Загальнонаукові та конкретно наукові методи пізнання правової ідеології

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ ТА КОНКРЕТНО НАУКОВІ МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ПРАВОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ

ЛУЦЬКИЙ Андрій Іванович - перший проректор Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, професор кафедри церковно- канонічних дисциплін та філософії права, кандидат юридичних наук, доцент

В статье осуществляется анализ общенаучных и конкретно-научных методов познания, которые разрешают сформировать целостную картину методологического раскрытия сущности и содержания правовой идеологии. Раскрываются методы аналогии и сходства, моделирования и мысленного эксперимента, на основании которых осуществляется теоретическое понимание идеологии. Особое внимание уделяется характеристике аксиологического (ценностного) метода, который является ключевым в понимании идеологии, как сущностной категории, набирает в процессе своей эволюции ценностных свойств.

Ключові слова: право, ідеологія, правова ідеологія, методи дослідження, загальнонаукові методи, конкретно наукові методи, аксіологія.

SUMMARY

The analysis of general scientific and specific scientific methods of cognition which allow to form the intergrated picture concerning methodological revealing of essence and content of legal ideology is implemented in the article. It also reveals methods of analogy and similarities, modeling and imaginary experiment on the basis of which the theoretic understanding of ideology is implemented. Special attention is granted to the characteristic of axiological method which is important for understanding ideology as essential category that gains significant features in the process of its evolution.

АНОТАЦІЯ

У статті здійснюється аналіз загально- наукових та конкретно наукових методів пізнання, які дозволяють сформувати цілісну картину щодо методологічного розкриття сутності та змісту правової ідеології. Розкриваються методи аналогії та подібності, моделювання та уявного експерименту, на основі яких здійснюється теоретичне розуміння ідеології. Особлива увага приділяється характеристиці аксіологічного (ціннісного) методу, який є ключовим у розумінні ідеології, як сутнісної категорії, що набирає у процесі своєї еволюції ціннісних рис.

пізнання правовий ідеологія аксіологічний

Правова ідеологія являє собою специфічну за структурою систему взаємозв'язку цивільного, правового та духовного статусів. Вона представляє багатосторонню форму впливу на свідомість як окремого індивіда зокрема, так і на державу та її правову площину загалом. Володіючи одночасно ознаками соціальних процесів суспільного життя та будучи пов'язаною з системою заходів покликаних протидіяти антиправо- вій та антиморальній поведінці, правова ідеологія, незважаючи на форму та зміст, спрямовує соціум до певних ідеалів правопорядку.

Складність структури та змісту правової ідеології вимагає глибокого методологічного підходу до її вивчення. Розкриття

сутності правової ідеології, у своєму власному ідеалі, передбачає відмову від будь-яких суб'єктивних стереотипів, що повинно убезпечити від формування єдиної наукової парадигми та упередженості.

Позитив усіх методологічних підходів до розуміння правової ідеології полягає у тому, що кожен з наукових принципів чи методів подає власну картину ідеологічних уявлень у сфері права, розкриває усю багатогранність цієї категорії.

У наших дослідженнях ми піддавали аналізу фундаментальні принципи та теоретичні наукові методи методологічного дослідження правової ідеології. Разом з тим поза увагою залишилися загальнонау- кові та конкретно наукові методи пізнання правової ідеології, що і становить наукову актуальність нашого дослідження.

Методологічною основою нашого дослідження стали праці таких науковців, як Г. Бондаренко, Р. Гаврилюк, Г. Груба, А. Дорога, В. Ємельянов, Ю. Кальниш, М. Кельман, О. Оржель, В. Плавич та ін.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізу загальнонаукових та конкретно наукових методів пізнання, що дозволить сформувати цілісну картину щодо методологічного розкриття сутності та змісту правової ідеології.

Зміст загальнонаукових методів складають прийоми і способи, що застосовуються в процесі пізнання особливостей ідеології й права окремо та при їх об'єднанні в єдиний сектор правової ідеології, зокрема. На нашу думку, за допомогою цього здобуваються нові знання в системі філософського узагальнення методологічних проблем дослідження аналізованого нами явища.

До методів дослідження правової ідеології відносяться загальнонаукові методи пізнання, що є доповнюючими по відношенню один до одного [6; 10; 11]. Саме в процесі їх взаємодії, на нашу думку, формується адекватне уявлення про об'єктивну ідеологічну реальність правової дійсності в її цілісності.

Так, аналогія і подібність у контексті методологічного інструментарію вивчення правової ідеології має прояв у виявленні подібних елементів у таких різних системах, як право та ідеологія. Аналогія дозволяє виявляти вказані подібності в правовідносинах та в усіх інших ситуаціях соціальної взаємодії, як у аспектах і якостях нетотожних ідеологій різних груп.

Подібність у досліджуваній нами сфері - це варіант аналогії, який використовується для порівняння аналогічних ідеологічних особливостей у різних сферах людського життя та виявлення в них саме правової ідеології, а не політичної чи якоїсь іншої. Наприклад, виділяють подібність ідей прагнення до вдосконалення правопорядку у пропозиціях політичних партій та у законотворчості загалом. Різниця полягає у різному масштабі цих ідей, що й визначає приналежність до різних ідеологічних груп.

Моделювання та уявний експеримент, як методи дослідження правової ідеології, виявляються вимірюванням співвідношенням між реальною правовою ідеологією та її потенційним аналогом. Моделювання - метод, при якому оригінальна правова ідеологія заміщається моделлю, спеціально створеною для її вивчення.

Моделювання, на нашу думку, є одним із найбільш оптимальних методів вивчення правової ідеології. Він застосовується тоді, коли вивчення речі, явища або процесу неможливе або утруднене. У досліджуваному нами контексті моделювання виступає засобом визначення кінцевої мети потенційних можливостей ідеологічного трансформування правової дійсності сьогодення.

Одним із різновидів моделювання у правовій ідеології слід вважати уявний експеримент. За допомогою наукового підходу, використовуючи аналітичний матеріал, спираючись на теоретичні знання та емпіричні дані, конструюються ідеальні ідеологічні моделі правової дійсності для певного суспільства. Проаналізувавши взаємодіючі з цією моделлю умови, можна дослідити та розкрити сутність теоретичної проблеми, наприклад, впровадження нових ланок правопорядку.

В уявному експерименті дослідники, зазвичай, оперують ідеальними об'єктами та ідеальними умовами, які на них впливають [2; 5]. Уявні умови конструюються на основі як експериментальних, так і теоретичних методів аналізу поточної та потенційної ідеологізацій права та можливостей розвитку цих процесів.

Також все більше застосування у праві та інших суспільних науках отримує аксіо- логічний метод (ціннісний). Його основа у даному контексті - теорія ідеологічних цінностей і правових оцінок. Методологічні проблеми дослідження правової ідеології полягають тут у складнощах визначення такого суб'єктивного уявлення, як цінність тих чи інших правових ідей.

На наш погляд, для людини характерно намагатися визначити, що для неї є цінним, корисним, які явища і предмети значимі не лише для неї самої, а й для групи людей, до якої вона належить (суспільства, держави, інших макросистем тощо). Дослідники даної ланки ставлять своїм завданням визначити цінність ідеологічних явищ та правових процесів, які піддаються взаємному впливу [10; 11].

Об'єднана наукова думка з цього приводу полягає у тому, що ідеологічна цінність вимірюється рівнем правосвідомості як окремих громадян, так і суспільства в цілому.

Що стосується конкретно-наукових методів (методи конкретних наук) є четвертою ланкою в системі методології дослідження правової ідеології. Вони засновані на виділенні тотожного в еволюції філософії правової ідеології й можуть слугувати об'єктивним критерієм валідності специфічних методів.

Такі методи визначаються особливостями правової ідеології як наукової галузі в плані права - предмету дослідження та ступеня його теоретичної розробленості. Вони складають основу методологічної бази дослідження (теорію методу). Чим глибше така теорія відображає реальну сутність об'єктів, їх взаємозв'язок і функції, тим ефективнішими є результати її застосування.

Серед конкретно-наукових методів у контексті правової ідеології, на нашу думку, найбільш ефективними є формально- логічний метод, конкретно-соціологічний та метод порівняльного правознавства (державознавства).

Формально-логічний метод - засоби і способи логічного вивчення права. Заснований на поняттях, категоріях, правилах і законах формальної логіки, цей метод дозволяє досліджувати право та його ідеологічні можливості відокремлено від інших соціальних феноменів (політики, економіки, культури, релігії, моральності тощо).

Застосовуючи цей метод, можна абстрагуватися, наприклад, від проблем практичного впровадження правової ідеології, ефективності її впливу на суспільство та ін. Ідеологія розглядається як формально-ви- значена, взаємопов'язана з правом і строго фіксована система правил, побудована за принципом співпідпорядкованості й несу- перечності правових норм.

На користь цього методу свідчить і те, що логічний закон тотожності, відсутності суперечностей, виключення чинників третього порядку надає достатні, на нашу думку, підстави для встановлення особливостей права та ідеології як логічної та єдиної системи, де правотворчість і правозастосу- вання розглядаються відповідно до логічних форм мислення та операцій, правил формулювання суджень та умовиводів.

Конкретно-соціологічний метод дозволяє вивчати окремі аспекти досліджуваного явища, наприклад, кількісну (кількість потенційних правових нововведень) та якісну (глибина та радикальність ідеологічно планованих правових змін) складову системи правової ідеології.

Також цей метод спрямований на дослідження суб'єктивного стану об'єктивної правової реальності у суспільстві:

- рівень впровадження правової ідеології;

- ступень прийняття та погодженості з нею у суспільстві;

- емоційне ставлення до тих чи інших положень правової ідеології;

- рівень правової поведінки (правова обізнаність, загальна правова культура, періодичність випадків застосування правових знань тощо).

Метод порівняльного правознавства передбачає вивчення різних ідеолого-право- вих систем, у тому числі соціальних, шляхом виявлення загальних та спеціальних правових ознак подібних явищ. Отримані знання можуть бути використані при вдосконаленні процесу формування правової ідеології. Вони необхідні для формування єдиного правового простору, координації зусиль різних, передусім європейських, держав, для вирішення глобальних проблем людства [8, с. 201].

Порівняльний метод передбачає наступні стадії дослідження:

- вивчення впливу правової ідеологій як автономного утворення і виявлення її істотних якостей і рис;

- порівняння досліджуваних ознак аналогічних інститутів (ідеологій різних секторів) і встановлення на цій основі подібностей та відмінностей;

- оцінку ознак відмінностей з позиції національної конкуренції на міжнародній арені [8; 9].

Така оцінка може здійснюватися з позиції панування у суспільстві правових ідеалів: справедливості та ефективності практичного застосування законодавства, рівня правового розвитку за певний історичний період тощо.

Останньою ланкою виокремленого нами методологічного інструментарію вивчення правової ідеології є історико-філо- софський метод. Вона становить собою поєднання двох дослідницьких імперативів: аналітичної емпіричної реконструкції та пояснення історико-філософських явищ, що дозволяє вивчати історичну дійсність, ідейно-філософські та правові історичні етапи на основі інтерпретації фактографічного матеріалу [1; 2; 6].

Зазначений метод дозволяє здійснювати характеристику генезису основних форм та істотних рис правової ідеології, етапів її трансформації та еволюції, глибше зрозуміти сучасні особливості та перспективи досліджуваного феномену.

Н а наш погляд, це дуже важливий кут зору: вивчення історії об'єднання права та ідеології в єдиний сектор правової ідеології, що зумовлює адекватність представлення цілей, завдань і змісту ідеологізації права через аналіз особливостей цих явищ у їх минулому, колишньому та теперішньому соціальному й політичному призначенні. Як вказують дослідники, у площині правової ідеології це дозволяє

- з'ясувати і розкрити глибинні закономірності походження цього соціокультурного явища;

- розвиток та зміни ідеології й права окремо та в їх об'єднаному стані;

- упорядкувати і структурувати результати пізнаного.

Загалом історико-філософське дослідження базується на тому, що право, з одного боку, є одним із консервативних феноменів соціобуття та реалізується в сталих формах правопорядку (підтримання законослухняності, яка по-різному розумілася впродовж різних історичних етапів). З іншого боку, право видозмінюється разом зі зміною потреб суспільства та еволюційною трансформацією цінностей. Відповідно, змінюється й ідеологія права, залежно від генезису права, яке виступає вихідним пунктом.

Генезис права, у свою чергу, визначається не лише нематеріальною теоретичною основою мисленнєвої діяльності людини, але й середовищем, тобто умовами, які на неї впливають:

географічними, матеріальними, економічними, політичними, національними;

- конгломератом різних соціокультурних рухів, домагань, цілей тощо;

- розділенням сфер буття, які потребують правового регулювання: право індивідуальне, право національне, право державне, право міжнародне.

Дослідники вказують [6, с. 34], що під вихідним пунктом тут слід розуміти витоки думки про право, уявлення людини на право та її сприйняття цього права, практику встановлення засад правопорядку, правосвідомості та спроби її вдосконалення (початок правової ідеології), тобто - правові першоджерела. Першоджерела правової ідеології, тобто правові норми та супроводжуюча їх ідеологія, вбачають у виникненні теократичної системи, побудованої на синтезі різноманітних віянь прадавніх часів (культів, релігії, етики, звичаїв, побуту)

Отже, ланки розвитку культурних сфер у суспільстві, перетинаючись та видозмінюючись, виступили праобразом сучасного права. А напрямки (ідеї, вектори) цього розвитку - стали базисом правової ідеології.

Зазначимо, що сучасне право характеризується відділенням від релігії або інших соціокультурних атрибутів. На нашу думку, одним із філософських критеріїв оцінки якості прийняття права у поточному історичному проміжку є бажаність переходу від споживацького ставлення до правової сфери (намагання уникнути відповідальності та використовувати правові норми у своїх особистих цілях) до рівня внутрішньої морально обумовленої погодженості з правом, як із вимогами поведінки на ґрунті честі та обов'язку гідних членів правового суспільства.

Таким чином, методологічні проблеми дослідження правової ідеології характеризуються об'єднанням системи наукових принципів та методів, що використовуються в наукових галузях вивчення інших соціальних явищ. Ми виділили з цього методологічного інструментарію наступні:

1. Загальнонаукові методи пізнання: аналогія і подібність нетотожних об'єктів, моделювання та уявний експеримент, аксіологічний метод. Проблемною частиною тут є складнощі об'єктивізації суб'єктивних оцінок філософської значущості широкого спектру правових ідей;

2. Конкретно-наукові методи: формально-логічний метод суджень та умовиводів, конкретно-соціологічний метод дослідження суб'єктивного стану об'єктивної правової реальності, порівняльного правознавства. Проблемною частиною тут є необхідність всеосяжності всіх правових та ідеологічних елементів складного процесу правової ідеології в контексті суспільної динаміки;

3. Історико-філософський метод дозволяє досліджувати умови, в яких формувалася правова ідеологія: географічні, матеріальні, економічні, політичні, національні, соціокультурні.

Література

Бондаренко Г. В. Теорія та методологія історії : програми й тестові завдання, основи курсу, словник понять і категорій: навч. посіб. / Г. В. Бондаренко - 195 с.

Гаврилюк Р. Методологическая традиция доктрины естественного права : монография / Р. Гаврилюк. - Черновцы : ЧНУ, 2012. - 788 с.

Груба Г. І. Розвиток інноваційної діяльності в Україні: теорія, методологія, стратегія державної політики. / Г. І. Груба - К.: ДКС центр, 2009. - 363 с.

Дорога А. Є. Естетична традиція національної духовної культури : методологічний аспект / А. Є. Дорога - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - 200 с.

Ємельянов В. М. Розвиток партнерських відносин бізнесу і влади в системі державного управління сталим розвитком України: теорія, методологія, практика : монографія / В. М. Ємельянов - Миколаїв : Ємельянова Т. В., 2012. - 419 с.

Кальниш Ю. Г. Методологія наукових досліджень : навч.-метод, посіб. для підготов, магістрів за спец. 8.150101 “Державна служба” / Ю. Г. Кальниш, Л. М. Усаченко. - К. : Інтерсервіс, 2013. - 125 с.

Кельман М. С. Методологія сучасного правознавства: становлення та основні напрями розвитку : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня д- ра юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень” / М. С. Кельман. - К., 2013. - 35 с.

Оржель О. Ю. Європейське вряду- вання як чинник згуртування Європейського Союзу: теоретико-методологічні засади / О. Ю. Оржель - К. :НАДУ, 2012. - 235 с.

Орлов М. М. Формування системи взаємодії регіональних органів виконавчої влади у сфері охорони правопорядку (тео- ретико-методологічні засади) : монографія / М. М. Орлов. - X. : Магістр, 2012. - 343 с.

Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції матеріали 2-ї Міжнар. наук, конф., присвяч. пам'яті проф. О. В. Сурілова, (Одеса, 30-31 берез. 2012 р.) / Нац. ун-т “Одес. юрид. Акад.”. - О. : Фенікс, 2012. - 266 с.

Плавич В. П. Сучасна правотвор- чість: Проблеми теорії і методології / В. П. Плавич, С. В. Плавич. - О. : Астропринт, 2013. - 274 с.

Размещено на Allbest.ru