Размещено на http://www.allbest.ru/

Прокуратура в системі суб'єктів зовнішнього контролю за оперативно-розшуковою діяльністю підрозділів Міністерства внутрішніх справ України

О.Ф. Климюк, здобувачка Науково-дослідного інституту

приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака

НАПрН України

Анотації

У статті досліджуються повноваження прокуратури як суб'єкта зовнішнього контролю за законністю при проведенні оперативно-розшукової діяльності підрозділами Міністерства внутрішніх справ України. Вносяться пропозиції по їх удосконаленню.

Ключові слова: зовнішній контроль, Міністерство внутрішніх справ України, нагляд прокуратури, оперативно-розшукова діяльність.

В статье исследуются полномочия прокуратуры как субъекта внешнего контроля за законностью в проведении оперативно-розыскной деятельности подразделениями Министерства внутренних дел Украины. Вносятся предложения по их усовершенствованию.

Ключевые слова: внешний контроль, Министерство внутренних дел Украины, надзор прокуратуры, оперативно-розыскная деятельность.

The article examines the power of the prosecutor as a subject of external control of legality in the conduct of operational-search activity units of the Ministry of Internal Affairs. Are introduced suggestions for improvement

Keywords: external control, the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, supervising prosecutors, operatively-search activity.

Основний зміст дослідження

Постановка проблеми. Демократизація всіх сфер суспільного життя, завдання забезпечення прав і свобод людини і громадянина ставить до порядку денного питання посилення контролю за оперативно-розшуковою діяльністю державних силових відомств і, зокрема, Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України). Актуальність цієї проблеми підвищується у зв'язку з непоодинокими випадками незаконного прослуховування громадян працівниками МВС України, які були передані розголосу засобами масової інформації [1].

У зв'язку із зазначеним має бути посилений зовнішній контроль за діяльністю оперативних підрозділів МВС України, які здійснюють оператив - но-розшукову діяльність. В першу чергу йдеться про нагляд органів прокуратури, одним із напрямів діяльності якої є нагляд за додержанням законів підрозділами МВС України, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, передбачену п.3 ч.1 ст.121 Конституції України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями управління органами внутрішніх справ, контролю за їх діяльністю займалося багато вчених, серед яких: О.М. Бандурка, С. Г Братель, Д.Н. Бахрах, В.М. Горєв, С.Ф. Денисюк, О.В. Джафарова, І.В. Зозуля, М.О. Іллічов, І.М. Козьяков, А.М. Куліш, О.М. Музичук, В.В. Новіков, О.І. Остапенко, К.О. Соломатіна, І.І. Троханенко, С.В. Шестак та інших. Однак, комплексного дослідження, присвяченого питанням зовнішнього контролю за діяльністю Міністерства внутрішніх справ України не проводилось.

Мета статті полягає в дослідженні повноважень прокуратури як суб'єкта зовнішнього контролю за законністю в проведенні оперативно-розшукової діяльності підрозділами МВС України, виробленні пропозиції по їх удосконаленню.

прокуратура силове відомство державне

Основні результати дослідження. В силу специфіки оперативно-роз - шукової діяльності, пов'язаної із втручанням у приватне життя фізичних осіб, законодавець особливу увагу приділив дотриманню законності при її здійсненні. Зокрема, ч.2 ст.9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. встановлює, що контроль за оперативно-розшуко - вою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, ч.6 ст.9 цього ж Закону закріплює відповідальність керівника відповідного оперативного підрозділу, який давав дозвіл на її проведення, за законністю здійснюваних заходів. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно - розшукової діяльності оперативними підрозділами Міністерства, згідно ст.14 згаданого Закону, здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Частина 2 ст.14 вказаного Закону передбачає також, що керівники міських, районних, міжрайонних, районних у містах та прирівняних до них прокуратур, а також призначені ними прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в оператив - но-розшукових справах, заведеними піднаглядними їм територіальними оперативними підрозділами правоохоронних органів.

При цьому прокурор, на відміну від суду (судді), має досить широкі повноваження, до яких відноситься, згідно ч.2 ст.14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" право безперешкодно входити в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність; вимагати для перевірки оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення опера - тивно-розшукових заходів, а також розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності; давати обов'язкові до виконання письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів; дає згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності; скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-роз - шукової справи, зупинення чи поновлення оперативно-розшукової діяльності; опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Має право доручати керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону; отримувати пояснення від посадових осіб органів, які поводять оперативно-розшукову діяльність щодо порушень вимог закону; перевіряти скарги на порушення законів органами, які поводять оперативно - розшукову діяльність, вживає заходи щодо усунення порушень законності тощо.

У зв'язку з набуттям чинності Кримінальним процесуальним кодексом України від 13 квітня 2012 р. (далі - КПК України) цей вид нагляду набув особливостей. Він складається з двох аспектів, оскільки ґрунтується на законодавчому розрізненні таких різних видів діяльності як "досудове розслідування" та "оперативно-розшукова діяльність". Так, згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК

України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Оперативно-розшукова діяльність оперативних підрозділів МВС України, згідно ст.2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", являє собою систему гласних і негласних пошукових заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Зазначимо, що ці різновиди діяльності здійснюються різними підрозділами МВС України з відмінним юридичним статусом і повноваженнями. У першому випадку - слідчими, у другому - оперативними підрозділами МВС України: кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією.

Необхідно наголосити, що досудове розслідування є діяльністю, яка пов'язана з розслідуванням конкретних кримінальних справ, а проведення оперативно-розшукової діяльності можливе як за умови порушеної кримінальної справи (проведення окремих негласних розшукових дій відповідно до завдань слідчого), так і без порушення кримінальної справи згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Оперативно-розшукова діяльність є однією з основних функцій МВС України, його структурних і регіональних управлінь і відділів. Завданням опе - ративно-розшукової діяльності підрозділів МВС України, як зазначається у ст.1 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. За допомогою оперативно-розшукової діяльності уповноважених на її проведення підрозділів в Україні розкривається понад 85 % тяжких та особливо тяжких злочинів, а у таких сферах злочинної діяльності, як злочини проти держави, посадові злочини, а також злочини, які вчиняються членами організованих злочинних груп - до 100 % [2]. Оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів МВС України доцільно розглядати як здійснення інформаційно-забезпечувальної функції, виконання завдань органів досудового розслідування, метою яких є отримання інформації за допомогою негласних методів та спеціальних оперативно-технічних засобів з дотриманням вимог КПК України, відповідно до яких вона має набути якості офіційних доказів по конкретній кримінальній справі.

В цьому плані новації законодавця, що знайшли закріплення в КПК України, є обґрунтованими і виправданими. Причому функція прокуратури, визначена п.3 ч.1 ст.121 Конституції України щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство стала предметнішою.

Зазначена діяльність оперативних підрозділів МВС України є специфічними управлінськими відносинами, нагляд за якими з боку прокуратури, на наш погляд, має бути постійним і всебічним, оскільки при проведенні опе - ративно-розшукових заходів має місце обмеження прав і свобод людини. Окрім цього, посилення прокурорського нагляду за цим напрямом діяльності МВС України необхідне у зв'язку з тим, що 90 % цінної оперативно-розшуко - вої інформації, яка б могла бути використана в інтересах кримінального судочинства залишається не витребуваною [2].

Втім, в діяльності прокуратури з нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю, як зазначає Г Середа, є багато вузьких місць і недоліків, випадків нереагування, неналежного або формального реагування на порушення законності органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність [3]. Цей ефективний засіб боротьби зі злочинністю, наголошує І.О. Сухачова, нерідко стає й засобом порушення прав і свобод людини [4, с.133], з боку працівників міліції, які здійснюють ці негласні оперативно-розшукові заходи.

У зв'язку з зазначеним, для вдосконалення прокурорського нагляду за цією важливою сферою діяльності МВС України ми вважаємо за необхідне зупинитися на питаннях, які, на наш погляд, мають бути вирішені на законодавчому рівні. Передусім це стосується предмета, завдань та повноважень прокурора щодо здійснення нагляду за органами, які проводять оперативно-роз - шукову діяльність. У цьому плані, на наш погляд, має бути уточнена норма ст.29 Закону України, яка визначає предмет цього виду "державного контролю у формі прокурорського нагляду" (як його визначає В.О. Глушков) [5, с.81].

Визначення предмету нагляду в ч.1 ст.29 Закону України "Про прокуратуру" як "додержання законів органами, які проводять оперативно-розшу - кову діяльність, дізнання, досудове слідство" повністю відтворює положення ч.3 ст.121 Конституції України, а також ч.3 ст.5 зазначеного Закону, які визначають функції прокуратури і, відповідно, не розкриває сутність нагляду за цією діяльністю МВС України та його оперативних підрозділів.

