Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України (в перших шести формах його прояву)

В.К. Матвійчук, доктор юридичних наук,

професор, перший проректор

ВНЗ "Національна академія управління"

Анотації

У статті досліджуються об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.109 КК України (в перших шести формах його прояву). Автор дійшов висновку, що злочин, передбачений ч.3 ст.109 КК України, має 24 форми прояву, а отже означена ч.3 цієї статті побудована таким чином, що в ній сформульовано 24 склади злочину.

Ключові слова: об'єктивні ознаки, злочин, форми прояву злочину, склад злочину.

В статье исследуются объективные признаки преступления, предусмотренного ч.3 ст.109 УК Украины (в первых шести формах его проявления). Автор пришел к выводу, что преступление, предусмотренное ч.3 ст.109 УК Украины, имеет 24 формы проявления, а следовательно данная ч.3 этой статьи построена таким образом, что в ней сформулированы 24 состава преступления.

Ключевые слова: объективные признаки, преступление, формы проявления преступления, состав преступления.

The article deals with objective evidence of a crime under part 3 of art.109 of the Criminal Code of Ukraine (the first six forms of its manifestation). The author concludes that an offense under Part 3 of Art.109 CC of Ukraine has 24 manifestations, and therefore is designated part 3 of this Article is designed so that it formulated 24 delicti.

Keywords: objective evidence of the crime, forms of crime, the crime.

Основний зміст дослідження

Постановка проблеми. Важливим для теорії кримінального права та практики застосування ч.3 ст.109 КК України є з'ясування питань, що стосуються об'єктивних ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.109 КК України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З'ясуванням зазначених питань у різні періоди займалося багато вчених, серед них: Г.В. Андрусів, Ю.В. Баулін, В.К. Гринчук, О.Ф. Бантишев, І.В. Зозуля, М.І. Панов, В.Я. Тацій та ін. Проте, і сьогодні ця проблема не отримала свого належного дослідження.

Мета статті полягає у з'ясуванні об'єктивних ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.109 КК України (в перших шести формах його прояву).

Основні результати дослідження. До злочинів, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують умови з охорони національної безпеки України, належить і діяння, передбачене ч.3 ст.109 КК України, а саме:".3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк".

Ч.3 ст.109 КК України передбачає двадцять чотири (форми прояву) цього злочину:

1) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені особою, яка є представником влади;

2) публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу України, вчинені особою, яка є представником влади;

3) публічні заклики до насильницького захоплення державної влади, вчинені особою, яка є представником влади;

4) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, особою, яка є представником влади;

5) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, особою, яка є представником влади;

6) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинені особою, яка є представником влади;

7) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені повторно;

8) публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені повторно;

9) публічні заклики до насильницького захоплення державної влади, вчинені повторно;

10) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені повторно;

11) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені повторно;

12) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинені повторно;

13) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені організованою групою;

14) публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені організованою групою;

15) публічні заклики до насильницького захоплення державної влади, вчинені організованою групою;

16) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені організованою групою;

17) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені організованою групою;

18) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинені організованою групою;

19) публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені з використанням засобів масової інформації;

20) публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені з використанням засобів масової інформації;

21) публічні заклики до насильницького захоплення державної влади, вчинені з використанням засобів масової інформації;

22) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчинене з використанням засобів масової інформації;

23) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, вчинене з використанням засобів масової інформації;

24) розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинене з використанням засобів масової інформації.

Таким чином, як це видно із ч.3 ст.109 КК України, в ній сформульовано 24 склади злочину, які відносяться до кваліфікуючих діянь. З метою їх коментування та тлумачення розглянемо та проаналізуємо кожний склад злочину окремо.

Публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені особою, яка є представником влади (перший склад злочину, передбачений ч.3 ст.109 КК України). Ця норма, що описана в диспозиції ч.3 ст.109 КК України, має бланкетний характер, вона відсилає для з'ясування діяння до ч.2 ст.109 КК України. Цей злочин відноситься до так званих злочинів з формальним складом.

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується завданням істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від публічних закликів з метою насильницької його зміни, вчинені особою, яка є представником влади або в загрозі завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Правовою підставою (соціально обумовленістю) криміналізації цього діяння є положення ч.2 ст.5 Конституції України, яка закріплює усталені суспільні відносини і, відповідно, до якої право визначати Конституційний лад України належить виключно народу України [1].

Безпосереднім об'єктом цього злочину (у першій формі його прояву) є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від публічних закликів з метою насильницької його зміни, вчинені особою, яка є представником влади.

Перш за все звернемося до поняття "конституційний лад", яке законодавець використовує у цьому складі злочину, безпосередній об'єкт якого нами отримав висвітлення. Конституційний лад України - це такий стан відносин, який характеризує державу і суспільство, а також їх інститути відповідно до конституційних норм, де забезпечуються гарантії для людини з її невід'ємними правами і свободами, основні принципи конституційного ладу, державній устрій (лад) України та конституційні основи громадянського суспільства.

Об'єктивна сторона цього злочину (в цій формі прояву) характеризується такими обов'язками ознаками зовнішньої сторони, як:

1) дії - публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу;

2) спосіб - насильницька зміна конституційного ладу.

З метою розкриття об'єктивної сторони цього злочину, необхідно з'ясувати поняття, які її характеризують, а саме: "публічні заклики", "зміна", "насильницькі". Так, Великий тлумачний словник сучасної української мови такого терміну, як "публічні заклики" не має, але містить термін "публічний", який тлумачить таким чином: "Публічний а, с.1. Який відбувається в присутності публіки, прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий.2. Призначений для широкого користування." [2, с.74]. Крім того, в певній мірі пояснює цей термін таке поняття, як "публічне місце", під яким розуміється таке: "Публічне місце, де збирається багато публіки, йдеться про театр, стадіон і т. ін." [2, с.74]. Проте, таке тлумачення ще не дає нам повної картини щодо цього терміну, і тому необхідно звернутися до його пояснення в джерелах з кримінального права. Одні автори публічний заклик розуміють так, що він повинен бути відкрито звернений до багатьох (не менше двох), що реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати ці заклики [3, с.7]; другі - під публічним закликом розуміють відкрите звернення до багатьох громадян [4, с.226]; треті - наполягають, що заклик повинен мати публічний характер, тобто проголошуватися відкрито, в присутності багатьох громадян (ці заклики можуть бути на зборах, на мітингу, демонстрації тощо) [5, с.326]; четверті - стверджують, публічність означає, що заклики носять відкритий, доступний для розуміння характер і звернені до широкого кола осіб (у кожному конкретному випадку питання вирішуються з врахуванням усіх обставин справи: місця, часу, обстановки вчиненого діяння) [6, с.263].

Враховуючи те, що термін закону "публічні заклики" складається з двох слів: "публічні" та "заклики", то ще важливо розкрити зміст терміну "заклики": "Заклик у. ч.1. Прохання, запрошення прийти, приїхати, з'явитися куди - небудь. // Звук, вигук, що кличе закликає.2. Без додатка і до чого. Звернення до певної групи людей, у якому у стислій формі висловлено провідну ідею часу, політичну вимогу, завдання, відозва, гасло // Прохання, вимога розгорнути яку-небудь діяльність, певним чином поводити себе." [2, с.395]. Проте цього не досить, ще необхідно звернутися для з'ясування джерел з кримінального права, де існують такі погляди:

1) заклик, про який говориться в ч.2 ст.109 КК - це активний вплив (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення, інших технічних засобів тощо), на невизначену кількість людей, (слухачів, читачів, глядачів), або на членів певної партії; організації, чи інше угрупування, пов'язане з схиленням їх до насильницької зміни конституційного ладу [7, с.26];

2) заклики - це така форма впливу на свідомість, волю і поведінку людей, коли шляхом безпосереднього звернення до них, формулюється спонукання до певного виду діяльності (в цьому випадку заклики мають конкретну мету об'єднати людей и спрямувати їх поведінку в русло насильницької зміни конституційного ладу [8, с.263].

Отже виходячи із зазначеного, під публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчиненими особою, яка є представником влади, слід розуміти такі заклики, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей, тобто багатьох фізичних осіб, привселюдно гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки, наприклад на зборах, мітингах, в театрі на стадіонах тощо). Публічність - це оціночне поняття, і питання про наявність такої ознаки має вирішуватися в кожному конкретному випадку, з врахуванням конкретних обставин справи (часу, місця способу, обстановки тощо) вчинення таких дій, тобто це діяння передбачає активний вплив на невизначену кількість осіб.

Тлумачення зазначених нами вище термінів дає підстави стверджувати, що термін "зміна", який використовується в диспозиції ч.2 ст.109 КК України, тут має використовуватися в таких значеннях:

1) в якості дії: примусити впасти; силою перекинути; вбити; зруйнувати, припинити існування чого-небудь (соціального ладу).

Отже, під діями, спрямованими на насильницьку зміну конституційного ладу необхідно розуміти:

1) заклики до насильницької зміни положень ст.3 Конституції України і надання органам держави можливості таким чином не виконувати ці положення Конституції;

2) заклики до позбавлення насильницьким шляхом конституційних прав та гарантій громадян, передбачених ст.13 Конституції України;

3) заклики до змушення громадян України дотримуватися єдиних політичних, економічних та ідеологічних засад шляхом фізичного або психічного впливу (ст.15 Конституції України);

4) заклики до змушення громадян шляхом фізичного або психічного насилля робити те, що не передбачене законом (ст. 19 Конституції України);

ознака злочин конституційний лад

5) заклики до насильницької зміни положень розділу другого Конституції України;

6) заклики до насильницької зміни конституційного порядку, при якому людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість є найважливішою цінністю;

7) заклики до змушування заміни права визначати і змінювати конституційний лад України не народом України, а якимось державним органом або посадовою особою, тобто проти волі народу шляхом насилля тощо;

8) заклики до насильницької зміни форм держави, тобто зміни відносин, що характеризують державу в цілому (ст.1 Конституції), зміна форм територіального устрою України (ст.2 Конституції), зміна форми правління, зміна державного режиму (ст.1

Конституції), зміна принципу організації і діяльності влади; зміна гарантування і визначення місцевого самоврядування тощо;

9) заклики до насильницької зміни державного устрою (ладу) України;

10) заклики до насильницької зміни економічної і політичної основи і системи України та інших складових громадянського суспільства.

Таким чином, під публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, вчинених особою, яка є представником влади, слід розуміти такі заклики, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей) тобто багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки (на зборах, мітингах, в театрі тощо) і стосується;

1) насильницької зміни положень ст.3 Конституції України і надання органом держави можливості таким чином не виконувати ці положення Конституції України;

2) насильницького позбавлення Конституційних прав та гарантій громадян, передбачених ст.13 Конституції України;

3) зму - шення громадян України дотримуватися єдиних політичних, економічних та ідеологічних засад (ст.15 Конституції України);

4) змушення громадян шляхом фізичного або психічного насилля робити те, що н передбачено законом (ст. 19 Конституції);

5) змушення насильницьким шляхом змінити положення розділу другого Конституції України;

6) змушення насильницької зміни конституційного порядку, при якому людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканість є найвищою цінністю;

7) змушення насильницької зміни права визначати і змінювати Конституційний лад України;

8) змушення насильницької зміни форми держави тощо.

Цей склад злочину, як це видно з диспозиції статті, і як ми вже зазначали, відноситься до так званих злочинів з формальним складом. Злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення представником влади заклику до насильницької зміни конституційного ладу України, спрямованого на його сприйняття певною аудиторією. Заклик, звернений представником влади до окремих, конкретних осіб, до вчинення цього злочину, розглядатися за правилами про підбурювання до злочину (ч.4 ст.27 і ч.3 ст.109 КК України і ч.3 ст.109 КК України) - при невдалому підбурюванні. Самі заклики представника влади з визначеним змістом становлять закінчений злочин, незалежно від реагування присутніх громадян. Публічні заклики представників влади слід відрізняти від поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, відповідальність за яке передбачена ст.1731 КУпАП.

Публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу України, вчинені особою, яка є представником влади - друга форма прояву злочину, передбаченого ч.3 ст.109 КК України. Ця форма, яка передбачає означений склад злочину, містить відсилочну диспозицію, оскільки для розкриття діяння відсилає до диспозиції ч.2 ст.109 КК України. Цей злочин (у другій формі його прояву) відноситься до так званих діянь з "формальним складом злочину".

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується здатністю цього діяння завдати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від публічних закликів з метою його насильницького повалення, вчинених особою, яка є представником влади.

Правовою підставою (соціальною обумовленістю) криміналізації цього діяння є положення ч.2 ст.5 Конституції України, яка закріплює усталені суспільні відносини і відповідно до якої право визначати Конституційний лад України належить виключно народу України.

Безпосереднім об'єктом цього злочину (у другій формі його прояву) є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від публічних закликів з метою його насильницького повалення, вчинених особою, яка є представником влади.

Об'єктивна сторона цього злочину (у другій формі його прояву) характеризується такими обов'язковими ознаками зовнішньої сторони, як:

1) дія - публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені особою, яка є представником влади;

2) спосіб насильницького повалення конституційного ладу, особою, яка є представником влади.

З метою розкриття об'єктивної сторони цього злочину (у другій формі його прояву) необхідно з'ясувати поняття, які її характеризують, а саме: "публічні заклики", "повалення". Великий тлумачний словник сучасної української мови такого терміну, як "публічні заклики" не містить, але має термін "публічний", який тлумачить таким чином: "Публічний - а, с.

1. Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий.

2. Призначений для широкого користування." [2, с.74]. Крім того, як ми вже зазначали, що в певній мірі пояснює цей термін таке поняття, як "публічне місце", під яким розуміють: "Публічне місце, де збирається багато публіки, йдеться про театр, стадіон та ін." [2, с.74]. Інші позиції щодо цього терміну "публічні заклики" ми давали при коментуванні попереднього складу злочину.

З метою подальшого з'ясування об'єктивної сторони цього злочину (у другій формі його прояву) звернемося до дослідження поняття "повалення конституційного ладу України". Спочатку звернемося до терміну "повалення". В довідковій літературі відсутнє роз'яснення терміну "повалення", проте значиться, що повалення "я, с. Дія за знач. Повалити" [2, с.929]. Отже, "Повалити, - валю, - валиш, док., перех.1. Примусити впасти, силою перекинути. // насильно позбавити влади; припинити існування чого-небудь (соціального ладу) тощо." [2, с.929]. Таким чином, поняття "повалення Конституційного ладу України", а отже і дії, зазначеної в законі, означають таку поведінку, яка спрямована на повалення, позбавлення влади, інших складових конституційного ладу, припинення складових конституційного ладу взагалі.

Отже, об'єктивна сторона цього злочину проявляється в публічних закликах, тобто в присутності публіки, багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки до насильницького повалення (припинення складових) конституційного ладу, вчинених особою, яка є представником влади.

Таким чином, виходячи із зазначеного вище, під публічними закликами до насильницького повалення конституційного ладу слід розуміти такі заклики, вчинені особою, яка є представником влади, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей) тобто багатьох громадян, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки (на зборах, мітингах, в театрі, на стадіоні, на дискотеці, на з'їздах тощо).

За ознаками об'єктивної сторони цього злочину (у другій формі його прояву), можна констатувати, що означене діяння відноситься до так званих злочинів з формальним складом. Злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення особою, яка є представником влади публічного заклику до насильницького повалення конституційного ладу України, спрямованого на його сприйняття певною аудиторією. Заклик, звернений представником влади до окремих конкретних осіб, до вчинення цього злочину повинен розглядатися за правилами про підбурювання до злочину (ч.4 ст.27; ч.3 ст.109 КК України). Самі заклики особи, яка є представником влади з визначеним змістом становлять закінчений злочин, незалежно від реагування присутніх громадян.

Отже, якщо злочин (у другій формі його прояву) характеризується в КК України (ч.3 ст.109 КК України) як "заклики", тобто віддієслівниковим іменником, то його закінчення визначається моментом озвучення закликів (фізичною дією). Публічні заклики слід відрізняти від поширення неправдивих чуток, які можуть викликати паніку серед населення або ви5кликати порушення громадського порядку, відповідальність за яке передбачена ст.1731 КУпАП.

Публічні заклики до насильницького захоплення державної влади вчинені особою, яка є представником влади (в третій формі його прояву). Ця норма містить відсилочну диспозицію, оскільки відсилає для з'ясування цього злочину (в означеній формі прояву) до дій і способів його вчинення, які описані в ч.2 ст.109 КК України. Цей злочин відноситься до так званих злочинів з формальним складом.

Суспільна небезпечність цього злочину (в третій формі його прояву) характеризується здатністю цього діяння завдати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони державної влади від публічних закликів з метою її захоплення, вчинених особою, яка є представником влади або в загрозі завдання такої шкоди вказаним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом цього злочину (у третій формі його прояву) є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони державної влади від публічних закликів з метою її захоплення, вчинених особою, яка є представником влади.

Поняття "державна влада", яке законодавець використовує, слід розуміти як конституційно-правовий атрибут, де така влада виступає від імені всього суспільства (народу), має публічну основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки), концентрується в апараті - системі органів держави і через ці органи здійснюється; юридично уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу, як один із засобів дотримання законів та інших правових актів; поширює владні рішення на усе суспільство (вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів); відділене від інших видів влади усередині країни, незалежна від них і має монопольне становище у сфері державних справ; юридично (конституційно) обґрунтована і визнана народом України, а також світовою спільнотою; узаконене у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішення у життя).

Об'єктивна сторона цього злочину (у третій формі його прояву) характеризується такими обов'язковими ознаками зовнішньої сторони, як:

1) дії - публічні заклики з метою захоплення державної влади, вчинені особою, яка є представником влади;

2) спосіб - насильницьке захоплення державної влади.

Розглянемо дії, які передбачені в якості обов'язкової ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину. Виходячи із зазначеного, під публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинене особою, яка є представником влади, слід розуміти такі заклики, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей) тобто багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки (наприклад, на зборах, мітингах, в театрі, на під'їздах, на стадіонах, різних масових заходах тощо). Це діяння передбачає активний вплив на невизначену кількість осіб. Злочин за своєю конструкцією відноситься до так званих діянь з формальним складом. Це відповідає загальновизнаним теоретичним положенням, якщо діяння (яке нами коментується) характеризується в КК України як "заклики", його закінчення визначається моментом озвучення закликів. Отже, злочин у цій формі є закінчений з моменту висловлювання особою, яка є представником влади публічного заклику до насильницького захоплення державної влади, спрямованого на його сприйняття певною аудиторією. Заклик особи, яка є представником влади, звернений до окремих конкретних осіб, до вчинення цього злочину повинен розглядатися за правилами підбурювання до злочину (ч.4 ст.27 і ст.109 КК України або ч.1 ст.14 і ч.3 ст.109 КК України при невдалому підбурюванні). Самі ж заклики особи, яка є представником влади з визначеним змістом становлять закінчений злочин, незалежно від реагування присутніх громадян.

Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, особою, яка є представником влади (четверта форма прояву цього злочину). Це склад злочину поміщений в диспозиції статті, яка має від - силочні характеристики, оскільки з'ясування складу злочину можливе лише при зверненні до положень ч.2 ст.109 КК України. Слід зазначити, що вказаний злочин, сформульований за ознаками об'єктивної сторони як діяння з формальним складом.

Суспільна небезпечність злочину - розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, вчиненого особою, яка є представником влади характеризується завданням істотної шкоди суспільним відносинам, які забезпечують умови з охорони конституційного ладу від його зміни, вчинені шляхом розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької його зміни, здійснені особою, яка є представником влади або в загрозі завдання такої шкоди означеним відносинам.

Правовою підставою (соціальною обумовленістю) криміналізації цього діяння є положення ч.2 ст.5 Конституції України, яка закріплює усталені суспільні відносини і, відповідно, до якої право визначати конституційний лад України належить виключно народу України.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу України від його зміни шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого характеру, вчинених особою, яка є представником влади.

Об'єктивна сторона цього злочину (в четвертій формі його прояву) характеризується такими обов'язковими ознаками зовнішньої сторони, як:

1) дії - розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені особою, яка є представником влади;

2) засоби вчинення злочину - матеріали із закликами відповідного змісту;

3) спосіб вчинення злочину.

З метою встановлення такої дії (ознаки об'єктивної сторони складу злочину) як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, вчинені особою, яка є представником влади, звернемося до довідкової літератури. Цей термін тлумачиться таким чином: "Розповсюджувати, ую, ує, розповсюджувати, джу, диш.1. Роздавати, передавати, продавати і т. ін. багатьом для придбання, ознайомлення і т. ін.; поширювати, ширити, розпоширювати" [2, с.186]. В джерелах з кримінального права є такі погляди на таку дію, як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчинених особою, яка є представником влади (але така дія характеризується в цілому до всіх форм цього діяння, а не до кожної окремої форми прояву):

1) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп'ютерних компакт-дисків, дискет тощо) полягає в доведенні їх змісту до невизначеної кількості або певної групи людей [3, с.7];

2) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [7, с.28-29];

3) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів тощо) полягає в доведенні їх змісту до відома невизначеної або певної групи людей [4, с.226];

4) розповсюдження матеріалів - це дія, вчинена з метою доведення змісту певних матеріалів до відома певної кількості людей [8, с.263].

Важливо звернути увагу на те, що існуючи точки зору лише взаємно доповнюють одна одну та розуміння такої дії, вчиненої особою, яка є представником влади. Це дає нам підставу стверджувати, що дію - розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу, вчинених особою, яка є представником влади, необхідно розуміти як таку дію, при якій розповсюджуються, поширюються, передаються багатьом, невизначено - му колу осіб, певній кількості людей, певному колу людей матеріали для ознайомлення із зазначеними закликами.

У джерелах з кримінального права існують такі думки щодо способів вчинення цього злочину:

1) розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп'ютерні мережі, розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщеннях державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо [3, с.7];

2) розповсюдження матеріалів - здійснюється шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів [8, с.245-246];

3) розповсюдження може здійснюватися шляхом розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо [4, с.226];

4) розповсюдження може здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках оголошень, розсилання листів певним групам адресатів тощо [7, с.28].

Аналіз зазначених точок зору свідчить, що способами вчинення цього злочину є: розсилання матеріалів поштою, передача таких матеріалів через комп'ютерні мережі, розкидання, розклеювання матеріалів на стінах будинків, розклеювання таких матеріалів у вітринах, підкидання таких матеріалів у приміщення державних органів, у приміщення державних організацій або установ, або підприємств, або організацій, підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання таких матеріалів на дошках оголошень, розсилання листів певним групам адресатів, вчинених особою, яка є представником влади, цей перелік є примірним. Ця ознака злочину не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину. Проте, з'ясування способу вчинення цього злочину має істотне значення: чи були доведені такі матеріали до відома адресатів, на які вони розраховані.

