До питання щодо кримінальної відповідальності військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПИТАННЯ ЩОДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

М.І. Карпенко

Постановка проблеми. Питання щодо законодавчого вдосконалення норм розділу XIX Особливої частини Кримінального кодексу України потребують подальшого наукового осмислення і позитивного вирішення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання, що стосуються загальнотеоретичних підходів до військових злочинів у кримінально-правовій літературі незалежної України розроблялися недостатньо.

Мета статті - визначення загальнотеоретичних підходів щодо позитивного вирішення проблемних питань військових злочинів.

Основні результати дослідження. З метою імплементації кримінального законодавства України у відповідність до положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Верховною Радою України із заявами Законом від 18 жовтня 2006 р. № 251-V [1], 21 лютого 2014 р. прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» [2]. Цим Законом, який набрав чинності 28 лютого поточного року, з Кримінального кодексу України виключені ст. 423 (зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем) і ст. 424 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень).

Крім того, внесені відповідні зміни до ст. 364 КК (зловживання владою або службовим становищем), які пов'язані з тим, що слова абз. 1 ч. 1 цієї статті «з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб» замінені словами «з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи». Тим самим законодавець імплементував положення ст. 19 зазначеної Конвенції (зловживання службовим становищем), які полягають у тому, що «Кожна Держава - учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утримання від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи» [3, с. 348]. При цьому під неправомірною вигодою, як це передбачено в примітці до ст. 364-1 КК «слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав» [4, с. 169].

Як зазначає М.І. Хавронюк: «у більшості кримінальних кодексів держав Європи, крім держав СНД, не передбачено відповідальності за зловживання владою чи службовим становищем та за перевищення влади чи службових повноважень. Зазвичай кримінальна відповідальність установлена тільки за конкретні, чітко визначені дії, що становлять собою спеціальні випадки незаконного використання службового становища. Такий стан речей є результатом дії принципу правової визначеності, за яким кожен західний чиновник і посадовець чітко знає, що він може робити, а чого - не може» [5].

Виключивши ст.ст. 423 і 424 КК, законодавець тим самим декриміналізував спеціальні норми щодо кримінальної відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою та перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень. Але чи значить це, що за подібні дії військових службових осіб більше не передбачена кримінальна відповідальність? Нині дії військових службових осіб у разі їх зловживання владою або службовим становищем необхідно буде кваліфікувати за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК (зловживання владою або службовим становищем), оскільки диспозиція частини першої цієї статті передбачає, що карається «зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб» [2]. З 28 лютого 2014 р., тобто з моменту набрання чинності Законом № 746-V, передбачено, що при завданні істотної шкоди в разі зловживання владою або службовим становищем військові службові особи будуть нести кримінальну відповідальність за вчинення не військового, а загально кримінального злочину. При цьому злочином зазначені дії будуть в разі, коли істотна шкода полягатиме у завданні матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Що стосується дій, які до 28.02.2014 р. кваліфікувалися за ознаками діяння, передбаченого ст. 424 КК (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень), то перевищення влади чи службових повноважень, як злочин, передбачений ст. 365 КК (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу). Нині ч. 1 ст. 365 КК передбачає кримінальну відповідальність за «перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб», а ч. 2 цієї статті передбачає відповідальність за «дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування» [2]. Частина 3 ст. 365 КК передбачає відповідальність у разі вчинення цього злочину за особливо кваліфікуючих обставин, коли «дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки» [2]. За таких обставин доводиться констатувати, що кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень передбачена лише для працівників правоохоронного органу і виключає таку відповідальність для військових службових осіб не лише в якості військового, але і загально кримінального злочину. Разом з тим Пленум Верховного Суду України в постанові від 26.12.2003 р. за № 15 роз'яснив, що «під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти» [6, с. 226-227].

Пунктом 1 примітки до ст. 425 КК передбачено, що «під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування» [2].

З часу прийняття 05.04.2001 р. чинного нині Кримінального кодексу України пройшло майже 13 років. За цей період законодавцем вже 7 раз вносились відповідні зміни і доповнення до розділу XIX Особливої частини КК. Але вони стосувалися врегулювання окремо визначених питань і не носили системного характеру законодавчого вдосконалення злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів). Крім того, змінами до розділу ХІХ Особливої частини від 21.02.2014 р. намітилась тенденція декриміналізації окремих військових злочинів (стаття 423) і передбачення подібних дій в якості загально кримінального злочину (стаття 364 КК). По-друге, декриміналізувавши діяння за ст. 424 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень), законодавець нині передбачив кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень лише для працівників правоохоронного органу, залишаючи поза сферою впливу кримінального закону за подібні дії велику кількість службових осіб, в тому числі і військових службових осіб. У черговий раз приходиться констатувати той факт, що ми ще далекі від тієї ситуації, коли можна стверджувати про цілковиту досконалість конструкції і систему військових злочинів.

Із змісту статті витікає ще один незаперечний висновок про те, що законодавча конструкція частини військових злочинів розділу ХІХ Особливої частини КК України потребує подальшого аналізу і вдосконалення.

Автор не ставив перед собою завдання в невеликій за обсягом статті дати вичерпні відповіді на висловлені ним ці та інші проблеми. Разом з тим акцентується увага науковців, практиків і законотворців на необхідність комплексного підходу до їх позитивного вирішення в найближчий час.

кримінальний відповідальність влада службовий

Список використаних джерел

1. Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції: Закон України від 18 жовтня 2006 р. № 251-V // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 50. - Ст. 496.

2. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції: Закон України від 21 лютого 2014 р. № 746-VII // Голос України. - 27.02.2014. - № 37.

3. Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». - К.: Атіка, 2011. - 424 с.

4. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповн. станом на 4 лют. 2014 року: (офіц. текст). - К.: Паливода А.В., - 2014. - 212 с. (Кодекси України).

5. Українська правда. - 6 жовтня 2011 р. Електронний ресурс. - Режим доступу: http: // www.pravda.com.ua/article).

6. Постанови пленумів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України в кримінальних справах та адміністративних провадженнях: (офіц. текст). / [упоряд. С.А. Кузьмін, М.С. Кучеренко]. - К.: Паливода А.В., 2013. - 612 с.

Размещено на Allbest.ru