Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України (в других шести формах його прояву)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО Ч. 3 СТ. 109 КК УКРАЇНИ (В ДРУГИХ ШЕСТИ ФОРМАХ ЙОГО ПРОЯВУ)

В.К. Матвійчук

Постановка проблеми. Істотним для теорії кримінального права та практики застосування ч. 3 ст. 109 КК України є з'ясування питань, що стосується об'єктивних ознак злочину, передбачених в других шести формах його прояву.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З'ясуванням зазначених питань займалося багато вчених, серед них: Г.В. Андрусів, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.К. Грищук, О.Ф. Бантишев, І.В. Зозуля, М.І. Панов, В.Я. Тацій та ін.

Мета статі полягає у з'ясуванні других шести форм прояву злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України.

Основні результати дослідження. Публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу, вчинені повторно (сьомий прояв злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України). Суспільна небезпечність цього злочину характеризується здатністю цього діяння завдати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від публічних закликів до його зміни насильницьким шляхом, вчинених повторно.

Цей злочин передбачений ч. 3 ст. 109 КК України (в сьомій формі його прояву, за ознакою повторності), яка має відсилочну диспозицію, оскільки з'ясувати суть цього складу злочину можливо при зверненні до ч. 2 ст. 109 КК України. Крім того, цей злочин слід віднести до так званого діяння з формальним складом.

Правовою підставою (соціальною обумовленістю) криміналізації цього діяння є положення ч. 2 ст. 5 Конституції України, яка закріплює усталені суспільні відносини що забезпечують умови з охорони Конституційного ладу України і відповідно до якої право визначати Конституційний лад України належить виключно народу України [1].

Розкриємо поняття «конституційний лад», яке законодавець використовує в першому складі злочину, безпосередній об'єкт якого нами отримав висвітлення. Так, ознаками (складовими) конституційного ладу України є: 1) людина з її невід'ємними правами і свободами; 2) основні принципи конституційного ладу; 3) державний устрій (лад) України; 4) конституційні основи громадянського суспільства. Отже, виходячи з зазначеного вище можна констатувати, що конституційний лад України - це такий стан відносин, який характеризує державу і суспільство, а також їх інститутів відповідно до конституційних норм, де забезпечуються гарантії для людини з її невід'ємними правами і свободами, основні принципи конституційного ладу, державний устрій (лад) України та конституційні основи громадянського суспільства.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими обов'язковими ознаками, як: 1) дії - публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу України (вчинені повторно -- це так звана повторність вчинення злочину); 2) спосіб - насильницька зміна конституційного ладу України.

З метою детального розкриття об'єктивної сторони цього злочину, необхідно з'ясувати поняття, які її характеризують, а саме: «публічні заклики», «зміна», «насильницький», а також такий вид множинності злочинів, як повторність.

З метою пояснення терміну «публічні заклики» звернемося до довідкової літератури. Так, Великий тлумачний словник сучасної української мови такого терміну, як «публічні заклики» не має, але містить термін «публічний», який тлумачить таким чином: «Публічний - а, с. 1. Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий... 2. Призначений для широкого користування...» [2, с. 74]. Крім того, в певній мірі пояснює цей термін таке поняття, як «публічне місце» під яким розуміється: «Публічне місце - місце, де збирається багато публіки (театр, стадіон і т. ін..» [2, с. 74].

Проте, таке тлумачення ще не дає нам повної картини щодо цього терміну, і нам необхідно звернутися до його пояснення в джерела з кримінального права. Одні автори публічний заклик розуміють так, що він повинен бути відкрито звернений до багатьох (не менше двох), що реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати ці заклики [3, с. 7]; другі - під публічним закликом розуміють відкрите звернення до багатьох громадян [4, с. 226]; треті - наполягають, що заклик повинен мати публічний характер, тобто проголошуватися відкрито, в присутності багатьох громадян (ці заклики можуть бути на зборах, на мітингу, демонстрації тощо [5, с. 326]; четверті - стверджують, що публічність означає, що заклики носять відкритий, доступний для розуміння характер і звернені до широкого кола осіб (в кожному конкретному випадку питання вирішується з врахуванням усіх обставин справи: місця, часу, обстановки вчиненого діяння) [6, с. 263].

Враховуючи те, що термін закону «публічні заклики» складається з двох слів: «публічні» і «заклики», то ще необхідно розкрити термін «заклики»: «Заклик, у ч. 1. Прохання, запрошення прийти, приїхати, з'явитися куди- небудь. // Звук, вигук; що кличе, закликає. 2. Без додатка і до чого. Звернення до певної групи людей, у якому в стислій формі висловлено провідну ідею часу, політичну вимогу, завдання, відозва, гасло. // Прохання, вимога розгорнути яку-небудь діяльність, певним чином поводити себе.» [3, с. 395]. Але цього не досить, звернемося ще до з'ясування вказаного терміну в літературі з кримінального права, де існують такі думки: 1) заклик, про який говориться в ч. 2 ст. 109 КК, - це активний вплив (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення, інших технічних засобів тощо) на невизначену кількість людей (слухачів, читачів, глядачів) або на членів певної партії, організації чи інше угрупування, пов'язане зі схиленням їх до насильницької зміни конституційного ладу [4, с. 7]; 2) заклик - це активний вплив (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення тощо) на невизначену кількість людей (слухачів, читачів, глядачів) або на членів певної партії, організації чи інше угрупування, пов'язане зі схилянням їх до насильницької зміни конституційного ладу [5, с. 226]; 3) заклики - це така форма впливу на свідомість, волю і поведінку людей, коли шляхом безпосереднього звернення до них формується спонукання до певного виду діяльності (в цьому випадку заклики мають конкретну мету - об'єднати людей і спрямувати їх поведінку в русло насильницької зміни конституційного ладу) [6, с. 263].

Отже, виходячи із зазначеного, під публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу слід розуміти такі заклики, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей), тобто багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки (наприклад, на зборах, мітингах, в театрі, на з'їздах, на стадіоні тощо). Публічність - це оціночне поняття і питання про наявність такої ознаки має вирішуватися в кожному конкретному випадку, з врахуванням конкретних обставин справи (часу, місця, способу, обстановки тощо) вчинення таких дій, тобто це діяння передбачає активний вплив на невизначену кількість осіб.

Тлумачення зазначених нами вище термінів дає нам підставу стверджувати, що термін «зміна», який використовується в диспозиції ч. 2 ст. 109 КК України, тут має використовуватися в таких значеннях: 1) в якості дії; 2) примусити впасти; 3) силою перекинути; 4) вбити; 5) зруйнувати; 6) припинити існування чого-небудь (соціального ладу). Отже, під діями, спрямованими на насильницьку зміну конституційного ладу, необхідно розуміти: 1) заклики до насильницької зміни положень ст. 3 Конституції України і надання органам держави можливості таким чином не виконувати ці положення Конституції; 2) заклики до позбавлення насильницьким шляхом конституційних прав та гарантій громадян, передбачених ст. 13 Конституції України; 3) заклики до змушення громадян України дотримуватися єдиних політичних, економічних та ідеологічних засад шляхом фізичного або психічного впливу (ст. 15 Конституції України); 4) заклики змушення громадян шляхом фізичного або психічного насилля робити те, що не передбачено законом (ст. 19 Конституції України); 5) насильницька зміна положень розділу другого Конституції України; 6) заклики до насильницької зміни конституційного порядку, при якому людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість є найвищою цінністю; 7) заклики до змушування заміни права визначати і змінювати конституційний лад в Україні не народом України, а якимось державним органом або посадовою особою, окремим регіоном, тобто проти волі народу України, шляхом насилля тощо; 8) заклики до насильницької зміни форми держави, тобто зміна відносин, які характеризують державу в цілому (ст. 1), зміна форми територіального устрою України (ст. 2), зміна форми правління, зміна державного режиму (ст. 1), зміна принципу організації і діяльності державної влади; зміна гарантування і визнання місцевого самоврядування тощо; 9) заклики до насильницької зміни державного устрою (ладу) України; 10) заклики до насильницької зміни економічної основи і системи України та інших складових громадянського суспільства.

Таким чином, під публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу України слід розуміти такі заклики, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей), тобто багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки (на зборах, мітингах, в театрі тощо) і стосуються: 1) насильницької зміни положень ст. 3 Конституції України і надання органам держави можливості таким чином не виконувати ці положення Конституції; 2) насильницького позбавлення конституційних прав та гарантій громадян, передбачених ст. 13 Конституції України; 3) змушення громадян України дотримуватися єдиних політичних, економічних та ідеологічних засад (ст. 15 Конституції України); 4) змушення громадян шляхом фізичного або психічного насилля робити те, що не передбачено законом (ст. 19 Конституції); 5) насильницької зміни положень розділу другого Конституції України; 6) насильницької зміни конституційного порядку, при якому людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканість є найвищою цінністю; 7) насильницької змини права визначати и змінювати конституцію в Україні; 8) насильницької зміни форми держави тощо.

У літературі з кримінального права існують такі погляди щодо повторності публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу України: 1) повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні (Повторності не буде, якщо винний в один проміжок часу, в одному й тому ж місці декілька або багато разів звертався з такими закликами до присутніх, тобто здійснив діяння, об'єднанні єдиним злочинним наміром (див. ст. 32 КК України) [7, с. 8]; 2) повторним треба вваж ти злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий же злочин, незалежно від того, була вона засуджена за раніше вчинений злочин, чи не була (повторності не буде, якщо винний в один і той же час, в одному й тому ж місці декілька разів звертався з такими закликами до присутніх) [5, с. 226].

Ці дві точки зору не суперечать одна одній і можуть бути сприйняті.

Отже, цей злочин, як це видно з диспозиції статті, і як ми вже зазначали, відноситься до так званих злочинів з формальним складом. Злочин цей (за ознакою повторності) вважається закінченим з того моменту, коли така особа, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні, знову вчинила публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу України.

Публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу України, вчинені повторно (восьма форма прояву злочину, передбаченого ст. 109 КК України).

Ця норма, яка передбачає означений склад злочину, містить відсилочну диспозицію, оскільки відсилає особу, яка застосовує закон для з'ясування ознак цього злочину до ч. 2 ст. 109 КК України. Слід також зазначити, що досліджений злочин відноситься до так званих діянь з формальним складом.

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується здатність цього діяння завдати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від публічних закликів з метою його насильницького повалення, вчинених повторно, або загрозі завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Правовою підставою (соціальною обумовленістю) криміналізації цього діяння є положення ч. 2 ст. 5 Конституції України, яка закріплює усталені суспільні відносини і відповідно до якої право визначати конституційний лад України належить виключено народу України [1].

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу України від публічних закликів до насильницького його повалення, вчинених повторно.

Об'єктива сторона цього злочину характеризується такими обов'язковими ознаками зовнішньої сторони, як: 1) дія -- публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені повторно; 2) спосіб -- насильницьке повалення конституційного ладу.

З метою розкриття об'єктивної сторони цього злочину необхідно з'ясувати поняття, які її характеризують, а саме: «публічні заклики», «повалення». Великий тлумачний словник сучасної української мови такого терміну, як «публічні заклики» не містить але має термін «публічний», який тлумачить так: «Публічний - а, с. 1. Який відбувається у присутності публіки; людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий... 2. Призначений для широкого користування...» [3, с. 74]. Крім того, як ми вже зазначали, що в певній мірі пояснює цей термін таке поняття, як «публічне місце» - під яким розуміють: «Публічне місце -- місце, де збирається багато публіки, йдеться про театр, стадіон і т. ін...» [3, с. 74]. Інші позиції щодо цього терміну, а також терміну «публічні заклики» ми давали при коментуванні попереднього складу злочину (сьомої форми прояву злочину, передбаченого ч.3 ст. 109 КК України).

Звернемося до дослідження поняття «повалення конституційного ладу України». Спочатку звернемося до терміну «повалення». В довідковій літературі відсутнє роз'яснення терміну «повалення» проте значиться, що повалення «я.с. дія за знач. (повалити)». Отже повалити-валю-валиш, док., перех. 1. Примусити внести силою перекинути. // Насильно позбавити влади; припинити існування чого-небудь (соціального ладу) тощо.» [2, с. 74]. Таким чином, поняття «повалення конституційного ладу України», а отже і дії -- зазначені в законі означають таку поведінку, яка спрямована на повалення, позбавлення влади, інших складових конституційного ладу, припинення існування складових конституційного ладу взагалі.

