Співрозмірність позитивних і негативних наслідків кримінально-правової заборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співрозмірність позитивних і негативних наслідків кримінально-правової заборони

Пащенко О.О.

У статті розглядаються негативні та позитивні наслідки встановлення (існування) кримінально-правової заборо-ни, а також їхнє значення для вирішення наукової проблеми соціальної обумовленості кримінально-правових норм. Доводиться, що шкода від наявної заборони заподіюється не лише засудженому за відповідний злочин, а й іншим особам та суспільству в цілому.

Ключові слова: соціальна обумовленість, криміналізація, закон про кримінальну відповідальність, негативні та позитивні наслідки кримінально-правової заборони.

В статье рассматриваются негативные и позитивные последствия установления (существования) уголовно-правового запрета и их значение для решения научной проблемы социальной обусловленности уголовно-право-вых норм. Доказывается, что ущерб от предусмотренного запрета причиняется не только осужденному за соответ-ствующее преступление, но и иным лицам, а также обществу в целом.

Ключевые слова: социальная обусловленность, криминализация, закон об уголовной ответственности, не-гативные и позитивные последствия уголовно-правового запрета. кримінальний правовий заборона злочин

The article deals with the negative and positive effects of the establishment (the existence of) criminal prohibitions and their significance for the solution of scientific problems of social conditioning of criminal law. It is proved, that the damage inflicted by the prohibition provided not only convicted of the offense, but also other persons, as well as society as a whole.

Key words: social conditioning, criminalization, law about criminal liability, positive and negative effects criminal-legal prohibitions.

Постановка проблеми. Думка про те, що кри-мінальна відповідальність у процесі своєї реалізації неминуче породжує деякі небажані соціальні на-слідки, є достатньо тривіальною. Тому встановлення кримінальної караності діяння є допустимим тоді і лише тоді, коли є впевненість у тому, що позитив-ні соціальні результати застосування кримінального права істотно перевищать неминучі негативні на-слідки криміналізації [1, с. 220]. Водночас далеко не всі науковці, що присвятили свої дослідження роз-глядуваній проблемі, розглядали її в аспекті встанов-лення соціальної обумовленості закону про кримі-нальну відповідальність.

Стан дослідження. На наш погляд, співрозмір- ність позитивних і негативних наслідків заборони є однією із обов'язкових обставин, яка повинна вра-ховуватися при з'ясуванні соціальної обумовленості охоронних кримінально-правових норм [2, с. 212]. На необхідність її урахування вказували у своїх до-слідженнях Н.О. Гуторова, М.Д. Дмитрук, Г.А. Зло- бін, О.М. Ігнатов, О.О. Кашкаров, С.Г Келіна, І.О. Кочерова, С.М. Мохончук, О.Е. Радутний,М.В. Се- микін, П.Л. Фріс та інші криміналісти. Проте підхо-ди до визначення змісту наведеної обставини у цих правників різняться. Тому метою статті є виокрем-лення кола негативних і позитивних наслідків кримі-нально-правової заборони та з'ясування їхнього значення для встановлення соціальної обумовленості кримінально-правових норм.

Виклад основного матеріалу. З нашої точки зору, питання щодо негативних наслідків кримі-нально-правової заборони варто вирішувати залеж-но від виду покарання, який закріплено у санкції аналізованої кримінально-правової норми, а зна-чить, і може бути реально застосований до особи, яка вчинила діяння, нею передбачене. Це пов'язано із тим, що зазначені негативні наслідки проявля-ються передусім у тих обмеженнях прав і свобод, які становлять зміст покарання, що призначається за вчинення діяння, передбаченого у досліджуваній кримінально-правовій нормі.

