Проблемні питання визначення поняття "адвокатська таємниця"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні питання визначення поняття «адвокатська таємниця»

Заборовський B.B.,

Стаття розкриває основні аспекти поняття адвокатської таємниці, його зміст та обсяг, джерела й суб'єкти. У роботі розглядаються проблеми формування поняття «адвокатська таємниця» як правової категорії, а також як інституту права. Було проаналізовано основні наукові праці щодо визначення обсягу та змісту поняття адвокатської таємниці. Визначено основні джерела й суб'єкти, а також запропоновано власне бачення класифікації суб'єктів адвокатської таємниці. Автор намагається вивести найбільш загальне й універсальне поняття адвокатської таєм-ниці, яке охопить всі ознаки такого інституту. Автором розглянуто питання моменту початку захисту адвокатської таємниці. У статті було запропоновано власне визначення поняття «адвокатська таємниця», яке вмістило в себе всі найбільш важливі, на думку автора, ознаки такого поняття.

Ключові слова: адвокатська таємниця, поняття, суб'єкти адвокатської таємниці, джерела таємниці. адвокатський таємниця правовий

Статья раскрывает основные аспекты понятия адвокатской тайны, его содержание и объем, источники и субъ-екты. В работе рассматриваются проблемы формирования понятия «адвокатская тайна» как правовой категории, а также в качестве института права. Были проанализированы основные научные труды по определению объема и содержания понятия адвокатской тайны. Определены основные источники и субъекты, а также предложено собственное видение классификации субъектов адвокатской тайны. Автор пытается вывести наиболее общее и универсальное понятие адвокатской тайны, которое охватит все признаки такого института. Автором рассмотрен вопрос момента начала защиты адвокатской тайны. В статье было предложено собственное определение понятия «адвокатская тайна», которое поместило в себя все наиболее важные, по мнению автора, признаки такого понятия.

Ключевые слова: адвокатская тайна, понятие, субъекты адвокатской тайны, источники тайны.

The article focuses on the main aspects ofthe concept of confidentiality, its content and scope, sources and subjects. The paper addresses the problem of concept formation “of confidentiality” as a legal category, as well as the institution of law. It analyzes the main research portfolio to determine the scope and content of the concept of confidentiality. The author ofthe article raised the question of criteria for classifying information to one that can defend law secret and highly controversial question of keeping secret the person who asked the lawyer, whether the principal is or a third party. The author tries to derive the most general and universal concepts of confidentiality, which will cover all the features of this institute. The author considered the beginning of the protection of confidentiality. The article was actually proposed definition of “lawyer confidentiality” which embraces the all the most important features of such a concept.

Key words: lawyer secret concepts of confidentiality, the limits of confidentiality, the subjects of confidentiality, sources secret.

Актуальність теми. Питання про адвокатську таємницю й нині є предметом тривалої, гострої дис-кусії. Ставлення до адвокатської таємниці в Україні завжди було неоднозначним. Це, насамперед, поясню-ється розумінням ролі адвокатури й завдань адвокатів у суспільстві в окремо взяті періоди історичного роз-витку. Протягом усього періоду розвитку інституту адвокатури в юридичній науці ставлення до адвокат-ської таємниці було неоднозначним. Однак більшість юристів дотримувалося позиції, що неодмінною умо-вою діяльності адвокатури є дотримання професійної таємниці адвоката, оскільки відносини адвоката і клі-єнта можуть будуватися лише на основі довіри.

Виходячи з цього важливим є вирішення питання про зміст та обсяг поняття «адвокатська таємниця», адже недостатність конкретизації цього поняття при-зводить до зловживання, як із боку правоохоронних органів та судів, так і з боку самих адвокатів, чим і пояснюється актуальність даної статті.

Аналіз наукових публікацій. Суттєві ознаки по-няття та змісту «адвокатської таємниці» розкрива-ють такі вчені-юристи, як Т.В. Варфоломеева, В.Г. Гончаренко, В.В. Медведчук, М.М. Михеєнко, О.Д. Святоцький та інші, які визначають окремі пробле-ми адвокатури, проблемні питання адвокатської та-ємниці.

Метою даної статті є визначення поняття адво-катської таємниці, розгляд різних аспектів форму-вання такого інституту, підходи до його визначення, а також аналіз його змісту й обсягу. Основним за-вданням автори ставлять перед собою визначення змісту й обсягу поняття «адвокатська таємниця», до-слідження й аналіз численних наукових праць та ви-значення власних суджень щодо цього терміна, а та-кож щодо джерел і суб'єктів адвокатської таємниці.

Виклад основного матеріалу. Слово «адвокат» (advocator) у перекладі з латинської означає «заступ-ник, ходатай».

Професійне правозаступництво і представництво виникають лише у Стародавньому Римі. Саме там зароджується інститут адвокатури, з'являється ре-гламентація адвокатської професії, спочатку закрі-плена звичаями, а потім і нормами писаного права, що пов'язано з рядом умов, відсутніх в інших дер-жавах.

Найчастіше адвокату довіряють інформацію фі-нансового й економічного характеру, зміст укладе-них угод, надають ті чи інші відомості, які впли-вають на оцінку ефективності бізнесу, зростання прибутків. У цьому проявляється економічна скла-дова інформації, яка в контексті питання про дотри-мання адвокатської таємниці останнім часом вихо-дить на перше місце.

У даному випадку закономірно постає одне з основних питань: як визначити, чи відноситься ін-формація до тієї, яка може захищатися адвокатською таємницею.

У даному випадку заслуговує на увагу думка І.В Голованя, який для віднесення інформації до профе-сійної юридичної таємниці застосовує об'єктивний та суб'єктивний тести [1, с. 3]. Так, об'єктивний тест полягає в тому, що інформація не повинна бути відомою або легко доступною будь-якій зацікавле-ній третій особі, а також не повинна бути публічно доступною (не може легко бути отримана). Щодо суб'єктивного тесту, то він характеризується тим, що клієнт повинен бути зацікавленим у нерозголо- шенні відомостей або хоча б не бажати такого роз-голошення.

Дискусійним залишається й питання щодо ви-значення предмета адвокатської таємниці, а саме: чи входить до нього інформація про сам факт звернення до адвоката, а також чи охороняється адвокатською таємницею лише інформація, яка підтверджує при-четність особи до злочину, чи будь-яка несприятлива для неї.

У цьому випадку заслуговує на увагу думка О.П. Задніпровського, який стверджує, що факт звернен-ня особи до адвоката, реєстрація чи запис її анкет-них даних у книзі обліку угод на надання правової допомоги охоплюється адвокатською таємницею [2, с. 46]. Аналогічну позицію займає і російський адво-кат М.Ю. Барщевський [3, с. 96], який для обґрунту-вання своєї позиції використовує посилання на ст. 5 Правил професійної етики російського адвоката та

п. 1.5 Правил професійної етики членів міжрегіо-нальної колегії адвокатів (які діяли станом на 1999

р. ), де зазначено, що адвокатською таємницею є сам факт звернення до адвоката. На сьогоднішній день такі положення закріплені у ст. 6 Кодексу професій-ної етики адвоката [4].

На нашу думку, цілком можливими є випадки, коли для підзахисного буде важливим зберігати в таємниці не сам факт звернення певної особи щодо його захисту, а хто саме звертався до адвоката з цим питанням. Із подібних позицій виходить і С.М. Логі- нова, яка вважає, що предметом адвокатської таєм-ниці є факт звернення до адвоката, мотиви, що спо-нукали до звернення, відмова адвоката від доручення та його мотиви, умови договору про надання юри-дичної допомоги, документи, які передані адвокату клієнтом, суть консультацій, порад та роз'яснень, правові документи, що складені адвокатом, відомос-ті, які отримані з матеріалів справи, процесуальні дії адвоката, що спрямовані на реалізацію прав клієн-та, відомості про особисте життя клієнта та членів його родини, будь-які інші відомості, що можуть бути розголошені лише з дозволу клієнта [5, с. 13]. Науковець також розглядає адвокатську таємницю у двох аспектах: як таємницю клієнта (факт та мотиви звернення, відомості про особисте життя тощо, що не можуть бути розголошені без дозволу клієнта) та таємницю адвоката (умови договору, суть консульта-цій, порад і роз'яснень, зміст правових документів, що складені адвокатом, відомості щодо матеріалів справи тощо). У даному випадку вона вважає, що «таємниця клієнта є визначальною, оскільки, в ши-рокому розумінні, і таємниця адвоката є таємницею клієнта» [5, с. 13].

Однак не лише факт звернення до адвоката за за-хистом є важливим для клієнта, слід звернути увагу й на обсяг інформації, яка підпадає під захист адво-катської таємниці.

Зокрема, заслуговує на увагу думка І.Ю. Гловаць- кого: «Законодавець, визначаючи поняття адвокат-ської таємниці, мав на меті будь-які відомості, неза-лежно від того, негативну чи позитивну роль вони могли відіграти насправді. Головне при цьому - ви-ходити з того, чи мав намір і бажання підзахисний розголошувати такі відомості» [6, с. 314].

