Адміністративна відповідальність за порушення режиму державної таємниці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративна відповідальність за порушення режиму державної таємниці

Адабаш O.B.

У статті розглядається стан захищеності державної таємниці. Здійснюється характеристика підстав для при-тягнення до адміністративної відповідальності за порушення режиму державної таємниці. Визначаються основні напрями удосконалення, а також специфіка захисту режиму державної таємниці.

Ключові слова: секретна інформація, державна таємниця, захист державної таємниці, адміністративне право-порушення, адміністративна відповідальність.

В статье рассматривается состояние защищенности государственной тайны. Осуществляется характеристика ос-нований для привлечения к административной ответственности за нарушение режима государственной тайны. Опре-деляются основные направления усовершенствования, а также специфика защиты режима государственной тайны.

Ключевые слова: секретная информация, государственная тайна, защита государственной тайны, админи-стративное правонарушение, административная ответственность.

The article considers condition of protection of state secrets. The characteristics of base for the administrative responsibility for violation of the state secret are improving. The main proposals in the direction of improvement are proceeding at the moment, as well as the specificity of security ofthe state secret regime.

Keywords: secret information, state secret, state secret

Постановка проблеми. Кожна держава має відо-мості, які є недоступними для ознайомлення широ-кого кола осіб, доступ до яких є обмеженим. Одним із видів такої інформації є інформація, що становить державну таємницю, яка є дуже цінною для держави та має стратегічне значення. Саме тому за втрату або розголошення такої інформації настає юридична від-повідальність, одним із видів якої є адміністративна відповідальність. У науковій літературі існує багато різних підходів щодо цього питання, однак єдиної думки немає. Саме це зумовлює необхідність по-дальшого дослідження цієї проблематики.

Актуальність теми підтверджується, насампе-ред, ступенем спірності та нерозкритості теми. Сьо-годні відсутні науково-теоретичні розробки питання щодо застосування адміністративної відповідаль-ності за порушення режиму державної таємниці. Це питання має як теоретичне, так і практичне значен-ня, оскільки воно безпосередньо пов'язано із дер-жавної безпекою нашої країни.

Стан дослідження. Серед вчених, які розгляда-ють у своїх роботах окремі аспекти відповідальності в сфері захисту державної таємниці, можна назвати В. Баскакова, А. Благодарного, Б. Кормич, А. Мару- щака, Ю. Мірошника, В. Макаренка, О. Олійника, які у своїх наукових доробках досліджували окремі аспекти цього питання, їх напрацювання є теорети- defense, administrative offense, administrative responsibility.

ко-методологічним підґрунтям для подальших на- працювань.

Метою статті є характеристика фактичних під-став застосування адміністративної відповідальнос-ті за порушення режиму державної таємниці, визна-чення шляхів її вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. Існування, само-збереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежать від здійснення ціле-спрямованої політики щодо захисту її національ-них інтересів. Підтримка інформаційної безпеки - одна з найважливіших функцій держави. Систе-ма забезпечення інформаційної безпеки є складо-вою частиною забезпечення національної безпеки держави, а зберігання державної таємниці - одна з гарантій незалежності України, її недоторканності та державної безпеки. Тому її охорона є завданням загальнодержавної значимості [1, с. 101]. Охорона державної таємниці складається з комплексу орга-нізаційно-правових, інженерно-технічних, крип-тографічних та оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що ста-новить державну таємницю. Порушення законо-давства України у сфері інформатизації передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законо-давством України.

Результати аналізу судових рішень по справах про адміністративні порушення законодавства про державну таємницю свідчать, що основними причи-нами вчинення адміністративних порушень законо-давства про державну таємницю є:

- недостатнє знання деякими особами, які мають допуск і доступ до державної таємниці, норм чинно-го законодавства про державну таємницю; державний таємниця захист

- нехтування деякими особами, які мають допуск і доступ до державної таємниці, нормами чинного законодавства (так, деякі керівники підприємств, установ та організацій, які провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, вважають, що вони не володіють інформацією, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України) [2,с.51].