Такі покарання, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль-ністю, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна передбача-ють позбавлення засудженого певних грошових сум, які він міг би з користю витратити на себе і членів своєї сім'ї (сплата за навчання, придбання книжок, розвиваючих ігор, продуктів харчування, екскурсій, путівок у санаторій, відпочинок на морі тощо). При цьому при призначенні штрафу або конфіскації май-на особа позбавляється наявних у неї грошей (а при конфіскації - ще й іншого майна). Для виправних ро-біт і службових обмежень для військовослужбовців характерним є утримання певної частки доходу засу-дженого (від 10 до 20 %), який йому нараховується, але не сплачується. Негативні ж наслідки позбавлен-ня права обіймати певні посади або займатися пев- ною діяльністю, в цьому аспекті, полягають у тому, що особа не може отримувати дохід від зайняття від-повідної посади або діяльності, якою вона займалася перед учиненням злочину. Тобто негативні наслідки матеріального характеру існують в цьому випадку у вигляді упущеної вигоди.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не позбавлене напряму із втратою засудженим грошових сум, але теж тягне для нього наслідки матеріального харак-теру. Призначення цього виду покарання позбавляє права на отримання спеціальної пенсії, можливість призначення якої (в майбутньому) пов'язана з наяв-ністю відповідного спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Зважаючи на те, що таке покарання призначається, як правило, разом із по-збавленням права обіймати певні посади або займа-тися певною діяльністю, особа після його відбуття повинна починати своє кар'єрне зростання у відпо-відній сфері заново, практично з нуля (найнижчого звання, чину, рангу тощо).

Негативні наслідки такого покарання як позбав-лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю полягають, крім вже відзначених, у тому, що засуджений не може реалізовувати себе у тій сфері суспільно-корисної діяльності, якою він займався. Крім того, варто зазначити, що вчинення злочину за посадою або у зв'язку із зайняттям пев- ною діяльністю, з нашої точки зору, не перекреслює тих позитивних для суспільства результатів, яких особа досягла у відповідній сфері. Уявимо, що через недбалість лікаря-хірурга під час операції загинув пацієнт (або була заподіяна шкода його здоров'ю), за що йому в якості додаткового покарання заборо-нили обіймати відповідні посади. Але до того той самий лікар успішно здійснив сто операцій, вряту-вавши при цьому не одне життя. Тому негативним наслідком встановлення заборони у цьому разі буде, зокрема, і те, що протягом часу відбуття покарання (основного і додаткового) особа не зможе прово-дити операції, рятуючи життя та здоров'я хворих, у чому, очевидно, суспільство зацікавлене. Тобто, крім негативних наслідків для засудженого у вигляді неотримання заробітної плати або іншого доходу че-рез позбавлення відповідного права, неможливості кар'єрного зростання та отримання задоволення від зайняття обраним видом діяльності (самореалізації), шкоди від криміналізації зазнає і суспільство, не отримуючи від засудженого раніше наявної користі від його діяльності.

Громадські роботи. У цьому випадку негативні наслідки проявляються в тому, що засуджений по-збавляється права вільно проводити свій не робочий час (його частину). Через відбуття названого виду покарання особа не може спілкуватися з друзями, ро-дичами, займатися вихованням дітей, відвідувати кі-нотеатри, читати книги, дивитися науково-популяр-ні програми по телебаченню, відвідувати спортивні секції, займатися громадською та іншою суспільно корисною діяльністю, розвиватися як людина й осо-бистість.

Виправні роботи. Окрім зазначених вище не-гативних наслідків матеріального характеру, шкода для засудженого до цього виду покарання полягає у переживаннях, які він відчуває через необхідність піддаватися виховному впливу з боку трудового ко-лективу, в якому він працює. Особа вимушена вислу-ховувати повчання, настанови, які стосуються лише її, а не усіх осіб, що займають такі самі посади на відповідному підприємстві, установі чи організації. Це призводить до зниження її самооцінки, появи відчуття, що він «гірший за інших». Негативними наслідками встановлення кримінально-правової за-борони при передбаченні розглядуваного виду пока-рання є також обов'язок засудженого не звільнятися з роботи за власним бажанням та не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. У цьому випадку обмежуються права на вільне обрання роду занять та місцезнаходження.

Службові обмеження для військовослужбовців окрім відзначених вище наслідків матеріального ха-рактеру (відрахування в доход держави суми від 10 до 20 % із суми грошового забезпечення) тягнуть для засудженого шкоду у вигляді неможливості під-вищення його за посадою, у військовому званні, а та-кож того, що строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Тобто крім матеріальних право- обмежень це покарання характеризується також об-меженнями щодо кар'єрного зростання засудженого, що звичайно не сприятиме натхненню при виконан-ні ним своїх службових обов'язків.

На відміну від радянських часів, за яких грома-дяни СРСР були зобов'язані працювати (ст. 60 Кон-ституції (Основного Закону) СРСР 1977 р., ст. 58 Конституції (Основного Закону) УРСР 1978 р.), су-часне законодавство (ст. 43 Конституції України, ст. 2 Кодексу законів про працю України) проголо-шують право на працю, а не відповідний обов'язок. Тому, логічно припустити, якщо особа має інші (крім праці) джерела існування (матеріального забезпе-чення), то їй для підтримання власної життєдіяль-ності працювати не обов'язково. Джерелами доходу в такому випадку можуть бути гроші та інше майно отримані в спадок, виграні в лотерею, одержані в якості дивідендів, іншого доходу від корпоративних прав, здачі в оренду власного майна тощо. А от у ви-падку засудження до покарання у виді арешту, обме-ження волі, тримання в дисциплінарному батальйо-ні, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі - особа може бути залучена до праці незалежно від власного бажання. Тобто вона зобов'язана працювати, незважаючи на наявність у неї доходів у будь-якому розмірі. Тому негативним наслідком встановлення кримінально-правової забо-рони в розглядуваному випадку буде втрата засудже-ним права розпоряджатися своїм часом на власний розсуд, перетворення праці з права на обов'язок.

В літературі ці покарання (крім обмеження волі) об-ґрунтовано вважають специфічними різновидами позбавлення волі (хоча наявна й інша точка зору) [3, с. 23, 147-151, 185, 186, 225, 244; 4, с. 615; 5, с. 126]. Тому негативним наслідком криміналізації виступає втрата особою права вільно обирати своє місцезна-ходження. Це включає в себе неможливість зайнят-тя у місцях позбавлення волі багатьма видами сус-пільно корисної діяльності (працювати за фахом), від чого суспільство не отримує того корисного ре-зультату, який настав би від такої діяльності, коли б особа не опинилася у місцях позбавлення волі. Крім того, за час знаходження у таких місцях фахові нави-чки втрачаються, і можуть поновлюватися не одразу, а лише після спливу певного часу після відбуття по-карання. А тому і протягом цього часу як сама осо-ба продовжує зазнавати негативних наслідків, так і суспільство не отримує усієї користі від її діяльності (роботи). Слід також зважати на те, що у засудженого протягом часу відбування аналізованих видів пока-рання розриваються (чи принаймні деформуються) не лише злочинні, а і суспільно-корисні зв'язки. Як правильно зазначає Г.А. Злобін, давно вже було зро-блено висновок, що кримінальний закон впливає не лише на винного, але й на ні в чому не винних чле-нів його сім'ї [1, с. 220]. Проте науковець вважає та-кий розрив суспільно корисних соціальних зв'язків загальним негативним наслідком криміналізації. З нашої точки зору, відзначене притаманне лише триманню в дисциплінарному батальйоні, позбав-ленню волі на певний строк та довічному позбавлен-ню волі. Але і у цьому випадку згадані зв'язки не зникають повністю, оскільки особа позбавляється свободи пересування, вільного вибору свого міс-цезнаходження, а не права на спілкування (можливе листування, періодичні побачення тощо). У випадку призначення арешту, зважаючи на його строк, сус-пільно-корисні зв'язки не втрачаються повністю, і, навіть у разі втрати, можуть бути відновлені. Що ж стосується обмеження волі, то у цьому разі, при триманні особи у кримінально-виконавчій установі відкритого типу, названі зв'язки не розриваються, а лише деформуються. Тому зауваження Г.А. Злобіна є справедливим далеко не у всіх випадках, бо від-значений негативний наслідок криміналізації настає лише в разі передбачення (а також подальшого при-значення і реального відбування) лише деяких видів покарань, а не усіх.

Викладене дозволяє стверджувати, що негативні наслідки заборони, передусім, полягають у: позбав-ленні засудженого певних грошових сум або іншого майна (як наявних, так і тих, що він міг би отримати в майбутньому), що можна було б з користю витра-тити на себе і членів своєї сім'ї; погіршенні соціаль-ного, зокрема, кар'єрного становища засудженого; позбавленні засудженого права реалізовувати себе у тій сфері суспільно-корисної діяльності, якою він займався, та втраті ним професійних навичок за пе-ріод відбування покарання; неотриманні соціумом результатів суспільно-корисної діяльності засудже-ного, які були б наявні за відсутності кримінально- правової заборони вчиненого ним діяння; обмеженні часу засудженого, протягом якого він би міг розви-ватися як людина й особистість; втраті (обмеженні) для сторонніх осіб можливості підтримувати сус-пільно-корисні зв'язки з засудженим; перетворенні для засудженого праці із права на обов'язок; позбав-ленні (обмеженні) права засудженого на вільне об-рання роду занять та місцязнаходження.

Таким чином, негативні наслідки існування кри-мінально-правової норми (передусім її реального застосування) стосуються не лише засудженого, а й інших осіб, а також суспільства в цілому.

Як бачимо, негативні наслідки супроводжують встановлення кримінально-правової заборони у разі передбачення будь-якого виду покарання, а значить мають місце завжди. Тому відповідна шкода від цьо-го має порівнюватися із позитивними наслідками існування норми у всіх випадках (при встановленні соціальної обумовленості будь-якої кримінально- правової норми-заборони). На цій підставі дослі-джувана обставина соціальної обумовленості була віднесена автором до кола обов'язкових універсаль-них [2, с. 212]. Водночас зауважуємо, що ця обста-вина є характерною лише для встановлення соціаль-ної обумовленості охоронних кримінально-правових норм (норм-заборон). На це, серед іншого, орієнтує і назва досліджуваної обставини: «співрозмірність ... наслідків заборони». Ставити питання щодо співроз- мірності позитивних і негативних наслідків заборо-ни при дослідженні інших норм вбачається взагалі нелогічним. Годі шукати негативні наслідки у за-провадженні заохочувальних, регулятивних норм та норм-дефініцій. Тут доцільно обмежитися констата-цією їх соціальної корисності (позитивних наслідків існування відповідних норм).

Характеризуючи аналізовану обставину соціаль-ної обумовленості, варто обов'язково звернути увагу і на позитивні наслідки кримінально-правової забо-рони. Це зумовлюється тим, що саме із ними слід по-рівнювати наведені вище негативні наслідки, і лише після цього можна робити висновок щодо відповід-ності (невідповідності) досліджуваної норми цій об-ставині соціальної обумовленості.

Позитивні наслідки існування кримінально-пра-вової заборони певних діянь, з нашої точки зору, полягають перш за все у захисті відповідних сус-пільних відносин від можливого спричинення ним шкоди. Ми поділяємо точку зору, що основною функцією кримінального права (а також і закону про кримінальну відповідальність) є функція охоронна. Тобто першим позитивним наслідком заборони ви-ступає забезпечення захисту (охорони) найбільш значущих для суспільства відносин від злочинних посягань (ст. 1 КК). У названій кримінально-право-вій нормі відзначено також, зокрема, що одним із за-вдань Кримінального кодексу України є запобігання злочинам. Тому другим позитивним наслідком іс-нування заборони є стримування осіб від учинення злочинів. Загальновідомо, що за своєю структурою суспільство не є монолітним (однорідним), а тому і вплив закону про кримінальну відповідальність на різних його членів не є однаковим. Слід підтримати думку, що запобігання злочинам здійснюється шля-хом попередження про правові наслідки їх вчинення [6, с. 7]. При цьому для більшості громадян вимоги кримінального закону цілком відповідають їх уяв-ленням про належну, правомірну поведінку [7, с. 17]. Тобто для цієї частини соціуму існування криміналь-но-правової норми для не вчинення ними злочинів навіть непотрібне, вони не вчиняють їх через власну життєву позицію, засновану на нормах моралі, а не через попередження законодавцем про негативні на-слідки їх вчинення. Але існує й протилежна група осіб, які протиставляють себе суспільству, зневажа-ючи ті цінності, які охороняє закон про кримінальну відповідальність. Це члени так званих криміналь-них субкультур, які, на відміну від інших осіб, на-впаки, пишаються вчиненням злочинів, а кількість вчинення останніх має значення для ієрархії, яку вони займають у названих субкультурах. Тобто такі суб'єкти будуть вчиняти злочини незважаючи на по-передження держави про можливі негативні наслід-ки їх учинення. А тому позитивного наслідку забо-рони тут досягти не вдасться. І, нарешті, третя група осіб, додержується встановлених заборон, боячись відповідальності і покарання [7, с. 17]. Це так звані «нестійкі» члени соціуму, життєва позиція (система цінностей) яких у принципі допускає вчинення зло-чинів, але вони утримуються від цього через можли-ві негативні наслідки такої поведінки. Тобто сама по собі наявність заборони (факт існування закону про кримінальну відповідальність) орієнтує зазначених осіб на утримання від учинення діянь, що ним кри- міналізовані. Саме у стримані осіб третьої групи від учинення злочинів і полягають, зокрема, позитивні наслідки існування кримінально-правової заборони. Ще раз наголошуємо на відсутності зазначених пози-тивних наслідків щодо осіб першої та другої групи, бо одні з них не вчиняють злочинів з інших причин (а не через встановлення заборони), інші - вчиняють відповідні діяння незважаючи на її встановлення.

До числа позитивних наслідків заборони відно-ситься, зокрема, і те, що реальне відбування певних видів покарань унеможливлює (суттєво ускладнює) вчинення засудженим нових злочинів, які потенцій-но здатні заподіяти суспільству нову шкоду. Перша група таких покарань (арешт, тримання в дисциплі-нарному батальйоні, позбавлення волі) фізично уне-можливлює вчинення засудженим більшості нових злочинів (окрім тих, що скоюються у місцях відбу-вання покарання) або обмежує таку можливість (об-меження волі). Друга - юридично забороняє особі певну діяльність, у зв'язку із зайняттям якою було можливим скоєння злочину (позбавлення військово-го, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка-ційного класу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю). Звичай-но, у другому із наведених випадків особа може не-законно займатися забороненою діяльністю (напри-клад, підприємницькою, або керувати транспортним засобом) чи присвоїти собі певний ранг, чин, вій-ськове звання, здійснивши це шляхом підробки до-кументів, розпізнавальних знаків (форми, погонів тощо). З огляду на це і є сенс виділяти тут два види позитивних наслідків кримінально-правової заборо-ни - фізичне унеможливлення (обмеження) вчинен-ня нових злочинів і юридичну заборону діяльності, зайняття якою зробило можливим учинення злочину.

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що для перевірки відповідності кримінально-правової норми досліджуваній обставині соціальної обумов-леності необхідно перш за все порівняти викладені вище негативні наслідки її існування (можливого застосування) з тими об'єктами (суспільними від-носинами), які вона захищає. Тому, зрозуміло, що коли вести мову про встановлення кримінальної відповідальності за посягання на життя, здоров'я, основи національної безпеки, інші об'єкти, що зна-ходяться в ієрархії потреб людини на найвищому рівні - їхній захист має куди більш вагоме значення, ніж право особи, яка вчинила відповідне посягання, вільно обирати своє місцезнаходження та рід занять. У наведеному вище прикладі про лікаря-хірурга за-хист (від недбалого проведення операцій, зокрема) є більш суттєвим благом для суспільства, ніж ті якісні операції, що засуджений може здійснити в майбут-ньому. Справа в тому, що зазначеним видом суспіль-но корисної діяльності може займатися не лише засу-джений, а й інші особи (лікарі). На сьогодні в Україні не спостерігається дефіцит осіб з такої спеціаль-ності, навпаки, випускники медичних вишів через відсутність роботи за фахом змушені працювати у фармацевтичних компаніях і займатися торгівлею ліками, медичним обладнанням, іншими супутніми товарами. Тому шкода від встановлення заборони у розглядуваному випадку може бути поновлена (ком-пенсована) суспільно корисною поведінкою інших осіб. Зазначаємо, що користь, яку приносить своєю діяльністю для суспільства певний суб'єкт, як пра-вило, не є унікальною, а тому може бути компенсо-вана іншими членами соціуму. Тобто негативні на-слідки заборони не мають абсолютного характеру, і охоронювані законом про кримінальну відповідаль-ність об'єкти є більш значущими порівняно з ними. З нашої точки зору, такий висновок є очевидним для всіх особливо тяжких, тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, а також більшості злочинів не-великої тяжкості. І лише у певних випадках учинен-ня останніх у вирішенні питання можуть виникати певні сумніви. А оскільки в основу класифікації злочинів за ступенем тяжкості покладено такий ма-теріальний критерій, як суспільна небезпечність, то стає очевидним зв'язок аналізованої обставини со-ціальної обумовленості з іншою такою обставиною - суспільною небезпечністю [2, с. 212].

Крім того, вважаємо за можливе зауважити, що зазначені негативні наслідки настають не з моменту запровадження норми і навіть не з моменту вчинен-ня злочину, а лише з моменту початку (або в проце-сі) реального відбування (виконання) призначеного судом покарання щодо засудженого. Тобто ці на-слідки настануть лише за відсутності звільнення від-повідної особи від кримінальної відповідальності, притягнення до неї без призначення покарання, або у разі, коли така особа не буде звільнена від пока-рання. Тобто навіть у разі існування норми і скоєння відповідним суб'єктом діяння, що нею передбачене, негативні наслідки кримінально-правової заборони можуть і не настати.

Висновки. Викладене дозволяє стверджувати, що для визнання кримінально-правової норми соці-ально обумовленою негативні наслідки заборони по-винні бути меншими за позитивні. При цьому варто враховувати, що шкода від наявної заборони заподі-юється не лише засудженому за відповідний злочин, а й іншим особам та суспільству в цілому. Ця обста-вина має значення лише для встановлення соціаль-ної обумовленості охоронних кримінально-правових норм (норм-заборон). Для інших таких норм (регу-лятивних, заохочувальних та норм-дефініцій) до-слідження співвідношення позитивних і негативних наслідків заборони вбачається неможливим і взагалі нелогічним.

Перспективи подальших наукових розвідок вба-чаються у дослідженні інших обставин соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідаль-ність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / П.С. Дагель, ГА. Злобин, С.Г. Кели- на и др. ; отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. - М. : Наука, 1982. - 304 с.

2. Пащенко О.О. Обставини, що визначають соціальну обумовленість охоронних кримінально-правових норм (законів про кримінальну відповідальність) / О.О. Пащенко / Актуальні проблеми кримінальної відповідальності : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 10-11 жовт. 2013 р. ; редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.) та ін. - Х. : Право, 2013. - С. 210-213.

3. Пономаренко Ю.А. Виды наказаний по уголовному праву Украины : монография / Ю.А. Пономаренко. - Х. : ФИНН, 2009. - 344 с.

4. Сташис В. Основні новели нового Кримінального кодексу України / В. Сташис // Вісн. Академії правових наук України. - 2003. - № 2-3. - С. 612-626.

5. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / І.П. Козаченко, О.М. Костенко, В.К. Матвійчук та ін. ; за заг. ред. В.К. Матвійчука. - К. : КНТ, 2006. - 432 с.

6. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Бори-сова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х. : Право, 2013. - Т 1 : Загальна частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. - 376 с.

7. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, О.О. Володіна та ін. ; за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., перероб. і допов. - Х. : Право, 2015. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru