Співвідношення громадської безпеки з іншими сферами життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.9 : 351.74

Співвідношення громадської безпеки з іншими сферами життєдіяльності

Олійник Володимир Миколайович

народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

В статье осуществлено соотношение обще-ственной безопасности с другими сферами жизнедеятельности: общественным порядком, государственной безопасностью, правопорядком, государственным порядком, общественным благоустройством.

Ключові слова: громадська безпека, співвідношення, громадський порядок, державна безпека, правопорядок, державний порядок, суспільний благоустрій.

Анотація

У статті здійснено співвідношення громадської безпеки з іншими сферами життєдіяльності: громадським порядком, державною безпекою, правопорядком, державним порядком, суспільним благоустроєм.

Summary

In the article correlation of public safety is carried out with other spheres of vital functions: by a public peace, state security, law and order, by a state order, public equipping with modern amenities.

Українське державотворення переживає етап радикальних змін. Україна претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка йде шляхом встановлення пріоритетності прав людини і верховенства закону. Негативні явища, які виникають у процесі реформування українського суспільства, нестабільність економічного розвитку призвели до виникнення і загострення факторів та джерел соціальних конфліктів, які породжують нові кризові ситуації. Підвищену загрозу громадській безпеці за останні десятиріччя становлять соціально-економічні конфлікти, техногенні аварії, катастрофи, стихійні лиха. Розбудова української державності проходить у нових світових геополітичних умовах, пов'язаних з реальними загрозами економічного, політичного, соціального, природного й іншого характеру, які негативно позначаються на громадській безпеці, що потребує адекватного організаційно-правового забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо її стабілізації. Саме цим пояснюється необхідність визначення співвідношення громадської безпеки з іншими сферами життєдіяльності.

Дослідженню поняття «громадська безпека» та співвідношенню його з з іншими сферами життєдіяльності присвятили свої наукові праці О.М. Бандурка, І.П. Вереме- єнко, І.П. Голосніченко, В.К. Гіжевський, В.Л.Грохольський, Є.В. Додін, М.В. Ковалів, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.І. Оста-пенко, Ю.І. Римаренко та інші. Всі вони загалом дійшли до спільної позиції щодо змісту цих понять, але комплексного розгляду співвідношення громадської безпеки з іншими сферами життєдіяльності не проводилось.

Метою даної статті є визначення спів-відношення громадської безпеки з іншими сферами життєдіяльності. громадський безпека державність

Громадська безпека найтісніше пов'язана з громадським порядком. Останній є сталим у результаті дотримання соціальних норм (норм права, моралі, звичаїв, традицій і тому подібне) системи суспільних відносин, недоторканість якої гарантується всією політичною системою держави. Таке розуміння громадського порядку в широкому сенсі.

Громадський порядок у законодавстві і в науковій літературі трактується у вузькому (спеціальному) сенсі. Під ним розуміють не всю систему врегульованих соціальними нормами суспільних відносин, а їх частину - підсистему, яка складається в певній сфері життєдіяльності. Ця сфе

ра обмежується системою врегульованих соціальними нормами відносин, що складаються в громадських місцях у процесі спілкування людей, з метою забезпечення обстановки спокою суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, під-приємств і їх об'єднань, установ, громадських об'єднань, а також для державних службовців [1, 118-122; 2, 87].

Що стосується громадських місць, то до них прийнято відносити місця спілкування людей у цілях задоволення різних життєвих потреб. Громадське місце пов'язується з перебуванням там людей. У законодавстві поняття «громадське місце» можна зустріти в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» [3], де зазначено, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, вулиці, стадіони, інші місця масового перебування людей. Оскільки громадське місце пов'язується з перебуванням там людей, то порушення правил поведінки в місцях спілкування однією особою зачіпає інтереси іншої особи (осіб). Протиправне діяння, здійснене в громадському місці, розглядається як правопорушення і тягне юридичну відповідальність. Скажімо, розпивання спиртних напоїв на вулицях, на стадіонах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в інших громадських місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, у яких продаж спиртних напоїв на розлив дозволений виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, є адміністративним правопорушенням (ст. 178 КУпАП) [4]. Але те ж ді-яння, здійснене поза громадським місцем, наприклад, у квартирі, правопорушенням не є.

Відносини людей, що складаються в громадських місцях, тобто у сфері громадського порядку, регулюються нормами права, нормами моралі, традиціями, звичаями й іншими соціальними нормами. Важлива роль у регулюванні вказаних відносин належить нормам законів і інших актів органів державної влади.

Відносини у сфері громадського порядку регулюються також загальноприйнятими в суспільстві правилами, нормами моралі, звичаями, нормами громадських об'єднань. Стан громадського порядку багато в чому залежить від дотримання не- правових (соціальних) норм, спрямованих проти антигромадської поведінки [5, 27].

