношенню до тінізації субстанціональних категорій економічної системи. Історичний розвиток онтологічних протиріч системи призводить до появи в ній явищ діалектичного заперечення - кризових процесів системного чи локального характеру, вчасне не обмеження, не опанування якими викликає накопичення дисфункціональних властивостей та тінізацію. У гносеологічному аспекті формується визначена причинно-наслідковими категоріальними зв'язками більш розвинута теорія, що відбиває діалектику розгортання антиномій - категорій «тіньова економіка», «кризове управління», «нетранспарентність розвитку» тощо. Проблема продовжує формуватися, зріти, породжуючи в міру розвитку цього процесу більш глибокі, досконалі ідеї (положення).

Таким чином, ідея історично формується паралельно разом із розвитком проблеми. Сутність її виявляється в тім, що вона встановлює у загальній формі зв'язок між категоріальним рядом членів антиномії. Тому вона з самого початку має інтеграційно синтетичний характері і є результатом теоретичного дослідження, яке здійснює приведення всіх особливостей, складних формоутворень предмету до загальної основи [1, с. 198].

Так, одна із можливих основних ідей «теорії тіньової економіки в умовах трансформаційних процесів» може бути представлена на цьому етапі дослідження у вигляді зведення всього різноманіття причин розвитку тіньових процесів до 'їх субстанціональної основи - дисфункціонального розвитку державного управління як головного фактора високого рівня тінізації економіки країни в цілому. Самі трансформаційні процеси за певних дисфункціональних станів значно посилюють загрози подальшої тіньової руйнації економічної системи.

Основоположним першопочатком, вихідним пунктом теорії є її принцип. Останній є, в свою чергу, першим і найбільш загальним визначенням ідеї. Але він формулюється у формі найбільш загального та вихідного теоретичного поняття (категорії), змістом якого виступає найбільш загальний закон, що виявляє субстанціональне відношення предмету дослідження.

У русі єдиної субстанції даної предметної галузі знаходиться логічна основа єдності всіх понять (категорій) теорії, що зв'язані між собою її вихідним принципом. Інші принципи теорії виконують методологічну функцію подальшої конкретизації ідеї, є основою окремих розділів теорії, її відгалужень.

Таким чином, категоріальна структура теоретичної системи може бути сформована навколо її стрижня - трьох основних категорій: 1) вихідної, 2) центральної і 3) завершальної [1, с. 203].

Метод сходження від абстрактного до конкретного передбачає після встановлення предмету науки перехід до виділення вихідної генетичної і структурної «клітинки» предмета дослідження, а також вибору початкового пункту аналізу і викладення сутності самої цієї «клітинки». На наш погляд, вихідна категорія теорії тіньової економіки повинна бути «клітинкою» предмету, яка відбиває відношення (взаємозв'язок) загального (загальної субстанції) і окремого. Вона за своєю структурою являє собою, таким чином, відносну єдність протилежностей, «елементарну конкретність». Завдяки цьому з вихідної категорії теорії стає можливим виведення більш складних, синтетичних понять і законів.

Такою вихідною категорією теорії, на наш погляд, як результат наукової гіпотези, є категорія явища «автономності тіньової елітної влади в середовищі самої (верхівки) влади від офіційної, амбівалентність влади». Двоїстість процесів «автономної тіньової елітної держави» виявляється в існуванні подвійності елітної влади як структури і як функції офіційної влади і, в той же час, як автономного, незалежного утворення, яке є самостійним, нетранспарентним по відношенню до суспільного контролю, регулювання з боку навіть офіційної держави. Це держава в державі, яка має найсуттєвішій тінізаційно-корупційний потенціал.

Закріплення у вигляді вихідної категорії теорії дисфункційної влади автономії тіньової елітної держави обумовлює як інвазійне вторгнення, становлення та розвиток історичної спадковості щодо суттєвих тінізаційних процесів у всій системі влади та активізує загальну системну тінізацію всіх процесів управління - не лише владних, але й бізнесових, локально-децентралізованих тощо.

