Сутнісно-функціональна характеристика правової ідеології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутнісно-функціональна характеристика правової ідеології

Луцький A.I.

У статті проведено філософсько-правовий аналіз поняття правової ідеології. Досліджено основні функціо-нальні характеристики правової ідеології. Визначено роль правової ідеології в сучасних правотворчих та держа-вотворчих процесах.

Ключові слова: ідеологія, правова ідеологія, правова психологія, правосвідомість, функції правової ідеології.

В статье проведен философско-правовой анализ понятия правовой идеологии. Исследованы основные функ-циональные характеристики правовой идеологии. Определена роль правовой идеологии в современных право-творческих и государственнотворческих процессах.

Ключевые слова: идеология, правовая идеология, правовая психология, правосознание, функции правовой идеологии.

Philosophical and legal analysis ofthe concept, of legal ideology is conducted in the article. Main functional characteristics of legal ideology are researched. The role of legal ideology in modern law and state formation processes is defined. правовий ідеологія свобода законний

Key words: ideology, legal ideology, legal consciousness, law psychology, functions of legal ideology.

Постановка проблеми. Сучасний стан розви-тку людства супроводжується багатьма змінами в розумінні суспільних явищ, в тому числі і в право-вому світогляді. Дані трансформаційні процеси ви-магають формування нових підходів до розуміння сутності та функціонального призначення правової ідеології. Остання, в свою чергу, повинна бути кон-солідуючим чинником різних суспільних процесів та відповідати реальній гарантії забезпечення прав, свобод і законних інтересів всіх членів суспільства.

Стан дослідження. Вагомий внесок в розробку концепції правової зробили багато вітчизняних та зарубіжних вчених, серед них: О. Белканов, С. Бобо- тов, В. Казимирчук, В. Камінська, Б. Кістяківський, М. Козюбра, О. Коркунов, М. Костицький, М. Недю- ха, П. Новгородцев, П. Рабінович, О.Скакун, В. Тол- стенко, Ю. Шемшученко та інші.

Однак, незважаючи на значну кількість праць, проблематика правової ідеології на сучасному етапі потребує подальших наукових розробок.

Тому метою даного дослідження є філософсько- правовий аналіз визначення сутності та функціо-нальної ролі правової ідеології в сучасних умовах правотворення та державотворення.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні іс-нують широкі філософсько-правові можливості для вивчення правової ідеології. Зупинимося на двох основних з них:

І. Аналітично-правовий: загальне визначення правової ідеології як сукупності ідей, теорій, понять та концепцій, які відображають існуючі в суспіль-стві правовідносини і спрямовують їх подальший розвиток. На основі цього визначення, шляхом його формально-юридичного аналізу, виділяють окремі елементи правової ідеології: правові ідеї, правові концепції, правові поняття тощо.

II. Функціональний метод дослідження базується на тому, що основним показником та вихідним по-ложенням є ідея функції, що виконується правовою ідеологією, аналіз та використання її можливостей. Спираючись на перший шлях дослідження феномену правової ідеології, зазначимо, що, на думку вчених [1; 2], вона слугує фундаментом становлення правових основ державного устрою. Зокрема, на ній базується правове регулювання суспільних відносин. Дослідни-ки [3; 4] зазначають, що до правової ідеології нале-жить як конгломерат існуючих в суспільстві правових ідей та оцінок, так й ідеалізована правова сфера (орі-єнтир для правового спрямування).

Тобто правова ідеологія не віддзеркалює зако-нотворчу систему, а, скоріше, скеровує її. На наш погляд, можна запропонувати думку, що це явище відображає потреби, прагнення та правові надії сус-пільства, яке й є її носієм.

Згідно джерел [5; 6; 7] існує взаємозв'язок між правом як відображенням вимог часу й громадських процесів, та тим, як це право сприймає громадський загал:

- виконує чи ні законодавчі норми;

- причини законослухняної або протиправної по-ведінки (страх покарання, надія на заохочення, пере-конання тощо).

Бібліографічний огляд [8; 9; 10] показав, що кла-сичною теорією сприйняття досліджуваного нами явища є розгляд його як складової частини правосві-домості громадян (поряд із правовою психологією). Зупинимося детальніше на цьому вихідному понятті.

Як відомо, існують різні форми суспільної свідо-мості (політична, моральна, релігійна тощо), за допо-могою яких люди усвідомлюють навколишні природу, суспільство і самих себе. Правосвідомість знаходить-ся в одному ряді й взаємодії з іншими формами сус-пільної свідомості і володіє всіма властивими іншим різновидам якостями та характеристиками.