Зазначимо, що значення терміну "предмет" суттєво відрізняється від терміна "функція", яка означає обов'язок, коло дій, покладених на кого-небудь і безумовних для виконання [6]. Предмет - це те, на що спрямована пізнавальна, творча, практична діяльність кого-, чого-небудь [9]. Відповідно, наглядова діяльність прокурора спрямована на перевірку відповідності законам дій співробітників оперативних підрозділів МВС України, які проводять оперативно - розшукову діяльність. "Дотримання законності", як це визначено в ч.1 ст.29 Закону України "Про прокуратуру", не може бути предметом нагляду. Це критерій, який, на наш погляд, відображає кінцевий результат правозастосов - чої діяльності і є показником її якості відповідно до кількості виявлених фактів порушення законів, які скоїли уповноважені на певну діяльність посадові особи державних владних та інших органів.

Водночас, слід зазначити, що в даній редакції ч.1 ст.29 вказаного Закону до предмета нагляду не включена діяльність керівників посадових осіб оперативних підрозділів з організації та управління оперативною розшуковою діяльністю, прийняття ними відповідних рішень і видання правових актів.

Слушним у цьому плані ми вважаємо зауваження І.О. Сухачової, І.М. Козьякова, В.С. Зеленецького, що нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю передбачає: нагляд за всією системою ОРД, включаючи законність прийнятих піднаглядними посадовими особами управлінських рішень; за діями підрозділів, що безпосередньо здійснюють ОРД, а також їх посадових осіб; за технічними, інформаційними, фінансово-господарськими підсистемами забезпечення ОРД [4, с.136].

Як підсумок зазначимо, що прокурорський нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю - це постійний процес, моніторинг (спостереження) за всіма її стадіями: виданням підзаконних нормативно-правових актів з її організації, прийняттям рішень щодо проведення та припинення оперативно-роз - шукової діяльності стосовно конкретних осіб, окремих негласних слідчих (розшукових) заходів.

У зв'язку з зазначеним першу частину речення ч.1 ст.29 Закону України "Про прокуратуру" перед словами "дізнання, досудове слідство" ми пропонуємо викласти у такій редакції: предметом нагляду є перевірка відповідності чинному законодавству діяльності посадових осіб і співробітників оператив - но-розшукових підрозділів, а також їх правові акти та рішення з питань організації та проведення таких заходів. Відповідно до предмета необхідно також конкретизувати завдання нагляду, передбачені ч.2 ст.29 Закону України "Про прокуратуру", які мають декларативний характер.

Окрім цього, не зовсім вдалим, на наш погляд, є підхід законодавця щодо визначення змісту повноважень прокурора з питань нагляду за цією сферою діяльності МВС України. Стаття 20 Закону України "Про прокуратуру" окреслює повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званого "загального нагляду"), а ч. ч.1, 2 ст.29 цього Закону уповноважують прокурора, що здійснює нагляд, вживати заходів до того, щоб органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність: а) додержували передбачений законом порядок початку та проведення оперативно-розшукової діяльності; б) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності.

Зазначені норми не узгоджені з положеннями ст.14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", яка визначає компетенції прокурора в питаннях нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно - розшукової діяльності. Втім, ця стаття не може претендувати на повний виклад прав, наданих прокуророві з питань нагляду за цією сферою діяльності МВС України, оскільки термін "компетенції" не може вважатись повністю тотожним терміну "повноваження".

Повноваження - це права, які надані особі або підприємству органами влади [8]. Термін "компетенція" за змістом є ширшим, ніж термін "повноваження". Більшістю вчених-етимологів компетенція тлумачиться як галузь знань, коло питань, якими добре володіє конкретна особа [9]

Докладно повноваження прокурора визначені Наказом Генерального прокурора України "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність" № 4/1-гн від 3 грудня 2012 р., але ми вважаємо, що вони мають бути визначені не підза - конним нормативно-правовим актом, а законом. Важливим аргументом нашої позиції ми вважаємо те, що наглядові повноваження прокурора в редакції аналізованого наказу виходять за межі положень ст.30 Закону України "Про прокуратуру".

Окрім цього, визначаючи повноваження прокурора з нагляду за додержанням законів органами, які поводять оперативно-розшукову діяльність, необхідно враховувати вимоги п.14 ч.1 ст.92 Конституції України, який зазначає, що організація діяльності прокуратури визначається виключно законами. До того ж, прокуратура, поряд з судовою владою, згідно чинного законодавства посідає важливе місце серед інституційних гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина при проведенні негласної оперативно-розшу - кової діяльності, яка їх обмежує.

