Конституційний принцип забезпечення права на захист та окремі спірні питання правового статусу захисника

Право на захист як гарантія інтересів особи, інтересів правосуддя, соціальна цінність. Розширення права на захист як перешкода розкриттю злочинів, не спричиняє ухилення злочинця від відповідальності, сприяє здійсненню завдань кримінального судочинства.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.11.2018
Размер файла 23,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конституційний принцип забезпечення права на захист та окремі спірні питання правового статусу захисника

Мельник O.B.

Дана стаття присвячена актуальним питанням, що стосуються конституційного принципу забезпечення права на захист та окремим спірним питанням правового статусу захисника, виходячи з аналізу чинного законодавства.

Ключові слова: адвокат, захист, правова допомога.

Данная статья касается актуальных вопросов конституционного принципа обеспечения права на защиту и от-дельным спорным вопросам правового статуса защитника согласно действующему законодательству.

Ключевые слова: адвокат, защита, правовая помощь.

This article focuses on current issues relating to the constitutional principle of the right to the protection of individual and controversial issue ofthe legal status ofcounsel, based on the analysis ofexisting legislation.

Key words: lawyer, advocate, legal assistance.

Постановка проблеми. Конституція проголо-сила Україну демократичною, правовою, соціаль-ною державою (ст. 1). Сенс правової держави роз-кривається у ст. З Конституції: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінніс-тю. Права і свободи людини та їх гарантії визнача-ють зміст і спрямованість діяльності держави. Дер-жава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Виклад основного матеріалу. Найвищою юри-дичною гарантією прав і свобод є судовий захист, який відповідно до ст. 55 Конституції гарантується кожному. У рамках судового захисту значною мірою реалізується й конституційне право на одержання правової допомоги (ст. 59). Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України, ч. 1 ст. 10 Закону «Про судо-устрій і статус суддів» кожен має право на правову допомогу. Рішенням Конституційного суду України від 30.09.2009 року надано роз'яснення, що право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від ха-рактеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Виходячи з цього, правова допомога - це до-помога у використанні юридичних (легалізованих, тобто встановлених законом) засобів, «інструмен-тів» захисту. Тому правова допомога - це завжди, так чи інакше, допомога у здійсненні юридичними засобами захисту будь-яких осіб від можливого або реально вчиненого порушення кимось будь-якого їх-нього права.

У Конституції передбачено і суб'єкт, на якого по-кладається обов'язок надання правової допомоги,

- адвокатура. Встановлення безпосередньо в Кон-ституції України (ст. 63) права на правову допомогу осіб, які мають статус підозрюваного, обвинувачено-го чи підсудного і гарантування його здійснення та закріплення цього права в КПК має важливе значен-ня для належного захисту прав і законних інтересів осіб при захисті від обвинувачення у кримінальному судочинстві, для слідчої і судової практики, впливає на законотворчий процес. право захист розкриття злочин

Прийняття 13 квітня 2012 року нового Кримі-нального процесуального кодексу України обумо-вило початок нової процедури реалізації права на захист та спричинило багато питань, проблем і су-перечок. Проте слід розуміти, що цей Кодекс є не-завершеним і потребує доопрацювання, до того ж, у ньому є чимало позицій, які варто було б переосмис-лити чи взагалі переписати. Що ж стосується прак-тичного застосування, то це означає безперечно одне

- з'явився новий процесуальний інструмент, яким потрібно навчитись користуватись.

Право на захист - не лише гарантія інтересів осо-би, але і гарантія інтересів правосуддя, це соціальна цінність. Розширення права на захист не є перешко-дою розкриттю злочинів, не спричиняє ухилення злочинця від відповідальності, а, навпаки, сприяє здійсненню завдань кримінального судочинства, за-побігає слідчим і судовим помилкам. Забезпечення права на захист є конституційним принципом кри-мінального процесу й однією з основних засад судо-чинства. На жаль, Конституція України не конкрети-зує що розуміти під забезпеченням права на захист. У чинному КПК України право на захист зводиться до надання пояснень з приводу підозри чи обвину-вачення, які відповідно до КПК України не є джере-лами доказів, а також до права збирати докази, мож-ливості особисто брати у процесі та користуватися правовою допомогою.

