Основи, засади та принципи адвокатури:співвідношення понять

Melnik V.

The article describes the components of economic development and state regulation of these processes. There are high-lighted the basic directions ofstate regulation of the economy. The necessity of introduction in Ukraine European standards of life in and out of the country in a leading position in the world. The author examines issues of application of mechanisms for public regulative influence on the economic activity. The author has considered ways and forms ofpublic regulation and substantiated the necessity of application ofpublic influence measures. The article deals with the strategic directions of the modernization of Ukraine's economy at the state level. The necessity of public administration modernization processes in the economy is grounded. The basic directions of state policy on modernization of the economy, such as finance, innova-tion, social, foreign and policy in the development of domestic markets and infrastructure are shown in the article. It has been determined that the real revival of the economy of Ukraine will take place only after targeted and conscious focusing on its national identity, which means a return to the best historical traditions that have developed in their time of national economic models and economic thought. Crucial historical and economic foundation in the selection of the model of the national economic system has been proved.

Keywords: modernization, economy, territory, region, management, innovations, infrastructure, state, politics, strategy.Постановка проблеми. Питання пов'язані з пер-спективами подальших шляхів соціально-економічного розвитку є надзвичайно актуальними. Тому з метою забезпечення стійких темпів економічного зростання та започаткування відповідних якісних змін необхід-ним є запровадження сучасних стратегічних інстру-ментів. Для підвищення ефективності довгострокової стратегічної перспективи необхідним є дослідження вітчизняного досвіду здійснення аналізу результатів, успіхів і невдач, зіставлення визначених критеріїв з реальними досягненнями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепту-альні питання стратегічного управління та ефективного суспільного розвитку досліджені у працях І. Ансоффа, Д. Белла, П. Кругмана, М. Портера, Дж. Стігліца, Й. Шум-петера. Вітчизняні вчені В. Бесєдін, А. Гальчинський, В. Геєць, Н. Горшкова, Я. Жаліло, І. Крючкова, І. Ман- цуров, Л. Мусіна, П. Онищенко, Б. Панасюк, С. Чистов тощо. Вчені зробили вагомий внесок у теоретичні засади оновлення системи стратегічного планування економіч-ного та соціального розвитку.

Мета статті передбачає дослідження теоретико- методологічних засад створення стратегічних перспек-тив управління та державного регулювання соціально- економічним розвитком.

Виклад основного матеріалу. Саме обсяг держав-ного регулювання господарської діяльності, що закла-дається через прийоми регулювання, визначає виді-лення в рамках режиму господарської діяльності видів цієї діяльності. Тобто необхідність здійснення держав-ного регулювання соціально-економічного розвитку у всіх сферах господарювання визначає особливості регулювання господарської діяльності, які насамперед проявляються у наявності спеціальних принципів регу-лювання, у використанні прийомів регуляторної полі-тики тощо. В. В. Лаптєв нагадує, що перехід до ринко-вої економіки спочатку сприймався як повна відмова від державного регулювання господарської діяльності, як повне саморегулювання підприємництва. Наразі наступив момент усвідомлення того, що державне регулювання при переході до ринкової економіки в нашій країні є необхідним, що у підприємницькому законодавстві не можна односторонньо орієнтуватися тільки на приватні інтереси, оскільки вони повинні сполучатися з інтересами публічними [3, с. 8].

Таким чином, система національної економіки і стратегічні засади її довгострокового соціально-еконо-мічного розвитку тісно взаємопов'язані між собою. Спи-раючись на наукові основи, що враховують ендогенні та екзогенні чинники розвитку, модель національної еко-номіки має стати фундаментом у розбудові української соціальної та економічної стратегічної перспективи.

Щодо моделі розвитку, то це таке утворення, що дозволяє імітувати певний процес. Моделі розро-бляються і використовуються для досягнення певної мети, через представлення найважливіших особли-востей досліджуваних економічних процесів. Спроби змоделювати розвиток були зроблені в Стратегії роз-витку регіону(Автономна Республіка Крим) на період 2011-2020 роки. Відповідно до документу розвиток може відбуватися за трьома варіантами (сценаріями) [10, с. 27]:

1. «Інерційний» сценарій: збереження «статус-кво», передбачає використання наявного в регіоні санаторно- курортного, туристичного, аграрного, промислового, транспортного, транзитного, ресурсного потенціалів на підставі екстенсивного типу економічного зрос-тання, інерційним шляхом, при збереженні «статус- кво» в структурі економіки та факторах її розвитку. При такому сценарії, заходи державного управління щодо розвитку Криму зорієнтовані на залагодження конфліктів і усунення негативних соціальних наслідків кризових ситуацій, що виникають внаслідок консерва-ції хронічних проблем розвитку регіону.