Відповідно до ч.1 ст.92 Конституції України гарантії цих прав визначаються також виключно законами України. Розширене тлумачення зазначеної норми дає підстави вважати, що функціонування прокуратури як елемента інституційної системи адміністративно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина, її повноваження з нагляду за негласною діяльністю оперативних підрозділів МВС України мають визначатися виключно законами.

Слушною в контексті нашої пропозиції щодо необхідності законодавчого закріплення повноважень прокурора ми вважаємо наукову позицію В.В. Луцика, який зазначає, що органи прокуратури, використовуючи право нагляду за дотриманням законів оперативно-розшуковими підрозділами і маючи при цьому можливість певним чином впливати на процес здійснення ОРД, не несуть будь-якої відповідальності за остаточний результат, оскільки законодавчими актами механізми такого контролю не визначені [10] Необхідність закріплення повноважень прокурора з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність підтримують також практичні працівники прокуратури [11].

Окрім зазначеного, ми вважаємо, що для підвищення ефективності прокурорського нагляду за органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність мають бути конкретизовані положення ч.9 ст.9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" в частині нагляду прокурора за невідкладним поновленням порушених при проведенні оперативно-розшуко - вих заходів прав громадян і відшкодування заподіяних їм матеріальних та моральних збитків у повному обсязі.

Ми також вважаємо за доцільне з метою вдосконалення нагляду за проведенням оперативно-розшукової діяльності на законодавчому рівні визначити повноваження прокурора щодо його участі у гарантуванні і реалізації права громадян на одержання від органів, на які покладено здійснення такої діяльності, письмового пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод, передбаченого ч.10 ст.9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

До того ж, занадто звуженим ми вважаємо обов'язок прокурора щодо нагляду в разі оскарження громадянами до суду дій працівників МВС України з приводу порушення їх прав при проведенні оперативно-розшукових заходів.

Участь прокурора не може обмежуватись у цьому випадку роз'ясненням особі порядку поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди, як це визначено ч.1 ст.11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р., ми вважаємо, що ефективність нагляду буде значно вищою, якщо на законодавчому рівні на прокурора буде покладено обов'язок представляти в суді інтереси особи, права і свободи якої порушені при проведенні оперативно-розшукової діяльності.

Ефективні наглядові повноваження прокурора мають бути також передбачені на стадіях досудового розгляду справ про відновлення прав і свобод громадян, які порушені при проведенні оперативно-розшукових заходів, а саме: при витребуванні від керівників оперативних підрозділів письмових пояснень про обмеження їх прав і свобод, що передбачено ч.10 ст.9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", які можуть бути надані до суду у якості підтвердження таких фактів; у разі витребування від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність постанови про розмір відшкодованої шкоди згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994р.

Крім означених проблем, для вдосконалення прокурорського нагляду за діяльністю МВС України з проведення оперативно-розшукової діяльності наука адміністративного права має запропонувати відповідним правотворчим органам і юридичній практиці оптимальні підходи до визначення суб'єктів такої діяльності та їх класифікацію. На основі цього має бути усунена неузгодженість визначення суб'єктів здійснення оперативно-розшукової діяльності, визначених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

В ч.1, 2 ст.5 зазначеного Закону законодавцем застосований термін "оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України", а в ч.1 ст.41 КПК України - "оперативні підрозділи органів внутрішніх справ". Зазначимо, що в жодному чинному законі України не дається визначення органів внутрішніх справ і не розкривається їх система.

В науковій юридичній літературі також відсутні чіткі підходи до визначення поняття та системи органів внутрішніх справ. М.В. Руденко, М.М. Говоруха, Г.С. Рибалко органи внутрішніх справ визначають як правоохоронні органи виконавчої влади, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, що забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист від протиправних посягань на здоров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави [12, с.289], О.М. Бандурка, А.К. Безсмертний органи внутрішніх справ вважають невід'ємною частиною системи органів державного управління [13, с.161].

