Актуальні питання системи кримінального процесу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні питання системи кримінального процесу України

Трофименко В.

У статті аналізуються теоретичні підходи до розуміння системи кримінального процесу за новим КПК. На під-ставі дослідження наукових позицій теоретиків права виділені компоненти, що утворюють склад процесуального провадження та стадії складових системи кримінального процесу. Визначається авторська дефініція кримінального процесуального провадження. Робиться висновок, що систему кримінального провадження складають процесу-альні провадження, структуру яких утворюють певні стадії. Зазначається, що первісним системним утворенням в структурі кримінального процесу є поліструктурне провадження, що включає п'ять стадій - отримання інформації про кримінальне правопорушення, досудове розслідування, підготовче провадження, судовий розгляд і виконання судових рішень. Аналіз сутнісних ознак кримінального процесуального провадження дозволив відмежувати його від інших споріднених понять, зокрема стадій кримінального процесу.

Ключові слова: процесуальне провадження, стадія, судочинство, кримінальне провадження, система кримі-нального процесу.

В статье анализируются теоретические подходы к пониманию системы уголовного процесса по новому УПК. На основании исследования научных позиций теоретиков права выделены компоненты, образующие состав про-цессуального производства и стадии составляющих системы уголовного процесса. Формируется авторская де-финиция криминального процессуального производства. Делается вывод, что систему уголовного производства составляют процессуальные производства, структуру которых образуют определенные стадии. Отмечается, что первоначальным системным образованием в структуре уголовного процесса являются полиструктурные произ-водства, включающие пять стадий - получение информации об уголовном правонарушении, досудебное рассле-дование, подготовительное производство, судебное разбирательство и исполнение судебных решений. Анализ сущностных признаков уголовного процессуального производства позволил отделить его от других родственных понятий, в частности стадий уголовного процесса. кримінальний процесуальний провадження

Ключевые слова: процессуальное производство, стадия, судопроизводство, уголовное производство, систе-ма уголовного процесса.

A number of theoretical approaches to understand the system of criminal process according to the new CPC (Criminal Procedure Code) is analyzed in the article. Based on the research of the scientific positions of the law theoreticians we have extracted some components that form the content of the processual proceeding and the stages as the parts of the system of the criminal process. The author's definition of the «criminal processual proceeding» is determined. The analysis of the essential features of the criminal processual proceeding allowed to separate it from other similar concepts, the stages of the criminal process in particular. By their content and volume a proceeding and a stage are complex and polystructural and that shows that they have common features. We make a conclusion that by comparing the features of the processual proceeding and the stage ofthe criminal process such ofthem as a presence offocused specifics of legal relations, peculiarities of order and ways of realizing of processual acts, final processual act are usual for both shown structural components of criminal proceeding. Meanwhile, unlike the stage, a processual proceeding is characterized by a certain level of autonomy in the system of criminal process, what is concluded in the absence of its imperative connection with other processual proceedings. Furthermore by its volume and structure a processual proceeding is a more wide concept, because all the above mentioned elements ofthe system ofthe criminal process are parts of its structure. These are stages, phases ofstages, processual acts and elementary processual acts.

Key words: a processual proceeding, a stage, a judicial procedure, a criminal proceeding, a system ofthe criminal process.

Дослідження системи кримінального проваджен-ня за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) в новітній процесу-альній літературі є найбільш дискусійними, отри-мують різне вирішення. Сталі підходи до розуміння системи кримінального процесу, яка утворюється із сукупності окремих стадій, що послідовно зміню-ють одна одну, не в повній мірі відповідають сучас-ним філософським уявленням стосовно системності, не відображають багатогранність кримінальної про-цесуальної діяльності.

У теорії права досить давно обґрунтована доціль-ність виокремлення в будь-якому юридичному про-цесі такої структуроутворюючої ланки, як процесу-альне провадження.

