Науковий аспект дослідження проблем глобалізації та регіоналізації правового простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий аспект дослідження проблем глобалізації та регіоналізації правового простору

ДЯКОВИЧ Олеся Вікторівна м. Львова

В статье рассматриваются правовые проблемы адекватного сочетания глобального и локального в правовом пространстве. Сосре-дотачивается внимание на границах указан-ных отношений. Устанавливаются возмож-ные девиантные отклонения в виде правового неотрайбализму или абсолютного общеплане-тарного права. Указанные проблемы освеща-ются как предмет анализа новейшей юриди-ческой междисциплинарной науки - правовая глобалистика.

Ключові слова: глобалізація, локальність, право-ва глобалістика, правові глобальні проблеми.

На сучасному історичному етапі роз-витку глибинні трансформації, перепліта-ючись і тісно взаємодіючи, зачіпають весь соціально-політичний механізм. Вони ро-блять безпосередній вплив на життєве се-редовище людського начала , переводячи її в новий якісний стан, наділяючи соціальні відносини новими властивостями, які не були притаманні світобудові до цього часу. Тому для аналізу трансформацій необхідно вивчити причини і механізми зміни окре-мих об'єктів , еволюційне ускладнення всієї системи в цілому, так як незалежно від на-шого бажання або від наших уявлень «гло-балізація» проявляється в різновекторних розвитку світу , змінюючи його зсередини. правовий неотрайбалізм юридичний глобалістика

Предмет юриспруденції ніколи не може бути досліджений повністю, оскільки у про-цесі розвитку правові відносини набувають нових, змінних рис та характеристик. Це зумовлює переосмислення предмету, його розширює та видозмінює. Глобалізаційні кризи та пов'язані з ними державно-пра-вові явища потребують переосмислення та уточнення. Переосмислення предмету юридичної науки зумовлене не тільки змі-ною цих явищ, але й трансформацією гно-сеологічних уявлень сучасності.

У науковій сфері проходить активне формування та становлення нової міждис-циплінарної науки - правової глобалістики. Вона має ціллю розв'язати правові глобаль-ні проблеми сучасності. Завдання доволі широке та сміливе, це зумовлено актуаль-ністю, оскільки від перебігу та розв'язання правових глобальних проблем «залежить і доля кожного окремої людини, народу та держави, а в широкому трактуванні - всієї цивілізації».

Проблемами глобалізаційних змін у правовій науці цікавилося багато сучасних дослідників, серед яких особливо необхід-но відзначити праці З. Баумана, Л. Васеч- ко, І. Жаровської, Л. Луць, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, Р. Робертсона, М. Шепеле-ва та ін. Проте в української наукової спіль-ноти досі не вироблено єдиного підходу до сприйняття правової глобалістики як на-уки, тому й відсутнє ортодоксальне визна-чення її предмету.

Правова глобалістика - дослідження неперервного, об'єктивно існуючого, за-гальносвітового процесу, який поширю-ється на правовідносини в усіх без винят-ку сферах суспільного життя, що мають світове значення, обумовлює виникнення взаємозв'язків та взаємозалежності між суб'єктами таких правовідносин, сприяє уніфікації, стандартизації норм прав, ство-ренню єдиного правового простору та до-слідження наслідків такого процесу.

На нашу думку, предметом аналізу пра-вової глобалістики є врегулювання право-вими засобами концептуальних актуаль-них проблем сучасності, що викликані саме глобалізаційними явищами та процесами. Метою цієї статті є дослідження однієї з ба-гатьох проблем - глобалізація та регіоналі- зація правового простору як предмету до-слідження правової глобалістики.