Система органів внутрішніх справ вітчизняними науковцями В.С. Ковальським, В.Т. Білоусом, С.Е. Демським розглядається як інституція, що формується з окремих елементів відповідно до основних, забезпечувальних та керівного напрямів діяльності. Таким чином до системи ОВС вчені відносять: а) галузеві служби (підрозділи), які реалізують основні функції органів внутрішніх справ (міліція, слідчі апарати, внутрішні війська); б) функціональні служби (підрозділи), які виконують забезпечувальні функції цих органів (кадрові, фінансово-економічні, господарські, медичної служби); в) загального керівництва - керівники служб (підрозділів), штаби, чергові частини, інформаційно-аналітичні центри, апарат міністра). При цьому акцентується увага на особливостях побудови системи ОВС на транспорті, яка формується в залежності від видів останнього (органи внутрішніх справ на залізничному, повітряному, морському і річковому транспорті) [14, с.181].

Інші автори і, зокрема, М.В. Руденко, М.М. Говоруха, Г.С. Рибалко, до системи органів внутрішніх справ відносять лише певні структурні підрозділи: міліцію, слідчі підрозділи ОВС; підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю; внутрішні війська; підрозділи паспортної, міграційної та реєстраційної служби [12, с.290].

Відповідно до наукового підходу А.П. Гель, до системи органів внутрішніх справ входять міліція та внутрішні війська [15, с.99]. З цим підходом, на нашу думку, не можна погодитись. Ми вважаємо обґрунтованим науковий підхід, відповідно до якого система органів внутрішніх справ повинна визначатися з урахуванням особливостей завдань і функцій, які стоять перед конкретними структурними елементами правоохоронних органів, а також з урахуванням адміністративно-територіального устрою України [13, с.163]. Виходячи із цього до системи ОВС слід віднести МВС України як центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення та охорони громадського порядку, його структурні підрозділи, територіальні (регіональні) управління і відділи, управління і відділи транспортної та спеціальної міліції, судової міліції, управління і відділи по боротьбі з організованою злочинністю.

З урахуванням зазначеного, доцільно. на наш погляд, внести зміни до ч.1 ст.38 КПК України та ч.1 ст.41 КПК України і замість терміна "органи внутрішніх справ" застосувати термін "оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України". Така конкретизація буде сприяти більш чіткому окресленню меж прокурорського нагляду за діяльністю підрозділів, уповноважених вести спеціальну правоохоронну діяльність.

Висновки

Прокуратура є дієвим суб'єктом зовнішнього контролю (нагляду) за законністю в діяльності підрозділів МВС України, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Водночас з метою підвищення ефективності такої діяльності низка нормативно-правових актів, зокрема Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про оперативно-роз - шукову діяльність", Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оператив - но-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" тощо, потребує уточнення й удосконалення, про що йшлося в даній статті.

Список використаних джерел

1. Правоохранители пресекли деятельность структуры, которая занималась незаконной прослушкой [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://24.ua/ news/show/id/11709.html; Милиция снова "отличилась": пытки током и незаконная прослушка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mignews.com.ua/ ru/articles/133431.html; Милиционера посадили на три года за прослушку мобильного Кивалова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ru/ news/76730/

2. Реформування органів прокуратури України. Проблеми і перспективи / під ред. Якимчука М.К. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://admin-pravo.ru/book_136_chapter_97_povnovazhennnya_prokurora_pri_zdijjsnenni_nagljadu_za_ operativno-rozshuovoju_dijalnistiu.html

3. Середа Г. Законність оперативно-розшукової діяльності як мета та завдання прокурорського нагляду // Вісник Національної Академії прокуратури України. - 2009. - № 4 - С.14.

4. Сухачова І.О. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у справах про організовану злочинність // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) - 2009. - № 21 - с.132-139.

5. Глушков В.О. Прокурорський нагляд у процесі здійснення оперативно-розшукової профілактики злочинів // Вісник вищої ради юстиції. - 2010 - № 4 - с.79.

6. Ожегов С.І. /Електронний ресурс]. - Режим доступу: tolkoslovar.ru/ 02670.html

7. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum. in.ua/s/predmet

8. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum. in.ua/s/povnovazhennja

9. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum. in.ua/s/kompetencija

10. Луцик В.В. Шляхи вдосконалення нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю // Часопис Академії адвокатури України. - № 12 (3'2011) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2011-3/11lvvord. pdf

11. Березуєв А.Ю. // http://artprokuratura. blox.ua/2010/10/PArokurorski - naglyad-za-vikonannyam-rezultativ.html)

12. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. Закладів. - Х.: Харків Юридичний, 2007. - 548 с.

13. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф.А.М. Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. Дел, 1999. - 350 с.

14. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / В.С. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін; відп. ред.Я. Кондратьєв. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 320 с.

15. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. для студ. вищих. навч. закл. / А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондратова. - К.: МАУП, 2004. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru