Інформаційний вплив під час учинення злочинів, передбачених статтями 109 і 110 Кримінального кодексу України

Виклад основного матеріалу. В.Я. Тацій під предметом злочинного впливу вбачає «той елемент суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому, отже, насамперед завдається шкода». «Тому таким предметом, - зазначає автор, - може бути суб'єкт, сам соціальний зв'язок, а також предмет суспільних відносин» [1, с. 58; 2, с. 41; 3, с. 104].

Дослідження інформаційного впливу під час учинення злочинів, передбачених ст. ст. 109 і 110 Кримінального кодексу (далі - КК) України, обумовлює розгляд складів цих злочинів крізь призму впливу особи на психіку учасників суспільних відносин, що забезпечують існування та належне функціонування об'єктів зазначених злочинів.

Злочинний вплив на суб'єкта суспільних відносин характеризується поєднанням біопсихологічної та полісоціальної складових людини. Кожна особа водночас може бути учасником суспільних відносин у різних сферах суспільного життя - від невід'ємних від неї (природні права - право на життя, свободу пересування) до специфічних (реалізація права обирати, бути обраним тощо).

Характерна особливість злочинного впливу на суб'єкта відносин полягає як у прямому та безпосередньому психічному насильстві, що спрямоване на конкретну особу, так і прихованому, яке виражається в маніпулюванні свідомістю учасника суспільних відносин. Цей вплив може полягати в уведенні його в оману, у переконанні в будь-чому, у повідомленні фактів, що не відповідають дійсності. Такого роду вплив на суб'єкт відносин можна назвати інформаційним, оскільки він зазвичай полягає в повідомленні суб'єктові відносин різного роду відомостей.

Варто звернути увагу на те, що, відповідно до ст. 7 Закону, на сучасному етапі основною реальною й потенційною загрозою національній безпеці України та стабільності в суспільстві є, зокрема, намагання маніпулювати суспільною свідомістю [7].

Маніпуляція - спосіб панування шляхом духовного впливу на людей через програмування їхньої поведінки. цей вплив спрямований на психічні структури людини, здійснюється приховано, має своїм завданням зміну думок, спонукань і цілей людей у потрібному володільцям засобів маніпуляції напрямі [8, с. 12].

Зазначений спосіб панування здійснюється шляхом психічного впливу на свідомість людини завдяки застосуванню таких основних прийомів, як мова викладення відомостей, емоційність, сенсаційність, терміновість, повторювання або дроблення інформації, вилучення інформації з контексту, тоталітаризм джерела повідомлення, тоталітаризм рішення, змішування інформації та думки, використання авторитету, активізація стереотипів, некогерентність висловлювань. Такий вплив може бути здійснений через усі засоби масової інформації, мережу Інтернет, навчальні заклади тощо [8, с. 434-437].

Про актуальність інформаційно-психологічного впливу йдеться й у п. 4.11 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015, відповідно до якої пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки є, зокрема, забезпечення наступальності заходів політики інформаційної безпеки на основі асиметричних дій проти всіх форм і виявів інформаційної агресії; створення інтегрованої системи оцінювання інформаційних загроз та оперативного реагування на них; протидія інформаційним операціям проти України, маніпуляціям суспільною свідомістю й поширенню спотвореної інформації, захист національних цінностей і зміцнення єдності українського суспільства; розробка та реалізація скоординованої інформаційної політики органів державної влади; виявлення суб'єктів українського інформаційного простору, що створені й/або використовуються для ведення інформаційної війни проти України, унеможливлення їхньої підривної діяльності; створення й розвиток інститутів, що відповідають за інформаційно-психологічну безпеку [9].

Застосовуючи психічне насильство або маніпуляцію, винний досягає або намагається досягти певної поведінки, що вчиняється в його інтересах учасником (учасниками) суспільних відносин, або суб'єкт (суб'єкти) також в інтересах винного утримується від небажаних для винного дій. У результаті злочинного впливу на психіку суб'єкта відносин суспільно небезпечна шкода об'єктові злочину завдається шляхом зміни подальшої його поведінки - учасник відносин діє або утримується від певних дій усупереч власним, суспільним або державним інтересам.

Результати аналізу суспільних відносин, що забезпечують належне функціонування конституційного ладу та державної влади, свідчать про те, що суб'єктами в них є народ України, який представлений особами, які мають право обирати й бути обраними в Україні - виборцями, і держава.

Характеризуючи об'єктивну сторону цього злочину, В.С. Картавцев і О.Ф. Бантишев зазначають, що «дії, вчинені з метою насильницької зміни конституційного ладу, - це спроба позбавлення владних повноважень органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування шляхом їх протиправного, у тому числі збройного, відсторонення від виконання законних повноважень або за допомогою погрози застосування насильства» [10, с. 264].

Коментуючи ст. 109 КК України, В.Я. Тацій зазначає, що загальною ознакою всіх цих дій є спрямованість їх саме на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто із застосуванням фізичного чи психічного насильства до представників державної влади, осіб, котрі виконують функцію охорони конституційного ладу й державної влади, до інших осіб, які перешкоджають здійсненню цих дій [11, с. 317; 12, с. 25].

Зазначені позиції, на нашу думку, дещо звужують коло суб'єктів конституційного ладу та державної влади, які можуть виступати предметом злочинного впливу під час учинення злочину, передбаченого ст. 109 КК України, з наступних підстав.

По-перше, ставлячи під охорону кримінального закону конституційний лад і державну владу, законодавець узагалі заборонив учиняти будь-які дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, а не лише утриматися від посягання на їхніх суб'єктів.

