Юридична відповідальність у правомірній поведінці: теоретико-методологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 340.111.5.

Юридична відповідальність у правомірній поведінці: теоретико-методологічний аспект

Горбова Н.А.,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри українознавства Таврійського державного агротехнологічного університету

Стаття присвячена виникненню, подальшому розвитку та перспективам теорії юридичної відповідальності в правомірній поведінці. Досліджуються різні підходи до розуміння позитивної (перспективної) відповідальності, ана-лізуються їх підстави. На завершення формулюється поняття юридичної відповідальності в правомірній поведінці, узгоджене із загальною теорією відповідальності в праві. відповідальність правомірний поведінка

Ключові слова: юридична відповідальність, правомірна поведінка, перспективна відповідальність, позитивна відповідальність, юридична оцінка.

Статья посвящена возникновению, последующему развитию и перспективам теории юридической ответствен-ности в правомерном поведении. Исследуются различные подходы к пониманию позитивной (перспективной) ответственности, анализируются их основания. В завершение формулируется понятие юридической ответственности в правомерном поведении, согласованное с общей теорией ответственности в праве.

Ключевые слова: юридическая ответственность, правомерное поведение, перспективная ответственность, позитивная ответственность, юридическая оценка.

The article is devoted to the emergence, development and future prospects of the theory of legal liability in lawful behavior. The different approaches to understanding the positive (prospective) liability, analyzed their reasons. In conclusion, formulated the concept of legal responsibility in lawful behavior consistent with the general theory of liability in law.

Key words: legal responsibility, good behavior, perspective responsibility, positive responsibility, legal evaluation.

Постановка проблеми. Для становлення правової держави в Україні важливе значення має правовий інститут юридичної відповідальності. Невипадково проблема юридичної відповідальності постійно зна-ходиться в центрі уваги вітчизняної юриспруденції.

Ідея юридичної відповідальності, не пов'язаної з правопорушенням, була запропонована в юри-спруденції на початку 60-х років минулого століття. Відповідальність, сполучена з активною правомірною діяльністю суб'єкта, була сприйнята (у тому числі і як об'єкт критики) наукою, у результаті чого з'явилися терміни «позитивна відповідальність», «перспективна відповідальність», «активна відповідальність».

Стан дослідження. Проблематика юридичної відповідальності має ґрунтовну розробку в галузевих юридичних дослідженнях, а також у дослідженнях у загальнотеоретичному правознавстві. Особливо відзначимо праці з проблеми юридичної відпові-дальності таких учених, як С.С. Алексєєв, С.Н. Бра-тусь, І.А. Гурвич, Б.М. Лазарєв, Д.А. Липинський, І.М. Зайцев, В.В. Бутнєв, Е.А. Лукашева.

Метою цієї статті є дослідження різних підходів до розуміння позитивної (перспективної) відповідальності, аналіз їх підстав.

Виклад основного матеріалу. Юридична оцінка правомірної поведінки - сутнісна ознака правової відповідальності. З урахуванням вектора часу юридична оцінка як процес і результат встановлення відповідності правомірної поведінки чинним юри-дичним нормам дається як отриманій заслузі, так і правомірній поведінці, яку суб'єкт має намір здійснити.

Уточнимо два істотні моменти. По-перше, юри-дична оцінка є сутністю юридичної відповідальності в правомірній поведінці. Оцінка є сутністю будь- якого виду соціальної відповідальності. Будь-які дії (бездіяльність), перш ніж викликати нормативно- правові наслідки, відповідним чином оцінюються (збираються й уточнюються всі фактичні дані, відшу-кується відповідна казусу норма, проводиться зістав-лення та робиться висновок). По-друге, найчастіше під час дослідження позитивної відповідальності оцінка переводилася в ранг психологічного процесу, суб'єктивного сприйняття власної поведінки та його результатів. Тим часом зводити цю оцінку до психо-логічної (моральної, політичної тощо) сфери не зовсім виправдано. Правій поведінці повинна даватися адекватна правова оцінка. Е.А. Лукашева у зв'язку із цим наголошує, що «юридична відповідальність існує як відношення залежності людини від держави, що виражається в його здатності здійснювати вільну оцінку й вибір, орієнтуючись на правові еталони» [3, с. 105].