В теорії юридичного процесу поняття процесу-ального провадження досліджено в роботах вчених: Д.М. Бахраха, В.П. Беляева, Н.Н. Вопленка, В.М. Горшеньова, Е.Г. Лукьяновой М.В. Максютіна, А.А. Павлушиної, В.М. Протасова, В.В. Сорокіної та ін-ших вчених. В науці кримінального процесу кримі-нальне процесуальне провадження стало предметом наукового пошуку російських та українських вчених -В.Д. Арсеньева, А.Т. Боннер, В.Г. Даєва, О.Г. Івано-вої, В.С. Зеленецького, Л.М. Лобойка, А.В. Ленсько-го, Н.С. Манової, Р.Д. Рахунова, Т.В. Трубнікової,

Д.В. Філіна, С.С. Циганенка, О.Г. Шило, Н.А. Юрке- вича, Ю.К. Якимовича, М.Л. Якуба та ін.

Аналіз і синтез наукових підходів до визначен-ня сутнісних ознак кримінального процесуально-го провадження, які наявні у загальнотеоретичній та кримінальній процесуальній літературі, дозво-ляє констатувати що до таких, що відображають юридичну сутність цього поняття і дають змогу відмежувати його від інших споріднених понять, зокрема стадій кримінального процесу, слід відне-сти: 1) комплексний відносно автономний харак-тер провадження - воно являє собою сукупність взаємопов'язаних процесуальних дій, спрямованих на вирішення конкретного завдання; 2) особливий предмет провадження - такі дії здійснюються з приводу процесуальних правовідносин, що відріз-няються предметною характеристикою; 3) специ-фіка способів здійснення процесуальної діяльності у межах провадження, що обумовлюється специфі-кою процесуальних відносин і процесуальних дій; 4) наявність процесуальних актів, які притаманні конкретному провадженню, забезпечують вирішен-ня його завдань і у яких формалізуються отрима-ні процесуальні результати; 5) багатосуб'єктність провадження полягає в тому, що, на відміну від інших структурних компонентів системи кримі-нального процесу, зокрема його стадій, криміналь-ний процес у межах окремого провадження завжди здійснюється не одним повноважним суб'єктом, а декількома, які діють у публічних інтересах з ме-тою вирішення завдань кримінального проваджен-ня; 6) полістадійність провадження - кожне про-цесуальне провадження має дві або більше стадій. Якщо сукупність процесуальних дій утворює зміст лише однієї стадії, вона не може характеризуватися як процесуальне провадження, адже за своїм обся-гом останнє є значно більш широким поняттям, яке не можна змішувати із поняттям стадії [1;2;3;4;5].

Сказане дозволяє сформулювати авторську дефі-ніцію кримінального процесуального провадження як цілісної відносно автономної полістадійної час-тини кримінального процесу, що об'єднує комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесу-альних дій, які, будучи спрямованими на вирішен-ня загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового резуль-тату, здійснюються уповноваженими суб'єктами з приводу процесуальних відносин (які можуть бути пов'язані чи не пов'язані із матеріально-правовими відносинами), що відрізняються предметною харак-теристикою, в особливому процесуальному порядку, результати яких формалізуються у відповідних про-цесуальних рішеннях.

З'ясування сутнісних ознак процесуального про-вадження та його дефініції дозволяє перейти до дослідження питання щодо системи кримінально-го процесу. Традиційно в науковій літературі вона визначається як сукупність стадій, що послідовно змінюють одна одну. Така ж позиція викладена і в навчальній літературі [6, с. 27]. Втім, ця точка зору, хоча і домінує, однак не є єдиною. Більш того, уяв-лення про систему кримінального процесу як сукуп-ність його стадій не дозволяє охопити все різнома-ніття кримінальної процесуальної діяльності. Тому необхідно звернутися до іншої наукової позиції сто-совно цього питання.

В сучасній науковій літературі систему кримі-нального процесу як сукупність окремих проваджень у свій час досить вдало визначив В.С. Зеленецький. Науковець зазначив, що системний характер кри-мінального процесу зумовлено його статичною та функціональною цілісністю, взаємозв'язком і вза- ємообумовленістю всіх його елементів, єдність, специфіка і закономірність зв'язку яких утворюють систему кримінального процесу. Загальну структуру останнього він визначив як сукупність трьох від-носно самостійних видів процесів - дослідного, по- лістадійного, який утворювався дев'ятьма стадіями, та сумарного (скороченого). При цьому автор запро-понував шестирівневу структуру, яка складається із трьох вказаних процесів, стадій, етапів, процесуаль-них дій, елементарних процесуальних актів, «кван-тів» процесуальних дій [7, с. 100-107]. Звернувшись до цього питання значно пізніше, Л.М. Лобойко слушно розглянув його у контексті дії засади диспо- зитивності, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що перегляд судових рішень в апе-ляційному, касаційному та виключному порядку не може розглядатися як стадії кримінального процесу, а є самостійними провадженнями. В якості аргумен-тів цієї позиції автор вказав те, що:

- ці провадження ініціюються винятково за во-левиявленням певної особи, тобто на підставі дис-позитивної вимоги на відміну від стадій, які здій-снюються в результаті дії публічності як засади кримінального процесу;

- на відміну від стадій, в ході цих проваджень не здійснюється «рух» справи, адже предметом ді-яльності суду є лише дослідження тих обставин, що вказані у скарзі;

- у полістадійному процесі кожна стадія закінчу-ється прийняттям рішення, яким вона трансформу-ється в іншу стадію, а в апеляційному, касаційному та виключному провадженнях рішення, які б транс-формували одну стадію в іншу, не приймаються.

Наявність цих проваджень у структурі кримі-нального процесу дозволяє говорити, радше, не про розвиток процесу у конкретній кримінальній справі, а навпаки, про «гальмування» на деякий час цьо-го руху. Хоча, звичайно, ні в якому разі не можна стверджувати, що провадження з перегляду судо-вих рішень є структурними елементами, наявність яких у кримінальному процесі негативно впливає на його ефективність. Навпаки, процес тільки тоді буде ефективним, коли права і свободи людини, яка залучається до його сфери, будуть надійним чином захищені [8,с. 151-153].

Убачається, що вказані наукові позиції найбільш точно відображають структуру кримінального про-цесу і дозволяють уявити її як систему, що має декілька рівнів - горизонтальний і вертикальний. Найбільшими за обсягом структурними утворен-нями кримінального процесу є процесуальні про-вадження, які, як зазначалося вище, включають дві або більше стадій, що, в свою чергу, можуть мати окремі етапи. Кожен із етапів складається з певних процесуальних дій (слідчих, інших процесуаль-них), які, як зазначив В.С. Зеленецький у вищев-казаній роботі, також мають свою структуру, тобто складаються із взаємопов'язаних дій, в основі яких знаходяться елементарні дії (кванти процесуальної дії, наприклад, виготовлення повістки, спрямуван-ня її одержувачу тощо).

В цьому контексті необхідно чітко розмежува-ти процесуальні провадження і стадії, що надасть змогу адекватно визначити систему кримінального процесу. Крім того, розмежування цих двох понять необхідно у зв'язку із тим, що багато років у кримі-нальній процесуальній літературі при характерис-тиці системи кримінального процесу про наявність в ній процесуальних проваджень взагалі не згаду-валося. За своїм змістом та обсягом провадження і стадія є складними та поліструктурними, що свід-чить про наявність у них спільних рис. Водночас, звернення до аналізу їх сутнісних ознак дозволяє дійти висновку про можливість і необхідність роз-межування цих понять.

Незважаючи на наявність чисельних визначень стадії кримінального процесу як у навчальній, так і науковій літературі, на наш поляд, найбільш повно ознаки стадії виділені Н.В. Жогіним і Ф.Н. Фат- кулліним. До них відносяться наступні ознаки: 1) даний етап процесу є неминучою частиною, якщо тільки інше не застережено в законі; 2) самостій-ним, але підпорядкованим загальній меті процесу-альним завданням, невиконання якого перешкоджає подальшому розвиткові процесу; 3) специфічними процесуальними діями і відповідними правовими відносинами; 4) особливим положенням суб'єктів, які ведуть процес на певному етапі провадження у справі; 5) процесуальною формою і умовами про-вадження у справі; 6) підсумковим процесуальним актом, у якому суб'єкти, що ведуть процес, викла-дають своє рішення і вказують на подальший хід справи [9, с. 39].

Порівняння вказаних ознак процесуального про-вадження і стадії кримінального процесу призводить до висновку про те, що такі з них, як наявність пред-метної специфіки правових відносин, особливостей порядку та способів здійснення процесуальних дій, підсумкового процесуального акта притаманні обом вказаним структурним компонентам кримінального провадження. Утім, на відміну від стадії, процесу-альне провадження характеризується певним ступе-нем автономності в системі кримінального процесу, що полягає у відсутності його імперативного зв'язку з іншими процесуальними провадженнями. Також, за своїм обсягом та структурою процесуальне прова-дження є більш широким поняттям, оскільки до його структури входять всі вищевказані елементи систе-ми кримінального процесу - стадії, етапи стадій, процесуальні дії та елементарні процесуальні акти.

Екстраполюючи цей підхід до аналізу КПК Укра-їни в аспекті з'ясування системи кримінального про-вадження, можна дійти висновку, що її складають процесуальні провадження, структуру яких утворю-ють певні стадії. КПК України використовує поняття кримінальне провадження, що як зазначалося вище, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. З означає досудове роз-слідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого зако-ном України про кримінальну відповідальність. Су-дове провадження, виходячи із змісту КПК України, включає судове провадження у першій інстанції та судове провадження з перегляду судових рішень. У зв'язку з цим виникає питання стосовно критеріїв, за якими законодавець визначив систему кримінально-го провадження, а також можливості виокремлення досудового провадження та інших самостійних про-ваджень, які в законі не визначені законодавцем як провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. З КПК України до-судове розслідування є стадією кримінального про-вадження, що починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчу-ється закриттям кримінального провадження або на-правленням до суду обвинувального акта, клопотан-ня про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Таким чи-ном, законодавець чітко окреслив часові межі цієї стадії - від моменту внесення відомостей до ЄРДР до ухвалення підсумкового для цієї стадії проце-суального рішення. Утім, внесенню відомостей до ЄРДР передують певні процесуальні дії. Виходячи із буквального тлумачення ст. 214 КПК, до внесен-ня відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчим, прокурором може бути проведено лише огляд місця події. Однак, як правильно зазна-чає Л.М. Лобойко, системне тлумачення ст. 207, 208, 214, 223, 236 КПК дає підстави для висновку про до-пустимість провадження до внесення відомостей до ЄРДР також інших процесуальних дій. Так, ст. 207 і ст. 208 КПК передбачають законне затримання осо-би і затримання уповноваженою службовою особою при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо після його вчинення. Слідчий, прокурор або інша уповноваже-на особа вправі здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК. У особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК, слідчий прокурор вправі тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціаль-ним правом. Про можливість тимчасового обмежен-ня особи у користуванні спеціальним правом до вне-сення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР свідчить мета вилучення відповідних доку-ментів, якою згідно з ч. 1 ст. 148 КПК є припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчи-ненню іншого [10, с. 186]. Отже, як випливає із ска-заного, до внесення відомостей до ЄРДР, з моменту чого починається досудове розслідування як стадія кримінального провадження, у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення чи запобіганням його вчиненню можуть здійснюватися певні проце-суальні дії, які структурно входять до системи кри-мінального провадження і утворюють зміст окремої його стадії, що передує досудовому розслідуванню. В цьому плані слушною уявляється точка зору Д.В. Філіна, який цей етап кримінального провадження розглядає як стадію отримання інформації про кри-мінальне правопорушення і вирішення питання про її реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розсліду-вань [11]. Діяльність слідчого і прокурора на цьому етапі є кримінальною процесуальною, оскільки вона врегульована КПК України, що, зокрема, передбачає строк внесення відомостей до ЄРДР, вимоги до заяви і права заявника, осіб, які компетентні здійснювати реєстрацію заяв і повідомлень, обов'язки слідчого і прокурора тощо. З моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР насту-пає стадія досудового розслідування, яка разом із попередньою стадією є частиною (етапом) поліста- дійного провадження, що здійснюється у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення і спря-мовано на вирішення питання щодо наявності його складу і винуватості конкретної особи.

В науці кримінального процесу висловлено думку про необхідність виокремлення структурної частини кримінального процесу - досудового про-вадження, до якого мають бути віднесені вказані стадії отримання інформації про кримінальне право-порушення і досудове розслідування, а також про-вадження у слідчого судді, що складається із двох процедур: процедури, що забезпечує законність пра- вообмеження і судового контролю [11, с. 7]. Схожа позиція репрезентована в підручнику «Криміналь-ний процес» - під досудовим провадженням про-понується розуміти частину кримінального судо-чинства, яка розпочинається з моменту отримання слідчим, прокурором інформації про вчинене кримі-нальне правопорушення й закінчується або переда-чею кримінального провадження до суду, або його припиненням шляхом закриття [12, с. 332]. В цьому контексті слід звернути увагу на те, що термін «до-судове провадження» має нормативний характер за законодавством багатьох держав-членів СНД. Зо-крема, частина друга КПК РФ має назву «Досудове провадження», що структурно включає порушення кримінальної справи та попереднє розслідування; розділ 6 КПК Республіки Казахстан також має назву «Досудове провадження» і включає порушення кри-мінальної справи, спрощене досудове провадження та провадження попереднього слідства; аналогічну назву має і розділ 6 КПК Республіки Молдова, час-тина 2 КПК Республіки Білорусь тощо.

Вирішення питання щодо необхідності виокрем-лення досудового провадження як відносно само-стійного структурного утворення кримінального процесу має спиратися на відповідні наукові підхо-ди щодо характеристики сутнісних ознак процесу-ального провадження та стадій правозастосовного процесу, які, зокрема, були наведені вище. На нашу думку, отримання інформації про кримінальне пра-вопорушення та досудове розслідування не можуть розглядатися як складові окремого досудового про-вадження, оскільки за умови постановления напри-кінці досудового розслідування вказаних у законі процесуальних рішень, неминучо, в силу публічнос-ті як загальної засади кримінального провадження, наступає наступний етап кримінального судочин-ства - підготовче провадження, яке у сукупності з судовим розглядом є стадіями полістадійного прова-дження, що, крім іншого, включає також і виконання судових рішень. Таким чином, досудове проваджен-ня не може розглядатися як відносно автономна ком-понента кримінального процесу, оскільки логічна послідовність правозастосовного процесу на цьому не завершується, а, навпаки, - природно передбачає його продовження, що пов'язане із забезпеченням фундаментального права кожного на справедливий суд. Зважаючи на це, вбачається цілком правильною позиція українського законодавця, який у КПК не ви-окремив досудового провадження. На погляд автора цієї роботи, виокремлення досудового провадження має рацію не у зв'язку із характеристикою системи кримінального процесу, а з метою з'ясування його сутнісних особливостей, що стосуються його норма-тивної моделі, правового статусу суб'єктів на дано-му етапі кримінального провадження, процесуаль-них рішень та способів доказування тощо.