В якості загального чи всезагального тут виступає така сторона (субстанція) визначеної вихідної категорії, яка присутня у кожному досліджуваному явищі дійсності і є визначальним по відношенню до всіх інших сторін або властивостей цих явищ. Так, поняття «автономність тіньової влади» є результатом дослідження співвідношення «державне управління - суб'єкт господарювання». Перша сторона цього співвідношення з урахуванням двох кіл особливостей, як вихідна категорія, у русі від одного явища дійсності до іншого змінюється, розвивається, тобто існує у кожному із них у суто специфічному вигляді, наприклад, у фінансовій, зовнішньоекономічних сферах. процесі приватизації держмайна тощо. Простежуючи послідовність зміни цієї сторони загального у вихідній категорії при переході від одного матеріального утворення до іншого і пояснюючи із цих змін зміни в особливих властивостях кожного із них, ми весь час рухаємося від абстрактного до конкретного, від менш багатого змісту до більш багатого. Узяв, таким чином, за вихідне те, що є вихідним у самій дійсності, ми неодмінно досягаємо у русу пізнання логічну побудову дійсної історії дисфункційних процесів та 'їх сутності [2, с. 200].

Вихідні історичні витоки явища «автономної тіньової елітної влади» зв'язані з утвердженням влади нормандської верхівки у Київській Русі. Так, згідно з літописом «Повість минулих літ», близько 862 р. слов'янські та фінські племена Псковсько-Новгородської землі закликали на князювання Рюрика (регрика) - представника скандинавської аристократії. У літопису говориться, що посланці слов'ян сказали: «Земля наша велика и обильна, а наряда (тобто порядку) в ней нет». Фактично мова йшла про укладення ряду - усного договору між аристократом зі Скандинавії та елітою слов'янських племен.

Саме поява на Русі перших князів скандинавського походження та 'їхніх збройних дружин стала підґрунтям так званої «норманської теорії» походження державності на слов'янській землі. Добре відомо, що для вивчення й аналізу стародавніх літописів та написання повної історії Російської імперії до Росії були запрошені німецькі вчені. Один із них - Г. Байєр (1654-1738), член Академії наук у Санкт-Петербурзі з 1725 по 1738 р., вважається фундатором цієї теорії. А. Шльоцер (1735-1800) упродовж шести років вивчав «Повість минулих літ», дійшовши висновку: варяги на Русі були для державних структур важливим, але допоміжним елементом - військовою кастою. Г. Міллер (1705-1783) зібрав велику колекцію копій старовинних джерел з історії Русі, оригінали яких пізніше були втрачені.

Закладений у період давньокиївської держави вихідний механізм привласнення додаткового продукту сформував історичну логіку розвитку, яка виявилася у розбудові економічної основи автономної тіньової квазіелітної влади. Зібрати додатково продукт у формі «окупаційної» данини можна було тільки шляхом «полюддя», тобто з'явившись разом зі всією дружиною: піддані платили податки лише при наявності безпосередньої загрози застосування військової сили. Князю необхідно було у ході полюддя реалізувати свої права, і тільки з'явившись разом з військом, він міг забезпечити виконання своєї функції щодо збирання данини. Саме поєднання князя через своєрідний соціально-економічний симбіоз з дружиною створювало цю можливість, ніяке інше делегування повноважень не давало можливість це здійснити: добре відомий приклад із князем Ігорем показує, чим закінчилося таке делегування повноважень, і наскільки піддані були не готові та й не здатні виконати владні фіскальні функції.

Форма «автономної тіньової держави» отримала свій розвиток, зокрема як «автономна» козацька держава.

З початку XVII ст. козацький політичний автономізм виявився у прагненні Війська Запорозького перенести свій організаційний устрій та юрисдикцію на «волості» (південніше умовної лінії Тетіїв - Біла Церква - Київ - Переяслав - Лубни - Миргород) й спробі, за умови визнання влади лише короля, вийти з-під підпорядкування місцевих владних структур. Упродовж цього часу «під впливом полонізації» урядів прикордоння, проведення низки комісій проти козаків та ухвали антикозацьких сеймових конституцій, в ієрархії цінностей козацтва остаточно закріплюється протиставлення - «покровитель» - король/ворог - польська шляхта...». А відтак у цьому регіоні впроваджуються власні самоуправління, судочинство, військова організаційна структура. Водночас Військо Запорозьке намагалося відігравати роль самостійного суб'єкта міжнародних відносин.

