Теорія регіоналізму та її втілення в законодавстві європейських держав
Висвітлення поняття регіоналістичної держави, з'ясування сутності цієї категорії. Основні приклади деяких держав Європи, яких прийнято вважати регіоналістичними. Аналіз закріплення принципу регіоналізму та децентралізації в законодавстві цих країн.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.11.2018 |
Размер файла | 15,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теорія регіоналізму та її втілення в законодавстві європейських держав
Актуальність теми
Регіоналізація - одна з найбільш відчутних тенденцій розвитку сучасної Європи. Регіональна ідея має у суспільній свідомості досить глибоке коріння. Ідеї регіоналізації почали з'являтися ще у першій половині ХХ сторіччя, яке і відмітилось активним процесом децентралізації державної влади в Європейський країнах. У цей час визнаються права регіонів, збільшується їх роль не лише при вирішенні внутрішньодержавних питань, регіони стали активними учасниками міжнародних відносин. Незважаючи на суперечливість і складність, процес регіоналізації в країнах ЄС продовжується і сьогодні, це дозволяє зробити висновок, що політика децентралізації влади та регіоналізації здатні створити комфортні умови для життя регіонів, зберегти їх мовні, культурні традиції, їх самобутність, а також надати достатньо економічної самостійності для вирішення своїх внутрішній питань і задоволення економічних потреб.
Давність регіоналістичної традиції в європейській культурі незаперечна. Намагання теоретично обґрунтувати та закріпити принципи регіоналіз- му знайшли своє втілення у цілому ряді документів Ради Європи. Питання регіоналізації давно вже стали предметом дискусій і серед науковців. Основними проблемними питаннями залишаються співвідношення центральної та регіональної влади, збереження суверенітету держави в умовах нестабільної міжнародної рівноваги, визначення моделі співвідношення держави та її регіонів, розподіл бюджетних коштів із центру до регіонів, збереженні культурних традицій регіонів, можливість говорити мовою, яка переважає в певному регіоні та ін. Цими та іншими проблемними питаннями займалися як зарубіжні, так і вітчизняні автори. Серед таких, зокрема, можна виділити Г Андрєєву [3], В. Барського [11], Т Васильєву [10], О. Скрипнюка [12], Б. Старшуна [2], В. Чіркіна [1], А. Шармоянца [4] та ін.
Виклад основного матеріалу
Слід зазначити, що серед науковців немає єдиної точки зору щодо визначення поняття регіоналістичної держави. Так, В. Чіркін визначає регіональну державу, як нову форму держави, вся територія якої, а не окремі частини, складається з територіальних автономних утворень. Цим вона відрізняється від унітарної держави (в тому числі від складної, в складі якої є окремі автономії) і від федерації, оскільки автономії в названих вище державах не є суб'єктами федерації [1, с. 192]. Тобто, регіональна держава займає проміжне місце між унітарною державою та федеративною. Б. Стра- шун відносить регіональну державу до виду унітарної держави з особливим політико-адміністративним поділом, що полягає в збільшенні низових одиниць і регіоналізації - створенні великих регіонів як шляхом збільшення вищих одиниць, так і шляхом заснування нового вищого їх рівня [2, с. 359] І, нарешті, третя група науковців досліджують регіональну державу у співвідношенні з федерацією (напр. Г. Андрє- єва) [3, с. 377].
Український вчений А. Шармоянц визначає процес регіоналізації, як «перерозподіл компетенції, коли, з одного боку, наднаціональні інститути розширюють свої повноваження, а з іншого - регіони заявляють про свою обов'язкову участь у вирішенні ряду проблем, що традиційно знаходяться в компетенції держави» [4, с. 107].
