Теорія регіоналізму та її втілення в законодавстві європейських держав

- заснуванні незалежних регіональних бюджетів та відповідної податкової бази.

До держав, які прийнято вважати регіональними, зазвичай відносять Іспанію, Італію, Францію, Німеччину... Так, 23 березня 2003 року Конституційним законом № 2003-276 у Конституцію Франції були внесені зміни, відповідно до яких її територіальна «організація є децентралізованою» (ст. 1 Конституції Франції), а також ст. 34 Конституції Франції закріплює принцип вільного управління «територіальних» колективів, їх компетенції та доходів, хоча в Конституції, як і раніше, закріплений принцип єдності та неподільності держави [7]. У ст. 2 Конституції Іспанії встановлено, що вона заснована на непорушній єдності іспанської нації, єдиної та неподільної для всіх іспанців Батьківщині; вона визнає і гарантує право на автономію національностей і районів, що її складають [8]. У ст. 5 Конституції Італії також встановлені принципи її державного устрою. «Республіка, єдина і неподільна, визнає місцеві автономії та сприяє їх розвитку; здійснює широку адміністративну децентралізацію в залежних від держави службах». Крім того, Конституція Італії закріплює принцип субсидіарності та пропорційності при вирішенні відповідними рівнями влади питань, віднесених до їх відання [9]. Таким чином, у цілому для унітарних європейських держав характерне формальне закріплення в Конституціях єдності та неподільності держави, проте поряд із цими принципами встановлюються й інші, що демонструють розвиток і еволюцію форм державного устрою у відповідних державах - принципи децентралізації, автономії, пропорційності та субсидіарності. Так само і в федеративних державах поряд із закріпленими принципами децентралізації, субсидіарності та пропорційності досить велика увага приділяється відносинам між суб'єктами федерації та власне самою федерацією, що побудовані на взаємній повазі. Так, відповідно до ст. 143 Конституції Бельгії при здійсненні своїх повноважень федеральна держава, спільнота, регіони діють, дотримуючись вірності федерації, уникаючи конфлікту інтересів [10]. Той же принцип - вірності федерації, - на думку Федерального конституційного суду Німеччини, мається на увазі і в тексті Конституції Німеччини [11, с. 8].

Крім того, конституції федеративних держав містять гарантії цілісності кордонів суб'єктів федерації. Зокрема у ст. 4 Конституції Бельгії встановлено, що «Бельгія складається з чотирьох лінгвістичних регіонів: регіон французької мови, регіон нідерландської мови, двомовний регіон Брюссель - столиця і регіон німецької мови. Кожна комуна Королівства є частиною одного з лінгвістичних регіонів. Межі чотирьох лінгвістичних регіонів можуть бути змінені або уточнені тільки законом, прийнятим більшістю голосів у кожній лінгвістичній групі кожної із палат за умови, що присутня більшість кожної групи і загальна кількість поданих голосів в обох лінгвістичних групах досягає двох третин, що взяли участь у голосуванні» [10].

Таким чином, у державах, що вважаються регіональними, і державах, що мають тенденції до регіоналізації (тобто наближених до регіональних держав), відсутнє правове закріплення принципу ре- гіоналізму. Навпаки, практично в усіх конституціях таких держав особливо наголошується на єдності і неподільності їх територій. Разом із тим у них міститься ряд положень, що вказують на розвиток територіального устрою тієї чи іншої держави в напрямку децентралізації. Регіоналізм не є конституційним принципом, він не знаходить свого закріплення в нормативних джерелах регіональних держав. Це явище пов'язане з певними змінами, що відбуваються в сфері політико-територіального устрою держави та перерозподілом публічної влади.

Національне право країн - членів ЄС передбачає різноманітні моделі і форми регіонального управління і самоврядування, що пов'язано з різними конституційними традиціями і соціально-економічними, етнічними, культурними, історичними, географічними і демографічними умовами, що існують у кожній країні. Субнаціональна вертикаль влади в країнах - членах ЄС включає від одного до трьох рівнів [5, с. 198]. Так, наприклад, територія Австрії складається з 9 земель, які мають ознаки регіонів; Бельгія - з 3 регіонів та 10 провінцій; Великобританія - з 4 істори- ко-географічних частин (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія), які мають досить широке коло повноважень та 56 графств; Німеччина складається з 16 земель та 426 округів; Іспанія - з 17 автономних співтовариств та 50 провінцій; до складу Італії входять 20 регіонів та 95 провінцій; Франція налічує 26 регіонів і 100 департаментів. Кожен із цих регіонів наділений достатньою повнотою влади для задоволення потреб власних громадян у різних сферах життя, починаючи зі сфери культури і закінчуючи міжнародним співробітництвом.

Висновки

Останнім часом питання регіоналі- зації стало досить актуальним і в Україні. Потреба в захисті прав регіонів та представництві їх інтересів вимагає певних політико-правових реформ. На сьогодні ведеться активна робота по впровадженню змін до Конституції України та поточне законодавство. Україна стала на шлях побудови європейської моделі державотворення, і децентралізація посідає ледь не головне місце в цьому процесі. Зміни, що відбуваються сьогодні в суспільно-політичному житті України, обумовлюють нагальну потребу вирішення регіональних проблем. Проте серед науковців, політиків висловлюються побоювання з приводу того, які ризики в собі несе визнання і закріплення за регіонами певної самостійності. Так, О. Скрипнюк зазначає, що «проведення децентралізації в сучасних умовах може спричинити зростання негативних тенденцій щодо посилення регіональних ідентичностей серед населення, сепаратистських настроїв у окремих регіонах, посилення свавілля чиновників та місцевих еліт, зростання незадоволення населення регіонів владою...» [12, с. 73]. Проте слід зазначити, що при вивченні європейського досвіду легітимації регіональних інтересів та аналізі як міжнародно- правових актів, так і законодавства країн ЄС можна зробити висновок, що незважаючи на суперечливість і складність, процес регіоналізації в країнах ЄС продовжується і сьогодні, це означає, що політика децентралізації влади та регіоналізації здатні створити комфортні умови для життя регіонів, зберегти їх мовні, культурні традиції, їх самобутність, а також надати достатньо економічної самостійності для вирішення своїх внутрішній питань і задоволення економічних потреб. За рідкісними винятками визнання широких прав регіонів ніде в Європі не переростає у загрозу територіальній цілісності та суверенітету держави. Завдяки виваженій політиці та відповідному законодавству можна досягти оптимального балансу прав та інтересів як регіонів, так і держави як носія суверенітету.

Список використаних джерел

1. В.Е. Чиркин. Конституционное право зарубежных стран. - Пятое издание, перераб. и доп. - М., 2008. - 192 с.

2. Б.А. Страшун. Конституцинное (государственное) право зарубежных стран: учебник. - Том 2. - Часть общая: конституционное право и публичная власт. - М., 1995. - 359 с.

3. Андреева Г.Н. Конституционное право зарубежных стран: учебник. - 2-е изд, перераб. - М., 2009. - 377 с.

4. Шармоянц А.Н. Перспективы развития регионализма в Европе: Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского // Серия «Юридические науки» // Том 25 (64). - 2012. - № 2. - С. 107-110.

5. Барський В.Р Організаційно-правові засоби регіоналізації в країнах -членах ЄС / В.Р Барський// Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Одеська юридична академія». - Одесса: Юрид. л-ра, 2005. - Вип. 26. - С. 196-202.

6. Ressolution of Standing Conference of local and regional authorities of Europe on regional institutions in Europe / RES 117 (1980). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=67 8943&Site=Congress&BackColorInt ernet=e0cee1&BackColorIntranet=e0cee1&BackCol orLogged=FFC679.

7. Конституційні акти Франції. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.concourt.am/armenian/legal_ resources/world_constitutions/constit/france/france-r.htm.

8. Конституція Іспанії. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.domeuropa.eu/leys/23-fales/50-konstitucziya- ispanii?start=1.

9. Конституція Італії. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lawers-ssu.narod.ru/subjects/constzs/italy.htm.

10. Конституція Бельгії від 17 лютого 1994 року (консолідований текст). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// urzona.com/index.php?option=com_content&view=article&id=454:---17--1997-&catid=65:2010-07-22-19-48-30&Itemid=77.

11. Т.А. Васильева. Современные формы государственно-территориального устройства: конституционная регламентация в зарубежных странах / Сравнительное конституционное обозрение. - 2010. - № 2. - 8 с.

12. Скрипнюк О.В. Децентралізація влади як фактор забезпечення стабільності конституційного ладу: питання теорії і практики / О.В. Скрипнюк // Регіональна політика і децентралізація влад в Україні в контексті євроінтеграційних процесів: Зб. наук. пр. / НАН України, Інститут держави і права ім. Корецького. - К. - 2015. - С. 70-74.

Размещено на Allbest.ru