Щодо легального визначення поняття «адвокат-ська таємниця», то воно міститься в ч. 1 ст. 22 За-кону України «Про адвокатуру та адвокатську діяль-ність», де зазначено, що адвокатською таємницею є будь-яка інформація, яка стала відомою адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання право-вої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адво-катського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, ін-формація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи й відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності [7].

Як бачимо з визначення, даного в Законі, поняття адвокатської таємниці є досить широким та абстрак-тним, що дає підстави трактувати його по-різному, з різними межами його дії. Так, не вказано чітко, чи відноситься інформація про сам факт звернення осо-би за юридичною допомогою до адвоката. Хоча фор-мулювання «...будь-яка інформація... про клієнта» видається авторам такою, що може включати в себе і факт звернення конкретної особи за юридичною до-помогою.

Виходячи з вищевказаного, можна дійти висно-вку, що предмет адвокатської таємниці не повинен обмежуватися інформацією, яка була отримана адво-катом на умовах конфіденційності, а повинен вклю-чати в себе будь-яку інформацію, яка була отримана ним у зв'язку з виконанням ним доручення. У дано-му випадку не важливо, з якого джерела була отри-мана інформація (від самого клієнта, чи від третьої особи, чи навіть від самого адвоката (власні суджен-ня й міркування)), яким способом вона була переда-на (усно, письмово чи за допомогою електронних джерел).

Для повного розкриття поставленого перед авто-рами завдання слід розглянути ще й такі поняття, як джерела та суб'єкти адвокатської таємниці.

У наукових колах загальноприйнятими є такі джерела відомостей, що становлять адвокатську та-ємницю:

- власне адвокат, якому ці відомості повідомлені довірителем, або отримані у процесі надання юри-дичної допомоги;

- працівники адвокатських об'єднань, яким такі відомості стали відомі у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків;

- документи, створені адвокатом у процесі надан-ня довірителю юридичної допомоги (клопотання, висновки, довідки, листування адвоката з довірите-лем, інші документи аналітичного характеру, підго-товлені адвокатом);

- предмети й документи, які були передані дові-рителем адвокату для їх вивчення на предмет виро-блення правової позиції та/або їх подання у правоо-хоронні органи чи до суду для обґрунтування позиції у справі.

Документи, які містять відомості, що становлять адвокатську таємницю, і знаходяться в адвоката, можуть бути на традиційному паперовому носії, в електронному або іншому вигляді, що дозволяє їх зробити доступними для сприйняття за допомогою технічних засобів [8, с. 28].

Викликає цікавість у даному випадку той факт, що за практикою зарубіжних країн, деякі треті особи, які у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків отримали можливість дізнатися таку інформацію, не входять до суб'єктів та джерел адвокатської та-ємниці. Так, 17 вересня 2007 р. Європейський Суд постановив, що діяльність юрисконсульта не захи-щена адвокатською таємницею, за винятком тих ви-падків, коли юрисконсульт офіційно співпрацює з адвокатом. Здавалося б, дане рішення має позитивні наслідки, проте якщо поглянути на нього з іншого боку, то авторами вбачається ряд проблем [9, с. 11]. Крім цього, інколи юрисконсульти працюють в одно-му приміщення одразу з кількома адвокатами, а тому факт звернення особи за юридичною допомогою не може залишитися конфіденційним. У даному випад-ку багато іноземних юристів практикують відправку конфіденційних даних юрисконсультам із поміткою «attorney privilege», будучи впевненими, що це надає інформації гарантований захист.

Щодо суб'єктів адвокатської таємниці, то В.М. Буробін [8, с. 28] зазначає, що суб'єктами правовід-носин у галузі адвокатської таємниці є такі особи:

- довіритель - особа, яка звернулася до адвоката за отриманням юридичної допомоги;

- адвокат - особа, яка отримала в установленому порядку статус адвоката, що має право здійснювати адвокатську діяльність, а також помічники і стажис-ти адвоката, інші співробітники адвокатських утво-рень, яким стали відомі дані, що становлять об'єкт адвокатської таємниці;

- треті особи - особи, яким довірителем не пові-домлялися відповідні відомості та від яких такі відо-мості повинні бути приховані.

Однак якщо розглядати цю класифікацію з іншо-го боку, то виникає питання слушності віднесення до суб'єктів третіх осіб, яким відповідні відомості не повідомлялися, або їх приховання. Точніше сказа-ти, саме формулювання складу таких осіб видається не правильним. Якщо користуватися методом ви-ключення, то виходить, що до третіх осіб слід відне-сти всіх людей, окрім адвоката (помічників, стажерів та інших) та довірителя.

У даному випадку слушним є питання, чи можна обов'язок захисту адвокатської таємниці покладати на всіх без винятку.