Найбільш проблемним при здійсненні політики регіоналізації є питання збереження національних інтересів, державного суверенітету, територіальної цілісності. З іншого боку - посилення ролі регіонів ставить за мету створення більш гнучкої системи управління і наближення держави до громадян. «Регіоналізм спрямований на практичне використання тих можливостей і переваг, які випливають з територіального розподілу сучасного суспільства, на оптимізацію умов для більш раціонального перерозподілу владних повноважень і економічних ресурсів між регіонами» [5, с. 196-197]. Головним завданням законодавця при цьому є створення і закріплення в Основному Законі таких норм та положень, які б гарантували неможливість посягання на суверенітет держави. Регіоналізація, звичайно, не є тотожною суверенізації окремих адміністративно-територіальних одиниць країни. Поняття суверенітету стосується лише країн, а не їх складових частин.
У 1980 році на конференції місцевих та регіональних влад Європи, що присвячена регіональній проблематиці, була прийнята Резолюція 117 про регіональні інститути в Європі [6]. У зазначеному акті було визначено, що сам процес регіоналізації полягає у:
- створенні великих за розміром територіальних одиниць та відповідного виду публічної влади, що знаходиться між місцевим та загальнодержавним рівнями;
- визначенні компетенції, що вирішується регіональним рівнем влади під власну відповідальність у сферах регіонального та економічного планування та культурної політики;
- передачі державних функцій на регіональному рівні до відання органів регіональної влади;
- встановленні представницьких органів влади на регіональному рівні;
- передачі представницьким органам регіональної влади законодавчих повноважень, наскільки це дозволяють державні інтереси;
- заснуванні незалежних регіональних бюджетів та відповідної податкової бази.
До держав, які прийнято вважати регіональними, зазвичай відносять Іспанію, Італію, Францію, Німеччину... Так, 23 березня 2003 року Конституційним законом № 2003-276 у Конституцію Франції були внесені зміни, відповідно до яких її територіальна «організація є децентралізованою» (ст. 1 Конституції Франції), а також ст. 34 Конституції Франції закріплює принцип вільного управління «територіальних» колективів, їх компетенції та доходів, хоча в Конституції, як і раніше, закріплений принцип єдності та неподільності держави [7]. У ст. 2 Конституції Іспанії встановлено, що вона заснована на непорушній єдності іспанської нації, єдиної та неподільної для всіх іспанців Батьківщині; вона визнає і гарантує право на автономію національностей і районів, що її складають [8]. У ст. 5 Конституції Італії також встановлені принципи її державного устрою. «Республіка, єдина і неподільна, визнає місцеві автономії та сприяє їх розвитку; здійснює широку адміністративну децентралізацію в залежних від держави службах». Крім того, Конституція Італії закріплює принцип субсидіарності та пропорційності при вирішенні відповідними рівнями влади питань, віднесених до їх відання [9]. Таким чином, у цілому для унітарних європейських держав характерне формальне закріплення в Конституціях єдності та неподільності держави, проте поряд із цими принципами встановлюються й інші, що демонструють розвиток і еволюцію форм державного устрою у відповідних державах - принципи децентралізації, автономії, пропорційності та субсидіарності. Так само і в федеративних державах поряд із закріпленими принципами децентралізації, субсидіарності та пропорційності досить велика увага приділяється відносинам між суб'єктами федерації та власне самою федерацією, що побудовані на взаємній повазі. Так, відповідно до ст. 143 Конституції Бельгії при здійсненні своїх повноважень федеральна держава, спільнота, регіони діють, дотримуючись вірності федерації, уникаючи конфлікту інтересів [10]. Той же принцип - вірності федерації, - на думку Федерального конституційного суду Німеччини, мається на увазі і в тексті Конституції Німеччини [11, с. 8].
Крім того, конституції федеративних держав містять гарантії цілісності кордонів суб'єктів федерації. Зокрема у ст. 4 Конституції Бельгії встановлено, що «Бельгія складається з чотирьох лінгвістичних регіонів: регіон французької мови, регіон нідерландської мови, двомовний регіон Брюссель - столиця і регіон німецької мови. Кожна комуна Королівства є частиною одного з лінгвістичних регіонів. Межі чотирьох лінгвістичних регіонів можуть бути змінені або уточнені тільки законом, прийнятим більшістю голосів у кожній лінгвістичній групі кожної із палат за умови, що присутня більшість кожної групи і загальна кількість поданих голосів в обох лінгвістичних групах досягає двох третин, що взяли участь у голосуванні» [10].