Розбудова вузького прошарку «автономної тіньової елітної влади» як вихідної категорії теорії тінізації суспільного розвитку виявляється у сучасних умовах в існуванні розвинутих системних корупційно-монополістичних, тінізаційних протиріч автономізації елітної влади, як вкрай обмеженого у просторі, нелегітимного, тіньового зрощення окремих владно-олігархічних угруповань - філії світової тіньової корпократії [3]. Соціально-економічна форма сучасної паразитарної «автономної» держави [4] є результатом діалектичного заперечення та утримання в собі (діалектичне зняття) попередніх форм історичного розвитку, зокрема розвитку вихідної категорії автономізації влади, вона має кланову неформальну структуру, сформовану на базі територіально-бізнесового та службово-бізнесового нагромадження клієнтських, корупційних зв'язків в адміністративно-бізнесових групах, що утворюють нетранспарентну, «автономну» (від офіційної держави, суспільства), паразитарну, паралельну офіційній, державу (державу-реципієнта паразитарних структур). Таким чином, дисфункційні проблеми організації влади, зокрема наявності в ній системної тінізації, корупції в Україні, обумовлені найтіснішим зв'язком із закономірностями інтенсивного типу тіньової діяльності, розвитку метаморфоз неформальної організації, наявності джерел потенційної дисфункційності в 'їх ґенезі.

Існування автономної, тіньової структури за межами впливу, регулювання та контролю з боку офіційної державної влади, замість цього зрощення 'її з провідними паразитарними сегментами влади, виведення з-під контролю суспільства, створення «автономної» тіньової держави - двійника офіційної, перетворює її на наймогутнішу частину сучасної тіньової діяльності - на основний активатор, репродуцент, каталізатор поширення паразитарної тінізації економічного життя через монополізацію експлуатації адміністративного ресурсу влади, руйнування інституційної системи держави, перекладання фіскального тягаря на плечі ординарної економіки. Ця друга - тіньова, паразитарна «автономна» держава не тільки знаходиться поза офіційного контролю та регулювання, але й активно протистоїть, протидіє офіційній державі, в значній мірі обмежує її можливості щодо реформування та розвитку, контролю з боку суспільства. Терміни існування «автономної» держави, структури організації, головних її рухомих сил не є дзеркальним відображенням офіційної, панування основних політичних команд в автономній та паралельній офіційній державах має свої закономірності розвитку та механізму впливу.

Поява елітного автономного, паразитарного сектору як головного тінізатора економіки ділить тіньовий економічний простір на кілька основних частин - тіньовий елітний сектор автономної держави, тіньовий сектор офіційної держави, тіньовий ординарний (сектор середнього та малого бізнесу); тіньовий архаїзований (неформальний) сектор, тощо.

Центральна категорія теорії тіньової економіки формується вже як специфічна для даної теорії та, за видимістю, прямо протилежна (через діалектичне заперечення) вихідній. Такою категорією, на наш погляд, є категорія «паразитарна елітна (олігархічна) власність - базова основа тінізації національного суспільного простору».

Центральна категорія тіньової економіки діалектично протилежна вихідній категорії «автономна тіньова держава». Вона історично і логічно означає заперечення останньої.

Центральна категорія теорії тінізації виявляється в особливостях парних взаємозв'язків базових економічних інститутів «власність-влада» [5, с. 168-180]. На відміну від парної взаємодії інститутів «захоплення влади-власність», що уособлюють вихідну категорію теорії тінізації, яка функціонує в формі адміністративно-економічних груп («автономної тіньової держави»), центральна категорія є симетричною (діалектичним запереченням) вихідної та визначає зміст парної взаємодії «власність-влада».

Запереченням вихідної категорії «автономна тіньова держава», що визначає вкрай обмежений у просторі, прихований від суспільства, відсторонений від його потреб тіньовий менеджмент щодо набуття максимального обсягу об'єктів власності, захоплення влади для наступного набуття власності є категорія «приватна власність вкрай обмеженого кола олігархії на державно-владний ресурс», що функціонує у формі адміністративно-економічних груп («автономної тіньової держави»). Вона визначає суцільну монополізацію владного ресурсі, а отже й отримання олігархією тіньової монополістичної ренти, надзвичайними обсягами якої обкладено все суспільство у специфічній формі матеріального чи нематеріального (наприклад, політичного) доходу з тіньової олігархічно-монополістичної експлуатації всіх сфер суспільного життя.

Соціально-економічну кризу 1990-х років, коли відбулося становлення вітчизняної олігархії, супроводжував правовий вакуум, котрий заповнили принцип права сильного, нехтування колективними обов'язками заради особистої вигоди, релятивізація та фальсифікація волі більшості, розмивання меж між дозволеним і забороненим у всіх сферах життя. Внаслідок цього державна влада, її інститути використовувалися не для узгодження інтересів, а для вибудовування ієрархії та зайняття якнайвищих щаблів влади. Отже, політична боротьба перетворювалася на «гру з нульовою сумою», в якій перемога сприймалася як право монополізувати всю суспільну владу, а поразка прирівнювалася (і могла призвести) до втрати фундаментальних прав [6, с. 206-207].

Держава, як результат панування вкрай обмежених у просторі тінізованих груп суспільного домінування, перетворилася в інструмент олігархічних груп, що реалізують, здебільшого у тіньовому режимі, за допомогою держапарату свої приватні інтереси та ведуть постійну боротьбу з іншими групами впливу за власність і контроль над фінансовими потоками. Держава виявилась приватизованою, а демократія (у відсутності середнього класу, що мав би презентувати більшість населення) - засобом прикриття захоплення влади тими, хто має фінансові, організаційні та інформаційні ресурси. Це призводить до формування вкрай асиметричної, деформованої структури власності: за кількістю мільярдерів на 100 млрд дол. США. ВВП Україна у 2012 році була першою країною у світі, випереджаючи як розвинуті країни із збалансованою соціальною структурою (наприклад, Швейцарію - майже у два рази, Велику Британію - більш ніж у три, США - більш ніж у два рази), так і країни з існуючим суттєвим соціальним розшаруванням (наприклад, Бразилію, Індію - більш ніж у два рази, Росію на 15%) [7, с. 7].

Центральна категорія не може бути безпосередньо дедуктованою із вихідної, будь-який перехід від однієї категорії до іншої, протилежної, передбачає введення в цей рух привхідних зовнішніх ланок, що сполучують у собі риси попередньої і послідуючої категорій. Щодо теорії тінізації, то такими привнесеними ззовні, опосередкованими ланками є категорії «дисфункція», «модернізація», «глобалізація», «міжсекторний розрив» тощо.

У центральній категорії системи розкривається специфічна сутність предмета дослідження - тінізаційний механізм розвитку в умовах трансформаційних процесів. Порівняно з вихідною категорією центральна категорія - «приватна власність олігархії на державно-владний ресурс» специфічна, але по відношенню до інших системних, синтетичних категорій теорії вона є загальною і набуває значення також основного принципу теорії. Її зміст також складає протиріччя, але воно відрізняється від вихідного тим, що її опосередковані ланки, наприклад, окремі структурні сегменти паразитарної елітної економіки, її механізми - перекладання витрат, вилучення доходу, еміграція капіталів - виступають вже у явній формі.

Побудова теорії тіньової економіки через основні, вузлові поняття теорії, що синтезують накопичений науковий матеріал - вихідну, центральну та завершальну категорію, - створює як результат широку системну композицію наукових наслідків, які можуть мати важливе теоретичне та практичне значення. Так, вона дозволяє здійснити подальший розвиток та удосконалення теорії. До деяких наукових наслідків слід віднести різноманітні ендогенні та екзогенні (по відношенню до національного простору) прояви розподільчих та перерозподільчих процесів у територіальному, галузевому, функціональному, структурному аспектах тощо. Однак лише категорія «тіньовий перерозподіл власності і влади» має статус основного наслідку. Застосування цієї основної форми, в якій виступає, виявляється сутність тіньової економіки, дозволяє логічно завершити теорію, теоретично та методологічно підсилити її пізнавальну функцію.

Висновки

Наявність стійких закономірностей відтворення кризових явищ в системі державного управління, влади вимагає дискурсивного дослідження причин такого відтворення, зокрема пошуку його вихідної та центральної категорії, в яких зосереджені основні протиріччя кризових явищ у суспільстві, його тінізації, розвиток яких залежить від стадії історичного розвитку.

Двоїстість процесів «автономної тіньової елітної держави» виявляється в існуванні подвійності елітної влади як структури і як функції офіційної влади і, в той же час, як автономного, незалежного утворення, яке є самостійним, нетранспарентним по відношенню до суспільного контролю, регулювання з боку навіть офіційної держави. Це держава в державі, яка має найсуттєвішій тінізаційно-корупційний потенціал.

Запереченням вихідної категорії «автономна тіньова держава», що визначає вкрай обмежений у просторі, прихований від суспільства, відсторонений від його потреб тіньовий менеджмент щодо набуття максимального обсягу об'єктів власності, захоплення влади для наступного набуття власності є категорія «приватна власність вкрай обмеженого кола олігархії на державно-владний ресурс», що функціонує у формі адміністративно-економічних груп («автономної тіньової держави»), Вона визначає суцільну монополізацію владного ресурсі, а отже й отримання олігархією тіньової монополістичної ренти, надзвичайними обсягами якої обкладено все суспільство у специфічній формі матеріального чи нематеріального (наприклад, політичного) доходу з тіньової олігархічно-монополістичної експлуатації всіх сфер суспільного життя,

Фундаментальні підходи до детінізації, деолігархізації автономної держави, завдань обмеження її паразитизму, руйнівних тінізаційних можливостей зростання повинні враховувати особливу двоїстість її організації, небезпеку синкретизму влади та бізнесу, У реформуванні суспільства слід зосередитися на максимальному обмеженні, витісненні автономності паразитарної держави, формуванні державної стратегії розмежування бізнесу та влади, всілякій підтримці з боку держави функціонування генетично-історичних засад соборної організації, солідарної підтримки та допомоги, зокрема щодо розвитку вітчизняного сектора МСБ.

Список використаних джерел

1. Кумпф Ф, Диалектическая логика: Основные принципы и проблемы / Ф, Кумпф, 3, Оруджев. М,: Политиздат, 1979. 286 с,

2. Шептулин А, П, Диалектика единичного, особенного и общего / А, П, Шептулин. М,: Высшая школа, 1973. 272 с,

3. Предборський В, А, Корпократія як потужна глобальна ланка тінізації суспільства / В, А, Предборський // Формування ринкових відносин в Україні: зб, наук, праць Державного наук-дослідного ін-ту інформатизації і моделювання економіки Мінекономрозвитку України. К, 2017. № 9. С, 9-13,

4. Предборський В, А, Сучасна форма вітчизняного тіньового парасуспільства / В, А, Предборський // Формування ринкових відносин в Україні: зб, наук, пр, Науково-дослідного економічного ін-ту Мін-ва економіки України. К,, 2016. Вип, 3. С, 9-13,

5. Якубенко В, Д, Власність, економічна влада та управління / В, Д, Якубенко. К,: КНЕУ, 2011. 373 с,

6. Світова гібридна війна: український фронт / 3а заг, ред, В, П, Горбуліна. Харків: Фоліо, 2017. 496 с,

7. Гриценко А, «Украинское экономическое чудо», или Куда ведут реформы / А, Гриценко // Зеркало недели. 2016 (17 июня). № 22. С, 7,

Размещено на Allbest.ru