Громадський порядок і громадська безпека взаємозв'язані і взаємообумовлені. зміцнення громадського порядку сприяє підвищенню громадської безпеки. Скажімо, забезпечення належного громадського порядку в період проведення зборів, мітингів, пікетувань або інших публічних заходів, що проводяться відповідно до закону, а також при проведенні крупних спортивних змагань, народних гулянь і інших масових заходів одночасно є і забезпеченням громадської безпеки, оскільки служить цілям запобігання загрозам безпеці життя і здоров'ю людей або майна. У той же час дотримання правил, норм і вимог громадської безпеки, наприклад, правил користування спортивними спорудами під час проведення змагань, правил дорожнього руху і т.п, служить умовою підтримки належного громадського порядку. Групові порушення громадського порядку і масові безлади створюють загрозу здоров'ю і життю людей, їх майну, грубо порушують нормальний ритм життєдіяльності населених пунктів. Масові безлади завжди супроводяться агресивними насильницькими діями, погромами і підпалами, тобто зазіхають на громадську безпеку [6, 67-69].

Проте, не дивлячись на тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість, зміст кожної з даних сфер складають відмінні один від одного групи суспільних відносин. Крім того, стосунки у сфері громадської безпеки регулюються правовими нормами. А відносини у сфері громадського порядку регулюються і правовими, й іншими соціальними нормами.

Аналіз законодавства показує, що воно передбачає диференційовану відповідальність за правопорушення у сфері громадського порядку і у сфері громадської безпеки. Так, гл. 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення [4] містить склади правопорушень, які зазіхають на громадський порядок і громадську безпеку. Правда, у розділі немає чіткого розмежування між цими складами.

Державна безпека і громадська безпека є різними і взаємопов'язаними. Державна безпека - це, на нашу думку, стабільно в результаті дотримання правових норм система відносин, яка гарантує недоторканість суверенітету, територіальної цілісності і обороноздатності України, її конституційний лад, права, свободи і за-конні інтереси осіб [7, 12-13; 8, 228].

Сферу державної безпеки складають суспільні відносини, які виникають у зв'язку із забезпеченням контррозвідувальних і розвідувальних заходів; запобіганням, припиненням і розкриттям діяльності незаконних озброєних формувань, злочинних груп, окремих осіб і громадських об'єднань, що ставлять за мету насильницьку зміну конституційного ладу України, і передбачених законом інших злочинів; забезпеченням захисту відомостей, що складають державну таємницю; забезпеченням безпеки об'єктів державної охорони; охорони Державного кордону України.

Відносини, що складаються у сфері державної безпеки, регулюються спеціальним законодавством [9, 112].

У систему спеціальних суб'єктів державної безпеки входять: Служба безпеки України, Державна служба охорони України, Рада національної безпеки і оборони України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України, інші органи, громадські об'єднання, а також окремі особи з їх згоди на гласній і негласній (конфіденційній) основі.

Отже, сферу державної безпеки складають врегульовані нормами права і охо- ронювані суб'єктами державної безпеки суспільні відносини, що складаються у зв'язку із забезпеченням суверенітету, територіальної цілісності і обороноздатності України, охороною конституційного ладу, прав, свобод і законних інтересів осіб.

Не дивлячись на наявність особливостей суспільних відносин у сфері державної безпеки і у сфері громадської безпеки, і та, і інша сфери мають, окрім властивих специфічних цілей, загальну мету-функцію, а саме - охорону прав, свобод і законних інтересів особи. Ця мета-функція і обумовлює їх взаємозв'язок [10, 118].

Суб'єкти громадської і суб'єкти державної безпеки: виявляють, запобігають і припиняють злочини, здійснюють кримінальне провадження у справах віднесених законодавством до їх компетенції; здійснюють розшук осіб, що скоїли вказані злочини або підозрюваних у їх здійсненні; виявляють, запобігають і припиняють акти тероризму; розробляють і здійснюють у взаємодії один з одним і іншими державними органами засоби по боротьбі з незаконним оборотом зброї, діяльністю озброєних формувань, злочинних груп і окремих осіб [11, 111].

Вказані суб'єкти забезпечують у взаємодії один з одним безпеку об'єктів державної охорони (осіб, що підлягають державній охороні, будівлі, будови, споруди і інші об'єкти).

Суб'єкти громадської безпеки взаємодіють з суб'єктами державної безпеки в підтримці прикордонного режиму, співпрацюють у справі забезпечення громадського порядку і боротьби з правопорушеннями на прикордонній території.

Правопорядок і громадська безпека. правопорядок - стан впорядкованості суспільних відносин за допомогою правових норм, результат перетворення правових вимог і розпоряджень у суспільних відносинах [11, 87; 12, 228].

Правопорядок служить основою порядку у всіх сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі і у сфері громадської безпеки. Отже, поняття «правопорядок» значно ширше за поняття «громадська безпека» у сфері правового регулювання суспільних відносин [13, 14-15].

Правопорядок складає ядро громадської безпеки, оскільки держава за допомогою правових норм регулює стосунки у сфері громадської безпеки. Врегульовані правом відносини охороняються державою, при необхідності підтримуються заходами державного примусу.