По-третє, учинення цього злочину в таких формах, як «змова про вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу», «змова про вчинення дій, спрямованих на повалення конституційного ладу», «змова про вчинення дій, спрямованих на захоплення державної влади», «публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу», «публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу», «публічні заклики до захоплення державної влади», «розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу», «розповсюдження матеріалів із закликами до насильницького повалення конституційного ладу» та «розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної влади», з об'єктивної сторони не виражаються в застосуванні фізичного або психічного насильства до представників державної влади, осіб, котрі виконують функцію їх охорони, або осіб, які перешкоджають учиненню таких дій.

Так, у результаті злочинного впливу винного на психіку виборців або осіб, які отримають право обирати й бути обраними в майбутньому, шляхом маніпуляції їхньою свідомістю конституційний лад в Україні може бути визначений (змінений) без певних засад життєдіяльності суспільства, держави й людини в Україні або взагалі повалений, а державна влада в Україні може здійснюватись чи бути переданою до рук (захоплена) певних осіб в обхід справжньої волі Українського народу.

Уважаємо доречним також зазначити, що законодавець у ст. 18 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» передбачив, що в разі введення надзвичайного стану з підстав спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства, додатково можу бути вжиті такі заходи:

- заборона виготовлення та розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

- регулювання роботи цивільних теле- й радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів і радіовипромінювальних пристроїв особистого й колективного користування;

- особливі правила користування зв'язком і передання інформації через комп'ютерні мережі;

- порушення в порядку, визначеному Конституцією й законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей [13].

Законодавче закріплення зазначених адміністративних заходів в інформаційній сфері свідчить про можливість здійснення посягання на державну владу й конституційний лад України шляхом впливу на психіку фізичних осіб.

Отже, учинення злочину, передбаченого ст. 109 КК України, може характеризуватися, зокрема, здійсненням, з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, незаконного інформаційного психічного впливу (маніпуляції свідомістю) як на представників державної влади, осіб, котрі виконують функцію охорони конституційного ладу й державної влади, так і виборців в Україні або на осіб, які отримають право обирати й бути обраними в майбутньому.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України).

Результати аналізу положень ст. ст. 17, 65, 73 й 157 Конституції України, ст. 9 Закону, а також ст. 2 закону України «Про державний кордон України» вказують на те, що суб'єктами суспільних відносин, що забезпечують існування територіальної цілісності й недоторканності України, є громадяни України; Український народ, що представлений особами, які мають право обирати й бути обраними в Україні, - виборцями; держава в особі її органів, посадових і службових осіб, які здійснюють захист територіальної цілісності й недоторканності України.

Характеризуючи об'єктивну сторону цього злочину, В.С. Картавцев і О.Ф. Бантишев справедливо зазначають, що дії, учинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України, - це будь-які дії, спрямовані на зміну меж території України всупереч положенням ст. 73 та п. 2 ст. 85 Конституції України. Згідно зі ст. 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, а, відповідно до п. 2 ст. 85 Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму з цих питань належить до повноважень верховної ради України [10, с. 268].

Висловлюючи свою думку щодо об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 110 КК України, В.Я. Тацій зазначає, що зміст цих форм діяння аналогічний формам діяння, передбаченим у ст. 109 КК України. Відмінність виявляється лише в тому, що в ст. 110 КК України закон не передбачає як обов'язкову ознаку насильницьку зміну меж території або державного кордону України [14 с. 10].

Така позиція, на наше переконання, не є безспірною, адже з огляду на диспозиції частин зазначеної статті законодавець не обмежив посягання на територіальну цілісність і недоторканність саме ненасильницьким способом, тому такі дії можуть виявлятися й у насильницьких діях - нападі на прикордонні застави, збройному вторгненні на територію України та інших діях, що мають своєю метою не лише зменшити територію України шляхом відокремлення її певної частини або змінити в інтересах іншої держави, а й збільшення її розміру шляхом приєднання до неї суміжної території. Тому умисні дії, учинені з метою зміни меж території або державного кордону на порушення порядку, установленого Конституцією України, можуть виражатися у фізичному впливі на суб'єктів (учасників) суспільних відносин - громадян України та службових і посадових осіб державних органів, які забезпечують захист територіальної цілісності й недоторканності України. Крім того, це також означає недоцільність обмежувального тлумачення зазначеної норми, що може призвести до неналежного здійснення правового забезпечення захисту територіальної цілісності й недоторканності України законом про кримінальну відповідальність.

Результати аналізу диспозицій ст. 110 КК України вказують на те, що з об'єктивної сторони цей злочин може виявлятися не лише у фізичному впливі на суб'єктів суспільних відносин, що забезпечують існування територіальної цілісності й недоторканності України, а й у інформаційному впливі. Так, зазначені структурні елементи наведеної норми закону про кримінальну відповідальність передбачають кримінально-правову заборону посягань на територіальну цілісність і недоторканність України у формі публічних закликів або розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону, порушення порядку, установленого Конституцією України.

Публічні заклики до вчинення зазначених у ст. 110 КК України дій - це активний вплив (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення, інших технічних засобів тощо) на невизначену кількість людей (слухачів, читачів, глядачів) або членів певної партії, організації чи інше угруповання, пов'язаний зі схилянням (спонуканням) їх до вчинення дій, спрямованих на протиправну зміну меж території або державного кордону України, порушення порядку, установленого Конституцією України. Це вплив на свідомість і волю інших людей з метою їх схилення до бажаної для винного поведінки, активне нав'язування своїх ідей іншим особам, де обов'язково вказується, як варто поводитись, що робити, щоб досягти конкретного результату, на який націлена особа, котра висловлює публічно такі заклики, - на зміну меж території України або зміну її державного кордону [10, с. 268].