Чинне право і правова дійсність в цілому отри-мують відображення в суспільній та індивідуальній свідомості громадянина. Свідомо чи несвідомо він, залучаючи моральні, релігійні, політичні та інші критерії, дає порівняльну оцінку минулому та поточ-ному правовому життю, перспективам його вдоско-налення, означає напрями розвитку та перспективи змін у майбутньому через зміни поточного шляху ідеолого-правого спрямування. Ця оцінка, здійсню-вана з позицій загальнолюдських ідеалів, служить своєрідною основою як для оптимізації соціального регулювання, так і для визначення позитивних тен-денцій правового впливу, забезпечення дієвості пра-вових засобів.

Тобто правосвідомість - це сукупність уявлень і почуттів, поглядів і емоцій, оцінок і установок, що виражають ставлення людей до чинного і бажаного права. За своєю структурою вона включає три від-носно самостійних компоненти, які знаходяться в органічній єдності:

1) правова психологія, яка складається переважно із споглядальних моментів пізнання, психологічного сприйняття правових реалій: почуттів, емоцій і пе-реживань людей, пов'язаних з правом. Вона є менш помітною, але більш стійкою, консервативною час-тиною правосвідомості;

2) правові поведінкові фактори, в яких «цементу-ються» інтелектуальні, ідеологічні та психологічні елементи. Ці фактори, відображаючись у мотивах, цілях, внутрішніх установках і конкретних волеви-явленнях, врегульованих правовідносинах, багато в чому визначають правомірність поведінки суб'єктів права;

3) правова ідеологія, що уособлює переважно ре-зультати абстрактного мислення і включає концеп-туально оформлені поняття та ідеї про необхідність і роль права, його функції і цінності, забезпечення вдосконалення, методи і форми проведення в життя. Це найбільш видима, активна частина правосвідо-мості.

Тісно переплітаючись та взаємодіючи, ці компо-ненти пронизують всю державно-правову дійсність, виступаючи потужним засобом її вдосконалення або, навпаки, стримуючи в колишньому вигляді. Отже, правосвідомість - це сукупність уявлень і почуттів, поглядів і емоцій, оцінок і установок, що виражають ставлення людей до чинного і бажаного права. Це схвальна або негативна реакція громадян на закони, законопроекти тощо.

Правосвідомість становить собою систему таких переживань та ідей, в яких виражається ставлення людей не тільки до права, але й до інших явищ пра-вової дійсності. Це усвідомлення права, сукупність поглядів, ідей, уявлень, переконань, настроїв, емо-цій, почуттів людини, об'єднань людей або всього суспільства щодо права та його ролі.

Вона складає внутрішню ідеальну детермінан-ту будь-якої юридичної діяльності: у правотворчій діяльності при створенні юридичних приписів; у правозастосовчій практиці органів держави та по-садових осіб при вирішенні конкретних життєвих ситуацій; при незнанні конкретних правових припи-сів, сприяючи вибору варіанту законослухняної по-ведінки всіма суб'єктами правовідносин; при безпо-середньому регулюванні деяких відносин, коли при відсутності необхідної норми доводиться керуватися власною правосвідомістю. Особливо це поширено в епоху державних змін, коли старе законодавство вже є нелегітимним, а нове ще не усталилося.

Правосвідомість можна визначити як форму сус-пільної свідомості, систему понять, уявлень, ідей про порядок правового регулювання суспільного життя, що окреслює межі правового та неправо-вого, правомірного і протиправного. Вона вимагає юридичних заходів для забезпечення права. На від-міну від інших форм свідомості, їй більшою мірою притаманні визначеність і категоричність. Також їй властиво вимагати жорсткого контролю за виконан-ням правових обов'язків. Але, в першу чергу, право-свідомість зорієнтована на створення всіх умов для здійснення прав людини і громадянина.

На наш погляд, з цього випливає різниця між пра-вовою ідеологією та правосвідомістю. Перше - це ідеали, до яких прагне суспільство, що перебуває у реаліях, означених другим поняттям.

Етимологія окреслює досліджуване нами явище як таке, що невід'ємно пов'язане з правосвідоміс-тю і являє собою специфічну ідеальну модель, що відображає ті чи інші об'єктивні правові обставини й виступає проектом їх оцінки та вірогідних пере-творень. На зв'язок з правосвідомістю вказує й дво-значність складових поняття «правова ідеологія»:

«Ідеологія» - (від грецьк. idea - початок, осно-ва, первообраз і logos - слово, поняття, вчення) [11, с. 256] - один із найчіткіше виражених комплексів духовного життя суспільства, який відображає су-купність поглядів, ідей, цілей та ідеалів громадян, що характеризують їх самосвідомість, відношення до правових реаліїв життя та становища громадян-ського суспільства у конкретно-історичних умовах.

Тобто ідеологія - це феномен людського життя, спосіб самовираження та самообгрунтування певної нематеріальної сфери (економічної, соціальної, полі-тичної, національної, демографічної, статево-вікової тощо) для надання їй усталеного чи видозміненого образу відображення у людській свідомості. Репре-зентуючи будь-яку проблемну галузь суспільного життя, ідеологія намагається поставити її у центр те-оретичної доктрини, яка претендує на системність, логічність і завершеність.

Проте однобічність посилок та зорієнтованість на локальний соціальний контекст надають ідеології суперечливості. Через це вона не може функціону-вати без ірраціональних (що не потребують доказів) настанов, які створюють умови цілісного пережи-вання та ідентифікації індивіда з носіями тієї ж са-мої ідеології.

Оскільки ідеологія зорієнтована на колективну свідомість, то неминучою є невідповідність між іде-ологією та індивідуальним світоглядом. Останнє є як перешкодою на шляху до повної ідеологізації, так і передумовою зміни ідеології й появи її нових видів. «Право» - обов'язкові для всіх норми, правила по-ведінки, прийняті в соціумі. їх дотримання гарантує державний апарат. Згідно права ніхто не може бути поставлений вище цих норм. Вони обов'язкові для виконання як окремими людьми, так і спільнотами. Право регулює взаємовідносини між окремими осо-бами, об'єднаннями людей, міждержавні відносини [12, с. 5-7].

Як вказує академік Михайло Костицький, право є базою для законодавства і для «людських» зако-нів. Тому між правом і законом необхідно робити різницю. І друге (закон) є похідним від першого (права) [13].

Відповідно, мова йде про сукупність соціальних норм, які обов'язкові для всіх громадян даної держа-ви. Право регулює захист суспільно-державних ін-тересів, забезпечує сталість співіснування громадян у суспільстві. Право виражено у формі, визначеній державою, - законодавстві. Держава забезпечує не-доторканність права через суспільні інститути пока-рання і примусу.

Тобто сформулювати поняття «право» можна як порядок відносин у суспільстві, який ґрунтується на примусовій основі і спрямований на встановлення зв'язків як суспільних, так і державних, і діє в інтер-есах усіх суб'єктів.

Інакше можна сказати, що право - це концепція відносин у суспільстві, і метою його є встановлен-ня і дотримання правопорядку; сукупність правових норм, які прийняті для регулювання відносин грома-дян в основних питаннях державного життя. Це від-биває принцип влади і життєвий уклад країни (окрім звичаїв, традицій і моралі, які також визначають по-ведінку у суспільстві).

Такий зв'язок підштовхує до думки, що сфера законодавчого теоретичного формування та прак-тичного застосування цілком просякнута правовою ідеологією, а її роль можна порівняти з рушійною силою розвитку сучасної української держави та громадянського суспільства. Вона й консолідує лю-дей як громадян правового суспільства.

Отже, правова ідеологія поєднує визначення «ідеології» та «права» й пов'язана з системою прин-ципів, ідей, теорій, концепцій, які відображають те-оретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ. Це доцільно сформулювати як прагнення до ідеалу правових відносин: уявлення про вдосконалення іс-нуючої законодавчої системи до найвищого рівня, образ якого й є орієнтиром для спрямування.

Тобто суб'єкти права яку локальному сенсі (окре-мі громадяни), так і на рівні держави (громадянське суспільство) здійснюють свій правочин, спираючись на фундаментальні основи правової ідеології: право-ві ідеї, концепції, суспільні потреби та прагнення до розвитку у певному напрямку.

Ці суб'єкти володіють «багажем» системи уяв-лень про суспільне середовище, у якому мешкають: комплексом знань, що дозволяють віддзеркалювати у свідомості правову «картину» сучасного світу та своєї держави. Це дозволяє надавати правові оцінки та формувати уявлення про правове майбутнє. В ре-зультаті ці уявлення отримують ґрунт для правотвор- чої та правозастосовчої діяльності, відображаються у певній формі (комплексний або випадковий харак-тер) та реалізуються в правових ланках буття - впли-вають на законотворчість, практичне застосування або ж прогнозують можливий правовий розвиток.

Історичний аналіз показав [14 ; 15; 16], що роль правової ідеології у забезпеченні розвитку сучасної української держави та громадянського суспільства варіювалася відносно різного ступеня впливу на правотворчість та правозастосування в певний про-міжок часу. Це стосується й характеру цієї ролі: від очевидних форм (чітке практичне застосування) до прихованих, латентних (складнощі розуміння та під-корення через недостатньо розвинену правосвідо-мість та рівень правової культури).