Громадська безпека і правопорядок співвідносяться як частина до цілого. громадська безпека є елементом системи правопорядку. Забезпечення громадської безпеки є в той же час забезпеченням правопорядку.

Таким чином, загроза громадській безпеці не завжди означає посягання на правопорядок. Скажімо, загроза безпеки, витікаюча від явищ природи (землетрус, повінь і тому подібне), як правило, не пов'язана з порушенням правопорядку, не дивлячись на те, що вона вносить до життєдіяльності людей елементи дезорганізації. У таких випадках суб'єктами безпеки приймаються правові і організаційні заходи по усуненню або зменшенню шкідливих наслідків, що настали в результаті природних явищ.

громадський благоустрій і громадська безпека. під суспільним благоустроєм розуміється раціональне планування і забудова населених пунктів, їх облаштування, підтримка громадських місць, що сприяє праці і відпочинку населення, доцільна і безпечна організація руху транспорту в населених пунктах, забезпечення пожежної безпеки.

На відміну від громадської безпеки, сферу громадського благоустрою переважно складають відносини людей, які пов'язані з організацією побуту людини і користуванням матеріальними предметами довкілля. Ці відносини регулюються спеціальним житлово-комунальним зако-нодавством. У систему суб'єктів забезпечення громадського благоустрою входять служби по благоустрою населених місць.

Не дивлячись на відмінності даних сфер життєдіяльності, вони взаємозв'язані і впливають один на одного. Скажімо, раціональне планування і облаштування вулиць, парків, садів, приміських зон масового відпочинку людей, дворових територій, розташування в населених пунктах підприємств торгівлі і громадського харчування, театрів, стадіонів, дискотек, казино й інших закладів, чистота й освітленість вулиць, дворів і тому подібне істотно впливають на стан громадської безпеки.

Впорядкований санітарний стан населених пунктів формує у людей шанобливе відношення до дотримання правил чистоти і порядку, зменшує ступінь загрози громадській безпеці від виникнення і поширення епідемії або іншого заразливого захворювання.

I, навпаки, антисанітарний стан населених пунктів і громадських місць, їх захаращення, запущений стан садово-паркового господарства, погана освітленість вулиць, дворів, під'їздів будинків часто створюють сприятливі умови для вчинення злочинів і інших правопорушень, що зазіхають на громадський порядок, служать причиною виникнення епідемій, пожеж, транспорт-них пригод і інших надзвичайних ситуацій, що несуть загрозу громадській безпеці.

Таким чином, суб'єкти громадської безпеки і суб'єкти суспільного благоустрою лише в співпраці один з одним можуть результативно добиватися усунення причин і умов, що сприяють виникненню загроз громадській безпеці.

Література

1. Нікітін Ю. Організаційно-правові засади побудови системи внутрішньої безпеки українського суспільства/ Ю. Нікітін// Право України. - 2008. - № 7 - С. 118-122.

2. Попов Л. Л. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел / Л. Л. Попов, А. П. Коренев, В. А. Круглов. - М. : Акад. МВС СССР, 1990. - 223 с.

3. Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення: Закон України від 22.09.2005 № 2899- IV - Урядовий кур'єр від 02.11.2005 - № 208.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний варі-ант] - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/80731-10.

5. Разаренов Ф. С. Организационноправовые основы охрани общественного порядка и обеспечение безопасности на транспорте/ Ф. С. Разаренов, А.С. Прудников. - М. : Высш. юрид. заоч. шк. МВД СССР, 1990. - 44 с.

6. Організація охорони громадського порядку/ [Дворак С.Д., Долішний Г. П., Оліфер В. І. та ін.]; за. ред. Бучка М. Б. -Івано-Франківськ: Прикарпатськ. юрид. ін-т МВС України, 2004. - 126 с.

7. Панов М. І. Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) / М. І. Панов, В. П. Тихий// Вісник Академії правових наук України. -2000. - No 3 (22). - С. 10-16.

8. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (методологія дослідження та забезпечення) : монографія/ О. П. Дзьобань. - Х. : Константа, 2006. - 440 с.

9. Левицька М. Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України: дис. ... кандидата юрид . наук: спец. 12.00.01 / Левицька Марина Борисівна. - К, 2002. - 207 с.

10. Адміністративна діяльність : навч. посіб. / [В. В. новиков, М. В. Ковалів, В. П. Столбовий та ін.] ; за ред. О. І. Остапенко. - Львів: Львівськ. ін-т внутр. справ при НАВС України, 2002. - 252 с

11. Ліпкан В. А. Безпекознавство: навч. посіб. / В. А. Ліпкан. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 208 с.

12. Рябцев Л. М. Административная деятельность органов внутренних дел/ Л. М. Рябцев, О. І. гракович. - Минск: Акад. МВД Республики Беларусь, 1999. - 346 с.

13. Алексеев С. С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация/ С. С. Алексеев// Сов. Государство и право . - 1997. - No 6. - С. 12-19.

Размещено на Allbest.ru