Варто акцентувати увагу на тому, що КПК перед-бачає новий статус адвоката у кримінальному про-цесі. Зокрема, захисником є тільки адвокат, на від-міну від КПК України I960 року, в якому захисником міг бути не тільки адвокат, а й інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання право-вої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, та, врешті, члени родини, які могли виступа-ти захисником підсудного. Головне вістря атак проти чинного КПК України спрямоване на те, що у ньому, нібито, суттєво звужені права та можливості захисту. Тотальне несприйняття у деяких колах положення про те, що єдиним захисником суб'єкта обвинува-чення є тільки адвокат, до того ж, тільки той, що вне-сений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських об'єднань, мовляв, це обмежує права підозрюваного чи обвинуваченого. Крім того, ця норма прямо су-перечить положенням Конституції України. Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року № 13-рп/2000 в справі за конституційним звернен-ням Солдатова Геннадія Івановича, в якому зазначе-но, що захисниками можуть виступати будь-які осо-би, які мають достатній рівень знань в області права, а також родичі обвинуваченого за його бажанням по-вністю проігноровано.

Таким чином, законодавець визнав неприйнят-ною позицію Конституційного Суду України, викла-дену у Рішенні щодо можливості участі у процесі так званих «фахівців у галузі права». У такий же спосіб проігноровані положення статті 63 Конститу-ції України, якими гарантується право на «прямий захист», тобто захист не тільки адвокатами, а й вза-галі право на захист з можливістю особисто обирати захисника.

Далі, це положення чинного КПК також супер-ечить вимогам ст. 22 Конституції України, де чітко зазначено, що «при прийнятті нових законів або вне-сенні змін до чинних законів не допускається зву-ження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Окрім іншого, надання адвокатам привілейова-ного становища серед усіх фахівців-юристів у здій-сненні функцій захисту та представництва не від-повідатиме і ст. 42 Конституції України у частині свободи підприємницької діяльності, не забороненої законом, і забезпечення захисту конкуренції. На це прямо вказав КСУ в абзаці Зп.6 мотивувальної час-тини Рішення № 13-рп/2000: «Закріплення лише за адвокатами права на здійснення захисту підозрю-ваного, обвинуваченого і підсудного від обвинува-чення та надання юридичної допомоги особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, не сприяє конкуренції щодо надання кваліфікованої допомоги у цих сферах і підвищенню кваліфікації фахівців у галузі права». Не сприятиме такій конку-ренції і закріплення лише за адвокатами права на надання правової допомоги та на здійснення пред-ставництва у господарському, цивільному й адміні-стративному судочинстві. А конкуренція, як відомо, - це стимул для підвищення якості послуг і рівня професійності їхніх надавачів.

Крім цього, 24 листопада 2011 року Європей-ський суд з прав людини оприлюднив рішення у справі «Загородній проти України», яким встанов-лено, що недопуск як захисника підсудного у кри-мінальному процесі, тобто «фахівця в галузі права», який не має адвокатського свідоцтва, є порушенням права на справедливий суд, передбаченого п. 1 і 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод. При цьому суд наголосив, що така ситу-ація є несумісною із принципом правової певності, що, в свою чергу, є складовою принципу верховен-ства права. Суд неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, при цьому одним з основних аспектів верховенства пра-ва є принцип юридичної певності.

На противагу рішенню Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р. в справі за конституційним зверненням громадянина Солдато-ва Геннадія Івановича та рішенню Європейського суду з прав людини оприлюднив рішення у справі «Загородній проти України», Конгресом ООН при-йняті «Основні положення про роль адвокатів», де зазначено, що будь-яка людина в праві звернутися по допомогу до адвоката за своїм вибором для підтвер-дження своїх прав і захисту в усіх стадіях криміналь-ної процедури. При цьому уряди повинні гарантува-ти ефективну процедуру і працюючий механізм для реального і рівного доступу до адвокатів усіх осіб, які проживають на його території і підпорядковані його юрисдикції незалежно від раси, кольору шкіри, етнічного походження, статі, мови, релігії, політич-них та інших поглядів, національного або соціаль-ного походження, економічного чи іншого статусу. Будь-яка особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, котрий має відпо-відну компетенцію та досвід ведення таких справ, щоб забезпечити її ефективну допомогу без оплати з її боку, якщо у неї немає необхідних коштів. Також в Європі прийнято Резолюцію Комітету міністрів Ради Європи від 2 березня 1978 р. № (78)8 «Про юридич-ну допомогу і консультації», в якій зазначено, що юридична допомога завжди має здійснюватися осо-бою, яка має право практикувати як адвокат, має професійну кваліфікацію для юридичної практики відповідно до юридичних норм певної держави як у випадках, коли система юридичної допомоги пе-редбачає участь захисника, так і у випадках, коли: а) сторони повинні бути представлені такою особою в судовому органі певної держави згідно із законом цієї держави; б) орган, правомочний розглядати про-хання про надання юридичної допомоги, констатує, що послуги адвоката необхідні у зв'язку з конкрет-ними обставинами справи. Таким чином, наведені міжнародно-правові акти передбачають право кож-ного захищати себе особисто або через вільно ви-браного ним на власний розсуд захисника з-поміж юристів, які можуть надати ефективний правовий захист, що не співпадає з вимогами окремих поло-жень нового КПК.

У зв'язку з тим, що Конституція України відпо-відно до ст. 8 має найвищу юридичну силу, а тлу-мачення Основного Закону віднесено до компетенції Конституційного Суду України, то від того, наскіль-ки вузько чи широко буде розтлумачене конкретне конституційне положення, настільки й матиме міць юридичної сили певна правова норма.

Взагалі кажучи, як свідчить узагальнення прак-тики низки зарубіжних органів конституційного судочинства, не можна виходити лише з самого по собі тексту Конституції чи закону, але й слід брати до уваги соціально- сутнісний, змістовний аспект питання - причому «у світлі умов сьогодення».

Не варто забувати й те, що будь-який текст здат-ний бути носієм неоднозначних смислів, які «вичи-туються» з нього користувачами, виходячи з своїх інтересів тієї спільноти, членами якої вони є чи яку вони підтримують.

Слід зазначити, що експерти Європейського Со-юзу, які проводили експертизу рішення Конститу-ційного Суду України про вільний вибір захисника, дійшли висновку, що це рішення суперечить усім міжнародним нормам, тому що надання правової до-помоги особі (а тим більше її захисту кримінальному процесі) може вважатися автентичним лише у разі, якщо воно здійснюється представниками: незалежної професії; чия найвища кваліфікація, а також моральні якості перевірені в об'єктивний спосіб незалежними органами; пов'язаними специфічним для професій-ного правозахисту кодексом (правилами етики); які, відповідно, несуть дисциплінарну відповідальність за порушення цих правил. На їх думку, цим вимогам відповідає лише адвокатура. На думку експертів Єв- росоюзу, зазначене рішення Конституційного Суду України суперечить принципам правової держави, і суд неправильно зрозумів та інтерпретував міжна-родні документи, що і призвело до прийняття помил-кового рішення щодо залучення захисника фахівців у галузі права. Якщо надати право на здійснення за-хисту зазначеним «фахівцям», в Україні також не до-тримуватимуться п. 20 «Основних положень про роль адвокатів», де мова йде про те, що адвокати повинні користуватися цивільно-правовим і кримінальним імунітетом щодо відповідних заяв, зроблених сум-лінно у вигляді письмових подань в суд або усних виступів у суді, або під час виконання ними своїх професійних обов'язків у суді, трибуналі чи іншому юридичному або адміністративному органі.

Критики чинного КПК не сприймають аргумен-ти про те, що виключно адвокати, як іволодіють усіма процесуальними інструментами та навиками, можуть професійно та ефективно захистити особу. Необхідно порівняти аргументи, які виступають за участь у судовому процесі тільки адвокатів із аргу-ментами щодо можливості участі у такому процесі ще й інших фахівців у галузі права.

Поняття «фахівці у галузі права» перейшло до правового набутку України завдяки діяльності Кон-ституційного Суду України (точніше, винесено-го ним Рішення у справі за зверненням Солдатова Г.І.), надалі використовується для позначення ново-го суб'єкта у регулюванні процесуальних кодексів. Крім того, в Україні немає закону, за яким фахівці у галузі права мають повноваження на надання право-вої допомоги, а також такі особи не мають докумен-тів, які підтверджують їх повноваження.

До адвоката закон висуває більше вимог, аніж до інших фахівців у галузі права, тому адвокат є більш відповідальним, а його послуги вирізняються більш високою якістю й професійністю. Закон же заборо-няє особі, яка не має відповідної професійної підго-товки, бути хірургом, проводити операції на пацієн-тах. Так само повинні захистити особу, обвинувачену у скоєнні злочину, від непрофесійних послуг.

Тим більше, що у світі існує такий принцип, який називається «конфіденційність адвокатсько- клієнтських стосунків», відповідно до якого адвокат зобов'язаний зберігати в таємниці будь-які подроби-ці спілкувань зі своїм клієнтом. Для прикладу, якщо обвинувачена особа призналася своєму адвокатові, що вона дійсно вчинила певний злочин, адвокат не має права розголошувати цей факт, а, навпаки, він зобов'язаний надати всю можливу правову допомо-гу, щоб захистити свого клієнта, не розголошуючи таємниці.

Ані слідчий, ані прокурор, ані суддя не мають права змусити адвокати порушити цю конфіденцій-ність. Натомість це не поширюється на категорію захисників «по дружбі і знайомству», які за старим КПК залучались у кримінальному провадженні як захисники. А згодом, після відміни їхнього статусу як захисника, за поданням прокурора були змушені давати показання проти обвинуваченого.

Що ж стосується фахівців у галузі права, то вини-кають труднощі зі встановленням кваліфікаційних вимог до фахівця у галузі права, оскільки з цього приводу, виходячи з законодавства, важко щось ска-зати. Однак на заваді цій невизначеності може стати наявність вищої юридичної освіти фахівця в галузі права, за освітньо-кваліфікаційним рівнем якої мож-на вказувати на можливість допуску особу у зазна-ченому правовому статусі.

На думку науковців та практиків, рішення Кон-ституційного Суду про участь у кримінальних про-вадженнях як захисників «фахівців у галузі права» дає можливість слідчим і судовим органам залучати окремих осіб, не зв'язаних з адвокатською діяльніс-тю, як захисників, які не пов'язані з нормами ад-вокатської етики, без належних гарантій конфіден-ційності та професіоналізму, а відмова про участь у кримінальному судочинстві такого непрофесійного захисника не підсилює, а, навпаки, порушує право особи на вибір щодо забезпечення професійним за-хистом у кримінальному провадженні.

Закріпивши в Конституції України право кожного на одержання правової допомоги і вільний вибір за-хисника, держава відповідним чином гарантує при цьому належну кваліфікацію юристів, які можуть надавати правову допомогу.

Висновки. Отже, прийняття нового КПК Украї-ни потребує нових поглядів на кримінальну проце-суальну діяльність і розробку нових теоретичних і практичних положень щодо забезпечення права на захист. В Україні необхідно створити всі умови для того, щоб саме адвокат, а ніхто інший, брав участь у кримінальному провадженні й виконував свої обов'язки з максимальною старанністю. Це сприя-тиме підтриманню законності в суспільстві, підви-щенню авторитету адвокатури. Не повинно бути за-хисту на «побутовому рівні», яким не можна досягти тих важливих важелів надання правової допомоги, які передбачені ч. 1 ст. 59 Конституції України. Втім, підняті проблеми не є остаточними і підлягають окремому дослідженню або науковому вивченню.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Ген. Асамблеї ООН від 10 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. - Режимдоступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

2. Резолюція (78) 8 Комітету міністрів [Ради Європи] про юридичну допомогу та консультації: від 02.03.1978 № (78) 8 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_132.

3. Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 у справі за конституційним зверненням гро-мадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov. ua/laws/ show/v013p710-00.

4. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЗАГОРОДНІЙ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASEOFZAGORODNIYV. UKRAINE). Заява № 27004/06. Стислий виклад рішення від 24.11.2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// document.ua/sprava-zagorodnii-proti-ukrayini-doc92700.html.

5. Основні положення про роль адвокатів : прийн. VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р. [Елек-тронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_835.

6. Конституція України: Офіц. видання. - Станом на 01.11.2010 р.-К.: Центр учбової літератури, 2010. - 88 с.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 3 січн. 2013 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К. : ПАЛИВОДАА.В., 2013.-328 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.