Отже об'єктивна сторона цього злочину проявляється в публічних закликах, тобто в присутності публіки, багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки до насильницького повалення (припинення складових конституційного ладу, вчинених повторно).

Цей злочин (за ознакою повторності) вважається закінченим з того моменту, коли така особа, яка раніше вчинила такий же злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні, і знову здійснила публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу України.

Публічні заклики до насильницького захоплення державної влади вчинені повторно (дев'ята форма прояву злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України). Цей злочин (за цією формою. прояву) описано в диспозиції як діяння з формальним складом.

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується здатністю цього діяння завдавати істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони державної влади від публічних закликів з метою її захоплення, вчинених повторно, або в загрозі завдання такої шкоди вказаним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом цього злочину, є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони державної влади від її захоплення шляхом публічних закликів такого змісту, вчинених повторно.

Розкриємо поняття «державна влада», яке законодавець використовує в в цьому складі злочину. Під поняттям «державна влада» необхідно розуміти конституційно-правовий інститут, де така влада виступає від іменні всього суспільства (народу), має публічну основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки), концентрується в апараті - системі органів держави і через ці органи здійснюється; юридично уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як один із засобів дотримання законів та інших правових актів; поширює владні рішення на усе суспільство (вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів); відділена від інших видів влади у середині країни, незалежна від них і має монопольне становище у сфері державних справ; юридично (конституційно) обґрунтована і визнана народом України, а також світовою спільнотою; узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішення у життя).

Маючи чіткі ознаки державної влади та її визначення, перейдемо до розкриття об'єктивної сторони цього діяння.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується таким обов'язковими ознаками зовнішньої сторони, як: 1) дії - публічні заклики з метою захоплення державної лади, вчинені повторно; 2) спосіб - насильницьке захоплення державної влади.

Розглянемо дії, зазначені в диспозиції ч. 3 ст. 109 КК України. Виходячи із зазначеного, під публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчиненими повторно, слід розуміти такі заклики, які відбуваються (проголошуються) в присутності публіки (людей), тобто багатьох фізичних осіб, привселюдно, гласно, відкрито, в публічному місці, де збирається багато публіки (наприклад, на зборах, мітингах, в театрі, на з'їздах, на стадіонах тощо). Це діяння передбачає активний вплив на визначну кількість осіб. Злочин за своєю конструкцією відноситься до так званих діянь з формальним складом. Це відповідає загальновизнаним теоретичним положенням, якщо діяння (яке на нами коментується) характеризується в КК України (ч. 3 ст. 109 КК України) як «заклики», його закінчення визначається моментом озвучення закликів особою, яка раніше вчинила такий же злочин. Отже, злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення винним публічного заклику до насильницького захоплення державної влади, спрямованого на його сприйняття певною аудиторією (особою, яка раніше вчинила такий же злочин). Заклик, звернений до окремих, конкретних осіб до вчинення цього злочину, повинен розглядатися за правилами про підбурювання до злочину (ч. 4 ст. 27 і ст. 109КК України або ч. 1 ст. 14 і ст. 109 КК України -- при невдалому підбурювані) [3, c. 226; 4, с. 7]. Самі заклики з визначеним змістом становлять закінчений злочин, незалежно від реагування присутніх громадян (вчинені повторно).

Розповсюдження матеріалів із публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, вчинені повторно (десята форма прояву злочину, передбаченого ч.3 ст. 109 КК України).

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується завданням істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу України від розповсюдження матеріалів із закликами до його насильницької зміни, вчинених повторно, або в загрозі завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу України від розповсюдження матеріалів із закликами до його насильницької зміни, вчинених повторно.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими обов'язковими ознаками, як: 1) дії -- розповсюдження матеріалів із закликами насильницького повалення конституційного ладу, вчинені особою, яка є представником влади; 2) засоби вчинення злочину -- матеріали із закликами до насильницького повалення конституційного ладу; 3) способи вчиненні цього злочину.

З метою встановлення такої дії (ознаки об'єктивної сторони злочину) як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, вчинених повторно, звернемося до довідкової літератури. Цей термін тлумачиться таким чином: «Розповсюджувати, ую, ує, розповсюджувати, джу, диш. 1. Роздавати, передавати, продавати і т.ін. багатьом для придбання, ознайомлення і т. ін.; поширювати, ширити, роз поширювати» [2, с. 186]. В джерелах з кримінального права є такі погляди на таку дію, як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу України (проте слід оговорити, що така дія характеризується в цілому до всіх форм цього діяння, а не до кожної окремої форми, до яких ми відсилаємося в ч. 2 ст. 109 КК України): 1) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп'ютерних компакт-дисків, дискет тощо) полягає в доведенні їх змісту до невизначеної кількості або певної групи людей [3, с. 7]; 2) розповсюдження матеріалів -- це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [7, с. 28--29]; 3) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів тощо) полягає в доведенні їх змісту до відома невизначеної або певної групи людей [4, с. 226]; 4) розповсюдження матеріалів -- це дія, вчинена з метою доведення змісту певних матеріалів до відома певної кількості людей [6, с. 263]; 5) розповсюдження матеріалів -- це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [8, с. 26]; 6) розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами означеного змісту серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх з цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роздавання книг тощо) [5, с. 326].

Існуючи точки зору щодо розуміння дії у передбаченому складі злочину не мають суперечностей і вони лише доповнюють таке розуміння зазначеної дії. Це дає нам підставу стверджувати, що дію -- розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу України, необхідно розуміти такі дії як розповсюдження, поширення, передачі багатьом, невизначеному колу осіб, певній кількості людей, певному колу людей матеріалів для ознайомлення із зазначеними закликами.

Враховуючи те, що спосіб вивчення злочину -- це прийоми та методи вивчення злочинного діяння, то звернемося до цієї ознаки в цьому злочині і розкриємо її. В джерелах з кримінального права існують такі думки щодо способів вивчення цього злочину: 1) розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп'ютерні мережі, розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ підприємств чи організацій тощо [3, с. 7]; 2) розповсюдження матеріалів -- здійснюється шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів і лише в цьому разі кваліфікуються за ч. 2 ст. 109 КК [8, с. 245-246]; 3) розповсюдження може здійснюватися шляхом розклеювання їх на стінах будинків, вітринах підкидання в приміщеннях державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо [4, с. 226]; 4) розповсюдження може здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках оголошень, розсилання листів певним групам адресатів тощо [7, с. 28].

Зазначені точки зору не мають протиріч, лише доповнюють одна одну. Отже, способи вчинення цього злочину є: розсилка матеріалів поштою, передача таких матеріалів через комп'ютерні мережі, розклеювання матеріалів на стінах будинків, розклеювання таких матеріалів у вітринах, підкидання таких матеріалів у приміщення державних органів або установ, або підприємств, або організацій, підкидання листівок до поштових скриньок, розповсюдження таких матеріалів на дошках оголошень, розсилання листів певним групам адресатів. Цей перелік способів вчинення указаного злочину є примірним і не є обов'язковою ознакою цього складу злочину, оскільки він не зазначається ні в ч. 3 ст. 109 КК, ні в ч. 2 ст. 109 КК, до якої ми робимо відсилку.

Засоби вчинення злочину є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. В кримінально-правовій літературі їх називають так: 1) матеріали -- письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискети, аудіо- чи відеокасети) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо -- це засоби вчинення злочину [8, c. 246]; 2) матеріали -- письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи іншому носієві інформації (дискети, аудіо- чи відеокасети) тощо -- у цьому злочині є засобами вчинення злочину [6, c. 29].

Слід зазначити, що ці дві точки зору є позицією М.І. Хавронюка і вони взаємодоповнюють одна одну і на нашу думку є обґрунтованими.

Таким чином, для цього складу злочину обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього діяння є: 1) дії, які нами описані, виходячи із закону; 2) засоби вчинення цього злочину (листівки, газети тощо).

Для цього складу злочину характерна така ознака множинності, як повторність. В кримінально-правовій літературі існують такі погляди щодо повторності як розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу: 1) повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні (повторності не буде, якщо винний в один проміжок часу, в одному й тому ж місці декілька або багато разів звертався з такими закликами до присутніх, тобто здійснив тотожні діяння, об'єднанні єдиним злочиннім наміром (див. ст. 32 КК України) [3, с. 8]; 2) повторним треба вважати злочин, вчинений собою, яка раніше вчинила такий же злочин, незалежно від того, була вона засуджена за раніше вчинений злочин чи не була (повторності не буде, якщо винний в один і той же час, в одному й тому ж місці декілька разів звертався з такими закликами до присутніх) [4, с. 226].

Слід сприйняти ці дві точки зору, які доповнюють одна одну.

Щодо моменту закінчення цього злочину, то враховуючи те, що він відноситься до так званих злочинів з формальним складом, вважається закінченим з того моменту, коли така особа, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні, знову розповсюдила матеріали з публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу України.

Розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницького повалення конституційного ладу України, вчинених повторно (одинадцята форма прояву злочину, передбачена ч. 3 ст. 109 КК України).

Цей злочин містить діяння з формальним складом та знаходиться в ч. 3 ст. 109 КК України, яка є відсилочною, оскільки з'ясувати суть цього діяння можливо лише, звернувшись до ч. 2 ст. 109 КК України.

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується завданням істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від його повалення шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого характеру, вчиненими повторно або загрозою завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом його злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конституційного ладу від його повалення шляхом розповсюдження матеріалів із закликами такого характеру, вчиненими повторно.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими обов'язковими ознаками об'єктивної сторони, як: 1) дія - це розповсюдження матеріалів із публічними закликами до насильницького повалення конституційного ладу, вчинені повторно; 2) засоби вчинення злочину - це матеріали означеного змісту.

З метою встановлення такої дії (ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину), як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу, вчинених повторно, звернемося до відповідних джерел. Цей термін тлумачиться наступним чином: «Розповсюджувати, ую, уеї, розповсюджувати, джу, диш. 1. Роздавати, передавати, продавати і т. ін. багатьом для придбання, ознайомлення і т.ін.; поширювати, ширити, розпоширювати» [2, с. 186]. В кримінально-правовій літературі є наступні погляди на таку дію, як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу України: 1) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів магнітофонних касет, комп'ютерних компакт-дисків, дискет тощо) полягає в доведенні їх змісту до невизначеної кількості або певної групи людей [3, с. 7]; 2) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [7, с. 28-29]; 3) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів, тощо) полягає в доведенні їх змісту до відома невизначеної або певної групи людей [4, с. 226]; 4) розповсюдження матеріалів - це дія, вчинена з метою доведення змісту певних матеріалів до відома певної кількості людей [8, с. 263]; 5) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [7, с. 245]; 6) розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами означеного змісту серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх з цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роздавання книг тощо) [5, с. 326].

Слід зазначити, що існуючи точки зору стосовно розуміння дії в передбаченому складі злочину не мають суперечливих ознак і вони лише доповнюють одна одну. Це дає нам підставу стверджувати, що дія розповсюдження матеріалів із публічними закликами до насильницького повалення конституційного ладу України проявляється в розповсюдженні, поширенні, передачі багатьом, невизначеному колу осіб, певної кількості людей, певному колу матеріалів для ознайомлення із зазначеними закликами, вчиненими повторно.

Способами вчинення цього злочину є: розсилка матеріалів поштою, передача таких матеріалів через комп'ютерні мережі, розклеювання таких матеріалів на стінах будинків, розклеювання таких матеріалів у вітринах, підкидання таких матеріалів у приміщення державних органів або установ, або організацій, підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання таких матеріалів на дошках оголошень тощо. Цей перелік способів вчинення злочинів є примірним. Ця ознака об'єктивної сторони складу злочину не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.

Засоби вчинення злочину є обов'язковою ознакою цього складу злочину. В кримінально-правовій літературі їх називають так: 1) матеріали - письмові чи зафіксовані і на іншому носієві інформації (дискети, аудіо- чи відеокасеті), звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [8, с. 246]; 2) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо- чи відеокасеті) тощо - у цьому злочині є засобами вчинення злочину [7, с. 29].

Для цього складу злочину характерний такий вид множинності, як повторність. В кримінально-правовій літературі існують такі погляди щодо потворності розповсюдження означених матеріалів з указаним змістом: 1) повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні (повторності не буде, якщо винний в один проміжок часу, в одному й тому ж місці декілька або багато разів звертався з такими закликами до присутніх, тобто здійснив тотожні діяння, об'єднані єдиним злочинним наміром) (див. ст. 32 КК України) [3, с. 8]; 2) повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий же злочин, незалежно від того, була вона засуджена за раніше вчинений злочин чи не була (повторності не буде, якщо винний в один і той же час, в одному й тому ж місці декілька разів звертався з такими закликами до присутніх) [4, с. 226].

Ці дві точки зору є сприйнятливими.

Щодо моменту закінчення цього злочину, то враховуючи те, що він відноситься до так званих злочинів з «формальним» складом, вважається закінченим з того моменту, коли така особа, яка раніше вчинила такий же злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні, знову розповсюдила матеріали з публічними закликами до насильницького повалення конституційного ладу України.

Дії, що проявляються в розповсюдженні матеріалів із публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинені повторно (двадцята форма прояву злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України).

Ця форма містить відсилочну диспозицію, оскільки для з'ясування цього складу злочину, відсилає до дій і способів його вчинення, які описані в ч.2 ст. 109 КК України. Цей злочин відноситься до так званих злочинів з формальним складом.

Суспільна небезпечність цього злочину характеризується завданням істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують умови з охорони державної влади від розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинених повторно або в загрозі завдання такої шкоди означеним суспільним відносинам.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони державної влади від розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинених повторно.

Поняття «державна влада», яке законодавець використовує слід розуміти, як конституційно-правовий атрибут, де така влада виступає від імені всього суспільства (народу), має публічну основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки), концентрується в апараті - системі органів держави і через ці органи здійснюється; юридично уособлює загальнообов'язковою всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як один із засобів дотримання законів та інших правових актів; поширює владні рішення на усе суспільство (вони є загальнообов'язковими для всіх колективних й індивідуальних суб'єктів); відділена від інших видів влади у середині країни незалежно від них і має монопольне становище у сфері державних справ; юридично (конституційно) обґрунтована і визнана народом України, а також світовою спільнотою; узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішення у життя).

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими обов'язковими ознаками зовнішньої сторони, як: 1) дії - розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинені повторно; 2) спосіб - насильницьке захоплення державної влади; 3) засоби вчинення злочину.

Розглянемо дії, які передбачені в якості обов'язкової ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину. Виходячи із зазначеного, під розповсюдженням матеріалів із публічними закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинених повторно, звернемося до відповідних джерел. Цей термін тлумачиться наступним чином: «Розповсюджувати, ую, ує, розповсюджувати, джу, дишь. 1. Роздавати, передавати, передати, продавати і т. ін., багатьом для придбання ознайомлення і т. ін.; поширювати, ширити, роз поширювати» [2, с. 186]. В кримінально-правовій літературі є наступні погляди на таку дію, як розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинених повторно: 1) розповсюдження матеріалів (звернень) листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп'ютерних компакт-дисків, дискет тощо, полягає в доведенні їх змісту до невизначеної кількості або певної групи людей [3, с. 7]; 2) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизна- ченої їх кількості або певного кола) [7, с. 28-29]; 3) розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів тощо) полягає в доведенні їх змісту до відома невизначеної або певної групи людей [4, с. 226]; 4) розповсюдження матеріалів - це дія, вчинена з метою доведення змісту певних матеріалів до відома певної кількості людей [8, с. 263]; 5) розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола) [7, с. 245]; 6) розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами означеного змісту серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх з цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роздавання книг тощо) [5, с. 326].

Слід зазначити, що існуючі точки зору стосовно розуміння дії в передбаченому складі злочину не мають суперечностей, а лише деталізують розуміння зазначеної дії. Це дає нам підставу стверджувати, що дія - розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького захоплення державної влади, вчинене повторно є дія з розповсюдження, поширення, передачі багатьом, невизначеному колу осіб, певної кількості людей, певному колу людей матеріалів для ознайомлення із зазначеними закликами.

Стосовно способів вчинення цього злочину, та в джерелах з кримінального права існують такі думки: 1) розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп'ютерні мережі, розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо [3, с. 7]; 2) розповсюдження матеріалів - здійснюється шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів [7, с. 245-246].

Отже, способами вчинення цього злочину є: розсилка матеріалів поштою, передача таких матеріалів через комп'ютерні мережі, розклеювання таких матеріалів у вітринах, підкидання таких матеріалів у приміщення, підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання таких матеріалів на дошки оголошень тощо, вчинених повторно.

Засоби вчинення цього злочину відносять до обов'язкових ознак об'єктивної сторони цього складу злочину. В кримінально-правовій літературі їх називають таким чином: 1) матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискеті, аудіо- чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [7, с. 246]; 2) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, плакатах, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо- чи відеокасеті), звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - це засоби вчинення злочину [8, с. 246]; 3) матеріали - письмові звернення, зафіксовані в оголошеннях, листівках, газетах чи іншому носієві інформації (дискеті, аудіо- чи відеокасеті тощо) - це засоби вчинення злочину [7, с. 29].

Зазначені точки зору доповнюють одна одну.

Стосовно терміну «захоплення», який використовується в диспозиції ч. 2 ст. 109 КК України, до якої робиться відсилка при аналізі цього складу злочину (передбачена ч.3 ст. 109 КК України), то його потрібно розуміти в такому значенні: 1) як дія; 2) заклики брати що-небудь, схоплювати; 3) заклики заволодіти кимось, чимось, брати кого-небудь, або що-небудь силою; 4) заклики до дій, що примушують впасти; 5) заклики до припинення чого-небудь тощо.

Для цього складу злочину характерний такий вид множинності, як повторність. В кримінально-правовій літературі існують такі погляди щодо повторності розповсюдження означених матеріалів з указаним змістом:

1) повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні [7, с. 8];

2) повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий же злочин, незалежно від того, була вона засуджена за раніше вчинений злочин чи не була [4, с. 226].

Щодо моменту закінчення цього злочину, то в юридичній літературі є низка думок: 1) розповсюдження матеріалів з означеним змістом є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частина означених матеріалів потрапила до адресатів [8, с. 246]; 2) сам факт розповсюдження таких матеріалів є закінченим злочином незалежно від наслідків; 3) розповсюдження матеріалів визнається закінченим злочином, коли яка-небудь частка інформації поступила до відома хоча б одного адресату [7, c. 263].

Слід зазначити, що складніше оцінити ситуації, коли в диспозиції статті дія позначається віддієслівниковими іменниками, в нашому випадку «розповсюдження». Тут мова йде про процес вчинення діяння, що має відповідно незавершений характер. Тут слід виходити з фізичного завершення самої дії.

З огляду на викладене вище можна стверджувати: 1) кожна з форм прояву має всі ознаки складу злочину; 2) без з'ясування цих форм не можна сподіватися на правильну кваліфікацію вчиненого злочину.

кримінальний відповідальність конституційний лад

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник сучасної Української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. -- К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. -- 1440 с.

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч.- ч. 2. / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К.: Форум, 2001. - 942 с.

3. Матишевскький П.С. Злочини проти основ національної безпеки України / П.С. Матишевський // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. -- К.: А.С.К. 2002. -- (936 с.) (Економіка. Фінанси. Право). -- 936 с.

4. ТаційВ.Я. Злочини проти основ національної безпеки України / В.Я. Тацій // Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар (Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.); за аг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- К.: Концерн «Видавничий Дім» Ін Юре», 2003. -- С. 324--333.

5. Чувакова О.А. Преступления против основ национальной бесопасности Украины / О.А. Чувакова // Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Заслуженого деятеля науки и техники Украины, доктора юрид. наук, професора Е.Л. Стрельцова. -- Х.: ООО «Одиссей», 2002. -- С. 281-292.

6. Хавронюк М.І. Злочини проти основ національної безпеки України / М.І. Хавронюк // Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В. А. Клименка. -- К.: Юридична думка, 2004. -- С. 25--36.

7. Хавронюк М.І. Злочини проти основ національної безпеки / М.І. Хавронюк // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 8 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Канон, 2001. -- (1104 с.). -- C 243--271.

Размещено на Allbest.ru