Таким чином, у державах, що вважаються регіональними, і державах, що мають тенденції до регіоналізації (тобто наближених до регіональних держав), відсутнє правове закріплення принципу ре- гіоналізму. Навпаки, практично в усіх конституціях таких держав особливо наголошується на єдності і неподільності їх територій. Разом із тим у них міститься ряд положень, що вказують на розвиток територіального устрою тієї чи іншої держави в напрямку децентралізації. Регіоналізм не є конституційним принципом, він не знаходить свого закріплення в нормативних джерелах регіональних держав. Це явище пов'язане з певними змінами, що відбуваються в сфері політико-територіального устрою держави та перерозподілом публічної влади.
Національне право країн - членів ЄС передбачає різноманітні моделі і форми регіонального управління і самоврядування, що пов'язано з різними конституційними традиціями і соціально-економічними, етнічними, культурними, історичними, географічними і демографічними умовами, що існують у кожній країні. Субнаціональна вертикаль влади в країнах - членах ЄС включає від одного до трьох рівнів [5, с. 198]. Так, наприклад, територія Австрії складається з 9 земель, які мають ознаки регіонів; Бельгія - з 3 регіонів та 10 провінцій; Великобританія - з 4 істори- ко-географічних частин (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія), які мають досить широке коло повноважень та 56 графств; Німеччина складається з 16 земель та 426 округів; Іспанія - з 17 автономних співтовариств та 50 провінцій; до складу Італії входять 20 регіонів та 95 провінцій; Франція налічує 26 регіонів і 100 департаментів. Кожен із цих регіонів наділений достатньою повнотою влади для задоволення потреб власних громадян у різних сферах життя, починаючи зі сфери культури і закінчуючи міжнародним співробітництвом.
Висновки
Останнім часом питання регіоналі- зації стало досить актуальним і в Україні. Потреба в захисті прав регіонів та представництві їх інтересів вимагає певних політико-правових реформ. На сьогодні ведеться активна робота по впровадженню змін до Конституції України та поточне законодавство. Україна стала на шлях побудови європейської моделі державотворення, і децентралізація посідає ледь не головне місце в цьому процесі. Зміни, що відбуваються сьогодні в суспільно-політичному житті України, обумовлюють нагальну потребу вирішення регіональних проблем. Проте серед науковців, політиків висловлюються побоювання з приводу того, які ризики в собі несе визнання і закріплення за регіонами певної самостійності. Так, О. Скрипнюк зазначає, що «проведення децентралізації в сучасних умовах може спричинити зростання негативних тенденцій щодо посилення регіональних ідентичностей серед населення, сепаратистських настроїв у окремих регіонах, посилення свавілля чиновників та місцевих еліт, зростання незадоволення населення регіонів владою...» [12, с. 73]. Проте слід зазначити, що при вивченні європейського досвіду легітимації регіональних інтересів та аналізі як міжнародно- правових актів, так і законодавства країн ЄС можна зробити висновок, що незважаючи на суперечливість і складність, процес регіоналізації в країнах ЄС продовжується і сьогодні, це означає, що політика децентралізації влади та регіоналізації здатні створити комфортні умови для життя регіонів, зберегти їх мовні, культурні традиції, їх самобутність, а також надати достатньо економічної самостійності для вирішення своїх внутрішній питань і задоволення економічних потреб. За рідкісними винятками визнання широких прав регіонів ніде в Європі не переростає у загрозу територіальній цілісності та суверенітету держави. Завдяки виваженій політиці та відповідному законодавству можна досягти оптимального балансу прав та інтересів як регіонів, так і держави як носія суверенітету.