Виклад основного матеріалу

Сучасні державно-правові процеси можна охарактеризувати як бінарність чи біполярність правового впливу. З одного боку переконливо доведено в попередніх розділах про домінантний вплив новітніх міжнародних, навіть «надміжнародних» утворень у сучасному правовому просторі. Поряд з цим на рівні регіонів відбуваєть-ся свого роду поляризація та автономізація простору, сучасники виражають це у тео- ретико-правовій діалогемі «глобалізоване- локальне». Дві головні тенденції сучасного процесу глобалізації, а саме: безпрецедент-но тісна взаємопов'язаність новітніх со-ціально-економічних явищ та процесів (глобалізація економічного розвитку, гло-бальний характер екологічних проблем) та національний (локальний) характер інших соціальних явищ і процесів (політична і правова системи, культурна специфічність), тобто універсалізація та фрагментація [1, c.478], детермінують трансформації як в практичній, так і емпірично-академічній сфері права. Отож, роль і значення локаль-ного у глобалізаційних процесах є черго-вою проблемою сучасних геополітичних реалій та предметом дослідження правової глобалістики.

Правова глобалізація і пов'язані з нею проблеми необхідність розробки теоре-тичних проблем впливу біполярного «гло- бального-локального» як на міжнародне, так і внутрішньодержавне право. Певні стандарти, що позиціонуються західноєв-ропейською та північноамериканської ци-вілізацією можуть бути поширені і на інші локальні утворення та місцеві співтовари-ства. Однак на своїй території вони можуть чинити сильний національний супротив неприйнятним локальним нормам. Поряд з цим локальні норми можуть поширюва-тися на достатньо великі території та набу-вати, щоправда рідше, глобального, загаль-ного статусу.

Першочергово розглянемо поняття ло-кальності. Аналіз досліджуваної нами літе-ратури дає нам можливість зробити висно-вок, що це поняття розуміється двояко.

З одного боку, локальність розгляда-ється як антипод глобальності, пережиток минулих соціальних процесів та державно- політичне явище, котре з часом припинить своє існування. Подамо наступну наукову позицію визнаного мислителя сучасності. «Локальність» у глобалізованому світі - це знак соціальної знедоленості й деградації. Незручність «локалізованого» існування підсилюється тим, що в умовах, коли сус-пільні простори відсунулися ген-ген за рамки «локального» життя, поняття «ло-кальність» втрачає свій смислотворчий по-тенціал, щодалі більше потрапляючи в за-лежність від напрямкових і пояснювальних дій, які на локальному рівні не підлягають контролю, - ось вам і всі комунальні втіш-ливі мрії інтелектуалів-глобалістів» [2, с.7].

Протилежна позиція вказує на атрак- торну (в розумінні центральної, привабли-вої) роль локального чинника у сучасному світовому політичному, і навіть правовому просторі. Така позиція пояснюється на-ступним чином. «У сучасному світі при фор-муванні інформаційного суспільства з удо-сконаленою соціальною інфраструктурою, активному розвитку технологічного по-тенціалу, концентрації інформаційних і фінансових потоків у мегаполісах відбува-ється становлення глобальної економіки. Основними структурними елементами та-кої економіки виступають найбільші фінан-сово-економічні центри. Саме тому нині особливий інтерес становлять не регіони чи держави, а найбільші міста, що мають глобальне значення не тільки в своїй країні або регіоні, а й впливають на планетарну

- Теорія, історія держави і права

економіку і політику в системі міжнародних відносин. Глобальні міста стоять на чолі іє-рархії планетарної фінансово-економічної піраміди, керуючи світовими фінансовими потоками. Переваги глобальних міст, їх розвинену інфраструктуру, доступність до галузей сфери послуг, а так само вигідне транспортне, політичне й економічне по-ложення активно використовують трансна-ціональні корпорації» [3, с.7].

З даною позицією можна погодитися, однак все ж таки частково. Якщо б осново-положний вплив мали локальні території, високорозвинені міста (Нью-Йорк, Лондон та Париж [4]), як для прикладу, то говори-ти про роль ТНК, «мегадержав» не прихо- дилося б. Виникає питання. Чи є розбіж-ність між «сильними» (у глобалізаційному та економічно-політичному рівні) регіоно- ми та «мегадержавами»? Впливові локаль-ні організації територіально розміщені у впливових державах. Зокрема США можна визнати мегадержавою, логічно, що саме Нью-Йорк є першим по рейтингу міст сві-ту. Тому дисбалансу у порівнянні глобаль-ного та локального саме в цьому, на нашу думку, не варто вбачати.

