Створення реального правового механізму захисту персональних даних як необхідний елемент гарантування недоторканності приватного життя людини в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення реального правового механізму захисту персональних даних як необхідний елемент гарантування недоторканності приватного життя людини в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні

Різак М.В.

кандидат юридичних наук

помічник-консультант

народного депутата України

Розбудова інформаційного суспільства нерозривно пов'язується з еволюцією інформаційно-комунікаційних систем і технологій обробки інформації, у тому числі персонального характеру, які проникають у всі сфери суспільного життя, що ставить перед законодавцем першочергове завдання модернізації механізму гарантування недоторканності приватного життя особи, зокрема й у контексті обігу та обробки персональних даних.

Незважаючи на постійну критику декларативності статті 32 Конституції України [1], яка закріплює, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, українське суспільство негативно сприйняло перший якісний крок закріплення реального механізму гарантування безпеки обігу й обробки персональних даних - прийняття Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. Цей акт інколи декілька разів на рік зазнає змін (закони № 4452-VI від 23 лютого 2012 р., № 5491-VI від 20 листопада 2012 р., № 245-VII від 16 травня 2013 р., № 383-VII від 3 липня 2013 р., № 1170-VII від 27 березня 2014 р.) та викликає неабиякий резонанс серед громадськості, практикуючих юристів і науковців. негативне ставлення суспільства до закону, спрямованого на захист приватного життя громадян, пояснюється надмірними адміністративними санкціями (у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [2]) за порушення закону, який характеризується складністю розуміння та неоднозначною практикою застосування.

Однією з основних проблем нового закону виявилася проблема відповідності понятійного апарату закону України «Про захист персональних даних» сучасним відносинам з обігу й обробки персональних даних, яка виникла у зв'язку із застосуванням застарілого нормативно-правового забезпечення цих процесів, у тому числі міжнародного. Варто констатувати, що Конвенція Ради Європи № 108 «Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних», яка є фундаментом міжнародного законодавчого забезпечення захисту персональних даних, сформульована для підписання ще в січні 1981 р., була прийнята в 1985 р., а в Україні вона почала діяти лише 1 січня 2011 р. [3]. Разом зі згаданою конвенцією в Україні почав діяти базовий закон у цьому напрямі - закон України «Про захист персональних даних», який також застосовує застарілу термінологію. Наприклад, у статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» проголошено: «Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання й поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем» [4]. Таке формулювання фактично відповідає процесу інформатизації 1980-х рр. Сучасна наука, усвідомлюючи розвиток штучного інтелекту (автоматизованого аналізу інформації), під обробкою персональних даних розуміє будь-яку дію або сукупність дій щодо персональних даних із метою отримання нової інформації; тобто обробка в кінцевому результаті має на меті отримати нове рішення щодо суб'єкта персональних даних, в умовах розбудови інформаційного суспільства - автоматизованого рішення.

Про сучасні можливості отримання автоматизованого рішення щодо суб'єкта персональних даних можна ознайомитись у багатьох наукових статтях у США та Європейському Союзі. Зокрема, М. Косинські, Д. Стіллвелл та Т. Граепел опублікували дослідження, яке стверджує, що за допомогою вже виробленого алгоритму аналізу «вподобань» особи можна з точністю близько 90% визначити сексуальну орієнтацію, національність, релігійні та політичні погляди, особистісні риси характеру, рівень інтелекту й щастя, вживання речовин, що викликають залежність, визначити вік і стать особи тощо [5]. Дослідники Ж. Клеінберг та Л. Бекстрем виробили автоматичний алгоритм аналізу сімейного статусу, дружніх зв'язків суб'єкта дослідження з метою надання оцінки міцності й тривалості його особистих стосунків [6].

Крім проблеми законодавчого розподілу обігу та обробки персональних даних, експерти звертають увагу на багато інших питань, серед яких варто виділити проблему визначення поняття «база персональних даних», перша редакція якого давала можливості уникати реєстрації таких баз. У поєднанні з проблемою неефективної форми заяви реєстрації цих баз, що було доведено на слуханнях Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, така ситуація спонукала Верховну Раду України виключити цей термін із Закону України «Про захист персональних даних»; при цьому поняття «Державний реєстр баз персональних даних» залишається [7; 8].

Фактично замість удосконалення поняття та введення надзвичайно необхідної класифікації цих баз (адже обіг та обробка персональних даних у соціальних мережах суттєво відрізняється від обігу й обробки в державних реєстрах та інших базах персональних даних) єдиним законодавчим органом України прийнято політичне рішення про виключення згаданого поняття, хоча явище продовжує існувати.