Згідно з прогнозом економічного і соціального роз-витку до 2020 року, підготовленому Національним інститутом стратегічних досліджень, при збереженні «статус-кво» очікується стійке зниження ефективності соціально-економічного розвитку республіки. На тлі ймовірного незначного зростання продуктивності праці і відносно високих показників економічного зростання очікуються погіршення показників соціаль-ного розвитку та рівня життя, підвищення рівня тініза- ції економіки. При більш високих показниках розвитку туристичного комплексу, ефективність промисловості, сільського господарства, будівництва буде демонстру-вати тенденцію до зниження.

Ризики розвитку «інерційного2 сценарію - це, насамперед, втрата керованості соціально-економіч-ним комплексом, загрози екологічних і техногенних катастроф, неадекватність державних фінансів зрос-таючому рівню соціального навантаження на бюджет республіки, наростання процесів економічної і соці-альної стагнації, посилення етнонаціональної кон- фліктогенності у Криму, ослаблення міжрегіональ-них виробничо-коопераційних зв'язків між регіоном та іншою територією країни, що може спровокувати посилення господарської відірваності економіки регі-ону від економіки країни в цілому.

2. «Мобілізаційний» сценарій: ставка на зовнішні джерела розвитку.

Модель приваблива тим, що не потребує складної та політично обтяжливою реорганізації державного апарату, дозволяє ефективно використовувати наяв-ний кадровий потенціал і відпрацьовану культуру державного управління. «Мобілізаційний» сценарій ефективний як антикризова тактика і створює ілюзію досягнення необхідного стійкого результату при міні-мальних витратах часу і ресурсів.

Разом з тим концентрація на цілях антикризового менеджменту, відмова від формування посткризової моделі сталого розвитку, спроби оптимізації сфор-мованої моделі економічного і соціально-політич-ного розвитку, відмова від політики, спрямованої на зміну та підвищення статусу регіону в системі регі-онального та загальнонаціонального поділу праці, переорієнтація інвестиційних потоків в сектори, які мають виключно короткострокову і середньострокову віддачу, не дають адекватної відповіді на виклики, з якими стикається регіон.

Ризик розвитку «мобілізаційного» сценарію - згор-тання економічної ініціативи та активності на рівні територіальних громад міст, сіл і районів. Фінансово- економічної віддачі від заходів механічної консолідації та концентрації господарсько-ресурсного потенціалу буде недостатньо для здійснення економічного про-риву та подолання економічного відставання, призупи-нення процесів декапіталізації, деградації економічної та соціальної інфраструктури, відставання міжнарод-ної конкурентоспроможності економічного комплексу регіону.

Посилюватиметься секторальна залежність від зовнішніх інвесторів і транснаціональних корпора-цій, виникне ризик перетворення економіки регіону в об'єкт зовнішнього управління з боку великих геоеко- номічних сил.

3. «Модернізаційний» сценарій: успішний регіон в успішній Україні базується на ефективному викорис-танні існуючого в регіоні ресурсного потенціалу на принципах інтенсивного типу економічного зростання.

Зокрема, передбачається, що будуть реалізо-вані кроки, спрямовані на підвищення конкуренто-спроможності економіки регіону на основі іннова-ційно-інвестиційної моделі економіки, соціально збалансованої й екологічно-орієнтованої політики випереджального розвитку, створення на території регіону комфортної та безпечної середовища для про-живання людини.

Стратегія інвестиційного розвитку розкриває вибір курсу дій, або проникнення на ринок, а під стратегією інвестиційної діяльності розуміють довгострокові заходи наступального або оборонного характеру і вва-жають, що стратегія - це свідома і обдумана розробка для досягнення певної мети [1, с. 20].

Інвестиційна стратегія регіону - це модель взаємо-дії всіх ресурсів, що направляються в матеріальні й нематеріальні активи (у тому числі в «людський капі-тал»), що дозволяє регіональним органам влади вста-новити пріоритети розвитку й ефективно виконувати свою місію, досягаючи при цьому стійких конкурент-них переваг [4, с. 107].

Найбільш типовими цілями розробки регіональної інвестиційної стратегії є наступні [8]:

- вироблення єдиної позиції і загального розуміння змін, що відбуваються в регіональному інвестиційному середовищі;

- визначення напрямків регіонального інвестицій-ного розвитку та виявлення в результаті налагодження партнерських відносин найбільш ймовірного пове-дінки державних і приватних організацій, що діють в інвестиційній сфері;

- створення загальних рамок з метою зміцнення інвестиційного потенціалу регіону;

- сприяння суб'єктам інвестиційної системи в при-йнятті ними конкретних рішень, що дозволяють підви-щити цілеспрямованість і скоординованість дій.

Формування стратегії інвестиційного розвитку регіону відноситься до методів державного управління інвестиційної сфери. Основу нормативно-правового забезпечення стратегічного планування соціально-еко-номічного розвитку регіону становлять Конституція України, Закони України: «Про місцеве самовряду-вання в Україні»; «Про місцеві державні адміністра-ції», «Про Генеральну схему планування території України», «Про стимулювання розвитку регіонів», «Про Державну програму економічного та соціального розвитку України» та ін., Бюджетний кодекс, Податко-вий кодекс України, постанови КМУ [5].

Так в Україні з 2005 року існує державна програма розвитку регіонів. Стратегічне планування регіональ-ного розвитку в Україні було запроваджено Законом «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8.09.2005 р. № 2850-IV [закон]. З цією метою розроблено Державну стратегію регіонального розвитку України на період до 2015 р., у якій були визначені ключові проблеми розви-тку регіонів, наступним було подовження даної страте-гії розвитку в розрізі регіонів до 2020 р. [5].

Сьогодні згідно із Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020», затвердженою Указом Президента України від 12 січня 2015року № 5/2015 [6] метою Стратегії є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі.

У рамках вищевказаної стратегічної цілі доцільно досягнути таких операційних цілей:

- удосконалення системи стратегічного планування регіонального розвитку на загальнодержавному та регіональному рівні;

- підвищення якості державного управління регіо-нальним розвитком;

- посилення міжгалузевої координації в процесі планування та реалізації регіональної політики;

- інституційне забезпечення регіонального роз-витку;

- реформування територіальної організації влади та місцевого самоврядування [5].

Отже, регулювання економіки є інструментом, що використовується державою для впливу на госпо-дарську діяльність, але це не єдиний інструмент, що використовується з такою метою. Воно грунтується на законодавстві, але вказана характеристика прита-манна не тільки йому, а переважній більшості засобів державного впливу на економіку. Водночас відмінною особливістю законодавства, що становить основу регу-лювання економіки, є його здебільшого імперативний характер. Регулювання - це форма державного впливу на економіку, при порушенні вимог якої, встановлених законодавством, може бути застосована відповідаль-ність. Воно в цілому спрямоване на певне звуження можливостей вибору того чи іншого варіанта пове-дінки [7, с. 351].

Висновок. У цілому ж стратегічне державне регу-лювання є такий напрямом державної соціально-еко-номічної політики, який спрямованим на перспективне вдосконалення регуляторної політики між органами державної влади та всіма суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втру-чання держави та усунення перешкод для послідую- чого розвитку, що здійснюється в межах, та у порядку, встановлених Конституцією та законами України і які спрямовані на скерування суб'єктів господарської діяльності в напрямі, досягнення необхідного соці-ально-економічного результату.

1. Жданов В. П. Формирование инвестиционных механизмов в экономике переходного периода [Текст] / В.П. Жданов, А.П. Хлопецкий // Финансово-экономические проблемы регулирования регионального развития. Кали-нинград, 1998. Вып. 3. С. 17-24.

2. Кірдан О. П. Особливості забезпечення ефективного розвитку аграрного сектора економіки України та збалансованості учасників аграрного ринку. Економічний вісник університету : Збірник наукових праць учених

та аспірантів ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». 2015. Випуск 25/1. С. 7-10.

УДК 338.45 (477)

Нешкумай (Григоренко) А.А.

У статті досліджено сучасне значення та місце промислового комплексу в національній економіці та обґрун-товано, що він є основою національної економіки. Важлива роль промислового комплексу в розвитку й підви-щенні ефективності всієї економіки країни визначається тим, що від рівня його розвитку залежить технічне переозброєння й інтенсифікація всіх галузей економіки, підвищення рівня життя населення, зміцнення оборо-ноздатності країни. Розглянуто соціально-економічну структуру національної економіки та особливості функ-ціонування промислового комплексу як складного системного утворення. Визначено, що успішність функціону-вання національної економіки у значній мірі залежить від прогресивності її соціально-економічної структури та злагодженості усіх елементів.

Ключові слова: національна економіка, господарський комплекс, промисловий комплекс, структура економіки, економічна система, продуктивні сили.

МЕСТО ПРОМЫШЛЕННОГО КОМПЛЕКСА В НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКЕ