Щодо питання службової таємниці та персональних даних як правового режиму інформації з обмеженим доступом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо питання службової таємниці та персональних даних як правового режиму інформації з обмеженим доступом

Найважливішими особливостями процесів глобалізації кінця ХХ-початку ХХІ ст. стали стрімке формування інформаційного суспільства і стійке зростання масштабів застосування нових технологій, що сприяють забезпеченню інформаційних потреб суб'єктів усіх суспільних відносин.

За часів відсутності технічних перепон щодо отримання, зберігання та використання інформації єдиними стримуючими юридичними факторами та гарантіями захисту права на приватність для фізичних осіб є правовий режим персональних даних, а конфіденційності в роботі державних органів є правовий режим службової таємниці. Ці види інформації у процесі виконання державними органами покладених на них зобов'язань перетинаються та спільно використовуються. Виникають питання пріоритетності правових режимів одного чи іншого виду інформації. Для з'ясування їх співвідношення розглянемо основні засади правових режимів службової таємниці та персональних даних.

Науковцями режими розглядаються як виключне, особливе правове регулювання, до якого виконавча влада вдається при регламентації особливих груп правовідносин, і як основа адміністративно-правового регулювання [2, с. 45]. Поширеною є концепція правового режиму як комплексу правил, дій, поведінки суб'єктів режиму або комплексу оперативних державних управлінських рішення, адміністративних заходів переконання і примусу. Ми підтримуємо концепцію Ю.О. Тихомирова, згідно з якою адміністративно-правовий режим визначається як особливий порядок діяльності суб'єктів права у різних сферах державного управління [10, с. 402].

Беручи за основу концепцію спрямованості регулювання в рамках правових режимів, С.С. Алексєєва та О.А. Городова виділяють пільговий (зростання дозволів, спадання заборон і зобов'язань) і обмежувальний (зростання заборон і зобов'язань, спадання дозволів) режими в якості головних юридичних режимів, у тому числі і в адміністративному праві [1, с. 76]. До пільгових правових режимів інформаційних ресурсів зазначені вчені відносять режим інформаційних ресурсів вільного доступу - це режим виключних прав, режим інформації, віднесеної до суспільного надбання, і режим масової інформації; до обмежувальних - правові режими державної таємниці та конфіденційної інформації. Останні два режими легально закріплені в Законі України «Про інформацію». Незважаючи на активне дослідження адміністративно-правових режимів і правових режимів конфіденційної інформації, в науці інформаційного права відсутнє визначення поняття «адміністративно-правові режими конфіденційної інформації», у тому числі «адміністративно-правовий режим службової таємниці» та «адміністративно-правовий режим персональних даних».

Чинний вітчизняний закон України «Про захист персональних даних» не містить визначення правового режиму персональних даних. Водночас це є недопрацюванням, оскільки модельні закони СНД визначають режим персональних даних. Так, Модельний інформаційний кодекс СНД у ст. 47 «Правовий режим інформації» визначає правовий режим інформації як це встановлений відповідно до законодавства порядок створення, розповсюдження, використання, зберігання та знищення (утилізації) інформації, а також порядок віднесення інформації до категорії інформації з обмеженим доступом. Цей же нормативно-правовий акт відносячи персональні дані до конфіденційної інформації, у ст. 53 «Конфіденційна інформація» визначає правовий режим конфіденційності інформації як правовий режим доступу до конфіденційної інформації, а також регламентація порядку її використання, способів і засобів забезпечення її захисту [6].

Модельним законом «Про персональні дані» визначено у ст. 4 «Правовий режим персональних даних», що правовий режим персональних даних - нормативно встановлені правила, що визначають умови доступу, зберігання, уточнення, передачі, блокування, знеособлення і знищення персональних даних. Водночас зазначено, що режим конфіденційності персональних даних - це нормативно встановлені правила, що визначають обмеження доступу, передачі та умови зберігання персональних даних [5]. Таким чином, міжнародне законодавство містить розгалужене пояснення режиму персональних даних та передбачає певний набір правил, які можуть бути запозичені і вітчизняним законодавством про захист персональних даних.

Російський науковець О.С. Соколова визначила адміністративно-правові режими конфіденційної інформації як особливий порядок діяльності суб'єктів адміністративних відносин у процесі документування даної інформації, реєстрації інформаційних ресурсів, що її містять, обмеження доступу до них, та їх правового захисту [9]. На думку цього науковця, адміністративно-правові режими конфіденційної інформації слід відрізняти від інших правових режимів інформації обмеженого доступу за специфіку їхніх цілей, суб'єктний склад учасників відповідних правовідносин, загальної спрямованості, рівня правового регулювання. Це підтверджує доцільність, на її погляд, виділення режиму персональних даних та режим службової таємниці в групу адміністративно - правових режимів конфіденційної інформації. Проте дані режими, зазначає О.С. Соколова, в сфері діяльності виконавчої влади не є абсолютно автономними - вони взаємодіють з іншими правовими режимами і породжує множинність правовідносин з приводу одного і того ж виду інформації. О.С. Соколова, зазначає, що структуру адміністративно-правових режимів конфіденційної інформації слід визначити як сукупність складових елементів цих режимів:

1) суб'єкти, що забезпечують функціонування даних режимів; 2) правові норми, що встановлюють порядок їхньої діяльності; 3) об'єкти (носії режимів - інформаційні ресурси); 4) засоби і способи правового регулювання. Гарантіями функціонування даних режимів є організаційні заходи та заходи юридичної відповідальності за порушення встановленого порядку діяльності суб'єктів. Стабільність даних режимів досягається ресурсним забезпеченням. Оскільки конфіденційна інформація у сфері діяльності виконавчої влади, на думку О.С. Соколової, неоднорідна, варто диференціювати адміністративно-правові режими конфіденційної інформації так: режим персональних даних та режим службової таємниці [9].

Ґрунтовне дослідження правового режиму службової таємниці було нами проведено у попередніх наукових роботах, в яких враховуючи ознаки службової таємниці та особливості правоохоронної діяльності ми визначили такі ознаки режиму службової таємниці:

1) визначеність спеціальними нормами права діяльності фізичних та юридичних осіб;

2) вимушеність детальної регламентації діяльності державних органів і громадських організацій;

3) необхідність введення додаткових правил або вилучення із загальнообов'язкових правових норм;

4) встановлення особливого контролю за належним дотриманням правопорядку у сфері дії особливого режиму і встановлення деяких обмежувальних заходів; 5) мета - встановлення оптимальних відносин в конкретній сфері, яка забезпечує безпеку особи, суспільства і держави; 6) суб'єкти правовідносин за своїм статусом займають юридично нерівні позиції; 7) складається з правил, що визначають сукупність забезпечувальних елементів [11, с. 98]. У результаті узагальнення наведеної інформації вважаємо за можливе визначити режим службової таємниці як сукупність правил, що регулюють інформаційні правовідносин між працівниками органів та іншими особами, предметом яких є службова таємниця, дія яких спрямована на забезпечення інформаційної безпеки органів. На наш погляд, через визначену О.С. Соколовою спорідненість режимів персональних даних та службової таємниці елементи режиму службової таємниці можуть бути адаптовані і до режиму персональних даних.

На сьогодні режим персональних даних майже не розроблений. Особливості використання персональних даних визначені Законом України «Про захист персональних даних» [7]. У ст. 2 цього закону подано визначення персональних даних як відомостей чи сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Аналізуючи перелік відомостей, що складають персональні дані, нами з'ясовано, що у Законі України «Про захист персональних даних» чітко не вказано зміст відомостей, що складають персональні дані, проте Законом України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу віднесено дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження [8]. Персональні дані відповідно до Модельного закону «Про персональні дані» є інформацією (зафіксована на матеріальному носії) про конкретну людину, яка ототожнена або може бути ототожнена з ним. До персональних даних належать біографічні та пізнавальні дані, особисті характеристики, відомості про сімейний, соціальне становище, освіту, професії, службове і фінансове становище, стан здоров'я та інші [5].

Виділення режиму персональних даних ґрунтується не тільки на винятковій значимості й затребуваності даної інформації у сфері виконавчої влади, а й на особливому рівні правового регулювання, представленого Законом України «Про захист персональних даних». Специфіку даного режиму становлять різний суб'єктний склад, особливі форми документування інформації, різні юридичні санкції, рівні доступу до інформації, інші особливості. Проте чи змінює режим правового використання персональні дані якщо вони використовуються в службових цілях як службова таємниця чи будь-яка інша таємниця, передбачена законом. В.Н. Лопатін та М.Ю. Костенко пропонуючи впорядкувати роботу з конфіденційною інформацією у сфері державного управління, вважають за необхідне врегулювати в ньому питання про способи зміни режимів обмеженого доступу (у тому числі заміни одного режиму іншим) [4, с. 85; 3, с. 65]. Ми підтримуємо позицію цих науковців, та вважаємо за необхідне у Законі України «Про захист персональних даних» передбачити порядок зміни адміністративно-правового режиму персональних даних на інші види правових режимів і навпаки. У процесі обігу персональних даних у системі суб'єктів владних повноважень повинен забезпечуватися принцип безперервного захисту такої інформації як самостійного виду інформації з обмеженим доступом чи у складі службової чи державної таємниць.

Таким чином, правовий режим персональних даних, на наш погляд, - це нормативно-встановле - на сукупність правил, що регулюють інформаційні відносини між суб'єктами, володільцями, розпорядниками персональних даних та третіми особами, визначають умови доступу, порядок обробки персональних даних: збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, уточнення, передачу, блокування, знеособлення, адаптування, зміну, поновлення, використання і поширення, знищення, на засадах законності, достовірності, добровільності, строковості, забезпечення цілісності, цільового характеру використання шляхом імперативно-диспозитивного методу правового впливу та системи спеціальних засобів з метою забезпечення права на приватність.

Правові режими персональних даних та службової таємниці мають спільні риси правових режимів інформації з обмеженим доступом та конфіденційної інформації, водночас вони відрізняються за змістом та основними елементами. Є нагальна потреба внести зміни до Законів України «Про захист персональних даних» та до «Про доступ до публічної інформації» з метою передбачення інтегрованих механізмів захисту персональних даних при використанні їх у режимі службової таємниці.

Список використаних джерел

службовий таємниця правовий

1. Городов О.А. Основы информационного права России. - СПб., 2003. - С. 76.

2. Дмитриев Ю.А, Евтеева А.А., Петров С.М. Административное право: учеб. - М., 2005. - С. 44-46.

3. Костенко М.Ю. Правовые проблемы налоговой тайны: дис…. канд. юрид. наук. - М., 2002.

4. Лопатин В.Н. Правовая охрана и защита служебной тайны // Государство и право. - 2000. - №6. - С. 85.

5. Модельный закон «О персональных данных»: Опубликовано: 16 октября 1999 года // Принят на четырнадцатом пленарном заседании Межпарламентской ассамблеи государств - участников СНГ (постановление №14-19 от 16 октября 1999 года) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rcc.org.ru.

6. Модельный информационный кодекс для государств-участников СНГ: принят на тридцатом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ (постановление №30-6 от 3 апреля 2008 года) от 3 апреля 2008 года) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_i45/print1389951947725055.

7. Про захист персональних даних: Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №34. - Ст. 481.

8. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48. - Ст. 650.

9. Соколова О.С. Административно-правовые режимы конфиденциальной информации в системе специальных административно-правовых режимов. Юридическая научная сеть «Современное право» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.nauka-pravo.org/m/aiiides/view/%.

10. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М., 1998. - С. 402.

11. Шлома Г.О. Режим службової таємниці в органах внутрішніх справ України як елемент системи їх інформаційної безпеки // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк.

Размещено на Allbest.ru