Загроза національної безпеки: аерокосмічний тероризм, як новий виклик безпеці суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загроза національної безпеки: аерокосмічний тероризм, як новий виклик безпеці суспільства

Машков О.А.

Мажчур Ю.В.



Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливішими науковими та практичними завданнями. Відомо, що тероризм має глибокі історичні, етнотериторіальні і релігійні корені, а мотиви прояву конкретної терористичної діяльності варто шукати, зокрема, в розумінні соціально-економічної і геополітичної обстановки. Сьогодні тероризм перетворюється в явище глобального масштаб)' через здатність використовувати досягнення технічного прогрес)^- як у частині озброєності виконавців, так і при виборі об'єктів проведення терористичних акцій (ядерний, електронний, хімічний, екологічний, біологічний). [1-5].

Тероризм (від лат. terror-- “жах”) -- у широкому сенсі використання або загроза застосування насильства для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети. [6,7]. Визначення терміну “тероризм”-- питання проблемне, оскільки в наш час існує понад 100 визначень цього явища. Однак жодне з них не підтримане міжнародною спільнотою як загальновизнане. Тероризм розглядається сучасною наукою в трьох аспектах: як злочинне діяння, як терористичні групи (організації) та як терористичні доктрини.

Історія тероризму як соціально-політичного явища нараховує більш ніж півтора століття. У світі функціонують десятки пачкових центрів з вивчення тероризм)', існує багато літератури, присвяченої аналізу цього негативного феномена суспільного життя. Тероризм -- це специфічна складова суспільно-політичного життя, яка є постійним супутником історії людської цивілізації. Як відзначають вчені, тероризм почав набирати силу з другої половини XX століття. Тероризм, як соціально-політичне явище, в різноманітних формах свого прояву існує з давніх часів, але наприкінці XX на початку XXI ст. він набув суттєво нових якісних нехарактерних для минулого рис та проявів, почавши використовувати нові сучасні технологічні та технічні засоби проведення терористичних актів. З поодиноких проявів він перетворився на масове явище і в одну з найбільш гострих глобальних проблем безпеки людства, що потребує адекватної комплексної багатосторонньої стратегічної реакції з боку світової спільноти.

Події її вересня 2001 р. в США (зруйнування Міжнародного торговельного центру), вибухи і захоплення заручників у Москві та інших містах Росії, серія терористичних актів на транспорті у Франції, Іспанії та інших країнах призвели до загибелі тисяч людей. Діяльність масових терористичних організацій (“Аль-Каїда та інші”) створюють серйозну загрозу людству в усьому світі.

Як показує аналіз, за останній час загальне число міжнародних терористичних актів і число країн, які втягнуті у сферу діяльності терористів, має стійку тенденцію до зростання. Всередині 90-х років тероризм охопив понад 100 країн світу, а кількість терактів перевищила 25 тисяч.

На території Європи загальновідомі організації, які намагаються за допомогою крові і терору вирішити “національне питання”. Досить назвати абревіатуру ІРА (Ірландська республіканська армія). За ІРА стоять криваві вибухи автомобілів, запеклі сутички з поліцейськими, родичі, плачуть за вбитими. Ірландський націонал-сепаратизм - один з найкривавіших в Європі. І хоча на сьогодні існує домовленість про припинення терористичних дій, ІРА не перестала існувати.

На початку 90-х років під керівництвом Усами бен Ладена, міжнародного терориста № і, було здійснено ряд вибухів в Найробі і Сомалі, які спричинили сотні людських життів. В результаті одного лише вибуху посольства США в Кенії (серпень 1998 г.) загинуло 257 і було поранено 5500 осіб. Відомі й трагічні події квітня 1995 у штаті Оклахома США, де був зруйнований федеральний будинок. В результаті вибуху вантажівки, начиненого двома тонами саморобної (аміачна селітра, нітрогліцерин і мазут) вибухівки, загинули 168 осіб, 500 - поранено.

За розмірами заподіяного економічного збитку теракта в Нью-Йорку і Вашингтоні у 200tp. визнані найбільшими в історії людства. На ліквідацію її наслідків Конгрес США виділив понад 20 млрд доларів Тільки під уламками і Всесвітнього торгового центру загинули близько 10 тисяч мирних громадян.

Як приклад можна привести і великомасштабні терористичні акти із застосуванням отруйних речовин, які скоїли члени релігійної організації “Аум Сінрікьо” в Японії. Так, в місті Міцуіто 27 червня 1994 - внаслідок застосування отруйної речовини типу зарин 7 людей загинули і 144 отримали ураження різного ступеня. 20 березня 1995 р. - терористи з секти “Аум Сінрікьо” о 8:00 ранку на п'яти лініях токійського метрополітену знову застосували отруйна речовина типу зарин. В результаті чітко спланованої терористичного акту були заражені 16 підземних станцій метро. Смертельне ураження отримали 12 осіб і майже 4000 чоловік отримали отруєння різного ступеня.

В цілому ж слід очікувати, що тероризм: стане однією з найсерйозніших, наповнених значними небезпеками проблем; буде ще більш багатосторонній, організований і хижацький характер; збільшить масштабність проявів за рахунок застосування досягнень науково-технічного прогресу.

Сучасний тероризм має організований характер. “Транснаціональний” характер тероризму викликає необхідність прискіпливого дослідження діяльності терористичних організацій, їхніх взаємозв'язків, контактів з міжнародними злочинними організаціями. Також досить різноманітні знаряддя злочинів, якими користуються терористи. Сьогодні вони володіють всіма досягненнями сучасної техніки, що свідчить про могутні джерела фінансування терористичних організацій [8, 9].

Безпосередньо тероризм втілюється у вигляді терористичного акт)^- -- здійснення злочин)' терористичного характеру, яке є завершальним етапом терористичної операції. Терористичні акти бувають таких видів: диверсія, викрадення, замах і вбивство, пограбування (експропріація), хайджекінг -- захоплення транспортного засобу: літака, залізничного потяга, автомобіля, корабля, захоплення будівель, озброєний напад, кібертероризм -- напад на комп'ютерні мережі, політичні вбивства, кримінальні злочини. Тероризм -- вияв нездоров'я суспільства (громади, суспільства, людства). Для терориста насильство -- це спосіб вплив)' на суспільство у необхідному напрямі і форма демонстрації незгоди з усталеними нормами і стереотипами [ю,п].

Ухвалений Верховною Радою закон “Про національну безпеку України” (№ 8068) визначає, що загрозами національній безпеці України є явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України. Вважаємо, що одним з таких чинників є аерокосмічний тероризм.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Досить системно сутність терору і тероризму, передумови виникнення терористичних організацій, види терору та терористичної діяльності, а також особливості сучасного тероризму та фактори, які можуть сприяти його розповсюдженню в Україні висвітлені у досить фундаментальному підручнику “Глобальна та національна безпека” [18]. Водночас комплексному дослідженню проблем технологічного тероризму присвятили свої праці Богданов О., Емельянов В.П., Крутов В.В., Петрищев В.Е., Телешун С., Сівов М.С., Фролов В.Ф., Кульчицький С.В., Перепелиця Г.М., Смол і й В. А., Овчинникова Г.В. та інші [2-16]. Проте, незважаючи на їх значний науковий доробок, як на наш погляд, недостатню досліджена сутність та джерела “космічного тероризму”, як нового виклику безпеці суспільства та загрози глобальній та національній безпеці.

Слід враховувати, що система міжнародного співробітництва в боротьбі з тероризмом на глобальном)' рівні представлена рамками ООН, її спеціалізованих установ ІКАО ІМО, МАГАТЕ. Під їхньою егідою створена і діє міжнародно-правова база такого співробітництва, що включає до себе цілу низку універсальних угод. Збільшення числа злочинів терористичної спрямованості спричинило прийняття Токійської конвенції про злочини на борту літака 1963 року; Гаагської конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 року; Монреальської конвенції про боротьбу з незаконними актами, які спрямовані проти безпеки цивільної авіації 1971 року, що у 1988 році була доповнена Протоколом про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію; у 1988 році була схвалена Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, і Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі; Конвенція про боротьбу із захопленням заручників 1979 року, Конвенція про маркування пластикових вибухонебезпечних речовин 1991 року [13].

Фундаментом, на якому базується стратегія і тактика боротьби із сучасним тероризмом, є конституційні й інші законодавчі норми, орієнтовані на захист особистості, охорону безпеки суспільства і держави від злочинних зазіхань. Йдеться про Конституцію України і національне законодавство в частині, що стосується боротьби з терористичними проявами, постанови Верховної Ради, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України.

У даний час законодавча база боротьби з тероризмом міститься в Конституції України, Законі України “Про боротьбу з тероризмом”, Законі України “Про основи національної безпеки України”, “Про Службу безпеки України”, Кримінальному кодексі України (шістнадцять статей).

На сьогодні укладено 13 основних міжнародно-правових актів, що відносяться до так званим антитерористичних конвенцій:

Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму (2005);

Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999);

Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997);

Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (199^і);

Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ розташованих на континентальному шельфі (1988);

Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980);

Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979);

Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом в тому числі дипломатичних агентів (1973);

Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971);

Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, що обслуговують міжнародні цивільні авіацію, що доповнює Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки громадянської авіації (1988);

Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970);

Конвенція про злочини та деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден (1963).

Метою статті є аналіз загрози національній безпеці, - аерокосмічного тероризму, у контексті його негативного впливу на безпеку суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як відомо, тероризм -- одна з таких проблем, яка все більше загрожує безпеці багатьох країн і їхнім громадянам, спричиняє величезні політичні, економічні та моральні витрати, зумовлює сильний психологічний тиск на великі маси людей. Останнім часом світ став свідком ескалації тероризму.

В Законі України “Про боротьбу з тероризмом” визначено: `Тероризм -- суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення дій з метою досягнення злочинних цілей; міжнародний тероризм -- здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, згрупуваннями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраданням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєдіяльності комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження” [і].

Різноманіття форм проявів тероризм) ускладнюють вирішення цієї проблеми. Сьогодні можна говорити про дії терористів у різноманітних середовищах (на море, на суходолі, у повітрі). При цьому не можна не враховувати, що останнім часом сфера збройної, інформаційної, радіоелектронної боротьби, розвідки перемішується в космос.

Сьогодні “аерокосмічний тероризм” набув міжнародного, глобального характеру і є реальною загрозою національній і міжнародній безпеці, має тенденцію до зростання. Про це свідчить загальна кількість терористистичних актів і число країн, залучених до сфери діяльності терористів.

Сучасний характер “аерокосмічного тероризм)'”, збільшення його масштабів в світі, викликає велике занепокоєння в світі У офіційних документах ЄС, ООН, низці міжнародних документах і угод тероризм характеризується як загроза стратегічного рівня.

За даними Національного центру управління та випробування космічних засобів Державного космічного агентства України кінця 2017 р., на навколоземних орбітах перебувало 6758 космічних об'єктів. З них штучних супутників Землі - 1948 (діючих -497), а 53% мали військове призначення. На навколоземних орбітах перебувало вже 8089 космічних об'єктів. З них штучних супутників Землі - 2370 (діючих 668).

Головним чином це - космічні апарати військового і подвійного призначення.

У космос регулярно виводиться апаратура для дистанційного зондування Землі, а також для здійснення наукових досліджень. Росте число країн-учасниць освоєння космічного простору. Нині вихід у космос мають США, Росія, Китай, Франція, Японія, Великобританія, Італія. Кожна з перелічених держав здатна самостійно реалізувати великі космічні програми. Крім названих країн, мають можливість запускати висотні, геодезичні, метеорологічні та невеликі космічні апарати такі країни, як Україна, Швеція, Норвегія, Канада, Бразилія, Аргентина, Індонезія.

Сьогодні запуск штучних супутників можуть дозволити собі окремі фірми, а в найближчій перспективі - і приватні особи (індивіди). Виникає реальна загроза так званого “космічного тероризму”. Під “космічним тероризмом” розуміємо терористичні дії, що чиняться з використанням космічних систем наземною або орбітального базування. Сучасний рівень науково-технічного прогресу дозволяє говорити про такі форми прояви космічного тероризму:

захоплення (знищення) космічних об'єктів, елементів наземних комплексів керування, центрів прийому наукової інформації, контролю космічного простору та інших елементів структур космічних агентств;

залякування окремих значних організацій, районів, регіонів, країн вибором конкретних цілеспрямованих місць падіння захоплених космічних апаратів;

залякування терором (діями) із космосу стосовно морських, наземних, повітряних об'єктів.

Масштаби і наслідки реалізації космічних загроз можуть бути прирівняні до застосування зброї масового ураження, а відтак, становити реальну загрозу для цивілізації. При цьому варто враховувати і те, що нівелюється межа між звичайними бойовими діями в космосі та захистом (контртерористичними операціями) від терористів.

Дотепер не було виявлено випадків “космічного тероризму”. Водночас вказаний вид тероризму, з огляду на вищезазначені чинники потребує докладного наукового аналізу. Наукова література і розробки у даному напрямку практично відсутні. І буде непростиме повертатися до цього питання після здійснення терористичних актів. На наш погляд, при дедалі зростаючій кількості космічних засобів карто передусім передбачати організаційні і технічні напрямки забезпечення безпеки як на Землі, так і в космосі для протидії (запобігання) “космічному тероризму”. З огляду на ймовірні форми аерокосмічного тероризму йдеться, зокрема, про наступне.

Форма аерокосмічного тероризмі/ - захоплення (знищення) космічних, наземних і (або) орбітальних елементів.

У даному випадку під захопленням розуміємо цілеспрямований несанкціонований вплив (фізичний або інформаційний), що призводить до втрати керування космічними системами.

Цілком ймовірно, головною причиною захоплення елементів космічних систем буде економічна. Відомо, що витрати на запуск супутників із застосуванням існуючих ракетное» в досить високі. Так, вартість виведення і кг корисного навантаження (питома вартість виведення) на низьку орбіту навколо Землі складає для ракет: “АТЛАС -2АЗ” - 11500 доларів; “С2-2” - 2200 доларів; “ДЕЛЬТА - 7925” - 7980 доларів; “ПРОТОН” - 2000 доларів; “ТИТАН - 4” - 9120 доларів; “ЗЕНІТ - 2” - 2500 доларів; “АРИАН - 4” - 12000 доларів; “ЦИКЛОН" - 2000 доларів.

Наприкінці 70-х років при виборі засобів виведення корисних навантажень у космос виникла певна суперечність між необхідністю оперативної доставки супутників малого розміру на навколоземні орбіти з різноманітними нахиленнями при прийнятній питомій вартості виведення таких супутників і економічною доцільністю використання для цих цілей багаторазових транспортних космічних кораблів “СПЕЙС - ШАТТЛ”. Виникла об'єктивна потреба в новому малогабаритном) ощадливому засобі доставки, що забезпечує оперативне виведення на орбіт)- невеликих дешевих об'єктів при запуску з різноманітних районів земної кулі.

Вивчаючи концепції нових засобів доставки корисного навантаження в космос, спеціалісти звертають особливу увагу на можливість застосування ракети, що запускається з літака-носія. Одним з чинників, що істотно впливали на роботи у новому напрямі, було закриття програми створення авіаційно-ракетного протисупутникового комплексу - (АРПК) Р15/А, “АСАТ”, що передбачає запровадження системи проти космічної оборони (ПКО) для ураження супутників на відносно низьких навколоземних орбітах (185-1850 км).

При терористичному захопленні елементів космічних систем (наземного або орбітального базування) з'являється можливість шантажу з погляд}^- втрати (повної або тимчасової) контролю, керування, одержання космічної інформації. Технічні аспекти дистанційного захоплення космічних елементів, із зрозумілих міркувань, авторами не розглядаються.

Варто враховувати, що цілями для терористичних організацій можуть стати як військові, так і комерційні дослідницькі космічні апарати. Тому космічні системи повинні мати антитерористичну функціональну сталість, тобто спроможність парирувати несанкціоновані дії терористичних організацій. Властивість такої сталості повинна забезпечуватися інформаційною, апаратною, часовою надмірністю космічних систем. Ця властивість має або закладатися в проектовані перспективні космічні системи, або враховуватися при модернізації існуючих. Технічно сьогодні це можливо, і таку властивість доцільно реалізувати в наступних системах:

Космічні системи дистанційного зондування Землі (розвідки).

Дистанційні зондування Землі космічними апаратами - один з пріоритетних напрямків сучасної космічної науки, що дозволяє не лише досліджувати глобальні процеси і явища, але й розв'язувати актуальні практичні завдання.

Маються на у вазі апарати:

видової розвідки: “Д1СКАВЕРГ, “ЛАСП”, “КХ-іГ, “КХ-12”, “ІМЕЮС-2”;

радіо і радіотехнічної розвідки: “ФЕРРЕТ-П”, “ФЕРРЕТ-Д”, “ШАЛЕ”, “АКВАКЕЙД”, “ССУ”, “РІОЛІТ”;

радіолокаційної розвідки: “ЛАК РОС С”.

Космічні системи навігаційного забезпечення: `ТРАНЗИТ”, “ТРАНЗИТ-Н”, “НАВСТАР-2”, “КУР'ЄР”; `ТЕЛСТАР”, “РЕЛЕ”, “ГЛОКАСС-2”

З- Космічні системи зв'язку: “ДСЦС-2”, “ДСЦС-з”, “ФЛ1ТСАТК0М”, “ЛІ CAT', “АФСАТКОМ”, “НАТО-з”, “СКАЙНЕТ-4”, `ТЕЛЕКОМУС І”.

Космічні системи хіетеорологічного забезпечення: `ТІ РОС”, “ДМС”, “НОАА”, “ГОЕС”.

Космічні системи топогеодезичного забезпечення: “ГЕОСАТ”.

Протисутіутникова зброя: P-15, “АСАТ”.

Забезпечення антитерористичної функціональної стійкості для цих систем може б\ТИ досягнуто, якщо оцінювати рівень безпеки функціонування відповідних космічних апаратів і реалізації пропозицій для їхнього захисту від засобів “знищення”. Робити це доцільно за чотири етапи.

Аналіз тактико-технічних характеристик і алгоритмів застосування різноманітних протисупутникових засобів і визначення найбільш небезпечних.

Оцінка просторово-часових можливостей дії різних класів “зброї” на космічні апарати. Під зброєю розуміємо не лише відповідні ракетні комплекси, але й інформаційну дію (з використанням різноманітних дій).

Розрахунок можливості “захоплення” (ураження) космічних апаратів відповідними засобами.

Аналіз, узагальнення результатів досліджень і формування пропозицій для забезпечення антитерористичної функціональної усталеності.

Питання створення і застосування системи контролю й аналізу космічної ситуації для України є принципово новим. Загалом радіолокаційні станції спостереження за космічними об'єктами на території України спроможні виявляти цілі в необхідному діапазоні нахилень орбіт і висот. Водночас, з огляду на розв'язувані завдання і склад обчислювального комплексу, вихідна інформація радіоелектронних засобів характеризується безпосередніми точнісними характеристиками. Це, у свою чергу, викликає доцільність створення спеціального антитерористичного космічного центру. Як на наш погляд, доцільно розгорнути такий центр на базі наявної космічної інфраструктури України.

Завданнями подібного центру могли би бути:

координація розробок і створення принципово нових засобів захисту;

контроль космічного простору;

керування антитерористичними космічними системами.

З огляду на завдання, що передбачені космічною програмою України, варто розрахувати зони, небезпечні для типових і перспективних вітчизняних космічних апаратів. Щоб визначити систему небезпеки, що може створюватися для існуючих і перспективних вітчизняних космічних апаратів доорбітальними авіаційно-ракетними протисупутниковими засобами, досить розглянути їхню дію на два типи об'єктів: низькоорбітальні та високоеліптичні супутники.

Виконаними нами розрахунками встановлено, що до- орбітальні авіаційно-ракетні терористичні засоби можуть становити найбільшу небезпеку для низькоорбітальних космічних апаратів, що перебувають у небезпечній зоні 39% часу свого існування. Відповідно для високоеліптичних космічних апаратів, перигей орбіти яких знаходиться в зоні дій терористичних засобів знищення, часовий показник перебування в небезпечній зоні значно менше і складає 1,4% від загального часу польоту. Таким чином, важливими є питання розробки вимог для забезпечення захисту у відповідних зонах, особливо у випадку низькоорбітальних апаратів.

Форма аерокосмічного тероризму - залякування вибором місць примусового падіння космічних об'єктів.

У випадку терористичного захоплення космічних об'єктів теоретично з'являється можливість примусової зміни орбіти, введення апаратів у щільні шари атмосфери і забезпечення падіння на заздалегідь обрані ділянки земної поверхні. Особливість таких дій полягає в тому, що уламки апаратів, що падають, становлять реальну загрозу наземним інфраструктурам. Наслідки таких дій порівнянні з трагедіями Хіросіми і Нагасакі (Японія) 1945 року.

Антитерористичні дії в цьому випадку повинні передбачити розв'язання таких завдань:

глобальний контроль навколоземного космічного простору, визначення ступеня небезпеки космічної ситуації з найбільшою достовірністю і прогнозування її розвитку;

виявлення, супровід і розпізнавання космічних об'єктів практично у всьому діапазоні висот і кутів нахилення їхніх , орбіт, перевірка цільового призначення об'єктів;

виявлення і супровід незаявлених космічних об'єктів, виявлення параметрів їхнього цільового призначення;

контроль за реалізацією космічних програм державами світу, за нарощуванням інфраструктури, що забезпечує запуски космічних апаратів різноманітного призначення і керування як окремими космічними апаратами, так і орбітальними угрупованнями в цілому;

контроль технічного стану космічних апаратів, прогнозування часу їхнього існування на орбітах, визначення можливих траєкторій зниження космічних об'єктів, що згоряють, і районів падіння елементів цих об'єктів;

забезпечення всіх зацікавлених країн і 00Н необхідною інформацією щодо космічної ситуації, випробувань, розгортання і застосування космічних сил.

За умов антитерористичних дій варто передбачити створення космічних угруповань, що можуть забезпечити “порядок” у космосі в різних регіонах земної кулі. Практичний досвід у вирішенні цих питань уже накопичений. Так, у регіональних війнах в Іраку, Югославії й Афганістані, застосовувалися ті самі космічні угруповання з доповненням космічними апаратами для розширення цих угруповань, виходячи зі сформульованих умов і завдань бойових дій.

Форма аерокосмічного тероризму - залякування тероризмом з космосу.

Створення і розгортання озброєнь, призначених для застосування за схемою “космос - Земля”, з одного боку, забезпечує національні інтереси, а з іншого - є небезпечним чинником терористичної загрози. Це пов'язано з тим, що завдавання ударів з космос) може розглядатися як реальна форма бойових дій космічних сил з використанням відповідних систем озброєння. Поки ще такі системи не існують, проте рівень науково-технічної розробки дозволяє прогнозувати їхнє створення у короткостроковій перспективі. Ударною космічною системою, що є найбільш імовірним "кандидатом" на розгортання найближчим часом, вважається комплекс лазерної зброї космічного базування (свого роду "гіперболоїд" космічного базування). Такий чинник терористичної загрози повинен передбачати анти- терористичні дії, спрямовані на створення міжнародної космічної патрульної служби. Одним із завдань цієї служби могла би бути протисупутникова операція за схемою “космос - космос”, що дозволило б підвищити рівень космічної безпеки.

Вельми ефективним засобом боротьби з космічним тероризмом можуть бути, так звані “космічні міни” - супутники, виведені на орбіти й оснащені достатньо потужним боезарядом, що підривається за командою із Землі. Як активні засоби протидії можуть бути використані також наземні лазери великої потужності.

Високоефективним засобом активної протидії космічному тероризму можуть стати перепони на орбітах руху космічних апаратів у вигляді хмари фрагментів (“космічної шрапнелі”), яка пересувається таким чином, що її швидкість щодо супутника, який перебуває під загрозою, була б достатньо великою. Наприклад, при просиханні в зустрічному напрямку відносна швидкість хмари шрапнелі становитиме до 15 км/сек. При такій швидкості частка масою ЗО г спроможна пробити захисний сталевий екран (оболонку) завтовшки 15 см.

При цьому варто враховувати, що ракетно-ядерна атака з космосу на будь-які обрані об'єкти земної поверхні може бути здійснена за порівняно короткий час. Дійсно, якщо станція перебуває на висоті 500 км над поверхнею Землі, то при вертикальній складовій швидкості ракети 8-9 км/с їй буде потрібно близько хвилини для досягнення цілі. Таким чином, можливість появи на орбітах “терористичних” ударних засобів змушує реально говорити про необхідність та підвищену актуальність розширення міжнародного співробітництва в космосі.

Розгляд проблем забезпечення антитерористичної функціональної стійкості дозволяє сформулювати вимоги до комплексів захисту і пропозиції по захисту космічних апаратів від терористичних засобів.

Для зменшення дії орбітальних авіаційно-космічних протисутникових засобів доцільно запропонувати декілька варіантів:

Маневрування космічного апарата, щойно з'явиться реальна загроза.

Застосування несправжніх (відволікальних) цілей.

Створення маскувальної хмари навколо космічного об'єкту.

Маневрування космічного апарата для недопущення його польоту в небезпечній зоні може бути здійснене за допомогою орбітальних переходів, проте, це вимагає значних енергетичних витрат і не дає впевненості в ефективності такого маневру з огляду на можливу мобільність терористичної дії (комплексу знищення).

Помилковими цілями, що можуть застосовуватися при цьому, є: надувні несправжні цілі, космозольні утворення, інфрачервоні пастки. Найбільша ефективність очікується при їхньому використанні під час самонаведення терористичного апарата на відстані 50-70 км від нього. Найкращі показники будуть мати інфрачервоні пастки, що застосовуються на відстані від 30 до 70 км.

Маскувальні хмари повинні максимально зменшити інфрачервоні відбиття від космічного апарата, аби скоротити відстань його захоплення системою наведення терористичного апарата. Доцільно створювати таку хмару з того боку, де можливість дії “терористів” невелика. Вибір маси часток, необхідних для маскування космічного апарата, залежить від форми і розмірів маскувальної хмари, тривалості небезпечних інтервалів. Як речовин)', що створює маскувальну хмару, можна використовувати терморозширений графіт, Він має характеристики, що дозволяють одержати високий коефіцієнт ослаблення хвиль, відбитих в інформаційному діапазоні. Необхідні компоненти і технології виготовлення графіту та матеріалів на його основі існують в Україні і не потребують великих матеріальних витрат.

Україна, будучи космічною державою, має величезний науково-технічний потенціал, що дозволяє вирішувати найскладніші технічні завдання, пов'язані із запобіганням космічному тероризму.

Володіючи багатим досвідом створення різноманітних космічних апаратів на підприємствах космічної гал\зі, Україна здійснила успішні запуски сутників Січ-і, Січ-іМ, Океан-о, АУОС-СМ-КФ, АУОС-СМ-Ф. Розроблено уніфіковані платформи для мікросупутників, що дозволяють проводити різноманітні технологічні експерименти. Для керування космічними апаратами в Україні створений єдиний наземний автоматизований комплекс, що об'єднує:

центр керування польотами космічних апаратів;

центр прийому наукової інформації;

центр прийому й опрацювання спеціальної інформації;

центр контролю навігаційного поля;

центр контролю космічного простору.

Таким чином, інтегруючись у світове космічне співтовариство і використовуючи власні існуючи наземні та космічні об'єкти, Україна може активно брати участь в антитерористичних міжнародних операціях, створити на власній базі відповідний центр боротьби з космічним тероризмом. Адже нині антитерористичні дії у світі без урахування можливих терористичних акцій у космосі не забезпечують глобальної світової стабільності і безпеки.

Автори не претендують на всебічність і повноту аналізу усього кола питань, що стосуються концептуальних основ захисту від космічного тероризм)'. Ця стаття лише спроба певною мірою формалізувати та надати науково-методичне обґрунтування сутності та нагальної актуальності розв'язання проблеми “космічного тероризму”.

Сьогодні світоглядною парадигмою безпеки цивілізації стає попередження “аерокосмічного тероризму” як нового виклику суспільству. Під “аерокосмічним тероризмом” розуміємо терористичні дії, що чиняться з використанням аерокосмічних систем наземного або орбітального базування.

Сучасний рівень науково-технічного прогресу дозволяє говорити про такі форми прояви космічного тероризму: захоплення (знищення) космічних об'єктів, елементів наземних комплексів керування, центрів прийому наукової інформації, контролю космічного простору та інших елементів структур космічних агентств; залякування населення та політичного керівництва окремих, районів, регіонів, країн вибором конкретних цілеспрямованих місць падіння захоплених космічних апаратів; залякування терором (діями) ІЗ КОСМОС}' стосовно впливу на об'єкти критичної інфраструктури.

Масштаби і наслідки реалізації космічних загроз можуть бути прирівняні до застосування зброї масового ураження, а відтак становити небезпеку для всієї цивілізації. При цьому варто враховувати і те, що нівелюється межа між звичайними бойовими діями в космосі та захистом (контртерористичними операціями) від терористів.

Конкретні організаційно-технічні заходи щодо реагування можливі акти аерокосмічного тероризму суттєво залежать від його можливої форми і, як правило, мають передбачати залучення науковців, аналітиків, фахівців аерокосмічної галузі, вищого воєнно-політичного керівництва та тісну міжнародну співпрацю.

Подальшим актуальним науково-практичним завданням є розробка методології оцінювання викликів і загроз для глобальної та національної безпеки (у контексті масштабів, наслідків та ймовірностей їх настання) зумовлених актами аерокосмічного тероризму.



Список використаної літератури

аерокосмічний тероризм наземний залякування

1. Закон України “Про боротьбу з тероризмом” № 638-ІУ під 20.03.2003 р. / Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25.

2. Телещун О. Сучасний тероризм: українські реалії / О. Телешун // Політичний менеджмент. -- 2005. -- № і (ю). -- С. 163-169.

3. Кмельянов В.П. Терроризм как явление и как состав преступления / В.П. Кмельянов. -- Харьков, 1999. -- 283 с.

4. Петрищев В.К. Заметки о терроризме / В.К. Петрищев. -- М., 2005. - 288 с.

5. Петрищев В.К. Терроризм и право. Антитеррористическое законодательство за рубежом / В.К. Петрищев // Заметки о терроризме. -- М., 2002. -- 144 с.

6. Перепелиця Г.М. Тероризм міжнародний // Українська дипломатична енциклопедія: у2 т/ Л.В. Губерський (голова).-- К.: Знання України, 2004.--Т. 2. М-- Я.-- 812 с.

7. Смолій В.А. Політичпий терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси НАН України. Інститут історії України. - К.: Наукова думка, 2002. - 952 с.

8. Владленов І.В. Нанотероризм: нові можливості та соціальні загрози / І.В. Владленов, К.А. Калміцький // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. - 2011. - № 9. - С. 64-73.

9. Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму: монографія / В.Ф. Аитипенко.-- Одеса: Фенікс, 2011.-- 320 с.

10. Машков О.А., Фролов В.Ф. Концептуальні основи захисту від космічною тероризму / Журнал (Аналітичне-інформаційне видання): Нерозповсюдження та контроль озброєнь, К., Центр Досліджень Проблем І Нерозповсюдження, № 1(13), 2002, с. 9-13.

11. Кругов В.В. Концептуальні аспекти проблеми протидії тероризмові в Україні / В.В. Крутов // Розбудова держави. -- 2002. -- № 1-8. - С. 17-27.

12. Овчинникова Г.В. Терроризм / Г.В. Овчинникова: Серия “Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе” / Науч. ред. проф. В.В. Волженкин. -- 116., 1998. -- 36 с.

13. Машков О., Маліков О. Проблема космічного тероризму: концептуальні основи захисту / Науково-виробничий журнал “Арсенал-ХХІ, N 1-4, 2005, с. 64-67.

14. Машков О. Аэрокосмонавтика: вспоминаем и размышляем/ Науково-виробничий журнал “Арсенал-ХХІ, № 1-2, 2011, с.-14.

15. Сівов М.С., Машков О.Л., Закревський Д.С. Організація розвідувальних космічних угрупувань у антитерористичній операції в Афганістані, К., НЛОУ, 2002,72 с.

Размещено на Allbest.ru

...