Розділ VI Закону України «Про державну таємни-цю» містить відповідні положення у ст. 39, де за роз-голошення державної таємниці; втрату документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації; недодержання встановленого законодавством по-рядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; засекречування інформації, визначеної законодавством про державну таємни-цю; навмисне невіднесення до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтоване заниження ступеня секретності або необгрунтоване розсекречування секретної інфор-мації; безпідставне засекречування інформації; на-дання грифа секретності матеріальним носіям кон-фіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матері-альних носіїв секретної інформації; порушення вста-новленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; порушення вста-новленого законодавством режиму секретності та невиконання обов'язків щодо збереження державної таємниці; невжиття заходів щодо забезпечення охо-рони державної таємниці та незабезпеченні контр-олю за охороною державної таємниці; провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання ро-біт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, орга-нах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціаль-ного дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею; недодержанні вимог за-конодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співро-бітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окре-мих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними; невиконання норм і вимог техніч-ного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, посадові особи та громадяни несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом [3].

Звернувшись до законодавчого визначення адміні-стративного правопорушення (проступку), яким ви-знається протиправна, винна (умисна або необереж-на) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлені суспільні цінності (державний або громадський по-рядок, власність, права і свободи громадян, порядок управління і за яку встановлена адміністративна від-повідальність), адміністративним правопорушенням в сфері охорони державної таємниці є дії чи бездіяль-ність, які посягають на встановлений порядок охоро-ни державної таємниці, за яку законодавством перед-бачена адміністративна відповідальність [4, с. 45].

В теорії держави та права визначено, що елемен-тами складу правопорушення є його об'єкт, суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Слід наголоси-ти, що об'єктом правопорушення можуть бути тіль-ки суспільні відносини, що охороняються нормами права, а матеріальні предмети і духовні блага мо-жуть виступати як предмет правопорушення, тобто об'єкт правопорушення - це ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає дане правопорушення.

Розрізняють загальний, родовий і безпосередній види об'єктів правопорушення. Загальний об'єкт правопорушення - це суспільні відносини, які охо-роняються правом і яким правопорушення завдає шкоди. Коло таких суспільних відносин буде у кож-ному випадку різне і залежно від нього утворюється певний вид правопорушення [5, с. 437]. У нашому випадку загальним об'єктом можна визначити на-ціональну безпеку; родовий об'єкт становлять адмі-ністративно-правові засоби забезпечення державної безпеки, а безпосереднім об'єктом є встановлений чинним законодавством України порядок охорони державної таємниці. Конкретні об'єкти, посягання, які роблять діяння адміністративним правопорушен-ням, визначені ст. 212-2 Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України) [6]. Таким об'єктом є державна таємниця. Державна таємниця - це інформація, пев-ні відомості, несанкціонований доступ до яких може заподіяти шкоду інтересам держави. У Законі Укра-їни «Про державну таємницю» визначено, що «дер-жавна таємниця - вид таємної інформації, що охо-плює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може за-вдати шкоди національній безпеці України, які ви-знані у порядку, встановленому цим Законом, дер-жавною таємницею і підлягають охороні державою» [3]. Державна таємниця характеризується такими ознаками: 1) це дуже важлива інформація; 2) її розго-лошення може завдати шкоди державним інтересам; 3) перелік інформації, що може бути віднесеним до державної таємниці, закріплюється законом; 4) вона охороняється засобами адміністративної і кримі-нальної відповідальності; 5) для її охорони створе-ний спеціальний адміністративно-правовий режим - режим таємності [7, с. 437].

Об'єктивна сторона правопорушення - «це його зовнішня сторона, яку складають протиправні діян-ня (дія чи бездіяльність), викликані ним у суспільстві небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням і його наслідками» [8, с. 37]. Як і інші елементи складу правопорушення, об'єктивна сто-рона чітко закріплена в законі. Ознаки об'єктивної сторони правопорушення: дія чи бездіяльність; сус-пільно небезпечні наслідки; причинний зв'язок між ними; місце, час, спосіб, знаряддя, обставини скоєн-ня правопорушення.

Дія - це активна поведінка людини, яка усвідом-лює свої вчинки і здатна керувати ними, охоплює не тільки рухові процеси тіла самої людини, а й проце-си, що керуються людиною, у свою чергу бездіяль-ність - пасивна поведінка людини, яка проявилася в невиконанні особою тих дій, які вона повинна і мо-гла в даній ситуації здійснити, наприклад, ненадан- ня лікарем допомоги хворому. Думки, переконання, наскільки б вони не засуджувались морально, не є правопорушенням, оскільки вони не є діянням.

Наслідком правопорушення називають збиток, шкоду, яку наносить діяння об'єкту правопорушен-ня. Причинний зв'язок між протиправним діянням та суспільно шкідливими наслідками має місце тоді, коли ці наслідки об'єктивно походять від даної дії чи бездіяльності. Причинний зв'язок існує тоді, коли, по-перше, причина (діяння) у часі передує на-слідкам, по-друге, причина повинна ці наслідки ви-кликати, по-третє, без цієї самої причини (без цьо-го діяння) конкретні наслідки не настали б. Кожне правопорушення здійснюється у певному місці чи декількох місцях, в певний проміжок часу, за певних обставин, в той чи інший спосіб, тими чи іншими засобами. Всі ці ознаки є складовими частинами об'єктивної сторони складу правопорушення.

В диспозиції ст. 212-2 КУпАП України визначені наступні склади порушення законодавства про дер-жавну таємницю: 1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таєм-ниці іншій державі чи міжнародній організації; 2) засекречування інформації; 3) безпідставне засекре-чування інформації; 4) надання грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої та-ємної інформації, яка не становить державної таєм-ниці, або ненадання грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємни-цю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 5) порушення встановленого законо-давством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 6) невжиття заходів щодо за-безпечення охорони державної таємниці та незабез-печення контролю за охороною державної таємниці; 7) провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяль-ності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в органах дер-жавної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження ді-яльності, пов'язаної з державною таємницею; 8) не-додержання вимог законодавства щодо забезпечен-ня охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без гро-мадянства та проведення роботи з ними; 9) невико-нання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого вини-кає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності [6].

За особливостями конструкції склад правопору-шення, передбаченого вказаної статтею належить до бланкетних, і тому є доцільним ці склади розглянути детальніше.

Недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій дер-жаві чи міжнародній організації (п. 1 ст. 212-2КУ- пАП України) означає, що секретна інформація до скасування рішення про віднесення її до державної таємниці та матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або письмовим мотивованим розпорядженням Президента Украї-ни з урахуванням обов'язкового забезпечення на-ціональної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України. Ука-зами Президента та постановами Кабінету Міністрів встановлено конкретний порядок передачі секретної інформації.

Засекречування інформації, яке включає інформа-цію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпеч-ні природні явища та інші надзвичайні події, які ста-лися або можуть статися, загрожуючи безпеці гро-мадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан право-порядку, освіти та культури населення; про факти порушень прав і свобод людини та громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів міс-цевого самоврядування та їх посадових осіб; іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнарод-них договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекрече-на (п. 2 ст. 212-2 КУпАП України), - є адміністра-тивним проступком. В законодавстві про державну таємницю» встановлено, що засекречування матері-альних носіїв інформації здійснюється шляхом на-дання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності. На відміну від віднесення інформації до державної таємниці, яке реалізується державними експертами з питань таємниць, засекречування здійснюється пев-ними посадовими особами. їх перелік затверджуєть-ся керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, діяльність яких пов'язана з державною таємницею [9, с. 473].

Вимоги режиму таємності є постійним і загаль-нодержавним, обов'язковими для виконання на те-риторії України та за її межами органами державної влади і місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від їх органі-заційно-правової форми і форми власності, посадо-вими особами і громадянами України, що взяли на себе зобов'язання, або зобов'язаними за своїм стату-сом виконувати вимоги законодавства про державну таємницю.

Безпідставне засекречування інформації (п. З ст. 212-2КУпАП України). Безпідставним засекречуван-ням інформації вважаються дії посадових осіб, які надають гриф секретності матеріальним носіям ін-формації, що не відповідають перелікам Зводу відо-мостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ). Порядок віднесення інформації до державної таємниці представляє собою процедуру прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії або окремих відомостей до державної таємниці із встановленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України в разі їх розголошення, включенням згаданої інформації до ЗВДТ, та з опублікуванням цього Зводу і змін до нього.

