Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань за продюсерським договором

Размещено на http://www.allbest.ru/

Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за продюсерським договором

Москаленко Катерина Вікторівна

асистент кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

В статье анализируются виды неустойки как способа обеспечения обязательств по продюсерскому договору, её размер и основания уменьшения размера неустойки судом. Автором обосновывается вывод о том, что при определении размера неустойки сторонам следует руководствоваться требованиями добросовестности, разумности, справедливости, принимая во внимание, что в случае установления в продюсерском договоре несоразмерного размера неустойки, суд вправе его уменьшить, в том числе и по собственной инициативе.

Ключові слова: продюсерський договір, неустойка, артист-виконавець

Стрімкий розвиток музичного шоу- бізнесу сприяв появі нових досліджень у цивільному праві України, у тому числі й стосовно такої цивільно-правової конструкції, якою є продюсерський договір. За цим договором одна сторона (продюсер) за винагороду зобов'язується представляти інтереси та надавати продюсерські послуги другій стороні (артистові-виконавцеві), а друга сторона зобов'язується виконувати передбачені договором обов'язки і отримує за це винагороду. Як правило, такі договори містять умови про виплату неустойки у випадку порушення зобов'язань за договором. продюсерський договір неустойка

Питанню застосування неустойки у ци-вільному праві України було приділено увагу таких вчених, як М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, О.І. Гелевей, Д.О. Гришин, Ю.В. Долматова, Ю.Л. Єршов, Е.М. Малікова, О.О. Отраднова та інші. Що ж до особливостей визначення неустойки за порушення умов продюсерського договору, то відповідній проблемі ще не приділено належної уваги правниками. Це обумовлює актуальність теми дослідження.

У доктрині цивільного права традиційно виділяють два різновиди неустойки: законну, яка встановлюється на підставі акта законодавства, та договірну, яка встановлюється у договорі, укладеному сторонами. Зауважимо, що до закріплення відповідних норм у цивільному законодавстві неустойка за продюсерським договором може бути лише договірною.

Поняття неустойки міститься у ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [1], відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з цією ж статтею, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз праць правників свідчить про те, що на практиці існує багато способів визначення неустойки у договорі. Так, О.І. Гелевей пропонує таку класифікацію способів визначення розміру неустойки: у вигляді певного відсотка від зобов'язання, яке не виконане; у вигляді певного відсотка від невиконаного зобов'язання, який не змінюється і стягується за кожний день прострочення виконання; у кратному відношенні до ціни укладеного договору; у кратному відношенні до розміру невиконаного зобов'язання; у визначеній грошовій сумі, загальний розмір якої залежить від ступеня виконання зобов'язання, тривалості порушення; у твердій грошовій сумі; гео- метрично-прогресійну; товарну неустойку [2, с. 92 - 96]. Крім згаданих, виділяються ще й інші способи. Наприклад, Д.О. Гришин, крім деяких згаданих, виділяє ще й такі способи, як: випадки комбінованого використання наведених способів, а також механізм, який дозволяє вдосконалити ви-значення розміру неустойки вже відомими способами, наприклад, за врахуванням ринкових цін на відповідні товари, роботи чи послуги [3, с. 115]. Слід згадати й про неустойку у визначеній грошовій сумі, розмір якої залежить від ступеня виконання зобов'язання, від тривалості прострочення, допущеного боржником, яку, крім деяких згаданих різновидів, виділяє Ю.В. Долма-това [4, с. 77]. Принцип свободи договору, закріплений ЦК України, дозволяє сторонам відступити від положень ст. 549 названого Кодексу та визначити неустойку не тільки у вигляді штрафу і пені. Проте якщо неустойка не відповідає законодавчо визначеним ознакам штрафу або пені у договорі, відповідні терміни у договорі не повинні вживатися. Дана позиція знайшла підтвердження й серед правників [5, с. 52]. Аналіз текстів продюсерських договорів свідчить про те, що найчастіше у них встановлюється неустойка саме у твердій грошовій сумі, причому, як правило, лише щодо порушень продюсерського договору артистом-виконавцем. Подеколи таку неустойку називають «штрафом», що не відповідає приписам цивільного законодавства.