Змішаного, центриського характеру на-буває позиція вчених, які стверджують про адекватне правова поєднання принципів глобалізації та локальності (Р. Робертсон, М. Арчер, Н. Смелзер). Так при аналізі за-гальних глобальних проблем в основу їх дослідження поставлені місцево-локальні трансформації - місцевих співтовариствах, малих культурах і субкультурах територі-ально локалізованих груп. Взаємодія над-національних та місцево-локальних осеред-ків вказує на процес взаємотрансформації кожного з учасників, і кожні з них, особли-во локальні утворення, набувають новітніх ознак та властивостей. «Глобальне як таке не протистоїть локальному, а те, що часто називають локальним, по суті, є частиною глобального» [5, с.61].

Проблема наукового розгляду в межах правової глобалістики повинна зводитися до встановлення оптимального чинника поєднання глобального та локального. Роз-ширення меж глобального чи навпаки ло-кального призводить до правової кризи.

Розширення меж локального ми розгля-немо з погляду неотрайбалізму. З. Бауман стверджує про зародження такого явища як неотрайбалізм - узвичаєна в науці за-гальна назва для проявів так званої «нової племінної свідомості», однієї з двох осно-вних сил, опозиційних Новому Світовому Порядку. Неотрайбалістські об'єднання («племена») паразитують на негативних почуттях, викликаних комерціалізацією мислення, не визнають юридичних про-цедур і культивують такі риси особистості, як вірність клану, особиста доблесть, наці-оналістичні і релігійні почуття тощо. Автор продовжує, що «невід'ємною частиною про-цесів глобалізації є дедалі більша просторо-ва сегрегація, відділення й відчуження»[2, с.7]. Неотробалістскі тенденції у праві но-сять небезпечний та руйнівний характер. У першу чергу, вони заперечують реальні міжнародно-правові процеси, що вже від-булися та мають незворотній характер. За останні 15 років СОТ зареєструвала майже 200 регіональних об'єднань, а в межах ЄС сформовано близько 150 міжнародних регі-онів. Більше того, нині мова йде не тільки щодо континенталізації економічних регіо-нів, а й створення міжконтинентальних ін-теграційних об'єднань.

Окрім того, абсолютизація локальних норм породжує заперечення будь-якого міжнародного чи закордонного досвіду, при цьому незалежно чи носить він пози-тивні, чи негативні тенденції. Така тенден-ція є небезпечною, оскільки руйнує право-вий принцип толерантності, стимулюючи різного роду прояви ідеології расизму, на-ціоналізму, фашизму, шовінізму в їх ради-кальних проявах. Правовий неотрайболізм породжує правову девіантну поведінку певних суб'єктів права, для яких характер-ний екстремізм, ксенофобія, дискримінація за національною ознакою, та інші прояви соціальної нетерпимості.

Розширення меж глобального простору тягне також негативні проблеми. Таке, як переконує М. Шепелев, призводить до фор-мування планетарної свідомості як ціліс-ності в дії, яка визначає норми й принципи світодіяльності людства, є усвідомленням суспільного буття як буття загальноплане- тарного [1, с.512]. За таких умов локальна правова система відмирає, та існують тіль-ки глобальні цінності та норми. Однак, чи вони зможуть реально діяти, здійснювати правове регулювання у кожній частині пла-нети однаково і при цьому ефективно? Від-повідь однозначно негативна.

Для прикладу візьмемо навіть не у за-гальному глобалізований правовий про-стір всієї Вселенної, а інтегроване локальне утворення - Європейський союз. Як вка-зують юристи-міжнародники європейська інтеграція з кожним етапом розширення ЄС на схід дедалі помітніше ускладнюється як явище, набуває нових внутрішніх супер-ечностей регіонального та міжрегіональ-ного масштабу. На тлі критичних вимірів глобалізації в сучасній Європі справді роз-виваються інтеграційні процеси в різних сферах, що формують європейську спіль-ноту, ускладнюються причинно-наслідкові зв'язки між розширенням за рахунок но-вих країн і загальною ефективністю Євро- союзу. Вирішальний елемент ускладнень у ході розширення ЄС та його адаптації до нових умов життєдіяльності вбачається у сфері безпеки та стабільності в європей-ському регіоні. У процесі євроінтеграції постала проблема визначення чи уточнен-ня географічних меж Європи, механізмів її подальшого інтегрування. Входження но-вих членів, з одного боку, створює бажані для ЄС перспективи формування цілісної Європи в єдиних політичних та економіч-них межах; з іншого - практична реалізація супроводжується численними проблемами усередині самого ЄС, зумовленими такими елементами інтеграції, як адаптування на-ціональних економік до введення єдиної валюти, формування спільної зовнішньої політики та політики у галузі безпеки, по-шук моделі відносин з країнами-сусідами

[6, с.121-122].

Регіоналізація також може мати ірраці-ональний прояв. Обговорюючи проблеми глобалізації, російські дослідники вважа-ють, що регіоналізація - це тенденція, яка частково йде у розріз з процесами глоба-лізації, уособлення окремих національних господарств від цілісної системи світової економіки і є віддзеркаленням протиріч між поточними груповими та довгостроко-вими глобальними інтересами [7].

Отож, проблеми адекватного поєднан-ня та взаємоузгодження локального та глобалізаційного у правовому просторі по-винно бути предметом особливої уваги на-укової спільноти. Предмет правової глоба- лістики містить дискусійні моменти та і на сучасному етапі (особливо в Україні, оскіль-ки європейська та й російська юридична доктрина набагато просунулася порівняно з вітчизняною) не є абсолютно сформова-ним та безапеляційним. Глобальні про-блеми сучасності ставлять більше питань, ніж на сьогодні можна знайти відповідей. Проте потенціал юриспруденції дає мож-ливість трансформувати науку під виклики сучасності. Однією з важливих можливос-тей правової глобалістики, як міждисциплі-нарної системи знань, є моделювання мож-ливих варіантів розвитку держави і права в сучасному світі. Специфіка моделювання являє собою діяльність високого ступеня складності і справді глобальних масштабів, так як в результаті побудови можливої мо-делі розвитку держави і права має врахову-ватися велике число різнорідних чинників - природних, технічних, економічних, со-ціальних , культурних і власне юридичних. Результати такого аналізу мають бути сфор-мульовані не тільки мовою теорії, але і на мові практики. Все це дозволить не тільки дати обґрунтовану наукову картину сучас-ного стану суспільства і її регулюючої сис-теми, а й з'ясувати можливі альтернативи їх розвитку глобальних проблем, зокрема взаємодії парадигми «локальне-глобальне», оцінити їх з точки зору правових стандар-тів та моральних цінностей людства.

Література

1. Шепелев М. А. Глобально-цивилизационные процессы и планетарное сознание / Шепелев М. А. // Цивилизацион-ная структура современного мира. В 3-х т., Глобальные трансформации современнос-ти / под ред. Ю. Н. Пахомова и Ю. В. Пав-ленка. - К.: Наукова думка, 2006. - Т. 1. -- С. 477-554.

Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / З. Бауман ; Пер.pТеорія, історія держави і праваp з англ. І. Андрущенка; за наук. ред. М. Ви-нницького.- К.: Вид. дім «Києво-Могилян- ська академія», 2008.- 109 с.

2. Баранцев П. П. Міста України в контексті процесу глобалізації / П. П. Ба-ранцев - К.: НОМУРО, 2012. -104 с.

3. ТОП-10 глобальних міст світу // Українська правда.- 24.10.2008 // Електро-нний ресурс - Режим доступу: http://life. pravda.com.ua/person/2008/10/24/9475/

4. Робертсон Р. Глокалізація: часо- простір і гомогенність - гетерогенність / Р. Робертсон // Глобальні модерності / За редакції М.Фезерстоуна, С.Леша, Пер.з англ. Т.Цимбала.- К.: Ніка-центр, 2008.-400 с.

5. Мурзагалієва Д. нові моделі євро- інтеграційного процесу / Д. Мурзагалієва // Підприємництво, господарство і право -

2012.- №5 (197).- С. 120-123.

6. Оболенский В. П. Глобализация мировой экономики. Проблемы, оцен-ки российского предпринимательства / В. П. Оболенский, В. А. Поспелов. - М.: На-ука, 2001.- 216 с.

Размещено на Allbest.ru