Пункт 4 ст. 212-2 КУпАП України містить зна-чний перелік порушень законодавства про державну таємницю, пов'язаних з наданням грифа секретнос-ті певній інформації. Скористаємося для зручності умовним поділом ознак правопорушення, передба-ченого п. 4 ст. 212-2, запропонованим В. Макаренко:

1) надання грифа секретності матеріальним но-сіям конфіденційної або іншої секретної інформа-ції, яка не становить державної таємниці. Вважаю, ці дії можна було б також кваліфікувати як безпід-ставне засекречування інформації. На відміну від п. З ст. 212-2 в даному разі засекречується інформація з обмеженим доступом, проте вона не становить дер-жавної таємниці відповідно до ЗВДТ;

2) ненадання грифа секретності матеріальним но-сіям інформації, які становлять державну таємницю. В даному разі конкретна посадова особа не виконала цей обов'язок;

3) безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформа-цією, с. 114].

Таким чином, у випадку, коли скасування чи зни-ження грифа секретності матеріальних носіїв інфор-мації відбувається без відповідного рішення (про скасування чи зниження грифа секретності) держав-ного експерта з питань таємниць, слід вести мову про наявність правопорушення, передбаченого п. 4 ст. 212-2 КУпАП України.

В п. 5 ст. 212-2 КУпАП України визначено по-рушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці.

Даний порядок встановлено ст. 22-29 Закону «Про державну таємницю» та Положенням про порядок надання, скасування та переоформлення допуску громадян України до державної таємниці, затвер-дженим постановою Кабінету Міністрів України від ЗО липня 1996 р. Такими правопорушеннями є, зо-крема, надання допуску особі до державної таємни-ці без належної перевірки, без отримання від особи письмового зобов'язання щодо збереження держав-ної таємниці та письмової згоди на встановлені зако-ном у зв'язку з цим обмеження; неприйняття рішен-ня про переоформлення чи скасування допуску за наявності підстав, передбачених Положенням та ін.

Невжиття заходів до забезпечення охорони дер-жавної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці є адміністративним правопорушенням відповідно до п. 6 ст. 212-2 КУ-пАП України. Забезпечення охорони державної та-ємниці в органах державної влади, органах місцево-го самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій. В орга-нах державної влади, органах місцевого самовряду-вання, на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом робіт, пов'язаних з державною таємницею, запроваджується посада заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються обов'язки та права керівника режимно-секретно-го органу. У випадку, коли обсяг робіт, пов'язаних з державною таємницею, є незначним, а штатним розкладом не передбачено створення режимно-се-кретного органу, облік і зберігання секретних доку-ментів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом працівником після створення умов, що забезпечують режим се-кретності. На них поширюються обов'язки та права працівників режимно-секретного органу. Створення, реорганізація чи ліквідація РСО без погодження із Службою безпеки України; невжиття заходів до охо-рони державної таємниці є правопорушенням.

Пункт 7 ст. 212-2КУпАП України - провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без отримання у встановленому порядку спеціально-го дозволу на її провадження, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною та-ємницею, в органах державної влади, органах місце-вого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Недодержання вимог законодавства - відповідної Інструкції, яка затверджується постановою Кабіне-ту Міністрів України, має гриф обмеження доступу щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, при-йому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними, - як правопорушення визначено уп.8 ст. 212-2 КУпАП

України. Вкрай доцільною і справедливою видається позиція науковців, згідно з якою доцільно об'єднати п. 1 даної статті (яким передбачена відповідальність за недодержання встановленого законодавством по-рядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації) та п. 8 [10, с. 68].

Пунктом 9 ст. 212-2 КУпАП України передбачено таке порушення норм законодавства про державну таємницю, як невиконання норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого вини-кає реальна загроза порушення цілісності цієї інфор-мації або просочування її технічними каналами.

Звертаючись до характеристики такого елементу адміністративного проступку, як його суб'єкт, слід зазначити, що чинне адміністративне законодавство не дає узагальненого його визначення і такого тер-міну не вживає. Аналіз відповідних статей КУпАП дозволяє зробити висновок, що ним є осудна особа, яка досягла певного віку і вчинила описаний у законі склад адміністративного проступку. Таким чином, суб'єктом адміністративного правопорушення є той, хто його вчинив. Суб'єкт порушення законодавства про державну таємницю є спеціальним, тобто має не тільки ознаки загального суб'єкта, а й інші, які свідчать про особливість його правового становища. Спеціальними ознаками визнаються такі, що вказу-ють на особливості правового становища суб'єктів, дозволяють диференціювати відповідальність різних категорій осіб, забезпечуючи тим самим справедли-ву правову оцінку вчиненого діяння. За нормами ст. 212-2 КУпАП України це особи, яким надано допуск та доступ до державної таємниці в установленому законом порядку. Вони підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов'язані з не-додержанням вимог, встановлених законодавством в сфері охорони державної таємниці, виконання яких входить до їх посадових обов'язків.

Суб'єктивна сторона адміністративного право-порушення полягаєу психічному ставленні суб'єкта до вчиненого антигромадського діяння. Основною ознакою, ядром суб'єктивної сторони складу є вина. Встановлення вини - головне завдання аналізу суб'єктивної сторони адміністративного правопору-шення [12, с. 76].

Адміністративні правопорушення в галузі законо-давства про державну таємницю тягнуть накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від трьох до десяти неоподатковуваних міні-мумів. Повторне протягом року вчинення порушен-ня, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне накладення штрафу на громадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів і на посадових осіб - від п'яти до п'ятнадцяти неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян. Зважаючи на серйозність і важливість правопорушень, перед-бачених ст. 212-2 КУпАП України, необхідно розши-рити спектр адміністративних стягнень, - пропонує В. Баскаков. Так, доцільно передбачити в санкції ст. 2122 КУпАП такі стягнення, як громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. Також конструктивною вбачається необхідність посилення санкції за вчення правопорушення, передбаченого ст. 2122 КУпАП, у військовий час або військовій об-становці [3].

Особливістю провадження щодо даних злочинів є та обставина, що право складати протоколи про адміністративне правопорушення законодавства про державну таємницю мають уповноважені посадо-ві особи Служби безпеки України (ст. 255 КУпАП). Складаються вони згідно зі ст. 256 КУпАП.

Висновки. Отже, адміністративна відповідаль-ність є заходом, спрямованим на запобігання право-порушенням в сфері охорони державної таємниці. Серед основних проблем, що негативно впливають на стан адміністративно-правового захисту держав-ної таємниці, заслуговують на увагу соціально-еко-номічні, кадрові, організаційні тощо. Саме їх по-передженню має приділятися увага уповноважених органів та посадових осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Олійник О. Захист інформації в умовах інформаційного суспільства / О. Олійник // Право України. - 2005. - № 10. -С. 100-103.

2. Благодарний А.М. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю : дис. ... канд. юрид. наук/спец. 12.00.07/ А.М. Благодарний. - К., 2006. -200 с.

3. Про державну таємницю : Закон України від 21.04.1999 // ВВР. - 1999. -№41.- Ст. 224.

4. Колпаков В. Адміністративне правопорушення (проступок): поняття і співвідношення з іншими деліктами / В. Колпа-ков // Підприємництво господарство і право. - 2003. -№7,- С. 44-46.

5. Адміністративне право України : академічний курс / за ред. В. Авер'янова. - К., 2004. - 592 с.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //http:zakon.rada.gov.ua.

7. Інформаційне законодавство України : наук.-практ. коментар / за ред. Ю. Шемшученко, І. Чижа. - К.: ТОВ Юридична думка, 2006. - 232 с.

8. Лук'янець Д. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку / Д. Лук'янець. - К., 2001. - 326 с.

9. Научно-практический комментарий Кодекса Украины об административных правонарушениях / под ред. А. Васи-льева. - X., 2002. - 863 с.

10. Макаренко В. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю / В. Мака-ренко // Право України. -2001. -№2,- С. 114-118.

11. Баскаков В. Адміністративно-правовий режим захисту державної таємниці / В. Баскаков II Підприємництво, госпо-дарство і право. -2012. -№2,- С. 66-68.

12. Колпаков В. Адміністративний проступок: критерії, визначення / В. Колпаков II Прокуратура. Людина. Держава. - 2005.-№5.-С. 76.

Размещено на Allbest.ru