Засоби вчинення цього злочину є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину (у його четвертій формі його прояву). В кримінально - правовій літературі їх називають так:

1) матеріали - це письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискеті, аудіо - чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [8, с.246];

2) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо - чи відеокасеті) тощо - у цьому злочині є засобами вчинення злочину [7, с.29]. Ці позиції Хавронюка М.І. є сприйнятними.

Щодо моменту закінчення цього злочину, то в юридичній літературі існують такі думки:

1) цей злочин є закінченим з моменту, коли хоча б частка вказаних підготовлених матеріалів потрапила до адресатів (виготовлення, зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікується як готування до вчинення злочину за ст.14 і ч.3 ст.109 КК України [8, с.246];

1) сам факт розповсюдження матеріалів з такими закликами створює закінчений злочин, незалежно від наслідків [4, с.7];

2) розповсюдження матеріалів визначається закінченим, коли яка-небудь частина інформації поступила до відома хоча б одного адресату [3, с.263].

Слід зазначити, що складніше оцінити ситуації, коли в диспозиції статті дія позначається віддієслівниковим іменниками, в нашому випадку "розповсюдження". Зрозуміло, що тут мова йде про процес вчинення діяння, що має, відповідно незавершений або завершений характер. Тут слід виходити з фізичного завершення дії. Отже, враховуючи це положення, слід зазначити, що навіть одиничний факт розповсюдження матеріалів з таким закликом створює закінчений злочин, незалежно від того, досяг чи не досяг своєї мети винний.

Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу України, особою, яка є представником влади, злочин, передбачений ч.3 ст.109 КК України (п'ята форма прояву цього злочину). Цей злочин поміщений законодавцем до диспозиції, яка є відсилочною, оскільки для з'ясування складу цього злочину відсилають особу, яка застосовує закон до ч.2 ст.109 КК України. Цей злочин містить діяння з формальним складом.

Суспільна небезпечність цього злочину (в п'ятій формі його прояву) характеризується здатністю цього діяння завдати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від його повалення шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого змісту, вчинених особою, яка є представником влади або в загрозі завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом цього злочину (в п'ятій формі його прояву) є суспільні відносини, що заббезпечують умови з охорони конституційного ладу від його повалення шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого змісту, вчинених особою, яка є представником влади.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими обов'язковими ознаками, як:

1) дії - розповсюдження матеріалів із закликами насильницького повалення конституційного ладу, вчинені особою, яка є представником влади;

2) засоби вчинення злочину - матеріали із закликами до насильницького повалення конституційного ладу;

3) способи вчиненні цього злочину.

З метою встановлення такої дії (ознаки об'єктивної сторони цього злочину в п'ятій формі його прояву) як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу України, вчинених особою, яка є представником влади. Цей термін тлумачиться наступним чином: "Розповсюджувати, ую, чей, розповсюджувати, джу, диш.1. Роздавати, передати, продавати і т. ін. багатьом для придбання, ознайомлення і т. ін.; поширювати, ширити, розширювати" [2, с.186]. У кримінально-правовій літературі є наступні погляди на таку дію, як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу України, вчинених особою, яка є представником влади (але така дія характеризується в цілому до всіх форм, тобто складів злочину, а не для цього окремого складу):

1) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп'ютерних компакт-дисків, дискет тощо) полягає в доведенні їх змісту до невизначеної кількості або певної групи людей [5, с.7];

2) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [7, с.28-29];

3) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів тощо) полягає в доведенні їх змісту до відома невизначеної або певної групи людей [4, с.226];

4) розповсюдження матеріалів - це дія, вчинена з метою доведення змісту певних матеріалів до відома певної кількості людей [6, с.263];

5) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [8, с.245];

6) розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами означеного змісту серед широкого кола осіб з метою ознайомлення з цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роздавання книг тощо) [5, с.326].

Слід зазначити, що існуючи точки зору щодо розуміння дії у передбаченому складі злочину не мають суперечностей і вони лише доповнюють таке розуміння зазначеної дії. Це дає нам підставу стверджувати, що дія розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, вчинених особою, яка є представником влади, необхідно розуміти дії з розповсюдження, поширення, передачі багатьом, невизначеному колу осіб, певної кількості людей, певному колу людей матеріалів для ознайомлення із зазначеними закликами.

Щодо способів вчинення цього злочину (в п'ятій формі його прояву), то в джерелах з кримінального права існують такі думки:

1) розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп'ютерні мережі, розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо [3, с.7];

2) розповсюдження матеріалів - здійснюється шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів [8, с.245-246].

Аналіз зазначених точок зору свідчить, що способами вчинення цього злочину є: розсилка матеріалів поштою, передача таких матеріалів через комп'ютерні мережі, розкидання, розклеювання таких матеріалів у вітринах, підкидання таких матеріалів у приміщення державних органів, організацій, або установ, або підприємств, або організацій, підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання таких матеріалів на дошках пошани, розсилання листів певним групам адресатів, вчинених особою, яка є представником влади. Цей перелік є примірним.

Встановлення способу вчинення цього злочину має значення для встановлення доказів щодо доведення матеріалів такого змісту до адресатів.

Засоби вчинення цього злочину є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину. В кримінально-правовій літературі їх називають так:

1) матеріали - це письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискеті, аудіо - чи відеокасеті) листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [8, с.246];

2) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо - чи відеокасеті) тощо - у цьому злочині є засобами вчинення злочину [7, с.29]. Ці твердження М.І. Хавронюка є прийнятними.

Таким чином для цього складу злочину обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього діяння є:

1) дії, які нами описані, виходячи із закону;

2) засоби вчинення цього злочину;

3) способи вчинення злочину.

Щодо моменту закінчення цього злочину, то в юридичній літературі існують такі думки:

1) цей злочин є закінченим з моменту, коли хоча б частка вказаних підготовлених матеріалів потрапила до адресатів (виготовлення, зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження) кваліфікуються, як готування до вчинення злочину за ст.14 і ч.3 ст.109 КК України [8, с.246];

2) сам факт розповсюдження матеріалів з такими закликами створює закінчений злочин, незалежно від наслідків [3, с.7];

3) розповсюдження матеріалів визнається закінченим злочином, коли яка-небудь частина інформації поступила до відома хоча б одного адресату [8, с.263].

Слід зазначити, що складніше оцінити ситуації, коли в диспозиції статті дія позначається віддієслівниковими іменниками, в нашому випадку "розповсюдження". Зрозуміло, що тут мова йде про процес вчинення діяння, що має відповідно незавершений або завершений характер. Тут слід виходити з фізичного завершення дії. Отже, враховуючи це положення, слід зазначити, що навіть одиничний факт розповсюдження матеріалів з такими закликами, вчинюваними особою, яка є представником влади, створює закінчений злочин, незалежно від того, досяг чи не досяг своєї мети винний.

Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади особою, яка є представником влади (шоста форма прояву цього злочину, передбачена ч.3 ст.109 КК України). Цей злочин містить діяння з формальним складом. Диспозиція ч.3 ст.109 КК України, яка містить цей склад злочину, має відсилочний характер і відсилає особу, яка застосовує закон до ч.2 ст.109 КК України.

Суспільна небезпечність цього злочину (в шостій формі його прояву) характеризується здатністю цього діяння завдати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони державної влади від її захоплення шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого характеру, вчинених особою, яка є представником влади або в загрозі завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом цього злочину (в шостій формі його прояву) є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони державної влади від її захоплення шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого змісту, вчинених особою, яка є представником влади.

Об'єктивна сторона цього злочину (в шостій формі його прояву) характеризується такими обов'язковими ознаками цього діяння, як:

1) дії - розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення держаної влади, вчинених особою, яка є представником влади;

2) засоби вчинення цього злочину;

3) способи вчинення злочину.

З метою встановлення такої дії (ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину), як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинених особою, яка є представником влади, звернемося до відповідних джерел.

Цей термін тлумачиться таким чином: "Розповсюджувати, ую, ує, розповсюджувати, джу, лиш.1. Роздавати, передавати, передати, продавати і т. ін. багатьом для придбання ознайомлення і т. ін.; поширювати, ширити, розпо - ширювати" [2, с.186]. В кримінально-правовій літературі є наступні погляди на таку дію, як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинених особою, яка є представником влади (але така дія характеризується в цілому до всіх форм, тобто до складів злочину, які є в ч.3 ст.109 КК України, а не для цього окремого складу злочину):

1) розповсюдження матеріалів (звернень) листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп'ютерних компакт-дисків, дискет тощо, полягає в доведенні їх змісту до невизначеної кількості або певної групи людей [3, с.7];

2) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного їх кола) [7, с.28-29];

3) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів тощо) полягає в доведенні їх змісту до відома невизначеної або певної групи людей [4, с.226];

4) розповсюдження матеріалів - це дія, вчинена з метою доведення змісту певних матеріалів до відома певної кількості людей [8, с.263];

5) розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами означеного змісту серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх з цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роздавання книг тощо) [5, с.326].

Слід зазначити, що існуючі точки зору стосовно розуміння дії в передбаченому складі злочину не мають суперечностей, а лише доповнюють розуміння зазначеної дії. Це дає нам підставу стверджувати, що дія - розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинене особою, яка є представником влади є дія з розповсюдження, поширення, передачі багатьом, невизначеному колу осіб, певній кількості людей, певному колу людей матеріалів для ознайомлення із зазначеними закликами.

Щодо способів вчинення цього злочину, то в джерелах з кримінального права існують такі думки:

1) розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп'ютерні мережі, розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо [3, с.7];

2) розповсюдження матеріалів - здійснюється шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів [8, с.245-246].

Отже, способами вчинення цього злочину є: розсилка матеріалів поштою, передача таких матеріалів через комп'ютерні мережі, розклеювання таких матеріалів у вітринах, підкидання таких матеріалів у приміщення державних органів або установ, або підприємств, або організацій, підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання таких матеріалів на дошках оголошень тощо, вчинюваних особою, яка є представником влади. Цей перелік способів вчинення цього злочину є примірним.

Засоби вчинення цього злочину відносять до обов'язкових ознак об'єктивної сторони цього складу злочину. В кримінально-правовій літературі їх називають таким чином:

1) матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискет, аудіо - чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [8, с.246];

2) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо - чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [8, с.246];

3) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо - чи відеокасеті) тощо - у цьому злочині засобами вчинення злочину [3, с.29]. Ці точки зору доповнюють одна одну та є обґрунтованими.

Щодо терміну "захоплення", який використовується в диспозиції ч.2 ст.109 КК України, до якої робиться відсилка при аналізі цього складу злочину передбаченого ч.3 ст.109 КК України (у шостій формі його прояву). То його потрібно розуміти в такому значенні:

1) як дія;

2) заклики брати що-небудь, схоплювати;

3) заклики оволодіти кимось, чимось, брати кого - небудь або що-небудь силою;

4) заклики до дій, що примушують впасти;

5) заклики до припинення чого-небудь тощо.

Щодо моменту закінчення цього злочину в юридичній літературі є низка думок:

1) розповсюдження матеріалів є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частина вказаних, підготовлених матеріалів потрапила до адресатів (виготовлення), зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікуються як готування до вчинення злочину за ст.14, ч.3 ст.109 КК України [8, с.246];

2) сам факт розповсюдження матеріалів з такими закликами утворює закінчений злочин незалежно від наслідків [8, с.226];

3) розповсюдження матеріалів визнається закінченим злочином, коли яка-небудь частина інформації поступила до відома хоча б одного адресату [4, с.263].

Слід зазначити, що складніше оцінити ситуації, коли в диспозиції статті дія позначається віддієслівниковими іменниками, в нашому випадку "розповсюдження". Тут мова йде про процес вчинення діяння, що має відповідно незавершений або завершений характер. Тут слід виходити з фізичного завершення самої дії. Тому навіть одиничний факт розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної влади особою, яка є представником влади, утворює закінчений злочин, незалежно від того, досяг чи не досяг своєї мети винний.

Висновки. З огляду на викладене вище можна констатувати:

злочини, передбачені ч.3 ст.109 України, мають двадцять чотири форми їх прояву;

кожна форма прояву цього злочину має всі ознаки складу злочину;

без з'ясування цих форм прояву злочину, передбаченого ч.3 ст.109 КК України, неможливо здійснити правильну кваліфікацію цих злочинів.

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru

1. Конституція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст.141.

2. Великий тлумачний словник сучасної Української мови / Уклад. і голов. ред.В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 1440 с.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К.: "Форум", 2001. - у 2-х ч. - Ч.2. - С.3-34.

4. Матишевскький П.С. Злочини проти основ національної безпеки України / П.С. Матишевський // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред.С. С. Яценка. - К.: А. С.К. 2002. - (936 с.) (Економіка. Фінанси. Право). - С.225-232.

5. ТаційВ.Я. Злочини проти основ національної безпеки України / В.Я. Тацій // Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар (Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.): за заг. ред.В. В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Концерн "Видавничий Дім" Ін Юре", 2003. - С.324-333.

6. Чувакова О.А. Преступления против основ национальной бесопасности Украины / О.А. Чувакова // Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Заслуженого деятеля науки и техники Украины, доктора юрид. наук, проф. Е.Л. Стрельцова. - Х.: ООО "Одиссей", 2002. - С.281-292.

7. Хавронюк М.І. Злочини проти основ національної безпеки України / М.І. Хавронюк // Кримінальне право України. Особлива частина: підручник (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - С.25-36.

8. Хавронюк М.І. Злочини проти основ національної безпеки. / М.І. Хавронюк // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 8 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Канон, 2001. - (1104 с.). - С.243 - 271.

...