Правильнішим видається класифікувати всіх суб'єктів на тих, хто має право володіти адвокат-ською таємницею (довіритель, адвокат, до якого звернувся довіритель, чи інша особа, стажери, по-мічники та інші), та тих, від кого така таємниця має бути прихована.

Окрім того, останніх можливо розділити, зокре-ма, на осіб, від яких таємницю слід приховувати (заінтересовані особи - правоохоронні органи, інші адвокати, адвокат іншої сторони та інші), та осіб, які взагалі до неї відношення не мають (так звані «ви-падкові» особи). Не здійснюючи такого розподілу, неможливо чітко встановити суб'єктів, винних у по-рушенні адвокатської таємниці, та виділити обсяг такої таємниці.

Важливим є також визначення моменту, з якого інформація починає охоронятися адвокатською та-ємницею. Щодо цього влучним є висловлювання М.Г. Барщевського: «З того моменту, коли клієнт переступив поріг юридичної консультації, адво-катської фірми, бюро, все подальше складає пред-мет адвокатської таємниці. Сам факт звернення до адвоката - вже професійна таємниця. Суть про-хання клієнта, зміст первинної консультації - це теж предмет адвокатської таємниці. Більше того, якщо навіть спочатку до адвоката звернувся не сам майбутній клієнт, а хто-небудь із його родичів, з яким згодом ніякої угоди про ведення справи не укладалося, загальне правило залишається незмін-ним - вся інформація, отримана від цього родича, навіть сам факт його звернення - суть адвокатська таємниця» [3, с. 55].

Щодо даного питання, то вважається правиль-ним, щоб клієнт сам визначав, які межі має «його» адвокатська таємниця, адже це поняття є настільки абстрактним та стосується такої кількості індивіду-альних випадків, що на законодавчому рівні просто неможливо чітко й повністю описати його межі, а от встановлення такого правила дало б змогу вже на стадії укладення договору між клієнтом та адвока-том визначити наперед межі розголошення тих чи інших відомостей.

Висновки. Отже, на підставі проведеного ана-лізу можна дійти висновку, що під поняттям «адво-катська таємниця» слід розуміти будь-які відомості, які були отримані відповідними суб'єктами (адво-катської таємниці), що стосуються факту звернення особи за юридичною допомогою, суті звернення, будь-яких персональних відомостей про особу чи третіх осіб, змісту консультацій, роз'яснень, висно-вків адвоката щодо справи, будь-яких документів у будь-якому вигляді, отриманих із будь-яких джерел, отриманих адвокатом під час здійснення своєї про-фесійної діяльності, та будь-які відомості, розголо-шення яких клієнт не бажає, незалежно від часу та місця їх отримання.

Предмет адвокатської таємниці не має обмежува-тися інформацією, яка була надана адвокату на умо-вах конфіденційності, а будь-яка інформація, прав-дива чи ні, яка була отримана адвокатом у зв'язку з виконанням ним доручення, має підпадати під умови захисту. Не важливо, з якого джерела була отримана інформація (від самого клієнта, від третьої особи чи від самого адвоката (власні висновки, міркування)) та яким способом вона була передана (усно, письмо-во чи за допомогою електронних джерел).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Головань І.В. Захист професійної юридичної таємниці згідно законодавства України та Швейцарії / І.В. Головань // Адвокат. - 2005. - № 52. - С. 3-8.

2. Заднепровский А.П. Обеспечение сохранения адвокатской тайны и действие принципа презумпции невиновности. Гарантия или декларация? / А.П. Заднепровский // Адвокат. - 2002. - № 2-3. - С. 46-49

3. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика/ М.Ю. Барщевский. -Самара, 1999. - 103 с.

4. Кодекс профессиональной этики адвоката: принят Первым Всероссийским съездом адвокатов 31 января 2003 года // [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.fparf.ru/laws/kodex.etika.htm.

5. Логінова С.М. Адвокатська таємниця: теорія і практика : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.10/ С.М. Логінова ; Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2002. - 19 с.

6. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: навч. посібник / І.Ю. Гловацький ; Львів, нац. ун-т ім. І. Франка. - К. : Атіка, 2003. - 352 с.

7. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 р. II Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 27,-Ст. 282.

8. Буробин В.Н. Правовой режим адвокатской тайны / В.Н. Буробин II Бизнес-адвокат. - 2006. - № 3-4. - С. 28-33.

9. Впровадження міжнародних правил адвокатської етики в Україні / Т. В. Варфоломеева// Вісник Академії адвокатури України. - 2009. - Вип. 1.-С. 7-20. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vaau_2009_1_1.pdf.

Размещено на Allbest.ru