Публічність кримінального провадження як одна із його основних засад обумовлює необхідність спрямування протягом розумного строку зібраних під час досудового розслідування доказів сторони обвинувачення до суду першої інстанції, у якому знаходять своє вирішення основні питання стосовно винуватості обвинуваченого у вчиненні криміналь-ного правопорушення, призначення йому справед-ливого покарання та відшкодування шкоди, завданої потерпілому. Тому стадією досудового розслідуван-ня кримінальне провадження не обмежується, а як раз навпаки - закінчення цієї стадії природно перед-бачає спрямування кримінального провадження до подальших стадій у суді першої інстанції. Цей ви-сновок не спростовується навіть наявністю в КПК інституту закриття кримінального провадження під час досудового розслідування, який є лише однією із форм закінчення останнього, що логічно обумов-люється встановленням слідчим і прокурором під час досудового розслідування підстав, передбачених статтею 284 КПК.

Підсумовуючи сказане, вважаємо за необхідне зазначити, що первісним системним утворенням в структурі кримінального процесу є поліструктурне провадження, що включає п'ять стадій - отримання інформації про кримінальне правопорушення, досу-дове розслідування, підготовче провадження, судо-вий розгляд і виконання судових рішень. Всі вказані стадії цього провадження знаходяться між собою у функціонально-часовому зв'язку і спрямовані на ви-рішення завдань кримінального провадження, які за-кріплено у ст. 2 КПК України.

Крім зазначеного провадження, предметом якого є дослідження всіх обставин, що підлягають дока-зуванню у кримінальному провадженні, до системи кримінального процесу входять також окремі прова-дження з перегляду судових рішень - апеляційне та касаційне провадження, провадження за нововияв- леними обставинами та провадження у Верховному Суді України.

Водночас необхідно зазначити, що характерис-тика системи кримінального процесу наявністю в ньому основних проваджень не вичерпується.

До неї також включаються окремі провадження, в основі яких знаходяться правові відносини, що мають іншу спрямованість і безпосередньо не пов'язані з тими, які виникають у зв'язку із вчи-ненням кримінального правопорушення. Харак-теристика сутності цих проваджень складає зміст предмету окремих наукових досліджень, які, з ура-хуванням складності цієї проблематики, є вкрай актуальними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. БожьевВ.П. Уголовно-процессуальные правоотношения/В.П. Божьев.-М. : Юрид.лит., 1975. -- 176 с.

2. Шергин А.П. Административная юрисдикция/А.П. Шергин -М.: Юрид. лит, 1979. - 144 с.

3. Теория юридического процесса : монография / В.М. Горшенев, В.Г. Крупин, Ю.И. Мельников, И.М. Погребной [и др.] ; под общ. ред. проф. В.М. Горшенева.-Х.: Вищашкола, 1985.-С. 90.

4. Беляев В.П., Сорокина В.В. Процессуальная форма юридической деятельности: вопросы теории и практики / В.П. Беляев, В.В. Сорокина - М. : Юрлитинформ, 2011. -- С. 81.

5. Максютин М.В. Теория юрисдикционного процесса. Книга 2 / М.В. Максютин. - М.: Московок, психолого-социальный ин-т, 2008. - С. 38.

6. Кримінальний процес : підручник/За заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удапової, П.Д. Письменного. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - С. 27.

7. Зеленецкий В.С. Структура советского уголовного процесса / В.С. Зеленецкий // Проблемы правоведения. - К., 1981. Выл. 2.-С. 100-107.

8. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України. Монографія / Л.М.Лобойко. - Дніпропе-тровськ, -Ліралтд, 2004. -С. 151-153.

9. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. - М. : Госюриздат, 1961. -С. 39.

10. Лобойко Л.М. Кримінальний процес : підручник/Л.М. Лобойко. -К. : Істина, 2014. -С. 186.

11. Филин Д.В. Уголовный процесс Украины: система и структура права, законодательства, деятельности /Д.В. Филин [Электронный ресурс] - Режим доступа : // http://www.iuaj.net/node/1464.

12. Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянцта ін. ; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Гро-шевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. -X.: Право, 2013. -824 с.

Размещено на Allbest.ru