Юридична оцінка предметно відображає реакцію державних органів, фізичних та юридичних осіб на правову поведінку особистості. Такий підхід має низку переваг. По-перше, юридична відповідальність безпосередньо пов'язується із соціальною відповідальністю за допомогою родової оціночної ознаки. Так, наприклад, Е.А. Лукашева обґрунтовано стверджує, що «відмінності між правовою і моральною відповідальністю починаються з характеру оцінки дій людини» [3, с. 108, 110]. По-друге, юридична оцінка відбивається в усіх без винятку видах правової відповідальності (кримінальної, цивільної, адміністративної тощо). Відповідальність - це «той критерій, який дозволяє оцінювати обсяг і якість виконання або невиконання своїх обов'язків, від-повідно до чого виражається схвалення або осуд» [4, с. 73]. По-третє, юридична оцінка об'єднує різні, а часом і суперечливі ознаки відповідальності в різних галузях української системи права, наприклад позитивні та негативні аспекти (незважаючи на такі різні явища, як винагорода суб'єкта та його покарання).

Визнаючи прогресивною цю конструкцію в прин-ципі, відзначимо, що вона залишає без уваги як мінімум три важливих положення.

По-перше, залишається невирішеним питання: чи існує позитивна юридична відповідальність суб'єктів у такій правовій, а точніше правомірній, поведінці, за якою не слідує ні заохочення, ні покарання (стягнення)? У такому випадку мається на увазі звичайна правомірна поведінка (яка не кваліфікується як заслуга).

По-друге, якщо існує, то яка саме юридична оцінка їй дається? Справа в тому, що якщо соціально активна заслужена поведінка оцінюється позитивно, а протиправна - негативно, то відкритим залишається питання про природу оцінки звичайної правомірної поведінки.

По-третє, навіть якщо на перші два питання можна відповісти стверджено, то наведена конструкція пояснює позитивну юридичну відповідальність, тоді як перспективна правова відповідальність залишається поза загальною моделлю відповідальності в правомірній поведінці.

Зробимо спробу вирішити означені проблеми.

Традиційно за критерієм активності правомірну поведінку диференціюють на активну, звичайну та пасивну. Наведена класифікація не може бути визнана, якщо як приклад пасивної правомірної поведінки приводити ситуацію, коли особа не використовує на-лежні йому суб'єктивні права, оскільки правомірна поведінка здійснюється тільки в правовідносинах. Крім того, щоб поведінка «відповідала, не суперечила правовим нормам», необхідно, щоб вона здійсню-валося в рамках правовідносин.

Сказане не суперечить принципу, що характеризує загальний тип правового регулювання, - «дозволено все, що прямо не заборонено законом». Так, моральна або релігійна поведінка формально цілком може не суперечити й у певному сенсі відповідати юридичним нормам, проте правомірним воно не є, так само як і правовим взагалі. Якщо суб'єкт, наприклад, не використовує належне йому активне виборче право, то, безумовно, він не вчинює правопорушення. Чи означає це, що він здійснює правомірне діяння у вигляді бездіяльності? Вважаємо, що не робить, тому що можлива відмова від використання права передбачається самою природою суб'єктивного права, але не передбачається законодавством як варіант поведінки за відсутністю необхідності.

Н.А. Боброва зазначає: «Невикористання грома-дянином суб'єктивного права не оцінюється як законне або незаконне, тобто це «особиста справа» громадянина (якщо, звичайно, право не є одночасно й обов'язком, не утискає права та законні інтереси інших осіб)» [5, с. 33]. Інакше кажучи, коли суб'єкт відмовляється від використання належного суб'єктивного права, відсутні відповідні юридичні факти, не виникають правовідносини, не реалізуються взаємні права та обов'язки, то відсутнє правове регулювання в цілому. Подібна пасивна поведінка взагалі не є правовою. Таким чином, слід вкладати інший зміст у категорію «пасивна правомірна пове-дінка» або відмовитися від її виділення, диференці-юючи правомірну поведінку на активну та звичайну.

Констатувати наявність позитивної юридичної відповідальності під час здійснення активної право-мірної поведінки, так само як і констатувати її від-сутність за пасивної правомірної поведінки можна цілком упевнено. Проте вирішити подібне питання стосовно звичайної правомірної поведінки досить складно.

У юридичній літературі під звичайною правомір-ною поведінкою розуміється повсякденне, службове, побутове та інше життя людини, відповідно до пра-вових норм. У рамках звичайної правомірної поведінки громадяни виконують свої правові обов'язки, роблять ті чи інші юридично значимі дії. Вона є звичайною, у тому числі й тому, що повністю відповідає встановленим нормам. Цілком зрозуміло у зв'язку із цим, що вона не заохочується державою.

Чітку та безумовну грань між звичайною й ак-тивною (найчастіше заохочуваною) правомірною поведінкою окреслити досить важко. Заслуга являє собою, по-перше, сумлінне та точне виконання суб'єктами покладених на них юридичних або гро-мадських обов'язків, а по-друге, вчинення учасниками суспільних відносин не передбачених правовою нормою таких корисних діянь, які перевершують звичайні вимоги [6, с. 36]. Як випливає з першої час-тини визначення, підставою заохочення може бути відповідне пропонованим вимогам виконання зви-чайних правових обов'язків. Цілком природно, що сумлінне та точне виконання юридичних обов'язків може мати місце як за активної, так і за звичайної правомірної поведінки. Різниця полягає в наявності додаткових моральних, організаційних, а іноді й матеріальних витрат. Крім того, можливість правового заохочення в цілому залежить в основному від правозастосувателя.

На запитання про наявність позитивної юридичної відповідальності у звичайній правомірній поведінці можна дати позитивну відповідь, а саму таку поведінку визнати відповідальною. Позитивна юридична відповідальність аж ніяк не пов'язується тільки із заохоченням. Також необхідна якість виконання покладених юридичних обов'язків уже сама по собі свідчить про необхідність відповідального ставлення до них із боку різних суб'єктів. Серед інших ознак правомірної поведінки правильно зазначається, що вона є відповідальною дією особистості [7, с. 24, 86; 8, с. 19; 9, с. 12]. Навіть виконання звичайних юридичних обов'язків, яке вписується в межі встановленої норми, вимагає правової відповідальності, передбачає її. Саме тому «стан відповідальності виникає тоді, коли особистість робить врегульований правом вчинок і тим самим показує своє ставлення до необхідності виконання вимог норм права» [10, с. 30-31; 11, с. 51-52; 12, с. 69; 13, с. 73].

Наявність юридичної відповідальності суб'єктів у звичайній правомірній поведінці передбачає визна-чення природи надаваємої такій поведінці правової оцінки. Безумовно, вона (оцінка) не може бути визнана негативною, тому оцінювання є правомірним. Чи є вона позитивною у такому разі? У загальному значенні, безумовно, є. Однак із точки зору дії правових норм, чіткої юридичної кваліфікації поведінки, застосування відповідних санкцій подібна відповідь не може бути визнана достатньою. Позитивна юридична оцінка повинна в чомусь об'єктивуватися, предметно виражатися. Якщо, наприклад, позитивна оцінка заслуженої поведінки проявляється через правове заохочення, то не зовсім зрозуміло, як проявляє себе аналогічна оцінка звичайної правомірної поведінки. У кінцевому рахунку стирається грань між цими оцінками, звичайною й активною правомірною поведінкою, застосуванням заохочувальних санкцій і їх відсутністю.

При цьому звичайна правомірна поведінка не є байдужою, індиферентною для держави. Усвідом-люючи цей факт, деякі дослідники реакцію держави на звичайну правомірну поведінку громадян визначають як «схвалення» [14, с. 17; 15, с. 12]. Звичайно, у цілому з моральних позицій подібна поведінка схвалюється настільки, наскільки вона бажана для держави й суспільства. Однак із суто юридичної точки зору таке багатоаспектне поняття, як «схвалення» важко формалізувати, підвести під нормативне підґрунтя. У реальності відсутні предметні ознаки, критерії, що дозволяють кваліфікувати реакцію на звичайну правомірну поведінку як «схвалення». Крім того, «схвалення» - категорія етична, яка є антонімом категорії «осуд». Факт допустимості, дозволу певного роду діяльності аж ніяк не означає її державного схвалення. Таким чином, подібний підхід до оцінки звичайної правомірної поведінки (як до позитивної оцінки, вираженої в державному схваленні) дає під-ставу засумніватися в наявності юридичної реакції взагалі як такої.

Правова оцінка, що дається звичайній і заслуженій правомірній поведінці, не є ідентичною. Якщо взяти за основу норму поведінки, у цьому випадку правову, то стає очевидним, що відповідні види поведінки відрізняються один від одного. При цьому основна відмінність звичайної та соціально-активної правомірної поведінки проводиться за критерієм відповідності нормі, якомусь усередненому варіанту поведінки. З точки зору відповідності правовій нормі можна виділити три види юридично значущої поведінки: 1) та, що передбачається найбільшою мірою (акти поведінки, що наближаються до соціального ідеалу); 2) та, що вважається нормальною, правильною (як надходять у більшості випадків); 3) та, що не схвалюється, засуджується (вважається суспільно небезпечним, злочинним) [16, с. 135]. Інакше кажучи, навіть якщо подивитися на питання, абстрагуючись від юридичної специфіки регульованої поведінки, то на основі більш загального критерію (відповідності правовій нормі) можна провести різницю між звичайною й активною правомірною поведінкою. Звичайна поведінка відповідає юридичній нормі, «вкладається» в неї, тоді як соціально активна поведінка перевищує цю норму, виходить за її межі, позитивно «відхиляється» від неї. Відповідно, відмінності звичайної й активної правомірної поведінки слід відрізняти між собою юридичними оцінками, які їй даються. Позитивна юридична оцінка дається соціально активній правомірній поведінці, яка позитивно виходить за межі норми, тому вона не може даватися звичайній поведінці, здійснюваній у межах цієї норми. Навіть із загальних позицій позначена відмінність є очевидною, її необхідно враховувати під час дослідження юридичної відповідальності.

Юридична оцінка, предметом якої виступає зви-чайна правомірна поведінка (у разі, якщо вона не тягне за собою застосування заохочувальних санкцій), є нейтральною. Цей висновок випливає із загального критерію диференціації правових оцінок - кваліфікації правової поведінки з погляду діючих юридичних норм. Якщо активна правомірна поведінка оцінюється позитивно (реалізується заохочення), а протиправна - негативно (реалізується право обмеження), то звичайна правомірна поведінка оцінюється нейтрально (ні заохочення, ні право обмеження не застосовуються). Саме таким чином розуміється нейтральність юридичної оцінки - відсутність за-стосовуваного на основі чинного законодавства за-охочення, коли «на даний момент поведінка суб'єкта відповідає рівню вимог суспільства до даного й виду, і форми поведінки» [1, с. 10].

У літературі зустрічається думка, що оцінки, надані конкретним проявам соціальної (правової) поведінки, можуть носити негативний характер (свідчити про соціально шкідливості явища), бути соціально нейтральними (вважати явище, відповідно, не мають суспільної корисності) або ж бути позитивними (відносити певні дії (вчинки) до корисних, соціально цінним явищам життєдіяльності людей) [7, с. 25].

Підтримуючи наведену позицію в цілому, важко погодитися з поглядами автора на нейтральну правову оцінку. Адже якщо соціальна поведінка взагалі не має інтересу для права, тобто не є правовою, то загалом не можна вести мову про наявність юридичної оцінки. Там, де немає права, немає і його оцінок. Певна поведінка не може юридично оцінюватися, якщо немає правових норм, її регулюючих. Такі відносини є «юридично індиферентними», вони знаходяться поза цією оцінкою, оскільки в таких відносинах її взагалі не може бути.

Висновки. Таким чином, правовій (активна, зви-чайна, правомірна, протиправна) поведінці може бути надана позитивна, нейтральна або негативна юридична оцінка. З урахуванням правових наслідків оцінки можна в перших двох випадках вести мову про позитивну, а в третьому випадку - про негативну юридичну відповідальність.

Перспективна юридична відповідальність також може бути пояснена на основі правової оцінки, оскільки «оцінка може бути звернена як до минулих, так і до майбутніх фактів» [17, с. 148]. Крім того, такий підхід дозволяє пояснити її на принципово загальній основі з ретроспективною відповідальністю, що робить можливим створення загальної моделі юридичної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Проблеми державотворення та правотворення в Україні (у контексті порівняльного правознавства та права на при- ватність) : матеріали круглого столу (22 травня 2009 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - 304 с.

2. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права : [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. - Львів : Новий світ-2000, 2007. - 584 с.

3. Відповідальність в управлінн і : [монографія] / відп. ред. А.Е. Луньов, Б.М. Лазурев. - М. : Наука, 1985. - 303 с.

4. Строгович М.С. Сутність юридичної відповідальності / М.С. Строгович // Радянська держава і право. - 1979. - № 5.

5. Боброва Н.А. Відповідальність в системі гарантій конституційних норм (державно-правові аспекти) : [монографія] / Н.А. Боброва, Т.Д. Зражевська. - Воронеж, 1985. - 154 с.

6. Оксамитний В.В. Правомірна поведінка особистості / В.В. Оксамитний. - К. : Наукова думка, 1985. - 175 с.

7. Липинський Д.А. Форми реалізації юридичної відповідальності : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Д.А. Липинський. - Саратов, 1999. - 22 с.

8. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права : [підручник для вузів] / В.Н. Хропанюк. - М. : Омега-Л, 2008. - 384 с.

9. Шемчушенко Ю.С. Дія права: інтегративний аспект : [монографія] / Ю.С. Шемчушенко. - К. : Юридична думка, 2010. - 501 с.

10. Теорія держави і права : [навч. посіб. для студентів] / В.П. Малахов, І.А. Горшеньова, А.А. Іванов. - М. : 2009. - 423 с.

11. Кудрявцев В.М. Право і поведінка / В.М. Кудрявцев. - М. : Наука, 1976. - 211 с.

12. Кудрявцев В.М. Правова поведінка: норма і патологія / В.М. Кудрявцев. - М., 1982. - 314 с.

Размещено на Allbest.ru