Поряд із наведеним варто зауважити, що в правовідносинах обігу й обробки персональних даних найважливішим правом суб'єкта персональних даних є його право надавати згоду на обіг та/або обробку відповідної інформації чи відмовитись від неї. Перша редакція статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлювала загальне правило, відповідно до якого обробка персональних даних могла здійснюватись лише за згодою суб'єкта персональних даних або з дозволу на обробку персональних даних, наданого володільцю бази персональних даних, відповідно до закону, винятково для здійснення його повноважень [4]. Водночас, незважаючи на перегляд у 2012 р. законодавчого визначення згоди суб'єкта персональних даних як добровільного волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети її обробки, висловленого в письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про її надання, тобто скасування обов'язкової письмової форми згоди, нова редакція статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає шість правових підстав для здійснення обігу й обробки персональних даних, а визначення поняття згоди суб'єкта персональних даних взагалі виключено із закону [9]. Залишається також нерозв'язаною проблема надання згоди батьками, опікунами та піклувальниками щодо дітей, недієздатних та обмежено дієздатних осіб відповідно, а також щодо надання згоди на обіг та/або обробку персональних даних померлих осіб їх спадкоємцями.

Серед підстав для обробки персональних даних особливо небезпечною, на нашу думку, є підстава, передбачена пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних», якою є необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб'єкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних, а потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес [9]. Згідно із цим положенням суб'єкт персональних даних має здійснити активні дії, а саме вимагати припинити використання його даних, однак, як це трапляється в більшості випадків, його персональні дані можуть використовуватись і без його відома, а коли він про це дізнається, то зможе добитись компенсації й припинення використання своїх даних лише після рішення суду про те, що захист його персональних даних переважає над інтересом володільця. Фактично нова редакція Закону України «Про захист персональних даних» ставить під сумнів забезпечення недоторканності приватного життя суб'єктів персональних даних в Україні.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що поспішні внесення змін до Закону України «Про захист персональних даних» створюють велику кількість неузгодженостей і знищують навіть існуючий механізм гарантування недоторканності приватного життя.

Серед першочергових напрямів удосконалення законодавства, які дозволили б розробити ефективний механізм гарантування недоторканності приватного життя людини в України, що відповідатиме реаліям розвитку й впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у суспільне життя, необхідно назвати такі:

удосконалення понятійного апарату Закону України «Про захист персональних даних» з обов'язковим розподілом процесів обігу та обробки персональних даних;

запровадження класифікацій персональних даних і баз таких даних;

визначення правових режимів обігу й обробки окремих видів персональних даних у різних базах персональних даних;

розробку Закону України «Про обіг та обробку персональних даних» замість існуючого Закону України «Про захист персональних даних».

Список використаних джерел

захист персональний недоторканість

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. - К.: Парламентське вид-во, 2011. - 198 с.

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних: Закон України від 4 лютого 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 50. - Ст. 549.

3. Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28 січня 1981 р. // Офіційний вісник України. - 2011. - № 1. - Ст. 27.

4. Про захист персональних даних: Закон України від 1 червня 2010 р. // Голос України. - 2010. - № 172. - Ст. 481.

5. Kosinski M. Private traits and attributes are predictable from digital records of human behavior / M. Kosinski, D. Stillwell, T Graepel // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. - 2013. - № 110(15). - P. 5802-5805.

6. Backstrom L. Romantic Partnerships and the Dispersion of Social Ties: A Network Analysis of Relationship Status on Facebook / L. Backstrom, J. Kleinberg [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://arxiv.org/pdf/1310.6753v1.pdf.

7. Ризак М.В. База персональных данных и ее отдельные виды: особенности законодательного обеспечения в Украине / М.В. Ризак // Право України (російськомовна версія). - 2013. - № 3. - С. 259-265.

8. Різак М.В. Забезпечення незалежності органу із захисту персональних даних, що є найважливішою вимогою європейських норм, та необхідність суттєвого удосконалення, а можливо, і прийняття якісно нової редакції Закону України «Про захист персональних даних», який враховуватиме не тільки практичний досвід європейських країн, але й спиратиметься на найсучасніші наукові розробки щодо обігу та обробки персональних даних / М.В. Різак // Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини : Стенограма комітетських слухань / Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kompravlud.rada.gov.ua/kompravlud/control/uk/publish/article;jsessionid=6EA9259ADDDB49C7CDD25D39023 C5F25?art_id=48151&cat_id=46332.

9. Про захист персональних даних: Закон України від 1 червня 2010 р. № 2297-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 34. - Ст. 1188.

10. To log or not to log? Risks and benefits of emerging life-logging applications European Network and Information Security Agency (ENISA) (November 11, 2011) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.enisa.europa.eu/activities/risk-management/emerging-and-future-risk/deliverables/life-logging-risk-assessment.

11. A comprehensive approach on personal data protection in the European Union - EU Communication COM(2010)609/ final // European Commission (November 4, 2010) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/justice/news/ consulting_public/0006/com_2010_609_en.pdf.

12. Різак М.В. Правове регулювання відносин обігу персональних даних: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / М.В. Різак. - К., 2012. - 223 с.

13. Різак М.В. Співвідношення понять «обіг» та «обробка» персональних даних: термінологічні аспекти / М.В. Різак // Віче. - 2013. - № 8. - С. 25-26.

Размещено на Allbest.ru