Список використаних джерел
регіоналістичний держава законодавство
1. В.Е. Чиркин. Конституционное право зарубежных стран. - Пятое издание, перераб. и доп. - М., 2008. - 192 с.
2. Б.А. Страшун. Конституцинное (государственное) право зарубежных стран: учебник. - Том 2. - Часть общая: конституционное право и публичная власт. - М., 1995. - 359 с.
3. Андреева Г.Н. Конституционное право зарубежных стран: учебник. - 2-е изд, перераб. - М., 2009. - 377 с.
4. Шармоянц А.Н. Перспективы развития регионализма в Европе: Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского // Серия «Юридические науки» // Том 25 (64). - 2012. - № 2. - С. 107-110.
5. Барський В.Р Організаційно-правові засоби регіоналізації в країнах -членах ЄС / В.Р Барський// Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Одеська юридична академія». - Одесса: Юрид. л-ра, 2005. - Вип. 26. - С. 196-202.
6. Ressolution of Standing Conference of local and regional authorities of Europe on regional institutions in Europe / RES 117 (1980). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=67 8943&Site=Congress&BackColorInt ernet=e0cee1&BackColorIntranet=e0cee1&BackCol orLogged=FFC679.
7. Конституційні акти Франції. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.concourt.am/armenian/legal_ resources/world_constitutions/constit/france/france-r.htm.
8. Конституція Іспанії. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.domeuropa.eu/leys/23-fales/50-konstitucziya- ispanii?start=1.
9. Конституція Італії. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lawers-ssu.narod.ru/subjects/constzs/italy.htm.
10. Конституція Бельгії від 17 лютого 1994 року (консолідований текст). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// urzona.com/index.php?option=com_content&view=article&id=454:---17--1997-&catid=65:2010-07-22-19-48-30&Itemid=77.
11. Т.А. Васильева. Современные формы государственно-территориального устройства: конституционная регламентация в зарубежных странах / Сравнительное конституционное обозрение. - 2010. - № 2. - 8 с.
12. Скрипнюк О.В. Децентралізація влади як фактор забезпечення стабільності конституційного ладу: питання теорії і практики / О.В. Скрипнюк // Регіональна політика і децентралізація влад в Україні в контексті євроінтеграційних процесів: Зб. наук. пр. / НАН України, Інститут держави і права ім. Корецького. - К. - 2015. - С. 70-74.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Визначення особливостей джерел правового регулювання в національному законодавстві і законодавстві інших країн. Історичні аспекти розвитку торговельних відносин в Україні. Характеристика джерел торгового (комерційного) права окремих зарубіжних держав.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 12.10.2012Аналіз базових підходів у визначенні поняття функцій держави з позицій теорії держави і права, огляд їх основних видів. Висвітлення сутності та змісту такої категорії як "соціальна функція держави". Обґрунтування авторського визначення даного поняття.
статья [28,1 K], добавлен 18.08.2017Поняття типу держави, його місце в теорії держави і права. Відображення сутності держави, яка змінюється; особливості її виникнення. Сутність рабовласницької і феодальної держави. Порівняльна характеристика капіталістичної і соціалістичної держав.
реферат [59,1 K], добавлен 16.02.2011Історично-правовий аспект виникнення та нормативного закріплення шахрайства у національному законодавстві. Дослідження об’єкту злочину і предмету злочинного посягання. Порівняльно-правова характеристика ознак шахрайства у законодавстві зарубіжних країн.
дипломная работа [123,2 K], добавлен 19.07.2016Аналіз основоположних нормативних засад та умов функціонування сучасної системи світового правопорядку в Україні. Основні принципи міжнародних договорів, положення яких містять юридичні зобов’язання держав. Дослідження суверенної рівності країн.
статья [34,5 K], добавлен 18.08.2017Функції теорії держави та права. Теорії походження держав. Правовий статус особи і громадянина. Класифікація органів держави. Характеристика держав за формою правління. Право та інші соціальні норми. Види правовідносин. Юридична відповідальність.
шпаргалка [119,0 K], добавлен 16.11.2010Основні теорії походження держави, висунуті представниками різних епох, держав і політичних течій. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо та Т. Гоббса. Концепція Дж. Локка щодо виникнення держави. Використання Радіщевим терміну "самодержавство".
реферат [21,2 K], добавлен 18.08.2009Поняття та система принципів міжнародного економічного права. Історичне складання принципу суверенної рівності держав, аналіз його правового змісту. Сутність принципів невтручання та співробітництва держав. Юридична природа і функції принципів МЕП.
дипломная работа [32,3 K], добавлен 20.10.2010Історичний аспект процесу виникнення і формування пенсійного забезпечення. Характеристика пенсійних правовідносин. Правові засади набуття права на пенсії. Порівняльний аналіз пенсійного законодавства України та країн Європи, шляхи його вдосконалення.
дипломная работа [150,0 K], добавлен 16.05.2012Поняття, передумови виникнення та соціальна сутність держави. Співвідношення суверенітету народу, нації та держави. Історичні типи держав, їх загальна характеристика. Основні функції української держави. Сутність правової держави (Б. Кістяківський).
курсовая работа [41,1 K], добавлен 23.11.2010Англо-саксонська правова система. Поняття та розвиток процедури імпічменту. Процедура притягнення до судової відповідальності глави держави та посадових осіб. Процедура імпічменту глави держави за законодавством США. Процедури, що відбуваються у Сенаті.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 08.01.2012Формування і становлення історичних типів держави згідно формаційного підходу (рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична). Поняття та особливості типології, умови створення держав та суть теорії класифікації згідно цивілізаційного підходу.
курсовая работа [45,8 K], добавлен 20.07.2010Аналіз актуальності дослідження категорії конституційні цінності в сучасних умовах конституційних перетворень. Особливості відображення даного явища в законодавстві України. Основи конституційного ладу та взаємодії особи, суспільства та держави.
статья [19,7 K], добавлен 14.08.2017Місце самоврядування в системі держава - суспільство, його поняття, виникнення і еволюція. Роль децентралізації, регіонального й місцевого самоврядування в системі демократичного правління. Досвід децентралізації унітарних держав Франції та Іспанії.
контрольная работа [27,7 K], добавлен 07.04.2009Дослідження правового регулювання та законодавчого закріплення статусу біженця в Україні. Визначення поняття статусу біженця, вимушеного переселенця та внутрішньо переміщеної особи. Розгляд процесу удосконалення державного управління у сфері міграції.
статья [29,2 K], добавлен 18.08.2017Сутність держави як історично першого і основного суб'єкта міжнародного права, значення імунітету держави. Розвиток концепції прав і обов'язків держав, їх територіальний устрій з позицій міжнародної правосуб'єктності. Становлення української державності.
реферат [15,2 K], добавлен 07.09.2011Положення кримінального законодавства (КЗ) зарубіжних країн, що регламентують поняття ексцесу співучасника і правила відповідальності співучасників. Аналіз КЗ іноземних держав з метою вивчення досвіду законодавчої регламентації ексцесу співучасника.
статья [19,8 K], добавлен 10.08.2017Поняття про правонаступництва у міжнародному праві. Визнання України як самостійної, суверенної держави. Основні принципи політики України в сфері роззброєння. Правонаступництво України після розпаду Радянського Союзу. Неперервність української держави.
реферат [17,9 K], добавлен 06.03.2014Договір підряду: поняття і ознаки, істотні умови, права і обов'язки сторін договору. Особливості правового регулювання договорів підряду в законодавстві різних країн. Основні структурні елементи договору підряду. Укладення договорів міжнародного підряду.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 05.06.2011Багатоаспектність розуміння поняття "держава". Принципи цивілізаційного підходу, його відмінність від формаційного. Формаційний підхід до типології держав. Характеристика феодальної держави. Проблеми демократичної перебудови українського суспільства.
курсовая работа [49,2 K], добавлен 05.04.2012