Дослідники погоджуються [17; 18; 19], що право-ва ідеологія найбільш рухома й мінлива: упродовж історії людства загалом та нашої країни зокрема були періоди деідеологізації і реідеологізації, зміни векторів багатьох правових течій.

Між тим значущість та впливовість правової іде-ології на всі правові та соціальні сфери життя ви-дається нам незаперечною. Громадяни нашої країни мали змогу самостійно переконатися у цьому цілком емпіричним шляхом: спостерігати перетворення правотворчої та правозастосовчої діяльності упро-довж перших десятиріч незалежності України. Наше суспільство трансформувалося від залежної держа-ви до самостійного суб'єкта світових політичних відносин.

Аналіз праць науковців, які працювали над даною проблемою [20; 21; 22], показав гнучкість природи правової ідеології: їй властиво трансформуватись та видозмінюватись. Такі перетворення залежать від зміни ідей, домінуючих в правовому полі, що впли-ває на правове регулювання суспільних відносин. Правова ідеологія ніколи не мала та не має пасивної ролі «спостерігача» тих чи інших правових проце-сів, правовідносин або суспільних інтересів. Вона несе в собі потужний практично-творчий потенціал, що активно впливає на правову дійсність, правовід-носини та спрямовує процес правового регулювання у відповідності до чітко визначених і усвідомлених суспільством правових ідей, принципів, цінностей, ідеалів тощо.

Функціональний аналіз правової ідеології (дру-гий методологічний підхід до її вивчення) дозволяє визначити, що однією з її базисних функцій є, на-самперед, відображення правового зрізу буття сус-пільства та розвитку суспільних відносин. Правова ідеологія надає оціночну картину правового життя, спираючись на властиві для неї правові поняття та правові теорії. Це ті самі елементи, які вона вносить до системи правосвідомості - критерії оцінки право-вої дійсності (пізнавальний та оціночний зміст).

Наступною функцією є теоретичне осмислення правових процесів. Ця функція «відповідає» за: 1) узагальнення правової інформації щодо реалій дій-сності; 2) отримання цілісного знання про правові процеси та перспективи правового регулювання сус-пільних відносин. Рівень наукової обґрунтованості цього теоретичного осмислення залежить від ступе-ня об'єктивності реципієнта: схильність спиратися на уявлення свого прошарку суспільства, прагнен-ня захищати певні інтереси тощо. Між тим саме ця функція забезпечує сприйняття права як функціо-нальної системи.

Наступна функція - моделювання правового роз-витку. Це передбачає декілька альтернативних варі-антів правового регулювання, що дозволяє обира-ти з них найбільш прийнятний для певної частини громадян, які є носіями даної правової ідеології. В подальшому він стане орієнтиром для втілення. Пра-вові моделі дозволяють не припускатися практичних помилок, а створювати суто теоретичні розрахунки, які дають змогу визначити переважну частину на-слідків для правової системи у разі гіпотетичної реа-лізації того чи іншого варіанту.

Наступні функції - цілевизначення та прогнозу-вання. Вони закладають вектор розвитку правової системи держави для цілеспрямованого руху до про-гресу. Завдяки цьому правові ідеї перетворюються з абстрактних ідеалів на конкретні практичні завдан-ня, що впливає на поточну правову ситуацію у сус-пільстві (реалізується у правовідносинах).

Функціональний підхід визначає цілісне розумін-ня загального функціонального призначення право-вої ідеології:

- завдяки правовій ідеології правова дійсність осмислюється та репрезентується у відповідних по-няттях, ідеях, концепціях, теоріях і т. ін.;

- правова ідеологія виступає потужним інстру-ментом перетворення правових відносин і правової дійсності, адже вона здатна сприяти утвердженню тих чи інших правових цінностей, спрямовувати процес правового регулювання, пропонувати нові методи цього регулювання, визначати пріоритетні напрямки розвитку системи законодавства та моде-лі законодавчого забезпечення державної політики в тих ч інших конкретних галузях.

Таким чином, формулюємо ще одну функцію правової ідеології - правове переосмислення осно-вних духовних, моральних, матеріальних та інших суспільних цінностей із метою їх подальшої транс-формації в процес правового регулювання.

Висновки. Враховуючи зазначене, пропонуємо наше власне бачення змісту поняття правової ідеоло-гії: складова системи правосвідомості, яка визначає ідейну спрямованість уявлень про досконале право стосовно певних соціальних реалій - з одного боку, й віддзеркалює чинний правопорядок - з іншого.

Наведене дослідниками визначення правової іде-ології та наша власна пропозиція щодо формулюван-ня цього поняття дозволяють означити відмінності між ним та іншими наведеними складовими право-свідомості:

- в правовій ідеології можуть переважати хаотич-ні уявлення про право або ж вона може слугувати експлікацією тієї чи іншої правової теорії. Правова ж психологія є, скоріше, емоційним відбитком цього, а поведінкові фактори виражаються певними діями - конкретними правовими кроками;

- за своєю спрямованістю та характером впливу на процес правового регулювання суспільних відно-син правова ідеологія може бути консервативна (до-мінування існуючих правових цінностей та інсти-тутів, які забезпечують відтворення вже існуючих в суспільстві правовідносин) або революційна (право-ві ідеали, які екстраполюють на майбутнє правової системи суспільства уявлення про належну правову організацію та про бажаний для суспільства право-порядок). Правова психологія та поведінкові факто-ри пов'язані з усталеною (консервативною) сферою й віддзеркалюють правові реалії життя, а не їх пер-спективи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Общая теория государства и права: акад. курс: в 3-х т. / отв. ред. М.Н. Марченко. - М. : Зерцало-М, 2002. - Т. 3. - 528 с.

2. Скрипнюк О.В. Правова держава і становлення системи соціально орієнтованого державного управління / О.В. Скрипнюк// ВісникАкадемії правових наук України. -2004. -№2 (37). -С. 12.

3. Котюк В.О. Теорія права: курслекцій / В.О. Котюк. - К. : Вентурі, 1996. -208 с.

4. Скрипнюк О.В. - вказана праця.

5. Копєйчиков В.В. Громадянське суспільство і шляхи його формування / В.В. Копєйчиков, А.Ю. Олійник// Рефератив-ний огляд діючого законодавства і практики його застосування. - К., 1996. - С. 5-24.

6. Скрипнюк О. В. - вказана праця.

7. Тимченко В. Час націоналізму. Стратегія виживання в глобалізованому світі / В. Тимченко. - К. : Преса України, 2013.-302 с.

8. Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев. - М.: НОРМА, 1998. - 336 с.

9. Волинський А.К. Ідеологічна структуризація суспільних політичних інтересів /А.К. Волинський II Політичний менедж-мент. - 2004. - Вип. 5 (8). - С. 71-81.

10. Колесник В. Проблеми розвитку правової ідеології/ В. Колесник// Право України. - 1994. -№10.-С. 60-62.

11. Новейший философский словарь [сост. А.А. Грицанов]. - Мн.: изд-во В.М. Скакун, 1998. - 896 с.

12. Скрипнюк О.В. - вказана праця.

13. Костицький М.В. Ренесанс натурфілософії або всезагальні (космічні) закони як джерело права: доповідь / М.В. Костицький II [Електрон, ресурс]. - Режим доступу : http://pravoznavec.com.ua/period/article/5437/%CC.

14. Клименко К. Історико-філософські та правові основи методології правового регулювання правовідносин / К. Кли-менко // Право України. - 2007. -№3,- С. 32-36.

15. Мельничук О.Ф. Правовий нігілізм: причини, форми прояву та шляхи подолання / О.Ф. Мельничук// Вісник Лу-ганської академії внутрішніх справ МВС ім.Ю-річчя незалежності України. - Луганськ, 2004. - Спец, вил.: Ідея правової держави: історія і сучасність: Ч. 3. -С. 46-51.

16. Проколов Д.Є. Історико-правова теорія солідаризму М.Ковалевського як спосіб розв'язання проблеми генезису держави і права/Д. Є. Проколов //Держава і право: зб. наук, пр.: Юрид. і політ, науки. - К, 2006. - Вил. 34. - С. 34-41.

17. Бобровник С.В. Правова система, правова надбудова та механізм правового регулювання: співвідношення понять / С.В. Бобровник// Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.,2002.-Вип. 13.-С. 48-54.

18. Бурмистров В.А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства / В.А. Бурмистров. - Сим-ферополь : Таврида, 1996. - 192 с.

19. Лага В.А. Поняття політичної ідеології та її роль у розвитку сучасних політичних систем / В.А. Лага II Держава і право: зб. наук, пр.: Юридичні і політичні науки. - К, 2004. - Вил. 23. - С. 636-644.

20. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М.И. Байтин. - Саратов : Изд-во Саратовской гос. акад. права, 2001. -413 с.

21. Заблоцький В.П. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія / В.П. Заблоцький. - Донецьк : Янтар, 2001. - 368 с.

22. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права /Н.М. Коркунов. - СПб. : Юридический центр Пресо, 2004. - 430 с.

Размещено на Allbest.ru