Загальні правила стосовно розміру неустойки визначені ст. 551 ЦК України, згідно з якою якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Оскільки, як вже було згадано, не-устойка за продюсерським договором може бути лише договірною, її розмір встановлюється сторонами у договорі. Це положення є ще одним проявом принципу свободи договору. Але чи є така свобода сторін необмеженою? Ні для кого не секрет, що досить часто сторони продюсерського договору не є рівними за своїми можливостями впливати на формулювання його умов. Як зазначають М.І. Брагінський та В.В. Вітрянський, іноді такі відмінності досягають ступеня неспівставності, коли один з учасників договору не має жодної можливості здійснювати вплив на контрагента з метою виконання передбаченого договором зобов'язання. І, навпаки, інша сторона може диктувати партнеру за договором свою волю [6, с. 793]. Порівнюючи реальний вплив на формування умов договору між відомим продюсером та артистом-но- вачком, можна зробити висновок, що продюсер, як економічно сильніша сторона, може нав'язувати умови продюсерського договору артистові-виконавцеві. Це при- зводитиме до того, що останній опиниться у «рабській» залежності від продюсера. Певним чином це стосується і можливості продюсера передбачити у договорі неустойку у надто завищеному розмірі, причому приписи ст. 551 ЦК України не можуть цьому завадити. Однак з метою захисту «слабкої» сторони законодавцем було пе-редбачено можливість зменшення розміру неустойки, що повною мірою стосується й продюсерського договору. У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таким чином, положення продюсерського договору, яким вста-новлено надмірний розмір неустойки, хоча і є чинним, однак суд може за клопотанням зацікавленої сторони (у досліджуваному прикладі - артиста-виконавця), а також за власною ініціативою зменшити розмір неустойки. Приписи згаданої норми не містять інших критеріїв, крім невідповідності встановленого договором розміру неустойки розмірам збитків, які суд мав би врахову-вати у вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, відносячи інші обставини, що мають істотне значення, на розгляд суду.

В українській та російській доктринах цивільного права питанню щодо права суду зменшувати розмір неустойки приділяється вагома увага правників. Так, О.О. Отраднова, вивчаючи судову практику, зробила висновок, що найчастіше судами беруться до уваги такі критерії, як: «ступінь виконання зобов'язання боржником (розмір заборгованості, термін прострочення тощо); фінансовий стан боржника, можливі наслідки застосування до нього неустойки у розмірі, що вимагається; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для виконання договору; часткова сплата боржником неустойки в добровільному порядку». На її думку, всі зазначені критерії можна охопити однією фразою - «неспів- розмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання», як це закріплено у ст. 333 ЦК РФ. А тому, враховуючи саме таку неспіврозмірність, дослідниця пропонує внести відповідні зміни до ЦК України [7, с. 149]. О.І. Гелевей поділяє обставини, які суд може враховувати у вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки, на чотири основні групи, а саме: «1) відповідність порушення розміру неустойки..;

2) форма та ступінь вини боржника; ступінь виконання зобов'язання боржником і його контрагентами; розумні заходи щодо недопущення і зменшення розміру збитків у кредитора, які можна було вжити і фактично вжиті боржником; добросовісність і співпраця кредитора з боржником;

3) суб'єктивні чинники..: ділову репутацію боржника, тривалість договірних відносин між контрагентами; ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу взагалі і у відносинах з даним контрагентом;

4) стан фінансового ринку...». Крім того, на його думку, «за умов грубого порушення договірних зобов'язань боржником, розмір неустойки не повинен зменшуватися юрис- дикційними органами» [2, с. 153 - 154]. Ю.Л. Єршов, аналізуючи судову практику Російської Федерації, згадує, що у відповідних рішеннях суди посилаються на занадто високий розмір неустойки, значне перевищення сумою неустойки можливих збитків, тривалість невиконання зобов'язання і т.д [8, с. 152]. Не цілком обґрунтованим видається посилання на занадто високий розмір неустойки, адже це не той критерій, який може слугувати для зменшення розміру неустойки, а обставина, яку слід оцінювати поряд з іншими критеріями у процесі вирішення спору. Не можна погодитися й з пропозицією вченого про обмеження зменшення розміру неустойки п'ятдесятьма відсотками, нижче якої суд не може зменшувати неустойку [8, с. 157]. Таке обмеження, на наш погляд, звело б нанівець визначений цивільним законодавством принцип розумності та справедливості. Крім того, за загальноприйнятим правилом кредитор не повинен збагачуватися внаслідок порушення боржником зобов'язання, а сплата неустойки у завищеному розмірі призведе до того, що він отримає більше, ніж отримав би за належного виконання договору боржником. Інший російський вчений Е.І. Малікова пропонує встановити у ЦК РФ як критерій зменшення неустойки такі показники: сума невиконаного чи порушеного зобов'язання, характер порушення, зобов'язання виконано повністю або частково, чи з порушеннями, які можливо усунути, вжиття кредитором заходів з не-допущення порушення, тривалість порушення зобов'язання та бездіяльність боржника щодо усунення порушення. Вчений також пропонує встановити мінімальну та максимальну межу зменшення розміру неустойки [9, с. 14], що, на наш погляд, є неприйнятним з наведених міркувань. Крім згаданих критеріїв, Д.О. Гришин пропонує враховувати вартість товарів, робіт, послуг, суму договору, проценти, які вже виплачені або підлягають виплаті, а також конкретні обставини, які не залежать від сторони, та ступінь вини кредитора і боржника [3, с. 117].

Таке різноманіття думок свідчить тільки про те, що критерії зменшення розміру неустойки повинні визначатися в кожному конкретному випадку в залежності від конкретних обставин справи, у зв'язку з чим передбачити абсолютно всі відповідні критерії у законі просто неможливо.

Певною мірою дане питання роз'яснено в постановах пленуму Вищого господарського суду України. Так, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законо-давства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» [10] розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, п.3- ст. 83 ГПК). Як випливає з п.п. 3.17.4 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесу-ального кодексу України судами першої інстанції» [11], вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання..., господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким на-слідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Незважаючи на те, що названі постанови мають рекомендаційний характер для використання у господарському судочинстві, через відсутність відповідних рекомендацій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ їх доцільно враховувати і в цивільному судочинстві. Однак слід пам'ятати, що ці роз'яснення надано для врахування у вирішенні спорів у специфічній сфері - сфері господарської діяльності, а тому у розгляді цивільних справ судом можуть бути враховані й інші критерії, наприклад, майновий стан сторін, отримане ними за продюсерським договором тощо.

Зазвичай розмір неустойки у про- дюсерському договорі є неоднаковим у кожному конкретному випадку. У встановленні розміру неустойки сторонам слід керуватися вимогами цивільного законодавства щодо добросовісності, розумності і справедливості, розуміючи, що у разі встановлення у договорі неспіврозмірної неустойки суд може зменшити її розмір, в тому числі й за власною ініціативою.

Викладене дозволяє зробити такі висновки:

1. Неустойка у продюсерському договорі може бути лише договірною.

2. Найчастіше у продюсерських договорах неустойка встановлюється у твердій грошовій сумі, причому, як правило, лише щодо порушень продюсерського договору артистом-виконавцем. Подеколи таку неустойку називають «штрафом», що не відповідає приписам цивільного законодавства.

3. Положення продюсерського договору, яким встановлено надмірний розмір неустойки, хоча і є чинним, однак суд за клопотанням зацікавленої сторони, а також за власною ініціативою може зменшити такий розмір.

4. У встановленні розміру неустойки сторонам слід керуватися основними засадами цивільного законодавства, якими є, зокрема, добросовісність, розумність і справедливість, беручи до уваги, що у разі встановлення у продюсерському договорі неспіврозмірної неустойки суд може зменшити її розмір, у тому числі й за власною ініціативою.

5. Критерії зменшення розміру неустойки повинні визначатися в кожному конкретному випадку в залежності від конкретних обставин справи, у зв'язку з чим передбачити абсолютно всі відповідні критерії у законі просто неможливо.

Література

1. Цивільний кодекс України N 435- IV від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356

2. Гелевей О.І. Неустойка як вид за-безпечення виконання зобов'язання: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Гелевей Олег Іванович. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. - 197 с.?

3. Гришин Д.А. Неустойка: вопросы теории и практики: дис... канд. юрид. наук:

12.0. 03 / Гришин Дмитрий Алексеевич. - М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения при правительстве Российской Федерации, 2005. - 214 с.

4. Долматова Ю.В. Неустойка в гражданском праве Российской Федерации: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Долматова Юлия Вячеславовна. - М.: Российский университет дружбы народов, 2006. - 166 с.

5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т./ за ред. Дзери О.В. (кер. авт. кол.), Кузнєцової Н.С., Луця В.В. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - т. ІІ. - 1120 с.

6. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения.: Изд. 4-е, стереотипное. - М.: «Статут», 2001. - 842 с.

7. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: дис. канд. юрид. наук: 12.0. 03 / Отраднова Олеся Отраднова. - К.: Київський національний університет імені тараса Шевченка, 2002. - 171 с.

8. Ершов Ю.Л. Принцип свободы договора и его реализация в гражданском праве Российской: дис. канд. юрид. наук:

12.0. 03 / Ершов Юрий Львович. - Екате-ринбург.: Уральская государственная юридическая академия, 2003. - 170 с.

9. Маликова Э.М. Правовое регулирование неустойки на современном этапе: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Маликова Эльза Маратовна. - Казань.: Башкирский государственный университет, 2001. - 191 с.

10. Постанова пленуму Вищого госпо дарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ v0014600-13

11. Постанова пленуму Вищого госпо дарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ v0018600-11/page

Размещено на Allbest.ru